Twitter-дискурс у контексті реалізації громадської дипломатії та формування іміджу держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Twitter-дискурс у контексті реалізації громадської дипломатії та формування іміджу держави

Л.О. Дорош, Ю. Копей

Анотація

Проаналізовано особливості використання соціальної мережі Twitter у контексті реалізації класичної та громадської дипломатії, формування зовнішньополітичного іміджу держави. Виокремлено специфіку зовнішньополітичного дискурсу у мережі Twitter (ідеологічність, інформативність, інтенціональність, масс-медіа- орієнтованість, національно-культурна специфіка, суб'єктивність, поліфонічність). Наголошено на необхідності використовувати можливості мережі Twitter для популяризації своєї країни, демонстрації її відкритості та покращення діалогу з іноземною громадськістю.

Ключові слова: Twitter, Twiplomacy, зовнішньополітичний дискурс, соціальна мережа, цифрова дипломатія, громадська дипломатія, імідж держави.

Abstract

L. Dorosh, Y. Kopey TWITTER-DISCOURS IN THE CONTEXT OF IMPLEMENTATION OF PUBLIC DIPLOMACY AND FORMATION OF STATE FOREIGN POLICY IMAGE

It is analyzed pecularities of using Twitter social network in context of implementation traditional (classical) and public diplomacy andformation of state foreign policy image. Taking into account that content of public diplomacy fulfilles in communication between state and extra-state structures with the foreign public, and actors of which are active youth, bloggers, independent journalists, ordinary citizens, the research heighlights the necessity of using social networks in the diplomatic practice as a new form official government agencies and the public communication, in order to expand the potential audience, implement the strategic orientation of the foreign policy discourse of any country. The relevance of this research is predetermined by implementation of Twitter-network into diplomatic andpublic activities in Ukrainian foreign policy strategy. Among urgent hybrid challenges to the national security of Ukraine (mainly in the information sphere), it is underlined that using social networks within the framework of implementation traditional and public diplomacy of Ukraine needs special attention, and foreign experience can be useful in process of forming the Ukrainian state image abroad. The article depictspecularities of foreign political Twitter discours (in particalar diplomatic twitter diacurse is ideological, informative, intentionality, mass-media orientated, national-cultural specified, subjective). It is proved that Twitter is the best tool used by both politicians andpublic to exchange ideas, disseminate information about their activities, and discuss current events at the national and international levels. It is calculated that the absolute majority (93%) of world population are active users of Twitter and other social networks. It is amphasized on the necessity of using Twitter's capabilities to promote their country, demonstrate its openness and improve dialogue with the foreign public. It is also argued that Twitter-diplomacy, as a component of electronic diplomacy, can become an important communication component of inter-state relations, will promote convergence of public and ruling elite within the state and converge positions of ruling elite and public of different countries on various international issues.

Key words: Twitter, Twiplomacy, foreign politicy discourse, social network, digital diplomacy, public diplomacy, state image.

Публікація містить результати досліджень, проведених за грантом Президента України за конкурсним проектом №Ф75/195-2018 Державного фонду фундаментальних досліджень.

Інновації в галузі інформаційно-комунікаційних технологій відіграють важливу роль у сучасному інформаційному суспільстві, впливають на поведінку громадян та змінюють способи їх спілкування. Науково-технічний прогрес сьогодні визначає функціонування (роботу) соціальних, культурних та адміністративних інституцій в державі. Поява мережі Інтернет розширила можливості різних форм комунікації, поширення та обміну інформацією, об'єднуючи людей на локальному та глобальному рівнях та зменшуючи значення географічних кордонів. соціальний мережа дипломатія імідж

