Феномен кар’єри в контексті сучасної соціокультурної ситуації: фактори детермінації та тренди прояву

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпро

Феномен кар'єри в контексті сучасної соціокультурної ситуації: фактори детермінації та тренди прояву

Вікторія Анатоліївна Бойко

кандидат соціологічних наук

докторант кафедри філософії

Анотація

кар'єра феномен суспільство

Докорінні зміни, що відбулися на початку ХХІ ст. в усіх сферах суспільного життя, актуалізували персоналізований тренд сучасної особистості, а саме її соціального та професійного розвитку, яке пов'язуються з поняттям «кар'єра». Мета статі полягає у схарактеризуванні пулу факторів, які обумовлюють кар'єру як соціокультурний феномен сучасного суспільства. На підставі макро- і мікросоціологічного підходів визначено параметри трансформації кар'єри. Економічні полягають у переході від робочих професій до професій експертного типу, які вимагають високого рівня освіти та спеціалізації. Технологічні - у розвитку інформаційних технологій, які призвели до змін у техніко-технологічній складовій суспільного виробництва і зростанню відособленої соціальної групи працівників інтелектуальної праці. Трансформація інтересів і ціннісних орієнтацій людини обумовила зсув акцентів особистісної успішності з зовнішніх ознак на індивідуалістичні фактори. Схарактеризовано патерни нових реалій у сфері праці, що зумовили трансформацію поняття кар'єри та її нових трендів. Перша модель включає наявність вищої освіти, інтелектуальну роботу за спеціальністю та достатньо низький рівень доходу. Друга модель ґрунтується на уявленнях про американську мрію та безмежні можливості особистості, де головною складовою є високий матеріальний статус і власний бізнес як символ успіху. Третя модель - це високооплачуваний професіонал з високим рівнем престижної освіти та хорошою професією. Визначено новий тип кар'єри - «поліваріативний». В наші дні успіх у кар'єрних стратегіях вимагає постійного професійного розвитку та набуття досвіду. Завдяки індивідуалізації та плюралізації стилів життя та споживання, люди мають більше можливостей вибрати свій власний шлях до успіху, що включає різні форми життєвого та кар'єрного розвитку. Визначені тенденції поширення самозайнятості і розвитку професійних якостей у кар'єрних стратегіях сучасної особистості. Завдяки індивідуалізації та плюралізації стилів життя та споживання, люди мають більше можливостей вибрати свій власний шлях до успіху, що включає різні форми життєвого та кар'єрного розвитку.

Ключові слова: кар'єра, кар'єрні стратегії, професійний розвиток, самореалізація, самозайнятість.

Viktoriia Anatoliivna Boiko

Candidate of Sociological Sciences, Doctoral Student of the Department of Philosophy, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro

Career phenomenon in the context of modern socio-cultural situation: factors of determination and trends of manifestation

Abstract

The fundamental changes that took place at the beginning of the 21st century in all spheres ofpublic life actualized the personalized trend of the modern personality, namely its social and professional development, which is associated with the concept of “career”. The purpose of the article is to characterize the pool of factors that determine a career as a socio-cultural phenomenon of modern society. Based on macro- and microsociological approaches, the parameters of career transformation are determined. Economic ones consist in the transition from working professions to expert-type professions that require a high level of education and specialization. Technological - in the development of information technologies, which led to changes in the technical and technological component of social production and the growth of a separate social group of intellectual workers. The transformation of interests and value orientations of a person has led to a shift in the emphasis of personal performance from external signs to individualistic factors. The patterns of new realities in the world of work, which led to the transformation of the concept of career and new trends, are characterized. The first model includes the presence of higher education, intellectual work in the specialty and a fairly low level of income. The second model is based on ideas about the American dream and the unlimited possibilities of the individual, where the main component is a high material status and own business as a symbol of success. The third model is a highly paid professional with a high level ofprestigious education and a good profession. A new type of career is defined - “polyvariant”. These days, success in career strategies requires constant professional development and gaining experience. Through the individualization and pluralization of lifestyles and consumption, people are more able to choose their own path to success, including various forms of life and career development. The tendencies of the spread of self-employment and the development ofprofessional qualities in the career strategies of a modern person are determined. Through the individualization andpluralization of lifestyles and consumption, people are more able to choose their own path to success, including various forms of life and career development.

