Соціальна реальність у цифровому просторі

Оскільки в цифрову епоху технологічний розвиток має бути підпорядкований пріоритетам суспільних цінностей, отже, в основі повинні лежати специфічно людські цінності, остільки в іншому випадку ми виходимо за межі сфери соціального [9]. Це означає, що в процесі інтеріоризації, яка суб'єктивізується в поведінці оцифрованої інституціональної сфери, в якості домінуючого типу соціальної сфери виступатимуть, на нашу думку, нейромережеві структури (див. табл.), які повинні бути соціалізовані за рахунок як позитивних, так особливо і емоційних та когнітивних компонент, які, власне, і мають забезпечувати мінімізацію процесів, пов'язаних з «вислизаючою реальністю». Завдяки цим процесам соціальна реальність у цифровому просторі перебуватиме в площині пріоритетних соціальних цінностей, визнаних суспільством. Це є важливим і основоположним для того, щоб у новому цифровому просторі, який діє за правилом оптимізації та ефективності використання даних, особистість не перетворилася на своєрідну машину, що діє виключно за алгоритмом такого собі приймача життєдіяльності. Мають залишатися простір для осмислення того, що рекомендується тією чи іншою алгоритмізованою технологією, і вибір для оцінки моральності того, що буде реалізовано за алгоритмом з допомогою обробки великих даних. Для цього повинні домінувати процеси формування особистості когнітивного характеру більшості населення, хоча соціальна реальність цифрового простору ще відрізняється від сказаного.

Реальність у традиційному її розумінні сприймається особистістю через соціальний контакт, який має місце в результаті первинної соціалізації, яка формує в людині її подальший розвиток навіть через вторинну соціалізацію. Якщо в первинній соціалізації панівну роль відіграють родина та її оточення, а також особливо початкова школа, то у вторинній -- ключова роль переходить до держави, колективів, громадських організацій, самоосвіти тощо. Серед інститутів вторинної соціалізації людини держава, як відомо, є найбільшим і найрозвинутішим інститутом, завдяки якому сформувалася й реалізувалася, зокрема, ідеологія лібералізму, визначальними особливостями якого стали мінімізація участі держави і максимізація ролі ринків, насамперед у економічному житті, й навіть підміна ролі держави в ряді інших сфер.

Уся історія взаємодії «людина -- суспільство -- держава» являє собою історію взаємного їх співіснування і розвитку. Принципове співвідношення між ними частково пов'язане з ХХ ст., коли ліберальна течія наукової думки піддала ревізії роль держави, у тому числі й у першу чергу -- в приватному житті, а також у сфері суспільства і економіки, яка, незважаючи на це, в окремі періоди (особливо кризові) все того ж минулого століття віддавала державі «пальму першості» в боротьбі з кризами, оскільки зусилля ринку виявлялись якщо не деструктивними, то малопродуктивними. Кінець ХХ і особливо початок ХХІ ст. вкотре змінили вектор. Цього разу в контексті зміни ролі держави йдеться про приватизацію влади як такої завдяки можливості її реалізації у цифровій формі. Процес перегляду ролі держави та реалізації її владних повноважень спричинив так звану «цифрову приватизацію влади». Зміст останньої, з одного боку, пов'язаний з ІТ-технологіями, завдяки яким великий бізнес реалізує владні монополії, що вже має місце в даний час, а з іншого -- завдяки тим самим технологіям, що реалізуються на платформенній основі (див. табл.), нейромережеві структури становитимуть домінуючий тип соціальної організації. У такому випадку в основі суспільної свідомості превалюватиме цифровий тоталітаризм, і тоді, на думку К. Шваба, буде «...втрата централізованої влади на користь сучасного наукового інструментарію» [20, с. 245].

