Теоретико-правова та історична характеристика інституту волонтерства в Україні: сучасний вимір

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ЗВО «Університет Короля Данила»

спеціальність 081 Право

Теоретико-правова та історична характеристика інституту волонтерства в Україні: сучасний вимір

Яцюк Т.С., здобувач в.о.

ступеня доктора філософії

м. Івано-Франківськ, Україна

Анотація

Мета. Метою роботи є теоретико-правовий аналіз інституту волонтерства в Україні, зокрема в сучасному вимірі з огляду на історичну картину минулого та перспективи становлення сучасного.

Методика. Методика включає комплексний аналіз та узагальнення наявного науково-теоретичного матеріалу та формулювання відповідних висновків та рекомендацій. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: емпіричний, порівняльний, логіко-семантичний, системно-структурний.

Результати. В процесі даного науково-юридичного дослідження встановлено, що волонтерська діяльність це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Окрім цього визначено, що волонтер - це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги. Разом з цим в процесі дослідження встановлено та описано, що становлення волонтерської діяльності в світі започатковане ще у далекому XIX столітті. В той час коли волонтерська діяльність в Україні набирає свої оберти після резонансних подій 2013 року та започатковує свою нову формацію в існування суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Запроваджений розвиток спонукає законодавця до створення нормативно-правових актів, які б здійснювали належне регулювання активної громадської діяльності. Водночас створена нормативно-правова база потребує удосконалення з метою відповідності сучасного курсу.

Наукова новизна. В процесі дослідження здійснено порівняльно-правовий аналіз, зокрема в частині історичних аспектів становлення волонтерської діяльності та розвиток інституту волонтерства в сучасній Україні.

Практична значимість. Здобуті результати дослідження можуть бути використані в подальшому для здійснення наукових розробок та вирішення актуальних юридико-наукових проблем щодо функціонування інституту волонтерства в сучасній Україні. Окрім цього, викладені результати можуть бути застосовані в історико-правових дослідженнях, зокрема у визначенні періоду становлення та активного розвитку волонтерської діяльності в суверенній, незалежній, демократичній, соціальній, правовій державі. Отримані результати також можуть стати в нагоді до наступних кроків юридичного дослідження проблем нормативно-правового регулювання інституту волонтерства за для визначення рівня необхідності удосконалення чинної законодавчої бази.

Ключові слова: волонтерство, волонтер, інститут волонтерства, теоретико-правова характеристика, історична характеристика.

Annotation

Theoretical-legal and historical characteristics of the volunteer institute in ukraine: the modern dimension

Т. Yatsyuk, Candidate of higher education with the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 081 Law, Institute of Higher Education "King Danyla University", Ukraine

Purpose. The purpose of the work is a theoretical and legal analysis of the institution of volunteering in Ukraine, in particular in the modem dimension, taking into account the historical picture of the past and the prospects for the development of the present.

Methodology. The methodology includes a comprehensive analysis and generalization of the available scientific and theoretical material and the formulation of relevant conclusions and recommendations. The following methods of scientific knowledge were used during the research: empirical, comparative, logical-semantic, systemic-structural.

Results: In the process of this scientific and legal research, it was established that volunteer activity is a voluntary, socially oriented, non-profit activity carried out by volunteers by providing volunteer assistance. In addition, it is determined that a volunteer is a natural person whovoluntarily carries out socially oriented non-profit activities by providing volunteer assistance. At the same time, it was established and described in the course of the research that the development of volunteering in the world began as far back as the 19th century. At a time when volunteer activity in Ukraine is gaining momentum after the high- profile events of 2013 and is starting its new formation in the existence of a sovereign, independent, democratic, social, legal state. The implemented development encourages the legislator to create normative legal acts that would carry out proper regulation of active social activities. At the same time, the created legal framework needs to be improved in order to meet the modern course.

Originality. In the process of the research, a comparative legal analysis was carried out, in particular, in the part of the historical aspects of the formation of volunteer activity and the development of the institution of volunteering in modern Ukraine.

