Філософсько-антропрологічне розуміння феномену моди в контексті креативності як складової соціальної реальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Філософсько-антропрологічне розуміння феномену моди в контексті креативності як складової соціальної реальності

Philosophical and anthroprological understanding of the phenomenon of fashion in the context of creativity as a component of social reality

Ніколенко К. В.,

кандидат філософських наук, доцент кафедри іноземної філології, українознавства та соціально-правових дисциплін,

Nikolenko K. V.

PhD, Associate Professor of the Department foreign philology, Ukrainian studies and social and legal disciplines, Donetsk National University of Economics and Trade named after Mykhailo Tuhan-Baranovsky (Kryvyi Rih, Ukraine)

Показано яким чином здійснюється взаємодія понять «мода» та «креативність». Виділено поняття нового, семантики, еклектики, аксіології як культурних складових креативності у філософії моди. Проаналізовано особливості філософсько-антропологічного трактування понять краса та одяг. Здійснено філософський аналіз феномену моди з двох векторів: позитивному і негативному. Надано соціальну характеристику поняття статусності та модного одягу в контексті суспільних змін.

Ключові слова: креативність, мода, культура, аксіологія, нове, інновація.

мода краса новий

Research is shown how the interaction is realized concepts fashion “fashion” and “creativity”. It highlights the new concept, the semantics, the eclectic, axiology as a cultural components of creativity in the fashion philosophy. Peculiarities of philosophical and anthropological interpretation of the concepts of beauty and clothes are analyzed. A philosophical analysis of the phenomenon of fashion from two vectors: positive and negative. The social characteristic of the concept of status and fashionable clothes in the context of social changes is given.

Keywords: creativity, fashion, culture, axiology, new, innovation.

Постановка проблеми

Значення моди в сучасному житті важко переоцінити: суспільство орієнтується на різноманітні тенденції, особистість оцінюється саме за модними складовими, великі кошти витрачаються як на забезпечення цієї індустрії, так і на відповідність людини модним вимогам. Роль і сутність моди є предметом дослідження багатьох вчених, результат такого дослідження - міждисциплінарний аналіз феномена моди. В цій роботі ми хотіли зупинитись на розумінні моди саме в філософському сенсі та креативній складовій, як необхідній властивості моди.

Стан дослідження проблеми. Мода як явище та її вплив на суспільство вивчалась багатьма дослідниками. Перші роботи можна віднести до ХУШ сторіччя (М. Монтень, Дж. Локк), згодом А. Сміт в роботі «Теорія моральних почуттів» пов'язав моду з поняттям краси, зауваживши її недовготривалість та плинність як ключові характеристики. Спроби здійснити пошук механізму моди, вивчити соціальні складові даного феномену, зазначити суспільне значення реалізовувались різноманітними дослідниками: в галузі філософії - І. Кант, Г Гегель, Т Адорно, Е. Фром, Г. Гадамер, Ж. Бодрійяр, Л. Свендсен; в галузі соціології - Г Зіммель, Г Тард, П. Бурдьє; в галузі культурології - Е. Фукс, Б. Хюбнер, Дж. Рескін, Б. Гройс, Ю. Лотман, що підтверджує нашу думку про міждисциплінарне та багатовимірне вивчення питання.

У українській гуманітарній сфері особливості моди вивчаються Ю. Легеньким, О. Єрьоміною, Л. Ткаченко, М. Мельник, Н. Камінська, С. Нікуленко, Т Ніколаєвою, Л. Дихнич, Г Куц, Ю. Шестопалова та ін.

Мета дослідження. Визначення ролі моди та креативності як однієї з форм її прояву в контексті соціальної реальності.

Виклад основного матеріалу

Фундаментальне дослідження моди в українській філософії було здійснено Ю. Легеньким. Зупиняючись на питаннях феномену, різновидах, дискурсі, типах, риториці та особливостях моди, дослідник заключає, що мода виступає креативні епіцентром культуротворчості і яке виступає полем для зародження нових імпульсів оновлюючих художню культуру [1]. Саме креативна складова моди як такої є джерелом прогресу культури, є основою для створення нових культурних сенсів та має безпосередній вплив на всю художню культуру в цілому. Кре- ативність тут виступає засобом, методом, інструментом моди, тобто, це не метою процесу, а способом досягнення результату і, як слідство, зміненням культурної реальності. Дослідник, аналізуючи поняття «оновлення» взагалі, виокремлює моду як рушійну силу будь- яких змін, як таку складову, специфікою якої закладено нормативні компоненти [2, с. 5].

Поняття моди дуже тісно пов'язане з поняттям «краса», «естетичний ідеал». Сутність цих понять носить дуалістичний характер - теоретичні складові для визначення змістових характеристик та практичне оволодіння ними задля досягнення довершеності, досягнення краси та її ідеалів.

Наприклад на Сході та Заході найбільш розвинуті цивілізації поєднували на декларативному рівні комплекс фізичного та духовного первоначал як практичне здійснення краси, як ідеал (Давньо Грецькі статуї Апо- лона Бельведерського, Венери Мілоської), як особливий спосіб життя, що спрямовує особистість до досягнення ідеалів краси («В здоровому тілі - здоровий дух» спартанські принципи, римські ідеали), існування конкретних духовно-практичних, філософсько-релігійних вчень (йога, цигун, рейкі). Але ці теоретико- практичні аспекти не є такими популярними як використання одягу, взуття, макіяжу та ін. тобто досягнення суто зовнішнього результату. Очевидно, що людство обирає більш простий шлях на досягненні ідеалу краси.

Не складає винятку в цьому і українське суспільство: ми маємо історичні докази, що використання одягу здійснювалось не тільки з утилітарною метою, а й заради ідеалів краси, доказом чого виступає традиція прикрашання самого одягу (срібні фігурки танцівників VI століття, Київський історичний музей) [3, с. 7].

Питання краси знаходить безпосереднє відображення в моді, яка здійснюється за певним алгоритмом. Якщо ж здійснювати поверхневий аналіз цього явища, може здатись, що мода - щось хаотичне, анархічне, не структу- роване, не містить закономірностей чи ознак системи. Однак, це лише на перший погляд, якщо аналізувати модні прояви на більш тривалому проміжку часу, то зможемо констатувати наявність певних законів, правил і навіть циклічності та певного присвоєння результатів минулого досвіду. Існують закономірності, за допомогою яких мода змінюється, але не в глобальному плані, а за окремими рисами. Їх називають трендами, тобто, тенденціями, які бажані для застосування, бо саме вони виступають лакмусом поняття модного й не модного на даний час.

Питання моди як конкретного одягу мало соціально-статусне значення - за одягом можна було розпізнати вільного громадянина чи раба, навіть можна було побачити статки та загальний рівень смаку і вподобань особистості. Дуже швидко одяг перестає відігравати суто утилітарну роль, набуваючи певних соціальних властивостей. Одяг є репрезентативним інструментом соціального статусу, походження (національні та етнічні особливості), осо- бистісні переконання людини. Антропологічний розвиток історично демонструє еволюційне ставлення до одягу як способу вираження себе людиною будь-якого соціального класу чи матеріальних статків.

Як естетичне явище мода розкривається на трьох рівнях: свідомості, діяльності та функціонуванні [4, с. 1]. Дидактичний характер виховання несе в собі специфічний зміст, завдяки якому закладаються різноманітні поняття, що пов'язані з красою, естетичним як таким. Свідомість є певним джерелом і, одночасно, засобом генерації модного, діяльність - це практична реалізація компонентів свідомості, функціонування набуває певних трансформаційних ознак. Наприклад, використання зовнішніх елементів задля проекції на внутрішній світ: одяг, зачіска, аксесуари - як спосіб приховати стан здоров'я, спосіб життя, тощо.

Саме існування моди можна пов'язати з культурними універсаліями. Так, Л. Ткаченко виокремлює серед них традицію, звичай, смак [5, с. 3]. Мода немовби акумулює креативне та інноваційне сама в собі, іноді навіть, засобами поєднання з вже відомим. Поняття нового також досить відносне, бо поєднання стилів, матеріалів, фактур, тощо, що вже використовувались можуть бути використані саме таким креативним чином, що виступить основую нового модного напрямку, течії, тощо. Отже нове як таке не є самоціллю художньо-культурного процесу креативності в галузі моди, цікавість викликає саме креативний продукт та ті креа- тивні наслідки, що він може викликати.

Неможливо не дослідити феномен креатив- ності у філософії моди без аналізу нового як складової цього процесу. Більшість дослідників, взагалі, розуміють креативність як сукупність механізмів створення нового, як джерело її природи та сутності, як специфічну людську властивість, що виокремлює людину від будь- якої іншої. Складності в інтерпретації різноманітних творчих явищ призвели до введення в науковий обіг поняття креативності.

Креативність як предмет вивчення виникає на основі розуміння творчості і виокремлюється як самостійний об'єкт наукового дослідження. Але й категорія нового, також є такою категорією, що вживається не дуже давно. Людство розуміло нове як те, що відрізняє даний об'єкт від минулого, але Іноді ці складові накладалися одна на одну й люди не усвідомлювали таких відмінностей. Наприклад на картинах Середньовіччя ми бачимо Святе Сімейство в одязі притаманному, саме Середньювіччю. Але майже всі дослідники виокремлюють нове як основну характеристику моди, саме в контексті заміни одних об'єктів іншими, що колись були новими, а наразі застаріли.

Але не всі дослідники погоджувались з цією думкою. А. Лоос вважав, що саме старе як таке, що існувало тривалий час є певним модним елементом. На думку австрійського архитектора все, що існує в часі є модним та популярним. Доводить свою думку він за допомогою тези, про те що актуальність зберігають речі, що не є багато прикрашеними, що навіть чоловіча мода буде розповсюджуватись і в жіночому середовищі саме через цю свою особливість (відсутність багатого декору), що ми і можемо спостерігати в наш час [6].

В філософській традиції саме І. Кант вперше зазначив, що нове є істотною ознакою моди [7]. До питання моди Кант доходить вивчаючи особливості смаку. Як фізичної властивості, так і більш в широкому сенсі цього слова. Вважає, що смак - ознака соціальна. Саме через бажання подобатись оточуючим, викликати в них схвальну реакцію на все, що відноситься до власного вибору й виникає смак і власне поняття моди, як прояв естетичного смаку. И саме новизну Кант вважає чинником, що спрямовує до моди, та виділяє соціально-стратифікаційні особливості моди - аристократичним класам притаманно задавати тон, а більш нижні класи наслідують ці риси, навіть коли вони вже втратили свою актуальність.

В цілому, моді є притаманне прагнення до нового, інновацій як таких. До того ж як в результатах її, так і в засобах для їх досягнення, інструментарій має також носити інноваційний характер. Але можна констатувати наявність так званого «інноваційного тиску», де вимога оригінальності «стає мантрою культурного авангарду» [8]. Якщо раніше цінністю виступало наслідування того, що вже мало місце в минулому, то модернізм передбачає саме наявність нового, інноваційного. Так, Л. Свендсен вбачає сутність моди в її непостійності, змінності станів, тенденцій, напрямків, тощо.

Також креативність моди може мати компілятивний характер, або еклектичні особливості. Саме поєднання неспоріднених компонентів є джерелом нового, а, отже і креативного (хоча одне не завжди породжує інше). Еклектика як така може витупати креативною складовою евристичного процесу в модній індустрії.

Зауважимо, що останнім часом можна говорити саме про індустрію моди та краси, бо це суттєва галузь економіки, існують навіть певні галузі, що орієнтовані на масового споживача (мас-маркет, Рге^а-Рогїег (готовий щоб вдягти), колекції за порами року) та разом з ними існують галузі більш закритого (від кутюр, нішева парфумерія), творчого характеру, орієнтованого на справжніх поціновувачів. Таке подвоєння не означає відсутності креативного компоненту в якомусь з різновидів модного процесу, це означає певну економічну складову, розрахунок на певного покупця, бо тут відіграють ключову роль поняття попиту та пропозиції. Поняття індустрії в даному випадку не виключає креативності, бо креативність стала вже певним соціальним критерієм. Аксі- ологічні складові креативності представляють своєрідну соціальну необхідність, креативне сприятливо зустрічається в будь-якій галузі, є певним синонімом прогресу, провідних рис, розвитку як такого, а, отже, у масового покупця також має цінність. Тому креативність є присутньою як риса на всіх рівнях модного процесу.

Поруч з парою: популярне-індивідуальне виступає пара культурних складових інтелектуальне-інтуїтивне. Мода як така орієнтується на розвиток науки, техніки, технології. Тому рівень креативності може залежати від інтелектуальних зусиль та пошуків, бо саме науковий компонент є запорукою успішного вирішення поставленої задачі. Але, разом з цим ми можемо констатувати наявність інтуїтивного пошуку рішення. Якщо ми розглядатимемо моду як процес, а не як лише якусь окрему галузь, то певні зміни, періоди в моді виникають саме завдяки інтуіціїї. Особистість, як правило, дуже високо цінить в собі ірраціональне, вважає це особливою властивістю, що пов'язана з такими соціальними маркерами як успішність, не банальність, духовність, креативність.

Креативність моди дуже тісно пов'язана інноваціями. Саме інноваційний процес може надати такі результати, що не були притаманні суспільству раніше. На культурному рівні змінюються соціальні маркери. Наприклад: образ чоловіка і жінки в ХХІ столітті докорінно відрізняється від тендерних уявлень ХХ століття. Інновативні пошуки - джерело рушійних змін в культурному, соціальному та онтологічному сенсах.

Але водночас можна вважати, що мода є нормативним фактором, що регулює суспільні процеси. Бо встановлені нормативи, що виконуються як закон, необхідність, соціально схвалена дія є запорукою стабільності, керованості і безпечності суспільних процесів. Відстежуючи модні прояви та інтереси, суспільство може запобігти руйнівним факторам. Наприклад: зберегти, транслювати культурні норми та цінності, розповсюдити національні традиції - саме моді все це до снаги.

Соціальна значущість моди не полягає виключно в позитивному сенсі. Можна зауважити також і опозиційний характер відносин моди і суб'єкта. Шендеренко О. зазначає: «Це стає явним як тільки модний об'єкт набуває панівного характеру та проявляється як модність, в той же час, він демонструє негативну характеристику до того, що стало модним» [9, с. 43].

Акцентуємо увагу саме на цьому понятті - «модність». Отже, мода розуміється не завжди як соціально-сприятливий компонент людини, історії, традиції. Іноді під модою розуміють масовість, захоплення стандартним, звичним, людську необхідність (статусність), тощо. Саме в такому випадку нами креативність розуміється як основний компонент, що не дає моді перетворитись на щось виключно утилітарно-популярне, бо вона відіграє в цьому випадку роль пошуку нового, нестандартного та вводить його в ранг елітного, важливого, значущого. Як правило, саме модне є не загально вживаним, не дуже масово розповсюдженим. Але коли ми можемо вже констатувати таку розповсюдженість, то зникає сам феномен моди як соціально-очікуваного явища.

Водночас мода тісно пов'язана з культурною трансляцією сенсів. За допомогою культурної трансмісії відбувається трансляція норм та правил, або їх відсутність, що існують на даній території. Не останню роль в цьому процесі відграє родина, бо саме тут особистість що формується набуває норм та правил які буде згодом вважати загальноприйнятними, необхідними, тощо. Виходячи з цього можна визначити різноманітні складові моди як: панівні, пануючі, таємні, відкриті, постійні, моді можуть бути притаманні природність-штуч- ність, гомогенність-гетерогеннність, жіноч- ність-маскулінність. Тому не існує певної єдності, завдяки б якій можна було б однозначно розкрити феномен моди. Сам модний дискурс як такий залежить від точки зору, переконань, культурних складових, тощо.

Також автор статті вважає за необхідне зупинитись на семантиці моди на прикладі модного одягу. Соціальні відносини як символічна система, ґрунтуються на понятті модного одягу. Бо, практично, поєднуються фактичне та ціннісне судження. Інтегрування фізичного, особистісного, суспільного викликають появу семіотичної системи [10, с. 233].

В українській філософсько-культурологічній традиції ми вбачаємо інші складові поняття модного. Так, М. Мельник вважає, що сенс модного пов'язаний з фундаментальними засадами буття людини. Семантика тут виступає як слово чи фраза, що характеризують «нову актуальну ідею, символізують стиль життя та світосприйняття» [11, с. 88].

Засіб сприйняття носить креативний характер, бо в іншому випадку, ми можемо говорити не про появу нового, модного, а про банальне наслідування досвіду минулого.

