Компетентнісний підхід у формуванні базових навичок медіатора

Размещено на http://allbest.ru

Компетентнісний підхід у формуванні базових навичок медіатора

Лосієвська О.Г. Лосієвська Ольга Геннадіївна - доктор психологічних наук, професор, професорка кафедри психології та соціології Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, керівник Університетського центру медіації;, Лосієвський В.І. Лосієвський Володимир Іванович - здобувач вищої освіти третього освітньо-наукового рівня Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля;, Пелешенко О.В. Пелешенко Олена Вікторівна - старший викладач кафедри психології та соціології Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля.

Анотація

У статті описані тенденції розвитку медіації у сучасному суспільстві, наданий стислий опис медіації як наукового, соціального та правового процесу, історія розвитку медіації. Описані шляхи формування особистості медіатора, його розвитку.

Висвітлені правові основи розвитку та використання медіації у світі взагалі та в українському суспільстві. Розкрито поняття компетентностей медіатора, їх характеристики та вимоги до них. Надана класифікація компетентностей медіатора, тлумачення та характеристика їх складових, стисло описана практична діяльність медіатора, представлені шляхи та способи формування у медіаторів сталих розумінь та навичок, форми і методи навчання та тренування медіаторів. Висвітлені питання вимог до формування базових навичок медіатора з боку наявних в Україні нормативно- правових актів та відповідність професійного рівня медіаторів до міжнародних рекомендацій.

Ключові слова: медіація, медіатор, компетентність, професійні навички, розвиток компетентності, професійний рівень

Вступ

Постановка проблеми. Останнім часом інтерес до медіації активно зростає. Усе частіше у різноманітних друкованих виданнях та юридичних блогах можна побачити публікації щодо медіації. Медіацію вже почали обговорювати у судах. Після того, як набрав чинності Закон про медіацію, ще більш активно почали розвиватися та поширюватися спеціалізовані курси та майстер-класи з отримання навичок медіатора. Утворення груп, асоціацій та спілок медіаторів, надання послуг з медіації, збільшення уваги навчанню медіації у закладах вищої освіти стало новою тенденцією. Отже, спробуємо відстежити шляхи розвитку компетентностей медіаторів як наріжного каменю цієї галузі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постулати і принципи компетентнісного підходу розроблялись науковцями В. Бочелюк, М. Головань, Н. Гордієнко, Т. Григоренко, І. Зязюн, Я. Кульбашна, Г. Мороховець, М. Мруга, Б. Сенюк, D. Blancero, N. Chomsky, T. Hoffman, A. Klein, J. Raven, Z. Shehu, E. Short, L. Spencer та ін.

Проблеми процесу медіації з науково-практичної позиції висвітлюють О. Бік, С. Гарькавець, Н. Гайдук, Л. Герасіна, М. Дякович, В. Жмудь, С. Запара, В.Землянська, О. Кармаза, Н. Крестовська, В. Каневська, Т. Кисельова, Н. Леннуар, Ж. Міріманофф, Е. Рунессон, Д. Проценко, Т. Подковенко, С.Петрова, А. Тарнавська, І. Таран, В. Череватюк та інші. У свої працях вони вивчають історію розвитку медіації та оцінюють перспективи поширення альтернативних методів врегулювання конфліктів.

Мета статті - розглянути процес формування базових навичок медіатора, використовуючи компетентнісний підхід.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Медіація - структурована процедура із врегулювання спору за допомогою посередника (медіатора). Сам процес медіації, за своїм змістом, є переговорами.

Переговори з'явилися ще у час панування родового суспільства та племен, які вперше обмінювалися продуктами, товарами, в яких виникали перші проблеми, пов'язані з територіями для полювання, землеробства, рибальства й їхніми межами. Тобто, там, де утворилися перші групи людей, між якими існували суперечки і конфлікти. Низка тем для переговорів стали нормами права, але далеко не всі.

Вважають, що медіація у сьогоденному розумінні виникла під час великої депресії в Сполучених Штатах Америки в 1930-х роках як спосіб вирішення сімейних та трудових конфліктів. Завдяки медіації були зупинені тривалі масштабні страйки, після чого медіація отримала широке визнання та розповсюдження.

