Волонтерська діяльність як чинник формування соціальної активності студентів

В умовах розвитку незалежної української держави, утвердження принципів демократії, радикальних соціально-економічних перетворень гостро постає питання про формування соціально активної особистості, свідомої, творчої, здатної до плідної праці в різних сферах суспільного життя. Водночас соціальна практика свідчить про соціальну пасивність і навіть апатію суспільства, що викликані розчаруванням населення в результатах дії влади з управління державою, знецінюванням ідей Майдану та зростанням прірви між владою та суспільством. Такі негативні тенденції в житті українського суспільства, як падіння рівня життя більшості населення, низька соціальна захищеність вразливих верств, невизначеність подальшого розвитку політичної системи призводять до явища масової еміграції громадян на заробітки або й на постійне проживання до інших країн. На жаль, сусіди України користуються ситуацією у своїх інтересах, пропонуючи українцям, особливо молоді, умови праці та освіти за європейськими стандартами. Через деякий час суспільство стикнеться з проблемою нестачі людських ресурсів, що мають необхідний для трудової діяльності освітній та професійно-кваліфікаційний рівень, фізичний розвиток і стан здоров'я. Подолання вказаної тенденції потребує вирішення багатьох політичних, соціально-економічних, соціокультурних проблем. Однією з найважливіших, на наш погляд, є формування соціальної активності студентської молоді.

Подальший цивілізаційний прогрес вимагає формування активної, соціально мобільної, високопрофе- сійної, здатної адаптуватися в складних ситуаціях, самостійної в прийнятті рішень, відповідальної особистості, якій властиві особливості, визначені реаліями глобалізованого світу.

Важливу роль у підготовці такої людини виконує вищий навчальний заклад, де формується майбутнє нації, її суспільний та культурний генофонд. Для досягнення мети формування соціально компетентної особистості зміст, форми та методи роботи в навчальному закладі мають бути соціально зумовленими.

У Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні”, Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про волонтерську діяльність”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Про соціальну роботу із сім'ями, дітьми та молоддю”, у Концепції національного виховання та інших документах провідними є принципи забезпечення сприятливих умов соціалізації студентської молоді у вищих навчальних закладах.

Дослідженню соціальної активності присвячено праці зарубіжних та українських психологів, зокрема М. Левицької, Б. Левенштайн, Е. Шофер, Г. Хім'як, Й. Дражкевіча та ін. Різним аспектам формування соціальної активності присвячено дослідження В. Максимової, В. Радіонова, І. Філіпової, Г. Щукіної, Н. Остапенко, В. Петрової, Е. Тіневої. Дослідження щодо розвитку соціальних якостей студентства відображено в працях А. Мазуренко, С. Шашенко. Питання взаємозв'язку ціннісних орієнтацій із формуванням соціальної активності особистості вивчали Н. Антонов, Л. Архангельський

Досвід волонтерської роботи у вітчизняних центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді описаний у роботах О. Кузьменка, Н. Романової, С. Толстоухової. Проте вважаємо, що статус міста, що знаходиться на лінії проведення Операції Об'єднаних Сил, яким є Маріуполь, надає особливість процесу формування соціальної активності студентської молоді та потребує додаткового осмислення на рівні теорії та практики.

Мета дослідження - аналіз соціальних чинників формування соціальної активності студентської молоді та виявлення впливу волонтерської діяльності на цей процес.

Соціальна активність трактується як здатність соціального суб'єкта до цілеспрямованої взаємодії з навколишнім середовищем, у процесі якої відбувається перетворення і середовища, і суб'єкта.

Задля розуміння суті соціальної активності методологічно необхідним з'ясування двох сторін соціальної активності особистості (внутрішньої та зовнішньої). Внутрішня сторона активності визначається структурою особистості - цінностями, інтересами, потребами. Характер інтересів, потреб та цінностей є критерієм, за яким активність можна поділити на позитивну і негативну.

Зовнішня сторона соціальної активності - сама діяльність. Але не можна, на наш погляд, ототожнювати поняття “активність” та “діяльність”. Про соціальну активність можна говорити якщо:

- діяльність особи спрямована на задоволення соціально значущих потреб;

- мотивами, що спонукають до активності, є не зовнішній примус, а усвідомлення суспільної необхідності, тобто це самодіяльність.

