Структурування сфери інституційної взаємодії державного сектору та громадських організацій

Размещено на http://allbest.ru

СТРУКТУРУВАННЯ СФЕРИ ІНСТИТУЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ ТА ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Аліна Лясота

кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри політології, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна,

Анотація. У сучасних умовах розвитку сучасного суспільства слід акцентувати увагу на тому, що у питанні людських прав держава не завжди виступає гарантом їх захисту. На цьому етапі важливості набуває політика громадського контролю як ефективного інструменту забезпечення громадсько-державної збалансованості умов суспільної життєдіяльності. У зв'язку з цим особливе значення має діяльність громадських організацій найрізноманітнішого спрямування у сфері функціонування механізму забезпечення принципу тендерної рівності.

Основною засадою функціонування і розвитку сучасного громадянського суспільства та демократичної, правової, соціальної держави є права і свободи людини, які на конституційному рівні визнаються найвищою соціальною цінністю, а їх забезпечення та захист є головним обов'язком держави. Права і свободи людини, як відомо, реалізуються в межах багатоманітних суспільних відносин, які можна досліджувати з урахуванням різних критеріїв. Серед таких критеріїв за останні десятиліття особливої значущості набув так званий гендерний підхід, який являє собою всеохоплюючу стратегію суспільного розвитку, що спрямована на досягнення більш високого рівня гендерної рівності за допомогою залучення гендерних перспектив до всіх важливих сфер життєдіяльності людини.

Слід зазначити, що у найзагальнішому значенні систему гендерних відносин у суспільстві можна визначити як сукупність соціальних взаємозв'язків та інститутів (наприклад, сім'я, освіта, розподіл праці тощо), а також культурних норм, традицій, ціннісно-ідеологічних орієнтацій, які визначають поведінку, діяльність, соціальні ролі та свідомість індивідів залежно від їхньої приналежності до певної статі. Гендерні відносини в сучасному суспільстві, як і будь-які інші, є продуктом історичного розвитку та відповідних соціокультурних контекстів, які обумовлюють динаміку трансформації уявлень про роль і призначення чоловіків та жінок у соціальному житті. Автор зазначає, що особливого значення система гендерних відносин набуває в контексті розвитку сучасного громадянського суспільства та правової держави, які функціонують на засадах утвердження свободи, рівності, справедливості, гуманізму та верховенства права у соціальному житті.

Автор доводить, що громадянське суспільство, як сукупність вільних громадян та їх об'єднань, може ефективно функціонувати лише в умовах забезпеченості принципу гендерної рівності, в межах якого кожна особистість, незалежно від статі та інших формальних або фактичних ознак, усвідомлює себе як повноправного громадянина своєї держави, який має відповідні права і обов'язки, що гарантуються, охороняються та захищаються державою за допомогою визначених механізмів.

Ключові слова: ґендер, гендерна рівність, громадянське суспільство, громадські організації, інституційна взаємодія.

Alina Liasota

Ph.D in political science, associate professor of the political science department, Oles Honchar Dniprovsk national university. Dnipro, Ukraine,

STRUCTURING THE SPHERE OF INSTITUTIONAL INTERACTION OF THE PUBLIC SECTOR AND PUBLIC ORGANIZATIONS

Abstract. In the current conditions of the development of modern society, attention should be paid to the fact that the state does not always act as a guarantor of human rights protection. At this stage, the policy of public control becomes important as an effective tool for ensuring public-state balance in the conditions of public life. In this regard, the activities of public organizations of various orientations in the sphere of functioning of the mechanism for ensuring the principle of gender equality are of particular importance.

The main basis for the functioning and development of modern civil society and a democratic, legal, social state are human rights and freedoms, which are recognized as the highest social value at the constitutional level, and their provision and protection is the main duty of the state. Human rights and freedoms, as is known, are realized within the framework of multifaceted social relations, which can be studied taking into account various criteria. Among such criteria, the so-called gender approach, which is a comprehensive strategy of social development aimed at achieving a higher level of gender equality by involving gender perspectives in all important spheres of human life, has gained special significance in recent decades.