Є ще один аспект такої трансформації: як і з якою швидкістю буде чи не буде відбуватися невідворотна глобалізація тоталітарного характеру? Остання, в разі свого домінування, коли «приватизація» транснаціонального характеру витіснятиме традиційну роль уряду, змушена буде вирішити проблему взаємозв'язку і включення в цей процес влади держав-націй, де національний суверенітет ґрунтується в першу чергу на національних культурних традиціях, завдяки яким розвивався і розвивається регулятор взаємодії насамперед у сфері економіки і соціальної життєдіяльності. Культурні традиції мають глибоко вкорінену національну основу, і трансформація, якщо і відбувається, то досить повільно. Очікування того, що цифрова трансформація прискорить цей процес у напрямі об'єднання інтересів культур, норм і правил, є далеко неоднозначними, оскільки в сучасному житті, навіть у розвинутих країнах, зокрема у США, існує інформація (згідно зі статтею в New York Times), що людський контакт -- тепер предмет розкоші [30], а безпосереднє спілкування стає дедалі більшою потребою життя, хоча не для всіх однаково. І це може мати дуже важливі наслідки для соціальної реальності цифрового простору. Так, «...багаті стали уникати гаджетів. Вони хочуть, щоб їх діти гралися в кубики, а приватні школи без технологій набирають популярності в їх середовищі. Обійтися без телефону протягом дня, вийти із соціальних мереж і не відповідати на електронну пошту тепер є символом статусу. Це призвело до нової мобільної реальності й людський контакт стає розкішшю. Чим ви є багатшим, тим більше витрачаєте, щоб залишитись оффлайн» [29]. Тим самим багаті підтримують живе спілкування і для цього у них є ресурси, а бідні, які масово користуються цифровими технологіями в спілкуванні, все більше виходять з реальності, піддаючись депресії.

Отже, можна дійти висновку, що в суспільстві під впливом цифрових трансформацій відбуваються два різноспрямованих процеси. Для бідної його частини гаджетизація і офф-лайнове спілкування створюють базу для соціалізації, у якій культурна традиція може бути замінена на цифрову, і формування широких мас населення, у середовищі яких національно-культурна традиція досить швидко або мінімізуватиметься, або радикалізуватиметься. Останнє в сучасних умовах реальності є більш імовірним. У другої ж частини суспільства, де домінують багаті, які мають можливість забезпечити собі, у тому числі й ринковим способом, спілкування на контактній міжособистісній основі, національні культурні традиції зберігатимуться достатньо довго, оскільки вони виховують своїх дітей в обмеженні доступу до процесів гаджетизації та навіть обирають приватні школи, де зберігається традиційний консервативний характер системи навчання й підготовки до здобуття університетської освіти і майбутньої діяльності. Оскільки до багатої частини населення належать і впливові групи еліти, які спроможні безпосередньо впливати на прийняття рішень, зважаючи на те, що в країні може зберігатися й навіть підтримуватися демократична система виборів, то питання регуляторних намірів з боку багатої, хоча і меншої за питомою вагою, частини населення ґрунтуватиметься і зберігатиметься на ціннісній основі. Це означатиме, що процеси соціалізації мають перспективу утримувати традиційний характер у суспільстві, хоча цифрова трансформація і розширюватиме свій вплив серед бідної частини населення. Це розколюватиме суспільство. І для цього виникає багато підстав, оскільки соціальні мережі за своїм впливом на соціальну реальність мають багатоплановий характер.

Соціальні мережі -- це основоположна ознака цифрового простору, завдяки якій, з одного боку, забезпечується його комунікативність, а з іншого -- поглиблюється одна із складових соціального розколу (поляризація) сучасного суспільства, оскільки домінування соціальних мереж у цифровому просторі, як свідчать дослідження професора Д. Бурмо (Університет Бордо, Франція), «.підривають потребу в самостійному мисленні, віднині головними стають емоції» [30, с. 126]. В основі такого розколу лежить поляризація населення. Утворюються групи тих, хто контролює цифрову ренту, і тих, хто зайнятий у високотехнологічних сферах з високим рівнем кваліфікації та зростаючим рівнем заробітної плати на основі симбіозу людини та ІКТ, а також працівників тих сфер діяльності, де використовується малокваліфікована робоча сила з порівняно низькою заробітною платою.

