Особливості розвитку національної самосвідомості у студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”; Харків, Україна

Особливості розвитку національної самосвідомості у студентів

Ніна Підбуцька

доктор психологічних наук

професор кафедри педагогіки і

психології управління соціальними системами

ім. академіка І. Зязюна

Роман Леонов

аспірант

Анотація

Стаття присвячена проблемі розвитку національної самосвідомості в часи масштабних культурно-історичних трансформацій. Досліджено поняття національної самосвідомості, уявлення про нього в роботах західних та українських вчених. В статті визначено, що основними компонентами національної самосвідомості є турботливе і відповідальне ставлення до оточення, доброта, щирість, справедливість, працьовитість, патріотизм, інтерес до історії рідного краю, інтерес до традицій народу, його культури, самовдосконалення, любов до рідної мови, взаємодопомога. Авторами подано анкету, спрямовану на визначення значущості різних компонентів національної самосвідомості у молодих людей, що здобувають вищу освіту в різних регіонах України. Представлено результати дослідження, яке вказує на те, що в структурі національної самосвідомості молоді люди найвище оцінюють любов до рідної мови, інтерес до історії рідного краю та традицій народу, патріотизм, справедливість, взаємодопомогу, турботливе та відповідальне ставлення до оточення. Було встановлено, що вони недооцінюють ті компоненти, які пов'язані з особистісними якостями, зокрема: самовдосконалення, працьовитість, щирість, доброта.

Ключові слова: національна самосвідомість; культура; особистість; молодь; розвиток.

Nina Pidbutska, doctor of psychological sciences, professor of the department of pedagogy and psychology of social systems management by the academician I. Zyazyun, National Technical University “Kharkiv Polytechnic Institute”; Kharkiv, Ukraine

Roman Leonov, PhD student, National Technical University “Kharkiv Polytechnic Institute”; Kharkiv, Ukraine

Features of the development of national self-consciousness in students

Abstract

національний самосвідомість культурно-історичний трансформація

The article is devoted to the problem of the development of national selfawareness in times of large-scale cultural and historical transformations. The concept of national self-awareness, the idea of it in the works of Western and Ukrainian scientists is studied. The article determined that the main components of national self-awareness are a caring and responsible attitude towards the environment, kindness, sincerity, justice, hard work, patriotism, interest in the history of the native land, interest in the traditions of the people, its culture, self-improvement, love for the native language, mutual assistance. The authors presented a questionnaire aimed at determining the importance of various components of national self-awareness among young people who are getting higher education in different regions of Ukraine. The results of the study are presented, which indicates that in the structure of national self-awareness, young people value the love of their native language, interest in the history of their native land and the traditions of the people, patriotism, justice, mutual assistance, caring and responsible attitude towards the environment. At the same time, they underestimate those components that are related to personal qualities, in particular: selfimprovement, hard work, sincerity, kindness.

Key words: national self-awareness; culture; personality; youth; development.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Тема національної самосвідомості завжди знаходилася в центрі уваги істориків, культурологів, соціологів та психологів України. Повномасштабне вторгнення, що сталося у лютому 2022 року загострило проблему та показало її актуальність не тільки з наукової перспективи, а й з точки зору її впливу на повсякденне життя українців. Мільйони людей чи не вперше почали собі ставити питання щодо своїх поглядів, переконань та вірувань, пов'язаних із національною самосвідомістю. Всі ці уявлення українців про себе та трансформація їх під час військового стану потребують дослідження та вивчення з психологічної точки зору.

Вивчення національної самосвідомості з психологічної точки зору є важливим завданням, оскільки це дає можливість розуміти внутрішні процеси, які впливають на формування та розвиток ідентичності особистості в контексті її національної приналежності. Наукове вивчення національної самосвідомості включає аналіз психологічних факторів, що впливають на сприйняття себе як частини певної нації, почуття належності та ідентифікації з національною групою. Один із ключових аспектів вивчення національної самосвідомості полягає у розкритті процесів формування ідентичності. Психологічні дослідження показують, що вона формується через взаємодію індивіда зі своїм соціокультурним середовищем. Національна самосвідомість впливає на те, як людина розуміє себе та визначає своє місце в суспільстві. Вона включає у себе сприйняття національних цінностей, традицій, історії та культури, що є важливими факторами у формуванні ідентичності. Дослідження національної самосвідомості також дають змогу краще зрозуміти групову динаміку. Вивчення психологічних аспектів національної самосвідомості допомагає розкрити взаємодію між членами нації, формування спільної ідентичності та встановлення спільних цінностей.

