"Алкоголь робить молодого чутливого чоловіка брутальною звірюкою": пияцтво у студентському та гімназійному середовищах Галичини й боротьба з ним наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту українознавства ім. І. Крип^якевича НАН України

«Алкоголь ... Робить молодого чутливого чоловіка брутальною звірюкою»: пияцтво у студентському та гімназійному середовищах Галичини й боротьба з ним наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття

Наталія Мисак

кандидат історичних наук, доцент старший науковий співробітник відділу нової історії України

Annotation

Nataliia MYSAK

PhD (History), Associate Professor Senior Researcher at the Department of Modern History of Ukraine

Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies NAS of Ukraine

«...ALCOHOL ... MAKES A YOUNG SENSITIVE MAN A BRUTAL BEAST»: ALCOHOLISM IN STUDENT AND GYMNASIUM ENVIRONMENTS OF HALYCHYNA AND THE FIGHT AGAINST IT IN THE END OF THE XIX - EARLY XX CENTURY

The problem of spreading such deviations as drunkenness and alcoholism in the youth environment of Halychyna in the late 19th - early 20th centuries is analyzed. In particular, studied the genesis and main causes of this phenomenon: financial difficulties of a large part of young people, changes in their lifestyle and living environment (relocation to the city), difficult economic situation, alcohol consumption as an attempt to «escape» from reality, limited ways of spending leisure time, lack of extracurricular life and total control over it by the school administration, public disregard for alcoholism and drunkenness, alcohol consumption for fun, family feast traditions, a negative example of seniors, especially teachers, cheapness of alcohol, availability of the one to students and gymnasists, even a kind of «fashion» for alcohol in youth circles. Emphasis is placed on the increasing scale of alcoholism in Halychyna society, the gradual awareness of young people of the complexity of the problem, and the search for ways out of it.

The two main directions of fighting alcoholism in student and gymnasium environments are analyzed: the one implemented by the educational administration of the region and heads of educational institutions and the second initiated by the youth itself. Insignificant effectiveness of measures taken by school authorities to solve the problem was noted. They were either informative or authoritarian and were limited to strengthening control over the behavior of secondary school students. The main form of eradication of alcoholism among young people at the beginning of World War I was disciplinary proceedings with subsequent punishment of violators of the behavioral rules in and out of school. Detected the efforts of the educational institutions authorities not to advertise manifestations of alcoholism among students and solve the problem within the school. Studied the main methods of fighting alcoholism used by young people: educational activities (lectures, reports, exhibitions), expanding the information field on the problem, creating a network of anti-alcohol clubs in schools, spreading the idea of sobriety and abstinence movement, promoting healthy lifestyles and sports. The role of public initiative, in particular the Scout movement, «Plast», «Renaissance», «Eleusis», «Ukraine», «Sokil», etc. in the fight against alcoholism is analyzed.

Keywords: youth, secondary school, high school, alcoholism, anti-alcohol movement, abstinence, scout movement, Halychyna.

Анотація

Проаналізовано проблему поширення в молодіжному середовищі Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст. такого різновиду девіації, як пияцтво ‹а алкоголізм. Зокрема, досліджено генезу та основні причини цього явища: фінансову скруту значної частини молоді, зміну нею способу і середовища життя (переселення в місто), складне економічне становище краю, вживання алкоголю як спробу «втечі» від реальності, обмеженість дозвілля молоді, брак позашкільного життя, тотальний контроль за ним шкільної адміністрації, суспільне ігнорування алкоголізму і пияцтва, вживання спиртного заради розваги, традиції родинного застілля, негативний приклад старших, особливо педагогів, дешевизна алкоголю, доступність до нього студентів і гімназистів, навіть своєрідна «мода» на спиртне в молодіжних колах. Акцентовано на зростанні масштабів алкоголізму в галицькому суспільстві, поступовому усвідомленні молоддю складності проблеми, пошуках шляхів виходу з неї.

Проаналізовано два основні напрями боротьби з пияцтвом у студентському й учнівському середовищах: реалізований освітньою адміністрацією краю і керівництвом навчальних закладів та ініційований самою молоддю. Констатовано незначну ефективність заходів, застосовуваних шкільною владою для вирішення проблеми: вони були або інформаційними, або авторитарними, зводились до посилення контролю за поведінкою учнів середніх шкіл. Констатовано, що основною формою викорінення пияцтва серед молоді до початку Першої світової війни були дисциплінарні справи з подальшим покаранням порушників правил поведінки в навчальних закладах та й поза ними. Встановлено намагання керівництва навчальних закладів не афішувати вияви алкоголізму серед вихованців і вирішити проблему в межах школи. Досліджено основні методи боротьби з пияцтвом, які використовувала молодь: просвітницькі заходи (лекції, доповіді, виставки), що розширювали інформаційне поле проблеми, створення у навчальних закладах мережі антиалкогольних гуртків, поширення ідеї тверезості й абстинентського руху, популяризація здорового способу життя, заняття спортом.

Проаналізовано роль громадської ініціативи, зокрема скаутського руху, «Пласту», товариств «Відродження», «Елеусіс», «Україна», «Сокіл» тощо в боротьбі з алкоголізмом.

Ключові слова: молодь, середня школа, вища школа, алкоголізм, антиалкогольний рух, абстиненція, скаутський рух, Галичина.

Алкоголізм і пияцтво €к одна з найгостріших соціальних проблем, що має глибокі корені ‰v часто катастрофічні наслідки як на індивідуальному, так і загальносуспільному рівнях. Науково виявлено взаємозв'язок цього різновиду девіантної поведінки з іншими соціальними відхиленнями: суїцидами, протиправними діями, особливо кримінальними злочинами тощо.

Питання алкоголізму в Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. не вирізнялося локальністю €к було частиною загальноєвропейських і глобальних тенденцій. Стрімко охопивши різні вікові категорії, гендерні групи ‰v верстви населення (від селянина до інтелігента), алкоголізм перетворився на одну з важливих проблем тогочасного суспільства. В її основі - як важке економічне становище краю, пропі- наційна політика Відня та місцевої адміністрації, пауперизація селян, так і культурні традиції, ментальні особливості галичан. Ігнорування вирішення питання згори сприяло поширенню захоплення алкоголем серед учнівської і студентської молоді, що негативно впливало на її фізичний та інтелектуальний розвиток. Мєчислав Кузновіч (Mieczyslaw Kuznowicz) ще 1911 р., аналізуючи «помолодшання» тих, хто вживав спиртні напої, навів результати анонімного опитування учнів 7-го класу однієї з краківських гімназій. Виявилося, що з 36 гімназистів 30 (83,3 %) пили алкоголь час до часу, 3 (8,3 %) - постійно і лише 3 (8,3 %) - абсолютно відмовилися від нього Kuznowicz M. Spoleczna dzialalnosc kolek abstynenckich wsrod mlodziezy. Krakow, 1911. S. 5-6..

