Оцінка ролі Азербайджана у забезпеченні міжрелігійної співпраці

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Ленкоранський державний університет

Оцінка ролі Азербайджана у забезпеченні міжрелігійної співпраці

Беглеров А.М. оглу, докторант

Анотація

Мета статті - проаналізувати прогресивні аспекти діяльності уряду Азербайджанської Республіки у сфері регулювання релігійних відносин. Зазначається, що курс взятої загальнонаціональним лідером Азербайджану гідно продовжується нинішнім Президентом республіки Ільхамом Алієвом. У статті наголошується, що певною мірою стабільність у країні залежить від правильного регулювання балансу релігійних відносин у країні. Діяльність орієнтована на неприпустимість релігійної дискримінації, розвиток релігійної толерантності вважається одним із головних завдань держави, де підкреслюється, що релігійна солідарність та релігійна співпраця вважаються одними з важливих способів створення морально здорового соціального середовища в країні.

Методи. У статті використано методи історичності, наукової об'єктивності, достовірності та системності. Зокрема, принцип історичності дозволяє простежити динаміку розвитку та причинно- наслідкові зв'язки діяльності, виконані урядом у галузі релігійних відносин у нашій країні. Системний підхід, застосовуваний під час дослідження, своєю чергою створює можливість всебічного вивчення чинників, які впливають розвиток у сфері релігійних відносин. Принцип наукової об'єктивності та достовірності підвищує наукову цінність проведених досліджень за рахунок прямого звернення до виступів президента та дозволяє зробити більш точні висновки.

Новизна у статті. Вперше в національній науковій літературі широко висвітлено діяльність уряду в галузі релігійних відносин, проаналізовано промови глав релігійних громад, Президента Азербайджанської Республіки, міжнародних експертів Криз Центру, документи прийняті у міжнародних заходах.

Висновки. На закінчення зазначається, що стрімкий розвиток нашої країни, проведена незалежна політика, природно, хвилює багато країн. З цієї точки зору секти, переслідуючи далекосяжні цілі, намагаються збільшити кількість своїх послідовників у нашій країні, ідеологічно розділити ядро релігійних громад, дестабілізувати їхню конструктивну діяльність. Зазначається, що релігійний фанатизм та агресивність ніколи не були властиві Азербайджану, але, незважаючи на це, активна діяльність деяких сект із шкідливою ідеологією може призвести до порушення цього балансу, який існував століттями.

Разом із заходами, що вживаються державою в цій галузі, поряд з вихованням почуття поваги до духовної та релігійної значущості нашого суспільства та особливо молоді, головною метою кожного має бути боротьба з кожним інститутом, який може завдати шкоди нашій державності. Для цього наукові, релігійні та громадські діячі нашого народу, загалом усе, мають зробити всіляке та захистити молодь, наше майбутнє від будь-якої небезпеки, яка може стати перешкодою для їхнього нормального розвитку. Зазначається, що в період правління Президента Азербайджанської Республіки пана І. Алієва, який є послідовником політичного курсу свого батька Г. Алієва, у напрямку віротерпимості та релігійної співпраці, яке триває у позитивному аспекті щодо висхідної лінії вірності до традицій релігійної толерантності та міжрелігійних відносин у Азербайджан. Зазначається, що в країні постійно приділяється особлива увага міжконфесійним відносинам, утримуючи в центрі не лише конфлікт на якомусь релігійному ґрунті, а навпаки, створені необхідні умови для того, щоб кожен міг вільно сповідувати бажану релігію.

Ключові слова: міжконфесійні відносини, кризовий центр, толерантність, релігійний фанатизм, деструктивні секти.

Abstract

Assessment of the role of Azerbaijan in ensuring inter-religious cooperation

Beglerov A.M. oglu, PhD student, Lankaran State University

The aim of the article is to analyze the progressive aspects of the activities of the government of the Republic of Azerbaijan in the field of regulation of religious relations. It is noted that the course taken by the national leader of Azerbaijan is worthily continued by the current President of the Republic, Ilham Aliyev. The article notes that, to a certain extent, stability in the country depends on the correct regulation of the balance of religious relations in the country. The activity is focused on the inadmissibility of religious discrimination, the development of religious tolerance is considered one of the main tasks of the state, which emphasizes that religious solidarity and religious cooperation are considered one of the important ways to create a morally healthy social environment in the country.

Methods. The article uses the methods of historicity, scientific objectivity, reliability and consistency. In particular, the principle of historicity allows us to trace the dynamics of development and causal relationships of activities carried out by the government in the field of religious relations in our country. The systematic approach used in the course of the study, in turn, creates the possibility of a comprehensive study of the factors influencing development in the sphere of religious relations. The principle of scientific objectivity and reliability increases the scientific value of the conducted research through direct reference to the president's speeches and allows more accurate conclusions to be drawn.

Novelty in the article. For the first time in the national scientific literature, the activities of the government in the field of religious relations are widely covered, the speeches of the heads of religious communities, the President of the Republic of Azerbaijan, international experts of the Crisis Center, and documents adopted in international events are analyzed.

