Рівень та якість життя населення Київщини в контексті соціально-демографічного розвитку країни

The article examines the level and quality of life of the population of Kyiv region according to the Main Department of Statistics in Kyiv region. Conducted analysis based on a wide range of sources such as sex, age, educational and professional structure and migration processes of population.

The rate of natural in crease, family composition, and changing of are productive life plan have been analyzed. In Kyiv region, thereis a tendency of increasing numbers of early marriages. There is high rates of divorce as well. The Kyiv region 'st here productive age span of women is characterizedby a tendency to reduce the birth rate. Are productive life plan of Kyiv residents about having children in second marriages dependon whether or not the person has children.

The factors affecting the quality of life of population are considered. The estimation of well-beingin modern conditionsis defined. The influence of the social policy of the state on thepopulation is substantiated and the directions of improvement of quality of life in Ukraine are offered.

Keywords: quality of life of the population, birth rate, mortality life expectancy, Kyiv region, welfare, migration, social policy

Економічний розвиток будь-якої країни світу визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення. В останні десятиліття посилилася увага дослідників до вивчення якості життя населення. Життєвий рівень є одним з найвагоміших чинників трудових міграцій населення. Саме невдоволення власним матеріальним становищем та добробутом своєї родини найчастіше є причиною прийняття економічно активними членами домогосподарства рішення на користь здійснення трудової міграції. В Україні в умовах демографічної кризи зниження рівня народжуваності та підвищення рівня смертності призвело до природного зменшення чисельності населення, а соціально-економічні зміни спричинили погіршення умов життя.

Різні аспекти рівня та якості життя населення досліджувалися такими українськими вченими, як В.М. Гайця [1], Ф.Д. Заставний [2] Е.М. Лібанова [3], В.О. Мандибура [4], О.А. Мельниченко [5], О.А. Малиновська [6], В.С. Пономаренко [7], В.О. Хвіст [8] та ін. Кожен з дослідників намагався визначити оцінку якості життя населення за різними показниками, факторами та на певний час.

Провідними науковцями значна увага спрямовується на вивчення динаміки і структури демографічних процесів. Предметом постійної уваги демографів залишаються проблеми здоров'я, смертності й тривалості життя. Проте проблема рівня та якості життя населення Київської області залишається мало вивченою, тому потребує ґрунтовного дослідження.

Метою проведеного дослідження є висвітлення проблеми рівня та якості життя населення Київщини та дієвості соціальної політики держави, визначення стимулів підвищення якості життя людей на розширення їх можливостей.

Київська область становить одну з густонаселених областей України. За даними Всеукраїнського перепису, станом на 5 грудня 2001 року чисельність наявного населення Київської області (без урахування населення Києва) становила 1 млн. 827 тис. 894 особи, з них: 1 млн. 53 тис. 486 осіб - це жителі міських поселень і 774 тис. 408 осіб - мешканці сіл. За роки, які минули з часів проведення перепису, чисельність населення Київщини дещо знизилась.

За даними Головного управління статистики у Київській області, на 1 січня 2013 року в Київській області проживало 1 млн. 722 тис. 52 особи, з них: 1 млн. 64 тис. 773 особи - це жителі міських поселень і 657 тис. 279 осіб - жителі сільської місцевості. Від 2001 до 2013 року чисельність наявного сільського населення Київської області скоротилась на 105 тис. 842 особи. Тенденція до зменшення чисельності населення зберігається в цілому по Україні. Для Київської області характерна невисока щільність населення. Згідно з даними Всеукраїнського перепису, у цілому в області щільність населення становить 65 осіб / кв. км [9].

Особливості відтворення населення Київської області можна простежити за даними таблиці. Величина коефіцієнта народжуваності залежить від багатьох чинників.

