Міграція та громадське здоров’я: міжнароднебачення і українські реалії у контекстінаціональної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міграція та громадське здоров'я: міжнароднебачення і українські реалії у контекстінаціональної безпеки

В статті вивчаються загрози для громадського здоров'я і національної безпеки, спричинені істотним посиленням міграції в результаті складної сучасної соціально-економічної та політичної ситуації в Україні (як усередині країни, так і за її межі). Виконаний автором системний аналіз впливу зовнішніх міграційних процесів на громадське здоров'я і національну безпеку показав, що зовнішня міграція безпосередньо впливає на стан громадського здоров'я, насамперед за рахунок несприятливих змін якісних характеристик населення та його вікової структури, та опосередковано - на фінансування систем охорони здоров 'я та соціального захисту в результаті зменшення частки економічно активного населення.

Водночас внутрішня міграція останніх років накладає свій відбиток не лише на здоров'я вимушених переселенців, а й на стан здоров'я в масштабах нації.

В статті також здійснено аналіз оцінку прийнятності для України міжнародних підходів до вирішення проблем громадського здоров'я, пов'язаних з міграцією, та мінімізації спричинених цим загроз національній безпеці. національна безпека міграція україна

Доведено необхідність забезпечення органами державної влади на різних рівнях готовності і потенціалу системи охорони здоров'я (в т.ч. наявність надійних епідеміологічних даних і оперативної інформації про міграційну ситуацію, проведення ретельного планування, навчання персоналу) а також, прихильність принципам соціальної справедливості, солідарності, дотримання прав людини і поваги людської гідності; поглиблення міжсекторальної взаємодії на місцевому, державному і міждержавному рівнях для забезпечення ВПО доступу до послуг охорони здоров'я.

Ключові слова: внутрішня та зовнішня міграція, громадське здоров'я, державне управління у сфері охорони здоров`я та національної безпеки.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сьогодні проблема переміщення людей у світі досягла більших, ніж будь- коли раніше, масштабів. Переважна більшість мігрантів залишають свої країни добровільно в пошуку кращих економічних, соціальних і освітніх можливостей та умов життя. За оцінками, наприкінці 2015 р. число міжнародних мігрантів перевищило 244 млн осіб (близько 3,5% населення світу), що на 77 млн, або на 41%, більше, ніж на початку ХХ сторіччя. У той же час спостерігається найвища за останні десятиліття кількість вимушених переселенців через небезпеку і збройні конфлікти (за оцінками, в усьому світі було більше 21 млн біженців і 3 млн осіб, що шукають притулку, крім 763 млн внутрішніх мігрантів (близько 11% населення світу), з яких понад 40 млн людей були внутрішньо переміщеними особами (ВПО) [1]. Відсутність безпеки й обмеження прав людини, пов'язаних зі здоров'ям, можуть бути як причиною, так і наслідком переміщень мігрантів. Економічна нестабільність, нерівність, проблеми зайнятості, відсутність продовольчої безпеки, стихійні лиха, зміни клімату, шкідливі екологічні чинники, насильство, конфлікти, переслідування за політичними та релігійними мотивами, дискримінація за етнічною ознакою - ось неповний перелік проблем, що можуть призводити до масових потоків біженців і мігрантів. Багатьом на новому місці доводиться стикатися з зубожінням, несприятливими умовами життя і маргіналізацією; працювати і в незадовільних умовах з високим рівнем професійної шкідливості для здоров'я (що збільшує ймовірність нещасних випадків на виробництві). При цьому жертви конфліктів (особливо жінки, діти, люди з інвалідністю) піддаються вищому ризику як інфекційних, так і неінфекційних захворювань (включаючи психічні розлади), і є більш уразливими до інших проблем зі здоров'ям,

У Порядку денному в сфері Сталого Розвитку на період до 2030 року визнається важливе значення потреб біженців, внутрішньо переміщених осіб і мігрантів. Досягнення Цілей Сталого Розвитку, пов'язаних зі здоров'ям, і виконання відповідних завдань сприятимуть прийняттю державами і партнерами заходів, спрямованих на численні економічні, соціальні та екологічні детермінанти благополуччя мігрантів і біженців. Для досягнення цілі - не залишити нікого без уваги - необхідно враховувати забезпечення справедливих потреб та нівелювання негативного впливу на стан здоров'я, пов'язаного з міграцією. У 2016 р. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла Нью-Йоркську декларацію [2], що передбачає зобов'язання з посилення захисту біженців і мігрантів. В ній держави-члени, зокрема, декларують зобов'язання повною мірою дотримуватися прав людини та основних свобод, і підкреслюють потребу жити в безпеці та з гідністю. ВООЗ працює над вирішенням пов'язаних з переміщеннями проблем здоров'я протягом багатьох років. В Основах Європейської політики ВООЗ “Здоров'я 2020” на міграцію і здоров'я звертається особлива увага, з огляду на вразливість населення і права людини.