Згідно зі стратегією розвитку вищої освіти на 2022-2023 [3] рік випускники мають володіти розвинутою міжкультурною свідомістю та компетентністю, що починається з чіткого усвідомлення себе як представника української нації та європейського співтовариства. В цьому аспекті аналіз та усвідомлення здобувачами своїх переконань, пов'язаних з національною ідентичністю, набувають вирішальної ролі та значення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, у яких започатковано розв'язання цієї проблеми і на які спирається автор

В західній науці склалася традиція вивчення національної самосвідомості через протиставлення уявлень про себе та про інших. Зокрема A. Тріандафіліду у статті “Національна самосвідомість та “інші”” досліджує концепцію національної ідентичності та її взаємозв'язок із сприйняттям “іншого” у суспільстві. Одна з основних думок автора полягає в тому, що національна самосвідомість є соціально сконструйованою концепцією, яка формується різними факторами, зокрема історією, культурою і політикою. Вона стверджує, що національна самосвідомість не є статичною або незмінною, але постійно еволюціонує під впливом змін у суспільстві. Вчена акцентує увагу на важливості розуміння “іншого” в контексті формування національної самосвідомості, підкреслює необхідність уникати дискримінаційних підходів до інших культур етнічних груп або мігрантів або тих, що протиставляються один одному, оскільки це може погіршити взаєморозуміння та підривати соціальну спільність Крім того, Тріандафіліду обговорює важливість діалогу та взаємодії між різними культурами та групами, щоб сприяти толерантному співіснуванню та побудові плюралістичного суспільства [5].

Велику увагу дослідники приділяють можливостям та шляхам прояву національної ідентичності, зокрема в мистецтві. Так, М Протас досліджує основні ідеї, що стосуються візуального порядку глобального публічного мистецтва та його контексту національної самоідентичності. Одна з головних думок, яку висловлює вчений, полягає в тому, що глобальне публічне мистецтво, зокрема його візуальний порядок, може впливати на формування та вираження національної самоідентичності. Він розглядає, яким чином візуальні елементи, такі як скульптури, мурали, пам'ятники тощо, можуть сприяти або підірвати відчуття національної ідентичності у суспільстві. Протас М. звертає увагу на проблему стандартизації та уніфікації глобального публічного мистецтва, що може приводити до втрати унікальності та особливостей національних культур. Він стверджує, що цей процес може спричиняти втрату самоідентичності та спричиняти стереотипізацію та загальний нормалізований вигляд публічного мистецтва. Крім того, дослідник зазначає важливість критичного підходу до візуального порядку глобального публічного мистецтва. Він закликає до розуміння та аналізу того, як візуальні елементи впливають на сприйняття та репрезентацію національних культур. Під час повномасштабного вторгнення можна було неодноразово спостерігати як українці об'єднувалися саме навколо витворів мистецтва: пісень, літературних творів, картин, і як гостро переживали втрату архітектурних пам'яток [4]. Вони виступають у ролі універсальних символів, що підтримують національну самосвідомість та об'єднують навколо себе людей із різним мовленевим та життєвим бекграундом.

Цікавими є також дослідження, що спрямовані на вивчення впливу національної самосвідомості на поведінку людей в кризові періоди часу для країни. Так, Дж. Ван Бавел із колегами вивчали, як національна ідентичність впливає на готовність людей дотримуватися правил громадського здоров'я під час глобальної пандемії. Одна з головних ідей, яку висловлюють автори, полягає в тому, що люди, які мають високий рівень національної ідентичності, більш схильні підтримувати правила громадського здоров'я під час глобальної пандемії. Автори виконували дослідження у різних країнах та досліджували рівень підтримки правил громадського здоров'я залежно від національної ідентичності людей. Вони дійшли висновку, що національна ідентичність є важливим чинником, який впливає на готовність людей підтримувати правила громадського здоров'я під час глобальної пандемії. Це може бути пов'язано з тим, що національна ідентичність спонукає людей до відчуття співпричетності зі своєю країною та народом, що може спонукати до відповідальної поведінки та дотримання правил. Автори також зазначають, що національна ідентичність може бути важливою для підтримки громадського здоров'я в контексті глобальної пандемії [6]. Так само і під час повномасштабного вторгнення саме національна самосвідомість виступає в ролі організуючого фактора, який дозволяє українцям гуртуватися для відсічі військової агресії.

