Поняття та ознаки соціального захисту працівників митних органів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та ознаки соціального захисту працівників митних органів

Шкода В.М.

аспірантка кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

В статті розкриваються основні концептуальні характеристики соціального захисту працівників митних органів в Україні. Соціальний захист працівників митних органів пропонується розуміти в якості цілеспрямованої, комплексної та врегульованої, соціально орієнтованої діяльності держави, спрямованої на створення соціально безпечних умов трудового (позатрудового) життя працівників митних органів, в яких у результаті відповідних заходів працівники можуть реалізувати належні їм соціальні права. Встановлюється, що для розглядуваного соціального захисту характерними є те, що цей захист: відображає реалізацію державою її соціальної функції, а також засвідчує її в якості соціальної держави; є результатом виконання соціальних обов'язків держави в особі митних органів та реалізації права працівників митних органів на соціальний захист; поширюється лише на відповідну групу працівників; спрямований на досягнення певної мети та реалізується у відповідних завданнях соціального захисту працівників. Обґрунтовується позиція, відповідно до якої соціальний захист працівників митних органів в Україні сформувався в якості цілісного соціально-правового феномена, якому властива певна сукупність особливих рис, серед яких особливого значення набувають мета і завдання розглядуваного соціального захисту. Автором наголошується на тому, що сьогодні: ні мета, ні перелік завдань соціального захисту працівників митних органів безпосереднім чином не визначені на рівні законодавчого акту; не всі завдання досліджуваного соціального захисту виконуються державою в повній мірі, а окремі з них взагалі ігноруються.

Ключові слова: митні органи, ознаки, працівник, соціальна безпека, соціальний захист. соціальний захист митний

Abstract

The article delves into the primary conceptual attributes of social protection for customs officials in Ukraine. Social protection for these officials is posited as a deliberate, multifaceted, state-regulated, and socially-driven endeavor. Its objective is to foster a socially secure environment for the active (or inactive) professional lives of customs officials. In such an environment, as a consequence of implementing pertinent measures, customs officials can effectively exercise their entitled social rights. The author posits that social protection for customs officials is distinctive in several ways: it exemplifies the state's execution of its social role, confirming its status as a social state; it emerges from the state's commitment - embodied by the customs authorities - to meet social obligations and from the actualization of customs officials' right to social protection; its public influence is tailored specifically to a particular group, that is, customs officials; it pursues a definite objective and translates into the specific tasks related to social protection for customs officials. The article posits that social protection for customs officials in Ukraine has evolved into a distinct socio-legal phenomenon characterized by a unique set of attributes. Notably, the purpose and objectives of the said social protection stand out as especially significant features. The author observes that currently, neither the purpose nor the list of tasks pertaining to social protection for customs officials is explicitly delineated in any legislative act. Additionally, the state does not fully address all tasks related to this specific social protection; some are entirely overlooked. Judicial precedents corroborate this assessment. Specifically, the author cites recent judgments from the Supreme Court, the Sixth Administrative Court of Appeal, the Seventh Administrative Court of Appeal, and the Eighth Administrative Court of Appeal.

Keywords: customs authorities, employee, signs, social protection, social security.

Постановка проблеми. Держава повсякчас відігравала важливу роль у життєдіяльності суспільства, "організовуючи та спрямовуючи суспільне життя в усіх його сферах" [1, с. 4]. Володіючи таким впливом сучасна соціальна та правова держава розпоряджається ним з метою забезпечення соціальної злагоди, розвитку суспільства та членів суспільства, адже держава такого виду завжди функціонує в рамках людиноцентристської парадигми. При цьому, питання реалізації державою владних функцій в соціальній сфері повинно бути збалансованим публічними та приватними інтересами, а також потребами людини й об'єктивними можливостями держави задовольнити ці потреби. Особливо актуальним це питання постає щодо України, в якій утвердилась тенденція до десоціалізації різних процесів в соціальній сфері [2, с. 3 9-40], що може бути дієвим чином виправлено в результаті пріоритезації інститутів захисту трудових і соціальних прав людини [3, с. 171]. Найбільшу увагу в цьому питанні доцільно приділяти забезпеченню соціального захисту працівників, а саме тих з них, які виконують публічно важливі службово-трудові завдання (тобто, завдання, важливі для належного функціонування держави), попри те, що сама держава для цих працівників не створила достатньо соціально безпечних умов для їх службово-трудової діяльності. У цьому контексті насамперед йдеться про працівників органів публічної служби, соціальний захист яких в нормативно-правовій площині регламентований невиправдано фрагментарно, а стандарти соціального захисту таких працівників є декларативними чи нееквівалентними, по-перше, соціально-правовій значимості їх службово-трудової діяльності, а по-друге, існуючим та потенційним соціальним ризикам та ризикам для життя і здоров'я цих працівників, пов'язаних з виконанням ними службово-трудових завдань.