Conclusions. In conclusion, it is noted that the rapid development of our country, the ongoing independent policy, of course, worries many countries. From this point of view, sects, pursuing far-reaching goals, are trying to increase the number of their followers in our country, ideologically divide the core of religious communities, and destabilize their constructive activities. It is noted that religious fanaticism and aggressiveness have never been characteristic of Azerbaijan, but, despite this, the vigorous activity of some sects with a harmful ideology can lead to a violation of this balance that has existed for centuries.

Together with the measures taken by the state in this area, along with cultivating a sense of respect for the spiritual and religious significance of our society and especially young people, the main goal of everyone should be to fight against every institution that can damage our statehood. To this end, the scientific, religious and public figures of our people, in general, everyone, must do everything possible and protect the youth, our future, from any danger that may become an obstacle to their normal development. It is noted that during the reign of the President of the Republic of Azerbaijan, Mr. I. Aliyev, who is a follower of the political course of his father G. Aliyev, in the direction of religious tolerance and religious cooperation, which continues in a positive aspect along the ascending line of fidelity to the traditions of religious tolerance and interreligious relations in Azerbaijan. It is noted that the country constantly pays special attention to interfaith relations, keeping in the center not only the conflict that has arisen on some religious ground, but, on the contrary, the necessary conditions have been created so that everyone can freely profess the desired religion.

Key words: interfaith relations, Crisis Center, tolerance, religious fanaticism, destructive sects.

Постановка проблеми

Толерантність і стійкість, що історично склалися в Азербайджані, стали чудовою традицією, яка характеризує наше суспільство. Внаслідок державної політики у цій сфері толерантність у міжрелігійних відносинах проявляється на високому рівні у багатонаціональному азербайджанському суспільстві. Азербайджан є країною, де в гармонії живуть люди різних національностей та релігій, і, будучи мостом між Сходом та Заходом, Заходом та ісламським світом, надає великого значення діалогу між культурами та цивілізаціями. Невипадково останніми роками нашій країні проводиться низка міжнародних заходів щодо віротерпимості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З ініціативи глави держави Азербайджан став центром міжкультурного діалогу. У своєму виступі на конференції міністрів культури країн Європи та сусідніх регіонів, що відбулася у Баку 2-3 грудня 2008 року, Президент Ільхам Алієв висунув ініціативу «Бакинський процес», яка передбачає розвиток міжкультурного діалогу між різними культурами та цивілізаціями. Після цього на іншій престижній міжнародній зустрічі у столиці Азербайджану - з 13 по 15 жовтня 2009 року відбувся "круглий стіл" на тему "Міжкультурний діалог" у рамках конференції міністрів культури ісламських країн, а «Бакинський процес» «Новий заклик до діалогу між цивілізаціями» був прийнятий як офіційний документ.

Мета статті - проаналізувати прогресивні аспекти діяльності уряду Азербайджанської Республіки у сфері регулювання релігійних відносин.

Виклад основного матеріалу

Як частина глобалізованого світу, Азербайджан намагається користуватися досягненнями Заходу в галузі науково-технічного та культурного розвитку, і в той же час зберігати свій національний менталітет, традиції, історію та культуру. Це усвідомлено усвідомлений стратегічний курс, спрямований на розвиток держави та суспільства Азербайджану [1, с. 4]. Як невід'ємна частина цього курсу, багатовікові традиції віротерпимості не лише зберегли своє існування в епоху глобалізації, а й набули подальшого розвитку та продовжують розвиватися.

На Саміті лідерів світових релігій, що відбувся в Баку в 2010 році, в Азербайджані історично ніколи не було дискримінації та конфліктів на національному та релігійному ґрунті, існують прогресивні національно-культурні та релігійні відносини, що ґрунтуються на взаємній довірі та повазі, підтверджено офіційними особами.

Всесвітній форум міжкультурного діалогу, який пройшов у Баку 7-9 квітня 2011 року, ще раз показав, що Азербайджан прагне зблизити людей і зберегти світ шляхом організації подібних форумів. На форумі відбулися обговорення та прийняті рішення, які зроблять важливий внесок у міжкультурний діалог.

У грудні 2012 року Державний комітет з роботи з релігійними організаціями спільно з Молодіжним форумом Ісламської конференції за діалог та співпрацю провів І Міжнародний Бакинський форум «Держава та релігія: зміцнення толерантності у світі, що змінюється». Підсумком форуму було прийнято «Бакінську платформу». У документі наголошувалося на важливості релігійної толерантності та згубності екстремізму, у тому числі питання створення мережі співпраці представників держави, релігійних діячів та науковців у напрямку захисту толерантності у світі, а також агресивної політики Вірменії проти Азербайджану було відображено у Бакинській платформі на пропозицію Азербайджану як загальну загрозу. У документі ООН пропонувалося вжити необхідних кроків у напрямі запровадження санкції за образу символів релігій.