It should be noted that in the most general sense, the system of gender relations in society can be defined as a set of social relationships and institutions (for example, family, education, division of labor, etc.), as well as cultural norms, traditions, value- ideological orientations that determine behavior, activity, social roles and consciousness of individuals depending on their belonging to a certain gender. Gender relations in modern society, like any other, are a product of historical development and relevant socio-cultural contexts, which determine the dynamics of transformation of ideas about the role and purpose of men and women in social life. The author notes that the system of gender relations acquires special importance in the context of the development of modern civil society and the rule of law, which function on the basis of the affirmation of freedom, equality, justice, humanism and the rule of law in social life. The author proves that civil society, as a set of free citizens and their associations, can function effectively only in conditions of ensuring the principle of gender equality, within which every individual, regardless of gender and other formal or factual characteristics, realizes himself as a full-fledged citizen of his of the state, who has the corresponding rights and obligations, which are guaranteed, protected and protected by the state with the help of certain mechanisms.

Keywords: gender, gender equality, civil society, public organizations, institutional interaction.

громадські організації державний сектор гендерна нерівність соціальний європейський

Постановка проблеми. На сьогодні в Україні формується модель громадського контролю, проте немає механізмів її функціонування саме в контексті забезпечення принципу тендерної рівності, що у свою чергу свідчить про небажання держави перейти до забезпечення його ефективного та реального функціонування. Так, актуальним є те, що в науковій літературі вчені мають лише загальну уяву про систему суб'єктів громадського контролю, які забезпечують реалізацію принципу гендерної рівності. У контексті дослідження ефективного забезпечення принципу гендерної рівності провідним суб'єктом громадського контролю визначено саме громадські організації, які є найбільш активними у сфері реалізації своїх статутних завдань та захисту інтересів як своїх членів, так і суспільства загалом.

Посилення ролі громадських організацій, що займаються питанням реалізації принципу гендерної рівності та розширенням прав і можливостей жінок, відбувається одночасно із підвищенням гендерної чутливості неурядового сектору загалом. У контексті цього збільшується кількість ініціативних громадських організацій, спрямованих як безпосередньо на розширення прав і можливостей жінок і чоловіків, так і на включення гендерних підходів до інших їхніх ініціатив та проектів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження функціонування гендерного аспекту в сфері громадянського суспільства набуло актуальності в науковій літературі. Найбільш вагомий внесок у дослідження розвитку громадських організацій в Україні представлено у працях таких науковців, як О. Бєлишев, Є. Бородін, О. Вакуленко, М. Віхляєв, М. Головатий, Л. Лойко, Г. Луцишин, Н. Пархоменко, К. Петренко, М. Перепелиця, Н. Романова та ін. Проте актуальною і майже недослідженою залишається проблематика діяльності громадських організацій саме у сфері забезпечення реалізації принципу тендерної рівності. Зважаючи на те що в умовах сьогодення у нашій державі важливого значення набуває політика громадського контролю як ефективного інструменту забезпечення принципу гендерної рівності та діяльність громадських організацій як провідного суб'єкта його здійснення, необхідним є звернення уваги, що дослідженням окремих теоретичних та практичних аспектів вищезазначеного питання займались у своїх працях В. Авер'янов, О. Андрійко, В. Бакуменко, Ю. Барабаш, А. Васіна, О. Ващук, С. Вітвіцький, В. Гаращук, І. Голосніченко, С. Денисюк, І. Жаровська, І. Сквірський, С. Ківалов, А. Крупник, С. Кушнір, С. Косінов, В. Латишева, П. Любченко, В. Малиновський, Н. Мішина, К. Москальчук, Л. Наливайко, Т. Наливайко, М. Новіков, А. Норкін, Ю. Оборотов, А. Орлов, М. Орзіх, Т. Панченко, Б. Паршин, В. Погорілко, О. Полтараков, П. Рабінович, Л. Рогатіна, С. Тимченко, В. Цвєтков, В. Шаповал, С. Шевчук, С. Шестак, А. Щіглик та інші.

В Україні проводяться дослідження державними та незалежними організаціями: НАПН України, Українським незалежним центром політичних досліджень, Українським центром економічних і політичних досліджень імені Разумкова. Як в ЄС, так і в Україні було затверджено ряд стратегічних і програмних документів в яких висвітлюється гендерний аспект громадянського суспільства(наприклад, Стратегія гендерної рівності на 2018 - 2023 роки, ухвалена Радою Європи; Стратегія сприяння гендерній рівності на 2016 - 2020 рр., розроблена ЄБРР; Концепція Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, схвалена КМУ 05.04.2017 р.).. Тому усе вищезазначене зумовлює актуальність даної теми. Розв'язання проблеми гендерної нерівності сприяє економічному розвитку країни, тому при проведенні державної соціально-економічної політики слід врахувати гендерний аспект.