Таблиця 1

Динаміка природного руху населення за 2009-2013 рр. в Київській області [10]

За 5 років, від 2009 до 2013 року, у Київській області кількість народжених осіб становить 101 тис. 913 осіб, з них: б3 тис. 563 особи - у місті і 38 тис. 350 осіб - у сільській місцевості. Кількість померлих становить 138 тис. 481 особу, з них: 65 тис. 127 осіб - у міських поселеннях і 73 тис. 354 особи - у селі. Відбувається в області скорочення кількості осіб на 36 тис. 788. Потрібно зазначити, що в місті спостерігається зменшення кількості осіб на 1 тис. 784 особи і лише 2012 року відбувся природний приріст на 220 осіб, тоді як серед сільського населення скорочення кількості на 35 тис. 4 особи.

Звісно, вагому роль здатне відіграти поліпшення соціально-економічного становища потенційних батьків. Ідеться як про загальне економічне зростання, так і про цілеспрямовану політику фінансової підтримки батьківства. У випадку України ці засоби безперечно здатні покращити показники народжуваності. Але тільки до певної межі. Навіть у випадку високого рівня достатку суспільство страждатиме від того, що чимало його членів керуватимуться егоїстичними міркуваннями і ставитимуть власну кар'єру і комфорт вище створення сім'ї і народження дітей.

За даними Державної служби статистики України показано природний рух населення України по областях. Так, за 2019 рік в Україні народилося 308 тис. 817 осіб, а померло 581 тис. 114 осіб, тому як бачимо відбулося скорочення населення по всій Україні на 272 тис. 297 осіб. За цей рік також зафіксовано 2 тис. 189 випадків смертей дітей у віці до 1 року. Тоді як у Київській області саме за цей рік народилося 14 тис. 283 особи, а померло 28 тис. 522 особи, тому як видно з таблиці 3, відбулося скорочення населення на 14 тис. 239 осіб. За цей рік також зафіксовано 65 випадків смертей дітей у віці до 1 року.

Нинішній рівень народжуваності в Україні близький до середнього по Європі, однак дуже далекий від необхідного для простого заміщення поколінь. Однак із початком чергової політичної та фінансово-економічної кризи показники народжуваності знову пішли вниз, і стало ще більш очевидно, що зупинити депопуляцію за рахунок зростання народжуваності при збереженні критично короткої тривалості життя неможливо.

Аналізуючи сучасні дані за 2001-2014 рр., слід зазначити, що в міські поселення прибуває дві третини всього міграційного населення, а в сільську місцевість тільки одна третина населення. Показовим є 2012 і 2013 роки, коли до області прибула найбільша кількість осіб - 37 тис. 210 і відповідно 37 тис. 345, тоді як 2009 р. - лише 23 тис. 887 осіб. Зазначимо дещо більшу міграційну активність жінок, про що свідчать дані, наведені в таблиці.

Міграційні процеси Київщини суттєво відрізнялися від міграцій населення інших областей України. У міграційний процесах Київської області брали участь чоловіче і жіноче населення. Найбільша кількість прибулих була саме в міські поселення у віці 20-34 років. Це пов'язано з можливостями кращого працевлаштування в містах Київської області. За даними опитування, на міграційний рух населення Київщини також вплинула Чорнобильська катастрофа. У радянський період в міських поселеннях Київської області відбувався міграційний приріст, а з 1994 року почало спостерігатися скорочення кількості осіб.

За даними Головного управління статистики у Київській області з 2010 року і дотепер спостерігається міграційний приріст. У результаті міграційного приросту серед населення в області переважали чоловіки. Важливою відмінністю міграційної активності населення на сучасному етапі є переважання тимчасової маятникової міграції над постійною. Через це сільське населення Київщини скорочується значно повільнішими темпами, аніж у цілому в Україні.

