Молода сім'я в Білорусі: етнопедагогічні традиції в умовах пострадянської повсякденності (кінець ХХ - початок ХХІ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоруський державний університет

МОЛОДА СІМ'Я В БІЛОРУСІ: ЕТНОПЕДАГОГІЧНІ ТРАДИЦІЇ В УМОВАХ ПОСТРАДЯНСЬКОЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ (КІНЕЦЬ ХХ - ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Калачова Ірина, доктор історичних наук,

доцент, професор кафедри соціальної комунікації

м. Мінськ

Анотація

комунікація пострадянський сім'я білорусь

Молода сім'я в Білорусі: етнопедагогічні традиції в умовах пострадянської повсякденності (кінець ХХ - початок ХХІ століття)

У статті розглянуто деякі тенденції конструювання пострадянської повсякденності на прикладі функціонування молодої сім'ї в Білорусі. Показані структурні зміни, які стосуються дітності, внутрішньосімейних контактів на початковому етапі спільного життя, виховання дітей батьками і прабатьками, впливу нових засобів комунікації на життя нових поколінь. Акцентується увага на включеність національних традицій в життя молодої сім'ї, їх актуалізація на найважливіших етапах сімейного життя. Автор вказує на формування нових суспільних практик функціонування сім'ї з трьома, чотирма і більше дітьми, тим самим автор стверджує, що багатодітність сучасної білоруської сім'ї - це ознака оздоровлення білоруської нації, її слідування фундаментальним національним засадам і традиціям. У той же час, автор статті підкреслює, що конструювання повсякденності здійснюється не тільки за рахунок системної підтримки ззовні. Автор зауважує, що презентація сучасної багатодітної сім'ї не обмежується лише установкою на її підтримку та супровід державними інституціями. Багатодітна молода сім'я - це самодостатній соціальний інститут. Вона бере активну участь у створенні власного образу, ядром якого є традиції білоруського народу. Як наступник досвіду попередніх поколінь, з одного боку, вона постійно прагне до осягнення національної традиції, позитивних уроків народної педагогіки виховання, зафіксованих у фольклорних джерелах, наративах, сімейних історіях, легендах, переказах, казках, а з іншого - формує нові практики повсякденності. Однак все ще залишається важливим напрямком роботи з молодими батьками педагогічна просвіта і підготовка до «зустрічі» зі своїми дітьми в новому часі - ХХІ столітті.

Ключові слова: повсякденність, конструювання повсякденності, молода сім'я, традиції, нові практики публічного та приватного життя, виховання дітей.

Annotation

YOUNG FAMILY IN BELARUS: ETHNOPEDAGOGICAL TRADITIONS IN CONDITIONS OF POST-SOVIET EVERYDAY LIFE (END OF XX - BEGINNING OF XXI CENTURY)

Kalachova Iryna, Doctor of Historical Sciences, Associate professor, Professor at the Department of Social Communication, Belarusian State University (Minsk).

The article examines some trends in the construction of post-Soviet everyday life on the example of a young family's functioning in Belarus. Structural changes are shown regarding children, intrafamily contacts at the initial stage of life together, parenting and grandparents' upbringing of children, and the influence of new means of communication on the life of new generations. Attention is focused on the inclusion of national traditions in the life of a young family, their actualization at the most important stages of family life. The author points to the formation of new social practices of the functioning of a family with three, four or more children, thus the author argues that a large modern Belarusian family is a sign of the health of the Belarusian nation, its adherence to fundamental national principles and traditions. At the same time, the author of the article emphasizes that the construction of everyday life is carried out not only through systemic support from outside. The author notes that the presentation of a modern large family is not limited only to the attitude towards its support and accompaniment by state institutions. A large young family is a self-sufficient social institution. She actively participates in creating her own image, the core of which is the traditions of the Belarusian people. As a successor to the experience of previous generations, on the one hand, she constantly strives to comprehend the national tradition, the positive lessons of folk pedagogy of upbringing, recorded in folklore sources, narratives, family stories, legends, traditions, fairy tales, and on the other, forms new everyday practices. However, pedagogical education and preparation for a «meeting» with their children in the new era - the XXI century - still remains an important area of work with young parents.

Keywords: everyday life, construction of everyday life, young family, traditions, new practices of public and private life, raising children.