Keywords: career, career strategies, professional development, self-realization, self-employment.

Постановка проблеми

В сучасному соціологічному дискурсі набувають актуальності такі поняття як «професійність», «професіоналізм», «професіонал», і саме ці поняття безпосередньо пов'язуються із поняттям «кар'єра», яке відіграє важливу роль в житті сучасної особистості. Особливої значущості дана проблематика набуває в контексті переосмислення соціального і психологічного розвитку особистості, її самореалізації і самоактуалізації. Домінуючими патернами життя стають активність, вміння актуалізувати свої здібності та можливості реалізувати себе у професійній сфері. Одним з індикаторів успішної самореалізації у професійній сфері виступає побудова кар'єри.

Кар'єра в умовах сучасного ринку праці є невід'ємною складовою професійної самореалізації і професіоналізму, які, у свою чергу, і обумовлюють кар'єрне зростання, а в гносеологічному аспекті це потребує ґрунтовного вивчення соціокультурних аспектів професійного зростання сучасної особистості.

Евристичність категорії «кар'єра» полягає у поясненні й осмисленні характеру особистісного розвитку і самореалізації. А враховуючи соціокультурні характеристики сучасного суспільства, такі як висока соціальна і економічна динаміка, і складовими успішного життя є особиста самореалізація, високий рівень освіти, престижний соціальний статус і професійна самореалізація, необхідно приділяти особливу увагу процесу формуванню кар'єрних практик. Кар'єра як процес професійного та особистісного розвитку особистості стає невід'ємною складовою життєвого світу особистості, зумовлює життєві вибори, та сприяє розкриттю не тільки професійного, й особистісного потенціалу людини.

В соціально-філософському дискурсі можна визначити певний спектр дослідницьких векторів щодо професійного і кар'єрного розвитку людини. До найбільш значущих можна віднести такі: психодинамічна модель вибору кар'єри (З. Фрейд, У. Мозер, Е. Бордін, А. Маслоу); теорія походження професійних інтересів (Е. Рое); теорія розвитку (Е. Шпрангер, Е. Гінцберг, У. Джейд, Д. Сьюпер); теорія вибору кар'єри (Дж. Голланд); теорія особистісних рис (Д. Хант, Р. Осборн); теорія соціального навчання (Дж. Роттер); теорія мотивації кар'єри (Д. Вінтер, Д. Макклеланд), становлення і розвиток особистості в ході кар'єрного просування вивчали А. Деркач, С. Джанер'ян [Лозовецька 2015: 5].

Мета статі полягає у характеристиці пулу факторів, які обумовлюють кар'єру як соціокультурний феномен сучасного суспільства.

Виклад основного матеріалу

У соціологічній традиції можна виділити два основні підходи до вивчення кар'єри як соціального феномену. Перший підхід полягає в дослідженні кар'єри в контексті проблем макросоціальних змін і процесів, що пов'язаний з проблемами становлення модерних соціальних інститутів. Підґрунтям виступають теорії модернізації і концепції індустріального суспільства. Другий підхід передбачає дослідження особливостей кар'єрного процесу серед специфічних соціальних груп і категорій населення, адже масове промислове виробництво породжувало масові професії і відносини «найнятий робітник - працедавець», які регулювалися розвиненим трудовим правом. У межах цього підходу відбувається увага акцентується на вивчення конкретних соціальних груп та категорій населення - і трактується як спосіб соціальної мобільності, що базується не на соціальному походженні, а на індивідуальних заслугах та ділових якостях.

Специфіку соціологічного підходу до вивчення кар'єри виділити досить складно. По-перше, це пояснюється мультипарадигмальним характером самої соціологічної науки. Різні парадигмальні напрями соціологічного дослідження настільки віддалилися один від одного, що, виражаючись мовою Н. Лумана, критерії розрізнення між «соціологією» і «не-соціологією» на сьогодні надзвичайно розмиті і, як правило, визначаються, виходячи від конкретних орієнтацій і завдань дослідника.

