Комплексний механізм управління соціальними проектами в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комплексний механізм управління соціальними проектами в Україні

О. В. Матюшенко,

У статті проаналізовано та обґрунтовано основні механізми управління соціальними проєктами: нормативно-правовий, інституційно-організаційний, фінансовий та інформаційно-комунікаційний. Встановлено, що основним завданням нормативно-правового механізму є забезпечення проєктної діяльності державних і недержавних суб'єктів публічного управління.

Особливістюінституційно-організаційногомеханізму визначено функціонування державних установ та організацій, що здійснюють загальне регулювання проєктної діяльності, та також організаційних структур, що забезпечують виконання взаємопов'язаних за термінами, ресурсами та виконавцями заходів в рамках соціальних проєктів. Фінансовий механізм обґрунтовано через такі способи фінансування як: фінансування державних цільових програм, державна підтримка соціальних інвестиційних проєктів, соціальне замовлення та багатоканальне фінансування. Призначенням інформаційно-комунікаційного механізму визначено необхідність забезпечення планування управління комунікаціями, управління комунікаціями та контроль комунікацій, що має бути у вигляді комунікаційної стратегії соціального проєкту.

Запропоновано визначення комплексного механізму управління соціальним проєктом, яке обґрунтовано як логічний взаємозв 'язок ключових механізмів, що забезпечують реалізацію усіх етапів життєвого циклу соціальної інновації у процесі її перетворення у соціальну цінність, а також функціонування та взаємодію державних і недержавних суб'єктів публічного управління та їх цілеспрямовану діяльність у процесі реалізації соціального проєкту. соціальний проект управління

Ключові слова: соціальні проєкти, нормативно-правовий механізм, фінансовий механізм, інституційно-організаційний механізм, інформаційно- комунікаційний механізм, комплексний механізм.

O. Matiushenko,

Postgraduate student of the Department of Regional Policy, Educational and

Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv

COMPLEX MECHANISM OF MANAGEMENT OF SOCIAL PROJECTS IN UKRAINE

The article analyzes and substantiates the main mechanisms of social project management:normative-legal, institutional-organizational, financial, and information-communication. It has been established that the main task of the normative-legal mechanism is to ensure the project activities of state and non-state entities of public administration. The peculiarity of the institutional and organizational mechanism is the functioning of state institutions and organizations that carry out general regulation of project activities, as well as organizational structures that ensure the implementation of activities related to deadlines, resources and executors within the framework of social projects at the strategic, functional and operational levels. Due to the financial mechanism it is substantiated through such methods of financing as: financing of state targeted programs, state support of social investment projects, social order and multi-channel financing, which requires the accumulation offinancial resources from various sources.

The purpose of the information and communication mechanism is defined as the need to ensure communication management planning, communication management, and communication control, which should be in the form of a communication strategy of a social project. It is proposed to consider the communication strategy of a social project as a complex program of actions aimed at a choice of the most priority tools of marketing and social communications, as well as technologies of social marketing and social advertising, their optimal combination and strengthening of their integrative influence on stakeholders as key project participants.

Keywords: social projects, normative-legal mechanism, financial mechanism, institutional-organizational mechanism, information-communication mechanism, complex mechanism.

Постановка проблеми

Відновлення України, яке планується Урядом після здобуття перемоги над російськими загарбниками, вимагатиме від органів публічного управління застосування комплексного підходу. Величезна кількість зруйнованої інфраструктури, суттєве зниження рівня життя населення, готовність іноземних інвесторів підтримувати всебічний розвиток післявоєнної України ставить перед державним апаратом виклик у забезпеченні належного рівня управління цими процесами. Відповідно до Плану відновлення України [4], реалізація якого має відбуватися у вигляді 15 Національних програм (850 проєктів), що спрямовані на досягнення 2032 ключових цілей розвитку держави, має відбуватись у тому числі і завдяки активному використання проєктного підходу у сфері публічного управління.