У рамках сьогоденного значного посилення реалізації електронного врядування можемо констатувати появу нового комунікативного явища - цифрової дипломатії, передусім у класичному трактуванні терміна «дипломатія» як офіційної діяльності органів зовнішньополітичних відносин держави із захисту національних інтересів держави та просування її іміджу на міжнародній арені (у цьому випадку цифровими засобами). Реалізуючи таку мету, йдеться про прагнення держави залучити суспільство до аудіовізуальних потоків мережевого типу комунікації [1, с. 55]. Таке сучасне прочитання зовнішньополітичної діяльності у наш час безпосередньо переплітається із реалізацією громадської дипломатії (англ. public diplomacy), змістом якої є комунікація державних і навколодержавних структур із іноземною громадськістю, а суб'єктами такої комунікації стають активна молодь, блогери, незалежні журналісти, пересічні громадяни [4]. Розширення потенційної аудиторії, стратегічна спрямованість зовнішньополітичного дискурсу на активне впровадження інформаційних технологій призвели до використання в дипломатичній практиці соціальних мереж, як нової форми комунікації офіційних державних структур та громадськості.

Широкі функціональні можливості соціальних мереж (до прикладу, Facebook, Twitter і Instagram, Snapchat, WhatsApp та Telegram) відповідають сучасній відкритій зовнішньополітичній діяльності та допомагають значно збільшити потенціал взаємозв'язків держави із громадськістю. Відтак, дипломатичний дискурс сьогодні стає більш відкритим, схожим за специфікою реалізації із медіа-дискурсом.

Соціальні мережі - це засоби масової інформації, які стали важливою платформою для поширення інформації. Їх швидкий розвиток змінив форму спілкування та спосіб «споживання» громадськістю поданої інформації (як з точки зору поширювача повідомлення, змісту самого повідомлення та його реципієнта). Соціальні мережі поєднують в своїй структурі віртуальні елементи з компонентами реального світу, що дозволяє завоювати величезну популярність серед мас, і саме це привернуло увагу політиків та керівників урядів, громадських активістів тощо. Відтак, соціальні мережі почали використовувати як стратегічний ресурс, адже багатомільйонна аудиторія стежить за стрічками новин, у тому числі у мережі Twitter, щоб знати останні новини та події [7; 15].

На відміну від традиційних ЗМІ (телебачення, радіо та газет) соціальні мережі одразу створюють діалог між користувачами на тему національних та міжнародних питань, що є перевагою при формуванні зовнішньополітичного іміджу держави. Через аккаунти в соціальних мережах політичні лідери, державні установи, громадські організації, приватні компанії та пересічні громадяни підтримують зв'язок з іншими користувачами, з метою донести до них важливу інформацію. Таким чином, соціальні мережі сьогодні перетворюються на новий громадський форум і новий політичний інструмент громадян, які можуть застосовувати його для впливу на владні рішення, оскільки велика кількість людей зможуть висловлювати свої думки в режимі он-лайн [5]. Відтак, вважаємо актуальним дослідження дискурсу Twiplomacy, або використання соціальної мережі Twitter в дипломатичних та політичних цілях, у рамках реалізації класичної та громадської дипломатії, формування іміджу держави на міжнародній арені. Актуальним таке дослідження є й з точки зору виокремити стратегії імплементації Twitter-мережі у дипломатичну та громадську діяльність в Україні. У світлі актуальних гібридних викликів національній безпеці України (головно, в інформаційній сфері) використання соціальних мереж в рамках реалізації класичної та громадської дипломатії України потребує особливої уваги, а закордонний досвід може стати корисним для формування іміджу нашої держави за кордоном.

Метою статті є дослідити особливості застосування та зовнішньополітичного дискурсу в рамках соціальної мережі Twitter для дипломатичної діяльності та формування іміджу держави.

Джерельну базу цього дослідження становлять роботи, в яких аналізуються особливості дипломатичного Twitter-дискурсу. Так, особливий інтерес викликає стаття «Електронна дипломатія: зовнішня політика в 140 символах» [9], опублікована в BBC News Magazine, у якій йдеться про те, що, незважаючи на розмір повідомлень в Twitter (всього 140 символів), багато політиків та громадських діячів використовують цю соціальну мережу для збільшення свого впливу в мережі інтернет та розглядають її як альтернативу (масовим розсилкам через електронну пошту.