Таким чином, Азербайджанська Республіка, як багатонаціональна та багатоконфесійна держава, сьогодні реалізує політику всебічної інтеграції у світову спільноту. Релігійна політика азербайджанського уряду ґрунтується на курсі демократичного державного будівництва, а також на принципі регулювання державно-релігійних відносин на національно-моральному та правовому рівні. Нинішня суспільно-політична ситуація в країні, громадянська солідарність та етноконфесійна толерантність є закономірним результатом національної політики, що спирається на прогресивні історичні традиції. У 2008 році у своєму виступі під час відкриття Бібійбатської мечеті після капітального ремонту та реконструкції глава держави особливо торкнувся цього питання: «Ми дуже раді тому, що в Азербайджані представники всіх національностей та релігій живуть однією родиною, їхній рідній батьківщині вони сприяють розвитку. У цьому наша велика перевага, наше велике багатство. Азербайджан - багатонаціональна країна, багатоконфесійна. Наш досвід, говорю це з повною рішучістю, наш досвід вже вивчається в інших країнах, він стає предметом обговорення в міжнародних організаціях, і в майбутньому, звісно, роль Азербайджану як місця толерантності зростатиме. у світових справах, у процесах, що відбуваються у світі» [2]. Так, як кажуть, Азербайджан «стає предметом обговорення у міжнародних організаціях». Однак у кожній із цих дискусій нинішнє толерантне суспільство в Азербайджані не інтерпретується об'єктивно. Наприклад, 2003 року Державний департамент США опублікував Доповідь «Релігійна свобода на міжнародному рівні» за 2003 рік. У цій доповіді було висвітлено всі питання, пов'язані із захистом прав людини, у тому числі права на свободу віросповідання, у країнах світу з початку 1998 року. Такі доповіді готувалися лише у США. Крім того, було створено комісію для аналізу інформації, отриманої в Держдепартаменті та Конгресі США, та підготовки такої відповідальної доповіді, яка претендує на об'єктивне висвітлення ситуації в галузі прав і свобод людини для різних країн світу. Таким чином, звіт, опублікований у 2003 р., став шостим за номером та відрізнявся від свого попередника за низкою параметрів. По-перше, це було дуже поверхово з погляду якості. По-друге, не було більш-менш серйозного аналізу стану справ у сфері свободи віросповідання нашій країні. Дійсно, у доповіді високо оцінюються заходи та рішення, здійснені Державним комітетом по роботі з релігійними установами та урядом Азербайджану загалом у сфері забезпечення права громадян на свободу віросповідання. У документі показано, що ситуація із захистом прав громадян неухильно покращується, особливо наголошується на «атмосфері загальної дружби, що панує між представниками різних релігій у суспільстві», що оцінюється як «служіння справі свободи віросповідання»». У своїй роботі високо оцінюється діяльність Держкомітету, який закликає лідерів різних релігійних громад вирішувати суперечки між ними з дотриманням конфіденційності, організовує для них семінари для обговорення релігійних питань разом з релігійними діячами та запрошеними гостями, с. 30-31] Доповідь Держдепартаменту за 2003 р. заслуговує на високу оцінку та подяку його авторам за напружену роботу зі збору інформації, проте притягують теорію деякі неточності та прагнення авторів знайти порушення свободи віросповідання в Азербайджані або щось подібне. нас лише велике, що після згадки кожного позитивного факту відразу вживається слово «але», а кількох місцях без пояснення серйозної причини вживається фраза «є деякі порушення».

Складається враження, що автори більше раді бачити порушення, аніж позитивні зміни у сфері свободи віросповідання громадян Азербайджану. Така серйозна установа, як Держдепартамент США, дозволяє своїм співробітникам використовувати неперевірені факти та критикувати роботу уряду іншої країни, нібито посилаючись на «інформацію, яку повідомляють релігійні діячі чи взагалі те, що пишуть газети». Аналіз релігійної ситуації в Азербайджані та регіоні загалом у доповіді ніколи не наводився. Знайшли місце лише загальні слова та оцінки, близькі до аналізу. Таке відчуття, що автори не можуть потрапити у хвилю реального часу і досі використовують тести п'ятирічної давності.

Однак прикладів порушення свободи віросповідання у США чимало: Федеральний суд заборонив різдвяні вечірки у школах; Дівчатам-мусульманкам, які навчаються у вузах, заборонено входити у спортзал у хустці; студентам вишів забороняється молитися на території навчального закладу та гуртожитків; релігійним громадам забороняється займатися політичною діяльністю та підтримувати будь- якого кандидата на виборах до Сенату, Конгресу, а також на президентських виборах тощо.

До цього списку можна додати той факт, що жінкам- мусульманкам у США не дозволяється фотографуватися з хустками для отримання прав водія, а в багатьох штатах і містах (включаючи Вашингтон і Нью-Йорк) громадянам, які вірять в Іслам переслідується владою. Десятки мусульман уже змушені залишити цю «демократичну» країну через страх бути заарештованими і навіть убитими. Для реєстрації релігійної громади потрібно приблизно 13 документів, 6 місяців часу та юрист, а також необхідно підписати три зобов'язання перед владою. Я не думаю, що автори доповіді не обізнані про такі неприпустимі порушення прав людей на свободу віросповідання і що вони заборонили сотні релігійних благодійних організацій через заборону на релігійні свята, заборону на носіння паранджі в університетах або їхній передбачуваний зв'язок із терористичними групами та організаціями. Вони не обізнані про рішення, ухвалені Федеральним судом. Але повернемося до доповіді Держдепу: там говориться, що ми нібито маємо проблеми з реєстрацією релігійних громад. Насправді, це не відображає реальності. Якщо одна-дві християнські організації не були зареєстровані, то були юридичні підстави, проблеми не з Держкомітетом, а з ними. Якщо хтось купує релігійну літературу трохи пізніше, ніж йому хотілося б, то є поважна причина.

