Локальна ідентичність та "соціальне включення" в умовах децентралізації влади в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Локальна ідентичність та "соціальне включення" в умовах децентралізації влади в Україні

Вікторія Лола

Стаття присвячена дослідженню проблем формування локальної ідентичності та «соціального включення» в умовах об'єднаних територіальних громад. Доведено актуальність проблеми «соціального виключення» в громаді та її зв'язок з доступом людини до ресур - сів. Обґрунтовано вплив «соціального включення/виключення» на процеси залучення громадськості до вирішення питань місцевого значення, формування соціальної взаємодії та солідарності. Визначено особливості його здійснення у контексті децентралізації влади та формування об'єднаних територіальних громад. Розкрито підхід до розуміння соціального виключення в громаді як способу зведення бар'єрів, за допомогою яких посадові особи міс цевого самоврядування намагаються протидіяти представникам громади в отриманні досту - пу до ресурсів та можливості розпоряджатися ними. Встановлено, що соціальне включення слід розглядати як фундаментальну форму соціальної взаємодії і механізм відтворення су спільного порядку в громаді, зокрема, шляхом формування локальної ідентичності. З'ясовано основні проблеми, що виникають у контексті соціального виключення людини із мережі соціально - економічної взаємодії в громаді. Проаналізовано чинники, що обумовлюють ці процеси. Доведено, що соціальна інклюзія неможлива без подолання дезорієнтації людини у суспільстві, формування лояльності та конформності груповим цілям, нормам та цінно стям. Це досягається у процесі ідентифікації з певною соціальною групою або спільнотою (ідентичністю). Проаналізовано загрози щодо поширення соціальної ексклюзії окремих те - риторій, які опинилися в умовах периферії й не отримують належного доступу до розподілу ресурсів та послуг. Зроблено висновок, що соціальна інклюзія має бути складовою загаль ної політики консолідації громади, конструювання її нової ідентичності. соціальне включення територіальна громада

Ключові слова: локальна ідентичність, соціальне включення, соціальне виключення, децентралізація влади, об'єднана територіальна громада, місцеве самоврядування, соціальна взаємодія, солідарність, посадові особи місцевого самоврядування

The article is devoted to the research of problems of formation of local identity and "social inclusion" in the conditions of united territorial communities. The relevance of the problem of social exclusion in the community and its relation to human access to resources has been proved. The influence of "social inclusion / exclusion" on the processes of public involvement in solving issues of local importance, formation of social interaction and solidarity is substantiated. The peculiarities of its implementation in the context of decentralization of power and formation of united territorial communities are defined. An approach to understanding social exclusion in the community as a way of erecting barriers through which local government officials try to counteract community representatives in accessing and managing resources is disclosed. It has been established that social inclusion should be considered as a fundamental form of social interaction and a mechanism of social order reproduction in the community, in particular, through the formation of local identity. The main problems that arise in the context of social exclusion of a person from the network of socio-economic interaction in the community are identified. The factors that determine these processes are analyzed. It is proved that social inclusion is not possible without overcoming the disorientation of a person in society, forming loyalty and conformity to group goals, norms and values. This is achieved in the process of identifying with a particular social group or community (identity). Threats to the spread of social exclusion of certain territories, which find themselves in the periphery and do not receive adequate access to the distribution of resources and services, are analyzed. It is concluded that social inclusion should be an integral part of the general policy of community consolidation and the construction of its new identity.