Також важливим джерелом інформації для цього дослідження стали аналітичні матеріали, зібрані у рамках сайту «E-Diplomacy Hub» [8], де в режимі реального часу акумулюється Twitter-активність глав держав і представників зовнішньополітичних відомств. Для того, щоб зрозуміти, яку роль відіграє Twitter у світових політичних процесах ми звернулися до даних дослідження американської науково-дослідної групи зі зв'язків з громадськістю Burson-Marsteller, присвяченого розвитку Twitter і участі в ньому політиків різних країн, яке наочно демонструє, що на кінець 2013 р. комунікативний майданчик цієї соціальної мережі використовували більше 80% глав держав, що на 60% більше порівняно з 2010 роком [12]. Повідомлення у мережі є не лише інформаційним, а й іміджевим, ресурсом, оскільки відображає як особисті, так і офіційні позиції, погляди дипломатів та політичних лідерів держави, її громадського активу з приводу тієї чи іншої події на міжнародній чи внутрішньополітичній арені. Ці повідомлення викликають реакцію користувачів соціальної мережі - коментарі та ретвіти, кількість яких, дозволяє оцінити соціальні настрої цільової аудиторії та впливовість конкретного політичного діяча, дипломата чи державної структури.

Аналіз джерельної бази та стану дослідження особливостей використання соціальної мережі актуалізує дослідження зовнішньополітичного дискурсу в мережі Twitter, яка перетворюється у комунікаційну складову міждержавних та міжособистісних відносин, у тому числі й України, з метою поширення інформації про свою країну та зближення з громадськістю інших держав.

Twitter - найбільший мікроблоговий он-лайн сервіс та третя за величиною соціальна мережа (після Facebook та YouTube), що була створена командою американських програмістів на чолі з Джеком Дорсі в 2006 р. Ця мережа розвивалася рекордно швидкими темпами і вже в січні 2014 р. налічувала 560 млн. зареєстрованих користувачів, які створювали 340 млн. взаємодій в день і більше 1,6 млрд. запитів пошуку в день. Twitter відрізняється тим, що дозволяє відправляти короткі текстові повідомлення, так звані «твіти» (tweets), які відображаються на головній сторінці користувача. Користувачі можуть підписатися на «твіти» інших користувачів, і ця дія називається «фоловити» (Follow), а користувачів називають - «фоловерами» (Followers) та «підписниками». Повідомлення можуть бути як публічними, так і можуть поширюватися обмежено, з'являючись у стрічці лише кількох фоловерів. Кількість користувачів Twitter вказує, що ця соціальна мережа є лідером в сфері мікроблогів. Twitter - це оптимальний інструмент, який використовується, щоб коментувати події, які відбуваються в реальному житті, поширювати важливі повідомлення; він також служить для обміну думками, проведення інтерв'ю (у тому числі й у прямому ефірі за допомогою сервісу, пов'язаного з «twitcam» - технологією livestream) [5].

Як і будь-яка соціальна мережа, Twitter диктує певні умови її використання. Twitter - це мікроблоговий сервіс обміну текстовими повідомленнями, максимальний розмір яких впродовж 11 років становив 140 символів. 26 вересня 2017 р. розмір твітів було збільшено вдвічі, і сьогодні він дорівнює 280 символам. Проте у версіях японською, корейською та китайською мовами залишиться обмеження в 140 знаків. Один із засновників Twitter Біз Стоун зазначив, що причина збільшення кількості символів повідомлення полягає у тому, що раніше 19% твітів англійською мовою перевищували ліміт в 140 знаків, через що користувач витрачав багато часу на редагування, а іноді навіть відмовлявся від публікації твіту. Генеральний менеджер Twitter Алізе Розен підсумувала те, що з новим лімітом всього 1% твітів англійською перевищив ліміт у 280 символів, а користувачі, які використовували в повідомленнях всі 280 символів, отримували більше лайків, ретвітів та фоловерів [2].