Серед вказаних працівників особливої уваги заслуговують працівники митних органів в Україні, адже їх соціальний захист наразі: 1) регламентований не на належному рівні; 2) до сьогодні не зазнав особливих позитивних змін в контексті його правового регулювання, яких він об'єктивно потребує, попри той факт, що в 2019 році в Україні відбулась масштабна реформа у фіскальній сфері, унаслідок якої було створено Державну митну службу України (Держмитслужбу) (хоча можна вести мову про те, що ця реформа ще триває й по сьогодні). Тобто, законодавець, розуміючи наявність проблем в фіскальній сфері, робить спроби трансформувати інституційну основу належного функціонування держави в зазначеній сфері, ігноруючи при цьому того факту, що ключовим у вирішенні більшості з вказаних питань є саме людський фактор, а саме - потреба соціального захисту працівників митних органів. Фактично на цю ж обставину також звертає увагу М.Б. Ріппа, справедливо наголошуючи на тому, що "будь-які соціально-економічні реформи приречені на невдачу, якщо не буде успіхів у вирішенні соціальних питань" [4, с. 140].

Аналіз наукової літератури та невирішені раніше питання. Слід констатувати, що по сьогодні українськими вченими питанню соціального захисту працівників митних органів ще не було приділено достатньої уваги, хоча сутність і проблематика соціального захисту працівників вже була предметом дослідження багатьох науковців, серед яких:

O.В. Басай, В.В. Безусий, Н.Б. Болотіна, К.В. Бориченко, В.О. Гаврилюк, О.В. Епель, В.О. Журавель, Г.А. Зуб, М. І. Іншин, Е.Л. Ковалюмнус, Р.П. Луцький, Л.Ю. Малюга, В.П. Мельник, К.Ю. Мельник, М.В. Мельник, Н.П. Мокрицька, Д.І. Сіроха, P.І. Шабанов, Г.О. Яковлєва, О.М. Ярошенко та ін. вчені. Наявні наукові напрацювання у відповідній сфері вказують на можливість вирішення окресленої проблеми.

Отже, метою цієї наукової статті є формулювання актуального наукового розуміння соціального захисту працівників митних органів. Така мета досягатиметься шляхом виконання наступних завдань: 1) на основі інтерпретаційних підходів українських вчених до розуміння сутності соціального захисту, соціального захисту працівників визначити поняття "соціальний захист працівників митних органів"; 2) окреслити основні характерні риси соціального захисту працівників митних органів; 3) у висновках до статті узагальнити результати дослідження, зосередивши увагу на тому, чи дійсно в Україні наразі виконуються завдання соціального захисту працівників митних органів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Серед українських вчених наразі спостерігається певна єдність в позиціях стосовно того, що слід розуміти під поняттям "соціальний захист", яка часто розмивається в процесі конкретизації ними концептуальних рамок наукового тлумачення цього соціально-правового феномена. Наприклад, позиції українських вчених і дослідників з приводу сутності соціальної безпеки (серед яких, зокрема, В.В. Москаленко [5, с. 41], А.В. Стукалов [6, с. 77]) та стосовно соціальної безпеки працівників (відповідні дефініції окреслені, приміром, О.П. Клипою [7, с. 126], Д.О. Марусевичем [8, с. 34-35]) дозволяють дійти думки, що для соціального захисту загалом характерними є наступні ознаки: 1) соціальний захист є свідомою діяльністю держави та суспільства, що засвідчує соціальну орієнтованість держави та рівень соціально- культурного розвитку суспільства, а також стан цивілізованості держави та суспільства; 2) соціальний захист передбачає створення системних умов, які характеризуються належним рівнем соціальної безпеки членів суспільства та їх груп, уможливлення безперешкодної реалізації людиною її соціальних прав; 3) соціальний захист об'єктивується в практичній дійсності шляхом вжиття належних правових, економічних й організаційних заходів із забезпечення соціальної безпеки людини і громадянина, їх груп (враховуючи також заходи мінімізації негативних в соціально-безпековому контексті факторів, які не можуть бути викоріненні державою та суспільством).