Також Планом відновлення України передбачено глобальну мету - розвиток інвестиційної привабливості України, що, в свою чергу, також вимагає застосування інструментів, методів та технологій публічного управління, які б давали змогу потенційним інвесторам контролювати та відслідковувати власні інвестиції. Адже саме проєктно-орієнтоване управління стратегічним розвитком, як системний комплекс заходів, підходів, інструментів та інституцій, що дозволяє здійснювати цілеспрямовану діяльність зі стратегічного розвитку у вигляді окремих проєкту, як інструменту програмованого досягнення визначених цілей, є реальним інструментом реалізації такого стратегічного документу, яким є План відновлення України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання застосування проєктного підходу у сфері публічного управління, а також соціального проєктування та реалізації соціальних проєктів було об'єктом наукових досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема: Батченко Л. та Деліні М. [1], Безверхнюк Т. [7], Корженко В. [2], Мельник Т. [3], Ткачук О. і Турчак В. [8], Тургало Т. [9] та інші. Зазначені автори приділяли увагу таким аспектам як нормативно-правове забезпечення проєктної діяльності, формування організаційного, фінансового та інформаційного механізму управління проєктами, однак не приділено достатньо уваги саме комплексному механізму управління соціальними проєктами у сфері публічного управління України.

Формулювання цілей статті

Метою статті є обґрунтування нормативно-правового,інституційно-організаційного,фінансового та інформаційно-комунікаційного механізми та на цій підставі запропонувати комплексний механізм управління соціальними проектами.

Виклад основного матеріалу дослідження

Проблематика запровадження технологій та інструментів проєктного менеджменту у сферу публічного управління та адміністрування активно обговорюється науковою спільнотою протягом кількох останніх десятиліть, що дає змогу стверджувати про дієвість цього інструментарію та потребу в додаткових обґрунтуваннях щодо адаптації його до вітчизняної публічної сфери. Так, за визначенням Корженка В., соціальний проєкт у публічному управлінні - це відповідний план, програма або навіть задум застосування тимчасової дії, що виконується для створення чогось унікального на основі партнерських відносин між владою і громадянами [2, с. 135]. На думку автора, такий проєкт може стосуватися модернізації та управління й окремих сфер суспільного буття, а також їх якісного перетворення чи докорінних змін відповідно до сучасних вимог. Таким чином, на нашу думку, найбільш ефективним інструментом для реалізації державних стратегій та планів є саме застосування технологій управління соціальними проєктами, які за своєю суттю спрямовуються саме на створення відповідних соціальних цінностей, підвищення рівня життя населення, розвиток інфраструктури тощо. Особливістю соціальних проєктів, на відміну від бізнес-проєктів є їх ресурсне забезпечення, зокрема мова йде про нормативно-правове регулювання проєктної діяльності органів публічної влади, наявність організаційних, інформаційно-комунікаційних, людських ресурсів, а також фінансового забезпечення. Таким чином, можемо вести мову про кілька ключових механізмів управління соціальними проєктами у публічному управлінні, а саме: нормативно-правовий, інституційно-організаційний, фінансовий та інформаційно-комунікаційний.

Виходячи із цього, можемо детально розглянути кожен із запропонованих механізмів, що в сукупності становитиме собою комплексний механізм управління соціальними проєктами та впливатиме на структуру самого соціального проєкту та систему управління ним.

Поняття нормативно-правового механізму управління соціальними проєктами пов'язане із інституціональним забезпечення проєктної діяльності суб'єктів публічного управління у сфері соціального розвитку, тобто легалізації їх взаємодії у процесі реалізації соціальних проєктів, а також створенні відповідних правових умов, правил та відповідальних організаційних структур, до функцій який відноситься загальне управління соціальним проєктом, а також здійснення моніторингових і контролюючих функцій.