Соціальна мережа Twitter - нова соціальна медіа-платформа, яка дає можливість зменшити дистанцію у взаємовідносинах громадян та політиків, їх спілкуванні один з одним. Це є вигідним для обох сторін: громадяни можуть впливати на владну верхівку, висловлюючи свої погляди в мережі, а влада, навпаки, моніторити суспільні настрої та популяризувати власну політичну програму. Тобто, можемо спостерігати процес зміни форми політичних комунікацій, появу нових каналів зв'язку, підвалини для чого були закладені урядом Швеції ще в 2011 р., під час створення національного он-лайн проекту, для популяризації іміджу країни за її межами [16].

Девід Кемерон, колишній прем'єр-міністр Великої Британії, так прокоментував початок використання соціальної мережі Twitter, як дипломатичного інструменту:

«Багато хто каже, що люди ... не цікавляться політикою ... Я думаю, це тому, що це все було ... «згори» ... Зараз, надаючи громадянам доступ до інформації через Twitter та Facebook, ми запрошуємо їх до участі у політичному житті країни... Як правило, якщо уряд хоче співпрацювати з людьми, нам потрібно буде вкладати мільйони фунтів у наш власний веб-сайт, а за допомогою Twitter ми отримуємо громадські консультації безкоштовно» [14].

Саме тому соціальна мережа Twitter - це вибір урядів та міністерств закордонних справ. Про це свідчить значна кількість офіційних державних та приватних аккаунтів політичних діячів на цій платформі. Науково-дослідна група зі зв'язків з громадськістю Burson-Marsteller проаналізувавши використання світовими лідерами та офіційними урядами основних соціальних медіа-платформ, таких як Twitter, Facebook, Instagram, Periscope і Snapchat, виявила наявність 856 облікових записів Twitter, що належать главам держав та урядів, а також міністрам закордонних справ у 178-ми країнах, що становить 92% усіх країн-членів ООН, а загальна аудиторія їх послідовників становить 356 мільйонів. Усі, окрім одного з урядів Великої двадцятки, офіційно присутні у Twitter, а шість лідерів G7 мають особистий обліковий запис у Twitter. Канцлер Німеччини Ангела Меркель є єдиним лідером G7, яка «уникає» присутності у цій соціальній мережі. Всі європейські уряди мають офіційні аккаунти у Twitter; у Латинській Америці лише уряд Нікарагуа не має офіційного облікового запису Twitter і тільки 15 країн з Африки, Азії та Тихоокеанського регіону відсутні на просторах соціальної мережі Twitter [12].

Причиною такого широкого використання Twitter є те, що ця соціальна мережа є популярною серед інтернет-користувачів всього світу, а отже, дає можливість охопити максимально широку аудиторію як серед громадян власної країни, так і за кордоном. Наприклад, після запуску нового аккаунта представництва Державного департаменту США в Туреччині, помічник представника з публічних справ і цифрової стратегії Вікторія Ессер заявила, що її відомство завжди шукало способи розширити свої можливості інформування аудиторії, та можливості її зацікавлення. Соціальні медіа дозволяють здійснювати це завдання в режимі реального часу і охопити настільки широкий радіус дії, про який, як зазначила В. Ессер, в Державному департаменті у період існування тільки традиційних нецифрових засобів публічної дипломатії могли тільки мріяти [11].

Присутність он-лайн проте не є гарантом ефективної комунікації в межах мережі Twitter. Дослідження «Twiplomacy 2017» ілюструє, що існує зростаючий цифровий розрив між урядами, які активно використовують соціальні мережі, застосовуючи спеціально створені групи, і тими, хто вважає цифрову заангажованість небажаною, відтак, присвячує їй мало уваги та ресурсів. Тим не менш, інтенсивне використання урядами та політичними діячами он-лайнових каналів призвело до хвилі відкритості та прозорості в діяльності урядових структур, якої раніше ніколи не було. Навіть китайський уряд, відомий блокуванням західних соціальних мереж, повільно виявляє зацікавленість у соціальних мережах, а деякі його дипломатичні місії активно співпрацюють з іноземними партнерами у Twitter [12].

