Особливості формування готовності до сімейного життя у студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості формування готовності до сімейного життя у студентської молоді

Анастасія Франчук

(студентка I курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат психологічних наук,

доцент Васецька Т.М.

Анотація

Сім'я є одним з найважливіших соціальних інститутів, який вимагає постійного наукового дослідження. Особливо гостро стоїть ця потреба в період економічних, політичних, соціальних змін в нашому суспільстві. Зростання числа розлучень, особливо в перші роки подружнього життя, свідчить про необхідність і актуальність пошуків шляхів стабілізації сім'ї, зокрема вивчення основних підходів до її створення, формування у молоді адекватного образу майбутнього шлюбного партнера.

Ключові слова: сімейне життя, шлюб, шлюбний партнер, сімейні відносини

Постановка проблеми

Сімейне життя пред'являє до людини чимало вимог. Серед факторів, що визначають стабільність молодих сімей, виділяють саме готовність молоді до шлюбу. Ще зовсім недавно вважалося, що молода людина по досягненню певного віку вже повністю готова до створення сім'ї. Однак культурно-історична динаміка суспільних відносин не тільки не виключає, але й передбачає необхідність спеціальної підготовки підростаючих поколінь до життя в сім'ї.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблема вибору шлюбного партнера розглядається в роботах різних психологів і соціологів, які досліджували сімейні відносини (І. В. Гребенников, С. І. Голод, С. В. Ковальов, А. Г. Харчев, М. С. Мацковская і ін.) [1]. При цьому якщо позначати «пік» соціологічних і психологічних досліджень, присвячених сімейним відносинам, то можна звернути увагу на те, що велика їх частина була проведена в 80- 90 роках ХХ століття.

Проблема орієнтації підростаючого покоління на створення сім'ї і підготовку молоді до сімейного життя розглядається в роботах таких вчених: Т. І. Димнова, Е. І. Зрітнева, В. Т. Лісовський, Є. М. Черняк, Л. Б. Шнейдер [4].

Метою статті є визначення основних особливостей готовності до шлюбу у юнаків і дівчат.

Виклад основного матеріалу дослідження

Багато вчених констатують слабку орієнтацію підростаючого покоління на створення сім'ї і недостатню підготовку молоді до сімейного способу життя [4]. Психологічні дослідження показують, що юнаки та дівчата неосвічені в елементарних питаннях, вирішення яких першочергове для створення сім'ї. Для сучасної молоді характерне орієнтування на гуманістичні та моральні принципи, але при цьому у молоді відзначається істотний дефіцит психологічних знань і умінь [3].

Разом з тим, молоді люди недооцінюють ступінь важливості підготовки до сімейного життя, так як в сучасному суспільстві цьому питанню не приділяється особлива увага. Наприклад, в сучасному суспільстві для того, щоб виконувати будь-яку професійну роль необхідно отримати належну освіту і документ, що дозволяє займати певну посаду, а для освоєння нової сімейної ролі не потрібно навчання і підтвердження про здатність і готовність виконання відповідних функцій. Але, від якої з цих ситуації негативний вплив буде надано сильніше, питання спірне.

Таким чином, існує протиріччя між потребою в розумінні механізму утворення шлюбу і основною мотивацією, завдяки якій молоді люди вступають в шлюб і малою кількістю досліджень готовності молоді до вступу в шлюб.

Шлюб - це усталений засіб створення сім'ї і громадського контролю за нею, один із способів збереження і розвитку суспільства.

Необхідний базис сім'ї - це вміння створювати сімейні відносини, не втрачаючи власної індивідуальності, з одного боку, і не нав'язуючи її оточуючим, з іншого боку. Задовольняти потребу в психологічній близькості не за рахунок розчинення особистості одного в особистості іншого партнера, а шляхом формування поваги до себе, до членів сім'ї, знаходити контекст взаємодії, спілкування, взаємоповаги, а також вміти працювати над собою і відносинами.

Образ майбутнього шлюбного партнера - це суб'єктивне ідеальне уявлення психофізичних, психофізіологічних, психологічних, соціально-психологічних і духовних рис бажаного подружнього партнера, яке формується в результаті інтеріоризації та відображення ознак, структурних характеристик і відносин відомих суб'єкту шлюбних пар.