Другою причиною виступає висока міра динамічності і мінливості соціальних, економічних, технологічних, організаційних і інших чинників, що обумовлюють характеристики сучасної кар'єри. За останні десятиліття сталися кардинальні зміни в структурі, формах і напрямах професійної і соціальної мобільності в багатьох країнах, що було пов'язано як з макроекономічними тенденціями (наприклад, глобалізація ринку), так і з фундаментальними соціально-культурними процесами (зокрема, емансипація). Усе це поставило світову соціальну науку перед новими викликами теоретичного і методологічного характеру. З цієї позиції соціологія стикається із завданнями особливої складності. Вищесказане повною мірою відноситься і до проблемної області кар'єри.

Дослідження кар'єри в контексті проблем макросоціальних змін і процесів. Перший широкий напрям соціологічного дослідження кар'єри пов'язаний з проблематикою макросоціальних змін і процесів, зокрема, з питаннями становлення модерних соціальних інститутів. Основи цього підходу були закладені у кінці XIX - середині XX століття Е. Дюркгеймом, М. Вебером, К. Марксом, Ф. Тенісом, Г. Зіммелем, Т. Парсонсом. Також важливий вклад у формування основ вивчення професійної мобільності в контексті проблем соціальної стратифікації внесли К. Девіс, У. Уорнер. Пізніше за уявлення про кар'єру як механізм соціальної мобільності були розкриті в працях Р. Бендікса, О. Данкена, Е. Джексона інших.

Проте за останні півстоліття у процесі становлення постіндустріального суспільства у сфері праці сталися радикальні зміни. Вони стали результатом довгих трансформацій в усіх сферах громадського і економічного життя. До початку 70-х років минулого століття основою як західного, так і існуючого тоді радянського суспільства була розвинена індустрія і панування двох секторів економіки (добувної та оброблювальній промисловості) над третім сектором - сферою послуг. Масове промислове виробництво породжувало масові професії і відносини «найнятий робітник-працедавець», які регулювалися розвиненим трудовим правом. Предметом трудового права були в основному відносини у сфері найманої колективної праці. При цьому законодавство в основному призначалося для захисту найнятих робітників при мінімальному врахуванні інтересів працедавців. Однак після 1970 років сфера праці в розвинених країнах почала змінюватися. Стали ставитися під сумнів або зазнали зміни багато трудових інститутів, таких, як, наприклад, охорона праці жінок, а багато працедавців з сфери малого і середнього бізнесу почали ігнорувати трудове право або дотримувати його норми вибірково. Ці зміни були пов'язані не лише з постіндустріалізацією, але і з глобалізацією і відповідно з супроводжуючими її процесами. Ідейне русло досліджень визначалося теоріями модернізації і концепціями індустріального суспільства (у тому числі, «теорією ліберального індустріалізму», теоретично вираженими в роботах Д. Бела [Белл 1986: 334].

Передбачалося, що у процесі переходу до суспільства «нового типу» прямий вплив аскрептивних ознак на соціальний статус (а також на кар'єрний успіх) індивідів, повинно знижуватися, тоді як вплив ділових якостей (в першу чергу, утворення) повинен, навпаки, збільшуватися. Основне вираження це припущення знайшло в теоретичній дихотомії «аскрептивність (традиціоналізм) - досягництво (меритократизм)». На таких позиціях кар'єру можливо визначити як спосіб соціальної мобільності, властивий сучасним суспільствам і заснований не на перевагах соціального походження, а, в першу чергу, на індивідуальних заслугах і ділових якостях.

В умовах становлення постіндустріальної економіки з'явилися багато нових реалій у сфері праці. Досліджуючи питання макросоціального контексту розвитку та становлення кар'єрних процесів, ми висуваємо гіпотезу про те, що вони пов'язані, передусім, із загальноцивілізаційними зрушеннями глобальної трансформації усієї системи громадських відносин. Подальше дослідження продовжимо у рамках аналізу основних якісних зрушень (аспектів) сучасного етапу розвитку суспільства і їх впливу на трансформацію процесів побудови кар'єри.

Економічні параметри трансформації.

