Демографічні та ґендерні особливості розвитку публічного простору міста в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Демографічні та ґендерні особливості розвитку публічного простору міста в Україні

Лукін С.Ю., Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій при Київській обласній державній адміністрації

У статті проаналізовані демографічні та тендерні особливості розвитку публічного простору міста на основі теоретико-методологічного та функціонального підходів.

Встановлено, що саме публічний простір міста слугує об'єднуючою ланкою міста, саме він забезпечує його цілісність у фізичному та соціальному плані, забезпечуючи створення міської спільноти, відображаючи соціальний прояв міста. З'ясовано, що функціональний вимір розглядається як можливість для різних форм комунікації між жителями міст, а також ефективних форм комунікації під час отримання публічних послуг та ведення ефективного діалогу населення із представниками органів влади, а також відкритість і прозорість у прийнятті рішень керівниками органів державної влади, підприємств, установ і організацій щодо реалізації стратегій розвитку на певній території.

На основі аналізу наукових джерел визначено, що публічний простір передбачає постійну ефективну взаємодію і комунікацію у суспільстві. Публічний простір має бути відкритим та передбачати ефективний діалог влади і громади міста. Також відкрита комунікація у публічному просторі передбачає наявність суспільних інститутів та залучення представників громади міста до активних соціальних та політичних процесів у прийнятті політичних та соціальних рішень. Важливим аспектом у публічному просторі міста є безпека і реалізація суспільних інтересів жителів та гостей міста.

Для вдосконалення механізмів формування та реалізації гендерної політики у дослідженні публічного простору в Україні запропоновано такі шляхи вирішення цієї проблеми: конкретизувати принципи формування та реалізації тендерної політики на регіональному та місцевому рівнях; продовжити проведення тендерної експертизи проєктів нормативно-правових актів; удосконалити тендерно-статистичну звітність на регіональному рівні; посилити контроль громадських організацій за виконанням державних зобов'язань у сфері дотримання рівних прав і можливостей чоловіків та жінок; збільшити представництво жінок у органах державної влади на державному й регіональному рівнях шляхом просвітницьких заходів та популяризації діяльності жінок у органах влади; посилити вплив мас-медіа на формування суспільної тендерної свідомості тощо.

Ключові слова: публічний простір, суспільний простір, громадський простір, територія, приватна сфера, тендер, демографічні чинники.

Demographic and gender features of the development of the public space of the city in Ukraine

Lukin S.Yu.

The article analyzes the demographic and gender features of the development of the public space of the city on the basis of theoretical, methodological and functional approaches.

It is established that the public space of the city serves as a unifying link of the city, it is that ensures its integrity in physical and social terms, ensuring the creation of the urban community, reflecting the social manifestation of the city. It was found that the functional dimension is seen as an opportunity for various forms of communication between urban residents, as well as effective forms of communication in obtaining public services and effective dialogue with government officials, as well as openness and transparency in decision-making by public authorities, enterprises, institutions and organizations for the implementation of development strategies in a particular area.

Based on the analysis of scientific sources, it is determined that the public space involves constant effective interaction and communication in society. The public space must be open and provide for an effective dialogue between the city authorities and the community. Also, open communication in public space presupposes the existence of public institutions and the involvement of representatives of the city community in active social and political processes in political and social decision-making. An important aspect in the public space of the city is the safety and realization of public interests of residents and guests of the city.

To improve the mechanisms of formation and implementation of gender policy in the study of public space in Ukraine, the following ways to solve this problem are proposed: to specify the principles of formation and implementation of gender policy at the regional and local levels; continue to conduct gender expertise of draft regulations; to improve gender statistical reporting at the regional level; to strengthen the work of public organizations to fulfill state obligations in the field of equal rights and opportunities for men and women; increase the representation of women in public authorities at the state and regional levels through educational activities and promotion of women's activities in government; to strengthen the influence of the mass media on the formation of public gender consciousness, etc.

Key words: public space, territory, private sphere, gender, demographic factors.

Постановка проблеми

З розвитком сучасних технологій у великих містах, процесами урбанізації та субурбанізації (приміські території), збільшенням міграційних процесів населення із сільської місцевості у великі міста, а також з огляду на демографічні особливості та міграційні процесі внаслідок економічних криз, воєнних дій на Сході України, необхідним є здійснення системного аналізу розвитку публічного простору міста з урахуванням соціальних, економічних, політичних, демографічних та ґендерних особливостей.