Згідно з даними тенденціям, важливо розуміти основний механізм вступу в шлюб. Слід зазначити, що зарубіжні та вітчизняні теорії вибору шлюбного партнера, об'єднуються в основному двома ідеями. По- перше, майже всі вони базуються на принципі соціально-культурної моногамії. По-друге, механізм вибору партнера представлений як система стадій. Ця система послідовних взаємовідносин і взаємодій дозволяє поступово звужувати коло можливих обранців, відсікаючи невідповідних партнерів. На заключному етапі залишаються лише ті пари, які теоретично повинні добре підходити один одному як подружні партнери.

Про особливості задоволення потреб в стосунках і пов'язану з цим стабільність шлюбу підтверджував також і відомий соціолог А. Маслоу. Уявлення про шлюбного партнера А. Маслоу пов'язував з зрілістю особистості. У цьому механізмі він звертав увагу на особливості задоволення потреб в стосунках і пов'язану з цим стабільність емоційних прихильностей. Він вказував, що люди, які живуть на рівні потреб зростання, тобто психологічно здорової особистості, встановлюють більш стабільні відносини, ніж ті, хто живуть на рівні дефіцітарних потреб.

Послідовність розвитку шлюбних відносин описана ще в одній теорії, в так званій «круговій теорії любові» А. Рейнса, згідно з якою механізм вибору шлюбного партнера здійснюється через реалізацію чотирьох послідовних, взаємопов'язаних процесів: готовність сімейне життя молодь

1. Встановлення взаємозв'язку.

2. Саморозкриття.

3. Формування взаємної залежності.

4. Реалізація основних потреб особистості.

Вчений переконаний, що розвиток почуття любові йде ступінчасто в напрямку від першого процесу до четвертого, і пропуск одного з них може негативно позначатися на розвитку або стабільності любовних відносин.

Аналіз психоаналітичних, гуманістичних, соціально-психологічних теорій шлюбного вибору дає можливість виділити кілька груп психологічних механізмів формування образу майбутнього шлюбного партнера:

1. До першої групи варто віднести глибинні механізми, засновані на статево-рольовій ідентифікації з батьками (З. Фрейд), інтеріоризації архетипів Аніме та Анимуса і їх проекція на реальну людину (К. Юнг), партнерство в «шлюбній грі» (Е. Берн);

2. Другу групу складають особистісні психологічні механізми - образ «Я»: самооцінка (С. Будассі), рівень домагань (Е. О. Федотова), рівень особистісної зрілості (А. Маслоу);

3. Третья група - це соціально-психологічні механізми - рефлексія, ідентифікація, емпатія, атракція (Д.Майерс), стереотипізація (Т. Г. Стефаненко), ефекти «первинності» і «новизни», ефект «ореола» (А. Бодалева , В. М. Дружинін, С.Е. Лянс, Ж. Ляпуант), рівноцінність на «шлюбному ринку» (Е. Фромм), еволюціоністіческій підхід (Д. Майерс) [2].

Важливим моментом в перерахованих теоріях, є відсутність точного періоду і віку, коли людина готова до вступу в шлюб і утворення сім'ї. Сучасна тенденція ХХІ століття свідчить про значне збільшення часу предбрачного періоду в порівнянні з ХХ століттям. Ця тенденція відображається досить точно в дослідженнях відомого німецького вченого Р. Зідер, який вважає, що наміру одружуватися у більшості людей в європейських промислово розвинених країнах передує тривалий процес орієнтації та соціокультурного налаштування людини на шлюб і сім'ю.

В. Н. Дружинін особливу увагу приділяє особистісній зрілості молоді, яка вступає в шлюб. Дана особистісна зрілість має чотири «кити» - базових, основних складових, навколо яких відбувається групування безлічі інших. Це:

1) відповідальність;

2) саморозвиток;

3) терпимість;

4) позитивне мислення, позитивне ставлення до навколишнього світу (даний компонент присутній і в попередніх) [3].