Окремим блоком нормативно-правового механізму є регулювання питань фінансового забезпечення соціальних проєктів. Тобто, нормативно-правове забезпечення, і в цілому право, як наголошують деякі науковці, є не тільки однією із проблем теорії права і публічного управління, а також розглядається в якості інституційного нормативного формування [3, с. 6]. Тому сутність і зміст нормативно-правового механізму мають тісний зв'язок із поняттями правового і державного регулювання. Виходячи з цього, варто зазначити погодитись із визначенням Ткачук О. та Турчак В., що нормативно-правовий механізм є теоретико-методологічною категорією, що визначає зв'язки, правові засоби та функції, які використовуються в процесі державного регулювання на різних стадіях, та надає можливість представити у взаємозв'язку всі можливі нормативно-правові засоби, на основі яких вони відбувається [8, с. 57]. Також, варто зазначити, що структура нормативно-правового механізму є складною системою, що складається із суб'єктів, принципів, засобів, технологій та інструментів, які забезпечують проєктну діяльність суб'єктів публічного управління у відповідній сфері. В цілому, характеризуючи нормативно- правовий механізм управління соціальним проєктами, можна охарактеризувати його тим, що процес нормативно-правового забезпечення проєктної діяльності у сфері публічного управління та адміністрування ґрунтується на правосвідомості його суб'єктів, їх правовій культурі, а також встановлених та закріплених принципах, що в сукупності становлять комплекс заходів нормативно-правового впливу.

Виходячи із цього, можемо обґрунтувати сутність нормативно-правового механізму управління соціальними проєктами у чотирьох аспектах:

- регулювання проєктної діяльності суб'єктів публічного управління на концептуальному рівні, що характеризується об'єктивною потребою у розвитку України як демократичної європейської держави, розвитку інститутів громадянського суспільства та залученні їх до публічно-управлінського процесу, а також у реформуванні і розвитку соціальної сфери із залученням представників недержавного сектору економіки (бізнес-структур);

- інституційне забезпечення процесу управління соціальними проєктами, що характеризується об'єктивною потребою у формуванні і функціонуванні публічних інституцій, що здійснюють професійну діяльність у сфері управління соціальними проєктами із залученням представників бізнес- та науково- експертного середовища, а також громадськості до різних етапів соціального проєктування в Україні;

- режимне регулювання управління соціальними проєктами, що

характеризується окремим видом нормативно-правовогозабезпечення

проєктної діяльності у сфері публічного управління, що представляє собою сукупність правових засобів у сфері соціального розвитку, де взаємодіють всі учасники соціального проєкту як суб'єкти й об'єкти проєктної діяльності;

- методично-інструктивна регламентація проєктної діяльності, що характеризується наявністю правового регулювання взаємодії інституційно- різних суб'єктів та об'єктів проєктної діяльності у сфері соціально- економічного розвитку. Мова йде про сукупність регламентів, процедур, алгоритмів, технологій, правил, функцій і повноважень усіх учасників соціального проєкту для кожного етапу його реалізації.

Інституційно-організаційний механізм управліннясоціальними

проєктами становить собою систему державних інституцій, установ та організацій, до компетенцій яких віднесено загальне регулювання проєктної діяльності в сфері публічного управління, розробка методичного забезпечення з регулювання відносин державних і недержавних суб'єктів соціальних проєктів у процесі їх реалізації. В основі інституційно-організаційного механізму управління соціальними проєктами містить організаційну, стимулюючу та контролюючу складові [1], а також складається із технологій, інструментів і методів та окремих структур, що мають відповідні повноваження у сфері управління проєктами у публічній сфері та в сукупності забезпечують необхідними ресурсами процес управління соціальними проєктами.

В цілому, характеризуючи інституційно-організаційний механізм управління соціальними проєктами як систему взаємопов'язаних за термінами, ресурсами та виконавцями заходів, тобто систему управління соціальним проєктом, можемо зазначити наступні особливості: одночасна участь в управлінні соціальним проєктом великої кількості дійових осіб (учасників); необхідність мобілізації та перерозподілу ресурсів, що необхідні для реалізації соціального проєкту; наявність у кожної групи стейкхолдерів власних інтересів, які необхідно узгодити у процесі реалізації соціального проєкту. У цьому контексті соціальний проєкт варто розглянути як організаційну систему, що складається із таких організаційних елементів: управлінська підсистема, функціонування окремої підсистеми як об'єкта управління, організаційні інфраструктура, механізм функціонування.

