Еволюція міграційної політики Східної Європи та суспільний вимір проблеми

Размещено на http://allbest.ru

Донецький національний університет ім. Василя Стуса

Еволюція міграційної політики східної Європи та суспільний вимір проблеми

Касьянова Марина, Докторка політичних наук, доцентка,

доцентка кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики

м. Вінниця

Анотація

Аналізується політика регулювання міграційних потоків українців до Білорусі, Молдови та Росії кінця ХХ -- початку ХХІ ст., розроблено періодизацію україно-східноєвропейських відносин в міждержавній площині та робляться відповідні висновки.

Ключові слова: міграційна політика, міграційне законодавство, міграційні процеси.

Вивчення явища міграції з точки зору політичної науки вимагає перш за все дослідження взаємозв'язків та взаємозалежності міграційних процесів та державної і суспільної діяльності. В широкому форматі це означає аналіз специфічного міграційного простору, який формується на основі як об'єктивних (природних або загальних економічних) законів, так і суб'єктивних факторів. До останніх відноситься нормотворча діяльність державних органів влади, спрямована на регулювання міграційної проблематики (в тому числі, опосередковано -- окремі елементи економічної політики), формування суспільної думки населення про мігрантів, що стає важливим елементом в процесі адаптації переселенців.

Міграція як соціально-політичне явище завжди було в центрі уваги досліджень, які аналізували трансформації суспільного устрою та робили прогнози щодо його подальшого розвитку. Традиційно міграційні дослідження ґрунтуються на макро-аналізі міграційної політики держави, міграційному законодавстві, політичних і соціальних структурах, що беруть участь у процесі міграції.

Міграційні процеси є наслідком економічних, політичних, соціальних, природних змін і одночасно -- джерелом подальших трансформацій. Жоден з регіонів, якого вони торкнулись, не залишається без змін. Під їх впливом проявляються проблеми, які існували раніше. У таких ситуаціях необхідним є створення чітких механізмів регулювання міграційних потоків, які попереджають виникнення негативних тенденцій в міжетнічних відносинах, що з'являються в процесі міграції.

У статті аналізується еволюція активізації міграцій у світі, яка відбувається за умов, коли країни призначення проводять жорстку політику щодо відбору іноземців, які в'їжджають на їхню територію, та намагаються подолати негативні суспільні установки щодо іммігрантів. Проте така політика держав-реципієнтів не стільки спрямована на заборони, скільки є селективною і насправді не може зупинити потоки міжнародних мігрантів.

Щодо якісних змін потоків міжнародної міграції відзначимо, що глобалізація трансформує її структуру. Нинішні кількісні й якісні параметри міграції -- зростання масштабів та інтенсивності, зміни статево- вікової і кваліфікаційної структури мігрантів, різке підвищення чисельності біженців серед іммігрантів та набуття міграцією глобального характеру -- спонукають уряди розвинених країн до захисту від потоків мігрантів, здатних посилити давні конфлікти та спричинити нову соціальну напруженість, до здійснення практичних заходів для захисту своїх державних та регіональних інтересів [1]. міграція європа біженець переселенець

Мова йде про застосування найрізноманітніших видів державного та адміністративного регулювання соціальних переміщень та мобільності населення, зокрема паспортно-візовий, цензово-майновий, освітньо-культурний, політично-обмежувальний, санітарно-епідеміологічний контролі, враховуючи також вік та національність мігрантів, їх родинні зв' язки, встановлення квот для іммігрантів та інші обмеження.

Як відомо, у світовій практиці існує три способи регулювання міграційних процесів. Найскладніший -- навчитися регулювати міграційні потоки, не порушуючи права приїжджаючих мігрантів, інший -- відкрити кордони, а найпростіший -- обмеження міграційного потоку (до якого і вдалися досліджувані країни).

Управління міграційними процесами виходить з чотирьох імперативів щодо неконтрольованого переміщення населення:

- необхідності звертатися до причин міграційних потоків, а також до їх наслідків для промислово-розвинутих країн;

- необхідності дотримання балансу прав мігрантів та біженців, які шукають притулку, з правами приймаючих держав та суспільств;

- необхідності зміни вузькоспрямованих однобічних та короткотермінових заходів боротьби з неконтрольованими потоками мігрантів на скоординовані стратегії, спрямовані на впорядкування міграційних потоків;

- необхідності для держави та регіональних організацій систематично розглядати наслідки здійснюваної ними політики у себе в країні та за кордоном [2].