Виклад основного матеріалу

Конструювання повсякденності - актуальна проблематика соціальної історії в будь-якій країні, і Білорусь як типова пострадянська республіка, не є винятком. Повсякденність - найважливіше джерело тенденцій, які характеризують економічні, політичні, історико-культурні, соціальні зміни в укладі життя людей, показують трансформації у відносинах поколінь. Молода сім'я як наступник традицій і носій нових практик, які вона сама ж відбирає, формує і створює з великої кількості наданого різними джерелами інформації, є центральною ланкою «між минулим і майбутнім». Деякі особливості її розвитку, становлення, функціонування та впливу на суспільні зміни і будуть у фокусі уваги цій статті.

У пострадянській Білорусі молода сім'я значно змінилася, в порівнянні з радянським періодом, що стало помітним вже на початку ХХІ ст. Збільшився вік вступу в шлюб чоловіків і жінок, а також вік матері при народженні першої дитини в сім'ї. Середній вік жінок, які народили у 2011 р., становив 27,5 років, а вік жінок, які народили першу дитину - 25,1 рік (ЮНИСЕФ 2020, с. 8).

В основному, до гострих проблем молодої сім'ї відноситься питання про наявність власного житла, високий рівень розлучень в сім'ях з одною малолітньою дитиною і «конфлікт» поколінь.

До нових тенденцій функціонування інституту молодої сім'ї відносяться питання кар'єрного просування жінки, труднощі поєднання ролей матері і працівниці, очевидного впливу на виховання і освіту дітей засобів масової комунікації (в першу чергу інтернету), ведення одиночного способу життя, зосередження на власних інтересах будь-кого з членів сім'ї за рахунок утиску прав інших. Все ще має місце проблема насильства в сім'ї.

За даними багатоіндикаторного кластерного обстеження стану дітей і жінок в Республіці Білорусь, проведеного в 2020 р., насильницьким методам дисциплінування піддаються всі вікові групи дітей. Наприклад, процентна частка дітей у віці 1-14 років, які піддавалися фізичному покаранню матір'ю, склала 26%, група матерів, які проживають в сільській місцевості та карають своїх дітей фізично, склала 12% респондентів, а в містах - 9%. У віковій групі матерів 35-49 років діти караються 11% респондентами (Лапина 2020, с. 15).

На думку фахівців, молода сім'я - це сім'я не старше 30 років. Згідно з офіційними нормативними документами, молода сім'я - це та, в якій і у чоловіка, і у дружини це перший шлюб, і хоча б один з подружжя перебуває у віці до 31 року. Останнім часом настійно звучать рекомендації, в тому числі і від ВООЗ, про збільшення віку категорії громадян, які відносяться до молоді. Однак, молода сім'я - це, перш за все, перспективна група населення, чий потенціал є основою для всебічного розвитку країни, регіонів, багатьох сфер життєдіяльності.

Молоду сім'ю в Білорусі складають, як правило, міські жителі, що народилися в 1990-ті роки, що становить майже четверту частину населення. По суті, це не тільки доволі численна група населення, а й та її частина, яка впливає на демографічні процеси і є потенційною репродуктивною групою. Можна відзначити, що ця група громадян істотно впливає на конструювання повсякденності: вона потребує житло для своєї сім'ї, їй необхідні недорогі товари і продукти високої якості, бо саме вона забезпечує народження і виховання нових поколінь людей. Молоді сім'ї здатні розвивати власний бізнес, формувати нові інституції, привносити у виробництво інноваційні підходи та їх реалізовувати на новому технологічному рівні. Однак, при більш пильному розгляді помітно, що молоді сім'ї також не поспішають з народженням дітей. Такий поворот намітився вже в 1960-1970-ті роки, коли молодь - випускники шкіл, часом цілими класами виїжджали у великі міста. Саме молодь як соціально активна і рухлива група населення заявила про себе прагненням до змін. Швидке зростання міського населення за рахунок сільських переселенців не могло не відбитися на репродуктивних установках населення.

Зміна місця проживання великої кількості молодих людей стала відправною точкою в зміні ціннісних орієнтацій, які стосуються всього спектру життєвих перспектив, але перш за все - репродуктивних потреб. Потреба в дітях як базова поступово відходить на другий план, а багатодітність більше вже так не приваблює молоді пари, як це було раніше.