Мультидисциплінарність проблеми стимулювала її вивчення різними галузями гуманітаристики: соціологією, психологією, юриспруденцією тощо, однак вона майже не досліджена в історичних працях. Хоча саме історичні наративи дають змогу більш глибинно проаналізувати джерела цього різновиду девіантної поведінки, встановити її взаємозв'язок зі суспільними трансформаціями на початку ХХ ст. На жаль, проблема поширення алкогольної залежності й пияцтва в молодіжному середовищі до сьогодні залишається на маргінесі наукових зацікавлень істориків. Окремі її аспекти досліджували в межах ширшої проблематики: історії руху тверезості (праці Бориса Савчука Савчук Б. Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у ХІХ - 30-х роках ХХ ст. Івано-Франківськ: Лілея НВ, 2001. 245 с., Ярослава Стасіва Стасів Я. В. Рух тверезості у Східній Галичині в середині ХІХ - першій третині ХХ ст. Гілея: науковий вісник. 2012. Вип. 63 (№ 8). С. 40-44., Володимира Садового Садовий В. Антиалкогольні братства, товариства і гуртки та їх роль у боротьбі з пияцтвом на Галичині в ХІХ - першій половині ХХ ст. Дрогобич: ПП «Швидкодрук», 2010. 88 с., Ізабелли Красінської (Izabela Krasinska) Krasinska I. Kongresy przeciwalkoholowe w Galicji w latach 1904-1912. Studia Historyczne. 2009. Nr 2. S. 115-125.), розвитку учнівського самоуправління в галицьких середніх школах (монографія Тетяни Завгородньої та Оксани Ворощук Завгородня Т., Ворощук О. Теорія і практика учнівського самоуправління в гімназіях Галичини (початок ХХ ст. - 1939 р.): монографія. Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2011.220 с.) тощо. Епізодично висвітлено проблему у статтях Ізабелли Красінської Krasinska I. Z problematyki walki z alkoholizmem wsrod mlodziezy galicyjskiej w pocz^tkach XX wieku. Galicja i jej dziedzictwo. Rzeszow: Wyd-wo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2008. T. 20: Historia wychowania misja i edukacja. Profesorowi Andrzejowi Meissnerowi w 70 rocznic^ urodzin i 45-lecia pracy naukowej i nauczycielskiej. S. 514-522., Володимира Дидика Дидик В. М. Роль греко-католицького духовенства та молодіжних товариств у боротьбі за здоровий спосіб життя учнівської молоді Галичини (1900-1939 рр.). Збірник наукових праць «Педагогічні науки». Херсон: Вид-во ХДУ, 2010. Вип. 56. С. 25-30., Ірини Хоркави Хоркава І. І. Участь студентів греко-католицької Богословської академії у м. Львові у поширенні тверезості на теренах Галичини впродовж 20-30-х рр. ХХ ст. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Релігієзнавство». Острог: Вид-во НУ «ОА», 2018. № 2 (14). С. 116-124., Богдана Савчука ‰v Галини Білавич Савчук Б., Білавич Г. Українське студентство в антиалкогольніиї боротьбі за міжвоєнної доби ХХ сторіччя. Педагогічна освіта і наука умовах класичного університету: традиції, проблеми, перспективи: зб. наук. праць / за ред. М. Євтуха, Д. Герцюка, К. Шмида. у 3 т. Львів, 2013. Т. 3. Педагогічна думка, освіта, персоналії: теоретичний, історичний, компаративістський підходи. С. 311-319., однак автори значно більше акцентують на антиалкогольному русі в Галичині міжвоєнного періоду.

Мета статті - проаналізувати проблему поширення в молодіжному середовищі Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст. такого різновиду девіації, як пияцтво ‰v алкоголізм, дослідити ‰vого генезу, причини та форми вияву, а також основні напрями, форми ‰v методи боротьби з цим явищем, їхню ефективність. З'ясувати роль суспільства, освітньої адміністрації краю, самої молоді, громадських організацій і товариств в утвердженні ідеї тверезості та популяризації абстинентського руху.

Причин поширення алкоголізму в молодіжному середовищі чимало: матеріальна скрута більшості гімназистів та студентів, зумовлена їхнім соціальним по- ходженням Більшість учнів гімназій і слухачів вищих шкіл краю на початку ХХ ст. походили зі селянських і робітничих сімей, відтак брак засобів до існування у родині часто не давав можливості батькам фінансово підтримувати своїх дітей, які переважно змушені були поєднувати навчання із тимчасовими підробітками. Детальніше див.: Мисак Н. Українська інтелігенція Галичини напередодні Першої світової війни: соціальне походження. Військово-науковий вісник: зб. наук. праць. Львів, 2005. Вип. 7. С. 191-202., складним економічним становищем краю; спроба «забутись», «втекти» від безрадісної реальності, фінансових проблем, а іноді ‰v узагалі відсутності будь-яких засобів до існування; брак позашкільного життя, тотальний контроль педагогів і шкільної адміністрації за позанавчальним життям вихованців середніх освітніх закладів; обмеженість дозвілля молоді; «мода» на спиртне у студентських та гімназійних колах; і головне - дешевизна алкоголю, відкритість доступу до нього. Всі ці чинники сприяли стрімкому зростанню п янства й алкоголізму серед молоді. девіація пияцтво алкоголізм дозвілля

Часто причиною пияцтва у студентському та гімназійному середовищах була соціальна й матеріальна скрути. Більшість тих, що здобували середню і вищу освіти походили зі селянських родин. Вступаючи до гімназії, реальної школи чи учительської семінарії, вони переїжджали до міста, де стикалися з житловою проблемою і новим, міським, способом життя. Те, якою була станція * Станція (стація) - орендоване приміщення чи иїого частина, де мешкали учні та студенти. Іноді станція означала просто окреме місце для нічлігу та стіл, за яким можна було навчатися.*, часто визначально впливало на подальшу долю молоді. Знайти непогане житло й утримання в місті було складно. Іноді гімназистам доводилося мешкати в абсолютно непридатних приміщеннях, власники яких вели не зовсім моральний спосіб життя. Негативний досвід споживання алкоголю на такій станції описав у спогадах Петро Карманський. Осиротівши і втративши засоби для утримання, він змушений був після 4-го класу припинити навчання у Перемишльській гімназії. Щоб якось вижити, за рекомендацією директора прийняв пропозицію приватно навчати дітей судового канцеляриста. Платня за роботу була скромною - помешкання і харчування (кава з булкою). Однак господар часто зловживав спиртним і змушував пити й П. Карманського: «У тому ж клятому домі мене почали примусово отруювати алкоголем» Карманський П. Крізь темряву. Спогади. Львів: Книжково-журнальне вид-во, 1957. С. 16.. Подібна історія трапилася і з вихованцем Коломийської гімназії Михайлом Романюком. Разом із приятелями Олексою Ковбузом та Миколою Ганущаком він мешкав на станції у працівника міської поліції, дружина якого постійно пиячила, показувала юнакам поганий приклад, а одного разу навіть накинулася на них із ножем. У другій половині будинку, де жили гімназисти, розташовувалась корчма. Під час торгових днів «там було чисте пекло, піятика, крики, сварки й бійки», і за цим видовищем нерідко доводилося спостерігати юнакам. Не витримавши таких обставин, вони втекли, а опісля перейшли на інші станції. Згодом М. Романюк написав: «Хто знає, як пішло б наше життя, коли б ми довше осталися на тій квартирі» Романюк М. Гімназійні образки. «Над Прутом у лузі...». Коломия Нл спогадах. Торонто: Срібна сурма, 1962. С. 65.