Управління міграційними процесами включає різні види діяльності:

- заходи, спрямовані на скорочення міграційного тиску в країнах імміграції;

- заходи, спрямовані на сприяння створенню регульованих та законних видів міграції;

- заходи по збереженню норм захисту біженців шляхом подолання зловживання процедурами надання притулку [3; 4; 5].

Міграційний рух поступово змінював специфіку й функції: з переважно природного руху, метою якого було «пристосування», міграція здобуває функції елементу політики.

Управління міграційними рухами має в основі різні підходи:

- адміністративний, який носить ситуативний характер і має єдину мету -- підтримання стабільності системи. Відсутність мети вдосконалення системи заперечує потребу дослідження міграційної поведінки, а регулювання міграційного процесу здійснюється за допомогою силових рішень;

- позитивістський, який спрямований на пошук закономірностей міграцій, оцінку їх наслідків, визначення ефективності управління, на побудову моделей міграційних процесів [6].

Аналізуючи політику регулювання міграційних потоків українців до Білорусі, Молдови та Росії кінця ХХ -- початку ХХІ ст., авторкою було розроблено періодизацію україно-східноєвропейських відносин в міждержавній площині, яку, враховуючи політичні та соціально-економічні зміни, особливості розвитку міграційної ситуації в Україні від здобуття незалежності і до 2013 року, можна застосовувати і для визначення умовної періодизації відповідних міграційних відносин [1; 2; 4].

Перший етап окреслюється періодом з 1989 р. до 1 грудня 1991 р. -- здобуття незалежності всіх східноєвропейських країн. Він є своєрідним перехідним періодом -- від радянського минулого до пострадянської дійсності. Саме в цей час було закладено основу для міграційних процесів та форм їхнього регулювання, які на рубежі ХХ-ХХІ століть формували міграційну картину регіону. В якості прикладу можна навести прийняття перших офіційних документів новоутвореними державами, в яких в тій чи іншій мірі регламентувались їхні підходи до міграційного питання.

Другий етап -- з 1 грудня 1991 р. до 1996 р. -- є періодом, коли Російська Федерація, Республіка Молдова та Республіка Білорусь визнали незалежність України, а міграційні відносини між ними почали регламентуватися системою укладених міждержавних договорів. Він характеризується нестабільною діяльністю державних органів з питань міграції та біженців; відсутністю національного законодавства та цілеспрямованої візової політики в цих сферах; прозорістю державних кордонів. У геополітичному плані міграційні потоки з України розділилися на два основних вектори: північно-східний і західний. Перший -- спрямований переважно в країни СНД: в Російську Федерацію, а також Республіки Молдова та Білорусь. Другий -- у розвинені західні країни (Польща, Чехія, Німеччина, Італія тощо).

Третій етап (1997-2000 рр.) характеризується урівноваженням західного та східного векторів зовнішньополітичної орієнтації України. Особливість цього етапу пов'язана з об'єктивним послабленням тиску Росії на нашу державу через значні внутрішньо-економічні проблеми, зокрема фінансову кризу 1999 року. Для цього етапу в Україні також характерне різке перевищення еміграції над імміграцією. Виникає величезний потік нелегальних українських трудових мігрантів у країни Європи, до Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації. За різними оцінками в цей час виїхало і не повернулося назад від 3 до 5 млн громадян України. Імміграційні потоки не компенсували втрати, вони були набагато нижчими, В результаті в Україні зароджується демографічна криза, відбувається депопуляція цілих населених пунктів.

Четвертий етап припадає на 2000-2005 роки. Україна в цей час інтегрується в міжнародний ринок праці. Втім, це не супроводжується критичним відтоком робочої сили за межі країни. В державі намітився незначний, але стабільний приріст імміграційних показників над еміграційними. У цей період стрімко розвивалося міжнародне співробітництво на пострадянському просторі в міграційній сфері.