Keywords: local identity, social inclusion, social exclusion, decentralization of power, integrated territorial community, local self-government, social interaction, solidarity, local government officials

Статья посвящена исследованию проблем формирования локальной идентичности и «социального включения» в условиях объединенных территориальных громад. Доказана актуальность проблемы «социального исключения» в обществе и ее связь с доступом человека к ресурсам. Обосновано влияние «социального включения/исключения» на процессы привлечения общественности к решению вопросов местного значения, формирования социального взаимодействия и солидарности. Определены особенности его осуществления в контексте децентрализации власти и формирования объединенных тер риториальных громад. Раскрыт подход к пониманию социального исключения в обществе как способа возведения барьеров, с помощью которых должностные лица местного самоуправления пытаются противодействовать представителям общества в получении доступа к ресурсам и возможности распоряжаться ими. Установлено, что социальное включение следует рассматривать как фундаментальную форму социального взаимодей ствия и механизм воссоздания общественного порядка, в частности, путем формирования локальной идентичности. Выяснены основные проблемы, которые возникают в контексте социального исключения человека из сети социально-экономического взаимодействия в обществе. Проанализированы факторы, которые обусловливают эти процессы. Доказано, что социальная инклюзия невозможна без преодоления дезориентации человека в обще стве, формирование лояльности и конформности групповым целям, нормам и ценностям. Это достигается в процессе идентификации с определенной социальной группой или сообществом (идентичностью). Проанализированы угрозы относительно распространения социальной эксклюзии отдельных территорий, которые очутились в условиях периферии и не получают надлежащего доступа к распределению ресурсов и услуг. Сделан вывод, что социальная инклюзия должна быть составляющей общей политики консолидации громады, конструирования ее новой идентичности.

Ключевые слова: локальная идентичность, социальное включение, социальное исключение, децентрализация власти, объединенная территориальная громада, местное самоуправление, социальное взаимодействие, солидарность, должностные лица местного самоуправления

Вступ

Формування спроможних та самодо - статніх територіальних громад як складова реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні передбачає, у першу чергу, передачу максимальної кількості повноважень публічної влади на найближчий до громадянина рівень - громадам, їх ресурсне забезпечення й формування абсолютно нових підходів до розуміння сутності по няття «відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування». Натомість ре - зультативність усіх трансформацій та змін неможливо забезпечити без участі як в управлінських, так і в соціально економіч них процесах самої громади як первин ного суб'єкта місцевого самоврядування. Саме тому на тлі всіх перетворень постає проблема активізації жителів території, максимального залучення їх не лише до громадської участі, але й до формування активної життєвої позиції у населення за галом, зокрема й у соціально економічно му контексті, подолання громадянської па сивності та споживацьких настроїв тощо. Вирішення цього завдання безпосередньо пов'язане з формуванням локальної іден тичності як важливого фактора консоліда ції територіальної громади, її «ціннісного» ядра і визначального фактору майбутнього розвитку. Одночасно, враховуючи важливе соціально економічне навантаження, яке покладається на громаду в умовах децен тралізації влади, цікавим і доцільним є розгляд вказаних процесів у контексті теорії «соціального включення/виключення».

Концепція соціального включення/ виключення отримала достатнє поширен ня у сучасній соціологічній та політичній думці. Розробка та обґрунтування її основних положень у західних країнах про водяться вже тривалий час. Це знайшло відображення у працях П. Абрахамсона, У Бека, П. Стробела, З. Баумана та ін. Се - ред вітчизняних дослідників слід відзначи ти публікації О. Макарової, С. Оксамитної, О.Рєвнівцевої Ю. Савельєва, В. Хмелька тощо.

Слід зауважити, що поняття «соціального включення/виключення» ще з 90 - х років ХХ ст.. набуло значного поширення не тільки у теоретичних напрацюваннях суспільних наук, а й у соціально - політичному дискурсі різних країн [1]. Але, не зважаючи на це, в Україні ця тема є ще недостатньо розробленою. У наукових до - слідженнях з публічного управління вона майже не знайшла відображення, не зва жаючи на те, що проблема «залучення» громадськості до публічного управління є дуже популярною і знайшла належне ви світлення у відповідних наукових видан нях. Разом з тим хотілось би наголосити на взаємозв'язку, який існує між «соціальним виключенням» та кризою ідентичності в українському суспільстві на усіх рівнях його функціонування: від національного до локального. Гостроти цьому питанню надає реформа децентралізації публічно го управління та необхідність пошуку но вих моделей соціальної взаємодії в умовах формування об'єднаних територіальних громад, що і обумовлює актуальність да ного дослідження.

Метою даної статті є дослідження взаємозв'язку між формуванням локальної ідентичності у новостворених об'єднаних територіальних громадах та подоланням соціальної інклюзії, яка супроводжує ці процеси, розробка відповідних пропозицій і рекомендацій.

Виклад основного матеріалу.

Власне, сутність концепції соціального включення зводиться до розкриття двох взаємопов'язаних процесів та явищ, які позначаються термінами «виключен - ня (exclusion)» та «включення (inclusion)». При цьому поняття «соціальне включення» цілковито підпорядковане наявним теоре тичним інтерпретаціям соціального виклю - чення. Останнє концептуалізується як брак участі в основних видах діяльності суспіль ства (С. Оксамитна) [2], або, у більш широ - кому розумінні, як розрив соціальних зв'яз - ків, що призводить до зменшення участі, доступу та солідарності (Ю. Савельєв) [3], тобто соціального виключення людини з системи соціальних відносин.

Можна вважати, що в Україні введення в дискурс публічної політики проблемати - ки соціального виключення відбулося на початку другого десятиліття ХХІ ст. Так, зокрема, у 2013 р. було підготовлено Національну доповідь про людський розвиток «Україна: на шляху соціального залучення» (незалежне видання Програми розвитку ООН в Україні, підготовлене у співпраці з Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Українським центром соціальних ре форм), у якій привертається увага до при - чин та особливостей соціального виключення в Україні [4]. Варто зазначити, що у доповіді поняття «соціальне виключення» та «соціальне включення» вживаються як «соціальне відторгнення» та «соціальне за лучення», що характеризує певну понятій ну неусталеність та відсутність єдиних підходів до перекладу термінів «exclusion» та «inclusion» у вітчизняній науці (з іншого боку, досить часто у вітчизняній науковій літературі можна знайти й вживання по нять за аналогією до англійського варіан ту - «ексклюзія» та «інклюзія»).

Доцільність дослідження соціального включення на рівні територіальної грома ди є очевидною. Так, зокрема, Я. Котенко та А. Ткачук, досліджуючи розвиток біль шості територіальних громад, визначають низку суттєвих проблем, які виникають на сучасному етапі. Серед них варто відзначити: «неспроможність членів громад до солідарних дій, спрямованих на захист своїх прав, інтересів та досягнення спіль них цілей розвитку громади; ... зростання у територіальних громадах соціальної на пруги внаслідок корпоратизації ОМС, закритості і непрозорості їх діяльності, ...; неузгодженість політики місцевих тери торіальних органів виконавчої влади, їх установ, ОМС з реальними інтересами територіальних громад та відсутність ме ханізмів виявлення зазначених інтересів; нерозвиненість у територіальних громадах практики соціальних ініціатив і соціальної економіки з виробництва соціальних, куль турних, побутових, медичних, інформацій - них та інших послуг для їх членів; неви користання ресурсного потенціалу цього сектору у місцевому розвитку» [5, с. 12]. 132

Це засвідчують і результати соціологічних досліджень. Так, наприклад, за даними Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, який наприкінці 2016 р. здійснив дослідження, спрямоване на вивчення думок і позицій ключових учасників і стейкхолдерів реформи децентралізації (проект «Посилення місцевих громад завдяки діалогу та участі» за фінансової підтримки Національного фонду демократії (NationalEndowmentforDemocracy)), загальна готовність громадян брати участь у вирішенні проблем своїх громад не надто висока: 32 % опитаних висловили бажання робити це в разі розширення прав ОМС. Однак і серед них більшість надає перевагу пасивним або опосередкованим інструментам впливу: 29 % готові голосувати на виборах, 24 % - брати участь у роботах із благоустрою. Популярність більш безпосередніх механізмів - участі в громадських слуханнях, органах самоорганізації населення чи громадських радах при ОМС - нижча [6].

Разом з тим рівень включеності (досить часто вживається поняття «залученості») жителів тієї чи іншої території в мережу соціальних відносин та колективної взаємодії є визначальним фактором формуван ня громади не як формального об'єднання жителів, що постійно проживають у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно територіальними одини цями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр, як це визначено в законодав - стві [7], а як спільноту людей - соціальний організм, що має спільні інтереси, соціаль - ні взаємодії, здатний на певні колективні дії. Саме ця спільність визначає можливість вирішувати проблеми, які постають перед ними, разом досягати визначених цілей. Тобто не можна не погодитися з Я. Котен - ком та А. Ткачуком, що «відповідальна та спроможна територіальна громада - це не просто певний загал мешканців, що про живають у поселенні - селі, селищі або місті чи в декількох селах. Це, насамперед, певна суспільна і психологічна сутність» [5, с. 13], яка з одного боку визначається місцем, де разом проживають люди, влас не самими цими людьми, та, поперед все, їх цінностями та взаємовідносинами, які є між ними. «Появі такої громади сприяє відчуття єдності, солідарності, довіри, по - ваги, взаєморозуміння серед її членів, а також ідентичності» [5, с. 14].

З іншого боку, концепція соціального включення/виключення в соціологічній те - орії має достатньо ґрунтовне уявлення про взаємозв'язок даних процесів із рівнем со - ціального розвитку суспільства, тобто рівнем соціальної забезпеченості людини, її добробуту, наявністю доступу до ресурсів та соціальних послуг. Саме тому, говорячи про соціальне включення/виключення в умовах громади не можемо не враховувати той факт, що у дійсності питання громадян - ської та соціально економічної активності людини є достатньо тісно пов'язаними. Го - товність жителів громади до конструктив ної участі у вирішенні спільних проблем ґрунтується на певному рівні їх економіч ної активності та соціальної забезпече ності. Цей взаємозв'язок достатньо катего - рично підкреслюють сучасні європейські вчені, які визнають, що соціальне виклю - чення, як правило, пов'язане з бідністю, - це прямий шлях до втрати громадянських прав та ідентифікації себе з громадою. Лю - дині, яка веде щоденну боротьбу за фізич не виживання, ніколи цікавитися громад ським, політичним чи культурним життям суспільства. Водночас влада у цих сферах поступово зосереджується в руках вузько го кола «професіоналів», і відокремленими від ухвалення рішень стають вже не тільки соціально виключені, маргінальні групи, а й уся громада [8]. Ця позиція напряму витікає з розуміння соціального виключен - ня як побічного, майже неминучого ефек ту розвитку сучасного суспільства, що, за Т. Парсонсом, є не що інше, як процес диференціації та все вужчої спеціалізації соціальних інститутів, які вимагають від своїх учасників повного підпорядкування. Зважаючи на величезну кількість соціаль них інститутів у сучасному суспільстві, а також на суперечливість їхніх правил і норм, людина, яка дотримується стан дартів одного з них, просто вимушена «ви - падати» із інших [8].

Серед іншого, слід зазначити, що у со - ціальних науках існує розуміння соціаль - ного виключення як способу зведення бар'єрів, за допомогою яких професійні групи намагаються протидіяти представ никам інших груп в отриманні тих чи ін ших привілеїв та переваг [8] (на рівні громади такими професійними групами є посадові особи місцевого самовряду вання). І щодо цього слід зауважити, що досить часто успішність реформи де централізації влади обумовлюється осо бистісним фактором, тобто, залежить від конкретної людини - голови, депутатів, старости, керівників комунальних установ та підприємств, тощо, їх професіоналізму та рівня усвідомлення відповідальності, що на них покладається. Наслідком цього може стати те, що усі ресурси та потоки в громаді концентруються у руках її голови, рада стає підконтрольною, формуються корупційні ризики, орієнтація на особисті зв'язки, клановість, а не на ефективність і доцільність [10, с. 80].

Натомість соціальне включення люди ни до системи соціальної взаємодії (у дано му випадку - участі у здійсненні народов ладдя через інструменти безпосередньої та представницької демократії) забезпечує по можливості ширшу репрезентацію ін тересів населення, створює умови для кон - солідації громади як соціальної спільноти, формує світоглядний фундамент її спро можності та самодостатності. Не можна не погодитися з тезою О. Рєвнівцевої, що соціальне включення є не менш важливим для громади, ніж для самих «виключених»

[8] . Саме тому соціальне включення слід розглядати як фундаментальну форму со ціальної взаємодії і механізм відтворення суспільного порядку в громаді, зокрема й шляхом формування локальної ідентич ності.

Аналізуючи зазначені проблеми в умо - вах формування спроможної самодостат ньої громади варто відзначити декілька аспектів. По - перше, соціальне включення в систему соціальної взаємодії в громаді пев них категорій населення (чи то економіч ного, чи то соціального, чи то політично го характеру) є важливою складовою її консолідації та мобілізації її соціального ресурсу. Вирішення цього завдання є дотичним до розв'язання проблеми формування та використання такого соціального ресурсу території як соціальний капітал. Цікаво, що у теорії соціальної науки спро - би подібним чином вирішити це питання вже робилися. Так, наприклад, Л. Уілсон розглядає соціальне включення в поєднанні з соціальним капіталом як показник міри згуртованості/конфлікту, який можна застосовувати до будь -яких спільнот та до відносин між різними громадами [3; 11]. На основі цього ним був розроблений ін - декс включення, який використовувався в дослідженні місцевих громад в Австралії і охоплює такі критерії: аспект єднання все - редині громади; подібність (відмінність) у рівні доходу, статусі, конфесійній та ет нічній приналежності і в політичних упо добаннях; а також суб'єктивне відчуття того, наскільки наявні відмінності можуть викликати проблеми [3; 11]. Таким чином, соціальна інклюзія не можлива без подо лання дезорієнтації людини у суспільстві, формування лояльності та конформності груповим цілям, нормам та цінностям тощо. Усе це досягається у процесі ідентифікації з певною соціальною групою або спільно - тою, до якої людина належить або прагне належати. Почуття співпричетності, що формується при цьому, забезпечує соціаль ну мобілізацію та консолідацію, та, власне, соціальне включення людини в механізми соціальної взаємодії. Варто зазначити, що ідентифікація людини з певною «уявною спільнотою» в територіально - просторовій системі координат є однією з базових для людини, оскільки пов'язана із такою цінністю як «Дім», що «... виступає головним елементом малої батьківщини для багатьох поколінь, основою, що формує локальну ідентичність» [5, с. 19].

Іншою гранню аналізу проблеми соціального включення на рівні територіальної громади є те, що сам процес соціального включення є важливою складовою формування локальної ідентичності. Це судження ґрунтується на розумінні іден - тичності не як чогось усталеного, а як динамічної системи ідей, ідеалів, норм 134 та цінностей, а саме такою вона є в умо вах децентралізації влади, коли поступово відбувається трансформація (руйнування, розмивання, розширення тощо) традицій них територіальних утворень (спільнот) на локальному рівні, а отже, й усталених локальних ідентичностей. Процеси об'єднання (укрупнення) територіальних гро мад не лише створюють умови для певних перспектив їх соціально економічного ро звитку, а й провокують певні загрози щодо поширення соціальної ексклюзії окремих категорій населення, а то й навіть окремих територій (населених пунктів), які опини лися в умовах периферії щодо адміністративного (а отже, фінансового, політично - го центру нової громади) й не отримують належного доступу до розподілу ресурсів, процесів ухвалення рішень чи то навіть окремих соціальних послуг. У таких умо - вах соціальна інклюзія (залучення) стає не самоціллю, а складовою загальної політи ки консолідації громади, конструювання її нової ідентичності й поступово втілюється у відповідній муніципальній політиці [9]. Більше того, важко не погодитися з авторами аналітичного дослідження НІСД за результатами реформи децентралізації влади в Україні (2019), що усвідомлення громадою того, що вона є повноправним учас ником процесів управління, є важливим чинником формування нової ідентичності об'єднаної громади, яка є самостійною управлінською, економічною одиницею, з чітко виписаними і унормованими повно важеннями, з прямими відносинами з державним бюджетом, ширшими можли востями формувати проекти, залучати інвестиції [10, с. 79].

Слід зауважити, що в загальному, де централізація влади та укрупнення тери торіальних громад покликані подолати проблеми, що виникають у зв'язку з про блемами «соціального виключення», що полягає у наближенні надання соціальних та адміністративних послуг населенню. Серед них пріоритетне значення мають доступ до медичної допомоги, освіти, со ціального захисту населення тощо, залучення населення до формування та ухва лення управлінських рішень, реалізаціяпринципу прямого народовладдя, планування соціально- економічного розвитку громади, регуляторної політики на місцевому рівні тощо. Натомість, попри намагання максимально реалізувати принцип субсидіарності та наблизити надання відповідних послуг до населення, у ході здійснення децентралізації влади, шляхом формування ОТГ, виникають цілком обумовлені процеси централізації влади всередині самої ОТГ. І те, що на рівні держави вбачається як включення (інклюзивність розвитку громад, яка досягається передачею широких повно важень та ресурсів органам місцевого самоврядування, що змушує їх представ ників ефективніше реагувати та розв'язувати місцеві проблеми, громадянам дає більше інструментів безпосередньо го впливу [10, с. 71]), на рівні громади має форму соціальної ексклюзії - не- врахування прав та інтересів периферійних територій громади при плануванні її розвитку, розподілі та використанні ре сурсів громади тощо. Прикладом цього може стати формування освітніх окру гів - створення опорних шкіл за рахунок пониження ступеня наявних закладів се редньої освіти, реформування надання медичної допомоги - закриття ФАПів та амбулаторій, нівелювання статусу район них закладів медичної освіти за рахунок скорочення переліку спектру послуг та наявних фахівців, які можуть надати не обхідну спеціалізовану медичну допом огу населенню, тощо. Важливу роль при цьому відіграє певне «виключення» за географічним принципом, коли переважна кількість послуг та «переваг» концентруються у «центрі» утвореної ОТГ, у той час як периферії - старостинські округи - ма ють певні обмеження. А у деяких випад - ках і взагалі відмову від деяких послуг. В ідеалі ОТГ має на свій розсуд виріши ти це питання, максимально врахувавши потреби та інтереси її жителів, натомість практично завжди пріоритетну роль віді грає фактор економічної доцільності та ефективності, який, власне, є одним із вирішальних при проведенні укрупнення громад.

Висновки

Підсумовуючи, слід наголосити на наступному:

1. «Включеність» (залучення) у мере - жу соціальних відносин та колективної взаємодії є визначальним фактором формування громади як певного соціально го організму, який функціонує на основі спільності інтересів, соціальної довіри та здатності до колективної дії. Важливою оз - накою такої громади є наявність спільної ідентичності.

2. Соціальне виключення безпосередньо пов'язане з рівнем розвитку суспільства, наявністю доступу до ресурсів та соціальних послуг. Одним з основних факторів, що обумовлюють виникнення соціальної ексклюзії є соціально-економічний фактор, зокрема, бідність. Це прямий шлях до втрати громадянських прав та ідентичності з громадою.

3. Соціальне включення передбачає, перш за все, підвищення рівня економіч ної активності людини, подолання пасив ності та споживацтва як в соціально - еко - номічному, так і в суспільно політичному контексті. Залучення людини до системи соціальної взаємодії (у т.ч. й через інструменти громадської участі) забезпечує по можливості ширшу репрезентацію інте ресів населення, створює умови для кон - солідації громади як соціальної спільноти, формує світоглядний фундамент її спро можності та самодостатності, норми та цінності.

4. Діяльність посадових осіб місцевого самоврядування у формуванні локальної ідентичності та соціального включення громади може мати два різні вектори спрямування: по перше, це коли у наслідок зосередження повноважень та ресурсів в руках вузького кола «професіоналів» ство рюються умови для соціального виключення всієї громади, а, з іншого боку, саме від голови громади, депутатського корпусу залежить загальна політика щодо форму вання соціально комфортних умов життя в ОТГ, пошуку консолідуючої ідеї, формування локальної ідентичності, стимулювання прояву у громадськості соціально (та еко - номічно) активної життєвої позиції. Одним із аспектів соціального виключення в умовах формування об'єднаних територіальних громад є централізація влади - повноважень та ресурсів в самих ОТГ, неврахування (або недостатнє врахування) прав та інтересів периферійних територій громади, що безпо - середньо пов'язано з розмитістю їх ідентич - ності, відсутністю ідейно-ціннісної спорідненості.

Таким чином, соціальне включення слід

розглядати як фундаментальну форму со ціальної взаємодії і механізм відтворення суспільного порядку в громаді, зокрема й шляхом формування локальної ідентичності. Спільність соціальної інклюзії та локальної ідентичності полягає у подоланні дезорієн тації людини у суспільстві, формуванні ло яльності груповим цілям, консолідації та мобілізації громади на виконання соціально значущих проєктів.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Савєльєв Ю. Оцінка концептуальних засад політики соціального включення (соціальної інклюзії) у Європейському союзі (AssessmentofConceptualGroundsofthePolicyofSocialInclusionintheEuropeanUnion). URL: https://papeis.ssm. com/sol3/Delivery.cfm/SSRN_ID2814872_code2283609.pdf?abstractid=2814872&mirid=1.

2. Оксамитна С., Хмелько В. Соціальна ексклюзія в Україні на початковій стадії реставрації капіталізму. Соціол.: теорія, методи, маркетинг. 2004. № 3. С. 66-77.

3. Савельєв Ю. Соціальне включення та ексклюзія як форми взаємодії у суспільстві: евристичний потенціал соціологічних концепцій. Український соціум. 2015. № 4. С. 64-71. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiiibis_64. exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/ Usoc_2015_4_8.pdf.

4. Лібанова Е., Левенець Ю., Макаров О., Котигоренко В., Черенько Л. та ін. Національна доповідь про людський розвиток 2011 «Україна: на шляху до соціального залучення». Київ. 2011. 124 с.

5. Котенко Я., Ткачук К. Локальна ідентичність як умова розвитку об'єднаних територіальних громад (навчальний модуль). Київ : ІКЦ «Легальний статус», 2016. 48 с.

6. Децентралізація: результати, виклики та перспективи. Проміжний звіт. URL: https://dif.org.ua/article/detsentralizatsiya- rezulbtati-vikliki-i-perspektivi.

7. Про місцеве самоврядування : Закон України від 21 трав. 1997 р. № 280/97-ВР : із змінами. URL: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80

8. Рєвнівцева О. В. Соціальне включення: проблеми визначення та дослідження. ІДСД. 2008. № 1. URL: http://dspace. nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/8940/08-Revnizeva.pdf?sequence=1.

9. Лола В. Локальна ідентичність та «соціальне включення» в умовах децентралізації. Науково практичне забезпечен ня розвитку та співробітництва об'єднаних територіальних громад : матеріали наук. -практ. конф. за міжнар. участю, м. Дніпро, 30 жовтня - 30 листопада 2018 р. / за заг. ред. І. А. Чикаренко. Дніпро :ДРІДУ НАДУ 2018. С. 175-179. URL: http://www.dridu.dp.ua/konf/konf_dridu/2018_10_30_materialy_mup.pdf.

10. Жаліло Я. А., Шевченко О. В., Романова В. В. та ін. Децентралізація влади: порядок денний на середньострокову перспективу. Аналітична доповідь. Національний інститут стратегічних досліджень. Київ, 2019. 115 с.

11. Wilson L. Developing a Model for the Measurement of Social Inclusion and Social Capital in Regional Australia. Social Indicators Research. 2006. Vbl. 75. No. 3. P. 335-360.

Размещено на Allbest.ru