* Левицький Остап (1834--1903) -- український педагог, письменник, перекладач, громадський діяч. Публікував свої твори під літературними псевдонімами Остап Ковбасюк, Столярченко, Кравченко. Закінчив філософський факультет Львівського університету. Викладав у гімназіях Галичини, від 1878 р. і до смерті -- у реальній школі м. Станіславова. Член товариств «Просвіта», «Руська бесіда». Автор «Читанки руської для четвертої кляси шкіл народних в Галичині». Публікував свої літературні твори та статті в українських і польських часописах..

Споживання алкоголю було звичним явищем і в студентському середовищі. Чимало молодих людей, що здобували вищу освіту, були вихідцями зі селянських родин, часто не мали засобів до існування, а іноді й узагалі помешкання. Матеріальна скрута формувала депресивні настрої у цієї частини студентів. Відтак для декого з них алкоголь став способом розрахунку за виконану роботу, а його споживання -- просто втечею від гнітючої реальності.

Відомий архітектор Василь Нагірний у спогадах описав колоритну постать сучасника Остапа Левицького*. Нагірний під час навчання у львівській реальній школі мешкав у бурсі товариства «Народний дім», де знайшли прихисток деякі студенти. Одним із них був О. Левицький. Навчаючись на філософському факультеті Львівського університету, він писав поезії «на замовлення». Особливо такими послугами користувалися вихованці бурси: вони замовляли в нього «віршики» на іменини коханій панні. Платнею за замовлення був сніданок: порція горілки, ковбаса «на вилках», шматок хліба і мале пиво Нагірний В. З моїх споминів. Львів, 1935. С. 23..

Іноді молодь споживала спиртне просто заради розваги. Життя галицьких гімназистів було суворо формалізоване й регламентоване, з численними заборонами, приписами, які табуювали все, що шкільна адміністрація вважала «шкідливим» для молоді. Ознакою доброго виховання були дотримання шкільних правил, моральність і наполегливе навчання. Дозвілля у молоді практично не було. Шкільні приписи забороняли гімназистам відвідувати бали та публічні забави з танцями, судові засідання, брати участь у зібраннях, зокрема ‰v політичних, грати в азартні ігри. Учням не дозволяли належати до будь-яких товариств, створювати власні організації, користуватися книгами з публічних бібліотек, читати і розповсюджувати літературу, спрямовану проти релігії, моральності чи держави, а друкувати власні твори можна було лише після схвалення керівництвом школи. Порушенням поведінки вважалося ‰v перебування у вечірні години на вулиці чи публічному місці. Директор гімназії чи реальної школи мав право заборонити учням відвідувати театральні вистави, брати участь у шкільних театральних постановках, урочистостях із нагоди свят, концертах тощо. За розпорядженням Міністерства віросповідань і освіти (МВіО) від 8 вересня 1852 р. № 7453 гімназистам не можна було відвідувати кав'ярні, пивні та шинки, а ресторани і цукерні €к лише в супроводі дорослих. Прискіпливу увагу адміністрація освітнього закладу звертала й на помешкання учнів Zbior ustaw і rozporz^dzen administracyjnych / pod red. J. Piwockiego. Lwow, 1901. T. III. S. 648-650.

* Реґулямін - регламент, розпорядок, приписи.. Опікуни, а також ті, що брали до себе на станцію молодь, зобов'язувалися стежити за дотриманням нею норм моралі. Від 1898 р. опікуни під особистий підпис отримували від керівництва навчального закладу спеціальний реґулямін*, у якому суворо регламентовано, що гімназистам дозволено, а що -- ні. Зокрема, згідно з цим документом, їм забороняли споживання «napojow gorqcych» («гарячих напоїв»), тобто спиртного Ibid. S. 654. Wolny. Bochnia, w marcu 1910 [Korespondencye]. Zarzewie. 1910. Nr 4. S. 150.. За порушення приписів керівництво школи застосовувало до вихованців великий арсенал дисциплінарних кар: від догани до карцеру і навіть відрахування з навчального закладу. Такий тотальний контроль іноді деморалізував молодь, позбавляв її будь-якої ініціативи в позашкільному житті. У 1910 р. один із дописувачів молодіжного часопису «Zarzewie» («Жаринка») скаржився на систематичний психологічний тиск, навіть своєрідний терор щодо вихованців гімназії в м. Бохні (тепер - Малопольське воєводство, Республіка Польща). Професори контролювали молодь не лише у школі, а ‰v поза нею: відвідували станції, де мешкали учні, перевіряли, щоб ті не читали непередбачених навчальною програмою книг, не грали навіть у шахи і проводили час, вільний від занять, удома. Зрештою, автор допису підсумував: «Гімназія перетворюється на в'язницю, де кожен має навчитися абсолютній покірності професорам...» («Gimnazyum staje si“~ zakiadem karnym, w ktorym kazdy ma si“~ nauczyc absolutnej uleglosci wzgl§dem profesorow…»)1%. Такі умови, нерідко притаманні для багатьох освітніх закладів, посилювали депресивні настрої у молоді, спонукали її шукати розваг у шкідливих звичках, особливо споживанні алкоголю.

Іноді гімназисти виявляли винахідливість, намагаючись обійти заборони й «урізноманітнити» своє дозвілля. Наприклад, вихованці Бережанської гімназії організували підпільне казино, де у вільний час грали в азартні ігри та вживали алкоголь. Воно розташовувалось у задній кімнаті ресторану «Йоська», яку власник здавав юнакам у певні дні й години Чернецький А. «Омні трінтум перфектум - студентське «касино». Бережанська гімназія. Сторінки історії. Ювілейна книга. Бережани; Тернопіль: ДЖУРА, 2007. С. 300..