Practical significance. The obtained research results can be used in the future for the implementation of scientific developments and the solution of actual legal and scientific problems regarding the functioning of the volunteering institute in modern Ukraine. In addition, the presented results can be applied in historical and legal research, in particular, in determining the period of formation and active development of volunteer activity in a sovereign, independent, democratic, social, legal state. The obtained results can also be useful for the next steps of the legal study of the problems of regulatory regulation of the volunteering institute in order to determine the level of the need to improve the current legal framework.

Key words: volunteering, volunteer, institution of volunteering, theoretical and legal characteristics, historical characteristics.

Постановка проблеми

Волонтерська діяльність - це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Волонтер - це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги. Становлення волонтерської діяльності в світі започатковане ще у далекому ХІХ столітті, а в Україні волонтерська діяльність набрала свого становлення, а згодом й розвитку саме в період 2013 - 2014 рр., саме тому дана проблема потребує детального дослідження з точки зору юридичної науки адже в умовах сучасності волонтерство мусить відповідати викликам, а разом з тим законодавству. Проблема волонтерської діяльності не є цілком дослідженою в сучасній Україні та потребує дещо детального вивчення з точки зору теоретичної та практичної юриспруденції, зокрема задля порівняльно-правового аналізу, пропонується застосування історичних аспектів в розділі становлення інституту волонтерства, як феномену.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанню теоретико-правового дослідження інституту волонтерської діяльності присвятили свої праці наступні вчені - дослідники: В.В. Вашкович, В.В. Манзюк, В.М. Рошканюк, Р.А. Калениченко, І.В. Петренко, В.Л. Голуб, В.С. Сірко, К.О. Сидоренко, В.Ю. Томіна, А.З. Пашаєв, Ю.В. Кривенко, Н.Д. Янц та ін.

Постановка завдання. Проаналізувати історичні аспекти становлення інституту волонтерства як феномену, надати теоретико-правову характеристику спираючись на загальні та історико-правові положення, визначити поняття волонтерської діяльності, законодавче підґрунтя здійснення такої, зокрема в межах України та суб'єкта діяльності. Визначити період становлення інституту волонтерства в суверенній Україні та надати характеристику періоду активного розвитку в сучасній Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Волонтерство як певний феномен має своє започаткування в ХІХ столітті, при цьому більшість вчених-дослідників вважають, що саме у 1859 році, французьким письменником-журналістом Жан Анрі Дюнан, запропоновано створення Червоного Хреста як організації, що спрямована на забезпечення першої медичної допомоги пораненим бійцям на добровільних засадах. Так, з часом волонтерський рух набирав лише обертів у своєму розвитку та інституалізувався в багатьох країнах, зокрема в широких ланках громадянського суспільства.

Інша категорія дослідників виділяє саме період ХХ століття, як такого, що спричинило активний розвиток волонтерства. Саме так, виходячи з історичних досліджень, в Європі, після закінчення Першої світової війни з'явились люди, які готові були надавати необхідну допомогу на добровільних засадах. На думку деякої частини вчених, саме в цей період з'являються перші волонтерські організації та рухи.

В деяких країнах волонтерська діяльність становить значну частину суспільної та економічної діяльності, забезпечуючи солідарність та стабільність. В інших про вклад волонтерів знають менше. Але скрізь існують проблеми пов'язані з бідністю, насильством, зловживанням наркотиками, ВІЛ/СНІД, забрудненням, що потребують допомоги, яку можуть надати волонтери. У світовій практиці волонтерською діяльністю займаються як молодь чи люди, що працюють, так і пенсіонери [і, с. 139-!44І-

В Україні розвиток волонтерства також спирається на власні історичні корені. Як пише дослідниця історії Галичини Адріана Огорчак, «українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Чуйність, ніжність у взаєминах між людьми викликали захоплення у мандрівників, які приходили до нас із далеких країн». Усім відомі імена Костянтина Островського, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Михайла Грушевського, які не тільки були відомими політичними діячами, але й меценатами і благодійниками [2, с. 112].