П'ятий етап -- 2005-2010 рр. -- став періодом домінування західного вектора зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної орієнтації України. Всупереч бажанням російської правлячої верхівки президентом України став прозахідний політик В. А. Ющенко. Зрозуміло, що в результаті були ініційовані дебати щодо прийняття певних змін та доповнень до міграційного законодавства, яке в тому числі регулювало відносини між Україною та державами Східної Європи. Аналізуючи ставлення політичних кіл країн цього регіону в означений період до мігрантів, можна виділити два основних підходи стосовно політики регулювання міграційних процесів кінця ХХ -- початку ХХІ ст.

Так, ліберальна група вважала за потрібне скасувати обмеження для імміграції іноземної робочої сили. Другу групу інтересів переважно представляли силові міністерства та відомства держав регіону, які відстоювали пріоритет ротаційної моделі міграційної політики (правового розмежування і чіткого квотування міграційного потоку в залежності від характеру подальшого перебування мігрантів -- постійного чи тимчасового).

Упродовж шостого етапу (2010-2013 рр.). уряди країн Східної Європи намагались диференціювати міграційні потоки, що надходять до країн, за кваліфікаційними ознаками та сферами зайнятості, застосувати різні механізми регулювання до різних категорій мігрантів.

З початком другого десятиліття ХХІ століття для громадян України, які працювали на російському ринку, важливими стали два нововведення російської практики регуляції міграційних потоків. Першим з них стало введення нового інструменту для легалізації низькокваліфікованих трудових мігрантів -- патенту на працевлаштування у фізичних осіб. Ідея патенту полягає в тому, що мігранти, працюючі не з юридичними, а фізичними особами (наприклад, доглядальниці, кухари, няні, садівники та інші) легалізуються шляхом придбання патенту на право працювати вартістю 1000 рублів на місяць, а не через отримання дозволу на працю, як це було раніше. Термін дії патенту продовжується автоматично після відправлення поштою квитанції про оплату через банк. Таким чином, фактично встановлюється повідомляючий, а не дозволяючий характер працевлаштування. Зазначене нововведення було особливо актуальним для жінок -- трудових мігрантів з України, більша частина яких нелегально працювала покоївками, гувернантками, нянями, тобто становила окрему категорію трудових мігрантів, яких особливо важко виявити міграційним службам. Важливий плюс введення системи патентів полягав у тому, що це максимально простий і зрозумілий трудовим мігрантам шлях легального працевлаштування. Разом з тим, нова система відкривала поле для зловживань -- купуючи щомісячний патент, мігрант насправді міг бути працевлаштованим на підприємстві, а не у фізичної особи.

Іншим нововведенням стала зміна процедури залучення на російський ринок праці висококваліфікованих спеціалістів і надання їм низки преференцій при працевлаштуванні. Вони полягали в тому, що, на відміну від інших категорій трудових мігрантів, термін дії їхнього дозволу на працю діяв три роки, позбавляючи висококваліфікованих працівників- іноземців необхідності щорічно відновлювати своє право на здійснення легальної трудової діяльності. У випадках роботи особи на території декількох суб'єктів РФ видавався дозвіл, що комплексно діяв на території цих регіонів. Були передбачені також податкові пільги: ставка прибуткового податку для таких осіб становила лише 13%, як і для громадян РФ. Разом з тим зберігалася система квот для іноземних працівників. Лише за окремими спеціальностями було можливе працевлаштування іноземців поза процедури надання квот [7].

Таким чином, шляхом доповнення чинного міграційного законодавства, почалась диференціація українських мігрантів до РФ, яка намагалася сформувати бажані для держави міграційні потоки. Для громадян України, працевлаштованих на території Російської Федерації, дані зміни були позитивними.

Також це дослідження виявило, як конструкти впливають на сприйняття приймаючим населенням трудових мігрантів. Так, на питання «Якщо у Вас викликають роздратування, неприязнь представники деяких націй і народів, то з чим це у більшій мірі пов'язане?», другою за кількістю набраних відповідей стала: «Я побоююсь їх через загрозу тероризму». Тож на цьому прикладі дуже чітко простежується результат впливу конструкту ЗМІ, який надто міцно вкоренився у свідомості приймаючого мігрантів населення.