Відомо, що «...аналіз мотиваційної динаміки рольової поведінки... вимагає визначення механізмів безпосередньо на соціологічному проблемному рівні» [5, с. 118]. Виходячи з тверджень Д. Бурмо, віднині в цифровому просторі комунікація забезпечується широким використанням мереж, де домінують не організація й орієнтація дій, що мають оціночний контекст, який, як відомо, зокрема, з праць Т. Парсонса, розподіляє енергію так званого актора на різні цілі, намагаючись її оптимізувати, а превалює так звана катектична діяльність, яка має емоційну основу. Остання, випливаючи, згідно з теорією організації орієнтації дій, в головному з емоційних потреб, які переважають для цієї частини населення над необхідністю самостійного мислення, і обмежує її, про що і стверджує Д. Бурмо. Водночас звернімо увагу на те, що найважливішими для успішного розвитку цифрового простору мають бути, перш за все, здібності когнітивного характеру, які забезпечують людині можливість бути людиною. Це здібності до навчання, до стратегічного мислення, здатність передбачати майбутнє, навички етичної та моральної поведінки, багато інших складових людських ознак.

У цифровому просторі соціальна реальність, щоб бути успішною, має формуватися на такій ознаці, як когнітивна здатність, завдяки якій людина може залишатися людиною в людино-машинній системі, оскільки в цифровому просторі цифрової економіки «.основною рушійною силою. стане симбіоз «людина + інтелектуальна машина», яка повсюдно і ефективно працює під керівництвом людини» [31, с. 56]. Для реалізації такої перспективи проблемним питанням є мережі з їх можливостями підірвати здатність людини самостійно думати, тобто йдеться про когнітивні здібності, отже, про навички оволодівати знаннями, у тому числі й у першу чергу через освіту. З огляду на це, у майбутній соціальній реальності цифрового простору повинно відбуватися формування оціночного розподілу акторів (головних діючих носіїв цифрового простору), завдяки чому можуть оптимізуватися результати діяльності.

У реальності поки що очікується, що матимуть місце процеси іншого характеру. По-перше, подальше збереження розподілу цифрового суспільства на багатих і бідних, коли багатші матимуть можливість бути задіяними у високотехнологічних сферах, контролювати цифрову ренту, брати реальну участь у комунікаціях соціального характеру, зберігати і розвивати когнітивні здібності й спроможність здобувати відповідну освіту. По-друге, бідніші верстви населення, які не матимуть реальних можливостей працювати у високотехнологічних сферах, а 'їхнє життя характеризуватиметься швидкоплинністю змін, будуть віднесені до самозайнятих і вимушено залишаться споживачами послуг мереж, що, як зазначалось, обмежують потребу в самостійному мисленні. Очікується, що для цих верств населення головною ознакою буде домінування не когнітивних здібностей, а емоційних, тобто катектичних.

У сукупності в соціальному просторі цифрового характеру, поряд з ознакою поділу на багатих і бідних, матиме місце розкол за різноманітністю діяльності та здібностями до неї, де в одних домінуватиме когнітивність, а в інших -- катектичність. Перша частина буде порівняно меншою, а друга -- більшою, але з протилежно іншими здібностями до діяльності й впливу на соціальну реальність. Домінування процесів катектичності (емоційності) в результаті широкого використання мереж і відповідного підриву здібностей до самостійності в мисленні спричинятиме мотивацію до обмеженості в рівні освіти і збереження тим самим умов для розколу суспільства за її рівнем, отже, і за рівнем розвитку. Таким чином, соціальна реальність цифрового простору, що вже проглядається, характеризується можливостями поглиблення розколу в суспільстві за тими самими ознаками, що і за новітніх часів (див. табл.). Таким чином, є підстави говорити про збереження в соціальній реальності цифрового простору проблеми його соціальної єдності. Домінування в такому суспільстві багатого, хоча й меншого за питомою вагою, прошарку населення, який соціалізується на традиційних цінностях, призведе до його приватно-державного домінування у владі окремо взятої країни (детально див. у табл. зміни за критерієм порівняння «політичний устрій і цифрова влада». У цьому стовпчику постновітній час подано в якості цифрової приватизації та приватно-орендного партнерства, з одного боку, і соціального утриманства для бідної частини населення з виокремленими вище характеристиками в цифровому просторі -- з іншого). Це означає, що в соціальній реальності цифрового простору в перспективі актуальним залишиться завдання пошуку інституційних шляхів боротьби з бідністю, як це і було в другій половині ХХ -- першій чверті ХХІ ст.