Послуги волонтерів з кожним роком стають дедалі більш поширеними. У багатьох країнах Європи, Азії та Америки волонтерство є звичним явищем. Нині добровольців багатьох держав об'єднано в глобальний світовий волонтерський рух. Наприклад, за даними Національного центру волонтерської роботи у Великій Британії, головним мотивом для участі у волонтерському русі вважають саму діяльність, яка інтегрує добровольців у суспільство, створюючи певну цілісність із ним (32% - потреба в почутті єдності з людьми) [3, с. 22].

Водночас в Україні волонтерський рух набуває свого активного розвитку саме на фоні подій грудня 2013 - лютого 2014, коли періоди масових протестів, а також військовий конфлікт, збройна агресія на сході України 2014-2015 рр., постали каталізаторами активізації волонтерської діяльності. З часом фонові явища, такі які мають призму соціально-політичних, суспільно-громадянських, лише змушували волонтерську діяльність набувати розвитку та ефективності. Вже у 2016-2017 рр., в державі функціонує велика кількість благодійних, волонтерських організацій, волонтерських рухів, громадських організацій, які мають єдині цілі та спрямованості щодо свого ефективного функціонування.

Крім того варто наголосити, що благодійні організації в суверенній Україні існували й до початку вищезгаданих протестів, так майже в кожному регіоні здійснювали волонтерську діяльність організації, направлені на допомогу тяжко хворим дітям, літнім та пенсіонерам, тощо.

З огляду на правові аспекти інституалізації волонтерства, а згодом становлення його, як інституту варто зауважити, що на законодавчому рівні закріплено поняття, а разом з ними й визначення «волонтер», «волонтерська діяльність» «волонтерська допомога» та ін. Так, із набуттям чинності Закону України «Про волонтерську діяльність» у 2011 році затверджено певне нормативно-правове регулювання останніх.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про волонтерську діяльність», волонтерська діяльність - це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги.

Водночас волонтер - це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги [4].

На думку І. Звєрєвої, волонтерський рух - це доброчинна робота, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот та суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим особам та соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером [5, с. 25]. правовий добровільний соціальний волонтерський україна

14 вересня 1990 р. в Парижі на XI Всесвітній конференції Міжнародної Асоціації добровільних зусиль прийняли Загальну Декларацію про волонтерську діяльність, згідно з якою така діяльність розглядається як інструмент соціального, економічного, культурного, екологічного розвитку. Декларація підкреслює: волонтерство - це добровільний вибір, що відображає особисті погляди і позиції; це активна участь громадянина в житті суспільства, що виражається зазвичай спільною діяльністю в межах різних асоціацій. Волонтерство сприяє поліпшенню якості життя, особистому процвітанню й поглибленню солідарності, реалізації основних потреб на шляху будівництва справедливого й мирного суспільства, більш збалансованому економічному й соціальному розвитку, створенню нових робочих місць і професій. У Декларації проголошено низку головних принципів руху, зокрема, надання особистих або організованих послуг, а також принцип перетворення волонтерства на елемент особистого розвитку, набуття нових знань і навичок. Ця Декларація підтримує право кожної жінки, чоловіка та дитини на вільне об'єднання у спілки для волонтерської діяльності без будь-якої дискримінації через культурне та етнічне походження незалежно від віросповідання, віку, статі, фізичного, соціального чи економічного становища. Всім людям у світі має бути гарантовано право на вільне витрачання свого часу, таланту й енергії на користь інших людей чи громади, якщо вони працюють індивідуально чи в колективі, не сподіваючись на фінансову винагороду [3, с. 24].

О. Паславська в своєму дослідженні зазначає, що саме 2014 рік позначився суттєвим зростанням кількості громадян України, залучених до благочинної та волонтерської діяльності. Так, за даними соціологічного дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» спільно з КМІС, 32,5% українців лише протягом травня-вересня 2014 року мали досвід переказів коштів на рахунки української армії. Ще 23% громадян скористалися допомогою благодійних фондів та волонтерських організацій, передавши кошти, речі та продукти саме через ці громадські інституції. 9% громадян приймали участь у магазинних акціях, купивши товари за списками для потреб армії та передавши їх волонтерам. Особисто допомагали вимушеним переселенцям речами та грошима 7% українських громадян. Безпосереднім збором коштів, ліків, речей та доставкою їх в зону проведення АТО займались 3% [3, с. 24].