Зростанню масштабності алкоголізму серед молоді сприяли и деякі соціальні установки та стереотипи, суспільна думка, особлива чутливість до яких виявлялася у підлітковому і юнацькому віці. Одна з них -- споживання спиртних напоїв €к асоціювалася із переходом до дорослості, самостійності у приИнятті рішень, незалежності від думки інших тощо. Наприклад, Богдан Попович згадував, як він, учень 1-го класу Львівської академічної гімназії, вечеряв із батьком у ресторації «Народної гостинниці» та змушений був пити пиво як дорослий: «... поставив кельнер два великі пива, п,ю своє і мало не плачу, таке гірке, але вдаю, що смакує, бо, як скривлюся, скажуть - от дитина» Попович Б. Під українським небом. Спогади 1908--1940. Ню-Йорк, 1972. С. 29.

* Анісова настоянка..

Поглиблювала проблему «мода» на спиртні напої. Достатньо було будь-якого приводу, щоб «посвяткувати». Іноді €к навіть недопуску до занять через протермі- нування шкільної оплати. Еміль Дуніковський (Emil Dunikowski) згадував, як такі учні Бережанської гімназії замість уроків ходили на міський став, ловили там рибу та продавали її. На зароблені кошти молодші купували ковбаски і хліб, а старші €к тютюн й анісівку*. А згодом у затінку парку чи лісу влаштовували своєрідний пікнік Dunikowski E. Z tјєczowych dni w szkolachbrzezanskich. 1861--1873. Galicyjskie wspomnienia szkolne. Krakow: Wyd-wo literackie, 1955. S. 353.

**Золотий ринський (зол. рин.) мй напівофіційна назва грошових одиниць в Австро-Угорщині. Від 1857 р. в Австрійськіиї імперії в обігу були гульдени (флорини), які поділялися на 100 крейцерів. Золотий ринський вживався як синонім гульдена. У 1892 р. Австро-Угорщина провела грошову реформу, внаслідок якої в обіг ввели крону (корону). Співвідношення між старою і новою валютою було таким: 1 гульден = 2 кронам, 1 крейцер = 2 геллерам. Гульден паралельно з кроною перебував в обігу до 1899 р.. Зазвичай вживанням спиртного супроводжувалося святкування уродин, іменин чи інших свят. Це ілюструють спогади Петра Зварича про час навчання у Коломийській гімназії. Описуючи святкування своїх іменин у 1897 р., він зауважив, що друзі підготували йому несподіванку: влаштували концерт, прикрасили кімнату, «накупили ласощів і 2 фляшки вина». Згодом П. Зварич ще потратив на імпровізовану вечірку чималу суму €к 15 зол. рин.**. Молодь смакувала ковбасками з капустою, шинкою, вином та пивом Зварич П. Спомини 1877--1904. Вінніпег: Видавнича спілка «Тризуб», 1976. С. 45-46.. Подібне святкування описав у спогадах Е. Дуніковський. Під час навчання у Бережанській гімназії товариші вирішили зробити йому подарунок на іменини €к подяку за те, що допомагав із домашнім завданням. Банкет влаштували в шинку після 10-ї вечора. Юнаки ласували кров'янкою, корейкою зі сливами, шкварками, свинячими ніжками, вирізкою з капустою, «а до того горілка, пиво і мед» («a do tego wodka, piwo і mwd») Dunikowski E. Z tјєczowych dni... S. 379..

Зростанню масштабності проблеми сприяла і відсутність будь-яких вікових обмежень щодо продажу алкоголю. Оскільки левову частку крайового бюджету становили саме податки від продажу спритних напоїв, то місцева адміністрація не перешкоджала функціюванню шинків, кнайп, пивних і ресторанів. Тим паче не звертала уваги на місця розташування таких закладів, які іноді розміщувалися поблизу гімназій, реальних шкіл чи бурс. Цінова політика власників шинків була дуже лояльною, доступною для найменш забезпечених категорій населення. Наприклад, вартість малої склянки пива становила 6 крейцерів, а великої €к 12 Шухевич С. Моє життя. Спогади. Лондон, 1991. С. 154.. Тому студенти та гімназисти за наявності грошей нерідко були постійними відвідувачами шинків і кнайп. Так, бережанські гімназисти любили заходити на пиво до закладу єврея Мордка (ім'я не встановлене), де також могли пограти в кеглі. Шинок був популярним і серед професорів гімназії. Щоб не зустрітися з педагогами, молодь навіть обирала «безпечний» час -- 1-шу пополудні, у розпал занять, або 1-шу після опівночі Dunikowski E. Z tНЕczowych dni... S. 357.

* Українське педагогічне товариство (УПТ) мй засноване у Львові в 1881 р. ініціативною групою, до якої увійшли Амвросіиї Яновський, Володимир Барвінський, Анатоль Вахнянин, Григорій Врецьона иї ін. Спершу функціювало під назвою «Руське педагогічне товариство». Організація мала на меті об'єднати українських учителів в єдину громаду для спільного вирішення різних справ громадського та домашнього виховання рідною мовою, боротися за створення нових українських шкіл, а також прагнула надавати моральну й матеріальну допомогу своїм членам. З 1889 р. по 1914 р. УПТ видавало власний журнал мй двотижневик «Учитель», засновувало під своєю егідою нові школи, курси підготовки молоді для вступу до гімназій та учительських семінаріиї, організувало курси для неписьменних, відкривало бібліотеки, мережу бурс тощо. У 1912 р. товариство змінило назву на «Українське педагогічне товариство», а 1926 р. мй на товариство «Рідна школа». Проіснувало до 1939 р.. Як згадував Степан Шухевич, під час навчання в Академічній гімназії він мешкав в Інституті св. Миколая Українського педагогічного товариства (УПТ)* у Львові. Навпроти цього закладу розташовувалися два шинки. З часом у молоді виникла ідея ходити ввечері до котрогось із закладів та змагатися, хто більше вип'є пива. Компанію Шухевичеві складали Василь Дяків, Осип Роздольський та Іван Макух. Особисте «досягнення» автора спогадів під час таких змагань - дев'ять малих склянок пива. Абсолютним рекордсменом був І. Макух, який «дійшов був до дев'ятнадцяти склянок» Шухевич С. Моє життя… С. 154..