Деякі вітчизняні науковці організаційний механізм управління проєктом визначають як взаємопов'язаність і послідовність дій суб'єктів управління проєктом, що є узгодженими з наявною сукупністю засобів і регламентуючих методів і забезпечують перетворення ухвалених рішень в результат проєкту [7, с. 76]. Виходячи із цього, організаційний механізм управління соціальним проєктом можемо трактувати як певний регламент взаємодії організаційних елементів соціального проєкту та процедуру прийняття управлінських рішень по проєкту. При цьому регламентом є відповідний організаційний документ для встановлення порядку організації діяльності, а процедурою - сукупність необхідних управлінських операцій, що виконуються згідно із визначеним і затвердженим алгоритмом.

Отже, інституційно-організаційний механізм управління соціальним проєктом має розглядатись на кількох рівнях:організація управління

соціальним проєктом на стратегічному рівні, де має бути створено відповідну організаційну структуру - проєктний офіс; організація управління соціальним проєктом на функціональному (тактичному) рівні, де може бути сформовано відповідну команду управління соціальним проєктом та / або група реалізації соціального проєкту; операційний рівень забезпечує виконання робіт у процесі реалізації соціального проєкту відповідно до затвердженого плану.

Специфіка чинного фінансового механізму управління соціальним проєктом, який за своєю суттю є неприбутковим, однак таким, що спрямований на створення певного суспільного блага, є його три складові: бюджетне фінансування державних цільових програм і державна підтримка соціальних інвестиційних проєктів; державне фінансування соціальних послуг в рамках технології соціального замовлення; багатоканальне фінансування, що передбачає акумуляцію ресурсів із різних джерел.

Найбільш ефективним із вищеперерахованих є механізм багатоканального фінансування, що дозволяє здійснювати фінансове забезпечення із різних джерел:державного та місцевого бюджетів,

міжнародних інвестиційних фондів, коштів в рамках державних, регіональних та місцевих програм, благодійних фондів, грантового фінансування, коштів зібраних в рамках пожертв та волонтерських рухів, а також коштів, отриманих від діяльності державних підприємств, банківські кредити та самофінансування.

В рамках механізму багатоканального фінансування варто вказати на проєкти, що реалізуються в рамках публічно-приватного партнерства, яке відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» визначається як спосіб залучення внутрішніх ресурсів розвитку на регіональному і місцевому рівнях, механізм активізації фінансування соціальних програм і проєктів, що спроможні сформувати мультиплікативних ефект [5]. Також вагоме місце у розширені можливостей забезпечення фінансових ресурсів у процесі реалізації соціального проєкту є грантове фінансування, яке надається спеціалізованими фондами за принципами адресності, конкурсності, безоплатності та безповоротності.

Також механізм багатоканального фінансування управління соціальними проєктами передбачає закріплення процедури пошуку потенційних інвесторів, грантодавців та фондів. У зв'язку з цим набувають розвитку технологічні, технічні та інформаційні можливості здійснення такої діяльності, зокрема мова йде про фандрайзинг, краудфандинг та ендаумент. Основною умовою забезпечення багатоканального фінансування для реалізації соціального проєкту є його відповідність вимогам, цінностям та пріоритетам зазначених каналів, способів та джерел фінансування, тобто інвесторів, грантодавців та фондів.

Інформаційно-комунікаційний механізм управління соціальними проєктами спрямований на забезпечення узгодження інтересів усіх стейкхолдерів соціального проєктування та введення соціальних інновацій (органи влади, бізнес-середовище, представники громадськості, а також донори та інвестори) з метою формування сприятливого середовища та їх залучення і підтримки на усіх етапах - від планування - до завершення. Відповідно, основне завдання цього механізму полягає у забезпечення належного рівня інформаційної взаємодії усіма учасниками соціального проєкту та регламентування внутрішніх і зовнішніх, формальних і неформальних, вертикальних і горизонтальних, офіційних і неофіційних, а також письмових, усних та інших видів комунікації у процесі управління соціальним проєктом.