Ще одним важливим джерелом інформації є результат співставлення результатів цих двох досліджень. Переважна більшість респондентів у першому опитуванні висловилась щодо наявності напруження у взаєминах із представниками інших національностей і народів, хоча не змогла дати таку ж чітку відповідь про причини такого напруження в другому. Помічена закономірність якраз і дає підстави стверджувати про те, що так звана напруженість міжетнічних взаємин між місцевим населенням і мігрантами -- це лише активно діючий конструкт, сформований під впливом засобів масової інформації.

Місцеві мешканці говорять про відчуття напруженості, але чим викликана ця напруженість до представників деяких національностей чітко пояснити не можуть. Їх формулювання часто носить абстрактне нагромадження пліток і суспільної думки, сформованої тими самими ЗМІ. Ті ж з респондентів, які змогли чітко сформулювати причини неприязні, знову ж таки в якості відповіді обрали явні шаблони створеного періодичними виданнями образу трудового мігранта [8].

Порівняльний аналіз розглянутих досліджень Всеросійського центру вивчення громадської думки дозволяє також зробити висновок щодо ставлення місцевого населення до мігрантів як до фігурантів на ринку праці. Отже, вторинний аналіз отриманих даних свідчить про те, що мінімальна частина опитаних (10%) обрали відповідь: «Вони забирають робочі місця у місцевого населення». Це може свідчити про невисоку вірогідність виникнення напружень на засадах конкурентної боротьби на ринку праці між місцевим населенням та мігрантами, що приїхали до Росії. В той же час дані дослідження ВЦВГД 2008 року прямо вказують, що приймаюче населення вважає, що «Влада має обмежити притік в країну некваліфікованої робочої сили, зробити більш жорсткими умови, за яких мігранти зможуть в'їхати та зареєструватися» аби не допустити зростання міжнаціонального напруження. Отже, виходить, що місцеві жителі не відчувають загрози й неприязні до мігрантів як до фігурантів на ринку праці, але вважають, що трудова міграція провокує зростання міжнаціонального напруження стосунків. Цей висновок ще раз дає переконатися в правдивості свідчень про результати створеного російською пресою дискурсу, який присвячений проблематиці міграційних процесів. У певних випадках саме трудова міграція стає зручною ширмою, що здатна пояснити виникнення багатьох соціальних проблем, починаючи від економічної нестабільності й закінчуючи зростанням злочинності та етнічних конфліктів.

Підкреслимо, що репрезентований в засобах масової інформації образ мігранта стає дедалі розпливчастим і узагальненим. Він не сприймається як власне особистість, а створює певний макет, наділений лише загальними прикметами. Дуже часто ці прикмети негативні й викликають стійке відчуття загрози від міграції. Ті, хто сприймає надану медійниками інформацію, навіть не усвідомлюють, що стикаються не з активним актором (зі своєю долею, проблемами, трагедіями і планами), а читають про узагальнений об'єкт, який піддається постійному контролю й примусу. Доля людини, реальна історія життя мігранта не знаходить свого відображення в сучасних публікаціях. Що спонукало людину до прийняття такого складного й важкого рішення, що вплинуло на це рішення, з якими труднощами їй довелося зустрітися під час цього мігрантського шляху -- ці питання лишаються поза зоною уваги журналістів, бо не вкладаються у загальносформований образ [9].

Все це сприяє тому, що правдивий образ мігранта лишається «за кадром». Його портрет змальовується виходячи з результатів його переселення, діяльності в країні перебування, а відповідно -- створюються стереотипні зразки поведінки, що приписуються всім мігрантам. Хоча кожна історія мігранта й має певною мірою схожі етапи, причини, детермінуючі дії переселенця, але водночас, вони представляють окремо прожиті життя, власні історії злетів та падінь. Лише приймаючи до уваги всі ці фактори, можливо роздивитися істинні причини, що спонукали людей до міграції, проаналізувати труднощі процесу переселення та оцінити його наслідки, і в результаті -- сформувати об'єктивно обґрунтоване ставлення до кожної окремої людини [10].

Для визначення характеристик міграційної політики та ставлення місцевих жителів до українських мігрантів у російських ЗМІ нами було проаналізовано низку публікацій мас-медіа. Об'єктом аналізу була обрана «Независимая газета» [11]. Це видання є періодичним й розглядає на своїх сторінках широке коло суспільно-політичних проблем. Причиною обрання саме цього ЗМІ є його доступність, орієнтованість на широке коло читачів, а також суспільна спрямованість видання.