Також важливо відзначити, що всі види літератури, які подаються до Держкомітету, прочитуються та даються висновки.

Кількість та обсяг цієї літератури великі, а троє співробітників не в змозі читати сотні сторінок щодня, тому для кожної книги встановлено термін рецензування. На перегляд книги в 500-600 сторінок йде щонайменше 10-15 днів. Часто кількість таких книг досягає 1015, а іноді й 2025. З цієї причини релігійним громадам доводиться чекати на рішення відділу експертизи, і це нормальна ситуація в рамках наших законів та нормативних актів. азербайджанський уряд соціальний релігійний толерантність

Звичайно, можна було б заперечити та навести докази на кожне твердження, знайдене у звіті Держдепу США. За словами Рафіка Алієва, колишнього голови Ради національної безпеки: «Ми робимо це щороку, надсилаємо їм наші незаперечні докази та наївно віримо, що подані нами факти змінять позицію укладачів доповіді. Щоразу ми сподіваємося, що вони більше не фігуруватимуть у нашому імені як порушення фактів, що ґрунтуються на неперевіреній інформації від релігійних громад та правозахисних організацій, які завжди чимось незадоволені. Але, здається, все марно: така гра в демократію вже стала нормою міжнародного життя, і ми маємо засвоїти правила цієї гри» [3, с. 34]. Але реальність така, що вивчення цих правил не дає нічого позитивного. Навпаки, це стирає різницю між нами та ними. На жаль, доповідь, опублікована Міжнародною кризовою групою у 2008 році, не позбавлена реальності. Принаймні створене надто толерантне середовище взагалі не можна розцінювати як корисний крок.

25 березня 2008 року Міжнародна кризова група опублікувала звіт щодо Азербайджану під назвою «Азербайджан: незалежний іслам та держава». У цьому звіті коротко розглянуто поточну релігійну ситуацію в Азербайджані з 1991 по 2008 рік. Перш ніж перейти до інформації, наданої Кризовою групою, необхідно надати коротке уявлення про цю групу. Міжнародна кризова група (Кризисна група) - це незалежна некомерційна неурядова організація, яка налічує понад 1 10 співробітників, які працюють на п'яти континентах з аналізом на місцях та консультаціями на високому рівні щодо запобігання та врегулювання гострих конфліктів. Підхід Крайсіс Груп ґрунтується на польових дослідженнях. Група політичних аналітиків дислокується у країнах, де існує небезпека виникнення, загострення чи повторення насильницьких конфліктів, або поруч із цими країнами. На основі даних та оцінок з місць він готує аналітичні звіти, призначені для ключових осіб, які приймають рішення на міжнародному рівні, та пропонує практичні рекомендації. Крайсіс Груп також видає Crisis Watch, щомісячний 12-сторінковий бюлетень, в якому регулярно публікуються короткі новини про найважливіші конфліктні ситуації та потенційні конфліктні ситуації по всьому світу. Міжнародна штаб-квартира Крайсіс Груп знаходиться в Брюсселі, а офіси зв'язків із громадськістю - у Вашингтоні (як юридична особа), Нью-Йорку, Лондоні та Москві. В даний час організація має 15 польових офісів (в Аммані, Белграді, Бішкеку, Дакарі, Душанбе, Ісламабаді, Джакарті, Кабулі, Найробі, Преторії, Приштині, Кіто, Сеулі, Скоп'є та Тбілісі) та її аналітиків із понад 50 постраждалих від кризи країн на чотирьох континентах, вони працюють у багатьох країнах та територіях. Правління Крайсіс Груп, до складу якого входять відомі люди в галузі політики, дипломатії, бізнесу та засобів масової інформації, бере безпосередню участь у доведенні цих звітів та рекомендацій до ключових політиків у всьому світі. Кризову групу якийсь час очолював лорд Паттен із Барнса, колишній член Європейської комісії з міжнародних відносин. З січня 2000 р. по 2009 р. президентом та головою інституту був Гарет Еванс, колишній міністр закордонних справ Австралії [4; 1, с. 23].

Після загального ознайомлення з релігійною ситуацією в Азербайджані у звіті, підготовленому Кризовою групою, в окремих розділах наводиться інформація про зовнішній вплив на Азербайджан з точки зору релігії, які існують у нашій країні незалежних мусульманських громад та заходів, взято державою. Ми хотіли б зупинитися на деяких питаннях, наведених у цьому звіті. У короткому резюме доповіді написано, що «Наприкінці 2007 року заяви про запобігання великому терористичному акту в Азербайджані відкрили шлях для дискусій про масштаби загрози, яку представляє ісламський екстремізм у цій багатій на нафту країні. Азербайджан - світська держава з переважно помірним (переважно шиїтським) мусульманським населенням. Після розпаду СРСР 1991 р. виникли незалежні суннітські та шиїтські громади, які відкинули авторитет офіційних релігійних інститутів. Деякі з них є політично орієнтованими, але тих, хто схильний вдаватися до насильства з наміром повалити владу, або дуже мало, або зовсім ні. Проте уряд висловлює занепокоєння з приводу цих «незалежних громад» і намагається їх контролювати, зокрема, придушувати. Такий підхід створює небезпеку радикалізації миролюбних віруючих» [5, с. 2]. Ця інформація стосувалася операції, проведеної Міністерством національної безпеки проти радикального ваххабітського угруповання 29 жовтня 2007 року. Дійсно, коли ми звертаємо увагу на штучно створені та теоретичні міжконфесійні конфлікти на Близькому та Середньому Сході у 21 столітті, роботу, яку проводить уряд Азербайджану проти радикальних ваххабітських угруповань, слід не критикувати, а цінувати. Для того, щоб зрозуміти основну суть питання, корисно коротко поглянути на плани ваххабізму в Азербайджані.