Складна сучасна соціально-економічна та політична ситуація в Україні спричинила істотне посилення міграційних процесів - як усередині країни, так і за її межі, що спричинило певні загрози як для громадського здоров'я, так і національної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зв'язок міграції (особливо вимушеної) та громадського здоров'я вивчається багатьма науковцями. Оціночний аналіз 72 досліджень, повністю або частково спрямованих на вивчення проблем біженців (людей, які були змушені покинути свою країну походження і не можуть повернутися додому через небезпеку), показав, що доступ до медичної допомоги суттєво різниться у Європейському регіоні ВООЗ та залежить від нормативноправового регулювання міграційного процесу. Авторами наголошується на необхідності поліпшення спілкування з мігрантами та координації діяльності між установами всередині медичної системи і поза нею [3]. На думку директора Європейського регіонального бюро ВООЗ д-ра Zsuzsanna ^каЬ [4], переміщення населення є проблемою, що торкається не тільки самих мігрантів, а й населення країн (територій), які їх приймають.

Групи первинної медико-санітарної допомоги в Північній Англії, де біженці складають значну частку населення, внесли зміни в процеси надання послуг з метою розширення доступу та підвищення якості догляду за кількома напрямками, серед яких слід відзначити подовження часу прийому для надання пояснень; тестування на ВІЛ та інфекції, що передаються статевим шляхом для груп високого ризику; надолуження імунізації пацієнтів протягом одного року [5].

Сьогодні Україна займає дев'яте місце у світі за кількістю внутрішньо переміщених осіб (за оцінками, на кінець 2016 р. в країні понад 1,6 мільйона ВПО, і ще 470 тисяч українців шукали притулку в сусідніх країнах)[6].

Виклики та загрози здоров'ю, зумовлені вимушеним переселенням з Донецької та Луганської областей (контингенту ВПО та для країни в цілому) було висвітлено (2015) у національній доповіді [7]. Однак потребує аналізу як сучасна ситуація з ВПО, так і внесок фактору зовнішньої міграції.

Мета статті: вивчення впливу зовнішніх та внутрішніх міграційних процесів на громадське здоров'я і національну безпеку, оцінка прийнятності для України міжнародних підходів до вирішення проблем громадського здоров'я, пов'язаних з міграцією, та мінімізації спричинених цим загроз національній безпеці.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Аналізуючи взаємозв'язок міграції і здоров'я в Україні, спричинені ними загрози, та реальні та потенційні наслідки, слід розділяти два міграційні процеси. Попри зумовленість міграції населення соціально-економічною та політичною кризою в країні, склад зовнішніх та внутрішніх мігрантів та причини, що спонукали їх до переміщень, істотно розрізняються.

Якщо в період масової міграції до Ізраїлю (і пізніше до Німеччини і США) країну покидали переважно сім'ями, то серед зовнішніх мігрантів сьогодні переважають люди трудоактивного віку. Сьогодні в Україні відбувається певне збільшення масштабів зовнішньої трудової міграції, в першу чергу за рахунок освіченої молоді [8]. Наслідком цього стає зростання загального освітнього рівня мігрантів та зміна їх вікової структури. В той же час одним з результатів погіршення політичної ситуації в Україні вочевидь стає посилення тенденції переходу тимчасової (особливо довгострокової) зовнішньої трудової міграції у постійну форму. На думку О. Позняка [9], в разі погіршення ситуації в Україні різко посилиться еміграція висококваліфікованих спеціалістів, тобто прошарку населення з відносно вищим рівнем не лише освіти і доходів, а й кращим станом здоров'я.