Висновки

Отже, поняття філософії моди є досить активно дослідженим в сучасному мистецько-філософському середовищі. Але майже будь який компонент модної реальності не можна розглянути відкидаючи креатив- ну складову. Саме креативність дуже тісно пов'язана з модою, в окремих випадках вона виступає специфічною аксіологічною рисою, тим лакмусовим папіром, що проявляє модні досягнення. В історії не завжди сприймались одні й ті самі компоненти моди, але креатив- ність є провідною рисою модної індустрії. Іноді мода трактується виключно як механічне, алгоритмічне масове захоплення новими стандартами, але важливо відрізняти масове від власне модного, яке є виключно креативним, незвичним, а, іноді, і не зрозумілим загальній масі. В перспективі можуть розглядатись особливості здійснення креативного процесу у виробництві модного продукту, досліджуватись аспекти моди ширші за поняття одягу та загальних тенденцій зовнішнього вигляду людини (мода в науці, тощо), вивчатись проблеми моди за рахунок нових способів міжгалузевих наукових пошуків.

Список використаних джерел

https://sites.google.com/site/olyagrusite3/

Мельник М. Т. Мода в контексті художніх практик ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: 26.00.01 - Мирослав Тарасович Мельник; М-во освіти і науки України, Київський нац. унів. культури і мистецтв.

Київ, 2088. - 22 с.

Шестопалова Ю. А. Еволюція ідеалу краси в динаміці української моди (кінець хіх - початок ххі століття): 17.00.01 Автореф. на здоб. наук. ступ. канд. мистецтвознавства. - Київ, 2007. - 22 с.

http://www.rusnauka.com /8_NIT_2008 /Tethis/ Philosophia /26937.doc.html

Ткаченко Л. П. Мода як естетичний феномен: Автореф. на здоб. вченого звання канд.філос.н. - 09.00.08. - Київ. - 1999. - 21 с.

http://theblueprint.ru/culture/adolf-loos

http://www.bim-bad.ru/biblioteka/artide_full. php?aid=426

Свендсен Л. Філософія моди. Електронний доступ: http:/ /www. kniga. com/books/preview_txt. asp? sku=ebooks31584

Шендеренко О. Позиціонування модних інновацій в комунікативному просторі сучасної культури // Международный научный журнал // №2, 2016. - С. 41-46.

Скалацька О. Соціально-філософський аналіз семантики модного одягу // Науковий вісник. Серія «Філософія». - Харків: ХНПУ, 234 2016. - Вип.46 (частина ІІ) - С. з2і-239.

Мельник М. Т. Індустрія моди: навчальний посібник. -- К.: Видавництво Ліра-К, 2013. - 264 с.

Reference

https://sites.google.com/site/olyagrusite3/

Melnik M. T. Fashion in the context of artistic practices of the twentieth century: author's ref. dis. for science. degree of Cand. art history: 26.00.01 - Miroslav Tarasovich Melnyk; City of Education and Science of Ukraine, Kyiv National University univ. culture and arts. - Kyiv, 2088. - 22 p.

Shestopalova Yu. A. evolution of the ideal of beauty in the dynamics of Ukrainian fashion (late nineteenth - early twentieth century): 17.00.01 Abstract. on zdob. Science. stup. Cand. art history. - Kyiv, 2007. - 22 p.

http://www.rusnauka.com / 8_NIT_2008 / Tethis / Philosophia /26937.doc.html

Tkachenko L. P. Fashion as an aesthetic phenomenon: Abstract. on zdob. academic title Candidate of Philosophy - 09.00.08. - Kyiv. - 1999. - 21 p.

http://theblueprint.ru/culture/adolf-loos

http://www.bim-bad.ru/biblioteka/article_full. php?aid=426

Svendsen L. Philosophy of fashion. Electronic access: http: // www. book. com / books / preview_txt. asp? sku = ebooks31584

Shenderenko O. Positioning of fashion innovations in the communicative space of modern culture // International scientific journal // №2, 2016. - P. 41-46.

Skalatska O. Socio-philosophical analysis of the semantics of fashionable clothing // Scientific Bulletin. Philosophy series. - Kharkiv: KhNPU, 234 2016.

Issue 46 (part II) - P. 321-239.

Melnik M. T. Fashion industry: a textbook. - К.: Видавництво Ліра- К, 2013. - 264 р.

Размещено на Allbest.ru