Розглядаючи статті першої групи, ми приходимо до висновку, що відмінною рисою розглянутого проблемного поля є одностайність авторів щодо питання необхідності регулювання міграційних процесів, яка в той же час супроводжується розбіжностями в поглядах на практику її здійснення в РФ. З одного боку лунають думки щодо необхідності регулювання міграційного законодавства й спрощення процедури отримання громадянства. Вони обумовлені демографічними проблемами й нестачею трудових ресурсів, від яких потерпає Росія. З іншого боку деякі експерти та журналісти стверджують, що регулювання міграційних процесів передбачає контроль над міграційними потоками, який має визначатися соціально-економічними потребами регіонів Російської Федерації [12].

Аналіз проблемного поля щодо питань законодавства в розрізі трудової міграції дозволяє виокремити найважливіше з них. Відповідь на нього розкриває проблеми застосування нових норм законодавства на різних ринках. У цьому напрямі також можна визначити специфічні погляди авторів окремих матеріалів на питання щодо застосування норм законодавства про трудову міграцію. Розповсюдженою є думка, що заборона іноземцям працювати на російських ринках роздрібної торгівлі призведе до скорочення використання торгівельних місць та зростання цін на окремі групи товарів. Натомість інші автори переконують, що «новий порядок дає легалізованим гастарбайтерам певні права» [13].

В результаті, аналізуючи озвучені російським соціумом та мас-медіа способи вирішення міграційних проблем, а разом із тим і загроз злочинності, корупції, демографії, зайнятості населення тощо, можна відокремити декілька найбільш розповсюджених:

- вибіркова міграція (етнічна приналежність, вік, професія);

- поєднання демократичного та авторитарного видів міграційної політики;

- участь етнічних спільнот та асоціацій у врегулюванні правової та соціальної моделі діяльнісної поведінки;

- радикальні заклики до обмежувальної політики в галузі міграції.

Таким чином, можна сказати, що міграційна ситуація в більшості російських періодичних видань представлена в контексті проблем злочинності, корупції, демографічних проблем і проблем зайнятості населення на ринку праці. Основний образ мігранта, що формується під впливом ЗМІ -- це образ «мігранта-торгівця», «мігранта-злочинця», «мігранта- жертви», «мігранта-нелегала» [14].

Все це насамперед обумовлює виникнення негативних тенденцій у розвитку міжетнічних взаємовідносин. Суб'єктами, що конструюють озвучену проблему, стають як власне ЗМІ, так і політичні діячі, держ- службовці, експерти, що діють з різним успіхом, різноманітними способами, переслідуючи власні цілі. Пропоновані ними шляхи вирішення міграційних проблем зводяться до введення обмежувальних заходів і вибіркової міграційної політики.

У випадку Білорусі ми не мали можливості спиратися на роботи попередників для визначення позиції мігрантів. Це в свою чергу актуалізує результати нашого власного соціологічного опитування. На основі проаналізованих відповідей українських переселенців було зроблено висновок, що більшість з них не відчули ворожого ставлення до себе з боку приймаючого білоруського соціуму. На питання: «Якою мірою Ви відчули ставлення місцевого населення до Вас?» популярною стала доволі цікава відповідь: «На роботі, де б я не працював, національної ворожнечі чи чогось подібного ніколи не було». Інтерес в даному контексті представляє не лише конкретне заперечення утисків та репресій з боку білоруського суспільства, але й той факт, що в повсякденне мовлення людини-мігранта входять мовні звороти, які явно були взяті із ЗМІ [15]. Таким чином, люди чули про таке явище, як «національна ворожнеча», воно перебуває на слуху, тож респонденти згадують про нього, хоча сама із таким у повсякденні в основному не зустрічалися.