Приймаючи до уваги викладене, доходимо думки, що соціальний захист працівників митних органів - це цілеспрямована, комплексна та законодавчо врегульована соціально орієнтована діяльність держави зі створення соціально безпечних умов трудового та позатрудового життя працівників митних органів, в яких у результаті узгоджених правових, економічних й організаційних заходів ці працівники можуть реалізувати належні їм (як працівникам митних органів) соціальні права.

Отже, для соціального захисту працівників митних органів характерними є такі ознаки:

1. Соціальний захист працівників митних органів, як соціально-правовий феномен, відображає реалізацію державою її соціальної функції, а також засвідчує її в якості соціальної держави. Під поняттям "соціальна функція держави", на думку Г.О. Яковлєвої, слід розуміти "нормативно, інституційно та політично забезпечений та комплексний напрямок діяльності", який: 1) "відображає її роль у забезпеченні соціального добробуту суспільства та дотримання прав і свобод кожного, підтримки соціальних ініціатив у суспільстві, максимального застосування непрямих методів стимулювання суспільного розвитку" [1, с. 12]; 2) "спрямований на утвердження в суспільстві принципів соціальної стабільності, соціальної справедливості в поєднанні із соціальною рівністю, соціальним партнерством, соціальним захистом та соціальним забезпеченням" [1, с. 12]; 3) є "одним зі своїх проявів та цілей (не єдиним) має створення ефективної, стабільної та конкурентоздатної системи соціального забезпечення" [1, с. 12]. У цьому контексті відповідна функція держави є "функцією, що забезпечує реалізацію принципу визнання людини найвищою соціальною цінністю, людиноцентризму та пріоритету забезпечення прав та інтересів кожної конкретної особи перед будь-якими іншими політичними, економічними, культурними, екологічними інтересами держави" [1, с. 25]. Відтак, слід погодитись із тим, що "через систему соціального захисту держава виявляє себе реально відповідальною за долю, добробут, майбутнє кожного громадянина" [5, с. 44]. Тобто, виявляє себе в якості соціальної держави. При цьому "соціальна держава - це особливий характер взаємозв'язків між державою та індивідуумом, а соціальний захист - один з визначальних зв'язків, спосіб втілення в життя гасел соціальної державності" [5, с. 44], "невід'ємна складова політики держави, відповідальної за добробут, розвиток і безпеку своїх громадян" [5, с. 41]. З огляду на це, соціальний захист загалом є однією з базових рис соціальної державності, а "без реалізації цієї ознаки будь-які розмови про соціальну державу залишаються гаслами й деклараціями" [5, с. 44]. Певна річ, не є виключенням з викладеного правила також і соціальний захист працівників митних органів, для яких, поряд із базовим (поширюється на населення держави) і спеціальним (поширюється на всіх працівників) соціальним захистом, створено цілісну площину соціального захисту таких працівників, саме як працівників митних органів.

2. Соціальний захист працівників митних органів, як елемент фактичної дійсності, є результатом: 1) виконання соціальних обов'язків держави в особі митних органів, інших зобов'язаних суб'єктів в системі публічної адміністрації; 2) реалізації права працівників митних органів на соціальний захист. Українська вчена К.В. Бориченко зазначає, що правом на соціальний захист є "позитивним правом людини, яке походить від природного права на життя, закріплене на міжнародно-правовому та конституційному рівні, реалізація якого відбувається шляхом здійснення уповноваженими суб'єктами незалежно від форми власності та виду господарювання своїх функцій, визначених нормативно" [9, с. 25]. Що ж стосується соціальних обов'язків держави, то вони "зафіксовані конституційно і законодавчо, вони становлять сукупність соціальних гарантій, прав і послуг, які держава шляхом реалізації ідей соціальної справедливості зобов'язується зробити доступними для своїх громадян" [10, с. 119]. Відтак, соціальний захист працівників митних органів є результатом симбіозу дій, вчинюваних працівником (в напрямі набуття певних соціальних прав, їх реалізації), а також дій держави в особі митних органів та інших зобов'язаних суб'єктів (зокрема, Уряду, Парламенту).

3. Соціальний захист працівників митних органів поширюється лише на відповідну групу працівників (у вимірі працівників, які мають статус професійного публічного службовця). В.О. Гаврилюк справедливо зазначає, що "соціальний захист працівників публічної служби різниться за обсягом і методами правового регулювання залежно від виду служби" [11, с. 77]. Можемо припустити, що вказане також безпосереднім чином стосується також і працівників митних органів. Поряд із тим, таке припущення не є в повній мірі справедливим, зважаючи на те, що конструкція "працівники митних органів" є двоскладовою, охоплюючи таким чином дві основні групи працюючих в митних органах України осіб: 1) працівників митних органів, які мають особливий службово -трудовий статус - статус професійного публічного службовця; 2) працівників митних органів, які не є професійними публічними службовцями. На цю підгрупу працівників не поширюються особливі гарантії соціального захисту, крім тих, що передбачені для працівників загалом. Таким чином, ведучи мову про соціальний захист працівників митних органів, слід мати на увазі: 1) особливий соціальний захист, передбачений спеціально для посадових осіб митних органів; 2) спеціальний соціальний захист, який передбачений для працівників митних органів, як для громадян, які реалізують своє право на працю.