За підсумками дослідження 2017 р., мережа Twitter, зокрема, стала дипломатичним барометром, інструментом, який використовується для аналізу та прогнозування міжнародних відносин. Першою ж країною, яка перенесла дипломатичну сферу діяльності у Twitter площину була Швеція. У 2011 році її уряд створив національний проект для популяризації іміджу країни, використовуючи Twitter (@Sweden). Концепція проекту полягала в тому, що рандомно обраному громадянину Швеції щотижня надавався доступ до облікового запису @Sweden і ці особи отримували право твітувати те, що вони вважали за потрібне, та коли вважали за потрібне [10].

Сполучені Штати Америки одними з перших застосували цифрову дипломатію на практиці. Систему електронного врядування у США було імплементовано ще в лютому 1997 р., коли американська адміністрація виступила з ініціативою «Удосконалення урядової діяльності через нові технології», а в 2000 році стартував проект FirstGov, що об'єднав близько 20 000 сайтів державних органів різних рівнів. Орієнтуючись на сучасні реалії, у США поширилась кампанія Tweet Congress з метою сприяння прозорості влади, із закликами до представників Конгресу використовувати Twitter (@TweetCongress) [13].

Стрімке зростання присутності кількості політиків в соціальній мережі Twitter пояснюється декількома факторами. По-перше, популярна мережа мікроблогів, крім перерахованих вище можливостей, не дозволяє журналістам спотворювати слова політиків, оскільки будь-який бажаючий може перевірити точність цитування (саме до цієї преференції апелював Дональд Трамп, пояснюючи свою «про-Twitter» позицію). Подруге, Twitter передає інформацію швидше, ніж традиційні ЗМІ: будь-який актуальний твіт, тільки з'явившись на сторінці мережі, може стати джерелом новин традиційних ЗМІ. По-третє, Twitter користувачі всього за один клік можуть стати «друзями» президентів, будучи не знайомими з ними особисто, і напряму задати їм питання, що дозволяє політикам вибудовувати горизонтальну комунікацію з громадянами. Крім того, фоловери політичних лідерів за допомогою ретвітів, самі поширюють контент, що публікується політиками, збільшуючи їх присутність в самій соцмережі, в інтернеті і в засобах масової інформації, які нерідко публікують найбільш значущі повідомлення президентів [6, с. 139].

Визначаючи особливості зовнішньополітичного дискурсу в рамках Twitter мережі доцільно вказати, що використання соціальної мережі Twitter представниками владної верхівки та державних структур, громадськості зумовлює виникнення відповідної комунікативної ситуації. Політичний медіа дискурс в Twitter - це комунікативний процес, що розвивається в рамках платформи Twitter та спрямований на досягнення певної мети: просування ідеології, установки, іміджу. Як і кожна комунікативна платформа, соціальна мережа Twitter диктує свої умови використання та створює певні рамки спілкування між користувачами. На основі дослідження К. В. Нікітіної [3] можемо виділити особливості дипломатичного медіа дискурсу у мережі Twitter: ідеологічність (ideological aspect). Twitter став прямим засобом спілкування політиків та їх послідовників (громадян) «без посередників», від першої особи. У Twitter- площині, політики (або їх представники) здійснюють прямий контакт з виборцями, з індивідами, демонструють процес прийняття рішень, що стосуються суспільного і політичного життя, формуючи громадську думку щодо тієї чи іншої позиції чи ідеологічної платформи політика загалом;

інформативність (informative aspect). Політичний медіадискурс Twitter є поясненням і оцінкою дій політиків, політичних партій, законів, правових актів і т.д.