Мета статті полягає у виявленні взаємозв'язку між громадськими організаціями та державним сектором, показниками гендерної нерівності та соціально-економічним розвитком країн ЄС, а також визначенні подальших перспектив розвитку з питань даної проблематики.

Для досягнення поставленої мети у роботі було поставлено такі завдання:

- розглянути теоретичні аспекти взаємодії громадянського суспільства і держави

- виділити моделі функціонування громадських організацій

- проаналізувати сучасний стан розвитку громадських організацій.

Виклад основного матеріалу. У діяльності громадських організацій важливим компонентом є принцип тендерної рівності, адже саме він спрямований на розв'язання проблем кожного, незалежно від його статі. В більшості країн світу громадські організації, що представляють громадянське суспільство, -- це консолідований громадський рух або третій сектор, що активно працює з громадою, враховуючи життєві умови кожного індивіда, стать, соціальний статус та потребу в послугах. Вони спрямовують енергію жінок і чоловіків на творчу діяльність і тим самим знижують соціальну напруженість у суспільстві. Однією з характерних рис третього сектору у західному світі є активна співпраця з державними структурами як на національному, так і на місцевому рівнях для вироблення політики щодо відповіді на виклики, які постають перед громадою чи країною, враховуючи гендерну складову на місцевому та національному рівнях. Сфера діяльності громадських організацій у Європі та США охоплює практично всі галузі життя людини -- економіку, політику, науку, культуру, освіту Враховуючи зарубіжний досвід для нашої держави, першочерговою має стати активна співпраця громадських організацій з органами державної влади як на національному, так і на місцевому рівнях у контексті вирішення питань, пов'язаних з удосконаленням механізму забезпечення принципу гендерної рівності.

У сучасній Європі існує три моделі функціонування громадських організацій, діяльність яких в контексті нашого дослідження може бути спрямована на реалізацію принципу гендерної рівності.

Перша модель -- це англосаксонський (ліберальний) (Англія, Швейцарія та ін.) тип громадських організацій, які виконують незалежну від державних та комерційних структур виробничу й комунікативну функції щодо здійснення великої частки соціальної роботи. Така модель перш за все обумовлена пануючою ідеологією індивідуалізму. В розвинутих країнах 88 % бюджету громадських організацій становлять внески приватних осіб, 7 % -- корпорацій і лише 5 % -- із різних фондів [1, с. 35]

Другою моделлю є континентально-європейська (Австрія, Бельгія, Італія, Німеччина, Франція та ін.), де розширюється держави, у контексті чого вона бере активну участь у стимулюванні економічного зростання, забезпеченні програм соціального захисту та соціальних інвестиційних проектах.

Третя модель -- це скандинавська (Данія, Фінляндія, Нідерланди, Норвегія, Швеція та ін.), де організації в основному спеціалізуються на вираженні інтересів соціальних груп і лобіюванні, а надання соціальних послуг і соціального захисту населення входить до обов'язків державної системи добробуту. Створення даної концепції було обумовлене великим впливом соціал-демократичного руху, зокрема у Швеції. Починаючи з 30-х рр. минулого століття, соціал-демократи «поступово запроваджували такі елементи соціального захисту, як гарантовані державою мінімуми соціального забезпечення, оплата за результатами праці, боротьба з безробіттям, захист від основних видів соціальних ризиків тощо» [2, с. 220]

Проаналізувавши три моделі функціонування громадських організацій, що існують у сучасній Європі та діяльність яких безпосередньо спрямована на забезпечення принципу гендерної рівності, можемо зробити висновок, що Україна відноситься до другої моделі -- континентально-європейського типу. Так, у сфері забезпечення принципу тендерної рівності наша держава має сприяти співпраці органів державної влади та місцевого самоврядування з громадськими організаціями як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Важко не погодитися з думкою В. Точинського про те, що незалежність громадянського суспільства від держави забезпечується діяльністю громадських організацій, які забезпечують захист інтересів громадянина та автономність суспільних груп перед інтервенційною владою держави, керуючись правилом «спільнота громадян є джерелом як для державної, так і для місцевої влади» [3, с/10].