Як відомо, у США (однієї з перших країн, де медіація почала широко розвиватися як альтернативна форма вирішення спорів у судах) першими медіаторами стали юристи - судді, адвокати тощо. У цьому процесі не стала виключенням і Україна, але психологи, зрозумівши важливість своїх галузевих знань та їхній потенційний вплив на медіаційний процес, достатньо швидко долучились до формування культури та інституту медіації в країні. Ефективно можуть працювати і ті, й інші. Суттєвішу роль відіграє не професія юриста чи психолога, а знання процесу медіації та володіння навичками медіатора. Серед навчених медіаторів є юристи, психологи, інженери, менеджери, педагоги та спеціалісти інших професій. Це люди різні за віком, досвідом роботи у своїй професійній сфері. Незалежно від початкової вищої освіти, серед них виявилися як успішні медіатори, так і ті, хто не зміг працювати медіатором. До провідних якостей медіатора відносяться вміння слухати і аналізувати, ясно викладати свої думки, керувати своїми емоціями, гнучкість у мисленні та в поведінці. Швидкому формуванню компетентностей посередника сприяє мотивація до навчання. Крім того, на рівні здорового глузду наголошується, що оволодінню навичками медіатора сприяє доброзичливість до людей, наполегливість і терпіння у досягненні цілей, працездатність, терпимість до критики та вміння працювати в агресивному середовищі. Заважають навчанню медіатора жорстка авторитарна поведінка, невміння налагодити контакт з людьми, відсутність гнучкості, «зацикленість» на власній думці та впевненість, що він знає, як краще для інших. Можна також назвати якості та установки, сформовані в процесі навчання, на які часто роблять наголос у медіаторському середовищі. Це толерантність, відсутність страху перед конфліктом, готовність прийняти людей такими, якими вони є, і чітке розуміння, що справедливість -- це поняття в контексті кожного конфлікту є абсолютно суб'єктивним. Будь-яке навчання розвиває та формує особистість, підвищуючи її компетентність. Але важливо сказати, що опанування технології медіації сприяє формуванню мудрості особистості, допомагає звільнитися від стереотипів, оцінок і стати більш відкритим світу.

Спираючись на досвід США, інші країни досить швидко перейняли американський досвід і впровадили аналогічні інститути альтернативного вирішення конфліктів. А у ХХІ сторіччі медіація почала швидко опановувати юридичну і загальносоціальну сфери.

21 травня 2008 р. Європейським Союзом була прийнята Директива 2008/52/ЕС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу. У Директиві акцентовано на необхідності спрощення доступу до методів альтернативного врегулювання спорів і сприяння мирному вирішенню спорів через стимулювання використання медіації та забезпечення збалансованих взаємовідносин між медіацією й судовим провадженням.

7 серпня 2019 р. було здійснено черговий крок у поширенні медіації - підписання в Сінгапурі Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про міжнародні угоди за результатами медіації» (United Nations Convention on International Settlement Agreements Resulting from Mediation), відому як Сінгапурська конвенція про медіацію, яка набула чинності 12 вересня 2020 р. У склад 46 країн, що підписали Конвенцію, увійшла і Україна. Така позиція України стала потужним стимулом для розвитку медіації, що знайшла відгук і у законодавстві України - 16.11. 2021року Верховна Рада України прийняла Закон України Про медіацію, який визначив правові засади медіації та підняв медіацію на більш високий рівень у суспільстві.

У сучасному суспільстві чимало галузей діяльності, успіх у яких складається зі злагодженої роботи різноманітних колективів, наявності обладнання та іншого. У сфері медіації основним, а часто - одноосібним, показником успіху є сам медіатор - його знання, розуміння та навички, то, з чого складається його компетентність.

Необхідність напрацювання компетентності медіаторів викликана наявністю більш ніж 25-річного досвіду функціонування медіації в Україні та підвищенням темпів її розвитку і поширення, появою значної кількості "шкіл", практик медіації, навчальних програм, збільшенням інтересу до медіації в суспільстві.

Розвиток компетентності медіатора полягає у погодження принципів, умов та вимог до медіаторів, які спираються на визнані у цивілізованому світі положення. Компетентність медіаторів має бути на належному рівні, а її розвиток є перманентний процес для медіатора як взагалі, так і при підвищенні кваліфікації на спеціалізованих програмах для набуття сталих навичок у різних сферах медіації: міжнародній, сімейній, господарській, корпоративній, кримінальній, освітянській тощо.

Компетентність медіатора - динамічне поєднання знань, розуміння, цінностей, навичок, умінь, яке забезпечує особі можливість функціонування як медіатора. З огляду на матеріали міжнародного проекту «Забезпечення якості послуг медіації шляхом стандартизації вимог до базового навчання медіаторів», що реалізовано ГО "НАМУ" за підтримки американських громадських організацій, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя», ми повинні зосередити увагу на нижче зазначених (K. Narovska).