Оскільки відомо, що реальність соціально конструюється, а соціальне означає, що в цьому процесі присутня людина, то ми маємо виходити, відповідно, з розуміння процесів, які відбуваються за безпосередньої участі людини в цифровому просторі. Тим самим це дає їй можливість оволодівати знаннями, які характеризують реальність. «Будь-яка система «знань» стає соціально визнаною в якості реальності <...> «знання» стає самою собою зрозумілою «реальністю».з урахуванням соціальних контактів, які мають місце в конкретної людини» [13, с. 12--13]. З огляду на це, тобто соціальну контекстуальність «знань» про предмет, об'єкт, процес, 'їх реальність є різною. Це означає, що реальність як така, залежно від суб'єктності людини, визначає реальність, яка є різноманітною в уяві індивіда залежно від змісту процесів її соціалізації, що є змістом процесів соціального конструювання цієї самої реальності. У результаті соціальна реальність опановується через передання знань, досвіду тощо, які інтеріоризуються у свідомості індивіда, і, відповідно, констекстуальності соціального середовища, яке генерує знання про навколишню реальність завдяки первинній соціалізації або про колектив, місцевість, країну та ін. -- завдяки вторинній. Таким чином, соціально визнані знання мають для людини, виходячи насамперед з історичної обумовленості її формування і розвитку, феноменологічний характер.

Якщо ситуація з реальністю повсякденного життя визначається між людьми «обличчям до обличчя», що є взаємодією на соціальній основі, оскільки з обох боків присутня людина, а «всі інші форми зв'язку з іншими людьми тією чи іншою мірою є «віддаленими»» [13, с. 53], то виникає питання, навіщо витрачено величезні зусилля, і в першу чергу інтелектуальні, на перетворення реальності повсякденного життя з об'єктивної форми «обличчям до обличчя», що й робить її соціальною, на присутність цифрових характеристик суб'єкта, не здатних вмістити все розмаїття форм сумісності навіть у тому випадку, якщо комп'ютер працює за моделлю, яка не відрізняє його від людини. Для збереження і розвитку соціального розмаїття реальності цифрового простору доведеться створювати таку кількість комп'ютерних моделей, які відображатимуть близьку до всієї чисельності населення об'єктивну реальність. Проте таке створення, на нашу думку, в доступних технологічних рішеннях є нереалістичним, оскільки кожна людина як суб'єкт є своєрідною і навіть оригінальною, що навряд чи є досяжним у алгоритмах, які будуються навіть на великих даних, і більш досконалих алгоритмах їх обробки.

Процеси інтерналізації особистості в цифровому вимірі, що мають опосередкований характер, через цифрову взаємодію і сприйняття реальності за допомогою алгоритмів, закладених в обробку великих баз даних, формують внутрішню реальність індивіда, де або відсутня так звана «материнська мова» живого спілкування, або є певні обмеження. У результаті такої соціалізації індивіда в суспільстві виникне феномен, у якого його ідентичність буде незрозумілою настільки, наскільки не зрозумілим для нього є алгоритм інтерналізації з використанням інтелектуальної машини. Так виникне нова ідентичність, у якій ідентифікується особистість, що може, урешті-решт, не ідентифікувати себе в соціальній реальності, в якій ідентифікація є результатом контакту інших особистостей «обличчям до обличчя». У такому разі в інтерналізації, де домінує алгоритмізація, в яку можна закладати і в якій реально існує маніпулятивність особистості, яка, у свою чергу, здійснює і відповідну екстеріоризацію, що алгоритмізує суспільство, в якому відбувається машинне (алгоритмічне), а не соціальне конструювання реальності з можливим формуванням наслідків, у сукупності виникає загроза соціальній стабільності суспільства. Як наслідок, суспільство розпадеться на тих, хто соціалізувався на одних засадах конструювання соціальної реальності, і на тих, хто соціалізувався на таких засадах соціальної реальності, які не знають «материнської мови». Отже, попереду між ними конфліктогенність і, відповідно, розколоте суспільство з поглибленням у ньому соціальної абсурдності. Саме тому пошук шляхів 'їх послаблення поки що залишається надактуальним як у сучасному суспільстві, так і в тому, що може прийти разом з цифровим простором, оскільки час не чекає і алгоритмізація соціального простору відбувається з шаленою швидкістю.