Водночас у наукових публікаціях у сфері публічного управління та адміністрування ще не сформовано цілісного підходу до сутності публічного простору, хоча західноєвропейська наукова думка активно досліджує ці просторові форми протягом кількох останніх десятиріч.

Дослідження наукових підходів у вивченні публічного простору міста набуває все нових актуальних питань, які потребують ґрунтовного системного аналізу та рекомендацій щодо запровадження комплексних підходів до принципів їх реалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Натепер поняття «публічний простір» у наукових дослідженнях з публічного управління та адміністрування є не досить вивченим, хоча українськими вченими В. Бакуменко, М. Білинською, В. Бодровим, В. Гошовською, В. Колтун, В. Корженко, О. Коротич, Т Пахомовою, Я. Радиш, І. Розпутенком, В. Скуратівським, Ю. Сурміним, О. Сушинським та ін. уже висвітлювалось зазначене поняття з позиції вивчення взаємозв'язку публічного простору та публічної політики, розвитку громадянського суспільства та розвитку територіальних громад.

На нашу думку, необхідним є системний аналіз вивчення цього поняття з урахуванням усіх сучасних технологій та реформ у публічному управлінні. Поняття розвитку міста багатогранне й різноаспектне, тому цей процес постійно вивчається науковцями. Просторовий розвиток міста та його функції досліджуються у працях З. Герасимчук, Т Ніщик, Л. Руденко; проблемам соціально-економічного розвитку міст присвячено праці багатьох економістів, зокрема О. Бойко-Бойчук; актуальні питання забезпечення екологічної безпеки міст в умовах сталого розвитку постійно в зоні уваги таких вчених, як Ю. Голік, О. Ілляш, Л. Гришина, В. Доценко; проблеми формування організаційної структури управління розвитком міст висвітлено у працях В. Мамонової; питання тендерних і демографічних особливостей у публічному просторі розглядалися у наукових працях О. Димченко, Ю. Виставної, О. Гладун.

Постановка завдання. Мета статті - на основі теоретико-методологічного та функціонального підходів проаналізувати демографічні та тендерні особливості розвитку публічного простору міста.

Виклад основного матеріалу дослідження

Функціонування публічного простору міста українськими науковцями зазвичай розглядалося у таких наукових напрямах, як: культурологія, соціологія, архітектура. Так, у дослідженнях українських учених часто публічний простір міста ототожнюється із такими поняттями, як «суспільний простір», «громадський простір» або ж навіть «соціальний простір».

Як слушно зазначає М. Грищенко, «публічний простір відіграє провідну роль у функціонуванні міста. Визначений фізично, він пов'язує між собою розрізнені міські осередки (забезпечуючи логістичну функцію); у соціальному вимірі він відіграє соціально значущу роль інтеграції міського населення, забезпечуючи умови для створення незапланованої анонімної взаємодії «незнайомців». Саме тому публічний простір міста слугує об'єднуючою ланкою міста, саме він забезпечує його цілісність у фізичному та соціальному плані, забезпечуючи створення міської спільноти, відображаючи соціальний прояв міста» [3, с. 31-38].

Таким чином, «публічний простір міста» - це певний базис чи конструкт, а також комунікаційний простір, де відбувається взаємодія та спілкування між різними соціальними групами, де кожен громадянин може реалізувати своє право на участь у політичному, соціальному, релігійному житті великої та малої соціальної групи та суспільства загалом.

До публічного простору належать: вулиці, площі, парки, сквери та інші громадські місця, передбачені для спільного перебування різних груп населення, також до публічного простору ми відносимо і квазіпублічні місця (тобто місця, що перебувають у приватній власності, зберігаючи можливість відкритого доступу та забезпечують «комунікацію незнайомців», основною функцією таких місць є забезпечення проведення вільного часу та споживання товарів та послуг) - торговельно-розважальні центри, кафе тощо.

Певний публічний простір міста дає нам інформацію про латентні правила відкритих чи закритих просторів, психологічні та соціальні особливості приналежності до певної спільноти. У таких місцях часто актуалізуються та загострюються соціальні суперечності, конфлікти, владні відносини, проявляються соціальні цінності спільноти, її пріоритети та орієнтації, рівень інтегрованості, демократичності, відкритості, толерантності та розвитку спільноти, а також особливості ефектів соціалізації, соціальної ідентифікації та «сприйняття інших», що проявляються саме в умовах публічного простору міста. Ці особливості також важливо розглядати з точки зору тендерного і демографічного підходів, аналізуючи публічний простір міста.

За останні десять років ми можемо спостерігати суттєві демографічні та тендерні зміни у публічному просторі нашої країни. Ці суттєві зміни є відчутними у сільській місцевості та у великих містах України.