Конфліктологічна компетентність заслужено знаходиться на першому місці у списку вимог до медіаторів та складається з наступних процесів:

- ідентифікація конфлікту (когнітивна) вимагає знань ознак конфлікту як ресурсу, розуміння природи, причин та функцій конфлікту та вміння роз'яснити сторонам можливості трансформації конфлікту в конструктивну взаємодію;

- аналіз конфлікту та можливостей інтервенції (аналітична) визначається знаннями методів аналізу конфліктів за їх типами, видами, суб'єктним складом, динамікою, розуміння відповідності методів аналізу конфлікту, меті аналізу, динаміки розвитку конфлікту та умінням визначати рівень ескалації конфлікту, визначати можливість інтервенції в конфлікт з можливістю використання тих чи інших способів та обирати у відповідності до обставин найбільш дієві способи;

- вплив на стилі (стратегії) поведінки в конфлікті (біхевіористська) залежить від правильного визначення медіатором стилів (стратегій) поведінки в конфлікті, розуміння впливу різних способів поведінки в конфлікті на його перебіг, можливість вирішення конфлікту чи його трансформації для забезпечення балансу сили/влади сторін конфлікту для їх ефективної взаємодії;

- визначення способу та конструкції інтервенції в конфлікт (інтервенціоністська) будується медіатором на базі знань способів інтервенції в конфлікт, свідомості сутності, мети, меж, можливих наслідків інтервенції з метою вибрати відповідний певному конфлікту спосіб інтервенції та його правильну побудову.

Комунікативна компетентність є основою формування діалогу та примирення сторін. Вона об'єднує такі складові:

- активне слухання, підґрунтям якого є знання поняття та елементів, форм активного слухання, розуміння функцій зворотного зв'язку в комунікації для подальшої реалізації вмінь слухати та правильно розуміти співрозмовників, уточнювати почуте та надавати зворотний зв'язок у вербальній, невербальній та паравербальній формі. Підтримувати візуальний контакт із співрозмовником, працювати з паузою;

- робота з емоціями вимагає знань поняття емоцій та їх функцій, розуміння значення емоцій в процесі комунікації та прийняття рішень, а також природи стресу внаслідок придушеної емоції та нереалізованої потреби для негайного використання умінь розпізнавати, визнавати, називати, уточнювати емоції та трансформувати емоції в творчий ресурс для підвищення ефективності комунікацій сторін;

- резюмування спирається на знання медіатором правил резюмування, розуміння ролі та функцій резюмування, освідомлення збільшеної важливості кожного слова та формулювання у резюмуванні для більш доречного його застосовувати у процесі медіації;

- міжкультурна комунікація здійснюється медіатором завдяки знанням поняття культури та культурного розмаїття, розумінню культурного розмаїття, культурних, етнічних, релігійних, традиційних особливостей та відмінностей для того, щоб, враховуючи це, спілкуватися з представниками інших культур; толерантно ставитися до культурних відмінностей співрозмовника та своєчасно реагувати на прояви нетолерантного ставлення співрозмовників друг до друга у разі наявності міжкультурного бар'єру;

- перефразування та переформулювання визначається знанням

медіатора технік та правил перефразування та переформулювання, уміння правильно використовувати ці методи під час спілкування зі співрозмовниками, усвідомлювати сутність, значення повідомлення співрозмовника,

відслідковувати конфліктогени; міняти конструкцію повідомлення для виключення потенційних конфліктогенів, проясненням змісту і сенсу повідомлення за необхідностю;

- постановка запитань, тобто різних видів запитань, вимагає від медіатора освідомлення мети постановки запитань, критеріїв влучних запитань для побудови найбільш дієвої конструкції питань з оглядом на доречність та розуміння усіма співрозмовниками, своєчасно ставити уточнюючи види запитань, чітко та просто формулювати запитання;

- безоціночність повідомлень визначається знанням поняття судження, розуміння впливу оціночних повідомлень на комунікацію з дотриманням рівноваги та нейтралітету та трансформується в уміння формулювати думки як безоціночні повідомлення;

- невербальна комунікація базується на знанні поняття та видів невербальної комунікації, розумінні значення та ролі невербальної комунікації з метою впевнено розпізнавати невербальні повідомлення, контролювати власні невербальні повідомлення, передавати їх з дотриманням принципу нейтральності та утриманням балансу сторін;