Якщо раніше до зовнішньої трудової міграції вдавалися частіше сільські мешканці Західного регіону, то нещодавнє опитування “Громадська думка щодо соціально-економічних орієнтацій економічно активного населення України”, проведене Українським інститутом соціальних досліджень імені О. Яременка на замовлення Федерації роботодавців України (2015), показало, що пожвавлення інтенсивності зовнішньої трудової міграції відбувається за рахунок осіб з інших регіонів, особливо городян (в тому числі киян).

І ще один аспект, актуальний для України. Як зазначалося у доповіді Комісії високого рівня ООН з питань зайнятості в сфері охорони здоров'я і економічного зростання, сектор охорони здоров'я є одним з основних джерел зайнятості кваліфікованих працівників, а міжнародна міграція лікарів і медичних сестер зростає (за останні десять років чисельність медпрацівників- мігрантів, які працюють лише в країнах ОЕСР, збільшилася на 60%). Згідно з прогнозами щодо попиту і пропозиції на працівників охорони здоров'я, темпи міжнародної міграції їх прискорюватимуться [10]. Хоча офіційної статистики закордонної трудової міграції за фахом не існує (оцінка кількості їх потребує спеціального дослідження), певна частина українських лікарів і медсестер нині працює в інших країнах на постійній чи тимчасовій основі. З іншого боку, полегшення з безвізовим режимом можливостей стажування або навчання за кордоном, вища мобільність медичних працівників (за умови установки на повернення до України) є потужним чинником розвитку людського потенціалу.

Значних масштабів набула освітня міграція за кордон. За даними ЮНЕСКО [11], кількість українських студентів у закордонних навчальних закладах у 2016 р. перевищила 60 тис. осіб, і зросла порівняно з 1999 р. більш ніж у 5 разів, причому стабільне зростання спостерігається з 2007 року.

Вік, освіта та рівень доходів є загальновизнаними детермінантами здоров'я. Таким чином, відтік відносно молодого освіченого “небідного” прошарку негативно відіб'ється на якісних характеристиках того населення, що залишається в Україні.

Також за збереження наявної ситуації з міграційним відтоком українців у переважно молодому та середньому віці, можна прогнозувати не лише скорочення частки населення в трудоактивному віці, а й прискорення постаріння населення, та, відповідно, вплив на стан громадського здоров'я і функціонування національної системи охорони здоров'я. За баченням фахівців ВООЗ, зниження чисельності економічно активного населення може вплинути на фінансування і стійкість систем охорони здоров'я та соціального захисту, в тому числі і в Україні. Якщо врахувати високу імовірність того, що у практично всіх країнах Європи демографічне навантаження збільшуватиметься, то до 2050 р. буде досягнуто досить небезпечного співвідношення:одна частина економічно активного населення проти майже трьох чвертей дітей і людей поважного віку. За даними Європейської комісії, у наступні роки саме старіння більшою мірою зменшить чисельність економічно активного населення, що, в свою чергу, стане причиною зниження щорічного рівня зростання ВВП в країнах ЄС (з 2,4% в 2004-2010 рр. до лише 1,2% в 2030-2050 рр.). Крім того, очікується, що державні витрати на пенсії і послуги для населення похилого віку виростуть між 2004 і 2050 рр. на 3-4 процентних пункти ВВП.

Масштабні вимушені внутрішні міграції останні років не могли не відбитися на стані здоров'я як певної соціальної групи (ВПО), так і на стані здоров'я у країні загалом. Якщо на початку вимушеної міграції увага приділялась ризику спалахів інфекційних та соціально небезпечних хвороб через погіршення санітарно-епідеміологічноїситуації,недопущенню

розповсюдження епідемій та харчових отруєнь, переохолодження або шкідливого впливу спеки у місцях тимчасового перебування людей, то з вирішенням проблем з поселенням на перший план виходять негативні наслідки стресу.Стресвиступає

детермінантною зниження природного опору організму і послаблення імунітету, розвитку соматичної патології (передусім неінфекційних захворювань) та психічних розладів, в т. ч. суїциду. Також вагомим є ризик погіршення ситуації щодо ВІЛ/СНІДу, особливо серед контингенту споживачів ін'єкційних наркотиків, активізація нездорової поведінки. Зокрема, частина ВПО з ВІЛ-позитивним статусом не встали на облік за новим місцем проживання. За даними Центру громадського здоров'я МОЗ України [12] станом на 01.07.2017 р., перебували під медичним наглядом у закладах охорони здоров'я служби ВІЛ/СНІДу в інших регіонах України лише 1660 ВІЛ-інфікованих осіб з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зростає ризик умисних ушкоджень через загострення криміногенної ситуації.