На рівні структури особистості нагальною є проблема формування соціальної зацікавленості студентської молоді у прагненні проявити себе як таку, що налаштована на активну участь у вирішенні суспільних проблем, здатна приймати рішення, відповідати за свої вчинки, свою соціальну діяльність скеровує на благо суспільства.

Громадянська спрямованість виникає за умов оволодіння особистістю відповідними громадянськими цінностями. Саме громадянські цінності є внутрішньо-психологічною основою громадянської спрямованості. За М. Боришевським, “громадянська спрямованість є відносно стійкою системою мотивів, яка виникає на основі присвоєних індивідом громадянських цінностей, що набрали для нього суб'єктивної значущості і є внутрішніми спонуканнями до вияву самоактивності з метою реалізації таких цінностей у процесі життєдіяльності” [1]. Система соціальних орієнтацій і цінностей - це сукупність цілей, установок, оцінних критеріїв, які об'єктивуются у відповідне надання переваги і реалізації в поведінці потреб суспільства і людини-громадянина. Спрямованість відбиває внутрішнє ставлення особистості до свого статусу, до суспільства, до зовнішнього світу, надає орієнтації активний характер, суб'єктивну мотиваційність і особистісний смисл.

Громадянська спрямованість є результатом виникнення у індивіда стійкої самоідентифікації зі змістом громадянських цінностей, що виступають як внутрішня потреба, засіб самоствердження й самореалізації, як умови визначення основних життєвих орієнтирів [1].

За визначенням А. Мурзіної, соціальна активність дає змогу молодій особистості ствердитися на двох рівнях (внутрішньому та зовнішньому).

На внутрішньому рівні соціальна активність дає можливість людині відчути себе потрібним у суспільстві, що сприяє відчуттю важливості і незамінності. У студента підвищується самооцінка, з'являються кредо та переконання, він має свою думку, може її відстояти.

На зовнішньому - соціально активні люди ініціативні в усіх сферах життя, вони впевнені у завтрашньому дні, частіше досягають успіху. За статистикою, соціально активних людей, більше цінують на роботі, незалежно від того, лідери вони чи виконавці за своєю суттю [2].

Соціальна активність є не тільки чинником розвитку суспільства, але й індикатор стану громадянського суспільства як необхідної умови реалізації активності громадян. Не дивлячись на те, що є багато складників, які формують громадянське суспільство, слід виокремити інститут волонтерства. Можливо, найбільш значущим результатом Революції Гідності, крім усвідомлення українцями необхідності побудови національної держави, став стрімкий розвиток волонтерського руху - важливого складника громадянського суспільства і головної рушійної сили реформування країни.

Волонтерство - це неоплачувана, свідома, добровільна діяльність на благо інших. Будь-яка людина, що свідомо і безкорисливо трудиться на благо інших, може називатися волонтером.

Швидке зростання волонтерських організацій в Україні пов'язане з активізацією населення для протистояння зовнішній агресії, надання допомоги українським військовим та тим, хто постраждав від бойових дій.

Роль волонтерського руху оцінюється з точки зору дієвої допомоги суспільству у вирішення багатьох проблем, які не вирішує держава. Між тим волонтерський рух як сегмент громадянського суспільства є, з одного боку, проявом соціальної активності, а з іншого - чинником формування цієї активності, долучаючи до співпраці суспільство та особистість. Волонтерська діяльність дає змогу молодій особистості ствердитися, проявити себе, організувати свою роботи, бути корисним своїй державі, дає змогу особистості спрямувати свою діяльність на благо суспільства. Свідома діяльність на благо суспільства є самодіяльність, постійна участь у різноманітних волонтерських акціях формує потребу в соціальній активності на рівні структури особистості.

Відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні, регулюються Законом України “Про волонтерську діяльність”, який, на жаль, містить низку обмежень для розвитку волонтерської діяльності в Україні, зокрема в частині набуття статусу “волонтерська організація”, визначення повноважного центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності, обмеження за віком щодо участі фізичних осіб у волонтерській діяльності, покладення зобов'язань щодо обов'язкового страхування волонтерів та інші обмеження.