- оцінювання медіабельності конфлікту накладає на медіатора необхідність знань про поняття та критерії медіабельності конфлікту чи спору, щоб сформувати розуміння об'єктивних та суб'єктивних критеріїв медіабельності, щоб, у свою чергу, оцінювати ситуацію на медіабельність перед початком та в ході медіації;

- залучення сторін у медіацію та підтримання їх мотивації залишатись у процедурі вимагає знань факторів, що впливають на прийняття рішень, технік роботи зі спротивом, розуміння причин виникнення спротиву, цілей роботи медіатора зі спротивом сторін, важливості дотримання принципів добровільності та самовизначення сторін з метою роз'яснити сторонам суть, принципи та правила, можливості та наслідки медіації, ролі та межі відповідальності учасників процедури.

Процедурна компетентність знаходиться на межі галузей права, діловодства і психології та складається з нижче наданих чинників.

- робота з конфіденційною інформацією можлива тільки завдяки знанням поняття конфіденційності, розуміння медіатором значення і важливості конфіденційності для того, щоб вчасно звертати увагу на "чутливу" інформацію, з'ясовувати рівень конфіденційності інформації для сторін, дотримуватися конфіденційності, техніки роботи зі спротивом, сприяти формуванню та оцінюванню варіантів можливості домовленості сторін;

- ведення процедури вимагає від медіатора знань принципів медіації, правил медіації, етапів медіації та їх завдань, форм зустрічей та інших складових процедури, розуміння важливості дотримання послідовності етапів медіації, мети різних форм зустрічей, варіативності результатів медіації, ролей медіатора, сторін, інших учасників медіації, принципів медіації, мети встановлення правил медіації. Це дає медіатору можливість організовувати та підтримувати безпечний та комфортний простір для конструктивних переговорів, забезпечувати дотримання принципів та правил медіації, послідовності її етапів. Керувати процесом та темпом переговорів. Допомагати сторонам у розгляді варіантів рішень та альтернатив майбутній угоді. соціальний конфлікт медіація компетентнісний

Рефлексивна компетентність визначається рівнем загальної культури, етики та вмінням медіатора оперативно реагувати на зміни і обставини діалогу. Вона несе у своєму складі наступні компоненти:

- ціннісно-етична визначається знанням цінностей та норм етики медіатора, розумінням ціннісних та етичних засад медіації, щоб на базі цього діяти відповідно до цінностей та норм етики медіатора;

- рольова вимагає знань ролі медіатора в процесі медіації, розуміння кордонів між компетенціями медіатора та іншими професійними компетенціями для дотримання у відповідних межах ролі медіатора під час процедури медіації;

- ситуаційне оцінювання базується на знаннях закономірностей комунікації та ознак її ефективності, структури медіації, методів перевірки реалістичності сприйняття ситуації учасниками медіації, об'єктивних критеріїв оцінювання ситуації, домовленостей та розумінні логіки структурування медіації в цілому та мети кожного її етапу, наявності чинників, що можуть вплинути на хід медіації, виконання домовленостей сторонами для того, щоб ефективно відслідковувати актуальну ситуацію в процедурі медіації, прогнозувати її розвиток, скеровувати перемовини відповідно до етапів медіації, застосовувати методи перевірки реалістичності сприйняття ситуації учасниками медіації;

- ресурсність та безпека професійної діяльності вимагає знань механізмів саморефлексії, зворотного зв'язку, супервізії, інтервізії, розумінь важливості саморефлексії, зворотного зв'язку, супервізії, інтервізії для професійного розвитку, запобігання професійному вигорянню та професійній деформації, на яких базуються вміння Застосовувати саморефлексію, запитувати та приймати зворотний зв'язок, брати участь в інтервізії, проходити супервізію, дбати про підвищення кваліфікації.

Правова компетентність у сфері медіації є фінальною та закріплюючою зусилля медіатора та сторін, вона - головний компонент у формалізації підсумку дискусії та імплементації його у суспільну нормативно-правову базу. Правова компетентність поєднує наступні процеси:

- орієнтація в законодавстві щодо медіації проводиться, виходячи зі знань основних нормативних положень щодо процедури медіації, регулювання діяльності медіатора та розумінь правових засад взаємодії правової системи і медіації, відповідальності медіатора, конфіденційності процедури медіації для послідовної реалізації умінь знаходити нормативно - правові акти щодо медіації і отримувати з них інформацію. Дотримуватись законодавства під час проведення медіації та оформлення її результатів;

- робота з угодами в процесі медіації накладає на медіатора обов'язок знати положення щодо основних угод в медіації (договір про проведення медіації, угода за результатами медіації), розуміти правової сутності угод в медіації для оформлення угод щодо медіації.