Статтями цього номера ми відкриваємо в журналі «Економіка України» наукову дискусію про майбутні перспективи розвитку, які створюють нові інтелектуальні машини і технології. Оскільки проблеми загострюються, а спроби їх розв'язати вимагають негайного пошуку і невідкладних дій, то закликаємо до широкого обговорення і запрошуємо до публікацій напрацювань з цієї теми.

Список використаної літератури

цифровий трансформація соціальний

1. Фишман Л.Г., Мартьянов В.С., Давыдов Д.А. Рентное общество: в тени труда, капитала и демократии. М., Изд. дом Высшей школы экономики, 2019. 416 с. иКТ: ЬНр8://м^ж madipi.ru/texts/show/fishman_l_g_martyanov_v_s_davydov_d_a_rentnoe_obshhestvo_v_ teni_truda_kapitala_i_demokratii_m_izddom_vysshej_shkoly_ekonomiki_2019

2. Зайко А.П. Социальная активность как социологическая категория. XVI межд. конф. памяти проф. Л.Н. Когана (90-летие со дня рождения) «Культура, личность, общество в современном мире: Методология, опыт эмпирического исследования» 21-- 22 марта 2013 г. Екатеринбург, УрФУ, 2013. С. 656--662. URL: https://elar.urfu.ru/ bitstream/10995/51982/1/klo_2013_082.pdf

3. Шваб К., Маллере Т. COVID-19: Великая перезагрузка. Всемирный экономический форум 2020. Женева, Швейцария. URL: https://pravda.red/download/covid-19-velikaya- perezagruzka.pdf

4. Моррисон Р. Демократия в XXI веке. Мир перемен. 2021. № 3. С. 143--150. https://doi. org/10.51905/2073-3038_2021_3_143

5. Парсонс Т. О социальных системах. М., Академический проект, 2002. 832 с. URL: http://www.pavroz.ru/files/parsonsosistemah.pdf

6. Havens J.C. The Fleeting Opportunity to Create our Values by Design. IEEE Technology and Society Magazine. 2017. Vol. 36. No. 2. Р. 33--37. URL: https://ieeexplore.ieee.org/stamp/ stamp.jsp?tp=&arnumber=7947276

7. Брада Д. Платформенные компании и глобальная экономика. Эксперт. 2021. № 46. С. 9.

8. Марушевський Г.Б. Етика збалансованого розвитку. Моногр. Київ, Центр екологічної освіти та інформації, 2008. 440 с. URL: https://necu.org.ua/etyka-zbalansovanogo-rozvytku/

9. Геєць В.М. Соціалізація і її успішність у моделі осягнення розвитку соціального світу. Економічна теорія. 2021. № 4. С. 5--40. https://doi.org/10.15407/etet2021.04.005

10. История этических учений. Учебник. Под ред. А.А. Гусейнова. М., Гардарики, 2003. 911 с.

11. Костенко Н.В., Іванов В.Ф. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики. Моногр. Київ, Центр вільної преси, 2003. 141 с. URL: https://www.aup.com.ua/wp-content/ uploads/2016/03/Dosvid-kontent-analizu.-Modeli-ta-praktiki.pdf

12. Дарвин Ч.П. Происхождение человека и половой подбор. М., Книга по требованию, 2013. 464 с.

13. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знаний. М., Издательство Медиум, 1995. 325 с. URL: http://194.44.152.155/elib/ local/r311.pdf

14. Бауман З. Индивидуализированное общество. Пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. М., Логос, 2005. 390 с. URL: https://socioline.ru/files/5/39/bauman_zigmunt_individualizi- rovannoe_obshchestvo-2005.pdf

15. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. Пер. с фр. H.A. Шматко. М., Институт экспериментальной социологии; СПб., Алетейя, 1998. 160 с. URL: http://www.google. com/url?esrc=s&q=&rct=j&sa=U&url=http://www.phantastike.com/philosophy/ sostoyaniye_postmoderna/zip/&ved=2ahUKEwiYzI_N45z1AhVmmIsKHfJcBk8QFnoEC AoQAg&usg=AOvVaw3xoqS2Sc-7sWMXlpSGrR9i

16. Граничев Н.А., Кошовец О.Б. Принуждение к цифровой экономике: как изменится структура цифровых рынков под влиянием пандемии COVID-19? Проблемы прогнозирования. 2021. № 1. С. 19--35. URL: https://ecfor.ru/wp-content/uploads/2021/01/ realnoe-vliyanie-pandemii-na-tsifrovye-rynki.pdf

17. Kai-Fu Lee. We Are Here to Create. Еdge.org. 2018. Mar 26. URL: https://www.edge.org/ conversation/kai_fu_lee-we-are-here-to-create (дата звернення: 30.08.2021).

18. Гурова Т., Сысоев Т. Государство, которое мы не знаем. Эксперт. 2021. № 23. С. 89-- 96. URL: https://expert.ru/expert/2021/23/gosudarstvo-kotoroye-my-ne-znayem/

19. Долгин А. Манифест новой экономики. Вторая невидимая рука рынка. M., АСТ, 2010. 256 c. URL: http://213.230.96.51:8090/files/ebooks/Iqtisodiyot/Dolgin%20A.%20 Manifest%20novoj%20e%60konomiki%20(AST,%202010)(ISBN%205983920103)(ru) (256s)%20GG%20.pdf

20. Шваб К. Четверта промислова революція. Формуючи четверту промислову революцію. Харків, КСД, 2019. 416 с.

21. Сіденко В.Р. Виклики і ризики цифрової трансформації: світовий та український контексти. Економіка України. 2021. № 5. С. 40--58. https://doi.org/10.15407/econo- myukr.2021.05.040

22. Heyets V. Endogenous Social Progress as a Source of Economic Growth. Ekonomista. 2021. Vol. 1. Р. 167--181. URL: http://www.pte.p1/pliki/1/8905/Ekonomista_21-1_167-181.pdf

23. Ахмедова М. По ком реально звонит колокол нового миропорядка. Эксперт. 2021. № 7. С. 58--65.

24. О'Ніл К. BIG DATA. Зброя математичного знищення. Як великі дані збільшують нерівність і загрожують демократії. Київ, BookChef, 2020. 336 с.

25. Грамматчиков А. Автомобильные данные, вы чьи будете? Эксперт. 2021. № 36 (1219). С. 13--17. URL: https://www.insur-info.ru/press/168224/

26. Мерц Б. Красная земля, Черная земля. Древний Египет: легенды и факты. М., ЗАО «Центрполиграф», 2004. 458 с.

27. Банерджи А., Дюфло Э. Экономическая наука в тяжелые времена. М. -- СПб., Издательство Института Гайдара, 2021. С. 624.

28. Колодко Гж. Економіка нового прагматизму: тотожність, мета, методи. Економіка України. 2020. № 2. С. 3--23. https://doi.org/10.15407/economyukr.2020.02.003

29. Nellie Bowles: Human Contact is Now a Luxury Good. News analysis. The New York Times. Sunday Review. 2019. Mar 23. URL: https://www.nytimes.com/2019/03/23/sunday-review/ human-contact-luxury-screens.html (дата звернення: 30.08.2021).