Ще одним чинником, що сприяв поширенню алкоголізму серед молоді, було ставлення родичів до споживання спиртних напоїв. Воно варіювалося від неосуду до сприйняття за норму та навіть толерування споживання алкоголю під час родинних трапез. У багатьох галицьких інтелігентних сім'ях було звичним «при святі, подавати гостям пиво або якесь легке вино» Чайковський М. «Пробувати силу своїх крил». Бережанська гімназія. Сторінки історії. Ювілейна книга. Бережани; Тернопіль: ДЖУРА, 2007. С. 74.. Іноді представники старшого покоління, зокрема й священники, заохочували молодь до цього. З часом такі «традиції» вийшли за межі родини. Наприклад, Филимон Тарнавський у спогадах описав колоритну постать пароха з с. Ожидова Бродівського повіту (тепер €к Золочівського р-ну Львівської обл.) о. Йосифа Трильовського, який дуже любив спілкуватися зі студентами і гімназистами. Час до часу він запрошував молодь у заїжджий двір біля залізничної станції та пригощав медом Тарнавський Ф. Спогади. Родинна хроніка Тарнавських як причинок до історії церковних, священицьких, побутових, економічних і політичних відносин у Галичині в другій половині ХІХ і в першій декаді ХХ сторіччя. Торонто: Українське видавництво «Добра книжка», 1981. С. 66.. Курйозні спогади про застілля зі священником залишив і учень Бродівської гімназії Вав- жинєц Дайчак (Wawrzyniec Dayczak). Під час святкування Різдва у м. Залізці (тепер €к смт Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) він прийняв запрошення місцевого пароха відвідати Месу в каплиці в с. Обажанці (тепер €к частина с. Кобзарівка Зборівського р-ну Тернопільської обл.). Богослужіння закінчилося обідом у місцевого лісника: «Цей обід, щедро залитий алкоголем, розтягнувся до вечора, а потім ще й повечеряли також з алкоголем» («Obiad ten suto zakrapiany alkoholem przeciqgnql si“~ do wieczora, a potem zjedliИЈmy kolacj^ rdwnieЊє podlanq alkoholem»). А сама пригода - на засніженому даху стодоли, куди помилково заїхав кіньми п'яний фірман Dayczak W. Gimnazjum w Brodach na przelomie XIX i XX wieku we wspomnieniach bylego ucznia. Krakowskie Pismo Kresowe. 2012. Rocznik 4. S. 43-44..

Тимоте‰v Мацьків згадував, як, навчаючись у 5-му класі Станіславівської гімназії, у 1910 р. разом із педагогами та представниками місцевої інтелігенції (директором Миколою Сабатом, вчителями Андрієм Копистянським, Юліаном Колянковським, нотаріусом Левом Гузаром та ін.) подорожував Італією. Крім відвідування визначних історичних пам'яток, опери, мандрівники обов'язково проводили вільний час, куштуючи вино: «Щовечора, якщо не йшли до опери, ми заходили до винярні і при чарці доброго вина “Ест-Ест” д-р Сабат робив з нами підсумки всього того, що ми бачили вдень...» Мацьків Т. З-над Дністра на канадські прерії. Мій життєвий шлях. Едмонтон, 1963. С. 31.. При цьому ніхто з дорослих не мав жодних застережень, щоб алкоголем пригощався і гімназист.

Не зазнавало суспільного осуду і споживання молоддю спиртного за неофіційних обставин, під час комерсів, що відбувалися після різних урочистостей, балів, святкувань. Щобільше, часто гімназисти сиділи за одним столом із викладачами чи іншими поважними громадянами. Це яскраво ілюструють спогади С. Шухевича про Шевченківські вечорниці. Обов'язковим елементом святкувань був «скромний» комерс для госте‰v із-поза навчального закладу, що брали участь у підготовці та проведенні урочистості. Також були присутні учні-організатори та «дехто з люблених професорів, яких спеціяльно запрошувано». Зазвичай ко- мерс відбувався в ресторані «Під генералом Шліком», на розі вулиць Панської (тепер - І. Франка) та Кохановського (тепер - К. Левицького). Меню складалося зі шматка «горячої ковбаси за 10 крайцарів» і двох--трьох склянок пива по 4 Шухевич С. Моє життя... С. 93.. Такі ж вечорниці двічі на рік організовували вихованці Інституту св. Миколая УПТ у Львові: у березні - з нагоди ювілею Т. Шевченка і у грудні - в честь патрона закладу св. Миколая. Закінчувалися свята вечерею, на якій були присутні хористи, солісти, члени підготовчого комітету та дехто з почесних гостей (професори або відомі громадяни міста). Трапеза складалася з великого шніцеля, порції картоплі та порцелянового горнятка пива. Як зауважив Степан Шухевич, спонсором вечері був відомий львівський адвокат Степан Федак. Він «рік-річно “фундував” ... на передвечер'я св. Миколая бочку пива» Там само. С. 145..

Не обходилося без алкоголю святкування Водохреща у Бережанські‰v гімназії. Учнівський хор разом із катехитом отцем-шамбеляном Михайлом Соневицьким традиційно віншував українську інтелігенцію міста й деякі товариства. У кожному домі юнаків щедро пригощали. Як згадував Володимир Бемко: «І так з одного дому до іншого і всюди чарку такої чи іншої, а там і “лямпка” винця, а там і скляночка пивця... Доки обійшли яких двадцять домів, то половина хористів губилася в дорозі…» Бемко В. Пам'яті катехита о. Михайла Соневицького. Бережанська земля. Історично- мемуарний збірник. Нью-Йорк, 1970. С. 87.. Останнім пунктом походів був дім самого священника, де гімназистів пригощали скромною вечерею, і кожний «одержував по пляшці вина» Троян К. Перед утраквізмом. Бережанська гімназія. Сторінки історії. Ювілейна книга. Бережани; Тернопіль: ДЖУРА, 2007. С. 80..

Промовиста ілюстрація ставлення суспільства до вживання студентами та гімназистами спиртного - спогади професора Львівського університету Кирила Студинського. Вони пов'язані з подіями січня-лютого 1907 р., коли кілька десятків представників української молоді було заарештовано після заворушень у приміщенні навчального закладу. Студинський неодноразово відвідував затриманих у в'язниці по вул. С. Баторія (тепер €к вул. Князя Романа). Описуючи побачення заарештованих із родичами, він зауважив: «Кожний студент вертався до в'язниці, наділений дарунками, ідлом, а тайком горівкою і вином» Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ України). Ф. 362 (Студинський Кирило мй академік). Оп. 1. Спр. 76 (Праця «До історії заворушень українських студентів на Львівському університеті в 1907 р.»). Арк. 22..

Загалом будь-яка неофіційна частина святкування розширювала можливості доступу молоді до алкоголю. Еміль Дуніковський згадував, із яким нетерпінням бережанські гімназисти чекали весняну маївку та свята покровителя навчального закладу св. Яна Непомуцького. Під час щорічної маївки, що відбувалася у міському парку, госте‰v щедро пригощали пивом і вином. Учнів старших класів залучали до організації святкування, зокрема вони наливали гостям напої, а одночасно не пропускали нагоди почастуватися ‰v самим. Під час вшанування шкільного патрона молодь також брала активну участь в урочистостях €к всіляко допомагала гостям під час святкового богослужіння, зборів пожертв, згодом €к неофіційної частини тощо. За це монах-бернардин пригощав учнів печенею, варениками з вишнями, маслянкою і пивом Dunikowski E. Z 1НЕczowych dni... S. 356-357..