Таким чином, аналізуючи політику РФ стосовно мігрантів -- громадян України -- у період кінця ХХ -- початку ХХІ ст., можна дійти до висновків, що українці завдяки своїй порівняно високій кваліфікації та культурній і мовній спорідненості із росіянами були бажаною категорією трудових мігрантів. Разом з тим, незважаючи на реально існуючу потребу РФ у додатковій робочій силі, влада намагалася уникнути можливості конкуренції на внутрішньому ринку праці між новоприбулими та громадянами Російської Федерації. Соціальної захищеності українці набувають лише за умови отримання спеціального дозволу на працевлаштування, наявності полісу або виду на тимчасове перебування на території Росії. Бюрократія та нормотворчість без підсилюючої діяльності виконавчої влади не дозволяє мігрантам розкрити свій потенціал, а також задовольнити всі свої права у країні перебування, що робить адаптацію у приймаючому соціумі ще складнішою. Наступним питанням, яке необхідно підсумувати, є міграційна політика Республіки Білорусь стосовно українських мігрантів в цілому. Мінськ відчуває нестачу робочої сили та розумового потенціалу всередині країни. Це є наслідком міграції громадян Білорусі до країн Західної Європи. Рішенням влади в даному випадку є заповнення утворених прогалин у демографічній, трудовій та соціальній сферах мігрантами з найближчих країн-сусідів. Потік мігрантів з України до Республіки Молдова є сталою величиною, а в останні роки почав збільшуватися. Це стало можливим завдяки чітко вибудуваній політиці молдовських державних органів по відношенню як до процесів міграції, так і до соціальної ситуації в країні в цілому. Її реалізація полягає в інтеграції механізмів й способів, завдяки яким виконавчі структури, центральна та регіональна влада, а також органи місцевого самоврядування впливають на життя населення, прагнучі сприяти соціальній рівності та стабільності. Важливим напрямком міграційної політики Республіки Молдова є розвиток позитивних практик міжетнічної взаємодії.

Важливою перепоною на шляху забезпечення прав українських мігрантів також є нечітка міграційна політика нашої держави. Так, вітчизняні й зарубіжні експерти зійшлися на думці, що міграційна політика України нині має дещо хаотичний характер і розуміється по різному фахівцями міністерств та інших органів державного управління, що опікуються галуззю.

Отже, очевидною є необхідність вдосконалення діяльності роботи Міністерства закордонних справ України та зміни акцентів зовнішньої політики у питанні захисту прав наших співвітчизників у найбільших країнах еміграції; організації цієї роботи на якісно новому рівні із залученням можливостей провідних правничих об'єднань, їх представництв за кордоном. З урахуванням пріоритетності цього завдання постає необхідність підвищення ефективності співпраці з профільними відомствами іноземних держав та міжнародними організаціями, громадськими структурами, зокрема -- у сфері адаптації мігрантів до умов життя приймаючої країни.

Підсумовуючи наведену вище інформацію, ми вважаємо за необхідне наголосити, що для забезпечення ефективного управління міграційними потоками з боку українських органів влади необхідно здійснити інституційну реорганізацію, оскільки основні проблеми координації та реалізації міграційної політики полягають у невизначеності завдань та розпорошеності повноважень між органами, що займаються питаннями міграції.

У глобалізованому світі при демократичному політичному режимі неможливо закрити державу від потоків мігрантів. Тому основним завданням міграційної політики будь-якої демократичної країни, і про це наголошується в усіх останніх дослідженнях та звітах Міжнародної організації з міграції, має стати отримання якомога більшої кількості позитивних наслідків від процесів міграції та зведення до мінімуму негативних.

Джерела та література

1. Независимая газета [Електроний ресурс] -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/news/ (дата звернення: 28.08.2017)

2. Мукомель В. Интеграция мигрантов: Российская Федерация / В. Мукомель. -- КАРИМ-Восток -- Консорциум прикладных исследований по международной миграции. Научно-исследовательский отчет 2013/01. -- С. 6

3. Аршба О. Добро пожаловать или посторонним вход воспрещен? [Електронний ресурс] / О. Аршба // Независимая газета. -- 25 березня 2005. -- № 58 (3454). -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/politics/2005-03-25/2_immigration.html?id_user=Y (дата звернення: 28.08.2017).

4. Сергеев М. Мигрантам прописали новый порядок [Електронний ресурс] / М. Сергеев // Независимая газета. -- 16 июля 2007. -- № 006 (3972) -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/economics/2007-01-16/4_migranty.html?id_user=Y (дата звернення: 28.08.2017).