Системний аналіз ролі громадських організацій у сфері ефективного функціонування механізму забезпечення принципу гендерної рівності передбачає їх наукову класифікацію за різними критеріями. У наукових дослідженнях зустрічаються різні критерії класифікації громадських організацій, а саме: за порядком здійснення легалізації; за організаційною структурою та характером членства; за суб'єктами діяльності; за статусом та територією дії; за метою створення і діяльності; за сферою суспільного життя, в якій діє відповідна організація; за способом обліку членів та ін.. Як правило, громадські організації можна класифікувати за наступними критеріями: за суб'єктним складом (так, громадські організації поділяються за певною ознакою, що об'єднує їх членів --вік, професія, стать та ін., зокрема: дитячі, молодіжні, жіночі організації і т. д.); за сферою діяльності (правозахисні, освітні, культурні, творчі, спортивні та ін.); за статусом чи територією діяльності (місцеві, регіональні, всеукраїнські та міжнародні); залежно від мети створення та діяльності можна виділити суспільно корисні (створені й діють з різними суспільно корисними цілями, зокрема: охорона прав людини, розвиток науки, культури, мистецтва, освіти, надання соціальних послуг та ін.) та приватно корисні (створені й діють з метою досягнення цілей та в інтересах виключно своїх членів) громадські організації; за кількістю членів (громадські організації можуть бути масові (наприклад, профспілки) та звичайні) та ін.

Таким чином, в Україні сучасна система громадських організацій має достатньо розгалужену класифікацію, що може бути предметом подальших наукових досліджень. Комплексний аналіз ролі громадських організацій у сфері забезпечення принципу тендерної рівності дозволяє виокремити їх науково обґрунтовану класифікацію, за наступними критеріями, зокрема: за сферою діяльності (правозахисні, освітні та ін.); за статусом чи територією діяльності (місцеві, регіональні, всеукраїнські та міжнародні); за кількістю членів (масові та звичайні); залежно від мети створення та діяльності (забезпечення гендерної рівності, попередження насильства за ознакою статі, попередження насильства в сім'ї та ін.) та ін.

У 2016 р. за зразком проекту Єврокомісії «Європейської Мережі Амбасадорів Жінок-Підприємиць» заснована незалежна громадська організація -- Міжнародна Амбасада Жінок-підприємиць в Україні. Як і європейська Мережа, Міжнародна Амбасада Жінок-Підприємиць в Україні об'єднує жінок, які досягли успіху, маючи власні компанії, прагнуть активно долучатись до суспільної діяльності. Метою діяльності Міжнародної Амбасади є: формування умов розвитку та підтримки на теренах України високого рівня підприємницької діяльності; пропагування підприємництва серед жінок та формування культури підприємництва серед молоді; мотивація й обмін успішною практикою ведення бізнесу та підтримка жінок, які займаються підприємницькою діяльністю, керують власними фірмами та розвивають діяльність на міжнародних ринках; залучення жінок-підприємців до наставництва і практичного навчання підприємницькому способу мислення; співпраця із Польською та світовою Мережею Амбасади Жінок- Підприємиць; отримання європейського досвіду ведення власної справи [4].

Небайдужих ініціативних людей об'єднує Ліга захисту прав жінок «Гармонія рівних», які у свою чергу прагнуть подолати гендерну дискримінацію, що існує в суспільстві, відкинути стереотипи та побудувати рівноправне суспільство вільних людей, які працюють на спільне благо. При цьому метою діяльності є: боротьба з дискримінацією жінок; протидія домашньому та гендерно обумовленому насильству; реалізація принципів рівних можливостей у сфері економічних відносин; боротьба з проявами сексизму, мізогінії та ейджизму; дотримання гендерного балансу в суспільно- політичному житті; забезпечення гендерної рівності у Збройних Силах України та інших силових структурах Серед масштабних проектів, реалізованих Лігою, можна виокремити: Всеукраїнську кампанію «Україна без сексизму», спрямовану на боротьбу з приниженням жінки, яке уособлене в такому явищі, як сексизм. В рамках проекту створена розгалужена мережа антисексистських інспекторів, які відслідковуватимуть факти сексизму в столиці та регіонах. Дана інформація оприлюднюється та систематизується. За результатами кожного випадку Ліга захисту прав жінок звертається до компетентних державних установ. Створені і діють безкоштовні курси «Юридична самооборона», які стосуються шлюбно-сімейних, трудових відносин, протидії домашньому насильству, сексуальним домаганням та боротьби із шкідливими гендерними стереотипами [5, с. 6].