Важливими у наукових дослідженнях залишаються питання, присвячені вивченню саме таких аспектів розвитку публічного простору щодо демографічних і гендерних змін у суспільстві, як:

- вплив глобалізації та ринкових трансформацій на розвиток міст, проблеми та перспективи розвитку малих міст та сільських населених пунктів;

- просторові соціально-економічні зміни у великих містах, трансформація публічних просторів та ін.

Також у деяких наукових працях проаналізовані питання, в яких висвітлюється як міста по-різному адаптуються до викликів економічних трансформацій та демографічних змін.

Як слушно зазначає О. Гладун [2], особливістю демографічних структур як у великих містах, так і у сільській місцевості України є розривність, яка зумовлена різкими коливаннями рівнів народжуваності і смертності внаслідок соціальних потрясінь. Вона породжує хвилеподібні коливання вікової структури у часі, зумовлюючи соціально-економічні наслідки, пов'язані з різницею в чисельності поколінь, які вступають у певні, зумовлені віком соціальні групи, і виходять із них (школярі, працездатне населення, пенсіонери тощо). Соціальні катастрофи ХХ століття порушили нормальний хід демографічного розвитку країни, залишивши диспропорції у статевій та віковій структурах у публічних просторах міст і сільської місцевості.

Так, аналіз статистичних даних засвідчив, що співвідношення за статтю і віковими групами населення України постійно змінюється в часі. У другій половині ХІХ ст. діяла загальна тенденція до паритетного вирівнювання співвідношення між чисельністю чоловіків та жінок. Причому до російсько-японської війни загалом кількість чоловіків переважала кількість жінок, що пояснюється великою смертністю жінок під час пологів, неналежними санітарно-гігієнічними умовами та ставленням до жінок взагалі. За даними перепису населення 1897 р., в Україні фіксувалася повна гармонія у співвідношенні статей: на 100 українок припадав 101 українець. А вже після 1906 р. і дотепер завжди кількість жінок перевищувала кількість чоловіків [2].

На статеву диспропорцію дуже сильно вплинули соціальні катастрофи першої половини ХХ століття, особливо війни, під час яких спостерігалася надсмертність чоловіків. Вплив цих катастроф з часом зменшується, але диспропорція змінюється вкрай повільно, що вже пояснюється надсмертністю чоловіків у працездатному віці [2].

На початок 2018 р. чисельність чоловіків становить 86,0% від чисельності жінок. За прогнозними розрахунками фахівців ІДСД НАН України, співвідношення чоловіків та жінок не вирівняється навіть через п'ятдесят років [8].

Статевий дисбаланс, який виник унаслідок Другої світової війни, був особливо великим і зрештою визначав кількість шлюбів і народжуваність. У своїй статті А. Перковський і С. Пирожков вказують: «У 1946 році статево-вікові пропорції в Українській РСР серед дорослого населення працездатного віку склалися так: на кожні 100 жінок 1928-1917 років народження, тобто віком 18-29 років, було тільки 36,4 чоловіка» [2].

Основу розвитку будь-якої країни становить економічне зростання. Елементом економічної системи є ринок праці, функціонування якого багато в чому зумовлене демографічною ситуацією. Питання полягає не тільки у співвідношенні ємності ринку праці та кількості робочої сили: ситуацію визначає вікова структура робочої сили і всього населення. Економічна ситуація зумовлює можливість повноцінного фінансування соціальних програм, дитячих (дошкільних та шкільних) установ, вищих навчальних закладів, медичних установ, надання дотацій Пенсійному фонду тощо. Обсяг і структура таких витрат залежать від вікової структури населення, зокрема від співвідношення зайнятого та інших категорій населення. У демографії, на відміну від статистики ринку праці, для визначення цих параметрів використовують критерії віку без прив'язки до положення особи на ринку праці. Для загального аналізу населення розділяють на три великі вікові групи: молодші від працездатного віку, працездатного та старші за працездатний [2].

Тому, вивчаючи тендерні і демографічні особливості відкритого і закритого публічного простору міста, важливим є врахування і розподіл населення саме за такими віковими групами, як молодша вікова група від працездатного віку, працездатна вікова група та старша за працездатну вікова група.

Публічний простір і далі не лишається доступним для всіх однаковою мірою. Обмеженнями є ґендер і належність до певної спільноти. Урбанізація, здавалося б, намагається стерти ці обмеження, та насправді вона лише посилює їх. Економічний розвиток міста не робить публічний простір більш безпечним для жінок. Пересування їх, як і раніше, залежить від часу, мети перебування, оточення, певного району міста.