На початку ХХ ст. алкоголь був неодмінним атрибутом традиційних молодіжних прогулянок за місто, організованих учнями старших класів Бережанської гімназії. «Кожна вища кляса закуповувала бочку (чвертку) пива, кілька пляшок вина для своїх виховників і з ними, за почином господаря кляси, на прогульці випивалося все до дна». Іноді такі святкування закінчувалися курйозно. Як згадував Корнило Троян, одного разу учні випили пиво без керівника. Вже наступного дня майже всі одержали двійки. Щоби виправити ситуацію, молодь мусіла організувати ще одну прогулянку Троян К. Перед утраквізмом... С. 81.

* Матура, матуральні іспити мй це випускні іспити в гімназіях і реальних школах, на основі яких молодь могла вступити до університету, політехнічної школи чи іншого закладу вищої освіти в Австро-Угорщині..

Спільними застіллями гімназистів і вчителів закінчувалися матуральні іспити*. Офіційне святкування у школі продовжувалося неофіційним поза нею (часто з пиятикою до напівпритомного стану). Наприклад, Ян Якобець (Jan Jakobiec) згадував, що в такому застіллі після матури у гімназії в м. Вадовиці (тепер €к Вадовицький повіт Малопольського воєводства, Республіка Польща) взяли участь усі професори навчального закладу, за винятком директора і катехита. Алкоголю випускники випили достатньо. Ще й вирішили «помститися» учителеві природознавства, який у 6-му класі виставив погані оцінки. Юнаки підмішали ‰vому різні напої, навіть насипали в пиво перцю. Зрештою, споїли професора до непритомного стану Jakobiec J. Szkolna droga syna chlopskiego 1882-1896. Galicyjskie wspomnienia szkolne. Krakow: Wyd-wo literackie, 1955. S. 443.. Спільні з педагогами комерси після складення матури організовували ‰v львівські та бродівські гімназисти Dayczak W. Gimnazjum w Brodach... S. 31; Шухевич С. Моє життя... С. 156..

Розширювали можливості доступу молоді до алкогольних напоїв і різні публічні заходи, особливо торги ‰v сезонні ярмарки. Під час таких велелюдних подій послаблювався суспільний контроль і студенти та гімназисти радо користали з цього. Як згадував Володимир Барагура, щорічні ярмарки були справжнім святом для вихованців Яворівської гімназії. Під час цих заходів учні старших класів часто «забігали» в корчми «на пиво». Навіть коли зустрічали чергового професора, що мав стежити за поведінкою підопічних, могли легко виправдатися: мовляв, шукають тут батьків, родичів чи односельців Барагура В. Калиновий міст. Збірка споминів-розповідок з дитячих років у Немирові і з життя учнів Яворівської гімназії в 1914-1928 рр. Ню Йорк; Джерзі Ситі: Вид-во «Свобода», 1982. С. 120.

* Суплент - заступник учителя..

Поширенню шкідливих звичок серед молоді сприяв і негативний приклад деяких педагогів. Варто зауважити, що адміністрація навчального закладу зазвичай ігнорувала проблему, намагалася «не виносити» її за межі школи. Наприклад, у 1872 р., під час дисциплінарного слідства, ініційованого численними скаргами батьків учнів Бродівської гімназії і проведеного шкільним інспектором о. Василем Ільницьким, виявилося, що деякі педагоги зловживають алкоголем. У звіті за результатами перевірки о. В. Ільницький наголосив на моральній убогості вчителів, формуванні ними негативного прикладу для молоді. Особливо цим хибували суплент* Ян Копровський (Jan Koprowski) і колишній заступник директора Йоган Шмудермаєр (Johann Schmudermayer) ЦДІАЛ України. Ф. 178 (Крайова шкільна рада, м. Львів). Оп. 1. Спр. 82 (Звіт шкільного інспектора про розслідування справи викладачів Бродівської гімназії, звинувачених у знущаннях над учнями). Арк. 37-38 зв.. Першого неодноразово бачили п'яним поза школою, поблизу шинка на вул. Львівські‹а, на залізничному вокзалі та в інших локаціях міста. Іноді він навіть посилав за алкоголем своїх учнів і просив принести «покупку» ‰vому додому Там само. Арк. 5 зв., 17.. Й. Шмудермаєра також часто помічали у шинках і кнай- пах, інколи в компанії Я. Копровського. На зауваження директора про нетактовну поведінку він обіцяв виправитись, але й надалі відвідував пивні Там само. Арк. 7 зв.. Очевидно, висновки о. В. Ільницького були персоналізованими й вибірковими. У звіті в рекомендаціях щодо переведення, звільнення педагогів за ті чи ті порушення він рекомендував Я. Копровського звільнити, водночас не згадав Й. Шмудермаєра, який продовжував

працювати в гімназії Там само. Арк. 7 зв., 9-9 зв.; ІІ Jahresbericht k. k. Real und Ober-Gymnasiums in Brody fur das Schuljahr 1880. Brody, 1880. P. І-ІІ.. Факти алкогольної залежності серед вчителів непоодинокі. Наприклад, Вавжинєц Дайчак у спогадах про навчання у Бродівські‰v гімназії наприкінці 1890-х років описав професора математики ‰v фізики Василя Саната, який так

любив спиртне, що учні жартівливо назвали його червоний ніс «алкоголеметром» Dayczak W. Gimnazjum w Brodach... S. 30.. У 1911 р. анонімний дописувач молодіжного часопису «Жаринка» вказав на випадки зловживання алкоголем педагогів у гімназії в м. Бохня. Він, зокрема, розповів про епізод, коли нетверезі професор і помічник катехита з'явилися на засіданні повітової ради, викликавши загальне здивування. Ще одного викладача неодноразово бачили п'яним у канаві біля дороги A.B. Bochnia, gimnazjum [Korespondencje]. Zarzewie. 1911. Nr 6 i 7. S. 191.

* Молодомузівці мй учасники літературного угруповання українських письменників «Молода муза», яке діяло у Львові в 1906--1909 рр. як клуб літераторів. До нього належали Петро Карманський, Олександр Луцький, Володимир Пачовський, Степан Чарнецький, Михайло Яцків тощо. Вони орієнтувалися на модерністські тенденції в західноєвропейській літературі, пропагували культ чистої краси, інтуїції, трансцендентного песимізму, незалежності літератури від суспільного ідеалу.. Тому цілком очевидно, яку роль відіграв особистий приклад педагогів у ставленні молоді до алкоголю.