інтенціональність (intentional aspect). Політичний дискурс у Twitter мережі часто має маніпулятивні характеристики. Метою комунікації є захоплення, збереження і зміцнення влади над суспільною свідомістю мас, тобто вплив, спрямований на формування громадської думки. Політичний медіа дискурс Twitter - комунікативне явище, а будь-яка комунікація - це цілеспрямований вплив. Комунікація в політичній сфері Twitter цілеспрямована, і впливає на аудиторію з певною метою. Наприклад, навіть віддалені від політики індивіди (артисти, актори, підприємці і т.д.) при певному політичному завданні починають впливати на формування громадської думки:

мас-медіа-орієнтованість (massmedia-orientation). Громадська суспільна думка стає засобом здобуття, реалізації та утримання політичної влади. Наприклад, політичний аккаунт Б. Обами (@BarackObama), апелюючи до поняття «friend» («друг»), прагне завоювати виборців, чим більше таких «друзів», тим вищі шанси на перемогу політика.

національно-культурна специфіка (national-cultural specificity). Специфіка англомовного Twitter відрізняється від українськомовного, і це обумовлено не тільки відмінностями у мовах, але і конкретними життєвими умовами. Змістове повідомлення у соціальній мережі Twitter є культурним продуктом і водночас, одиницею, яка презентує та поширює певну культуру. Те, що є своєрідною цінністю в одному суспільстві, може викликати неприйняття в іншому суспільстві і бути неприпустимим для публічного обговорення.

суб'єктивність (subjectivity). Політичний дискурс Twitter носить суб'єктивний характер: вся інформація, події та факти подаються читачам у вигляді суб'єктивних інтерпретацій. Twitter є зручним і комфортним майданчиком для маніпулювання інформацією в необхідному для адресанта напрямку.

поліфонічність (polyphony). Для дипломатичного Twitter дискурсу характерним є поліфонічність спілкування, яка передбачає демократичний стиль спілкування (довірлива атмосфера, плюралізм думок і т.д.). Політичні аккаунти «відкриті» для спілкування в онлайн-режимі для всіх фоловерів (послідовників) твіттер-аккаунта. Одне повідомлення спонукає необмежену кількість комунікативних дій (коментарів, ретвітів і т.д.) [3].

Аналізуючи активність урядовців через дослідження Twiplomacy 2017 можна констатувати факт, що більше половини світових політиків, дипломатів та державних структур є активними у соціальних медіа. Twitter - це оптимальний інструмент, який використовується політиками та громадськістю для обміну думками, поширення інформації про свою діяльність, обговорення актуальних подій на внутрішньодержавному та міжнародному рівнях. Наразі абсолютна більшість (93%) держав світу присутні у Twitter та інших соціальних мережах. Отже, Twitter-дипломатія, як складова електронної дипломатії, є найбільш потужною комунікаційною складовою міждержавних відносин у світі, яка при правильному її використанні, сприятиме зближенню громадськості та владної верхівки в межах держави та зближенню позицій владної еліти та громадськості різних країн з різноманітних міжнародних питань.

Поява першого проекту Швеції у соціальній мережі Twitter засвідчила появу дипломатичного дискурсу в рамках цієї мережі. Поступова поява у Twitter офіційних державних структур - облікових записів парламентів, урядів, міністерств закордонних справ, посольств та консульств, а також існування в мережі облікових записів глав держав, прем'єр-міністрів та міністрів закордонних справ демонструє потенціал використання мережі, як інструменту дипломатичної діяльності. На сьогоднішній день Twitter-дипломатія призвела до революції у царині зовнішньополітичних відносин, суттєво поліпшуючи взаємозв'язки політичних лідерів, громадських активістів та пересічних громадян в усьому світі. Активне використання Twitter-мережі в розвитку зовнішньополітичних відносин надає нові можливості, зокрема: поширення інформації про повсякденну діяльність постійно зростаючій інтернет-аудиторії, та навпаки, дозволяє дізнаватися про думки, зауваження, пропозиції світової спільноти; також така форма комунікації дозволяє громадянам, журналістам отримати безпосередній доступ до політичних лідерів. Отож, аналізуючи феномен Twiplomacy, можемо зробити висновок, що поява зовнішньополітичного дискурсу в рамках соціальної мережі Twitter, особливостями якого є ідеологічність, інформативність, інтенціональність, мас-медіа- орієнтованість, національно-культурна специфіка, суб'єктивність та поліфонічність, сприятиме підвищенню ефективності традиційної дипломатичної діяльності.