Характеристику сучасної кар'єри і соціально-трудових відносин у сучасному суспільстві з точки зору економічної аргументації, необхідно базувати на положенні про багатоваріантність розвитку на етапі становлення постіндустріального суспільства. Така аргументація пропонується американським дослідником Д. Беллом. На його думку, постіндустріальне суспільство не виростає з протиріч індустріалізму, а виникає з появою нових якісних структур - наукових співтовариств. Важливою економічною ознакою нового етапу суспільного розвитку Д. Белл вважає й експансію виробництва послуг і інформації [Белл 1986: 340].

Переструктурація економічної системи і реорганізація промисловості сприяли збільшенню частки кваліфікованих працівників, зміні в характері праці модель «людина-машина», починає витіснятися моделлю «людина-людина».

Новий характер праці визначає і новий рівень організації кар'єрних відносин, що виявляються у взаємодії та спілкуванні, у діалозі особистостей. Той факт, що люди в суспільному виробництві сьогодні спілкуються з людьми, а не взаємодіють з машинами і механізмами, є фундаментальною характеристикою вибудовування кар'єри в постіндустріальному суспільстві.

Сформовані кар'єрні ресурси розподіляються і розміщуються згідно з галузевими і професійно-кваліфікаційними структурам трьох типів. Перший з них - креативний, інновативний, інтелектуальний. До нього відносяться фахівці з середньою спеціальною, і вищою освітою, адміністративно-управлінський персонал, робітники вищої кваліфікації, працівники торгівлі і галузей послуг з вищою і середньою спеціальною освітою, вищою виробничою підготовкою.

Другий тип - проміжний, оскільки він сполучає в собі риси першого і третього типу, але, все-таки, більшою мірою - першого. До нього відноситься частина адміністративно-допоміжного і торгівельного персоналу, працівники сфери послуг.

Третій тип кар'єрних ресурсів зазвичай характеризується як найменш кваліфікований, рутинний, іноді - шаблонний. Він включає частину адміністративно-допоміжного персоналу, працівників середньої і низької кваліфікації, включаючи сільськогосподарських робітників, працівників сфери послуг аналогічної кваліфікації.

Необхідно ще раз підкреслити, що постіндустріальне суспільство не замінює індустріальне. Подальший прогрес набув якісного характеру, ніж кількісного. Знання і інформація проникають в усі сфери економіки, а не концентруються в її окремих секторах або сферах діяльності. Таким чином, в умовах становлення постіндустріальної економіки з'явилися багато нових реалій у сфері побудови кар'єри. Це, передусім новий, мережевий працівник, працюючий в новому економічному, культурно-цивілізаційному і етнічному середовищі [Дракер 1999: 105]. Такі зміни сприяли поширенню нових кар'єрних моделей, які орієнтувалися не на вертикальне зростання, а на горизонтальне різноманіття.

Технологічні параметри трансформації.

Розвиток інформаційних технологій призвів до змін у техніко-технологічній складовій суспільного виробництва, що в свою чергу спричинив кар'єрне зростання відособленої соціальної групи працівників інтелектуальної праці. Знання стало фундаментом сучасного етапу суспільного розвитку, який характеризується постійним розвитком талантів та креативних ідей в творчому суспільстві.

Поява працівників інтелектуальної праці на ринку праці радикально чином вплинула і на формування кар'єрної драбини. Знання стає необхідним ресурсом виробництва і стає базисом унікальних якостей і здібностей. Постіндустріальна діяльність, пов'язана з обробкою даних, інформацією і управлінням, вимагає насамперед взаємодії людей один з одним.

Революція інтелектуалів стала розвиватися на основі нової якості сучасної освіти і нового ставлення до неї з боку держави, компаній і самих людей. Навчання сьогодні розглядається як процес, що продовжується протягом усього життя. Доступність освіти стала умовою входження в постіндустріальне суспільство й основним предметом соціально-трудових відносин. Саме генеруванням і залученням талановитих працівників і пояснюється великий економічний і технологічний успіх розвинутих західних країн.

Трансформація інтересів і ціннісних орієнтацій особистості.

Дослідники постіндустріального суспільства зазначають, що в 1970-х роках відбулась третя професійна революція, коли глобальна конкуренція стала зосереджуватись на високоосвічених фахівцях вільних професій. Що сприяло появі нового типу кар'єри - «поліваріативний», яким індивід керує самостійно. Успіх кар'єри визначається особистісними факторами, а не зовнішніми ознаками.