Розвиток базових компетентностей медіаторів спирається на загальні традиційні процеси навчання, вивірені науковим досвідом передових країн, до яких додаються постійне самовдосконалення медіатора та сучасні методи - тренінги, інтерактивні дискусії, моделювання тощо.

Головна мета тренінгу ефективної медіації - виробити навички спілкування, навчити конструктивним технікам ведення бесіди, навчити розуміти невербальну поведінку інших людей, визначати приховані мотиви та інтереси, ефективно поводитися в ситуації стресу і володіти своїм емоційним станом. Тренінг дозволяє дати знання про основні компоненти переговорів та стадії їх ведення, навчити аналізувати та розділяти на практиці потреби, позиції, інтереси сторін, навчити формулювати теми для переговорів та пропозиції щодо врегулювання спору, навчити інтегрувати інтереси. Обговорюються причини виникнення постконфліктів та інші складнощі, які можуть виникати у переговорах.

Найбільш дієвим є навчання в інтерактивному режимі з включенням всіх учасників в ролі медіаторів або в ролі конфліктуючих сторін. Це дозволяє удосконалити навички медіатора, а також отримувати досвід переживань, які будуть відчувати їхні клієнти в майбутньому. Саме у позиції «клієнта» медіатор відчуває, чого не повинен він робити і які дії медіатора сприяють зниженню негативних емоцій та бажання вести переговори. Додаткову інформацію, що розширює компетентність медіатора, він отримує у процесі практики та індивідуального підвищення кваліфікації.

Обговорюючи підвищення компетентностей медіатора не на початковому, а на підвищеному рівні, ми повинні відштовхуватись від головного на цей час документу - Закона України Про медіацію та орієнтуватися на видання, що роз'яснюють положення вище зазначеного закону (K. Narovska).

Важливо, щоби навчання навичкам медіатора проводила особа, яка має підтверджені компетенції як медіатор і тренер та/чи фахівець у сфері освіти. Для допомоги тренеру у проведенні окремих вправ під час освітнього процесу з навчання базовим навичка медіатора може залучатись коуч (коучі) для надання зворотного зв'язку здобувачам під час виконання вправ, якому для цього достатньо бути медіатором-практиком. В інших випадках для викладачів, які здійснюють педагогічну діяльність в межах програм навчання у сфері медіації, не обов'язково мати досвід практики як медіатора.

Рекомендоване навантаження тренерів та комфортні умови навчання учасників тренінгу є такими: оптимальна кількість учасників в групі, що дозволяє урізноманітнити роботу учасників у малих групах та забезпечити якісну рефлексію і групову динаміку - 16, мінімальна кількість учасників - 8, максимальна 24. При цьому якісне, зокрема коучингове, супроводження учасників під час навчання можливе при співвідношенні не більше 16 осіб на одного тренера, бажано - 1 тренер (коуч) на кожні 8 осіб (дві малі групи).

Рекомендована тривалість повної навчальної програми базовим навичкам медіатора становить 90 астрономічних годин (для закладів вищої освіти - не менше 120 аудиторних годин при тривалості аудиторної години в 45 хвилин), з яких не менше 50% - практичне навчання. Для потреб у навчанні представників громад, школярів або інших специфічних замовлень тривалість навчальної програми базовим навичкам медіатора може бути скорочено, але не більше ніж до 48 астрономічних годин (для закладів вищої освіти - не менше 64 аудиторних годин при тривалості аудиторної години в 45 хвилин) теоретичної та практичної підготовки.