Українські дослідники значною мірою зосереджуються на вивченні структури національної самосвідомості з психолого-педагогічних позицій. Дослідження І. Мамчур присвячене вивченню факторів, що впливають на формування компонентів національної самосвідомості серед студентів. Одна з основних ідей дослідження полягає в тому, що соціально-психологічні чинники, такі як: ідентифікація з нацією, національна гордість, сприйняття національних символів та національна самооцінка впливають на формування національної самосвідомості у студентів. Дослідження показує, що ці чинники можуть бути взаємозв'язані та впливати один на одного. Підкреслюється важливість соціальної ідентифікації з нацією як одного з ключових елементів формування національної самосвідомості. Вона вивчає, як студенти сприймають себе у контексті своєї нації та як це впливає на їхню самоідентифікацію, почуття приналежності до свого народу. Виокремлюється роль національної гордості, яка є важливим елементом національної самосвідомості, розглядається сприйняття національних символів та їхній вплив на її формування у студентів. У цілому вчена підкреслює, що невід'ємними компонентами національної самосвідомості поряд з проявами патріотизму є й доброта, працьовитість, щирість, справедливість, принциповість, взаємодопомога. Тобто недостатньо з повагою та гордістю ставитися до своєї історії та мови, важливо і практикувати самовідданість у розвитку своєї громади та країни [2].

В дослідженні К. Дроздової вивчається модель формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до розвитку національної самосвідомості учнів, в якому фокус зосереджується на готовності педагогів до її формування національної свідомості учнів, що є типовим для вітчизняної наукової думки. У статті авторка досліджує роль музичного мистецтва у цьому процесі. Вона розглядає, як музична освіта може сприяти розвитку національної ідентичності та самосвідомості учнів. Пропонується модель, що описує процес формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання національної самосвідомості учнів, розглядаються ключові компоненти моделі, такі як педагогічна підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва, ознайомлення з національно-музичною спадщиною, організація національно-патріотичних заходів та сприяння участі учнів у музичних колективах. Авторка аргументує важливість цих компонентів у формуванні національної самосвідомості та ідентичності учнів. Крім того, у статті також обговорюються методи і прийоми, які можуть використовуватись майбутніми учителями музичного мистецтва для підвищення національної свідомості учнів, такі як вивчення національних музичних традицій, організація національних конкурсів та виставок тощо [1].

Підводячи підсумки огляду наукових джерел маємо зауважити, що тема національної самосвідомості знаходиться в полі уваги закордонних та вітчизняних дослідників багато десятиліть. При цьому, в закордонній науковій традиції увага концентрується на понятті та структурі національної самосвідомості, а у вітчизняній - на розробці програм її формування, особливо у дітей шкільного віку.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття

Повномасштабне вторгнення яскраво засвідчило, що національна самосвідомість є не тільки інструментом збереження традицій та історії нації, але й важливим фактором безпеки. Наявність спільних цінностей та спільної історії виступає в ролі об'єднуючого фактора великих груп людей, які у своїй єдності проявляють здатність до опору великій агресивній силі.

Разом із усвідомленням важливості національної самосвідомості прийшло також і усвідомлення розбіжностей у культурному та історичному бекграунді людей із різних регіонів України, що може виступати фактором розбрату. В цьому контексті окремий інтерес представляє вивчення уявлень про національну самосвідомість людей із різних регіонів України.

Ще більш важливою темою є трансформація уявлень про національну самосвідомість Українців під час повномасштабного вторгнення. Осмислення цих змін дозволить усвідомити проблемні зони в загальній картині національної самосвідомості та розробити програми їхньої корекції для забезпечення сталого зростання суспільства в період післявоєнного відновлення.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Мета статті полягає в уточненні уявлень здобувачі вищої освіти у закладах України про національну свідомість та її прояви.

Задля досягнення мети ми висунули наступні завдання:

Обґрунтувати показники національної самосвідомості.

Розробити анкету самооцінювання показників національної самосвідомості.

Визначити основні компоненти національної самосвідомості, що вважають найважливішими представники студентської молоді України.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Показниками національної самосвідомості ми обрали ті, що запропоновані в моделі І. Мамчур, зменшивши їхню кількість за рахунок об'єднання близьких за змістом компонентів. Цю модель було обрано, бо вона, на нашу думку, містить найбільш відповідний до мети дослідження та розуміння змісту ключових понять набір компонентів. До них належать: турботливе і відповідальне ставлення до оточення, доброта, щирість, справедливість, працьовитість, патріотизм, інтерес до історії рідного краю, інтерес до традицій народу, його культури, самовдосконалення, любов до рідної мови, взаємодопомога.

Турботливе і відповідальне ставлення до оточення показує здатність громадян діяти відповідально і збалансовано відповідно до природного середовища. Це означає збереження природних ресурсів, енергоефективність, використання відновлюваних джерел енергії та зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Турбота про природу є важливою для збереження її ресурсів і мінімізації негативних змін, які можуть виникнути через недбале поводження.