Згідно із Законом, волонтерською діяльністю визнається будь-яка соціальна, суспільно корисна, неприбуткова та вмотивована діяльність, що здійснюється шляхом виконання робіт, надання послуг фізичним, юридичним особам та суспільству в цілому. Не є волонтерською соціальна, суспільно корисна, неприбуткова діяльність, що має одноразовий чи випадковий характер або здійснюється на підставі родинних чи дружніх стосунків [3]. соціальний реформування професійний волонтерський

Закон дає змогу визначити організаційні та правові засади здійснення волонтерської діяльності та розвитку волонтерського руху в Україні, зокрема основні напрями волонтерської діяльності, особливості правового статусу волонтерів та джерела фінансування волонтерських організацій.

Законом також передбачається визначення форм державної підтримки волонтерської діяльності - надання правової, організаційної, методичної, інформаційної допомоги волонтерам та волонтерським організаціям. Водночас забороняється втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб у діяльність волонтерів та волонтерських організацій [3].

Серед соціально-психологічних причин, що спонукають молоду людину брати участь у волонтерській діяльності, визначимо:

- потребу бути комусь необхідним, відчути свою користь для суспільства;

- потребу у спілкуванні та друзях;

- пошук нових можливостей для самореалізації та становлення себе як особистості;

- антураж та зовнішню привабливість (кепки, футболки з певною символікою тощо);

- отримання матеріальної вигоди чи привілеїв;

- рішення власних проблем у різних сферах життєдіяльності;

- підтвердження своєї зрілості та незалежності, спроможності самостійно вирішувати проблеми.

Уважаємо за можливе розглядати мотивацію до волонтерської діяльності крізь концепцію розумного егоїзму як фундаментального складника людської діяльності. В основі цієї теорії лежить реалізація власних цілей, що не суперечить інтересам інших людей. Ключові елементи розумного егоїзму - раціоналізм та об'єктивізм. Серед представників концепції є Б. Спіноза, А. Гельвецій, М. Чернишевський. Усіх авторів об'єднує те, що вони розглядали егоїзм не як негативну рису людини, яка ставить власні інтереси вище за всіх та діє за розрахунками вигоди та користі, а як розумний підхід до самореалізації, досягнення поставленої мети розумними засобами, що не шкодять суспільству.

Не дивлячись на те, що волонтерська діяльність зумовлена прагненням людини до альтруїзму (допомога іншим, діяльність на користь суспільних інтересів), людина все одно реалізовує власні цілі, долучаючись до волонтерства. Так, наприклад, допомагаючи іншим, діючи в інтересах суспільства, людина почуває себе потрібною, відчуває, що вона має у соціумі певний статус, є частиною цілого, тобто основна мотивація - покращення свого самопочуття у духовному, емоційному, психологічному сенсах. Отже, альтруїзм - форма прояву егоїзму. Крім цього, альтруїзм може бути проявом захисної реакції [4].

Нині в Україні активно розвивається волонтерських рух серед студентської молоді. Більшість вищих навчальних закладів України мають студентські об'єднання, спілки, організації, що займаються волонтерською діяльністю. Студентські волонтерські групи працюють при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, здійснюючи переважно соціально-педагогічну роботу в профілактичному, просвітницькому, реабілітаційному, рекреативному, інформаційно-рекламному, охоронно-захисному та соціально-побутовому напрямах. Волонтерські лави поповнюють студенти, які опановують фах психологів, педагогів, соціальних працівників або медиків. Така робота допомагає їм здобути практичний досвід для майбутньої професії.

Бойові дії на Сході України внесли нові риси у волонтерську діяльність. Обов'язки держави, яка виявилась неспроможною, особливо у перші роки збройного конфлікту, забезпечити бійців усім необхідним, перебрали на себе волонтери. Разом із небайдужими громадянами працювали студенти-волонтери і в Маріуполі. Маріуполь - це місто, поруч із яким періодично проходять військові дії, села і селища навколо Маріуполя піддаються постійним обстрілам із боку країни-агресора. І саме тут розташовуються бази військовослужбовців з усієї країни, діють багато волонтерських організацій. Волонтери допомагають збирати кошти, одяг, їжу, медикаменти на потреби Збройних сил України. Є також окремий напрям волонтерської діяльності - допомога внутрішньо переміщеним особам. Сфери допомоги різняться від матеріальної до правової. Спеціально створені волонтерські організації надають юридичну консультацію щодо відстоювання та захисту прав переміщених осіб, сприяння працевлаштуванню таких людей, отриманню нового житла.

Крім того, волонтери допомагають дітям та усім, хто постраждав від бойових дій. Для них проводять спеціальні соціально-психологічні заходи, надають безкоштовні консультації психологів задля реабілітації таких дітей до життя в нових умовах та нормальному сприйняттю минулого.

Суденти кафедри соціології та соціальної роботи Приазовського державного технічного університету створили громадську організацію “Майбутнє Маріуполя” та започаткували соціальний проект “100 годин волонтерства”. Проект виконується за підтримки Маріупольської міської ради в рамках проекту “Зміцнення громадської довіри” (иСВІ II).

“100 годин волонтерства” - це соціальна платформа, яка створена для обміну інформацією у сфері волонтерського руху та надання допомоги некомерційним соціальним ініціативам. Маріупольці мають змогу через цю платформу ознайомитися з інформацією щодо тих, хто зараз потребує допомоги і яким чином її надавати.

Метою проекту є активізація волонтерського руху та залучення активних студентів до виконання соціально-значущих завдань через соціальну онлайн-платформу 100^^о^.иа

Перший етап проекту “100 годин волонтерства” був успішно реалізований у період із 1 січня 2018 року по 31 червня 2018 року. До проекту було залучено 253 волонтери та 50 замовників. Усього було виконано 202 завдання. Другий етап проекту розпочався 1 вересня 2018 року та продовжується зараз. На сайті зараз зареєстровано вже 280 волонтерів, більшість із яких активно виконують соціальні завдання та беруть участь у розвитку міста Маріуполя. Упроваджено нову форму комунікації “волонтер - замовник - навчальний заклад” - Щоденник волонтера, де відображено позитивну історію молодого волонтера - учня загальноосвітньої школи чи студента.

Проект передбачає волонтерську практику для студентів спеціальності “Соціальна робота” в провідних соціальних службах та центрах міста Маріуполя, а також проведення додаткових тренінгових занять із метою формування професійних компетентностей. Протягом усього часу волонтерської практики студенти ведуть Щоденник волонтерської практики. Зараз на базі кафедри діють 8 команд волонтерів. Молоді люди мають змогу залучитися до виконання соціально-значущих проектів і відчути себе важливою частиною суспільства, людиною, соціальна активність якої є формою самореалізації та важливим чинником розвитку суспільства [5].

Таким чином, соціальна активність - це особистісна якість людини, яка проявляється у вияві ініціативи і відповідальності, самостійності і незалежності. Наявним проявом соціальної активності студентської молоді є волонтерська діяльність як самодіяльність молодої людини, що спрямована на реалізацію особис- тісних та суспільних інтересів. Волонтерська діяльність як постійна участь у вирішенні суспільних проблем формує потребу у соціальній активності на рівні структури особистості і є важливим чинником виховання соціальної активності студентської молоді.

Використана література

1. Боришевський М. Й. Громадянська спрямованість у контексті стратегії і цілей життєдіяльності особистості / М. Й. Бори- шевський // Психолого-педагогічні умови виховання громадянської спрямованості в юнацькому віці : наук.-метод посіб. / за заг. ред. М. Й. Боришевського. - Київ: Міленіум, 2004. - С. 5-16.

2. Мурзіна А. В. Соціальна активність особистості студентської молоді - пріоритетний напрямок розвитку українського державотворення / А. В. Мурзіна, Н. В. Солодюк // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. - 2012. - Вип. 4. - С. 82-87.

3. Закон України Про волонтерську діяльність: Закон від 19 квітня 2011 р. № 3236-УІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 42, ст. 435.

4. Алексєєнко О. В. Розумний егоїзм як основа мотивації щодо участі у волонтерській діяльності : збірник матеріалів, доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Маріуполь, 28 лютого 2018 р. - Маріуполь: ДонДУУ, 2018. - 322 с.

Анотація

Ключові слова: соціальна активність, критерії активності, альтруїзм, волонтерська діяльність, студенти, професійне становлення, самореалізація, самоактуалізація.

Ключевые слова: социальная активность, критерии активности, альтруизм, волонтерская деятельность, студенты, профессиональное становление, самореализация, самоактуализация.

Key words: social activity, activity criteria, altruism, volunteer activities, students, professional development, self-realization, self-actualization.

Размещено на Allbest.ru