Для урбанізованих регіонів України характерні різні тенденції змін. Урбанізовані регіони мають 6 різних міграційних паттернів: міграційна модель столичного урбанізованого регіону з найвищим рівнем постіндустріальних трансформацій та найвищим рівнем життя населення (Київський регіон); міграційна модель урбанізованого регіону з високим рівнем постіндустріальних трансформацій (Харківський регіон); міграційна модель індустріального урбанізованого регіону з високим рівнем добробуту населення та низьким рівнем безробіття (Дніпропетровський регіон); міграційна модель приморського портово-промислового та туристично-рекреаційного урбанізованого регіону з високим рівнем добробуту населення (Одеський регіон); міграційна модель індустріального та туристично-рекреаційного урбанізованого регіону (Львівський регіон) [1].

Міграційний приріст населення характерний для міжрегіональних центрів Києва та Одеси, що передусім пов'язане з їхнім статусом та специфічним географічним положенням. Максимальний міграційний приріст характерний для приміських територій навколо Києва, Харкова, Львова та Одеси. Головними факторами внутрішньорегіональних та міжрегіональних міграційних потоків є статус столичності; рівень доходів населення; розвиток кон'юнктурних галузей господарства; рівень безробіття; географічне положення. Такі чинники, як стан забруднення навколишнього середовища та соціальне середовище проживання населення (поширення соціальних негараздів, злочинності, захворюваності, наркоманії, алкоголізму тощо), практично не впливають на міграційну поведінку населення України [1].

Отже, головними викликами розвитку міських поселень України є несприятливі зміни демографічної ситуації та економічні трансформації. Найбільш стійкі до демографічних та економічних викликів міста в Україні - це столиця держави (що суттєво випереджає інші міста України за всіма критеріями), міжрегіональні центри Харків, Дніпро, Одеса (які водночас мають істотні демографічні загрози) та Львів, міста із розвитком кон'юнктурних галузей промисловості (передусім галузей паливно-енергетичного комплексу та металургії із загрозами значного забруднення довкілля, а також окремі центри харчової промисловості), розвиненою сферою послуг (передусім транспортних та туристичних послуг). Найбільш вразливі міста - невеликі, переважно моноспеціалізовані та периферійні міста, для яких характерні демографічні проблеми та згортання промислового виробництва.

Розглядаючи питання тендерних аспектів у публічному просторі, нам би хотілось зазначити, що тендерна рівність є основою для ефективного управління (good governance). Формування та реалізація політики на всіх рівнях менш ефективні, якщо тендерний аспект не береться до уваги. А це, своєю чергою, гальмує розвиток у політичній, соціальній і, що особливо важливо в умовах кризи, економічній сферах. Нині це твердження вже майже стало аксіомою.

Нині тендерна політика не повинна реалізовуватися відокремлено і має бути інтегрована як невід'ємний складник інших політик. Тільки так можна досягти реальних зрушень. Адже справедливий розподіл і рівний доступ до ресурсів завжди буде мати вирішальне значення для забезпечення тендерної рівності. Ґендерна нерівність дуже поширена у всіх сферах економічного життя і призводить до великих втрат щодо продуктивності та рівня життя окремих людей та економіки загалом. Ґендерна рівність є реальною необхідністю, а не опцією. Ліквідація тендерного розриву має сенс не тільки з економічної точки зору, але вона також повинна бути найважливішим складником будь-якої стратегії сталого розвитку [1].

На основі аналізу теоретичних джерел, на нашу думку, повинні бути враховані заходи щодо підвищення ефективності функціонування тендерно- чутливих механізмів на ринку праці у публічних просторах міст України:

- зміцнення спроможності територіальних громад забезпечувати скоординовану та ефективну співпрацю з метою дотримання тендерної симетрії у системі ПРПР;

- покращення спроможності та обізнаності спільноти України щодо важливості врахування тендерно чутливого підходу з метою запровадження позитивних змін (через висвітлення важливих законодавчих та правозахисних проблем у системі ПРПР);

- збір та поширення на місцевому рівні вдалих практик щодо успішної співпраці між роботодавцем та працівником та органів влади у забезпеченні тендерної симетрії. Таким чином, назріла об'єктивна необхідність розробки проєктів, спрямованих на сприяння розвитку громадянського суспільства шляхом підвищення соціальної відповідальності та забезпечення тендерної симетрії у процесі розвитку сучасного ринку праці України [1].