Негативна суспільна уява про багатодітні сім'ї як про категорії сімей, які недостатньо адаптовані до нових (міських) умов життя, згодом призвела до масових змін у світогляді молодих людей. Малодітність стає характерною рисою, навіть нормою укладу сучасного життя.

Однак, багато сучасних молодих батьків, як і попередні покоління батьків, вважають, що діти становлять головну цінність в їхньому житті. «Народження дитини - це величезна радість в житті нашої родини», - згадує інформаторка Олена 37 років з міста Гродно. «Так ми думали з чоловіком, коли у нас народився первісток. Але незабаром ми стали батьками ще двічі, і радість наша потроїлася....» (Архив ИИЭФ им. К. Крапивы НАН Беларуси 2007, л. 345-347). «Сім'я - це кисень. Щоб дихати, жити, розвиватися». Так вважає багатодітна матір Тетяна Парфенович, удостоєна Ордена матері (Костюкевич 2018, с. 3).

Ця тенденція була помічена органами влади. Багатодітній родині стало приділятися більше уваги і турботи з боку держави, перш за все, в забезпеченні базовими потребами. Розглянемо деякі конкретні заходи, які були втілені державою для підтримки молодої білоруської сім'ї. Для підтримки багатодітних сімей в Білорусі встановлено щомісячне стандартне податкове вирахування при обчисленні прибуткового податку на кожну дитину (Лапина 2020). Малозабезпеченим сім'ям надається безкоштовне харчування дітям перших двох років життя, адресна соціальна допомога у вигляді щомісячної та одноразової допомоги.

Багатодітні сім'ї мають право на позачергове включення в списки громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та списки на отримання пільгового кредиту в розмірі до 95% вартості будівництва житла з розрахунку 20 м² на 1 особу строком на 40 років під 1% річних.

Багатодітні сім'ї мають право на списання заборгованості за пільговими кредитами на будівництво або придбання житла в наступному розмірі: при народженні третьої дитини - 50% від суми заборгованості; четвертої дитини - 70%; при народженні п'ятого і наступних дітей - 100% від суми заборгованості за виданими кредитами.

Указом Президента «Про надання молодим і багатодітним сім'ям фінансової підтримки держави» розширена фінансова підтримка молодих сімей (де один з батьків - до 31 року) для погашення заборгованості за виданими кредитами без будь-яких пільг на будівництво або придбання житла в розмірі: 20 бюджетів прожиткового мінімуму - у разі народження первістка або при наявності однієї дитини; 40 бюджетів прожиткового мінімуму - у разі народження другої дитини або при наявності двох дітей; 50 бюджетів прожиткового мінімуму - у разі народження третьої дитини та наступних дітей.

Незважаючи на величезні зусилля з підвищення народжуваності, проблема все ще на жаль залишається невирішеною: відтворення як функція молодої сім'ї не реалізована, бо дітей в молодій сім'ї все ще народжується замало. Середньостатистична сім'я так і складається з основного ядра - батьків і двох дітей.

Виховання дітей як функція сім'ї в сучасних умовах також зазнає змін: на процес розвитку дитини величезний вплив надає середовище. Фактор середовища, який сьогодні відрізняється високою інформаційною насиченістю, вже не дозволяє батькам займати домінантну позицію щодо своїх дітей. Діти, народжені в ХХІ ст., на думку багатьох фахівців, абсолютно відрізняються від їх однолітків, що з'явилися на світ в попередньому столітті. Навіть є жарт про те, що «ці діти вже народжуються з гаджетом в руці».

Дійсно наявність у кожної дитини смартфона, відповідних і затребуваних додатків, постійне спілкування в соціальних мережах з друзями, обмеження «живих» контактів з однолітками і дорослими - це досить неповний ряд нових форм комунікації, які формують і новий тип комунікативних бар'єрів, що виникають між батьками і дітьми. І як наслідок - поява ряду складних проблем, часто пов'язаних з особистісним розвитком.