В Азербайджані ваххабітське вчення здебільшого поширюється через організації гуманітарної допомоги, міжнародну банківську систему, за допомогою грантів, що виділяються на проведення зустрічей та конференцій, а також через «ісламські благодійні фонди». Наприклад, Мухаммад Аль-Амін, який був представником Бакинського та Гусарського центрів благодійної організації «Заклик до міжнародної гуманітарної допомоги», зареєстрованої в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків Азербайджану в 1995 році, на засіданні Ісламського фронту свободи, що відбулася в Лондоні 19 листопада 2010 року. Ахмед Талех, який зробив безпрецедентний внесок у формування ваххабітської ідеології та організацію її військових крил, рекомендує Ібрагіму створити ядро його ісламської партії «Вафа» в Азербайджані. Він також радить приїхати до Баку йорданському ісламісту Ахмеду Мусі. Радикальний ісламіст Мохаммад Аль-Амін нагадує у своєму виступі в Лондоні: «...Азербайджан є сусідом Ірану шиїта з одного боку... і християнської Росії з іншого. Деякі люди там відвернулися від ісламу. Шлях цих людей, які носять хрести на шиї і моляться Ісусу ночами, невідомий. Ними керують, з одного боку, євреї, з іншого боку, американці... Серед тих, хто стоїть у черзі нести хрест, більше інтелігенції... А прості люди шукають свого Бога..." [6, с. 272-273] Найголовніше, що привертає увагу в цій цитаті, це те, що заклики до «демократичного» суспільства, як завжди, виходять з країн Заходу, особливо з Великобританії. Як завжди, вона керується принципом «щоб знищити націю, потрібно знищити її інтелігенцію.» Найсумніше в цій проблемі те, що серед тих, хто бере активну участь у подібних провокаціях проти нашої країни, чимало сокир з нашими ж рукоятками. керівники релігійних організацій, що діють в Єгипті, Тунісі, Алжирі, Судані, Іраку, Сирії, Лівії, особливо радикальних ісламістських організацій, які пропагують ваххабітську ідеологію, за національністю азербайджанці, більшість з них - люди, які отримали релігійне освіта в арабських країнах та ті, що виїхали з Баку. Одним із таких людей є Вахід Джалал, один із лідерів ваххабітської організації «УММ-Манал», що діє в районі Сейєд-Зейнаб у Каїрі. Р.М.Валізаде посилається на «Річний інформаційний звіт» на ім'я Генерального штабу Міністерства оборони Центру політичних та стратегічних досліджень у Каїрі: «Він (тобто Вахід Джалалов) закінчив університет «Аль-Азхар». .. Він віруючий Мухаммада Абдул Ваххаба. За його поглядами... не треба щодня ставати у бік Мекки, кланятися чи поклонятися... Він корисна людина для майбутніх цілей..." [6, с. 273]. Або, в іншій отриманій нами інформації, згадується, що інший азербайджанець, який працював у Каїрській академії наукових досліджень з 1988 по 1999 рік (після закінчення університету «Аль-Азхар»), Мірзаджанов Етібар Етімад огли помер 21 квітня 1997. Прийняв ваххабізм у школі шейха Мору в Дубаї. році і очолив релігійну організацію під назвою «Інсанлар».Очолюваний ним релігійний заклад «Халг (Народ)» формувався як військово- політичний центр з 2008 року. Центр мав спеціальну програму, що охоплює 2005-2010 роки. Щодо діяльності богословів, що залишили країни , особливо мусульманських республік, які здобули незалежність, і приєдналися до радикальних течій ісламу в арабських країнах, спецпредставник США з «Проблем релігійної свободи у світі» Посол Роберт Сейїл не може з крити свою стурбованість: «Мене дуже непокоїть така релігійна ситуація. Ці люди можуть бути реекспортовані до своїх країн під різними іменами та адресами. Тому що вони знають свою Батьківщину краще за іноземців». За словами посла Сейїля, такі люди «краще знають, куди ставити бомби» [6, с. 273].

Ці приклади, які ми показали, мали зрозуміти, наскільки важливою є проблема. У нинішньому вкрай толерантному середовищі в нашій країні мешкають не тільки благонамірні люди. Забезпечення безпеки важливіше за все інше. Найголовніше, що Азербайджан - світська держава. Втручання релігійних організацій у політичне життя нашої країни є неприпустимим. Будь-яке подальше ослаблення терпимості та контролю, навіть відносне, у цьому аспекті поставить під загрозу благополуччя країни та призведе до того, що в майбутньому її розділить та сама доля з країнами Близького та Середнього Сходу.