Відповідно потреби ВПО у послугах охорони здоров'я є вищими. Надання високоякісної допомоги біженцям і мігрантам - завдання, яке системи охорони здоров'я не можуть вирішити самотужки. Соціальні детермінанти здоров'я стосуються діяльності цілого ряду секторів, таких як сектори освіти, працевлаштування, соціального забезпечення та житлово- комунальний, які мають значний вплив на здоров'я біженців і мігрантів. Питання охорони здоров'я, пов'язані з переміщенням

населення, протягом багатьох років перебувають на порядку денному ВООЗ, особливо в Європейському регіоні. Зокрема, очільник регіонального бюро ВООЗ Zsuzsanna^каЬ

наголошувала, що адекватні стандарти надання допомоги біженцям і мігрантам, які прибувають до Європи, важливі не тільки з огляду охорони громадського здоров'я, а виступають основним елементом захисту і заохочення їх прав, так само, як і прав місцевого населення, що їх приймає. Це повністю відповідає принципам, викладеним в Європейській політиці ВООЗ в підтримку здоров'я і благополуччя “Здоров'я-2020” і резолюції ШНАбі.17 про здоров'я мігрантів, прийняття якої стало знаковою подією в глобальній роботі ВООЗ в цій області [13].

Zsuzsanna ^каЬ спростовує поширену думку про наявність зв'язку між міграцією та завезенням інфекційних захворювань, наголошуючи, що систематичний зв'язок між цими явищами відсутній, і пов'язує інфекційну патологію в першу чергу з бідністю. Мігранти ж в основному піддаються ризику зараження вже поширеними в Європі інфекціями, а ризик завезення в екзотичних інфекційних агентів на кшталт вірусу лихоманки Ебола вкрай малий. Адже досвід показує, що частіше, ніж мігранти, заражаються звичайні пасажири, туристи і медичні працівники.

Найбільшому ризику захворювань, які можна попередити за допомогою імунізації, піддаються діти молодшого віку, яким щеплення ще не були зроблені, оскільки програми вакцинації у попередньому місці проживання були перервані в результаті громадських заворушень та військових дій. В Україні проблеми з простроченими щепленнями для ВПО в рази посилюються через складну ситуацію з імунопрофілактикою в масштабах всієї країни. Підкреслимо, що ВООЗ рішуче рекомендує організовувати медичні огляди на предмет як інфекційних, так і неінфекційних захворювань для забезпечення доступу до медичної допомоги для всіх біженців і мігрантів, які цього потребують. Огляди мають проводитися з дотриманням прав людини і повагою гідності, а результати не повинні використовуватися як виправдання висилання з країни.

ВООЗ декларує, що кожен біженець і мігрант повинен мати повний непереривний доступ до медико-санітарної допомоги без дискримінації за ознакою статі, віку, релігії, національності або раси, та підтримує політику надання медико-санітарних послуг незалежно від юридичного статусу мігрантів. Адже швидкий доступ до медичної допомоги може призвести до швидшого

видужання (або запобігти поширенню хвороби чи її ускладненням); що відповідає інтересах і мігрантів, і населення приймаючої території. За результатами дослідження “Дотримання прав внутрішньо переміщених осіб”, виконаного Українським інститутом соціальних досліджень ім. О. Яременка (2017 р.), серед проблем, що виникали під час останнього звернення по медичну допомогу до закладів охорони здоров'я, переважали загальні, з якими стикається більшість громадян України, незалежно від наявності статусу ВПО. Найчастіше проблемами називали черги (28,0%) і вимогу оплати медичних послуг (16,1%), а причиною відмови у потрібній допомозі ставали брак ліків, які можуть забезпечуватися державою безоплатно, й обмеженість фінансування закладу. Проблеми, пов'язані саме з належністю до цієї групи, складали незначну частку:з

неввічливим ставленням персоналу як до ВПО стикалися 3,2%; і лише 1,9% опитаних оцінили ставлення медичних працівників як дискримінаційне.