Для деяких студентів споживання міцних напоїв асоціювалося з богемним способом життя, що став популярним серед митців на початку ХХ ст. Вони часто просиджували цілими днями в кав'ярнях чи ресторанах, дискутуючи про життя, читаючи вірші, шукаючи сенс життя за чаркою. Насправді ж це був своєрідний спосіб утекти від болючої проблеми більшості тогочасної молоді, особливо студентства, €к тотального безгрошів'я. Такий спосіб життя практикували молоді митці й літератори €к молодомузівці*. Так, П. Карманський згадував, як ввечері «вештався з Яцковом по кав'ярнях» Карманський П. Крізь темряву. Спогади… С. 24.. Іноді студенти цілими днями просиджували в ресторані «Народної гостиниці». Особливо вдалими були дні, коли зустрічали «провінційних патріотів» із грішми. Тоді «перепадало щось випити, а то й попоїсти» Там само. С. 40.. Одним із тих, хто частував молодомузівців, був о. Михайло Світенький, парох зі с. Ладичин (тепер €к Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) поблизу Теребовлі. Кожен його приїзд до Львова закінчувався «гулянкою» в кав'ярні «Народної гостиниці» «Чорна Індія» «Молодої Музи». Антологія прози та есеїстики / упоряд. В. Ґабора. Львів: Піраміда, 2014. С. 82--83.

* «Індія», або «Чорна Індія» мй міцний алкогольний напій, горілка, настояна на полині, що була родзинкою кав'ярні «Монополь» у Львові. Відвідувачі часто замовляли «Індію» до кави..

Улюбленим місцем посиденьок молодомузівців була кав'ярня «Монополь» на Марійській площі (тепер - пл. Міцкевича). Збори супроводжувалися читанням віршів, дискусіями й обов'язково славнозвісною «Індією»* Карманський П. Крізь темряву. Спогади… С. 37.. Часто такі зустрічі в кав'ярні переростали у дружні вечері (у Львові їх називали «симпозіонами» на честь грецької назви Платонового «Бенкету»), які іноді затягувалися до світанку Рудницький М. Іван Франко. Спогади про Івана Франка / упоряд., вступ. стаття і прим. М. І. Гнатюка. Львів: Каменяр, 1997. С. 336.. Алкоголь був невід'ємною частиною богемних посиденьок, а в деяких гостей у «голові шуміло вино чи коньяк» «Чорна Індія» «Молодої Музи...». С. 66..

Інколи легковажність і пияцтво мали фатальні наслідки для молоді. Наприклад, у 1880 р. газета «Діло» інформувала читачів про трагічний випадок, що трапився у м. Перемишлі. Два юнаки €к давні товариші, чотирнадцятилітній Савицький та одинадцятирічним Гащиць (імена не встановлені) - після пиятики в домі першого вирішили показати свою майстерність у користуванні револьвером. Така розвага закінчилася вбивством Гащиця з необережності Зь Перемишля ... [Новинки].Дтло. 1880. Ч. 39. С. 4..

Захоплення молоді спиртними напоями з часом перетворилося на суспільну проблему, яка набувала все більших масштабів. Тому школа змушена була якось реагувати на неї. Наприкінці ХІХ ст. освітня адміністрація краю боролася з проблемою авторитарно: через посилення контролю за життям молоді, встановленням нових обмежень та приписів. Їх порушення було підставою для дисциплінарних розслідувань і цілого арсеналу покарань: від догани, карцеру до відрахування з навчального закладу або усіх середніх шкіл краю взагалі. Втім, і педагогічний персонал, і дирекція гімназії радше прагнули не афішувати проблеми, а вирішити її у межах школи. Так, коли катехит Бережанської гімназії о. М. Соневицький дізнався про існування таємного учнівського казино, то самостійно припинив ‰vого діяльність, всіляко намагаючись відвернути дисциплінарні слухання Чернецький А. «Омні трінтум перфектум»... С. 300.. Адміністрація навчальних закладів застосовувала їх тоді, коли інциденти набували суспільного розголосу, особливо за участі поліції, або пияцтво в середовищі гімназистів ставало масовим. Наприклад, у травні 1885 р. дисциплінарні слухання відбулися в Тарнівські‰v гімназії. Приводом став арешт двох учнів 7-го класу €к Владислава Сідлевського (Wladyslaw Sidlewski) і Зденка Портіка (Zdenko Portik) €к у ресторані готелю «Під трьома коронами», де вони перебували під час занять. Як виявилося згодом, юнаки кілька днів прогулювали лекції, поселилися в готелі, де пиячили і розважалися. Згодом до них приєднався ще ‰v учень 8-го класу Станіслав Бзовський (Stanislaw Bzowski). Очевидно, такі розваги з алкоголем були непоодинокими, оскільки інспектор поліції під час слідства зауважив, що й інших гімназистів неодноразово бачив у шинках ЦДІАЛ України. Ф. 178 (Крайова шкільна рада, м. Львів). Оп. 3. Спр. 758 (Звіти про розслідування справ учнів гімназії, звинувачених у п'янстві і неуспішності). Арк. 3-8 зв.. Зрештою, винуватців інциденту відрахували зі школи. Однак дуже цікавою була позиція педагогічного колективу: «за» проголосували 11 вчителів, «проти» €к 10 (разом із директором). Останні, зокрема, пропонували обмежитись попередженням Там само. Арк. 13-20 зв..

У травні 1885 р. предметом ще однієї дисциплінарної справи у гімназії в м. Вадовиці стало розпивання алкоголю п'ятьма учнями в корчмі сусіднього села Рокув, де їх увечері застали директор і один із професорів. Четверо з винуватців були скарані 12-ма годинами карцеру, а Олександр Годловський (Aleksander God- lowski) €к 6-ма. Такі покарання були зумовлені зухвалою поведінкою учнів, невизнанням ними своєї провини, на відміну від О. Годловського, який наступного після інциденту дня добровільно зізнався в усьому директорові ЦДІАЛ України. Ф. 178 (Крайова шкільна рада, м. Львів). Оп. 3. Спр. 751 (Дисциплінарні справи учнів гімназій, звинувачених в крадіжці та інших злочинах). Арк. 10-14..