Формула «Одна професія - одне підприємство - одна кар'єра» в сучасних умовах є швидше архаїкою. Свою кар'єру працівник творить сам, а не приймає від корпоративної бюрократії. Д. Холл обґрунтовує появу нового типу кар'єри, яку він називає «протейною» або «поліваріативною». Термін «протейна кар'єра» пов'язаний з іменем грецького бога Протея, який за бажанням міг змінювати свою форму, щоби адаптуватись до можливих загроз. Поліваріативна кар'єра це процес, яким управляє сам індивід, а не організація. Цей процес складається з різноманітних подій, ситуацій, досвіду людини в освіті, навчанні, докладанні зусиль в різноманітних організаціях, змінах у професійній сфері тощо. Інтегруючими елементами у житті індивіда є сукупність особистих кар'єрних виборів та пошук шляхів самореалізації. Критерієм вдалої кар'єри є внутрішній (психологічний) успіх, а не зовнішні його ознаки [Біскуп 2012: 55].

Такі питання взаємин роботи і особистого життя, як розподіл однієї роботи між декількома співробітниками, надання відпусток по вагітності і пологам, за сімейними обставинами, по догляду за дитиною та ін. набувають все більшу значимість при виборі місця роботи. Алан Річі, віце-президент компанії Lucent Technologies з питань винагороди праці і медичного обслуговування, вважає, що «працівники готові обміняти гроші на безліч позаекономічних чинників, що відносяться до способу життя» [Тофлер 2000: 38].

Сучасне суспільство не виділяє збагачення в центр своїх цінностей, а надає перевагу нематеріальним цінностям та інтересам. Люди прагнуть мати більше часу для родини, хобі та особистих потреб, а також прагнуть до балансу між роботою та особистим життям. Сьогодні світові глобалізаційні процеси, зміни в усіх сферах економічної діяльності в Україні та тиск позаекономічних чинників, таких як карантинні обмеження та війна, спричиняють трансформацію ринку праці. Ціннісні орієнтири та кар'єрні навички допомагають людям приймати раціональні рішення щодо трудової діяльності, але не всі молоді люди мають необхідні професійні та життєві навички для успішної кар'єри. Зусилля закладів освіти націлені на формування життєвих навичок учнівської молоді, таких як вміння керувати собою, творче розв'язування проблем, планування кар'єри та перебудову, постійне навчання та критичне мислення, формування міжособистісних та партнерських відносин та управління власним життям.

Отже, докорінні зміни, що відбулися на початку ХХІ ст. в усіх сферах суспільного життя, сприяли перетворенню традиційного визначення кар'єри на складний, багатообразний, багатогранний та суб'єктивний феномен. Нові умови вимагають нових підходів до професійного та особистісного розвитку, що можуть включати різноманітні шляхи та напрямки. Можна визначити різні модуси факторів у кар'єрних стратегіях, які є характерними для сучасного суспільства. Перша модель включає наявність вищої освіти, інтелектуальну роботу за спеціальністю та достатньо низький рівень доходу. Друга модель ґрунтується на уявленнях про американську мрію та безмежні можливості особистості, де головною складовою є високий матеріальний статус і власний бізнес як символ успіху. Третя модель - це високооплачуваний професіонал з високим рівнем престижної освіти та хорошою професією. У зв'язку з індивідуалізацією та плюралізацією стилів життя та споживання, люди мають більше можливостей вибрати власний шлях до успіху, що включає різні форми особистісного та кар'єрного розвитку.

Зараз все більше усвідомлюється, що для успішної кар'єри необхідно усвідомлювати сутність власних характеристик та рухатися по кар'єрній траєкторії. Це не тільки визначає успіх індивіда, але й його соціальний статус. На думку М.Шульги: «Орієнтація на успіх пов'язана з орієнтацією особистості на час. На успіх зорієнтовані і особистості, котрі спрямовані у своїй життєдіяльності у майбутнє. Ті ж, хто орієнтований на минуле, не пов'язує своїх надії з будь-якими досягненнями в освіті чи професії, в їхніх життєвих планах немає бажання робити кар'єру» [Шульга 2008: 277]. Сьогодні успіх у кар'єрних стратегіях пов'язується з постійним професійним розвитком та накопиченням досвіду. Горизонтальні та вертикальні переміщення, включаючи зниження по службових сходах, мають сприйматись як нормальна траєкторія розвитку кар'єри, а не як поразка.