Існують і специфічні проблеми. Учасники бойових дій, які піддаються впливу надмірних пролонгованих у часі психотравмуючих факторів, мають вищий ризик розвитку серцево-судинних захворювань та психотичних розладів у майбутньому. Світовий досвід воєнних конфліктів і гуманітарних криз засвідчує зростання частоти звертання населення (не лише безпосередньо залучених до конфлікту!) до алкогольної і наркотичної практики як засобу мінімізації стресу у складних життєвих ситуаціях, збільшення у майбутньому частки осіб, що страждають на будь-яку залежність, пропорційно тривалості конфлікту.

Світовою спільнотою вироблені певні механізми і методи розрішення проблем зі здоров'ям. Так, були розроблені методичні рекомендації з питань міграції та охорони здоров'я, такі як спільні технічні рекомендації ВООЗ - ООН - ЮНІСЕФ щодо загальних принципів вакцинації для біженців, мігрантів та шукачів притулку в Європейському регіоні ВООЗ; керівництво з охорони психічного здоров'я біженців і мігрантів за участю багатьох міжнародних партнерів тощо. Біженці та мігранти піддаються факторам ризику розвитку психічних розладів до, під час і після переміщення. Поширеність розладів і порушень, викликаних вживанням психоактивних речовин, в цих групах різниться, але в цілому відповідає такій серед населення приймаючих країн. Однак у біженців і шукачів притулку відзначаються значно більш висока розповсюдженість посттравматичних стресових розладів. Погані соціально- економічні умови пов'язують з підвищеними показниками депресії через п'ять років після переселення [14]. Біженці і особливо незаконні мігранти стикаються з перешкодами для доступу до послуг з охорони психічного здоров'я. Належна практика охорони психічного здоров'я передбачає сприяння соціальній інтеграції, створення системи виїзного обслуговування, інформування про право отримання допомоги та наявні послуги, та навчання спеціалістів роботі з цими групами.

У центрі уваги мають бути і питання, пов'язані з сексуальним і репродуктивним здоров'ям ВПО. Моніторинг Управління Верховного комісара ООН з прав людини свідчить, що жертви часто не повідомляють про випадки сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, переважно через стигму та сором, а також брак відповідних послуг по обидва боки від лінії зіткнення та низьку спроможність правоохоронних органів розслідувати злочини сексуального характеру. Дослідження свідчать, що конфлікт може призводити до підвищення рівня домашнього насильства через підвищення терпимості до насильства у суспільстві, полегшенням доступу до зброї, та посттравматичні стресові розлади серед учасників бойових дій, а також з припиненням надання соціальних послуг і руйнуванням механізмів переправлення [15].

Крім того, у жінок з числа ВПО не завжди вчасно діагностуються випадки серцево-судинних захворювань і діабету, які викликають проблеми під час вагітності і можуть призводити до серйозних захворювань у матерів і навіть до смерті матері або дитини.

Неінфекційні захворювання (НІЗ) основні НІЗ - серцево-судинні захворювання, діабет, рак і хронічні хвороби органів дихання- розповсюджена

причина захворюваності та смертності, яку можна попередити. НІЗ мають ряд загальних характеристик, які можуть робити біженців або мігрантів, які хворіють на них, більш уразливими. Вони вимагають безперервного лікування протягом тривалого часу (часто пожиттєвого, з застосуванням комплексу ліків, медичних технологій та пристроїв); можуть призводити до ускладнень, які потребують дороговартісного медичного догляду, і можуть обмежувати суттєво функціональні можливості, впливати на повсякденне життя людини і у результаті скорочувати тривалість життя.

Ведення НІЗ вимагає координації дій між різними постачальниками послуг і установами з надання медичної допомоги і подальшого спільного нагляду; а також можуть вимагати паліативної допомоги. Аналізуючи те, яким чином непередбачена міграція впливає на здоров'я людей з НІЗ, фахівці ВООЗ підкреслюють небезпеку різкого загострення (до появи загрози життю людини), до якого можуть призводити несприятливі умови, в яких люди опиняються під час переміщення та у начальний період перебування на новій території. Особливо вразливі до таких змін хворі похилого віку і діти. Причиною ускладнень можуть стати:

• відсутність доступу до ліків або медичного обладнання, втрата рецептів, відсутність доступу до необхідних медичних послуг, що призводить до невчасного/перерваного лікування;

• погіршення умов життя порівняно з попереднім місцем проживання: відсутність житла; нестача води, їжі, грошей; посилення фізичного і психологічного напруження;

• перерви в наданні медичної допомоги через руйнування інфраструктури охорони здоров'я, перебої постачання предметів медичного призначення; відсутність медичних працівників;

• перебої в енергопостачанні або постачанні безпечної води (особливо для людей, які потребують діалізу) [16].