Отже, мережа Twitter сьогодні перетворюється у центр зовнішньої політики 2.0, стає одним із ключових компонентів цифрової дипломатії. Провідні аналітичні центри передбачають, що в майбутньому Twitter відіграватиме більш важливу роль на світовій арені. Вже зараз ця соціальна мережа впливає на те, як світові лідери та громадськість взаємодіють між собою. Twiplomacy - це нова можливість і, водночас, реалії ХХІ століття. Отож, сьогодні й надалі слід використовувати цю можливість для популяризації своєї країни, демонстрації відкритості політиків та готовності їх до діалогу з громадськістю, та громадськості між собою. Водночас, Twitter-стратегія повинна бути ретельно продуманою, особливо щодо формування та поширення іміджу країни за її межами, враховуючи можливу реакцію (чи у випадку гібридної війни - контрнаступ) на повідомлення в мережі. Сьогодні для політичних еліт та громадськості нашої держави особливо важливим має стати відфільтровування так званих fake news, твітів-провокацій, які поширюються через соціальні мережі, спотворюючи реальну позицію країни та її громадян, руйнуючи напрацювання у сфері зовнішньополітичного іміджу України.

Список використаної літератури

1. Викулова Л.Г. Структуры моделирования ценностных ориентиров дискурса социальной реальности в массмедийном коммуникативном пространстве / Л.Г. Викулова, Е. Ф. Серебренникова // Вестник Московского городского педагогического университета. Серия : Филология. Теория языка. Языковое образование. - 2014. - № 2 (14). - С. 55-63 ; Vikulova L. G. Struktury modelirovaniya tsennostnykh orientirov diskursa sotsialnoy realnosti v massmediynom kommunikativnom prostranstve / L.G.Vikulova, Ye.F.Serebrennikova // Vestnik Moskovskogo gorodskogo pedagogicheskogo universiteta. Seriya : Filologiya. Teoriya yazyka. Yazykovoe obrazovanie. - 2014. - № 2 (14). - S. 55-63.

2. Дмитренко О. Twitter збільшив ліміт знаків у повідомленнях з 140 до 280 / О. Дмитренко // Watcher. - 2017. - 8 листоп.

3. Dmytrenko O. Twitter zbilshyv limit znakiv u povidomlenniakh z 140 do 280 / O. Dmytrenko // Watcher. - 2017. - 8 lystop.

4. Никитина К.В. Политический дискурс СМИ и его особенности, создающие предпосылки для манипуляции общественным сознанием / К. В. Никитина // Управление общественными и экономическими системами. - 2006. - № 2.

5. Nikitina K. V. Politicheskii diskurs SMI i ego osobennosti, sozdayushchie predposylki dlya manipulyatsii obshchestvennym soznaniem [Elektronnyy resurs] / K. V. Nikitina // Upravlenie obshchestvennymi i ekonomicheskimi sistemami. - 2006. - № 2.

6. Сухорольська І. Ю. Використання соціальних мереж у громадській дипломатії / І. Ю. Сухорольська. - Інформація, комунікація, суспільство 2014 : матер. 3-ої Міжнар. наук. конф. ІКС-2014, м. Львів, м. Славське, 21-24 травня 2014 р. - Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2014. - С. 114-115

7. Sukhorolska I. Yu. Vykorystannia sotsialnykh merezh u hromadskii dyplomatii [Elektronnyi resurs] / I. Yu. Sukhorolska. - Informatsiia, komunikatsiia, suspilstvo 2014 : mater. 3-oi Mizhnar. nauk. konf. IKS-2014, m. Lviv, m. Slavske, 21-24 travnia 2014 r. - Lviv : Vydavnytstvo Lvivskoi politekhniky, 2014. - S. 114-115.