Слід звернути увагу ще на те, що в сучасному суспільстві з'являються зміни не лише в змісті кар'єрного просування, але і нові тенденції у ставленні людини до роботи (кар'єри) і до працедавців. Спостерігаються тенденції з приводу того, що працівникам значною мірою імпонує статус самозайнятості у міру розвитку ними своїх професійних якостей і виникнення потреби в перспективах зростання незалежно від того, чи працюють вони у великій корпорації, чи в невеликій компанії. Часто ми не знаємо, як правильно спланувати свій розвиток та кар'єрну стратегію, адже вона є своєрідним навігатором, який допоможе досягти бажаної посади або фінансової винагороди.

Таким чином, плюралізм, який є характерним для постіндустріального суспільства сприяє формуванню толерантності та поваги до кожної особи та її субкультурних структур і визначає той факт, що немає одного єдиного стандарту «людини успішної». Кожен індивідуум формує свою кар'єрну стратегію, спираючись на власні соціальні та світоглядні структури. Слід зазначити, що процес та результат такої успішності можуть бути кардинально протилежними. Під час індустріальної доби, люди спрямовували свої професійні та життєві стратегії на «вперед і вгору», що було єдиним правильним напрямком. Інші стратегії розглядалися як аномалії. Проте, в сучасних умовах життєдіяльності, такі стратегії можуть бути неефективними та навіть застарілими. Нові умови вимагають нових підходів до професійного та особистісного розвитку, що можуть включати різноманітні шляхи та напрямки. Можна стверджувати, що модель «вперед і вгору» втрачає свою актуальність. Підтвердженням даного висловлювання може бути дауншифтинг. Людина, яка прихильна до дауншифтингу, відстоює концепцію багатомірності соціального простору та переваг нетрадиційних траєкторій особистісного розвитку, що можуть відкривати нові можливості для досягнення щастя. Сучасні форми дауншифтингу включають відмову від вертикального кар'єрного зростання на користь сім'ї та батьківських обов'язків, пошук роботи-хобі, переїзд в інші місця з різними культурними цінностями, екологічний дауншифтинг та пошук власного життєвого шляху.

Висновки

У соціологічному вивченні кар'єри як соціального феномену виділяють два напрями: перший - з точки зору особливостей кар'єрного процесу у різних соціальних групах, другий - в контексті проблем макросоціальних змін і процесів. Останній розглядає питання кар'єри в контексті переходу від традиційного до модерного типу суспільства та постмодернового.

Поняття «кар'єра» не може залишатись традиційно одномірним, оскільки саме виклики сьогодення визначають його багатомірність і мають обов'язково поєднувати не лише професійні, а й, обов'язково, особистісні характеристики працівника, як виконавця професійних ролей протягом життя. Нині відчутно зростає роль самої людини у процесі усвідомленого осмислення власної кар'єри та управління нею. Активність особистості щодо власної кар'єри вимагає від людини постійної активної життєвої позиції. Дане твердження зазначає, що в сучасному суспільстві поняття успішної кар'єри стало більш плюралістичним і залежить від соціокультурних змін. Завдяки індивідуалізації та плюралізації стилів життя та споживання, люди мають більше можливостей вибрати свій власний шлях до успіху, що включає різні форми життєвого та кар'єрного розвитку. Отже, залежно від культурних систем та соціокультурних умов, «успішна кар'єра» може мати різні форми та значення. Предметом подальших наукових досліджень може стати вивчення саме особистісно-суб'єктивних складових професійної кар'єри.

Бібліографічні посилання

1. Белл, Д. (1986). Социальные рамки информационного общества. Новая технократическая волна на Западе. М.: Прогресс, 330-342.

2. Бергер, П., Лукман, Т (1995). Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания. М.: «Медиум».

3. Біскуп, В.С. (2012). Кар'єра vs професіоналізм: технології просування на противагу професіоналізації. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 993, 53-57.

4. Васіна, Н.В. (2014). Психологічне сприяння кар'єрному зростанню суб'єкта праці у процесі професійного становлення. Людський капітал, 11(71), 79-81.