Доброта є важливою для створення гармонійного і сприятливого соціального середовища. Виявлення доброти передбачає шанобливе та розуміюче ставлення до інших людей, готовність допомогти та підтримати інших за потреби. Це сприяє підтримці громадського добра, зміцнює взаємодію між людьми та сприяє створенню позитивного і благополучного суспільства.

Щирість є важливим елементом довіри та взаєморозуміння в суспільстві. Коли люди щиро спілкуються та висловлюють свої думки та почуття, це створює основу для ефективної комунікації та розвитку відносин. Вона допомагає вирішувати конфлікти та розуміти позиції інших людей, сприяючи толерантному та відкритому спілкуванню.

Справедливість є основоположним принципом належного ставлення до інших людей і суспільства в цілому. Вона вимагає рівноправного та недискримінаційного поводження з усіма людьми, незалежно від їхньої раси, статі, національності, релігії чи соціального статусу. Справедливість передбачає пошану до прав людини, рівні можливості та розподіл ресурсів у суспільстві на справедливих засадах.

Працьовитість відображає особистісні якості, пов'язані з високою працездатністю, належною працевлаштованістю і здатністю до ефективної праці. З погляду соціології, працьовитість є важливою складовою соціальної інтеграції і взаємодії людей у суспільстві. Вона сприяє економічному розвитку країни, створює здатність до інновацій та підтримує соціальну стабільність.

Патріотизм відображає почуття приналежності та прив'язаності до своєї батьківщини, її культури, цінностей, історії. З погляду політології, патріотизм є важливою складовою національної ідентичності та соціальної згуртованості. Він сприяє формуванню почуття національної єдності, відданості спільним цілям і здатності до самовідданої діяльності на користь своєї країни.

Інтерес до історії рідного краю і традицій народу є важливим для збереження культурного спадку, розвитку національної свідомості та формування колективної пам'яті. Соціальні науки, такі як історія, антропологія та культурологія, вивчають значення історичних подій та традицій для формування національної ідентичності. Інтерес до історії рідного краю та традицій народу допомагає людям зберегти його історичну пам'ять, розкрити особливості його культури та сприяти його розвитку. Вивчення історії дозволяє зрозуміти формування та розвиток нації, вплив минулих подій на сучасність, а також виробити критичне мислення та аналітичні навички. Це сприяє зміцненню національної самосвідомості, створенню почуття гордості за свою культурну спадщину та національну ідентичність.

Самовдосконалення відображає бажання та здатність людини до постійного особистісного розвитку, набуття нових знань, вмінь та навичок. З погляду психології, самовдосконалення є важливим фактором самореалізації та досягнення особистого щастя. Воно сприяє збереженню мотивації, підвищенню самооцінки та розвитку внутрішніх ресурсів для досягнення успіху в різних сферах життя. У контексті національної самосвідомості, самовдосконалення сприяє формуванню активної громадянської позиції та відчуття відповідальності за розвиток своєї нації.

Любов до рідної мови відображає повагу та прив'язаність до мовного спадку свого народу. Мова є ключовим аспектом культурної ідентичності та сприяє збереженню культурних цінностей, традицій та історії народу. Вивчення та розвиток рідної мови сприяє зміцненню національної самосвідомості, формуванню почуття приналежності до свого народу та впливає на збереження національного спадку. Вона є інструментом комунікації та спілкування, а також засобом передачі традицій, ідей та цінностей, що сприяє розвитку національної культури та згуртованості.

Взаємодопомога відображає взаємну підтримку, допомогу та співпрацю між людьми в межах національної спільноти. З погляду соціології, взаємодопомога є важливою складовою соціального капіталу та сприяє створенню сильних соціальних зв'язків. Вона спонукає до формування соціальних мереж, довіри та взаєморозуміння, що є важливими факторами для розвитку національного співтовариства та підтримки соціальної солідарності. Взаємодопомога сприяє виробленню відчуття відповідальності за долю співвітчизників та створює умови для взаємного зростання, розвитку та благополуччя. З метою визначення пріоритетних компонентів з погляду здобувачів вищої освіти було проведено анкетування.

Для проведення дослідження були запрошені 128 здобувачів вищої освіти з Харкова, Києва та Львова, серед них 70 жінок та 58 чоловіків. Анкетування було добровільним та проводилося професійними психологами протягом січня-квітня 2023 року. В ході анкетування респондентів просили оцінити кожен із компонентів національної самосвідомості за 10-бальною шкалою, відповідаючи на 2 питання: “Оцініть за 10-бальною шкалою важливість кожного з компонентів в структурі національної самосвідомості”, “Оцініть за 10-бальною шкалою рівень розвиток компоненту у вас особисто”. За результатами дослідження було створено порівняльну діаграму з середніми балами (рис.1).