8. Торреальба А. А. Твитпломатия: влияние социальной сети Твиттер на дипломатию / А. А. Торреальба // Вестник Российского университета дружбы народов. Серия : Международные отношения. - 2015. - Т. 15, № 3. - С. 152-165 ; Torrealba A. A. Tvitplomatiya: vliyanie sotsialnoi seti Tvitter na diplomatiyu / A. A. Torrealba // Vestnik Rossiyskogo universiteta druzhby narodov. Seriya : Mezhdunarodnye otnosheniya. - 2015. - T. 15, № 3. - S. 152-165.

9. Филаткина Г.С. Твипломатия как коммуникативный инструмент современных латиноамериканских политических лидеров (2010-2014 гг.) / Гелия Сергеевна Филаткина // Современная медиасреда: творчество и технологии. Взгляд молодых исследователей : межвуз. сб. науч. работ студентов и аспирантов. / ред. М. А. Бережная, сост.

10. Е. А. Королев. СПб.: С.-Петерб. гос. ун-т, Ин-т «Высш. шк. журн. и мас. коммуникаций», 2014. - Вып. 14. - С. 136-145; Filatkina G.S. Tviplomatija kak kommunikativnyj instrument sovremennyh latinoamerikanskih politicheskih liderov (2010-2014 gg.) / Gelija Sergeevna Filatkina // Sovremennaja mediasreda: tvorchestvo i tehnologii. Vzgljadmolodyh issledovatelei : mezhvuz. sb. nauch. rabot studentov i aspirantov. Vyp. 14 / red. M. A. Berezhnaja, sost. E. A. Korolev. SPb.: S.-Peterb. gos. un-t, In-t «Vyssh. shk. zhurn. i mas. kommunikacii», 2014. - Vyp. 14. - S. 136-145.

11. Цветкова Н. Программы Web 2.0. В публичной дипломатии США / Н. Цветкова // США и Канада: Экономика, политика, культура. - 2011. - № 3. - С. 109-122 ; Tsvetkova

12. N. Programmy Web 2.0. V publichnoi diplomatii SShA / N. Tsvetkova // SShA i Kanada: Ekonomika, politika, kultura. - 2011. - № 3. - S. 109-122.

13. AFP launches “the e-diplomacy hub”, an innovative tool for exploring the world of digital diplomacy / AFP. - 21.06.2012.

14. Bryant N. E-diplomacy: Foreign policy in 140 characters N. Bryant // BBC News. - 2012. - 18 July.

15. Christensen C. Curating a nation on Twitter / C. Christensen // The International Journal of Media and Culture. - 2013. - Vol. 11, № 1. - Р. 30-46.

16. Hanson F. Revolution @State: The Spread of E-diplomacy / F. Hanson. - Sydney : Lowy Institute for International Policy, 2012. - 33 p.

17. Lufkens M. Twiplomacy Study 2017 / M. Lufkens // Twiplomacy. -2017. - May 31.

18. Parmelee J. H. Politics and the Twitter Revolution: How Tweets Influence the Relationship between Political Leaders and the Public / J. H. Parmelee, S. L. Bichard. - Lanham, Md. : Lexington Books, 2012. - 247 pp.

19. Stoddart A. Politicians should use Twitter to engage more, and broadcast less / A. Stoddart // Democratic Audit. - 2013. - 28 sept.

20. Wasserman S. Social Network Analysis in the Social and Behavioral Sciences // Wasserman S. Social network analysis : methods and applications / S. Wasserman, K. Faust. - New York : Cambridge University Press, 1994. - P. 3-27.

21. Yepsen E. A. Practicing successful Twitter public diplomacy: a model and case study of U.S efforts in Venezuela / E. A. Yepsen // Los Angeles : Figueroa Press, 2012.

Размещено на Allbest.ru