Марія, молода мама, 28 років, розмірковує про цю проблему так: «Мобільний телефон вже давно не є предметом розкоші і достатку, мобільний телефон - це необхідний предмет для зв'язку з дітьми. Я згодна з тими батьками, які кажуть, що телефон необхідний для спілкування з дитиною, впізнавання її місцезнаходження. Однак, мене насторожують ті батьки, які заявляють, що дитині потрібен телефон для гри, для спілкування в соціальних мережах. Але що несе в собі мобільний телефон: творення або руйнування особистості дитини?» - задає риторичне питання мама (Архив ИИЭФ им. К. Крапивы НАН Беларуси 2007, л. 345-347). Багато психологів відзначають, що сучасні діти стали менше спілкуватися в реальному житті, їх комунікативні здібності різко погіршилися. Багато із фахівців говорять про зростання психічної неврівноваженості сучасних дітей, агресивних проявів в їх поведінці. Вони також зазначають, що існує взаємозв'язок між рівнем споживання інформації та такими проявами в поведінці, вчинках, реакції на події, людей, факти тощо.

Проблема, піднята цією молодою матір'ю, знаходиться в полі зору сучасної сім'ї, адже очевидно, що рівень готовності батьків до виховання дітей - найважливіше завдання, в рішення якого залучені не тільки самі батьки, а й фахівці. Необхідно підвищувати педагогічну грамотність батьків, формувати багаж знань, заснованих на національних традиціях, яки вводять дитину в новий світ на більш високому екологічно безпечному в широкому сенсі рівні. В цьому відношенні цінними є уроки білоруської народної педагогіки, в яких сформульовані основні уявлення про дитину та її розвиток як особистості.

Апелюючи до досвіду розвитку шкільного навчання в період БРСР і в сучасних умовах вітчизняний вчений-педагог А. П. Орлова глибоко вивчає проблематику роботи з батьками на принципах народної педагогіки і, розглядаючи її можливості, зауважує, що молоді батьки на жаль мало знайомі з нею. Вона вказує на необхідність покрокового залучення батьків до народної культури, звертаючи увагу на багатство виразних засобів і методів, наявних в народній педагогіці. Необхідно познайомити батьків з постулатами народної педагогіки:

- Діти в сім'ї - це багатство і радість (біл. «Многа дзяцей - многа клопату, але і радасці шмат»; «Адно дзіця - не дзіця, двое дзяцей - палова дзіцяці, трое дзяцей - гэта дзіця»; «Без дзяцей ціха ды на старасці ліха»);

- Освіченість, вихованість - це обов'язкові якості особистості (біл. «Чалавек павінен быць выхаваным», «Век жьіві - век вучыся», «Чалавек невучоны як тапор нетачоны»);

- Виховання - це тонка, делікатна, складна справа (біл. «Дзяцей узгадаваць - не курак пасклікаць», «Няшчасныя тыя дзіцяткі, якіх не жураць ні бацькі, ні маткі»);

- Виховання і навчання - обов'язок саме батьків («Твае дзеці - табе і глядзеці», «Хто дзяцей мае, няхай і павучае»);

- Правильно організувати виховання може тільки освічена людина з високими моральними якостями (біл. «З пустога посуду не п'юць, не ядуць», «Будзь добрым выслухачам, то будзеш добрым павядачам»);

- Успіх виховання залежить від оточення дитини (біл. «З якім пазнаешся, такім і сам станешся», «Дзе у сям'і лад, там і дзеці добра гадуюцца», «У лесе людзі дзічэюць, а у людзях люднеюць»);

- Приклад батьків - основа формування особистості (біл. «Добрага бацькі - добрыя дзеці, ліхога - ліхія», «Якая матка - такое і дзіцятка»);

- Виховання потрібно починати з раннього дитинства (біл. «Гні галінку пакуль маладзенькая», «Не слухау малы, не паслухае і вялікі»);

- За погане виховання несуть відповідальність саме батьки (біл. «Пакаранне для дрэннага бацькі - дрэнны сын») (Орлова 2014, с. 243-244).

Головний постулат білоруської народної педагогіки «Все живе - працює» говорить, що необхідно виховувати у дітей працьовитість, шанобливе ставлення до праці і нетерпимість до ліні.