При здійсненні навчання базовим навичкам медіатора слід враховувати, що якісна підготовка медіатора є результатом спільних зусиль організатора, тренерів (коучів, викладачів), здобувачів базовим навичкам медіатора. При цьому зони відповідальності (сфери впливу) кожного з учасників освітнього процесу розподіляється таким чином:

- тренер (коуч, викладач) відповідає за формування та якість реалізації змісту навчання (навчальної програми), за достатність своєї компетентності для досягнення мети навчальної програми;

- здобувач базових навичок медіатора відповідає за вибір провайдера і навчальної програми та власну навчальну активність (відвідування занять, виконання завдань, опрацювання роздаткових матеріалів, літератури, інших ресурсів, участь у спільній рефлексії тощо);

- провайдер (організатор) освітніх послуг відповідає за кадрове забезпечення (врахування унікальності комплексу знань, навичок, досвіду, компетентності тренера/коуча/викладача), організаційне та методичне забезпечення освітнього процесу та атестації здобувачів базових навичок медіатора (якщо вона передбачена); згоду (відповідь, акцепцію) на виконання замовлення щодо освітніх послуг, за можливості - участь у формуванні замовлення.

Навчання навичкам медіатора може відбуватися в межах вибіркових навчальних дисциплін (бажано - за вибором закладу вищої освіти) освітніх чи освітньо-наукових програм різних спеціальностей, таких як право, правоохоронна діяльність, міжнародне право, педагогіка, психологія, соціологія, соціальна робота тощо, або в межах окремих сертифікатних навчальних програм чи програм підвищення кваліфікації.

Висновки

Підбиваючи підсумок у описі чинників, що впливають на розвиток медіації як галузі у суспільстві, треба зазначити роль власно медіатора як особистості, як фахівця, як відповідальної особи, що у свою чергу накладає на медіаторів обов'язок постійно вдосконалювати свої компетентності усіма наявними шляхами, зокрема практичної діяльністю та самовдосконаленням. А галузеві органи нагляду мають постійно цікавитися рівнем компетентності медіаторів та здійснювати контроль відповідно до положень Закону України Про медіацію.

Література

1. Гарькавець С.О. Соціально-нормативна активність індивіда та її психологічні референти: монографія. Харків : «Друкарня Мадрид», 2016.156 с.

2. Лосієвська О.Г. Психологічні засади розвитку комунікативних компетенцій професіоналізму майбутнього фахівця гуманітарного профілю : монографія. - К. : ПВТП «LAT&K», 2020. - 320 с.

3. Основні засади навчання базовим навичкам медіатора / За заг. ред. К. Б. Наровської. К.: Видавець В. Захаренко, 2019. 32 c.

4. Про медіацію: Закон України від 16.11.2021р. № 1875-IX: станом 15.12.2021р. https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1875-20#Text

5. Mediacje: teoria i praktyka / redakcja naukowa Ewa Gmurzynska, Rafal Morek. Warszawa : Wolters Kluwer Polska. 2018. 551 s.

6. Baruch Bush R. A., Fogler J.P. Promise of Mediation. Responding to Conflict through Empowerment and Recognition. San Francisco, 1994.

References

1. Garkavets S. O. Social and normative activity of the individual and its psychological referents: monograph. Kharkiv: "Madrid Printing House", 2016.156 p.

2. Losiyevska O.G. Psychological foundations of the development of communicative competences of professionalism of the future humanitarian specialist: monograph. K.: PVTP "LAT&K", 2020. - 320 p.

3. Basic principles of learning the basic skills of a mediator / According to general ed. K. B. Narovska. K.: Publisher V. Zakharenko, 2019. 32 c.

4. On mediation: Law of Ukraine dated November 16, 2021. No. 1875-IX: as of December 15, 2021. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text

5. Mediacje: teoria i praktyka / redakcja naukowa Ewa Gmurzynska, Rafal Morek. Warsaw : Wolters Kluwer Polska. 2018. 551 p.

6. Baruch Bush RA, Fogler J.P. Promise of Mediation. Responding to Conflict through Empowerment and Recognition. San Francisco, 1994.

Abstract

Losiyevska O., Losiyevskyi V., Peleshenko O.

The article describes the trends in the development of mediation in modern society, provides a brief description of mediation as a scientific, social and legal process, the history of the development of mediation. The ways of formation of the personality of the mediator and its development are described. The legal foundations of the development and use of mediation in the world in general and in Ukrainian society are highlighted. The concept of mediator competencies, their characteristics and requirements for it are revealed. The classification of the mediator's competencies, the interpretation and characteristics of their components, the practical activities of the mediator are briefly described, the ways and methods of formation of permanent understanding and skills in mediators, the forms and methods of training and training of mediators are presented. Issues of requirements for the formation of basic skills of a mediator from the regulatory and legal acts available in Ukraine and compliance of the professional level of mediators with international recommendations are highlighted.

Key words: mediation, mediator, competence, professional skills, competence development, professional level.

Размещено на Allbest.ru