У поданій у цьому звіті інформації про зовнішні впливи допускається надмірна вестернізація. Так, у доповіді майже всі мусульманські країни та райони, населені мусульманами, представлені як терористичні гнізда. Чомусь окремо оцінюється ситуація у Нардарані. У цьому звіті уявлення про Нардарана як «центр релігійної опозиції» слід залишити осторонь, практично «не визнаючи навіть поліцейського контролю» [5, с. 16] неприємно оцінювати його, як територію. Не можна заперечувати, що в Азербайджані є місця, де іслам сповідається радикально, але перебільшення цих питань та навмисне створення плутанини не відображає прагнення групи, яка бажає зберегти толерантне середовище в країні у кращому вигляді. У репортажі так багато кумедних фактів, які не ґрунтуються на правді, що не побачити деякі з них просто неможливо. Наприклад, в абзаці, названому прикладом Нардарана, написано таке: «Один із мешканців голосно сказав Кризовій групі: «Якщо вони (нинішній уряд Азербайджану у формі поліції) захочуть привести свої сили сюди, ми їх вб'ємо. Якщо вони захочуть увійти до села, ми маємо засоби, щоб покликати всіх. Вибухнемо газову трубу, яка йде через село. При цьому молодь села збирається на центральній площі. Сюди їм не можна приходити» [5, с. 16]. Цей тип листа, схожий на інтерв'ю, подібний до фактів, не підходить для документа, званого звітом. Це підриває серйозність документа. Увага та турбота, що приділяються християнським релігійним громадам, що активізувалися в нашій країні останніми роками, ігноруються, а навпаки, у толерантному середовищі нашої країни видаються як ті, хто знайшов свої права. Звісно ж, основна мета Кризової групи у тому, щоб дати певні рекомендації у вирішенні поточних релігійних проблем у країні, а тому, щоб ще більше поглибити її. Хоча у звіті робиться висновок, що незалежні громади, згадані у післямові, навряд чи становлять реальну загрозу уряду чи світському способу життя.

Можна сказати, що негативні думки, висловлені в інших звітах, відбито і у звіті представників Європейської комісії з боротьби з расизмом і нетерпимістю щодо Азербайджану за період четвертого моніторингу, проведений з 23 березня по 31 травня 2011 року. Цей звіт був більшим і включав всі поточні проблеми в країні. Опубліковано 3 сторінки інформації про релігійні групи. У цьому звіті також рекомендується надати більше свободи діяльності релігійних груп. Так само, як і у звіті, який ми розглянули раніше, ще раз наголошується, що нинішнє середовище толерантності не є цілком задовільним. Однак на прикладах, наведених у попередніх розділах, ми показали, що ці твердження є безпідставними. Щоб узагальнити та зіставити написане, необхідно поглянути на позитивні оцінки, які стосуються нинішнього толерантного середовища в Азербайджані. Починаючи з правління загальнонаціонального лідера Гейдара Алієва та під час правління Ільхама Алієва, продовжувача його традицій, в Азербайджані було проведено низку міжнародних конференцій. Приклади таких заходів: міжнародна науково-практична конференція «Ісламська цивілізація на Кавказі» (10 грудня 1998); Масштабна зустріч великого лідера Гейдара Алієва з керівниками релігійних громад, що діють в Азербайджані (16 листопада 1999 року); Міжнародна науково-практична конференція «Роль релігії та переконань у демократичному суспільстві: пошук шляхів боротьби з тероризмом та екстремізмом» (10-11 жовтня 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Азербайджан: минуле та сучасне міжцивілізаційного діалогу» (19 квітня 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Гейдар Алієв та релігійна політика в Азербайджані: реалії та перспективи» (3-4 квітня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Міжрелігійний діалог: від взаєморозуміння до спільного співробітництва» (6 листопада 2009 р.); Бакинський саміт світових релігійних лідерів (26 квітня 2010 р.) тощо можна ще продовжувати цей список. Ознайомившись із підсумковими резолюціями, прийнятими на цих конференціях, можна наочно дізнатися, який сучасний рівень толерантного середовища в нашій країні та як його оцінюють у міжнародному світі. Наприклад, у підсумковій резолюції міжнародної науково-практичної конференції 2009 року «Міжрелігійний діалог: від взаєморозуміння до спільного співробітництва» було зазначено наступне: «Після відновлення Азербайджаном своєї незалежності, відповідно до концепції азербайджанства Загальнонаціонального Лідера Гейдара Алієва, створене створено сприятливі умови для подальшого зміцнення моральних цінностей, середовища історичної толерантності, розширення міжетнічного та міжрелігійного діалогу, законодавчої бази відповідно до міжнародних у цій сфері встановлено правові норми. Цю мудру політичну та моральну лінію продовжує та збагачує гідний продовжувач його справ, Ільхам Алієв, Президент Азербайджанської Республіки... Учасники конференції з великим задоволенням відзначають тісне співробітництво Азербайджану з різними конфесіями та постійне вдосконалення його відносин із країнами світу [7, с. 155-157]. Такий самий підхід можна побачити у виступах різних релігійних діячів.