Для удосконалення механізмів формування та реалізації гендерної політики у дослідженні публічного простору в Україні пропонуємо такі шляхи: конкретизувати принципи формування та реалізації тендерної політики на регіональному та місцевому рівнях; продовжити проведення тендерної експертизи проєктів нормативно-правових актів; удосконалити тендерно-статистичну звітність на регіональному рівні; посилити контроль громадських організацій за виконанням державних зобов'язань у сфері дотримання рівних прав і можливостей чоловіків та жінок; збільшити представництво жінок у органах державної влади на державному й регіональному рівнях шляхом просвітницьких заходів та популяризації діяльності жінок у органах влади; посилити вплив мас-медіа на формування суспільної тендерної свідомості тощо [1].

публічний гендерний політика демографічний

Висновки

З наведеного аналізу наукових джерел витікає, що публічний простір більше розглядають у напрямах соціології, культурології, архітектури, урбаністики, а предметом спеціального опрацювання у галузі науки є публічне управління та адміністрування. Це питання залишається не досить вивченим і потребує подальших наукових досліджень.

На основі аналізу наукових джерел визначено, що публічний простір передбачає постійну ефективну взаємодію і комунікацію у суспільстві. Публічний простір має бути відкритим та передбачати ефективний діалог влади і громади міста. Також відкрита комунікація у публічному просторі передбачає наявність суспільних інститутів та залучення представників громади міста до активних соціальних та політичних процесів у прийнятті політичних та соціальних рішень. Важливим аспектом у публічному просторі міста є безпека і реалізація суспільних інтересів жителів та гостей міста.

Для удосконалення механізмів формування та реалізації гендерної політики у дослідженні публічного простору в Україні пропонуємо такі шляхи: конкретизувати принципи формування та реалізації тендерної політики на регіональному та місцевому рівнях; продовжити проведення тендерної експертизи проєктів нормативно-правових актів; удосконалити тендерно-статистичну звітність на регіональному рівні; посилити контроль громадських організацій за виконанням державних зобов'язань у сфері дотримання рівних прав і можливостей чоловіків та жінок; збільшити представництво жінок у органах державної влади на державному й регіональному рівнях шляхом просвітницьких заходів та популяризації діяльності жінок у органах влади; посилити вплив мас-медіа на формування суспільної тендерної свідомості тощо.

Отже, впровадження тендерної рівності нині потребує від суспільства не лише теоретичного підґрунтя, але й конкретних практичних кроків. Розв'язання актуальних питань, що стосуються тендерної політики в українському суспільстві, є досить важливим. Саме їх вирішення дасть змогу впровадити тендерну рівність у публічному просторі.

Список літератури

1. Ґендерно-орієнтоване бюджетування: аналіз програм, які фінансуються з бюджету, з позиції тендерної рівності : посібник для працівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. 2018. 34 с.

2. Гладун О.М. Нариси з демографічної історії України ХХ століття: монографія. НАН України, Ін-т демограф. та соціальн. дослідж. ім. М.В. Птухи. Київ, 2018. 224 с.

3. Грищенко М. Публічний простір міста як об'єкт соціологічного дослідження. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. 2016. Вип. 1. С. 31-38.

4. Димченко О.В. Ґендерні особливості розвитку сучасного ринку праці України / О.В. Димченко, Ю.Ю. Виставна. Тендерна політика міст: історія і сучасність. Випуск 4. 2018. С. 53-54.

5. Жулькевська О.В. Суспільний простір міста як об'єкт соціологічного вивчення та емпіричний референт соціальних змін / О.В. Жулькевська, М.В. Грищенко. Соціологічні студії. 2012. № 1. С. 61-66.

6. Котуков О. Теоретичні засади формування публічного та публічно-політичного просторів. Ефективність державного управління. Collection of scientific works. 2015. Issue 43. “Efficacy Public Administration”

7. Колтун В.С. Публічний простір у процесах консолідації територіальних громад. «Державне управління: удосконалення та розвиток», 2018 р. С. 1-5.

8. Прогноз чисельності населення по Україні. Версія 2017 року.

9. Сеннет Р. Падение публичного человека. Москва: Логос, 2002. 424 с.

10. Тищенко І.М. Міський публічний простір: підходи до визначення.Маґістеріум. Випуск 59. Культурологія, 2017, р. С. 26-33.

11. Neal Zachary. Seeking common ground: three perspectives on public space. In: Proceedings of the Institution of Civil Engineers. Urban Design and Planning. Issue DP000, 2018, pp. 1-8.

Размещено на Allbest.ru