30. Бурмо Д. Две Франции сквозь призму социальных движений. Актуальные проблемы Европы. 2021. № 3. С. 113--135. URL: https://upe-journa1.ru/fi1es/2021_АПЕ_3_Бурмо_Д.pdf

31. Акаев А.А., Садовничий В.А. Человеческий фактор как определяющий производительность труда в эпоху цифровой экономики. Проблемы прогнозирования. 2021. № 1. С. 45--58. URL: https://ecfor.ru/wp-content/uploads/2021/01/tehnologicheskij-progress-i- trud-v-tsifrovoj-ekonomike.pdf

References

1. Fishman L., Martyanov V., Davydov D. Rent Society: In the Shadow of Labor, Capital and Democracy. Moscow, Publisher of the Higher School of Economics, 2019, available at: https://www.madipi.ru/texts/show/fishman_l_g_martyanov_v_s_davydov_d_a_rentnoe_ obshhestvo_v_teni_truda_kapitala_i_demokratii_m_izddom_vysshej_shkoly_ ekonomiki_2019 [in Russian].

2. Zayko A. Social activity as a sociological category. Yekaterinburg, UrFU, 2013, pp. 656-662, available at: https://elar.urfu.ru/bitstream/10995/51982/1/klo_2013_082.pdf [in Russian].

3. Schwab K., Malleret T. COVID-19: The Great Reset. World Economic Forum, Geneva, Switzerland, available at: https://pravda.red/download/covid-19-velikaya-perezagruzka.pdf [in Russian].

4. Morrison R. Democracy in the 21st century. The World of Transformations, 2021, No. 3, pp. 143-150. https://doi.org/10.51905/2073-3038_2021_3_143 [in Russian].

5. Parsons T. The Social System. Moscow, Akademicheskiy proyekt, 2002, available at: http:// www.pavroz.ru/files/parsonsosistemah.pdf [in Russian].

6. Havens J.C. The Fleeting Opportunity to Create our Values by Design. IEEE Technology and Society Magazine, 2017, Vol. 36, No. 2, pp. 33-37, available at: https://ieeexplore.ieee.org/ stamp/stamp.jsp?tp=&arnumber=7947276

7. Brada J. Platform companies and the global economy. Expert, 2021, No. 46, p. 9 [in Russian].

8. Marushevskyi G. Ethics of Sustainable Development. Kyiv, Center for Environmental Education and Information, 2008, available at: https://necu.org.ua/etyka-zbalansovanogo- rozvytku/ [in Ukrainian].

9. Heyets V. Socialization and its success in the model of achieving the development of the social world. Economic Theory, 2021, No. 4, pp. 5-40. available at https://doi.org/10.15407/ etet2021.04.005 [in Ukrainian].

10. History of Ethical Teachings. A.A. Guseynov (Ed.). Moscow, Gardariki, 2003 [in Russian].

11. Kostenko N., Ivanov V. Experience of Content Analysis: Models and Practices. Kyiv, Free Press Center, 2003, available at: https://www.aup.com.ua/wp-content/uploads/2016/03/ Dosvid-kontent-analizu.-Modeli-ta-praktiki.pdf [in Ukrainian].

12. Darwin C. The Descent of Man, and Selection in Relation to Sex. Moscow, Kniga po trebo- vaniyu, 2013 [in Russian].

13. Berger P., Luckmann T. The Social Construction of Reality: A Treatise in the Sociology of Knowledge. Moscow, Medium, 1995 available at: http://194.44.152.155/elib/local/r311.pdf [in Russian].

14. Bauman Z. The Individualized Society. Moscow, Logos, 2005, available at: https://socioline. ru/files/5/39/bauman_zigmunt_individualizirovannoe_obshchestvo-2005.pdf [in Russian].