ВООЗ рекомендує мінімальні стандарти для задоволення потреб біженців та мігрантів з НІЗ:

• виявляти пацієнтів для надання постійного доступу до лікування, яке вони отримували до міграції;

• забезпечити лікування осіб з гострими та небезпечними для життя нападами і ускладненнями НІЗ;

• за відсутності можливості лікування НІЗ мати чіткі стандартні процедури для перенаправлення пацієнтів;

• забезпечити необхідне діагностичне обладнання, основні лабораторні тести і ліки для планового ведення НІЗ на первинній ланці медико-санітарної допомоги.

Досвід приймання біженців у Європі впродовж останніх років показав, що проблеми зі здоров'ям у біженців і мігрантів загалом аналогічні тим, з якими стикається решта населення, але в певних групах є більш поширеними. Частіше зустрічаються у новоприбулих випадкові травми, переохолодження, опіки, шлунково-кишковізахворювання,серцево-судинні

захворювання, ускладнення при вагітності і пологах, діабет і гіпертонія. Жінки стикаються зі специфічними проблемами матерів і дітей, а також з насильством. Ризики, пов'язані з

переміщенням(психосоціальні розлади,порушення

репродуктивного здоров'я,підвищенасмертність

новонароджених, розлади харчування, вживання наркотиків, алкоголізм і насильство) підвищують уразливість біженців і мігрантів до НІЗ. Головною проблемою визнано переривання життєва необхідного людям постійного лікування, що відбувається внаслідок браку доступу до нього, або через порушення роботи установ, що надають відповідні послуги [16].

ВПО є неоднорідною групою, тому слід подбати про те, щоб системи надання медичної допомоги реагували на наявні у них різноманітні потреби.

Ще один аспект проблеми зовнішньої тимчасової трудової міграції. В фокусі низки економічних досліджень зазвичай обсяг грошових переказів на Україну, юридичних - правовий статус мігрантів та протидія торгівлі людьми, соціальних - вплив відсутності батьків на становлення залишених на батьківщині дітей та їх особистісне формування та поведінку, проблеми соціального сирітства та появи покоління «євроспоживачів» - нащадків заробітчан тощо. Однак наслідки виснажливої праці за кордоном, особливо нелегальної (часто без належного соціального захисту та медичного обслуговування, з незадовільними житловими умовами), для стану здоров'я тієї частини трудових мігрантів, що після значного терміну праці в інших країнах повертаються в Україну, залишаються невивченими. Адже нерідко саме різке погіршення здоров'я, або навіть інвалідність спричинює неможливість подальшої праці за кордоном, та змушує до повернення.

Перспективами подальших досліджень вбачається вивчення тягаря проблем, пов'язаних зі здоров'ям колишніх заробітчан, а також викликів, які постають у зв'язку з цим, для управління охороною здоров'я та соціального захисту.

Висновки і пропозиції:

2. Внутрішня міграція останніх років накладає свій відбиток не лише на здоров'я вимушених переселенців, а й на стан здоров'я в масштабах нації. Чисельна вразлива група ВПО зумовила виникнення низки соціальних і медико-демографічних проблем, насамперед через підвищений ризик інфекцій, хвороб серцево-судинної та нервової системи, психічних розладів через тривале перебування у незадовільних санітарно-гігієнічних умовах та важкій стресовій ситуації. Можна очікувати погіршення ситуації щодо ВІЛ/СНІДу, особливо серед контингенту споживачів ін'єкційних наркотиків, активізації нездорової поведінки, особливо за обмеження доступу до життєво необхідних ліків. Серед ВПО збільшується ризик вживання алкоголю та наркотичних речовин через тяжкий психологічний стан та складні життєві обставини. Існує також ризик спалахів соціально небезпечних хвороби.