Крім того, 32,5% українців особисто переказали свої кошти на рахунки української армії. Селяни відзначились вищою доброчинністю, аніж міські жителі. Експерти вказують, що майже 1/4 українців (23%) мали досвід волонтерства, із них 9% почали займатись волонтерством протягом останнього року. Основним напрямком діяльності волонтерів у 2014-2016 рр. стала допомога українській армії та пораненим - цим займались 70% волонтерів. До подій, що сталися в Україні у 2014 році найбільш актуальними напрямками діяльності волонтерів були допомога соціально незахищеним групам населення та благоустрій громадського простору. Респонденти дослідження «Волонтерський рух в Україні» відповіли й на запитання щодо власної участі в благодійній діяльності. Так, 74% з них жертвували кошти на різні цілі коли-небудь у житті, з яких 25% зробили благодійні внески протягом останніх 12-ти місяців. їх суми пожертв різняться та складають від кількох гривень до 283 тис. грн. на рік. Найбільш охоче громадяни України жертвували на допомогу українській армії, пораненим, та хворим дітям. У 2014 р. кількість таких громадян збільшилась (63%), тоді як раніше в середньому пожертви здійснювали 49% з них [3, с. 24; 6].

Надаючи теоретико-правове охарактеризування інституту волонтерства варто зазначити, що таке стосується та впроваджується майже у всі сфери суспільного життя. Так, волонтерські та благодійні організації поширені в спортивній, медичній, військовій, психологічній, освітній сферах та безліч інших. Саме волонтерство, як суспільний феномен знаходить своє застосування в здійсненні такої діяльності, яка спрямована на безкорисну допомогу іншим верствам населення, зокрема таким, які цього потребують.

За допомогою волонтерських організацій, особи, які потребували особливої допомоги врешті решт змогли вирішити широке коло питань, зокрема пенсіонери, діти - сироти, параолімпійці, люди з особливими потребами. Волонтерська допомога в Україні поширюється без обмеження на громадянство, національність, тощо. Кожний потребуючий допомоги в змозі отримати таку без обмежень.

У Всесвітній декларації волонтерства, прийнятій у січні 2001 року, відзначено, що доброчинство - фундамент цивільного суспільства, воно привносить у життя потребу в свободі, безпеці, справедливості; спосіб збереження і зміцнення людських цінностей, реалізації прав і обов'язків громадян, особистісного зросту, через усвідомлення людського потенціалу [7, с. 12].

На думку В.В. Вашкович, сьогодні волонтер - це людина-доброволець, яка безоплатно допомагає людям, що потребують сторонньої допомоги. Таких волонтерів можна побачити в лікарнях, будинках-інтернатах. Вони також допомагають військовим та переселенцям.

Аналізуючи підходи до визначення волонтерства, яке вітчизняними та зарубіжними науковцями ототожнюється із поняттям «добровільна діяльність», зазначаємо, що дослідники тлумачать сутність даного феномена як: благодійність, що здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, просування по службі, заради добробуту й процвітання спільнот і суспільства загалом; добровільну діяльність, засновану на ідеях безкорисливого служіння гуманним ідеалам людства та, не маючи цілей отримання прибутку, одержання оплати чи кар'єрного зросту; отримання всебічного задоволення особистих і соціальних потреб шляхом надання допомоги іншим людям; волонтер - громадянин, що бере участь у вирішенні соціально значимих проблем у формі безоплатної праці; основу функціонування громадських організацій, форму громадянської активності населення; національну ідею милосердя та благодійності [8, с. 288].

В ході дослідження теоретико-правової та історичної характеристики інституту волонтерства в Україні в сучасному вимірі, варто зазначити про ознаки, які притаманні саме волонтерській діяльності. Саме так, до ознак волонтерської діяльності, яка має добровільне підґрунтя належать:

- відсутність фінансового прибутку;

- добровільний характер дій та діяльності;

- активні дії суб'єкта волонтерської діяльності тобто волонтера;

- надання суспільної користі;

- громадське охоплення;

- договір про надання волонтерської допомоги, який має юридичну силу;

- затрата власного часу суб'єкта волонтерської діяльності.