5. Дракер, П. (1999). Посткапиталистическое общество. Новая постиндустриальная волна на Западе. М.: Academia, 67-101.

6. Загурська-Антонюк, В.Ф., Березенська, С.А., Вовкотруб, Т.П., Бондаренко, О.В. (2019). Підвищення ефективності роботи та кар'єрного потенціалу державних службовців в Україні. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://library.ztu.edu.ua/e-copies/VISNUK/89_3/165.pdf (дата звернення 18.05.2023).

7. Лозовецька, В.Т. (2015). Професійна кар'єра особистості в сучасних умовах: монографія. В.Т.Лозовецька. Київ.

8. Михайлева, Е.Г, Чучилина, Е.С. (2015). Факторы формирования профессиональной успешности молодого специалиста: микроуровень анализа. Грані, 8(124), 89-95.

9. Тоффлер, Е. (2000). Третя Хвиля. К.: Всесвіт.

10. Шульга, М. (2008). Орієнтація на успіх як стиль життя. Стилі життя: панорама змін: [кол. монографія] / НАНУ, Ін-т соціології; за ред. М.О. Шульги; [авт. кол.: М.О. Шульга, Р.А. Ануфрієва, Н.Л. Бойко та ін.]. К.: Ін-т соціології НАНУ, 274-290.

References

1. Bell, D. (1986). Sotsialnyie ramki informatsionnogo obschestva [Social Framework ofthe Information Society] Novaya tehnokraticheskaya volna na Zapade. M.: Progres, 330-342. (in Russian).

2. Berger, P. & Lukman, T. (1995). Sotsialnoe konstruirovanie realnosti. Traktat po sotsiologii znaniya [The Social Construction of Reality: A Treatise in the Sociology of Knowledge]. M.: Medium. (in Russian).

3. Biskup, V.S. (2012). Kariera vs profesionalizm: tekhnolohii prosuvannia na protyvahu profesionalizatsii [Career vs. Professionalism: Advancement Technologies versus Professionalization]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V.N.Kamzina, 993, 53-57. (in Ukrainian).

4. Draker, P. (1999). Postkapitalisticheskoe obschestvo [Post-capitalist society]. Novaya postindustrialnaya volna na Zapade. M., Academia, 67-101. (in Russian).

5. Lozovetska, V.T. (2015). Profesiina kariera osobystosti v suchasnykh umovakh [Professional career of an individual in modern conditions]: monohrafiia. Kyiv.

6. Mihayleva, E.G. & Chuchilina, E.S. (2015). Faktoryi formirovaniya professionalnoy uspeshnosti molodogo spetsialista: mikrouroven analiza [Factors of formation of professional success of a young specialist: micro level of analysis]. GranI, 8(124), 89-95. (in Russian).

7. Shulha, M. (2008). Oriientatsiia na uspikh yak styl zhyttia. Styli zhyttia: panorama zmin [Orientation to success as a lifestyle. Lifestyles: a panorama of changes]: kol. monohrafiia. NANU, In-t sotsiolohii; za red. M.O. Shulhy; [avt. kol.: M.O. Shulha, R.A. Anufriieva, N.L. Boiko ta in.]. K.: In-t sotsiolohii NANU, 274-290. (in Ukrainian).

8. Toffler, E. (2000). Tretia Khvylia. [The Third Wave]. K.: Vsesvit. (in Ukrainian).

9. Vasina, N.V. (2014). Psykholohichne spryiannia kariernomu zrostanniu subiekta pratsi u protsesi profesiinoho stanovlennia. Liudskyi kapital [Psychological support for the career growth of ,the subject of work in the process of professional formation]. Liudskyi kapital, 11(71), 79-81. (in Ukrainian).

10. Zahurska-Antoniuk, V.F., Berezenska, S.A., Vovkotrub, T.P. & Bondarenko, O.V. (2019), Pidvyshchennia efektyvnosti roboty ta kariernoho potentsialu derzhavnykh sluzhbovtsiv v Ukraini [Increasing work efficiency and career potential of civil servants in Ukraine]. Retrieved May 18, 2023 from https://library.ztu.edu.ua/e-copies/VISNUK/89_3/165.pdf (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru