Гендерні особливості чоловіків та жінок в соціально-культурній та побутовій сферах життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гендерні особливості чоловіків та жінок в соціально-культурній та побутовій сферах життя

Зміст

Вступ

1. Сфера зайнятості: наскільки ми рівні, розподіл ролей у сім`ї

2. Гендерні проблеми сучасної молодої сім`ї

3. Вплив гендерних стереотипів на процес самовиховання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Чоловік чи жінка - хто важливіший в сімейних відносинах, та як це впливає на створення сім`ї? Не існує «чисто» чоловічої і «чисто» жіночої особистості. Будь-яка особистість являє собою поєднання всіляких рис характеру. Але, якби чоловік та жінка були рівними, незалежно ні від чого, не було б відмінностей між тими, хто править й тими, ким правлять, так само як між чоловіком та жінкою, в такому суспільстві запанували б анархія та безлад. Усім: чоловікам і жінкам - різною мірою властиві активність і пасивність, самостійність та залежність.

Соціальний прогрес об'єктивно потребує змін у ставленні суспільства до гендерних проблем. Особливо гострою на даний період є проблема подолання дискримінації прав жінок у різних сферах життя і в сім'ї зокрема. Сім'я була й залишається головною , де відбувається прищеплення та вкорінення норм, звичаїв, традицій, притаманним певному суспільству. Рівність між чоловіком і жінкою - це одночасно і цінність, і привілеїв суспільства в цілому.

У сім'ї не може бути абсолютного рівноправ'я між чоловіком та дружиною (наприклад, народження дитини - цією особливістю природа наділила виключно жінку), але це ніякою мірою не означає, що один з них має більшу цінність, ніж інший. В кожного з них є своє покликання, права та обов'язки, та ніколи не варто їх забувати, зрівнювати або міняти місцями. Так само, як ніколи не треба забувати про те, що як чоловік, так і жінка мають абсолютно однакову унікальну цінність. Як чоловік, так і жінка, відіграють відповідну роль в сім'ї та суспільстві.

Якщо людина має всього вдосталь в будь-якому - матеріальному, моральному чи духовному плані, то питання рівності ніколи не постане. Воно актуальне лише тоді, коли людині чогось бракує. Якщо ми будемо будувати стосунки в сім'ї, суспільстві, країні або світі на егоїстичних бажаннях та прагненнях, то ми так ніколи і не зможемо вирішити це питання.

1. Сфера зайнятості: наскільки ми рівні, розподіл ролей у сім`ї

Аналіз сучасних тенденцій в розвитку інституту сім'ї вказує на процеси деінституціоналізаціі сімейних відносин в світі. Перетворення сім'ї як соціального інституту супроводжуються зростаючою популярністю альтернативних форм відносин між статями, таких як материнські сім'ї, гостьовий шлюб, співжиття, бігамні і полігамні сім'ї.

З історії досліджень Бетті Фрідан ( «Загадка жіночності», 1963 г.) благополучних американських домогосподарок середнього класу в післявоєнний період,основним долею яких було обслуговування дітей і чоловіка, привели її до думки про те, що образ щасливої домогосподарки - це міф, нав'язаний жінкам для того, щоб маніпулювати їх свідомістю. Насправді матеріальне благополуччя жінок з середнього класу, які отримали до того ж вищу освіту, не може компенсувати їм усвідомлення власної неповноцінності,нереалізованості, незадоволеності життям. Тому в їх середовищі часто зустрічаються психічні розлади, алкоголізм, самогубства, жорстоке поводження з дітьми. Найстрашніше, що цю модель поведінки вони передають своїм дочкам.

Для Сьюзен Окін рівноправність в сім'ї означало справедливий розподіл роботи по дому і догляду за дітьми між жінками і чоловіками. У будинку діти повинні отримувати зразки рівноправності, а чоловіки - навчатися догляду і турботи про інших, що допоможе їм навчитися вставати більш справедливими. український сім'я чоловік жінка

Українські жінки не є виключенням. Виховуючись в традиційних уявленнях про уклад родини паралельно з змінами з світом жінки беруть на себе домашні обов'язки разом з роботою на рівні з чоловіками.

На даний час нажаль багато жінок які мають проблеми з фізичним та сексуальним насиллям, попадають під розгляд сім`ї як інституту патріархального гноблення, також жінки стикаються з чоловічою владою, та внаслідок цього стикання переходить в більш агресивну форму. Зв'язок між випадками насильства в сім'ях і патріархатом як соціальною системою стала видна на прикладі небажання влади втручатися в особисте життя, а також того факту, що в багатьох країнах світу (так само як до сих пір і в Україні) зґвалтування в шлюбі не рахується злочином.

Ці слова не втрачають актуальність в Україні, адже, не беручи до уваги жахливої статистики з насиллям, українські жінки не завжди можуть відрізнити прояв насилля від звичайного буття. Оскільки тема побутового насилля дуже рідко виноситься на всезагальне обговорення, середньостатистичному чоловікові дуже важко оцінити масштаб проблеми. За даними інституту демографії та соціальних досліджень в 2017році від домашнього насилля померло більше жінок, ніж в зоні АТО.

Певний розподіл сімейних обов'язків між чоловіком та жінкою також негативно впливає на конкурентоспроможність жінок, проте подібний розподіл в основному обумовлено відмінностями в заробітних платах чоловіка і дружини і консервативними поглядами суспільства. Гендерні стереотипи щодо жіночої ролі в суспільстві ініціюють не тільки підкріплення «подвійного навантаження», але і беззахисність жінки у фізичному та сексуальному планах.

Те що взаємовідносини між подружжям є патріархальними (головним в родині є чоловік, тільки він приймає важливі рішення для сім`ї) вважають більшість людей, які мають стосунки за рольовими моделями поведінки та механізмом взаємних відносин між чоловіком та дружиною, але незважаючи на це більшість все ж таки вважають, що взаємовідносини є елітарними (голова у родині не є чітко виділеним, обов`язки діляться порівно, але

Рішення приймаються разом, або тим хто є компетентним у цій ситуації), однак в Україні є відносно високий рівень матріархальниних родин( де є головою в сім`ї жінка), це відповідно пов`язано з неповними родинами, де є лише один з батьків, зазвичай, це мати.

Б. Рісман стверджує, що чоловіки здатні виконувати функції матері та іноді навіть краще виховують дітей, ніж це роблять жінки. Але фізіологи довели, що материнський інстинкт у жінок має нейробіологічну природу. А турбота про потомство у чоловіків - це результат виховання в родині, крім того, це значною мірою зумовлено морально-етичними нормами суспільства. Однак такі позитивні уявлення населення щодо партнерського виховання дітей у родині розходяться зі справжнім станом речей: чоловіки або зовсім не займаються вихованням дітей, або приділяють увагу тільки хлопчикам, тоді як дівчаток, частіше опікує мати. Між тим батько потрібен дітям нарівні із матір'ю, як вихователь,як захисник родини, як носій традицій. Одним із основних чинників, який негативно впливає на морально-етичне становище у сім'ї, є відсутність чоловіка у житті родини та вихованні дітей. Зазвичай чоловіки не мають зі своїми дітьми теплих емоційних стосунків і не беруть активної участі у виховному процесі, це відбувається не тільки через фізичну смерть чи розлучення, але й через небажання або неспроможність бути свідомим, відповідальним та зацікавленим батьком. Чоловік через відсутність здорового самоусвідомлення себе як батька став “слабкою ланкою” в родині та суспільстві. З одного боку, більшість чоловіків не усвідомлює, в чому полягає якість та зміст їхнього буття, а з іншого - суспільство не має зразка або сучасної моделі поведінки батьків, згідно з якими чоловіки могли б себе коригувати напрямок свого розвитку та самореалізації через батьківство.

Більшість теорій описує сімейні відносини, визначаючи конкретне місце у ній як жінці, так і чоловіку, обмежуючи таким чином їхні права, обов'язки та можливості. У 40-50 роках ХХ ст. Т. Парсонс (T. Parsons) запропонував рольовий підхід на прикладі сім'ї, згідно з яким жінка виконує експресивну роль у соціальній системі (створення психологічного затишку, теплоти, емоційної підтримки у родині), а чоловік - інструментальну (забезпечення матеріального добробуту та зв'язку сім'ї із зовнішнім світом), виходячи з їхньої природної дихотомії (чоловік має значну фізичну силу, а жінка народжує і виховує дітей). Наголошуючи на тому, те що чоловік повинен мати більший авторитет у родині, ніж жінка, для того, щоб зберегти природний стан речей. Однак у сучасних умовах ми можемо лише частково використовувати цей підхід для аналізу сімейних відносин, оскільки сьогодення демонструє значну гнучкість рольової поведінки жінок та чоловіків і не лише у сім'ї.

Багато родин де чоловік та жінка вважають, що сімейна сфера є першочерговою для жінки, тому вона має відповідно зменшити свою зайнятість заради родини. Майже п'ята частина населення вагається з відповіддю, і лише десята частина жінок та чоловіків схильні не погоджуватися з цим твердженням. Половина чоловіків та жінок погоджуються з тим, що чоловіки повинні мати більше прав на роботу, ніж жінки у випадку, коли робочих місць не вистачає. Четверта частина чоловіків та п'ята частина жінок вагається з відповіддю. Але зазначимо, що п'ята частина чоловіків та майже 40% жінок не погоджуються з обмеженням прав жінки на трудову діяльність. Ці результати опитування свідчать про домінування традиційних сімейних стереотипів у свідомості українських чоловіків та жінок,однак чоловіки навіть більше схильні погоджуватись з тим, що жінка має більше уваги приділяти сім'ї,ніж кар'єрі чи професійній самореалізації. Неоднозначною є інтерпретація результатів опитування з приводу твердження “чоловіки повинні мати більше прав на роботу, ніж жінки, коли робочих місць не вистачає” - на перший погляд, такі дані відбивають традиційну ситуацію на робочому ринку, коли під час економічних криз у лавах безробітних переважають жінки та молодь, тому така ситуація є звичайною, але з іншого боку, коли зростає рівень освіченості та економічних і культурних запитів жіночого населення, зростає їхня економічна активність, у системі цінностей важливого значення набуває професійна самореалізація поряд із сімейною - все більше жінок не погоджуватиметься з такими дискримінаційними твердженнями.

Чому ж жінок є більшість серед тих, хто не прагне зберегти сім'ю, в якій чоловік та дружина не ладять між собою? Ми вважаємо, що часто не усвідомлюючи того, жінка, відчуваючи дилему перевантаженості (робота - сім'я), прагне полегшити своє існування, вона хоче звільнитися від шлюбу, від чоловіка, якого потрібно обслуговувати. Але якщо говорити про українські реалії, то як показує практика судових процесів про розлучення: 95% справ викликані словесною образою і побиттям, що свідчить про високий рівень насильства у сучасній українській сім'ї.

Розподіл родинних обов'язків у сучасних українських сім'ях, незважаючи на позитивні зрушення у суспільній свідомості останніх років, залишається здебільшого традиційним і передбачає, те що жінки повинні завжди вести домогосподарство та виховувати дітей, а чоловіки - матеріально забезпечувати родину. Наслідком такого розподілу сімейних ролей є, великим перевантаженням жінок, що призводить до фізичного втоми та психічних зривів; неможливість в повній мірі реалізувати себе у професійному плані; виникнення феномена “відсутнього батька”, який негативно впливає на процеси виховання дітей та позбавляє чоловіка можливості отримати задоволення від батьківства; поширення серед чоловіків гендерно-рольового стресу, який виникає тоді, коли чоловіку складно підтримувати стандартні традиційні ролі (годувальник, успішний у професійній діяльності тощо).

Отже, потрібне вироблення демократичної політики у відношенні сімейних відносин між чоловіком та дружиною, яка повинна будуватися на певних етичних основах. Звісно, вироблення такого відношення - справа не проста. Багато що залишається невідомим у відношенні між подружжям, і науці ще доведеться це з'ясувати, як стикується біологічне та соціальне, які форми соціокультурних відносин оптимальні, для того щоб обидві статі набули самоусвідомлення, не пригнічуючи один одного, не допускаючи екологічного дисбалансу, зберегти свою родину.

У родині між чоловіком та дружиною існують різні уявлення про ідеальний тип сім'ї та про гендерний розподіл сімейних ролей. Тому неправильний розподіл ролей у молодої сім`ї викликають часті конфліктні ситуації, що найчастіше закінчуються розлученням. У результаті така родина перетворюється на додатковий стресогенний чинник. Особливо це відчутно у сьогоднішньому українському суспільстві, коли стан хронічного емоційного стресу охопив усі верстви населення. Гармонійна родина більшою мірою, ніж інші соціальні структури, здатна забезпечити міжособистісні стосунки, які набувають особливого значення в умовах, що склалися.

Традиційні гендерні стереотипи фактично являються характеристиками статусу. Оскільки чоловіки та жінки до цих пір мають нерівний статус, всі ми в наших соціальних взаємодіях чинимо відповідно до стереотипів та кожен день бачимо, як інші теж слідують їм. Така поведінка і такі спостереження є головним підтвердженням стереотипних пророцтв. Стереотипи відбивають розбіжності у статусі і в той же час сприяють їх збереженню.

Відповідно до теорії соціальних ролей (А. Іглі) дуже багато гендерних відмінності є продуктами різних соціальних ролей, які підтримують або також пригнічують в чоловіках та жінках певні варіанти поведінки. Ульям та Бест припустили,те що стереотипи про гендер розвивалися як механізм для підтримки статево-рольової диференціації. На їхню думку, жінка прийшла до ролі домогосподарки тому, що догляд за немовлям накладав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства прекрасно задовольняло вимогу залишатися вдома. Виявивши, що такий розподіл ролей дуже зручно, суспільство намагається переконати себе в тому, що ці ролі підходять їх носіям. Для цього воно породжує вірування про якісь якостях чоловіків та жінок, які служать для обґрунтування того, що їх ролі підходять їм як не

можна краще. Усталені, ці вірування починають служити нормами поведінки для дорослих і моделями для соціалізації дітей. Родинні стосунки в сучасних умовах розглядається в трьох іпостасях. На рівні суспільства вона виступає як соціальний інститут, зі своїми властивими йому місцем та роллю, та виконує ряд специфічних функцій, в першу чергу таких, як виховання дітей.

Сім'я - це мала соціальна група, якій властиві згуртованість, єдність членів родини, сімейні відносини, традиції та інші, нарешті, по-третє, родина - це сфера життєдіяльності та задоволення певних потреб людини. Шлюб - це історично змінна соціальна форма відносин між чоловіком та жінкою, за допомогою якої суспільство впорядковує та санкціонує відносини між чоловіком і жінкою.

У наш час перед жінкою стоїть проблема вижити та зберегти сім'ю при ситуації, що створилася. Широко поширені патріархальні погляди на місце жінки у суспільстві створюють додаткові труднощі. Досить складними є відносини між подружжям, між батьками та дітьми. Суспільство не сприяє вихованню у дітей шанобливого ставлення до матері, професійної діяльності батьків, необхідності спільними зусиллями вирішувати побутові проблеми. Від цього виникає, що коли чоловік будує свою родину, то майже завжди він буде відноситись до дружини, так само як і до матері, інколи навіть гірше. Дуже широко розповсюджується наркоманія і алкоголізм приводять часом до неможливості раціональної організації відпочинку сім'ї, використання колективних форм виховання підростаючого покоління у поєднанні з сімейними.

На даний час розподіл родинних обов'язків на гендерній основі є триваючої гендерної нерівності та гендерно-рольової соціалізації. Традиційний розподіл роботи по будинку може також сприяти підтриманню низького статусу жінок. Дитині очевидно, те що людина, що працює весь день та зобов'язана, повернувшись додому, готувати і робити прибирання, має нижчий статус, ніж той, хто працює весь день, але кому не доводиться виконувати ці обов'язки після повернення додому. Діти можуть тоді зробити висновок,те що жінки дійсно повинні знаходитися в підпорядкованому положенні, інакше вони б не мали цей більш низький статус. Головна сфера діяльності жінки в сім'ї - це звісно домашня праця. Покладання цього тягаря догляду за дітьми та домашньої роботи на жінку також заважає її реалізувати свої організаційні та політичні можливості. Жінки-управлінці рідше виходять заміж та заводять дітей, ніж жінки які не займають керівних посад. Причиною цього всього може бути те, що працюючі жінки виявляються нездатними затримуватися на виробництві, та працювати по вихідних або відправлятися у відрядження та частіше відсутні на роботі в зв'язку з необхідністю догляду за дітьми або їх хворобою. Крім того,виробничі керівники часто не бажають просувати жінок по службі,припускаючи, що їх сімейні обов'язки і роблять їх менш відданими організації. Ще одна причина необхідності зміни традиційного поділу домашньої праці полягає в тому, що конфлікти з приводу виконання домашніх обов'язків та догляду за дітьми є основним джерелом напруги в відносинах між подружжям. Невизначеність норм, що регулюють в даний час шлюбно-сімейні, в тому числі рольові відносини, ставить перед сучасною сім'єю ряд соціально-психологічних проблем.

У кожного хто має сімейні стосунки існують певні правила, які визначають, хто та як виконує сімейні функції, тобто зовнішні (сімейні) та внутрішні (індивідуальні) межі родини. Наприклад, батьківська підсистема передбачає прийняття певних рішень щодо дитячої підсистеми. Інші системи розрізняють за ознаками статі, віку, цінностей та інтересів. Таким чином, члени родини можуть бути учасниками одразу кількох сімейних підсистем - батьківської, подружньої, дитячої, чоловічої, жіночої тощо.

У подружній підсистемі розрізняють чотири основні сімейні ролі - це “сексуальний партнер”, “друг”, “опікун”, “захисник”, під час виконання яких реалізуються відповідні потреби: сексуальні, побутові, потреби в емоційному зв'язку, теплих стосунках, опіці. При цьому характер подружніх стосунків багато в чому визначається взаємодоповнюваністю цих ролей (наприклад, якщо в одного з партнерів сильно виражена потреба в захисті,то інший має відігравати роль захисника для задоволення цієї потреби).

Згідно з іншою класифікацією також існують подружні ролі такі як традиційні, товариські та ролі партнерів, від узгодженості яких залежать особливості взаємин подружжя. Так, традиційні ролі передбачають з боку дружини народження та виховання дітей, створення домашнього затишку і ведення домашнього господарства, пристосування до залежності та терпимість до обмеження сфери діяльності. З боку чоловіка вимагається прийняття основних рішень, підтримка сімейної влади і контроль, економічна безпека і захист родини, емоційна вдячність дружині за пристосування до залежності.

Товариські ролі також потребують від подружжя забезпечення моральної підтримки та сексуального задоволення, жвавого і цікавого спілкування один з одним та оточуючими.

Ролі партнерів потребують і від дружини, та від чоловіка економічного внеску в їхню сім'ю згідно з розміром заробітку, спільної відповідальності за дітей, участі у веденні домашнього господарства та розподілу правової відповідальності

Розглянемо найтиповіші сімейні ролі для подружжя які найчастіше впливають на створення сімейних відносин:

1. Відповідальність за матеріальне забезпечення своєї родини. Така роль визначає комплекс обов'язків, пов'язаних із забезпеченням сродини необхідним рівнем добробуту (може створити як чоловік, так жінка);

2. Господарка - хазяїн. Виконання цієї ролі передбачає організацію та ведення домашнього господарства;

3. Відповідальність за підтримку родинних зв'язків. Реалізація цієї ролі забезпечує організацію спілкування з родичами, участь в родинних ритуалах та церемоніях;

4. Організатор родинної субкультури. Ця роль орієнтує на формування у членів сім'ї певних культурних цінностей, інтересів та захоплень;

5. Організація розваг. Виконання цієї ролі припускає ініціацію й організацію життєдіяльності родини в сфері дозвілля;

6. Сексуальний партнер. Ця роль пов'язана з проявом активності в сфері сексуальних стосунків;

7. Відповідальність по догляду за дитиною. Виконання цієї ролі передбачає забезпечення дитині фізичного та психічного комфорту у перші роки її життя;

8. Вихователь. Ця роль передбачає розвиток особистості дитини;

9. Сімейний “психотерапевт”. Ця роль включає дії, спрямовані на розв'язання особистісних проблем членів сім'ї.

Звісно маючи певні обставини у родинних стосунках, розподіл ролей може змінюватися від обставин та особливостей професійного зростання тощо. Крім того, виконання родинних ролей залежить від особистих стосунків між чоловіком та дружиною.

Залежно від цих розподілу ролей виокремлюють родини традиційні (патріархальні чи матріархальні), в яких один з членів подружжя є внутрішньо сімейним лідером,з активнішою стороною в подружніх стосунках та відносинах із соціумом, та егалітарні у яких ролі розподіляються зі урахуванням конкретних інтересів та можливостей партнерів. При цьому спостерігаються вирівнювання функцій подружжя та відносно незалежне становище дітей.

Традиційна родина - це та сім'я, де за подружжям відповідно до їх підлогою закріплені певні ролі - дружина виконує ролі матері і господині, чоловік в основному відповідальний за матеріальне забезпечення і сексуальні стосунки.

У сучасних сімейних відносинах фактично ролі розподіляються між чоловіком та дружиною переважно порівну. Але і чоловіки та жінки часто погоджуються, що, коли працюють обидва партнера, повинно мати місце більш рівноправне розподіл обов'язків вдома, дослідження виявили відносно небагато прикладів поведінкових змін в цьому напрямку.

Чоловіки які більш психологічно залучені у сімейну, ніж в виробничу життя, утворює основу для розширення участі чоловіків в виконанні домашніх обов'язків та догляду за дітьми. Однак це визнає, що чоловіки беруть відносно невелика участь в цих видах діяльності. Але чим вищий

заробіток чоловіка, тим менш імовірно, що він бере участь у домашній роботі та догляді за дітьми, а чим вищий заробіток жінки, тим швидше він буде виконувати ці обов'язки. Існує думка,те що чим більше заробляє дружина в порівнянні з чоловіком, тим меншу відповідальність вона несе за виконання домашніх обов'язків (крім догляду за дітьми). На думку К. Девіса, перехід від традиційних форм сім'ї до сучасних зумовлений насамперед трансформацією соціокультурних норм високої народжуваності й поширенням норм низької народжуваності, інакше кажучи, зміною системи цінностей, а не зовнішнім тиском.

Отже гендерні стереотипи сімейних відноси між чоловіком та дружиною суттєво впливають особисте життя. Сучасний світ швидко змінюється та люди не завжди встигають до нього пристосуватись. Те саме сталось і із сімейними стосунками. Традиційні подружні стосунки не є завжди актуальними, особливо тоді коли вони просто нав'язані суспільною думкою, але розподілені між подружжям, згідно їх бажання та можливостей. Зміна у суспільстві гендерних ролей , що розповсюдилась разом з прогресом, вимагає переглянути відповідність висунутих вимог до жінок, та пере провірити відповідність гендерно-рольової ідентифікації з орієнтацією на традиційні чи егалітарні(феміністичні) стосунки; і ,відповідно, погляди на те чи співпадають їхні уявлення про норми поведінки чоловіків та жінок з суспільно прийнятими.

2. Гендерні проблеми сучасної молодої сім`ї

Сім'я - головний осередок суспільства. Це основа загальнолюдських цінностей, культури і історії, головна запорука стабільності і розвитку сімейних стосунків.

На тлі тієї популярності, якої набули гендерні питання за останні роки в Україні, взаємозв'язок гендеру та родини як соціальних інститутів розглядається доволі рідко. Навіть під час вивчення проблеми гендерної соціалізації дослідники дуже рідко характеризують цей процес у сучасній родині. Крім того, неможливо зрозуміти особливості виконання гендерних ролей, що закріплюються у гендерних стереотипних уявленнях, не дослідивши їх функціонування в сімейному осередку.

Для того,щоб стати щасливим партнером та люблячим батьком, необхідно навчитися любити, опікуватись іншим, чимось жертвувати, не очікуючи термінової віддачі. А до цього здатні тільки ті, хто в дитинстві відчував таке ж ставлення до себе від батьків. Діти, які ж виховувались без батька чи матері або які зростали у сім'ї, де їхні батьки погано виконували свою роль, у дорослому ж віці відчувають труднощі у прийнятті рішень, у прояві кохання. А ті, хто залишилися сиротами у ранньому віці, відчувають більше труднощів у вихованні своїх дітей порівняно з тими, які росли у повній сім'ї до підліткового віку. Причиною цього є умови їхнього дитинства, що не дозволили досягти зрілості та самовизначитись у родинному житті.

Сучасна українська родина взяла на себе основну частину переходу українського суспільства до ринкових відносин, мобілізувавши внутрішні, матеріальні й психологічні, резерви. Зокрема, інститут сім'ї став ціннішим у свідомості людей як гарант матеріальної підтримки іншими членами родини у разі втрати роботи та засобів існування загалом. Ця тенденція стосується усіх членів родини - і жінок, і чоловіків.

Найчастіше стресові ситуації в родині виникають через брак часу на родинні справи, виховання дітей, у жінки яка працює, внаслідок цього батьки прагнуть справитися із професійними обов`язками, та домашніми справами одночасно, але доволі часто таке поєднання є складним. Нажаль не кожній жінці(дружині), яка працює вдається правильно залучити чоловіка до родинних справ.

Одні і ті ж проблеми виникають практично в кожній родині, які викликають різні емоційні, реакції й наслідки для родинних стосунків. Дослідники зафіксували таке явище, як посилення згуртованості, емоційної підтримки, уваги й турботи в подружжя у стабільних, дружних родинах тоді, коли родина під впливом погіршення зовнішніх обставин ніби починає перевірятися на міцність. Емоційна підтримка в такій родині подвоюється, сприяючи успішному подоланню труднощів. Але, цей тип сімейної поведінки трапляється дуже рідко. За даними нашого дослідження, в п'ятої частини опитаних жінок та чоловіків за останній місяць виникали конфлікти з партнером у шлюбі, що надовго позбавили їх душевної рівноваги. Адаптація сімейних стосунків до мінливих умов існування в нашому суспільстві відбувається більшість інтуїтивно, оскільки традиції до раціонального підходу організації сімейного життя й обміркованої корекції своєї поведінки досі слабо розвинені. Потрібно відзначити, що в родині, як і в багатьох інших сферах нашого життя, відчувається брак загальної культури, не вироблені моделі доцільних взаємин чоловіка й жінки. Практиковане останнім часом відродження ідеології традиційного патріархального сімейного укладу навряд чи зможе істотно допомогти сучасній сім'ї у формуванні моделі сімейних відносин. Специфіка нинішнього етапу шлюбно-сімейних відносин така, що родинний союз, заснований на демократичних засадах (егалітарний), більшою мірою відповідає наявним соціально-економічним умовам, хоча його переваги й не заперечують існування інших форм і стилів сімейного життя. Кожна родина має право, зважаючи на свої цілі, завдання, особливості особистості кожного чоловіка та жінки, збудувати життя за власними розумінням та бажанням. У теперішній час, коли зовнішній тиск на родину став дуже слабким та не має такого значення, як раніше, зростає роль міжособистісних стосунків у сімейних відносин, кохання, піклування та психологічної підтримки. Тільки тоді буде забезпечена стабільність та якість шлюбу. З відповідей молоді можна зробити висновок, що вона майже не усвідомлює ці нові реалії та не дуже добре ознайомлена з етикою та психологією сімейних стосунків. Тому така ситуація є результатом системи гендерного виховання, яка формує їхнє уявлення та погляди на сімейне життя та на взаємини статей у цілому.

Родина - це група, що складається з батьків і дітей, які живуть разом, спільно ведуть домашнє господарство та взаємопов'язані емоційно, яке соціалізує особистість і впливає на формування еталонів чоловічих та жіночих якостей, поведінкових моделей, дає можливість безпосереднього пізнання сімейно-побутових стосунків чоловіка та жінки, їхніх ролей, функцій, прав та обов'язків як подружжя, як батьків, як громадян. Отже, батьківська сім'я і сформовані в ній стосунки особливо впливають на життєве самовизначення юнаків і дівчат у такій сфері, як родинне життя.

Родина батьків є найбільш доступним взірцем для спостереження, який за певних умов стає зразком для наслідування. Вчені підкреслюють роль партнерсько-домінаторних взаємовідносин між батьками та дитиною як значущого чинника в розумінні проблеми розвитку та психологічної готовності дитини до дорослого життя: «якими ми стали батьками, значною мірою залежить від того, що ми бачили,що пережили, що відчули у поведінці власних батьків». Тому стиль взаємин попередніх поколінь може бути хорошим прикладом для сімейного функціонування наступних поколінь. Характер взаємин подружжя багато в чому відповідає характеру взаємовідносин, які були у родині батьків. Батьки, чий шлюб був удалий, дають прямий приклад того, як потрібно будувати спільне життя чоловіка та дружини. Злагоджені дії батьків є важливою передумовою успішного формування сімейних відносин в майбутньому дитини.

Отже, суспільство та родина батьків задають ззовні певні взірці батьківства-материнства і визначають межі варіабельності його моделі.

Проте кожна конкретна особистість має цю зовнішню модель, пропускаючи зовнішній досвід через призму власних переконань, поглядів, індивідуальних особливостей.

Насамкінець відбувається узгодження та поєднання певних моделей батьківства подружньої пари - чоловіка і дружини, що створюють власну родину і мають намір дати життя своїй дитині.

Люди все більше усвідомлює необхідність значної уваги дослідників до проблем сучасної молодої сім`ї. Найбільш особливої уваги набувають проблеми молодої сім'ї. Щасливе сімейне життя формується під впливом багатьох чинників, як матеріального, так і духовного характеру.

У сучасних соціально-економічних умовах українського суспільства проблеми матеріального забезпечення молодої сім'ї набули особливої актуальності. Незадоволеність цією стороною свого життя переважної більшості молодих сімей є гострим сигналом про важливість соціально-економічних відносин у системі «молода сім'я - суспільство».

Найважливішою проблемою для більшості молодих сімейних є відсутність власного житла, низький рівень прибутків, дуже примарна перспектива та масове безробіття. Звісно, молоді подружжя спираються не тільки на допомогу батьків і інших родичів, але й на те, що роблять спробу поліпшити матеріальне становище своєї сім'ї, включаючись до трудової діяльності після основної роботи та мають додатковий дохід.

Звісно, низький рівень прибутків більшості молодих сімей змушують їх ставити себе в матеріальну залежність, та відповідно і моральну, від батьків, ніби узаконюючи багаторічну опіку над молодими, що негативно впливає на креативні здібності молоді, її самостійність і відповідальність.

Однією з найбільш поширеною проблем молодих сімей є дітонародження як основний елемент самоутвердження, існування і розвитку сім'ї. В Україні за останні роки мало народжуваність стала загальноприйнятою нормою, про що свідчить Офіційна статистика. Причому головним чинником, якої можуть бути на народження дітей, є збільшення матеріального доходу і покращення житлових умов. Тобто скрутна соціально-економічна ситуація на сьогодні в Україні безпосередньо має вплив на реалізацію репродуктивних функцій молодої родини .

Конфліктні ситуацію не минають і ту родину, яка оцінює свій шлюб вдалим: якщо відразу після одруження більшість сімей вважали своє сімейне життя безконфліктним, то після одного-двох років спільного життя вони чітко відзначили наявність та негативних тенденцій в різних формах сімейного життя. Сварки виникають передусім через незадовільні життєві умови, нестачу грошей, втручання батьків у їхні взаємини, сексуальну дисгармонію. Також є ще й інші причин виникнення конфліктних ситуацій: різне розуміння розподілу домашньої роботи, зловживання алкоголем з боку чоловіків (інколи виникає також з боку жінки), несерйозне ставлення до виконання обов'язків чоловіка та батька (жінки та матері), ревнощі з двох сторін молодої сім`ї, відсутність кохання та почуттів одне до одного.

З метою поліпшення сімейних стосунків та вирішення проблеми конфліктних ситуацій важливо надавати молодим сім'ям не лише матеріальну та правову, але й психологічну допомогу у формі індивідуальних і сімейних консультацій фахівців. Це звісно може стати додатковою умовою зміцнення молодих сімей, успішного виконання ними своєї соціальної ролі. Але цей варіант може стати успішний тільки тоді, коли це хочуть однаково як чоловік так і жінка.

Досліджуючи різні сім'ї - проблемні, аномальні, нетипові тощо, констатуючи, можливо, певні негативні тенденції, слід все ж пам'ятати, що кожна сім'я володіє внутрішніми ресурсами та потенціалом для розвитку. Будь-який кризовий момент не обов'язково має виключно негативне значення, але дозволяє сім'ї, усвідомивши і асимілювавши власний досвід, перейти на інший рівень функціонування - рівень більш глибоких, більш задовільних стосунків, за яких враховуються потреби кожного."Здорова сім'я" - це та сім'я, в якій існує висока міра внутрішньої єдності та високий ступінь індивідуалізації, вона підтримує свободу перегрупувань і відносну свободу розвитку підгруп, дозволяє вільно виходити та повертатись, не викликаючи чвари. Індивідуалізація у здоровій сім'я робить можливим високий ступінь мобільності, за якої кожний з членів сім'ї може виступати в різних ролях, не ігноруючи при цьому виконання своїх базових ролей, які обумовлені культурою, релігією, традицією, віком, психічною та фізичною зрілістю".

Гендерний аналіз особливостей у ставленнях, орієнтаціях, поведінці жінок і чоловіків виявив такі відмінності: жінки більше, зацікавлені у тому, щоб жити у власній сім'ї; жінки більше схильні до відвертості та щирості в сімейних стосунках; очікування жінок від шлюбу дещо ідеалізовані; натомість чоловіки більше, та значно легше сприймають проблеми матеріального характеру, орієнтовані на самоствердження у професійній діяльності поза сім'єю; вони виявляють більшу критичність і вимогливість до дружин щодо виконання господарських обов'язків; чоловіки дещо частіше, обирають раціональну лінію поведінки у конфліктних ситуаціях, а жінки більш схильні до полярності поведінки у конфліктних ситуаціях.

Звісно, що низькій рівень прибутків і інші умови життя більшості молодих сімей обмежують не тільки матеріально-споживчі, але й їхні соціально-культурні потреби. Негативні тенденції проявляються значною мірою в сфері вільного часу молодих сімей.

Ще важлива проблема - сучасна молода сім'я повинна не тільки зберегти, але й відновити свій статус головної ланки у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріальні і педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку. Разом із тим, молода сім'я потребує як матеріальної, так і педагогічної та культурологічної допомоги. У зв'язку з цим стає зрозумілою необхідність організації підготовки молоді до подружнього життя, яку потрібно розглядати як складову частину роботи щодо зміцнення сім'ї та піднесення її соціальної активності.

Знервованість, постійна роздратованість, грубість, сварки, чвари, піклування лише про свій власний комфорт, відсутність милосердя у членів родини призводить до негативного емоційно-психологічного клімату та, як наслідок, до порушення протікання процесу становлення повноцінної сім'ї.

Такі життєві умови зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій. Це все може призводити до невміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, до сексуальної дисгармонії, до конфліктності, що призводить до формування таких якостей членів подружжя як: ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатися власними інтересами заради ближнього.

Підбиваючи підсумки цього невеликого огляду, можемо зазначити, те що сучасна сім'я, та її особливості, структура, функції, її вплив на формування особистості надають дуже багатий матеріал для психологічних досліджень.

У родині між чоловіком та жінкою існують різні уявлення про ідеальний тип родини та про гендерний розподіл родинних ролей. Тому неправильний розподіл ролей у молодої сім`ї викликають часті конфліктні ситуації, що найчастіше закінчуються розлученням. У результаті сім'я перетворюється на додатковий стресогенний чинник. Особливо це відчутно у сьогоднішньому українському суспільстві, коли стан хронічного емоційного стресу охопив усі верстви населення. Гармонійна сім'я більшою мірою, ніж інші соціальні структури, здатна забезпечити міжособистісні стосунки, які набувають особливого значення в умовах, що склалися.

Традиційні гендерні стереотипи фактично являються характеристиками статусу. Оскільки чоловіки та жінки до цих пір мають нерівний статус, всі ми в наших соціальних взаємодіях чинимо відповідно до стереотипів та кожен день бачимо, як інші теж слідують їм. Така поведінка і такі спостереження є головним підтвердженням стереотипних пророцтв. Стереотипи відбивають розбіжності у статусі і в той же час сприяють їх збереженню.

Відповідно до теорії соціальних ролей (А. Іглі) дуже багато гендерних відмінності є продуктами різних соціальних ролей, які підтримують або також пригнічують в чоловіках та жінках певні варіанти поведінки. Ульям та Бест припустили,те що стереотипи про гендер розвивалися як механізм для підтримки статево-рольової диференціації. На їхню думку, жінка прийшла до ролі домогосподарки тому, що догляд за немовлям накладав обмеження на її мобільність, а ведення домашнього господарства прекрасно задовольняло вимогу залишатися вдома. Виявивши, що такий розподіл ролей дуже зручно, суспільство намагається переконати себе в тому, що ці ролі підходять їх носіям. Для цього воно породжує вірування про якісь якостях чоловіків та жінок, які служать для обґрунтування того, що їх ролі підходять їм як не можна краще. Усталені, ці вірування починають служити нормами поведінки для дорослих і моделями для соціалізації дітей.

Сімейні стосунки в сучасних умовах розглядається в трьох іпостасях. На рівні суспільства вона виступає як соціальний інститут, зі своїми властивими йому місцем та роллю, та виконує ряд специфічних функцій, в першу чергу таких, як виховання дітей. Сім'я - це мала соціальна група, якій властиві згуртованість, єдність членів сім'ї, сімейні відносини, традиції та інші, нарешті, по-третє, родина - це сфера життєдіяльності та задоволення певних потреб людини. Шлюб - це історично змінна соціальна форма відносин між чоловіком та жінкою, за допомогою якої суспільство впорядковує та санкціонує відносини між чоловіком і жінкою.

У наш час перед жінкою велика стоїть проблема вижити та зберегти сім'ю при ситуації, що створилася. Широко поширені патріархальні погляди на місце жінки у суспільстві створюють додаткові труднощі. Досить складними є відносини між подружжям, між батьками та дітьми. Суспільство не сприяє вихованню у дітей шанобливого ставлення до матері, професійної діяльності батьків, необхідності спільними зусиллями вирішувати побутові проблеми. Дуже широко розповсюджується наркоманія і алкоголізм приводять часом до неможливості раціональної організації відпочинку сім'ї, використання колективних форм виховання підростаючого покоління у поєднанні з сімейними. На даний час розподіл домашніх обов'язків на гендерній основі є триваючої гендерної нерівності та гендерно-рольової соціалізації.

Традиційний розподіл робіт по будинку може також сприяти підтриманню низького статусу жінок. Дитині очевидно, те що людина, що працює весь день та зобов'язана, повернувшись додому, готувати і робити прибирання, має нижчий статус, ніж той, хто працює весь день, але кому не доводиться виконувати ці обов'язки після повернення додому. Діти можуть тоді зробити висновок,те що жінки дійсно повинні знаходитися в підпорядкованому положенні, інакше вони б не мали цей більш низький статус. Головна сфера діяльності жінки в сім'ї - це звісно домашня праця. Покладання цього тягаря догляду за дітьми та домашньої роботи на жінку також заважає її реалізувати свої організаційні та політичні можливості. Жінки-управлінці рідше виходять заміж та заводять дітей, ніж жінки які не займають керівних посад. Причиною цього всього може бути те, що працюючі жінки виявляються нездатними затримуватися на виробництві, та працювати по вихідних або відправлятися у відрядження та частіше відсутні на роботі в зв'язку з необхідністю догляду за дітьми або їх хворобою. Крім того,виробничі керівники часто не бажають просувати жінок по службі,припускаючи, що їх сімейні обов'язки і роблять їх менш відданими організації. Ще одна причина необхідності зміни традиційного поділу домашньої праці полягає в тому, що конфлікти з приводу виконання домашніх обов'язків та догляду за дітьми є основним джерелом напруги в відносинах між подружжям. Невизначеність норм, що регулюють в даний час шлюбно-сімейні, в тому числі рольові відносини, ставить перед сучасною сім'єю ряд соціально-психологічних проблем.

У кожного то має сімейні стосунки існують певні правила, які визначають, хто та як виконує сімейні функції, тобто зовнішні (сімейні) та внутрішні (індивідуальні) межі сім'ї. Наприклад, батьківська підсистема передбачає прийняття певних рішень щодо дитячої підсистеми. Інші системи розрізняють за ознаками статі, віку, цінностей та інтересів. Таким чином, члени сім'ї можуть бути учасниками одразу кількох сімейних підсистем - батьківської, подружньої, дитячої, чоловічої, жіночої тощо.

У подружній підсистемі розрізняють чотири основні сімейні ролі - це “сексуальний партнер”, “друг”, “опікун”, “захисник”, під час виконання яких реалізуються відповідні потреби: сексуальні, побутові, потреби в емоційному зв'язку, теплих стосунках, опіці. При цьому характер подружніх стосунків багато в чому визначається взаємодоповнюваністю цих ролей (наприклад, якщо в одного з партнерів сильно виражена потреба в захисті,то інший має відігравати роль захисника для задоволення цієї потреби).

Згідно з іншою класифікацією також існують подружні ролі такі як традиційні, товариські та ролі партнерів, від узгодженості яких залежать особливості взаємин подружжя. Так, традиційні ролі передбачають з боку дружини народження та виховання дітей, створення домашнього затишку і ведення домашнього господарства, пристосування до залежності та терпимість до обмеження сфери діяльності. З боку чоловіка вимагається прийняття основних рішень, підтримка сімейної влади і контроль, економічна безпека і захист сім'ї, емоційна вдячність дружині за пристосування до залежності.

Товариські ролі також потребують від подружжя забезпечення моральної підтримки та сексуального задоволення, жвавого і цікавого спілкування один з одним та оточуючими.

Ролі партнерів потребують і від дружини, та від чоловіка економічного внеску в їхню сім'ю згідно з розміром заробітку, спільної відповідальності за дітей, участі у веденні домашнього господарства та розподілу правової відповідальності

Розглянемо найтиповіші сімейні ролі для подружжя які найчастіше впливають на створення сімейних відносин:

1. Відповідальний за матеріальне забезпечення своєї сім'ї. Така роль визначає комплекс обов'язків, пов'язаних із забезпеченням сім'ї необхідним рівнем добробуту (може створити як чоловік, так жінка);

2. Хазяїн-господарка. Виконання цієї ролі передбачає організацію та ведення домашнього господарства;

3. Відповідальний за підтримку родинних зв'язків. Реалізація цієї ролі забезпечує організацію спілкування з родичами, участь в сімейних ритуалах та церемоніях;

4. Організатор сімейної субкультури. Ця роль орієнтує на формування у членів сім'ї певних культурних цінностей, інтересів та захоплень;

5. Організатор розваг. Виконання цієї ролі припускає ініціацію й організацію життєдіяльності сім'ї в сфері дозвілля;

6. Сексуальний партнер. Ця роль пов'язана з проявом активності в сфері сексуальних стосунків;

7. Відповідальність по догляду за дитиною. Виконання цієї ролі передбачає забезпечення дитині фізичного та психічного комфорту у перші роки її життя;

8. Вихователь. Ця роль передбачає розвиток особистості дитини;

9. Сімейний “психотерапевт”. Ця роль включає дії, спрямовані на розв'язання особистісних проблем членів сім'ї.

Розподіл ролей у сімейних стосунках може змінюватися залежно від обставин (народження дитини), також особливостей професійної кар'єри тощо. Крім того, якість виконання сімейних ролей багато в чому залежить від міжособистісних стосунків та пов'язаних з ними міжособистісних ролей.

Залежно від цих розподілу ролей виокремлюють сім'ї традиційні (патріархальні чи матріархальні), в яких один з членів подружжя є внутрішньо сімейним лідером,з активнішою стороною в подружніх стосунках та відносинах із соціумом, та егалітарні у яких ролі розподіляються зі урахуванням конкретних інтересів та можливостей партнерів. При цьому спостерігаються вирівнювання функцій подружжя та відносно незалежне становище дітей.

Традиційна сім'я - це та сім'я, де за подружжям відповідно до їх підлогою закріплені певні ролі - дружина виконує ролі матері і господині, чоловік в основному відповідальний за матеріальне забезпечення і сексуальні стосунки.

У сучасних сімейних відносинах фактично ролі розподіляються між чоловіком та дружиною переважно порівну. Але і чоловіки та жінки часто погоджуються, що, коли працюють обидва партнера, повинно мати місце більш рівноправне розподіл обов'язків вдома, дослідження виявили відносно небагато прикладів поведінкових змін в цьому напрямку. Чоловіки які більш психологічно залучені у сімейну, ніж в виробничу життя, утворює основу для розширення участі чоловіків в виконанні домашніх обов'язків та догляду за дітьми. Однак це визнає, що чоловіки беруть відносно невелика участь в цих видах діяльності. Але чим вищий заробіток чоловіка, тим менш імовірно, що він бере участь у домашній роботі та догляді за дітьми, а чим вищий заробіток жінки, тим швидше він буде виконувати ці обов'язки. Існує думка,те що чим більше заробляє дружина в порівнянні з чоловіком, тим меншу відповідальність вона несе за виконання домашніх обов'язків (крім догляду за дітьми). На думку К. Девіса, перехід від традиційних форм сім'ї до сучасних зумовлений насамперед трансформацією соціокультурних норм високої народжуваності й поширенням норм низької народжуваності, інакше кажучи, зміною системи цінностей, а не зовнішнім тиском.

Отже гендерні стереотипи сімейних відноси між чоловіком та дружиною суттєво впливають особисте життя. Сучасний світ швидко змінюється та люди не завжди встигають до нього пристосуватись. Те саме сталось і із сімейними стосунками. Традиційні подружні стосунки не є завжди актуальними, особливо тоді коли вони просто нав'язані суспільною думкою, але розподілені між подружжям, згідно їх бажання та можливостей. Зміна у суспільстві гендерних ролей , що розповсюдилась разом з прогресом, вимагає переглянути відповідність висунутих вимог до жінок, та пере провірити відповідність гендерно-рольової ідентифікації з орієнтацією на традиційні чи егалітарні(феміністичні) стосунки; і ,відповідно, погляди на те чи співпадають їхні уявлення про норми поведінки чоловіків та жінок з суспільно прийнятими.

3. Вплив гендерних стереотипів на процес самовиховання

Оптимальними умовами для самовиховання особистості є відносини поваги й взаємної вимогливості в житті колективу, постійний його розвиток, зростання вимог до кожного. Спілкування в колективі відіграє вирішальну роль у підготовці особистості до самовиховання.

Змінюючи процеси, які відбуваються в усіх сферах українського суспільстві, в освітній сфері зокрема, мають інноваційний характер. Вплив же гендерних стереотипів на освіту відображається в мисленні і поведінці людей, та зокрема мають також вплив на сімейні відносини.

В процесі спілкування під впливом один на одного мають особливе значення соціальні норми, які регулюють поводження людей у колективі й працю. Той хто влаштовується на роботу або інший колектив, рано чи пізно має засвоїти соціальні норми й відповідати їм, для цього людині потрібно зайнятися власним самовихованням або перевиховатися.

Для того щоб мати високу активність особистості в процесі самовиховання, зазвичай керівники висувають в колективах офіційні вимоги працівникам. Нормою поведінки для керівника є справедливе й об`активне ставлення до всіх без винятку. Вимоги керівника потрібно розглядати як стимулятори для самовиховання.

У нашому середовищі гендерний стереотип прийнято приймати як шаблон, на основі якого особистість, як чоловік так і жінка, здійснюють ту чи іншу діяльність. Такі схеми мають пряму спрямованість та зміст не лише свідомості, а й поведінки особистості. В результаті цього досягається висока стійкість в сприйняті, бачення реальності і здійснені практичних дій, які дозволяють людині бистро реагувати на оточуючу діяльність.

Якщо діє великий плив колективу на особистість, то відповідно дуже важко організувати в колективі обговорення питань про самовиховання та самоосвіту його членів.

Маємо висновок, що наявність та ретрансляція перелічених гендерних стереотипів в суспільстві відчутно гальмує процеси демократизації та гуманізації. Рішення управління щодо встановлення гендерної рівності через освіту мають бути відповідні до: створення і впровадження нових підручників, що стверджують гендерну рівність і відповідають розподілу гендерних ролей; - зміну свідомості керівників в напрямку гендерних стереотипів; - підготовку та перепідготовку учителів та викладачів щодо освоєння сучасного рівня з гендерної проблематики.

Найкращою умовою для самовиховання є об`єднання різних видів діяльності, умінь та навиків, які також в свою очерідь мають прямий вплив на сімейні стосунки. З цього мамо такий висновок, всім хто прагне всебічно розвиватися, не зупинятися на одній роботі. Виховання та самовиховання - це дві сторони єдиного процесу формування особистості.

Таким чином, маємо можливість стверджувати, що вплив гендерних стереотипів на процес самовиховання і сімейні відносини між чоловіком та жінкою мають прямий влив на створення адекватної поведінки.

Висновки

З усього вище сказаного маємо певні висновки, що гендерний вплив на сімейні стосунки між чоловіком та дружиною впливають безліч факторів. Та на жаль, статистика і кількість досліджень дозволяють нам лише констатувати проблеми, але нажаль не дають відповіді про їх причини. Але можна припустити про них, базуючись на поясненнях гендерної рівності та нерівності у різних сферах зайнятості та професіях, і самоосвіти.