Виховання має бути суворим, але розумним - це одне з найважливіших правил в спілкуванні з дітьми. Сучасна сім'я іноді стоїть перед вибором: хто кращий вихователь - бабуся і дідусь або мама і тато. І відбувається це в силу різних причин, пов'язаних, як правило, з зайнятістю. Однак, результати виховання бувають тільки в тому випадку успішними, якщо і батьки і старші вихователі спільно будують плани взаємодії. І. Чеснова пише: «щоб нормально дорослішати і гармонійно розвиватися, дитині необхідно вірити, що світ хороший і добрий, що всі, особливо рідні, його люблять» (Чеснова 2016, с. 28). І не тільки його, а й один одного. Сім'я і ширший родинний простір повинні бути територією любові і дружби. Чим більше дружних, люблячих родичів, тим спокійніше і впевненіше відчуває себе дитина. У бабусь і дідусів своя роль в житті дитини, дуже важлива і цінна. Через них передаються сімейні традиції, і здійснюється зв'язок поколінь. Обов'язково розповідайте онукам про своє дитинство, про ігри, в які ви грали, про своїх друзів і свої мрії, показуйте фотографії. Розкрийте їм секрет смачних пиріжків і навчіть стріляти з рогатки. Саме це вони потім будуть згадувати, спілкуючись з власними онуками, - дає поради молодим батькам авторка.

Звертаючись до народної мудрості білоруського народу можна знайти підтвердження вірності такого погляду. «З пястуна нічога не будзе», «Малому не патурай, а што трэба дай» - кажуть білоруські народні приказки.

Хрещення дитини згідно православної або католицької традиції -важлива частина всього комплексу сімейної обрядовості сучасної білоруської молодої сім'ї. Як молода сім'я ставиться сьогодні до цієї традиції? За результатами опитування 800 міських сімей з різним стажем сімейного життя, проведеного у 2007 р., виявлено, що 74,4% опитаних склали респонденти, які хрестили своїх дітей / дитину у храмі (Калачова 2018, с. 76-77).

Реєстрація дітей відбувається в державних установах - органах РАЦС. Як правило, вона зводиться до вручення свідоцтва про народження дитини і привітань офіційних осіб і близьких людей. Але, одночасно, молоді сім'ї звертаються до обряду хрещення, що є незаперечним фактом залучення до традиції і шанування її канонів. У традиційних білоруських сім'ях в житті дитини беруть участь не тільки батьки, близькі родичі, а й хресні батьки. Дані опитування респондентів показують, що інститут хресних батьків зберігається і сьогодні: 90% опитаних батьків з тих, що хрестили свою дитину, відповіли, що і у їхніх дітей є хресні батьки. Тому можна відзначити, що гармонійне поєднання традиції і нових елементів в обрядовості становить істотну частину сімейного життя молодих поколінь білорусів.

Звертаючись до етнопедагогіки як духовного джерела національних виховних традицій, професор А. П. Орлова бачить в ній фундаментальну основу створення системи сучасних батьківських «університетів». Батьківський університет - це образне визначення університету як інституту освіти дорослих. Незважаючи на те, що формально такі університети не існують, однак, деякі заклади освіти пропонують батькам різні форми навчання на цю тематику - школи, клуби, семінари, круглі столи тощо. Популярною формою навчання дорослих останнім часом стали Університети третього віку, де розробляється і впроваджується напрям навчання, пов'язаний з підвищенням рівня педагогічної грамотності батьків.

Сучасна ситуація життєдіяльності сім'ї показує, що розуміння значення функції батьків змінюється: багато молодих пар з готовністю сприймають ролі матері і батька. Позитивним стає громадська думка щодо значущості в суспільстві материнства і батьківства.

Яким чином змінюється ставлення молодої сім'ї до батьківських функцій можна побачити на прикладі шкільної освіти. На новий рівень взаємодії виходить спільна робота батьків і вчителів. Такі поширені сьогодні форми роботи як педагогічні конференції, круглі столи, зустрічі батьків різних поколінь, батьківські збори - все ще актуальні і затребувані. Наприклад, великі батьківські збори в регіонах Білорусі сьогодні стали традиційними.

Результатом позитивних змін щодо функцій батьків є і більш системна робота з дошлюбною молоддю. Важливим пріоритетом молодіжної політики в Білорусі є підготовка молоді до сімейного життя, створення системи соціально-психологічного супроводу роботи з молоддю. Підготовка молоді до сімейних стосунків ведеться на різних рівнях підготовки: в установах середньої спеціальної освіти, а також у ВНЗ країни.