З метою сприяння утвердженню в українському суспільстві нової громадської свідомості, розвитку демократичних цінностей, досягнення гендерної рівності та розбудови громадянського суспільства заснований Гендерний інформаційно-аналітичний центр «Крона». Серед реалізованих Центром проектів можна виокремити, наступні: Випуск гендерного інформаційно-просвітницького видання «Я» (2003 р. та продовжує виходити); Проект «Гендерна рівність -- крок до демократичної правової держави», у рамках якого проведено одноденний науково-просвітницький семінар «Упровадження гендерних підходів у діяльність органів виконавчої влади», який складався з 2-х частин: теоретичний семінар, (ключові питання гендерної теорії) та юридичний семінар (роз'яснення та обговорення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», практичні рекомендації з його впровадження); Програма «Від жіночого активізму до гендерної демократії в Україні», в рамках якої здійснювалась інформаційно- просвітницька підтримка жіночого активізму в різних регіонах України, з метою активізації їх діяльності в напрямку гендерних перетворень; Акція «стоп сексизм!», в рамках якої відбулась виставка рекламних плакатів, що демонстрували різні типи сексистського, дискримінаційного відношення до людей певної статі та розлогу медіа-презентацію [6, с. 71]. Гендерна школа для освітян, створена з метою деконструювання гендерних стереотипів, формування гендерної компетентності та підвищення гендерної чутливості освітян, які працюють у дошкільній та шкільній освіті. Програма складалась з тренінгів, групових обговорень, вправ, спільних переглядів фільмів та інших практичних заходів, спрямованих на розвиток уявлень про гендерну рівність, гендерну компетентність, деконструкцію наявних гендерних стереотипів, інтенсивне формування навичок гендерно чутливого викладання; Дистанційний гендерний навчальний онлайн курс для журналістів/журналісток «гендерний погляд», метою курсу є: формування гендерної компетентності та гендерної чутливості у журналістів / журналісток вітчизняних друкованих і електронних ЗМІ, адже сьогодні поруч з сім'єю та системою освіти саме засоби масової інформації залишаються потужним джерелом відтворення тендерної нерівності, нав'язування патріархатної тендерної культури; Проект «Київський діалог» в рамках якого формувалось позитивне ставлення до Європи і підтримка подальшої демократизації країни; також розробляються наукові видання з питань реалізації принципу гендерної рівності тощо [7, с.116-117].

Зважаючи на те що у своїй діяльності громадські організації співпрацюють з органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими інститутами громадянського суспільства, із спеціалізованими установами та структурами, в тому числі науковими, науково-практичними, важливою подією у вдосконаленні механізму практичної реалізації принципу тендерної рівності та розвитку наукового потенціалу Дніпропетровського регіону є створення «Навчально-наукової лабораторії дослідження проблем правового статусу внутрішньо переміщених осіб та забезпечення гендерної рівності», яка не має аналогів в Україні. Лабораторія у своїй діяльності активно співпрацює з міжнародними організаціями: Фондом народонаселення ООН в Україні, Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, Агентством ООН у справах біженців в Україні, громадською міжнародною правозахисною організацією «Ла Страда -- Україна», Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація українських правників», громадськими організаціями: «Жінки плюс», «Гендерний клуб «Дніпро», «Промінь Дніпро».

Проаналізувавши напрями діяльності деяких вітчизняних громадських організацій у контексті соціального конструктивізму, можемо акцентувати увагу на їхній активній участі у процесі збору, узагальнення і розповсюдження інформації у сфері забезпечення ефективної реалізації принципу гендерної рівності. Так, у своїй діяльності громадські організації: організовують тренінги, семінари, круглі столи, конференції для фахівців та пересічних громадян; збирають, узагальнюють та розповсюджують інформацію у вигляді інформаційних навчально-методичних та наукових матеріалів; підтримують на науково-практичних заходах дискусії щодо проблем забезпечення ефективного механізму реалізації принципу гендерної рівності в умовах сучасного розвитку України з метою досягнення фактичної рівності в суспільстві тощо.

Висновки. Громадські організації, які задекларували у сфері своєї діяльності реалізацію принципу гендерної рівності і недискримінації та мінімізацію деструктивного впливу гендерних стереотипів на соціальну структуру і діяльність, виконують комплекс взаємопов'язаних проектів, проводять інформаційно-роз'яснювальну роботу, створюють громадську платформу для артикуляції гендерної проблематики та пропагандистського дискурсу. Проте слід звернути увагу, що ці громадські організації залежні від міжнародної донорської допомоги, функціонування яких недостатньою мірою скоординована та простежується певна непослідовність у визначенні пріоритетів, але не зважаючи на це, важко заперечувати їхню вагому роль в інституціоналізації нових моделей поведінки та об'єктивації гендерно-чутливого соціального порядку.