5. Самарина А., Трофимов А. Нелегальных мигрантов уравняли с террористами [Електронний ресурс] / А. Самарина, А. Трофимов // Независимая газета. -- 22 вересня 2006. -- № 203 (3883). -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/politics/2006-09- 22/1_migranty.html (дата звернення: 28.08.2017).

6. Самарина А., Трофимов А . Нелегальных мигрантов уравняли с террористами [Електронний ресурс] / А. Самарина, А. Трофимов // Независимая газета. -- 22 вересня 2006. -- № 203 (3883). -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/politics/2006-09- 22/1_migranty.html (дата звернення: 28.08.2017).

7. Минненко С. Террористов потянуло к воде [Електронний ресурс] / С. Миненко // Независимая газета. -- 8 листопада 2006. -- № 242 (3922) -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/events/2006-11-08/1_terrors.html (дата звернення: 28.08.2017)

8. Галецкнй В. Сжатая пружина ненависти [Електронний ресурс] / В. Галецкий // Независимая газета. -- 23 жовтня 2006. -- № 229 (3909). -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/ideas/2006-10-23/9_xenophob.html (дата звернення: 28.08.2017).

9. Самарина А. Валерий Тишков: мы получим ответный удар [Електронний ресурс] / А. Самарина // Независимая газета. -- 09 листопада 2005. -- № 242 (3639). -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/ideas/2005-11-09/7_tishkov.html (дата звернення: 28.08.2017).

10. Беленев Г. Привокзальные будни подземки [Електронний ресурс] / Г. Беленев // Независимая газета. -- 29 січня 2010. -- № 017 (4932). -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/moscow/2010-01-29/8_metro.html (дата звернення: 28.08.2017).

11. Бондаренко М. Атаманы пишут письмо президенту [Електронний ресурс] / М. Бондаренко // Независимая газета. -- 18 вересня 2006. -- № 199 (3879). -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/regions/2013-01-18/6_atamany.html (дата звернення: 28.08.2017).

12. Серенко А. Волгоградцы чувствуют себя осажденными порядок [Електронний ресурс] / А. Серенко // Независимая газета. -- 9 листопада 2005. -- № 242 (3639) -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/regions/2005-11-09/4_volgograd.html (дата звернення: 28.08.2017).

13. Серенко А. Волгоградцы чувствуют себя осажденными порядок [Електронний ресурс] / А. Серенко // Независимая газета. -- 9 листопада 2005. -- № 242 (3639) -- Режим доступу до ресурсу: http://www.ng.ru/regions/2005-11-09/4_volgograd.html (дата звернення: 28.08.2017).

14. Витковская Г.С. Миграция и мигрантофобия в Приволжском регионе: Саратовская область / Г. С. Витковская // Миграционная ситуация в регионах России. Выпуск второй Приволжский Федеральный округ. Под ред. Ж. Зайончковской. -- Москва, 2004. -- С. 56.

15. Kreyenfeld M., Konietzka D. The performance of migrants in occupational labour markets: evidence from Aussiedler in Germany / M. Kreyenfeld, D. Konietzka // European Societies. -- 2002. -- Volume 4 (1). -- Р. 53.

References

1. Nezavysymaia hazeta. Retrieved from http://www.ng.ru/news/ (28.08.2017). [in Russian].

2. Mukomel V. Yntehratsyia myhrantov: Rossyiskaia Federatsyia. KARYM-Vostok; Konsortsyum prykladnukh yssledovanyi po mezhdunarodnoi myhratsyy. Nauchno- yssledovatelskyi otchet 2013/01, 6. [in Russian].

3. Arshba, O. (2005). Dobro pozhalovat ili postoronnim vkhod vospreshchen? Nezavysymaia hazeta, 58(3454). Retrieved from http://www.ng.ru/politics/2005-03-25/2_immigration.html?id_user=Y (28.08.2017). [in Russian].

4. Serheev, M. (2007). Myhrantam propysaly novyi poriadok. Nezavysymaia hazeta, 006 (3972). Retrieved from http://www.ng.ru/economics/2007-01-16/4_migranty.html?id_user=Y 28.08.2017. [in Russian].

5. Samaryna, A., Trofymov, A. (2006). Nelehalnykh myhrantov uravnialy s terro- rystamy. Nezavysymaia hazeta, 203 (3883). Retrieved from http://www.ng.ru/politics/2006-09- 22/1_migranty.html (28.08.2017). [in Russian].