Високий рівень релігійної толерантності в Азербайджані привертає увагу різних фахівців, які приїжджають до нашої республіки. Наприклад, у липні 2011 року нашу республіку відвідала делегація групи Європейської народної партії у Парламентській асамблеї Ради Європи [8]. Члени делегації 21 липня відвідали Державний комітет з роботи з релігійними організаціями та взяли участь у «круглому столі» на тему «Міжрелігійний діалог чи європейські цінності, які можуть сприяти розвитку громадянського суспільства в Азербайджані». Лука Воленте, член делегації, голова Європейської народної партії в Європейській народній парламентській асамблеї, який приєднався до обговорень за «Круглим столом», наголосив на стародавності та сучасності традиції толерантності в Азербайджані, розповів про рівень, який вона може служити прикладом для всього світу, особливо для Європи . Вона зауважила, що: Міжконфесійний діалог - це хороша формула сьогодні, і над нею потрібно регулярно працювати. Необхідно навчатися на досягненнях Азербайджану у цій галузі. Найбільша цінність азербайджанської толерантності полягає в тому, що це не політичне рішення, а природний спосіб життя народу». У своєму виступі на «Круглому столі» Лука Воланте наголосив, що Азербайджан може бути прикладом для інших мусульманських країн у галузі релігійної толерантності, порівнявши в цьому питанні нашу країну з європейським регіоном та сказав: «Азербайджанська модель толерантності дуже цікава для нас. Ця модель може бути прикладом для багатьох країн, у тому числі й для мусульманської спільноти. Ми в Азербайджані те, що хочемо бачити в Європі» [9, с. 153-154].

Щоб показати різницю в оцінках щодо толерантного середовища в нашій країні, ми подали для порівняння як позитивні, так і негативні позиції Заходу. Як видно з наведеної інформації, масштаб міжнародних заходів, проведених в Азербайджані в останні роки, пов'язаний з міжрелігійним, міжкультурним та міжцивілізаційним діалогом, а також думки відомих громадських діячів, релігійних діячів та видатних учених, приїхали до нашої республіки з цією метою ще раз довести, що культура віротерпимості в Азербайджані є високою. Зрозуміло, що багато питань, які порушуються в деяких повідомленнях щодо сучасної релігійної ситуації в нашій країні, не містять дійсності, а «надзвичайна терпимість», яку вони потребують, насправді не що інше, як прораховані кроки щодо реалізації планів, покликаних внести плутанину в країні в майбутньому. . Не слід забувати, що в Азербайджані діють сотні сект. Можливо, серед них є мирні, невинні суспільства. Однак більшість цих інститутів становлять серйозну загрозу генофонду нації, національним інтересам та безпеці нашої країни.

Зарубіжні представники таких організацій, використовуючи релігійну завісу, створюють контрольовані та диверсифіковані структури, що дозволяють збирати суспільно-політичну, економічну, військову та іншу інформацію про процеси, що визначають стратегічне становище країни. Ми вважаємо, що доктрина національної безпеки Азербайджану має приділяти особливу увагу руйнівному сектантству як потенційній загрозі інтересам національної безпеки. Попереднє національне законодавство опосередковано створювало сприятливі умови для поширення сект у нашій країні: так, будь-які групи із 10 осіб могли бути зареєстровані як релігійна організація. Держава звільняла їх від податків і взагалі забезпечувала їм усілякі зручності. Нині після численних тривожних попереджень суспільства, аналізу ситуації органами державної влади та обговорень у парламенті країни законодавство забезпечує захист національної безпеки, не порушуючи права на конструктивну свободу віросповідання. Доповнення та зміни до закону «Про свободу віросповідання» посилили правила їх реєстрації з урахуванням загроз, що походять від підривних та культових структур. Слід зазначити, що релігійні секти, які мають значні фінансові кошти, активно залучають громадян Азербайджану до своїх таємниць під виглядом надання гуманітарної допомоги організаціям та приватним особам. У цей час особливе значення надається молоді. Така діяльність становить серйозну загрозу національним інтересам Азербайджану та його генофонду. Тому ми вважаємо, що необхідний більш гнучкий та конструктивний підхід до такого небезпечного чинника, як вплив діяльності сект на молодь нашої країни. У цьому напрямі має бути проведена велика виховна робота серед школярів, студентів та загалом всього населення країни. Відсутність просвітницької діяльності у цьому питанні створює такий вакуум серед підростаючого покоління, що швидко заповнюється небезпечними ідеологіями. Як зазначено у статті 9 другої частини Європейської конвенції про права людини та національне законодавство, свобода сповідувати свою релігію та переконання необхідна в демократичних суспільствах в інтересах громадської безпеки, громадського порядку, здоров'я та морального захисту або захист прав та свобод інших осіб може підлягати позитивним обмеженням, що маються на увазі.

У кожному суспільстві, особливо в суспільствах епохи глобалізації, релігійні питання завжди повинні бути в центрі уваги як питання, безпосередньо пов'язані з основними правами та свободами людини: правом на свободу думки, совісті та віросповідання. На жаль, сили, які намагаються дестабілізувати азербайджанське суспільство, у тому числі за допомогою деструктивних релігійних сект, які руйнують моральні цінності молодого покоління, що розпалюють ненависть на релігійному ґрунті, використовують релігійну тему у своїх інтересах.