4. Соціальний захист працівників митних органів має мету, що є похідною від мети соціального захисту, й реалізується у відповідних завданнях соціального захисту цих працівників. У загальному контексті мета соціального захисту є тим, "до чого прагне держава, реалізуючи цей засіб здійснення своєї соціальної функції, а також те, що соціальна держава бажає досягти за рахунок здійснення соціального захисту" [12, с. 38]. У безпосередньому ж контексті мета соціального захисту працівників митних органів - це заздалегідь передбачуваний, кінцевий стан реалізації державної соціальної політики відносно працівників митних органів, що повинен виявлятись в створенні для таких працівників умов забезпечення їх соціальної безпеки, пропорційно соціальним ризикам, що виникають в результаті заміщення працездатною особою посади в митних органах, виконання нею трудових (службових) обов'язків в цих органах.

Отже, мета соціального захисту загалом та працівників митних органів, зокрема, є особливою характеристикою цього соціально-правового явища, а також складним його елементом, складність якого безпосереднім чином обумовлена концептуальною та практичною складністю самого соціального захисту. Закономірним чином, складність мети соціального захисту працівників митних органів обумовлює існування також й широкого спектру завдань, якими є наперед визначена система обов'язкових для виконання заходів, реалізація яких зобов'язаними суб'єктами дозволяє в конкретних межах об'єктивувати мету такого соціального захисту. При цьому, до найбільш важливих завдань соціального захисту працівників митних органів слід віднести наступні шляхи досягнення мети такого соціального захисту: 1) створення та прийняття (схвалення) концептуально-стратегічних документів, а також (на їх фактичне виконання) програмних документів, які передбачають вдосконалення соціальної політики в частині забезпечення соціальної безпеки працівників митних органів в Україні, формування правової культури працівників митних органів, нетерпимості до дій та поведінки, яка може загрожувати соціальній безпеці інших працівників митних органів тощо; 2) усунення соціальних ризиків, які обумовлені працевлаштуванням в митних органах, виконанням трудових (службових) обов'язків в митних органах; 3) забезпечення процесу впровадження, постійного вдосконалення стандартів гідної праці в митних органах; 4) забезпечення гармонійної стабільності трудового (службового) становища працівників митних органів, яке в повній мірі узгоджується із сучасною трудоправовою доктриною свободи праці; 5) забезпечення належного функціонування режиму трудової (службової) дисципліни в митних органах, що є результатом формування гнучкої та збалансованої системи морального, матеріального стимулювання до дисциплінованої праці й поведінки працівників, а також негативного стимулювання до цього за рахунок заходів дисциплінарної відповідальності; 6) вдосконалення кадрового забезпечення в митних органах, наслідком чого має бути забезпечення законності, справедливості, якості, ефективності, прозорості та якості процесів добору кадрів митної служби, реалізації права, працівників митних органів на підвищення кваліфікації, професійних знань, на кар'єрне зростання тощо; 7) забезпечення інклюзивності кадрової політики в митних органах; 8) забезпечення соціально безпечної життєдіяльності працівників митних органів в матеріальній, житловій, медичній та інших сферах позаслужбового буття такого працівника шляхом розроблення відповідної системи соціальних пільг; 9) належне здійснення нормативно -правового забезпечення соціального захисту працівників митних органів; 10) соціальний захист членів сім'ї посадових осіб митних органів.