Що стосується освітньо-професійної структури населення, то слід відзначити передусім постійне підвищення рівня освіти населення Київщини. Суттєвих трансформацій упродовж досліджуваного періоду зазнала також структура населення за джерелами доходу й зайнятістю. Однією з помітних тенденцій є зростання частки населення Київської області, зайнятої розумовою працею, за рахунок відповідного скорочення кількості зайнятих фізичною працею. соціальний політика добробут населення київщина

Ще однією ознакою сучасних демографічних процесів є постаріння населення, яке обумовлене зниженням народжуваності й зменшенням кількості дітей, що спостерігається ще з радянського періоду до 2019 року. Постаріння населення призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатних громадян, що особливо є помітним у сільській місцевості. Водночас, у зв'язку зі змінами демографічної ситуації в Україні, зокрема у Київській області, зросла кількість пенсіонерів та інших осіб, що перебувають на утриманні держави.

Основною демографічною проблемою сучасної України є суттєве відставання від розвинених європейських країн за показником очікуваної тривалості життя. Різниця у тривалості життя чоловіків і жінок в Україні перевищує 11 років, тоді як в економічно розвинених країн цей показник становить 5-6 років. Зміни у тривалості життя в похилому віці відбулись протягом 1989-2000 років. За рівнем смертності від серцево-судинних захворювань у похилому віці у 2000 році Україна посіла 3 місце в Європі [13, с. 157]. Погіршення умов життя населення похилого віку є причиною підвищення захворюваності та смертності від інфекційних хвороб, зокрема туберкульозу.

Таблиця 2

Динаміка природного руху населення України за 2019 р. [11]

Таблиця 3

Порівняльні дані щодо кількості мігрантів 2001-2014 рр. (у тис.) [12]

Таблиця 4

Порівняльні дані щодо середньої очікуваної тривалості життя при народженні чоловіків і жінок Київської області [14]

Статистичні дані свідчать, що у 2005-2006 рр. у Київській області середня очікувана тривалість життя при народженні для чоловіків помітно зменшилась - до 60,6 року, тоді як у жінок за останні роки цей показник був на рівні 73,5-74,1 року. Хоча з 2009-2010 рр. середня очікувана тривалість життя при народженні для чоловіків значно збільшилась і становила 64,1 року, тоді як у жінок - 74,9 року. Тому різниця у тривалості життя між чоловіками і жінками у 2009-2010 роках складала 10,8 року. У 2013 р. відбулися певні позитивні зміни: середня очікувана тривалість життя при народженні у Київській області зросла до 65,2 року для чоловіків та 75,4 року для жінок.

Безумовно, за останні 10 років тривалість життя українців зросла, однак серед європейських країн цей показник нижчий. Причин цьому може бути декілька, наприклад, недосконалість системи охорони здоров'я, забруднення навколишнього середовища, неякісні продукти харчування тощо. Одною з головних проблем є невисока якість медичних послуг.

Певні статистичні дані щодо репродуктивної і шлюбної поведінки української молоді на сучасному етапі вдалося отримати від Головного управління статистики у Київській області. Виявлено загальні тенденції поширення явища ранніх (або дитячих) шлюбів в українському суспільстві, зокрема в Київській області. Причина вступу у ранній шлюб серед молоді є незапланована вагітність дівчини. Ранні шлюби більше притаманні жінкам, ніж чоловікам. З кожним роком кількість ранніх шлюбів в українському суспільстві серед населення Київщини невпинно зростає.

Окрім того, реєструють (фіксують) шлюби особи, які не досягли 16-річного віку, тобто не отримали документ, який засвідчує їхню особу. Проте, у випадку недосягнення позивачами 16 річного віку дозвіл надається дуже рідко, навіть у ситуації з вагітністю. Мінімальний вік вступу у шлюб, як для хлопців, так і дівчат за законом України становить 18 років. Однак, суд може надати дозвіл особі віком 16 років і старше право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Саме вагітність є найпоширенішою причиною отримання дозволу на шлюб, коли одному із подружжя ще не виповнилось 18 років.

Таблиця 5

Динаміка шлюбності та розлучень за 2009-2013 рр. в Київській області [15].

За 5 років з 2009 по 2013 р. у Київській області кількість зареєстрували шлюб 66 тис. 235 осіб, з них 44 тис. 939 осіб у місті і 21 тис. 296 осіб у сільській місцевості. Розлучення зареєстрували 17 тис. 888 осіб, у тому числі 12 тис. 486 осіб міські жителі і 5 тис. 402 осіб сільське населення.