6. Samaryna, A., Trofymov, A. (2006). Nelehalnykh myhrantov uravnialy s terro- rystamy. Nezavysymaia hazeta, 203 (3883). Retrieved from http://www.ng.ru/politics/2006-09- 22/1_migranty.html (28.08.2017). [in Russian].

7. Mynnenko, S. (2006). Terrorystov potianulo k vode. Nezavysymaia hazeta, 242 (3922). Retrieved from http://www.ng.ru/events/2006-11-08/1_terrors.html (28.08.2017). [in Russian].

8. Haletskni, V. (2006). Szhataia pruzhyna nenavysty. Nezavysymaia hazeta, 229 (3909). Retrieved from http://www.ng.ru/ideas/2006-10-23/9_xenophob.html (28.08.2017). [in Russian].

9. Samaryna, A. (2005). Valeryi Tyshkov: my poluchym otvetnui udar. Nezavysymaia hazeta, 242 (3639). Retrieved from http://www.ng.ru/ideas/2005-11-09/7_tishkov.html 28.08.2017.. [in Russian].

10. Belenev, H. (2010). Pryvokzalnye budny podzemky. Nezavysymaia hazeta, 017 (4932). Retrieved from http://www.ng.ru/moscow/2010-01-29/8_metro.html (28.08.2017). [in Russian].

11. Bondarenko, M. (2006). Atamany pishut pismo prezydentu. Nezavysymaia hazeta, 199(3879). Retrieved from http://www.ng.ru/regions/2013-01-18/6_atamany.html 28.08.2017. [in Russian].

12. Serenko, A. (2005). Volhohradtsy chuvstvuiut sebia osazhdennumi poriadok.

Nezavysymaiahazeta,242(3639).Retrievedfromhttp://www.ng.ru/regions/2005-11-09/4_volgograd.html (28.08.2017). [in Russian].

13. Serenko, A. (2005). Volhohradtsy chuvstvuiut sebia osazhdennumi poriadok.Nezavysymaiahazeta,242(3639).Retrievedfromhttp://www.ng.ru/regions/2005-11-09/4_volgograd.html (28.08.2017). [in Russian].

14. Vytkovskaia, H.S. (2004). Myhratsyia y myhrantofobyia v Pryvolzhskom rehyone: Saratovskaia oblast. Myhratsyonnaia sytuatsyia v rehyonakh Rossii, (Vol. 2). Moskva, p. 56. [in Russian].

15. Kreyenfeld M., Konietzka D. (2002). The performance of migrants in occupational labour markets: evidence from Aussiedler in Germany. European Societies, (Vol. 4).

Abstract

Evolution of Eastern Europe migration policy and social dimension of the problem

Kasyanova M. (Vinnytsia). В.Sc in Political Science, Department of International Relation and Foreign Policy, Faculty of History Donetsk National University Vasyl's Stus

The policy of regulation of migration flows of Ukrainians to Belarus, Moldova and Russia at the end of XX -- beginning of XXI centuries is analyzed. The theoretical bases and practical directions of realization of the regional vector of external migration movements of Ukrainian citizens in the conditions of transformation of the international system are investigated. A comprehensive classification of forms of migration displacement in the modern world is proposed. The place of migration of Ukrainian citizens in global and regional processes has been determined in view of the preconditions and reasons for activating this movement -- both internal and external. The nature and specifics of the regional migration space are characterized, taking into account the historical and civilizational context of its formation, migration strategies of the countries forming the region, regulatory restrictions and regulatory components approved by the national laws of Ukraine, the Russian Federation, the Republic of Belarus and the Republic of Moldova.

Аннотация

Эволюция миграционной политики Восточной Европы и общественный измерение проблемы

Касьянова Марина (г. Винница), Доктор политических наук, доцент, доцент кафедры международных отношений и внешней политики Донецкого национального университета им. Василия Стуса

Анализируется политика регулирования миграционных потоков украинцев в Беларусь, Молдову и Россию конца ХХ -- начала ХХГ в., разработана периодизация украинско-восточноевропейских отношений в межгосударственной плоскости и делаются соответствующие выводы.

Размещено на Allbest.ru