3. Для адекватного реагування на труднощі, з якими стикаються люди, що вимушено покинули свої домівки в результаті конфлікту на Донбасі та анексії АР Крим, державному управлінню охороною здоров'я на різних рівнях необхідно забезпечити відповідну готовність і потенціал системи охорони здоров'я (в т.ч. наявність надійних епідеміологічних даних і оперативної інформації про міграційну ситуацію, проведення ретельного планування, навчання персоналу) а також, прихильність принципам соціальної справедливості, солідарності, дотримання прав людини і поваги людської гідності. Також необхідно поглиблювати міжсекторальну взаємодію на місцевому, державному і міждержавному рівнях для забезпечення ВПО доступу до послуг охорони здоров'я.

4. Сьогодні не вбачається перспектив мінімізації шкідливого впливу міграційних процесів на громадське здоров'я, демографічну безпеку та національну безпеку загалом без вирішення нагальних соціально-економічних проблем, нормалізації життя у країні, урегулюванні воєнного конфлікту та забезпеченні впевненості громадян у можливості соціальної та професійної реалізації у рідній країні.

Список використаної літератури

1. Promoting the health of refugees and migrants / resolution A70/24 17 May 2017. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.who.int/migrants/news-events/A70_24-en.pdf

2. New York Declaration for Refugees and Migrants [Електроннийресурс]. - Режимдоступу: http://undocs.org/en/A/RES/70/302

3. Public health aspects of migrant health: a review of the evidence on health status for refugees and asylum seekers in the European Region / Hannah Bradby, Rachel Humphris, Dave Newall, Jenny Phillimore. - Copenhagen: WHO Regional Office for Europe, 2015. - 30 р.

4. Population movement is a challenge for refugees and migrants as well as for the receiving population Statement by Dr Z. Jakab, WHO Regional Director for Europe 02-09-2015 [Електроннийресурс]. - Режимдоступу : http: //www.euro.who.int/en/health-topics/health-determinants/social- determinants/news/news/2015/09/population-movement-is-a-challenge-for- refugees-and-migrants-as-well-as-for-the-receiving-population

5. Eling J. Asylum seeker, refugee and vulnerable migrant services. Mapping and best practice report and recommendations. - London: Maternity Action; 2010 [Електроннийресурс]. - Режимдоступу: http://www.maternityaction.org.uk/sitebuildercontent/sitebuilderfiles/

new_refugee_and_migrant_services_mapping_and_best_practice_re

portv3.pdf

6. UNHCRinUkraine[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.unhcr.org/europe.html?query=ukraine

7. Політика інтеграції українського суспільства в контексті викликів та загроз подій на Донбасі (національна доповідь) / за ред. Е.М.Лібанової. - К.: НАН України, 2015. - 363 с.

8. Ukrainian Migration in Time of Crisis: Forced and Labour Mobility / Dusan Drbohlav, Marta Jaroszewich (editors). - Prague, 2016. - 188 р.

9. Позняк О. Зовнішня міграція громадян України за роки Незалежності // Агора, вип. 17, 2016. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kennankyiv.org/wp-content/uploads/2016/12/Pozniak.pdf

10. WHO. Working for health and growth. Report of the High-Level Commission on Health Employment and Economic Growth. - Geneva: World Health Organization; 2016. - 74 p.

11. UNESCOdatabase[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://data.uis.unesco.org/

12. ВІЛ-інфекція в Україні. Інформаційний бюлетень No48. - К. : Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України», 2017. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://phc.org.ua/uploads/documents/c21991/be9c07b20fdcd077045761e9 5d0d82a6.pdf

13. Healthofmigrants. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/23533/A61_R17- en.pdf;jsessionid=7111DC8E7713F2E5E78BDE7CB09A31EF?sequence=1

14. Public health aspects of mental health among migrants and refugees: a review of the evidence on mental health care for refugees, asylum seekers and irregular migrants in the WHO European Region. Health Evidence Network synthesis report 47 / Stefan Priebe, Domenico Giacco, Rawda El-Nagib. - Copenhagen : WHO, 2016. - 57 p.

15. Сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом, в Україні, 14 березня 2014 р. - 31 січня 2017 р. доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https: //www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/ReportCRSV_UA.pdf

16. Migration and health: key issues / Європейськерегіональнебюро

ВООЗ. 2018.[Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.euro.who.int/en/health-topics/health-determinants/migration- and-health/migrant-health-in-the-european-region/migration-and-healthkey-issues

Размещено на Allbest.ru