Інформаційно-комунікаційний механізм управління соціальним проєктом має забезпечувати такі процеси:планування управління комунікаціями, управління комунікаціями, контроль комунікацій на усіх етапах реалізації соціального проєкту. Можемо зазначити, що розробка і реалізація комунікаційної стратегії відповідного соціального проєкту має враховувати інформаційно-комунікаційні заходи на передпроєктному етапі, етапі розробки проєкту, етапі реалізації та завершення соціального проєкту. А в цілому, комунікаційну стратегію соціального проєкту можемо визначити як комплексну програму дій, що спрямована на вибір найбільш пріоритетних інструментів маркетингових та соціальних комунікацій, їх оптимальне поєднання та посилення їх інтегративного впливу на стейкхолдерів, як ключових аудиторій проєкту. Основне призначення комунікаційної стратегії соціального проєкту полягає у забезпеченні інформаційного супроводу тих соціальних змін, що передбачені проєктом.

Характеризуючи особливості інформаційно-комунікаційного механізму управління соціальним проєктом, можемо зазначити, що він має ґрунтуватись на інформаційних, комунікаційних, гуманітарних та соціальних технологіях. В основу розробки комунікаційних стратегій соціального проєкту має бути покладено комплексний системний підхід COMBI (Communication for Behavioural Impact - комунікація для впливу на поведінку), який було запропоновано Еверхолдом Х. та Елілом Р. для моделювання плану комунікацій [11, с. 10]. Аналізуючи переваги маркетингових комунікацій та технології маркетингу і соціальної реклами, що були запропоновані Гельмусом

Т., Пауль К., Глен Р. [10], на яких наголошує також і Сивак Т. [6] можемо запропонувати такі обов'язкові аспекти для врахування у процесі розробки комунікаційного плану соціального проєкту: чітке розуміння цільової аудиторії (стейкхолдерів соціального проєкту), осмислене і чітке визначення бажаного образу майбутнього стану соціальної системи, використання ключових концепцій брендингу, синхронізація дій учасників соціального проєкту (державних установ, організацій, органів місцевого самоврядування, бізнес- структур, представників громадськості тощо), задоволення потреб та сподівань громадськості (кінцевих бенефіціарів результатів соціального проєкту), забезпечення зворотного зв'язку із цільовими аудиторіями соціального проєкту та врахування його результатів, використання досвіду комунікаційних та інформаційних кампаній соціального маркетингу та соціальної реклами.

Таким чином, можемо узагальнити, що запропоновані вище механізми управління соціальним проєктом у сфері публічного управління можуть становити собою основу комплексного механізму. Адже, комплексний механізм управління соціальним проєктом - це логічний взаємозв'язок механізмів, що забезпечують реалізацію усіх етапів життєвого циклу соціальної інновації у процесі її перетворення у соціальну цінність, а також функціонування та взаємодію державних і недержавних суб'єктів публічного управління та їх цілеспрямовану діяльність у процесі реалізації соціального проєкту.

Висновки з цього дослідження та перспективи в цьому напрямку

- нормативно-правовий механізм, основне завдання якого забезпечення проєктної діяльності державних і недержавних суб'єктів публічного управління на концептуальному рівні, на рівні інституційного забезпечення процесу управління соціальним проєктом, режимного регулювання та інструктивно- методичної регламентації проєктної діяльності;

- інституційно-організаційний механізм, що становить собою функціонування державних установ та організацій, що здійснюють загальне регулювання проєктної діяльності у сфері соціального розвитку, а також організаційних структур, що забезпечують виконання взаємопов'язаних за термінами, ресурсами та виконавцями заходів в рамках соціальних проєктів на стратегічному, функціональному та операційному рівнях;

- фінансовий механізм, що складається із наступних аспектів: бюджетне фінансування державних цільових програм, державна підтримка соціальних інвестиційних проєктів, державне фінансування соціальних послуг в рамках технології соціального замовлення та багатоканальне фінансування, що передбачає акумуляцію ресурсів із різних джерел;

- інформаційно-комунікаційний механізм, що має забезпечувати такі процеси як: планування управління комунікаціями, управління комунікаціями, контроль комунікацій на усіх етапах реалізації соціального проєкту, та має бути розроблений у вигляді комунікаційної стратегії соціального проєкту.