Дані за 2010 р. від Головного управління статистики у Київській області свідчать про те, що у віковій групі 16-18 років кількість заміжніх жінок перевищує кількість одружених чоловіків. Ранній шлюб і материнство пов'язані із ранньою сексуальною поведінкою. Під час опитування громадської думки респонденти відповіли, що почали інтимне життя у 14-16 років.

Проаналізувавши динаміку шлюбності та розлучень, необхідно відзначити, що майже однакова кількість шлюбів реєструвалася як у селі, так і в місті. Серед вікових категорій найбільше вступають у шлюб чоловіки і жінки віком 20-24 роки. Найвищий рівень розлучуваності припадає на вікову групу 25-29 років. За даними Головного управління статистики у Київській області, найбільше розпалося в області шлюбів тривалістю 5-9 років. Але шлюби в селах більш міцні, тоді як у містах майже половина, а іноді й більше половини шлюбів розпадаються. У селах тільки третина шлюбів не витримує перевірки часом. У Київській області спостерігається тенденція до збільшення кількості ранніх шлюбів. Тут також високі показники розлучень.

За даними опитування, переважно в зареєстрованому шлюбі перебувають люди старшого віку і є незначна кількість молодих людей, які офіційно оформили шлюб. Серед респондентів є багато молодих пар, які живуть у цивільному шлюбі. Для населення Київщини репродуктивного віку характерною є тенденція до обмеження народжуваності. Головною причиною обмеження бажаної кількості дітей для жителів Київської області залишається недостатній рівень матеріального забезпечення. Складна соціально-економічна ситуація в Україні позначається на добробуті селян, зокрема і мешканців передмістя столиці, незважаючи на певні переваги близькості до Києва. Також важливими причинами небажання мати більшу кількість дітей стали незадовільні житлові умови і поганий стан здоров'я.

Отже, сьогодні найбільш впливовим чинником, що впливає на якість життя є стан економіки. Високий рівень якості життя населення усіх категорій неможливий без встановлення та дотримання високих соціальних стандартів, що покладається на державу. Будь-яка держава повинна дбати про своїх громадян та виконувати одну з головних функцій - соціальний захист населення. Однак низькі заробітні плати створюють ситуацію за якої ресурсів для накопичення в українців не вистачає. Відповідно держава гарантує пенсійні виплати громадянам, однак вони не є інструментом підвищення якості життя. Ключовим напрямом соціально-економічної політики держави повинно бути підвищення платоспроможності населення, покращення якості життя та добробуту.

Для підвищення рівня та якості життя необхідним є підвищення заробітної плати та її індексація відповідно до ефективності праці. Забезпечення державою у сфері житлової політики, впровадження систем доступного житла. У сфері соціального захисту необхідно впровадження справедливих принципів нарахування пенсій залежно від стажу й заробітку, довести мінімальний розмір пенсії до рівня реального прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Адже з прийняттям пенсійної реформи з жовтня 2017 року, не всі отримують гідні виплати по пенсії. Також провести основні державні соціальні гарантії до рівня об'єктивно розрахованого прожиткового мінімуму, розширення напрямів соціальної роботи з сім'ями.

Для покращення медицини потрібно забезпечити раннє виявлення захворювань, своєчасного ефективного лікування, реабілітації постраждалих. Тому для цього необхідно осучаснити заклади охорони здоров'я, закупити необхідні препарати та вакцини для ефективного функціонування закладів медицини та підтримки здоров'я людей на гідному рівні не лише Київщини, а й загалом України.

Список використаних джерел

1. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за ред. В.М. Гайця (та ін). - К., 2009. - 687 с.

2. Заставний Ф.Д. Україна. Природа, населення, економіка. - Львів: Апріорі, 2011. - 504 с., іл.

3. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз. Моногр. / за ред. Е.М. Лібанової. - Київ., 2007. 328 c.

4. Мандибура В.О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання. - Київ., 1998. - 265 c.