Разом з ознаками волонтерської діяльності, варто наголосити про актуальні проблеми, які постають перед провадженням останньої. Так, на ряду із інституційним розвитком волонтерства та підвищення його ролі в суспільстві, діяльність стикається з певним переліком проблем, які можливо викласти в наступному порядку:

- дискредитація волонтерського руху;

- зловживання з боку деяких волонтерів та псевдоволонтерство;

- податковий тиск;

- недосконале нормативно-правове регулювання волонтерської діяльності;

- низький рівень підтримки з боку окремих державних установ;

- відсутність контролю за подальшою долею наданої допомоги волонтерами, зокрема військового майна, продовольчого та ін.;

- низький рівень злагодженої координації волонтерських організацій;

- відсутність належного соціального захисту волонтерів.

Щодо нормативно-правового регулювання волонтерської діяльності, яке на нашу думку відіграло значу роль в його інституалізації, варто зауважити, що з прийняттям у 2011 році Закону України «Про волонтерську діяльність» така закріпилась на законодавчому рівні та становить собою нормативно-правову базу регулювання суспільно-правових відносин в тому числі в сфері волонтерства.

Разом з тим, основними законодавчими актами, що регулюють діяльність волонтерського руху в Україні є Закони України «Про волонтерську діяльність», «Про громадські об'єднання» та «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Позитивні зміни, пов'язані із прийняттям цих нормативних новацій відзначило Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в межах дослідження «Індексу сталості неурядових організацій» (CSOSI). Так, зокрема, у звіті за 2013 р. відзначалося, що благодійні організації отримали можливість реєструватися за тими ж процедурами, які передбачені для підприємств та інших юридичних осіб, що значно спростило процес їхньої легалізації, а громадські об'єднання дістали змогу відшкодовувати витрати, пов'язані з діяльністю волонтерів (наприклад, витрати на проїзд та харчування). Водночас, на думку громадських експертів, Закон України «Про волонтерську діяльність» зафіксував низку вад, які ускладнюють діяльність міжнародних волонтерів й перешкоджають розвитку волонтерського руху в Україні. Наприклад, перебування іноземців в Україні обмежується терміном у 90 днів, введено страхування громадськими об'єднаннями іноземних волонтерів [9, с. 13-14].

На основі вищевикладеного, варто зазначити слушне визначення доцента В.В. Вашкович щодо волонтерської діяльності, а саме на думку якої волонтерська діяльність є формою благодійництва. Дана діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, безкорисливості, неприбутковості. Безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що має одноразовий характер або здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є волонтерською діяльністю [10, с. 203-207].

Щодо принципу неприбутковості, варто навести визначення такому поняттю спираючись на чинне податкове законодавство, а саме неприбутковою діяльністю визначається така діяльність підприємства, установи й організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства й іншої діяльності, передбаченої законодавством.

Висновки

Отже, виходячи з вищенаведеного зазначаємо, що волонтерська діяльність це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Водночас волонтер - це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги. Становлення волонтерської діяльності в світі започатковане ще у далекому ХІХ столітті, водночас на нашу думку, в Україні волонтерська діяльність набрала свого становлення, а згодом розвитку саме в період 2013 - 2014 рр., на фоні багатьох резонансних подій. Інституалізація волонтерського руху започаткована із закріпленням такої діяльності на законодавчому рівні. На сьогоднішній день проблематика становлення волонтерської діяльності досліджена цілком нормально на соціологічному рівні, водночас як в юридичному потребує дедалі ширшого вивчення, аналізування та дослідження. Саме тому, теоретико-правова та історична характеристика інституту волонтерства в Україні є подальшою перспективою наукових досліджень з огляду на сучасні виклики.

Список використаних джерел

1. Лях Т.Л. Волонтерство як суспільний феномен. Проблеми педагогічних технологій: збірник наукових праць. Волинський державний університет імені Лесі Українки. Луцьк: Волинський академічний дім, 2004. Вип. №3-4. С. 139-144.