Рис. 1. Результати анкетування

За результатами анкетування було визначено, що в структурі національної самосвідомості молоді люди недооцінюють ті компоненти, які пов'язані з особистісними якостями, зокрема: самовдосконалення, працьовитість, щирість, доброта. В їхній свідомості вони асоціюються з інтересом та любов'ю до мови, історії та культури. Також високо респонденти оцінили взаємодопомогу, що пов'язано з усвідомленням важливості взаємопідтримки громадян під час війни для збереження держави та її культури. Натомість за обома оцінками лідирують такі компоненти як: патріотизм, справедливість та інші, що дозволяє звернути увагу на специфічні умови функціонування здобувачів вищої освіти, вплив особливих умов життєдіяльності, які сьогодні упроводжують життя всіх громадян України.

Висновки з даного дослідження та перспективи подальших розвідок у даному напрямку

В ході виконання роботи були проаналізовані останні дослідження присвячені проблемам національної самосвідомості та її розвитку.

Визначено, що основними компонентами національної самосвідомості є турботливе і відповідальне ставлення до оточення, доброта, щирість, справедливість, працьовитість, патріотизм, інтерес до історії рідного краю, інтерес до традицій народу, його культури, самовдосконалення, любов до рідної мови, взаємодопомога.

На основі розробок Мамчур І., було удосконалено анкету, яка спрямована на визначення значущості різних компонентів національної самосвідомості у молодих людей, що здобувають вищу освіту в різних регіонах України.

Визначено, що в структурі національної самосвідомості молоді люди найвище оцінюють любов до рідної мови, інтерес до історії рідного краю та традицій народу, патріотизм, справедливість, взаємодопомогу, турботливе та відповідальне ставлення до оточення. Разом з тим вони недооцінюють ті компоненти, які пов'язані з особистісними якостями, зокрема: самовдосконалення, працьовитість, щирість, доброта.

В контексті отриманих результатів найбільш важливим напрямом подальших досліджень є розробка та впровадження у виховну роботу зі студентством едукаційних заходів, спрямованих на розвиток різносторонніх уявлень про національну самосвідомість та її зв'язок з особистісними проявами громадянина.

Список літератури

1. Дроздова К. Модель формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до виховання національної самосвідомості учнів / К. Дроздова // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. - 2019. - 1. - С. 96-105.

2. Мамчур І. Соціально-психологічні особливості сформованості компонентів національної самосвідомості студентів / І. Мамчур // Теорія і практика підготовки конкурентоспроможного фахівця як вектор освітніх парадигм. - 2022. - С. 160-163.

3. Про схвалення Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки / Верховна Рада України. - [електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/286-2022-%D1%80#Text (Дата звернення: травень 15, 2023).

4. Protas, M. (2022), “Socio-philosophical critique of the global public art's visual order: the context of national selfidentity”, American Journal of Art and Design, 7(1), pp. 29-38.

5. Triandafyllidou, A. (1998), “National identity and the'other'”, Ethnic and racial studies, 21(4), pp. 593-612.

6. Van Bavel, J.J., Cichocka, A., Capraro, V., Sjastad, H., Nezlek, J.B., Pavlovic, T., Jorgensen, F.J. (2022), “National identity predicts public health support during a global pandemic”, Nature communications, 13(1), p. 517.

References

1. Drozdova, K. (2019), “Model of formation of readiness of future teachers of musical art for education of students' national self-awareness”, Scientific notes of Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk. Series: Art History, (1), pp. 96-105.

2. Mamchur, I. (2022), “Socio-psychological features of the formation of the components of students' national self-consciousness”, Theory and practice of training a competitive specialist as a vector of educational paradigms, pp. 160-163.

3. On the approval of the Strategy for the Development of Higher Education in Ukraine for 2022-2032, Verkhovna Rada of Ukraine, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/286-2022-%D1%80#Text (Date of application: May 15, 2023).

4. Protas, M. (2022), “Socio-philosophical critique of the global public art's visual order: the context of national selfidentity”, American Journal of Art and Design, 7(1), pp. 29-38.

5. Triandafyllidou, A. (1998), “National identity and the'other'”, Ethnic and racial studies, 21(4), pp. 593-612.

6. Van Bavel, J.J., Cichocka, A., Capraro, V., Sjastad, H., Nezlek, J.B., Pavlovic, T., Jorgensen, F.J. (2022), “National identity predicts public health support during a global pandemic”, Nature communications, 13(1), p. 517.

Размещено на Allbest.ru