У білоруських ВНЗ накопичено значний досвід роботи соціально-психологічних служб, управлінь і відділів по роботі з молоддю, спрямований на соціалізацію студентства, на забезпечення і підтримку традицій і сімейних цінностей. У таких ВНЗ як Білоруський державний університет, Білоруський державний технологічний університет, а також державні університети в Бресті, Гомелі, Мозирі, Полоцьку та ін., створена цілісна система роботи з дошлюбною молоддю, в основі якої лежить спадкоємність поколінь, традиції національної культури.

Кандидат психологічних наук, доцент Брестського університету Д. Є. Синюк у білоруському науковому виданні «Сучасна молодь і суспільство» (2013 р.) пише, що надактуальним є завдання, що стоїть перед середніми спеціальними, професійно-технічними та вищими навчальними закладами - це невідкладна грамотно обґрунтована просвітницька робота з молоддю. Тобто робота з юнаками і дівчатами, яким через кілька років, а деяким вже і зараз належить створювати власну сім'ю. В університеті протягом вже декількох років в рамках клубу «Студенти - майбутні батьки» проводяться виховні заходи за темами: «Шлюб - це серйозно», «Репродуктивне здоров'я молоді: соціальний, медичний і психологічний аспекти» та ін. Мета цих заходів - пропаганда належних відносин між юнаками і дівчатами, пропагадна традиційних сімейних цінностей, профілактика абортів.

Не секрет, що існує упереджена думка про безглуздість, недоцільність і неактуальність подібних заходів, оскільки сучасну молодь не можна назвати наївною в питаннях взаємин протилежних статей. Однак досвід показує - ця тематика є надзвичайно затребуваною як дівчатами, так і юнаками, оскільки часто різко контрастує за своїм змістом з агресивною «сексуальною освітою» засобів масової інформації та інтернету.

Методист відділу виховної роботи з молоддю Білоруського державного технологічного університету Т А. Горощеня вказує, що назріла необхідність в ефективній підготовці молоді до шлюбу і сім'ї. Цього особливо потребує студентська молодь, бо саме в цей час формується образ ідеальної подружньої пари, створюються власні сім'ї, будуються життєві плани. В БДТУ проводиться постійний моніторинг питань організації виховної та ідеологічної роботи. У 2012 р. Було проведене соціологічне опитування студентів, яке показало, що більшість все ж толерують традиційні цінності, пов'язані з сімейно-шлюбними відносинами. У їхніх планах - створення власної сім'ї та народження дітей. Однак, студенти бачать роль ВНЗ в підготовці до шлюбу більш широко, тому що необхідні знання з питань сімейно-шлюбних відносин вони часто шукають в інтернеті, але прийнятних відповідей так і не знаходять. Студентський запит був почутий і зараз у БДТУ працює клуб «Пута Гіменея», в рамках якого молодь отримує необхідну соціально-психологічну допомогу фахівців.

У головному вузі країни - Білоруському державному університеті - створено Центр сім'ї та дитинства, в рамках якого реалізується проект підготовки студентської молоді до відповідального батьківства і материнства. Студенти різних спеціальностей проходять навчання, набуваючи навички нових сімейних ролей, які їм в майбутньому доведеться освоювати. Так, моделюючи різні життєві ситуації, молоді люди вчаться головному - бути сім'янином, матір'ю, батьком, а значить - відповідально ставиться до своєї сім'ї, до своїх дітей, до своїх батьків.

Білоруські ВНЗ розширюють практику роботи з дошлюбною молоддю і молодими сім'ями, які здобувають освіту, підтримуючи їх не тільки матеріально, а й заохочуючи їх вибір, особливо, якщо це сім'ї з дітьми. Молода сім'я, на думку фахівців з виховної роботи білоруських ВНЗ, може бути прикладом відповідального і самостійного вибору, прикладом, який заслуговує шанобливого ставлення однолітків.

Таким чином, молода сім'я в сучасному білоруському суспільстві представляється не тільки значущою з точки зору її місця в системі соціально-економічних, трудових відносин, культурних зв'язків, але, безумовно, в конструюванні повсякденності білоруських міст, укладу життя, в якому поєднані і традиція і новація.

Список джерел та літератури