2. Вайпола Р.Х., Капська А.Й., Комарова Н.М. та ін. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку. К.: Академпрес, 1999 р. 112 с.

3. Паславська О. Становлення та розвиток волонтерського руху в Україні (історико-правове дослідження). Актуальні проблеми правознавства. №4. 2016. С. 22-28.

4. Про волонтерську діяльність: Закон України №3236-VI від 19 квітня 2011 року. Верховна Рада України.

5. Звєрєва І. Волонтерський рух: досвід, проблеми, перспективи: робочі матеріали семінару. (Київ, 24-30 жовт. 2000 р.).

6. Звіт дослідження «Волонтерський рух в Україні»

7. Всеобщая декларация волонтеров. Вестник благотворительности. 1995. №5 (21). 12 с.

8. Бондаренко З.П. Організація волонтерської роботи майбутніх соціальних педагогів в умовах вищого навчального закладу: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05. 2008. 20 с. Введення в соціальну роботу: навч. посібник / Т.В. Семигіна [та ін.]; ред. кол. В.В. Бурлака [та ін.].. К.: Фенікс, 2001. 288 с.

9. Вашкович В.В., Василенко О.Ю., Карабін Т.О., Лазур Я.В., Манзюк В.В., Рошканюк В.М. Посібник волонтера. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2022. 88 с.

10. Вашкович В.В. Становлення та розвиток правового регулювання діяльності волонтерів. Закарпатські правові читання: матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 20-22 квітня 2017). Ужгород: Ужгородський національний університет, 2017. Т. 2. С. 203-207.

References

1. Lyakh, T.L. (2004). Volonterstvo yak suspilnyi fenomen [Volunteering as a social phenomenon]. Problemy pedahohichnykh tekhnolohii: zbirnyk naukovykh prats. Volynskyi derzhavnyi universytet imeni Lesi Ukrainky, 3-4, 139-144. (in Ukrainian)

2. Vaipola, R.H., Kapska, A. Y., Komarova, N. M. and others (1999). Volonterskyi rukh v Ukraini: Tendentsii rozvytku [Voluntary movement in Ukraine: Development trends]. K.: Akadempress. (in Ukrainian)

3. Paslavska, O. (2016). Stanovlennia ta rozvytok volonterskoho rukhu v Ukraini (istoryko-pravove doslidzhennia) [Formation and development of the volunteer movement in Ukraine (historical and legal research)]. Aktualniproblemy pravoznavstva, 4, 22-28. (in Ukrainian)

4. On Volunteering: Law of Ukraine No. 3236-VI (2011, April 19). Verkhovna Rada of Ukraine.

5. Zvereva, I. (2000). Volunteer movement: experience, problems, prospects: working materials of the seminar. (Kyiv, October 24-30, 2000). (in Ukrainian)

6. Research report "Volunteer movement in Ukraine".

7. (1995). Vseobshaya deklaraciya volonterov [General Declaration of Volunteers]. Vestnyk khetibarnosti,. 5 (21). (in Russian)

8. Bondarenko, Z.P. (2008). Organization of volunteer work of future social pedagogues in the conditions of a higher educational institution: PhD thesis abstract. K.; Semyhina, T.V. et all. (2001). Vvedennia v sotsialnu robotu [Introduction to social work]. K.: Phoenix. (in Ukrainian)

9. Vashkovich, V.V., Vasylenko, O.Yu., Karabin, T.O., Lazur, Y.V., Manzyuk, V.V., Roshkanyuk, V.M. (2022). Posibnyk volontera [Volunteer's manual]. Odesa: "Helvetyka" Publishing House. (in Ukrainian)

10. Vashkovich, V.V. (2017). Stanovlennia ta rozvytok pravovoho rehuliuvannia diialnosti volonteriv [Formation and development of legal regulation of volunteers' activities]. Transcarpathian legal readings: materials of the 10th International Scientific and Practical Conference (Uzhhorod, April 20-22, 2017). Uzhgorod: Uzhgorod National University, 2, 203207. (in Ukrainian)

Размещено на allbest.ru