Висновки

На закінчення зазначається, що стрімкий розвиток нашої країни, проведена незалежна політика, природно, хвилює багато країн. З цієї точки зору секти, переслідуючи далекосяжні цілі, намагаються збільшити кількість своїх послідовників у нашій країні, ідеологічно розділити ядро релігійних громад, дестабілізувати їхню конструктивну діяльність. Зазначається, що релігійний фанатизм та агресивність ніколи не були властиві Азербайджану, але, незважаючи на це, активна діяльність деяких сект із шкідливою ідеологією може призвести до порушення цього балансу, який існував століттями.

Разом із заходами, що вживаються державою в цій галузі, поряд з вихованням почуття поваги до духовної та релігійної значущості нашого суспільства та особливо молоді, головною метою кожного має бути боротьба з кожним інститутом, який може завдати шкоди нашій державності. Для цього наукові, релігійні та громадські діячі нашого народу, загалом усе, мають зробити всіляке та захистити молодь, наше майбутнє від будь-якої небезпеки, яка може стати перешкодою для їхнього нормального розвитку. Зазначається, що в період правління Президента Азербайджанської Республіки пана І. Алієва, який є послідовником політичного курсу свого батька Г. Алієва, у напрямку віротерпимості та релігійної співпраці, яке триває у позитивному аспекті щодо висхідної лінії вірності до традицій релігійної толерантності та міжрелігійних відносин у Азербайджан. Зазначається, що в країні постійно приділяється особлива увага міжконфесійним відносинам, утримуючи в центрі не лише конфлікт на якомусь релігійному ґрунті, а навпаки, створені необхідні умови для того, щоб кожен міг вільно сповідувати бажану релігію.

Література

1. Mursalov, R.О. islam va muasir dovrun qlobal hadisalari / R.О.Mursaliov. - Baki: idrak ictimai Birliyi, - 2008. - 181 s.

2. Azarbaycan Prezidenti ilham Оliyev in nitqi / Xalq qazeti. - 2008, 12 iyul. - s. 1.

3. 0liyev, R.Y. Dovlat va din (Јixi§lar va maqalalar toplusu) / R.Y.0liyev. -Baki: Avropa nariyyati, - 2006. - 96 s.

4. Beynalxalqbohran qrupu haqqinda:[Elektron resurs]

5. Azarbaycan: Mustaqil islam va Dovlat. Bohran Qrupunun Avropa uzra Hesabati. - Baki, Tbilisi, Brussel: Bohran qrupu, - 2008, - 23 s.

6. Valizada, R.N. XXI asr: ba§ariyyatin mahvi, qiyamat qopacaqmi?...: milli tahlukasizlik kontekstinda: falsafi-siyasi, ekoloji ara§dirmalar: [2 cildda] / R.N.Valizada. - Baki: Јiraq, - c. 1. - 2011. - 400 s.

7. Dinlararasi dialoq: qariliqli anlamadan birga amakda§liga dogru / red. on soz. mual. Haci A. isgandarov; nara masul Haci S. Musayev; red. heyati Q. Cavadli va b. - Baki: Qafqaz Musalmanlari idarasi, - 2010. - 200 s.

8. Azarbaycanin tolerantliq numunasi // Zaman. - 2015, 5 fevral. - s. 13.

9. Huseynov, S.Y. Azarbaycanda dini tolerantliq madaniyyati: tarix va mua-sirlik / S.Y. Huseynov. - Baki: Taknur, 2012. - 176 s.

References

1. Mursalov, R.A. Islam and the global events of the modern era / R.A. Mursaliov. - Baku: Idrak Public Union, - 2008. - 181 p.

2. Speech of President of Azerbaijan Ilham Aliyev // Xalq newspaper. - 2008, July 12. - p. 1.

3. Aliyev, R.Y. State and religion (collection of speeches and articles) / R.Y. Aliyev. - Baku: European publishing house, - 2006. - 96 p.

4. About the international crisis group: [Electronic resource]

5. Azerbaijan: Independent Islam and State. Crisis Group Report on Europe. - Baku, Tbilisi, Brussels: Crisis group, - 2008, - 23 p.

6. Velizadeh, R.N. XXI century: the destruction of humanity, will the doomsday break?...: in the context of national security: philosophical-political, ecological studies: [in 2 volumes] / R.N. Valizadeh. - Baku: Chirag, - c. 1. - 2011. - 400 p.

7. Interreligious dialogue: from mutual understanding to joint cooperation / ed. preface. teacher Haji A. Iskanderov; publisher Haji S. Musayev; ed. G. Javadli and others. - Baku: Administration of Caucasian Muslims, - 2010. - 200 p.

8. An example of Azerbaijan's tolerance // Zaman. - 2015, February 5. - p. 13.

9. Huseynov, S.Y. Culture of religious tolerance in Azerbaijan: history and modernity / S.Y. Huseynov. - Baku: Teknur, 2012. - 176 p.

Размещено на Allbest.Ru