Проходячи різні етапи в своєму розвитку, людина включається в нові і нові відносини з інформацією, з людьми, формує нове, більш глибоке розуміння життя і самого себе [5].

Узагальнюючи всі вивчені теорії, слід зазначити, що прийняття стратегічного життєвого рішення щодо вибору супутника життя є відповідальним і складним психологічним процесом, який суттєво відрізняється від вибору професії чи іншого відповідального рішення, перш за все тим, що це рішення є актом взаємодії партнерів. І тільки їх вибір ще не означає згоди іншого партнера. Результатом одностороннього вибору може бути нещасне кохання «на все життя», а результатом взаємного вибору - мир і сімейне щастя. Тому головною особливістю є узгодженість двох сторін в основних соціально-психологічних напрямках побудови сім'ї.

Аналіз вітчизняної психологічної літератури показав, що проблема вибору супутника життя залишається недостатньо вивченою і описаною сферою в психології. Внаслідок чого неухильно зростає статистика розлучень і відсоток людей, які ніколи не вступали в шлюб, а також збільшується число молодих людей, які не бажають оформляти офіційні відносини.

Проблема готовності до сім'ї та шлюбу - це вкрай актуальна проблема сучасного суспільства, оскільки інститут шлюбу зазнав ряд значних трансформацій. Причиною цьому стали політичні та соціальні зміни, переоцінка життєвих цінностей і формування нових стереотипів в свідомості людей.

Багато в чому, в якості причини зміни ставлення до інституту шлюбу розглядається психологічна незрілість або неготовність особистості до створення сім'ї.

Для розуміння психологічної готовності до шлюбу, слід розглянути загальне поняття психологічної готовності. Поняття психологічної готовності розглядається як зрілість індивіда, його здатність до конкретного виду поведінки.

Особливий внесок у вивченні готовності особистості до певного виду діяльності внесли такі вчені, як М. І. Дьяченко, Ф. І. Іващенко, Л. А. Кандибовіч.

Поняття «готовність» розглядалося багатьма психологами, і пов'язувалося ними з різними психологічними особливостями людини. Але найбільш відомі дослідження Я. Л. Коломенського, в яких йдеться про те, що готовність до певного виду діяльності безпосередньо залежить від рівня розвитку особистості, тобто чим більше розвинена особистість, тим вище ступінь її готовності до певного виду діяльності.

Психологи М .І. Дьяченко та Л. А. Кандибовіч розглядали готовність як певний настрій особистості на виконання будь-якої діяльності. Теорія даних авторів будувалися на припущенні про те, що внутрішній настрій змінює цілеспрямованість, активність і поведінку особистості. При цьому вчені виділяли такі стадії модифікації особистості, які характеризують готовність людини:

1 стадія або первинна - це пізнавальний інтерес;

2 стадія - емоційна активність, активізує пізнавальну і фізичну активність;

3 стадія - вольовий компонент, який допомагає досягти мети.

У психологічній літературі підкреслюється, що готовність до шлюбно-сімейних відносин відрізняється структурної складністю. І найбільш часто визначальними готовність до шлюбу є такі компоненти особистості: когнітивний, емотивний, оціночно-вольовий і діяльнісний.

Взаємодія перерахованих вище компонентів підкреслює психологічну зрілість і психологічну готовність до шлюбних стосунків.

Готовність створити сім'ю - це зміна самосвідомості особистості, яке складається з ряду послідовних етапів.

Початковим етапом виступає самовизначення особистості.

Далі ідеальна модель шлюбно-сімейних відносин реалізується в реальну модель взаємодії.

Завершальною ланкою є самоствердження і досягнення суб'єктивної задоволеності результатом і (або) процесом самореалізації в партнерстві, шлюбі, батьківство.

Психологічна готовність до вступу в шлюб також розглядалася відомими психологами Л. С. Виготським і Г. С. Костюком, які в повній мірі розкрили психологічні механізми прийняття стратегічного життєвого рішення щодо вибору супутника життя.

Згідно з їхніми дослідженнями, було з'ясовано, що в момент прийняття рішення про створення сім'ї у людини відбувається актуалізація наступних особистісних компонентів:

- ціннісно-мотиваційних;

- емоційно-чуттєвих;

- інтелектуальних;

- вольових психологічних механізмів.