Комплексний аналіз ролі громадських організацій у сфері забезпечення принципу тендерної рівності дозволив виокремити їх науково обґрунтовану класифікацію за наступними критеріями: за сферою діяльності (правозахисні, освітні та ін.); за статусом чи територією діяльності (місцеві, регіональні, всеукраїнські та міжнародні); за кількістю членів (масові та звичайні); залежно від мети створення та діяльності (забезпечення гендерної рівності, попередження насильства за ознакою статі, попередження насильства в сім'ї та ін.) та ін.

Інституційна взаємодія держави з громадськими організаціями, що забезпечують реалізацію принципу гендерної рівності, є вигідною насамперед через такі причини, як: по-перше, переважна більшість громадських організацій створюються для забезпечення більш ефективного вирішення проблем гендерної рівності, якими займаються органи державної влади та місцевого самоврядування. Так, існування громадських організацій зумовлене передусім тим, що найбільш активні члени громадянського суспільства прагнуть зробити свій внесок у розв'язання проблем гендерної рівності; по-друге, діяльність громадських організацій, що займаються гендерною проблематикою, в окремих випадках може бути успішнішою та ефективнішою, ніж діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. У зв'язку з цим державі доцільніше передавати окремі повноваження громадським організаціям, отримуючи при цьому виконання конкретних завдань за взятими зобов'язаннями, ніж створювати для цього додаткові структури. Варто акцентувати увагу, що зміцнення демократичної держави залежать від формування сучасного громадянського суспільства, яке реалізовуватиме різноманітні форми цивілізованої участі громадян у суспільному житті, у тому числі й через громадські організації.

Громадські організації у контексті забезпечення реалізації принципу гендерної рівності можуть впливати на державну політику таким чином: безпосередній вплив -- розв'язання актуальних проблемних питань щодо реалізації принципу гендерної рівності, які не можуть бути вирішені органами державної влади та місцевого самоврядування; консультативний -- громадські організації, направляючи політику органів державної влади та місцевого самоврядування в необхідне русло, шукають шляхи представлення інтересів та проблем реалізації принципу гендерної рівності через переговори з владними структурами -- адвокасі; інноваційний -- розробка нових шляхів вирішення проблем забезпечення принципу гендерної рівності та їх безпосередня демонстрація; наглядовий -- контроль за виконанням державної політики відповідно до чинного законодавства, що регулює питання забезпечення принципу гендерної рівності. Проте громадські організації потребують підтримки (моральної та матеріальної) від держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, адже надання допомоги саме їм може забезпечити досягнення цілей, при цьому витративши менше коштів із держбюджету.

Література:

1. Василенко Л., Зелінський С. Фінансове забезпечення діяльності й розвитку громадських організацій / Л. Василенко, С. Зелінський // Фінанси України. - 2002. - № 8. - С. 29-39.

2. Матвійчук А. Основні способи взаємодії громадських організацій із державою/ А. Матвійчук// Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. -2008. - Вип. - 13. - С. 214-222.

3. Toczynski W. Rola organizacji pozarzadowy chwodrodzeniu spoleczenstwa obywatelskiego. Organizacje pozarz^dowe w spoieczecstwie obywatelskim. Warszawa, 1996, 13 s.

4. Офіційний сайт Міжнародної Амбасади Жінок-підприємниць в Україні. - Режим доступу: http://ambasada.org.ua/%D0%BF%D 1%80%D0%BE-%D0%B0%D0%BC%D0%B1% D0%B0%D 1%81% D0%B0%D0%B4%D 1%83/

5. Винников О. Громадські організації в Україні: новий поступ з новим законодавством// Голос громадянина. - 1997. - № 4, - С. 4-8.

6. Менжул М.В. Цивільно-правовий статус громадських організацій: монографія/ М.В. Менжул. - Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2010. - 200с.

7. Нікітін В.В. Ресурсний потенціал становлення громадянського суспільства в Україні: монографія/ В.В Нікітін. - Харків: Магістр, 2006. -247 с.

Размещено на Allbest.ru