5. Мельниченко О.А. Підвищення рівня та якості життя населення: механізм державного регулювання: моногр. / О.А. Мельниченко. - Х., 2008. - 232 с.

6. Малиновська О.А. Урізноманітнення складу населення України під впливом міжнародної міграції: виклики та шляхи реагування. - К.: НіСД, 2012. - 56 с.

7. Пономаренко В.С. Рівень і якість життя населення України: моногр. / В.С. Пономаренко, М.О. Кизим, Ф. В. Узунов. - Х., 2003. - 266 с.

8. Хвіст В.О. Демографічні зміни у складі населення незалежної України. - Київ-Ніжин, 2011. - 207 c.

9. Основні підсумки Всеукраїнського перепису населення в Київській області на 5 грудня 2001 року. Статистичний збірник. - К., 2004. - C. 6.

10. Ф. 43. Архів кафедри етнології та краєзнавства. П. 4. Табл. №71. Арк.

11. За даними Державної служби статистики України (Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя).

12. Ф. 43. Архів кафедри етнології та краєзнавства. П. 2. Табл. №33. Арк. 1.

13. Населення України - 2002: Щорічна аналітична доповідь. К., 2003. C. 157.

14. Укладено автором за даними Головного управління статистики у Київській області.

15. Ф.43. Архіву кафедри етнології та краєзнавства. П. 4. Табл. №61. Арк.2.

References

1. Sotsialno-ekonomichniy stan Ukrainy: naslidki dlya narodu ta derzhavi: natsionalna dopovid / za red. V M. Gaytsya (ta In). - K., 2009. - 687 s.

2. Zastavnyi F.D. Ukraina. Pryroda, naselennia, ekonomika. - Lviv: Apriori, 2011. - 504 s., il.

3. Lyudskiy rozvitok regioniv Ukramy: analiz ta prognoz. Monogr. / za red. E. M. Libanovoyi. - KiYiv., 2007. 328 c.

4. Mandibura V.O. Riven zhittya naselennya Ukrainy ta problemi reformuvannya 5. Melnichenko O.A. Pidvischennya rivnya ta yakosti zhittya naselennya: mehanizm derzhavnogo regulyuvannya: monogr. / O.A. Melnichenko. H., 2008. 232 s.

6. Malynovska O.A. Uriznomanitnennia skladu naselennia Ukrainy pid vplyvom mizhnarodnoi mihratsii: vyklyky ta shliakhy reahuvannia. - K.: NISD, 2012. - 56 s.

7. Ponomarenko V.S. Riven I yakist zhittya naselennya Ukrainy: monogr. / V.S. Ponomarenko, M.O. Kizim, F.V. Uzunov. - H., 2003. - 266 s.

8. Hvist V.O. Demografichni zmini u skladi naselennya nezalezhnoyi Ukrainy. - Kiyiv-Nizhin, 2011. - 207 c.

9. Osnovni pidsumky Vseukrainskoho perepysu naselennia v Kyivskii oblasti na 5 hrudnia 2001 roku. Statystychnyi zbirnyk. - K., 2004. - C. 6.

10. F. 43. Arkhiv kafedry etnolohii ta kraieznavstva. P. 4. Tabl. №67. Ark. 1., Tabl. №71. Ark. 2.

11. Za danymy Derzhavnoi sluzhby statystyky Ukrainy (Bez urakhuvannia tymchasovo okupovanoi terytorii Avtonomnoi Respubliky Krym i m. Sevastopolia).

12. F. 43. Arkhiv kafedry etnolohii ta kraieznavstva. P. 2. Tabl. №33. Ark. 1.

13. Naselennia Ukrainy - 2002: Schorichna analitichna dopovid. K., 2003. C. 157.

14. Ukladeno avtorom za danimi Golovnogo upravlInnya statistiki u KiYivskly oblasti.

15. Arkhiv kafedry etnolohii ta kraieznavstva. P. 4. Tabl. №61. Ark.2.

Размещено на allbest.ru