У вітчизняній психології процеси формування і розвитку особистості досліджувалися, головним чином, з позиції зовнішніх аспектів: соціальної ситуації (Л. Виготський, Л. Божович) і теорії «провідної» діяльності (Д. Ельконін, О. Леонтьєв). У концепціях розвитку особистості західних психологів (Е. Еріксон, Р. Бернс) проблеми раннього юнацького віку розроблені досить детально, і результати неабияк наближаються до розкриття специфічних механізмів і закономірностей внутрішніх процесів, що відбуваються у самосвідомості особистості в цей період часу.

Готовність до шлюбу розглядається нами як система установок на шлюб, психологічними складовими якої є прийняття на себе нової системи обов'язків по відношенню до свого шлюбного партнера, майбутнім дітям, розуміння прав і достоїнств інших членів сімейного союзу, визнання принципів рівності в людсь ких відносинах, прагнення до співпраці і повсякденному спілкуванню, вміння пристосуватися до звичок і рис характеру іншої людини і розуміння його психічних станів, мотивація на шлюб і ставлення до вимог і обов'язків в сімейному житті [6].

На підставі даного визначення, спираючись на думку Л. С. Виготського і Г. С. Костюка, ми виділяємо наступні компоненти готовності до шлюбу:

- ціннісно-мотиваційний містить уявлення про провідні мотиви і установки, що направляють вибір майбутнього шлюбного партнера;

- емоційно-чуттєвий диктує необхідність емпатичних здібностей. І буде відображено в уявленнях про здатність розуміти і виражати значущість близької людини, про вміння співпереживати і відчувати його ;

- інтелектуальний має в собі систему знань і уявлень про особливості шлюбних відносин, про саму роль шлюбу, уявлення про систему обов'язків;

- вольових психологічних механізмів має на увазі здатність до саморегуляції власної психіки і поведінки.

Готовність до шлюбу грає важливу роль в створенні сім'ї та її збереженні, а також розвитку і підтримки суспільства. Ми припускаємо, що молоді люди не тільки не готові до вступу в шлюб, а й те, що у юнаків і дівчат існують деякі гендерні особливості готовності до шлюбу.

Визначаючи основні особливості готовності до шлюбу у юнаків і дівчат, ми припускаємо, що в сучасному суспільстві інститут шлюбу зазнав серйозних змін. Акцент в шлюбі змістився від репродуктивної сімейної функції до особистісних потреб індивідів, що вступають в шлюб. Таке змішання акценту призвело до розпливчастості у виконанні шлюбних ролей і зміни обсягу прав і обов'язків подружжя.

Однак, як би не змінювались сімейні взаємини і взаємини чоловіка і жінки, базові якості для створення і підтримки успішних сімейних відносин залишаються постійними. До цих якостей відносяться: терпіння, повага, емпатія, співпереживання, прагнення до компромісів, взаємодопомога.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Голод, С.И. Семья и брак: историко-социологический анализ. / С. И. Голод. - СП б.: Прополис, 2018. - 272 с.

2. Дружинин, В.Н. Психология семьи. / В. Н. Дружинин. - СП б.: Питер, 2008. - 176 с.

3. Дымнова, Т.И. Психология семейного образа жизни: учеб.- практ. пособие/ Т. И. Дымнова. - М.: Пед. о-во России, 2009. - 144 с.

4. Лисовский, В.Т. Любовь, брак, семья. Социологическое исследование / В. Т. Лисовский. - СП б.: Наука, 2003. - 368 с.

5. Нестеров А.К. Роль семьи в современном обществе [Электронный ресурс]// Образовательная энциклопедия ODiplom.ru. URL: http://odiplom.ru/lab/rol-semi-v-sovremennom-obszestve.html (дата обращения: 26.03.2019).

6. Эйдемиллер, Э.Г. Психология и психотерапия семьи. - 3-е изд. / Э. Г Эйдемиллер, В. В. Юстицкис. СП б.: Питер, 2002. - 656 с.

Размещено на Allbest.ru