Література

1. Батченко Л. В., Деліні М. М. Інституційній механізм забезпечення

соціально-економічної відповідальності підприємництва в національній економіці. Ефективнаекономіка.2016.№4. URL:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6275

2. Корженко В. В. Проектний менеджмент у публічному управлінні. Публічне управління : термінол. слов. / уклад. : В. С. Куйбіда, М. М. Білинська,

О.М. Петроє та ін. ; за заг. ред. В. С. Куйбіди, М. М. Білинської, О. М. Петроє. Київ : НАДУ, 2018. С. 135.

3. Мельник Т. Зовнішньоекономічний сектор України:реалії та

перспективи. ВісникКНТЕУ. 2016. № 4. С. 38-55.

4. План відновлення України. URL:https://recovery.gov.ua (дата

звернення: 01.08.2022).

5. Про державно-приватне партнерство: Закон України від 1 лип. 2010 р.

№2404-VI; зі змінами від 16.12.2020 р. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#Text

6. Сивак Т. В. Місце та роль стратегічних комунікацій у процесі забезпечення ефективності реформ. Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2018. № 4 (76). С. 81-85.

7. Технологія управління соціальними проектами :монографія /

Т. М. Безверхнюк, І. А. Сенча, Т. В. Сивак та ін. ; за заг. ред. Т. М. Безверхнюк. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2014. 292 с.

8. Ткачук О., Турчак В. Управління розвитком підприємництва в Україні. ВісникКНТЕУ. 2015. № 1. С. 56-64.

9. Торгало Т. Механізми формування і реалізації проєктів регіонального розвитку: стан наукового розроблення. Державне управління та місцеве самоврядування. 2016. Вип. 1. С. 101-109.

10. Helmus T., Paul Chr., Glenn R.W. Enlisting Madison Avenue: The Marketing Approach to Earning Popular Support in Theaters of Operation. Santa Monica, CA: RAND, 2007. P. 57-82.

11. Writing a communication strategy for development programmes. A guideline for programme managers and communication officers. UNISEF, 2008. 76p.

References

1. Batchenko, L. V., Delini, M. M. (2016), “The institutional mechanism of ensuring social and economic responsibility of entrepreneurship in the national economy”, Efficient economy, Vol. 4, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6275 (Accessed 11 September 2022).

2. Kuibida, V. S., Bilynska, M. M. and Petroie, O. M. (2018), Publichne upravlinnia [Public administration], NAPA, Kyiv, Ukraine.

3. Melnyk, T. (2016), “Foreign economic sector of Ukraine: realities and prospects”, Bulletin of KNTEU, Vol. 4, Pp. 38-55.

4. Plan for the recovery of Ukraine (2022), available at: https://recovery.gov.ua (accessed 11 September 2022).

5. Verkhovna Rada of Ukraine (2010), Law of Ukraine “About public-private

partnership”, available at:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17#Text

(accessed 11 September 2022).

6. Syvak, T. V. (2018), “The place and role of strategic communications in the process of ensuring the effectiveness of reforms”, Actual problems of public administration, Vol. 4 (76), Pp. 81-85.

7. Bezverhnyuk, T. M. Sencha, I. A. and Syvak, T. V. (2014), Tekhnolohiia upravlinnia sotsialnymy proektamy [Technology of managing social projects], ORIPA NAPA, Odesa, Ukraine.

8. Tkachuk, O., Turchak, V. (2015), “Business development management in Ukraine”, Bulletin of KNTEU, Vol. 1, pp. 56-64.

9. Torhalo, T. (2016), “Mechanisms of formation and implementation of regional development projects: state of scientific development”, State administration and local self-government, Vol. 1, pp. 101-109.

10. Helmus, T., Paul, Chr. and Glenn, R.W. (2007), Enlisting Madison Avenue: The Marketing Approach to Earning Popular Support in Theaters of Operation, RAND, Santa Monica, United States.

11. UNISEF (2008), Writing a communication strategy for development programmes. A guideline for programme managers and communication officers, UNISEF, United States.

Размещено на Allbest.ru