Висновки

На сьогоднішній день соціальний захист працівників митних органів сформувався в якості цілісного соціально-правового феномена, якому властива певна сукупність особливих рис, серед яких особливого значення набувають мета і завдання розглядуваного соціального захисту. При цьому, критично аналізуючи наведений перелік завдань соціального захисту працівників митних органів, можна дійти думки, що в результаті їх практичного виконання забезпечується ефективна, комплексна та соціально безпечна об'єктивація мети досліджуваного соціального захисту. На підставі цього може скластись враження, що соціальний захист розглядуваної групи працівників не потребує ретельного та масштабного доопрацювання, адже позбавлений суттєвих проблем, які блокують об'єктивацію мети соціального захисту в контексті працівників митних органів. Поряд із тим, такий висновок є не в достатній мірі справедливим. По-перше, на сьогоднішній день ні мета, ні перелік завдань соціального захисту працівників митних органів безпосереднім чином не визначені на рівні законодавчого акту. По-друге, не всі з переліку логічним чином виокремлених в цій науковій розвідці завдань соціального захисту працівників митних органів виконуються державою в повній мірі, а окремі з них взагалі ігноруються. Так, наприклад, по сьогодні: 1) не було створено та прийнято (схвалено, затверджено) концептуально-стратегічних і програмних документів, в яких державою були окреслені основні проблеми соціального захисту таких працівників, шляхи їх вирішення, подальші перспективи розвитку законодавства в частині забезпечення соціальної безпеки працівників митних органів; 2) не створено ефективного правового механізму усунення соціальних ризиків, обумовлених роботою в митних органах, як для посадових осіб митних органів (наразі такі особи мають менший обсяг соціального захисту, в порівнянні з іншими держслужбовцями), так і для працівників без статусу професійного публічного службовця (вони фактично користуються гарантіями захисту, передбачених для працівників загалом, що не враховують специфіки роботи в митних органах).

Також слід констатувати, що значна частина виокремлених нами завдань виконується державою, однак, суто формально. Зокрема, як правило, досить формальним є виконання завдань щодо: 1) усунення соціальних ризиків, обумовлених працевлаштуванням і виконанням службово-трудових обов'язків в митних органах; 2) забезпечення процесу впровадження, постійного вдосконалення стандартів гідної праці в митних органах та гармонійної стабільності службово-трудового становища працівників митних органів, що випливає з судових рішень, зокрема, в: постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року в справі № 560/8474/20; постановах

Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2021 року в справі № 380/3368/20, від 25 травня 2021 року в справі № 380/3436/20; 3) забезпечення належного функціонування режиму трудової (службової) дисципліни в митних органах, що підтверджується судовою практикою українських судів, серед іншого: постанови Верховного Суду від 28 травня 2020 року в справі № 803/1563/16; постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року № 857/2016/19, від 03 серпня 2020 року в справі № 1/380/2019/005924; 4) забезпечення інклюзивності кадрової політики в митних органах та недопущення будь-яких проявів дискримінації, на що вказується, зокрема в: постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року в справі № 810/450/17; постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року № 380/3440/20.

Список використаних джерел

1. Яковлєва Г.О. Суб'єкти права соціального забезпечення: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05. Харків, 2019. 434 с.

2. Hladky V. V. Some cautionary remarks on the process of desocialization of the world of work. Scientific discoveries: projects, strategies and development : Proceedings of the internat. scient. and pract. conf. (Edinburgh, October 25, 2019). Edinburgh : ESP 2019. Vol. 3. P. 38-44. doi:10.5281/zenodo.3519327.

3. Ковалюмнус Е.Л. Правовий механізм захисту трудових та соціальних прав суддів в Україні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. Київ, 2021. 246 с.

4. Ріппа М.Б. Концептуальні засади соціального захисту в контексті теорії загального добробуту. Економічний вісник університету. 2018. № 38. С. 139-145.

5. Москаленко В.В. Сутність соціального захисту та його місце в політиці соціальної держави. Наукові записки. Серія: Політичні науки. 2003. Т. 21. С. 41-44.

6. Стукалов А.В. Соціальний захист та соціальне забезпечення в системі прав людини. Проблемні питання стану дотримання захисту прав людини в Україні : матеріали IV Всеукр. наук.-теорет. конф. (Київ, 05 грудня 2013 р.). Київ: НАВС, 2013. С. 76-77.

7. Клипа О.П. Адміністративно-правове регулювання соціального захисту працівників Національної поліції України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Суми, 2021. 212 с.

8. Марусевич Д.О. Адміністративно-правове регулювання соціального захисту поліцейських: дис. ... д-ра філос. : 081. Київ, 2021. 236 с.

9. Бориченко К.В. Юридичний механізм забезпечення права на соціальний захист: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05. Одеса, 2020. 452 с.

10. Мних М.В. Соціальна політика нашої держави в умовах асоційованого членства України в ЄС. Український соціум. 2015. № 3. С. 114-124.

11. Гаврилюк В.О. Завдання соціального захисту працівників публічної служби. Держава та регіони. Серія: Право. 2021. № 1 (71). С. 73-78.

12. Безусий В.В. Мета соціального захисту державних службовців. Соціальне право. 2019. № 3. С. 36-42.

Размещено на Allbest.ru