Про масштабність проблеми і спробу її вирішення свідчить також справа про споживання алкогольних напоїв учнями реальної школи у Львові в березні 1885 р. Під час дисциплінарного слідства з'ясували, що вихованці навчального закладу протягом кількох днів приносили до школи горілку й розпивали її під час занять. Загалом адміністрація виявила аж 15 порушників дисципліни. Головним винуватцем був учень 5-го класу Чеслав Марцінкевич (Czeslaw Marcinkiewicz), який у понеділок приніс до школи алкоголь і споживав його на уроці. По обіді він купив ще пляшку горілки, пив сам під час лекції із природознавства і пригощав інших. Наступного дня юнаки за почином Ч. Марцінкевича скинулись грішми та придбали оковиту. Коли вони «причащалися» на уроці малювання, їх помітив учитель, забрав горілку і відніс директорові. У середу Ч. Марцінкевич за проступок провів 4 години в карцері. Продовження оказії відбулося у четвер. Марцінкевич знову прийшов до школи з горілкою. Інші вихованці також зібрали кошти, купили в корчмаря спирту, розвели його водою і випивали на перерві у шкільному туалеті. Дисциплінарне слідство, а особливо його результати, показали доволі неоднозначне ставлення педагогічного колективу до цього інциденту. Спершу вчителі вирішили суворо покарати порушників. Вони навіть проголосували за відрахування винуватця з усіх середніх шкіл Львова, а Станіслава Вонторського (Stanislaw WИЇtorski), який лише купував спиртне, але не вживав його, -- за усунення з освітнього закладу до кінця навчального півріччя з можливістю поновлення. Однак директор, а згодом і господар класу, де навчалися хлопці, запропонували пом'якшити покарання, зважаючи на хорошу поведінку першого і занадто юний вік другого. Зрештою, Ч. Марцінкевича відрахували лише з реальної школи із приписом, що остаточне рішення прийматиме Крайова шкільна рада (КШР). Інших 10 учасників інциденту засудили на термін від 4 до 16 годин карцеру, причому суворість вироку залежала не від ступеня провини, а від поведінки юнаків під час розслідування, визнання/ невизнання ними провини й розкаяння. Ще чотири учні, які знали про вчинок Ч. Марцінкевича і не повідомили про це керівництву навчального закладу, одержали догани ЦДІАЛ України. Ф. 178 (Крайова шкільна рада, м. Львів). Оп. 3. Спр. 1170 (Протокол засідань вчителів вищої державної реальної школи у Львові про виключення учня Марцінкевича Чеслава за вживання спиртних напитків). Арк. 1-13.. Дисциплінарне слідство показало прагнення директора й педагогічного колективу уникнути розголосу інциденту, що негативно вплинуло б на імідж школи.

Загалом ці епізоди свідчать про намагання освітньої адміністрації не афішувати проблеми алкоголізму серед молоді. Порушників шкільних приписів карали радше за зухвалість поведінки, а міра покарання залежала від (не)покірливості, визнання/невизнання провини і каяття. Тобто пріоритетним завданням школи була не боротьба з пияцтвом, його впливом на організм молодої людини, а виховання у покоління, що підростало, таких рис, як слухняність, покірливість, толерантність до влади.

Щоб посилити контроль за поведінкою молоді, КШР періодично видавала нормативні акти, що забороняли учням гімназій відвідувати розважальні заклади й заклади громадського харчування. Фактично всі офіційні документи підтверджували § 22 розпорядження міністра віросповідань і освіти від 28 вересня 1852 р. (№ 7.453), яким вихованцям середніх шкіл не дозволяли бувати в кав'ярнях, пивних, кегельбанах, шинках, а в ресторанах та цукернях €к лише в товаристві дорослих Ustawy i rozporz^dzenia obowi^zuj^ce w galicyjskich szkolach srednich / zestawil H. Kopia. Lwow, 1900. S. 60.. Однак це зовсім не вирішувало проблеми алкогольної залежності серед галицької молоді, навпаки €к вона набула значного розмаху на початку ХХ ст. Будь-які спроби керівництва навчальних закладів не афішувати інцидентів, пов'язаних з поганими звичками гімназистів, були безрезультатними. Це спонукало КШР жорсткіше реагувати на проблему. У 1911-1913 рр. вона (розпорядженнями № 4091 від 8.03.1911 р., № 20966 від 28.11.1911 р., № 7376 від 9.05.1913 р.) заборонила учням середніх шкіл відвідувати ресторани, цукерні, кабаре та ще ‰v театр і кіно Dziewi^te Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. II Wyzszej Szkoly Realnej w Krakowie za rok 1913. Krakow, 1913. S. 70.. А з популяризацією серед вихованців гімназій навчальних, спортивних і туристичних прогулянок КШР видала рескрипт (№ 22341.IV від 31.12.1912 р.), яким вимагала посилення пильності педагогів, щоб учні під час таких заходів не вживали спиртних напоїв І Звіт Дирекциї ц.к. ґімназиї з рускою мовою викладовою в Станїславові за рік шкільний 1912/13. Станїславів, 1913. С. 159.

* 10 геллерів (у побутовому вжитку -- копійок) -- середня ціна маленької склянки пива.. Також розпочала антиалкогольну кампанію, зокрема активно використовувала наочні засоби для пропаганди серед молоді здорового способу життя. У 1914 р. шкільна адміністрація краю розпорядженням (№ 7265/IV від 28.04.1914 р.) доручила директорам навчальних закладів закупити антиалкогольні таблиці під назвою «Що можна придбати за 10 копійок» («Co mozna dostac za 10 groszy*»), які уклав проф. Тадей Чайчинський. Вони ілюстрували, чим корисним для фізичного ‰v розумового здоров'я учні можуть замінити алкоголь Звіт Дирекциї ц.к. ґімназиї з рускою викладовою мовою в Перемишли за рік шкільний 1913/1914. Перемишль, 1914. С. 41..

Зрештою, на початку ХХ ст. шкідливі звички у студентському ‰v гімназійному середовищах стали такими масштабними, що сама молодь почала акцентувати на них увагу суспільства. Ця проблема була однією з основних під час З'їзду української молоді середніх шкіл, що відбувався у Львові 1-2 листопада 1910 р. Понад 60 делегатів із різних міст Галичини, крім організаційних і політичних питань, заслухали реферат «Про від'ємні чинники духового життя», а згодом активно дискутували про вади тогочасних гімназистів. Один з учасників особливо наголошував на руйнівних наслідках споживання алкоголю для організму та духовності молодої людини: «Безсонність, алькоголь та шинкова атмосфера нищить тїло молодїжи, а пригнічує ум, убиває краснї почуваня, робить молодого чутливого чоловіка брутальною звірюкою» ЦДІАЛ України. Ф. 309 (Науковетовариство ім. Т. Г. Шевченка, м. Львів). Оп. 1. Спр. 2772 (Звіт про роботу з'їзду української молоді серед. шкіл у Львові). Арк. 3.. З року в рік проблема охоплювала щоразу молодших юнаків і підлітків. Наприклад, один із дописувачів неперіодичного часопису учнів середніх шкіл «Життя» під псевдонімом «Свій», імовірно вихованець приватної реальної гімназії в м. Буську, зауважив, що в навчальному закладі молодь «сильно зїпсута», бо учні 1-го класу курять, а 4-го -- п'ють «просту, шкупу, сивуху» Там само. Спр. 1048 (Статті Антонюка, Чайковського та ін. в редакцію журналу «Життя» неперіодичного органу учнів середніх шкіл). Арк. 2..