15. Lyotard J.-F. The Postmodern Condition. Moscow, Institute of Experimental Sociology, Saint Petersburg, Aletheia, 1998, available at: http://www.google.com/url?esrc=s&q=&rct=j &sa=U&url=http://www.phantastike.com/philosophy/sostoyaniye_postmoderna/zip/&ved= 2ahUKEwiYzI_N45z1AhVmmIsKHfJcBk8QFnoECAoQAg&usg=AOvVaw3xoqS2Sc- 7sWMXlpSGrR9i [in Russian].

16. Ganichev N., Koshovets O. Forcing the digital economy: How will the structure of digital markets change as a result of the COVID-19 pandemic? Problems of Forecasting, 2021, No. 1, pp. 19-35, available at: https://ecfor.ru/wp-content/uploads/2021/01/realnoe-vliyanie-pan- demii-na-tsifrovye-rynki.pdf [in Russian].

17. Kai-Fu Lee. We Are Here to Create. Еdge.org, March 26, 2018, available at: https://www. edge.org/conversation/kai_fu_lee-we-are-here-to-create (accessed on: 30.08.2021).

18. Gurova T., Sysoev T. The state that we do not know. Ekspert, 2021, No. 23, pp. 89-96, available at: https://expert.ru/expert/2021/23/gosudarstvo-kotoroye-my-ne-znayem/ [in Russian].

19. Dolgin A. Manifesto of the New Economy. The Second Invisible Hand of the Market. Moscow, AST, 2010, available at: http://213.230.96.51:8090/files/ebooks/Iqtisodiyot/Dolgin%20A.%20Manifest%20novoj%20e%60konomiki%20(AST,%202010)(ISBN%205983920103)(ru) (256s)%20GG%20.pdf [in Russian].

20. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. Kharkiv, KSD, 2019 [in Ukrainian].

21. Sidenko V. Challenges and risks of digital transformation: Global and Ukrainian contexts. Economy of Ukraine, 2021, No. 5, pp. 40-58. available at https://doi.org/10.15407/econo- myukr.2021.05.040 [in Ukrainian].

22. Heyets V. Endogenous Social Progress as a Source of Economic Growth. Ekonomista, 2021, Vol. 1, pp. 167-181, available at: http://www.pte.pl/pliki/1/8905/Ekonomista_21-1_167-181.pdf

23. Akhmedova M. For whom the bell of the new world order really tolls. Ekspert, 2021, No. 7, pp. 58-65 [in Russian].

24. O'Neil C. Weapons of Math Destruction: How Big Data Increases Inequality and Threatens Democracy. Kyiv, BookChef, 2020 [in Ukrainian].

25. Grammatchikov A. Automotive data, whose will you be? Ekspert, 2021, No. 36 (1219), pp. 13-17, available at: https://www.insur-info.ru/press/168224/ [in Russian].

26. Mertz B. Red Land, Black Land: Daily Life in Ancient Egypt. Moscow, Tsentrpoligraf, 2004 [in Russian].

27. Banerjee A., Duflo E. Good Economics for Hard Times. Moscow, Saint Petersburg, Publisher of the Gaidar Institute, 2021 [in Russian].

28. Kolodko G. Economy of new pragmatism: Definition, purpose, methods. Economy of Ukraine, 2020, No. 2, pp. 3-23. available at https://doi.org/10.15407/economyukr.2020.02.003 [in Ukrainian].

29. Nellie Bowles: Human Contact is Now a Luxury Good. News analysis. The New York Times, Sunday Review, March 23, 2019, available at: https://www.nytimes.com/2019/03/23/sunday- review/human-contact-luxury-screens.html (accessed on: 30.08.2021).

30. Bourmaud D. Two Frances through the prism of social movements. Current Problems of Europe, 2021, No. 3, pp. 113-135, available at: https://upe-journal.ru/files/2021_AnE_3_ BypMO_fl.pdf [in Russian].

31. Akaev A., Sadovnichy V. The human component as a determining factor of labor productivity in the digital economy. Problems of Forecasting, 2021, No. 1, pp. 45-58, available at: https:// ecfor.ru/wp-content/uploads/2021/01/tehnologicheskij-progress-i-trud-v-tsifrovoj- ekonomike.pdf [in Russian].

Размещено на Allbest.ru