Сучасна демографічна ситуація в Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна демографічна ситуація в Польщі

Володимир Лажнік

Анотація

населення демографічний польща народжуваність

Розглянуто особливості сучасної демографічної ситуації в Польщі. Проаналізовано динаміку чисельності населення, показники народжуваності, смертності та природного приросту населення за останні десятиріччя, розглянуто особливості природного й механічного руху населення та його статево-вікової структури на початку ХХІ ст. Виявлено просторові відмінності й диспропорції в процесах природного відтворення населення регіонів Польщі та основні проблеми сучасного демографічного розвитку країни.

Ключові слова: Польща, відтворення населення, народжуваність населення, смертність населення, природний приріст, зовнішні міграції, міграційний рух населення.

Аннотация

Лажник Владимир. Современная демографическая ситуация в Польше. Рассмотрены особенности современной демографической ситуации в Польше. Проанализировано динамику численности населения, показатели рождаемости, смертности и естественного прироста населения за последние десятилетия, рассмотрены особенности естественного и механического движения населения и его половозрастной структуры в начале ХХІ века. Выявлены пространственные различия и диспропорции в процессах естественного воспроизводства населения регионов Польши и основные проблемы современного демографического развития страны.

Ключевые слова: Польша, воспроизводство населения, рождаемость населения, смертность населения, естественный прирост, внешние миграции, механическое движение населения.

Annotation

Lazhnik Volodymyr. The Current Demographic Situation in Poland. Peculiarities of the current demographic situation in Poland are considered. The dynamics of population size, fertility rates, mortality and natural population growth for the last decades have been analyzed, features of the natural and mechanical movement of the population and its genital-age structure in the beginning of the XXI century are considered. The spatial differences and imbalances in natural reproduction processes of the population of the regions of Poland and the main problems of the current demographic development of the country are revealed.

Key words: Poland, population reproduction, population birth rate, population mortality, natural growth, external migration, migration movement of the population.

Постановка наукової проблеми та її значення

Польща, як й інші країни Центрально-Східної Європи, нині переживає демографічну кризу, оскільки посилилися деструктивні демографічні й міграційні процеси, що зумовлює загострення проблеми нестачі трудових ресурсів. Демографічна ситуація в країні характеризується помітним зниженням рівня народжуваності й природного приросту населення, нестабільними міграційними процесами, посиленням демографічного навантаження на працююче населення та прискоренням процесу старіння польської нації. Тому виявлення особливостей сучасного демографічного розвитку Польщі є актуальним питанням у контексті посилення демографічної кризи в Україні й збільшення потоку українських трудових іммігрантів до Польщі.

Аналіз досліджень цієї проблеми

У сучасній українській науковій літературі демографічна ситуація в Польщі аналізується у невеликій кількості публікацій з акцентом на міграційні процеси та особливості їх впливу на формування польського ринку праці, тоді як демографічні процеси аналізуються недостатньо й представлені лише в декількох публікаціях. Так, зокрема К. В. Шиманська [6] й О. М. Прокопюк [4], порівнюючи демографічну ситуацію в Україні й Польщі, вказують, що вона детермінована соціально-економічними чинниками. У статтях Ю. Гуменюка [1] й Н. Пархоменко [3] переважно розглядаються питання зовнішніх міграцій населення й міграційної політики Польщі в контексті загострення демографічної ситуації в країні. У більш ширшому контексті сучасна демографічна ситуація в Польщі розглянута нами в навчальному посібнику [2, с. 154-165], де проаналізовано динаміку чисельності населення Польщі за післявоєнні роки, основні показники природного й механічного руху населення та їх геопросторові відмінності, а також основні напрями сучасної демографічної політики Польщі.

Водночас, у польській науковій літературі сучасна демографічна ситуація в Польщі висвітлена досить широко й багатоаспектно. Особливості сучасної демографічної ситуації в країні на початку ХХІ ст. докладно розглянуті в працях таких польських учених, як А. Баліцкі, М. Будзинска, А. Гвязда, Д. Калюжа-Копяс, П. Качмарчик, М. Кєлковска, А. Кошцєльняк, А. Кшентовска, Є. Франтчак, А. Якубовска та ін. Зокрема, Я. Баліцкі, аналізуючи демографічну ситуацію в Польщі в кінці ХХ - на початку ХХІ ст., акцентує увагу на аналізі показників відтворення населення та зростанні демографічного навантаження на працююче населення в контексті посилення демографічної кризи в країні [8]. А. Гвязда в одній із праць розглядає основні демографічні проблеми Польщі, які, на його думку, є результатом швидкого зниження загального рівня народжуваності населення й еміграції молодих поляків до країн Західної Європи [9]. У 2017 р. опубліковано «Демографічний атлас Польщі», в якому розміщено багато карт, котрі відображають різноманітні показники демографічного розвитку країни та їхню геопросторову диференціацію [7]. Демографічна ситуація також аналізується Урядовою радою населення Польщі й публікується в щорічному звіті [16]. Отже, сучасна демографічна ситуація в Польщі глибоко висвітлена в працях багатьох польських дослідників, тоді як цьому питанню у сучасній українській науковій літературі приділена незначна увага, що й зумовило вибір теми цього дослідження.

Мета дослідження - проаналізувати особливості сучасної демографічної ситуації в Республіці Польща. Основні завдання публікації: розглянути особливості сучасних демографічних процесів і демографічної ситуації в Польщі; виявити характерні риси відтворення населення Польщі на сучасному етапі її розвитку; з'ясувати роль демографічних і міграційних процесів у динаміці чисельності населення країни та виявити геопросторові відмінності в протіканні демографічних процесів у Польщі тощо.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Демографічний розвиток Польщі за післявоєнний період умовно поділяють на два періоди: комуністичний і посткомуністичний, у якому, у свою чергу, можна виділити період до вступу в ЄС у 2004 р. й період після вступу до нього, коли демографічні показники значно погіршилися внаслідок масової еміграції населення в найбільш працездатних і, відповідно, в найбільш фертильних вікових групах. Нині населення Польщі перебуває у стадії інтенсивного старіння, оскільки завершився демографічний перехід при низькому рівні народжуваності й значному негативному міграційному сальдо на початку ХХІ ст., яке тепер близьке до нульових значень.

Динаміка чисельності населення Польщі за післявоєнний період характеризується значними коливаннями через нестабільні темпи природного й механічного руху населення (табл. 1). Тільки у середині 1970-х рр. чисельність населення країни досягла рівня 1938 р. (34,85 млн осіб). У 1970- 1980-ті рр. Польща була країною з сприятливою віковою структурою населення й відносно високим природним приростом його (близько 10 %о) [2]. Темпи щорічного приросту населення почали знижуватися ще в 1980-х рр. у період економічної кризи та в 1990-ті роки й нині мають незначну величину. У 1990-ті рр. природний приріст населення значно зменшився й у деяких районах почало не вистачати робочої сили, особливо чоловічої. Практично з 1993 р. чисельність населення країни залишалася майже однаковою, проте внаслідок деякого зростання рівня народжуваності й зменшення еміграційного відтоку населення з 2008 р. почало незначно збільшуватися й на кінець 2011 р. досягло 38 538 тис. осіб, що є демографічним історичним максимумом для Польщі за всі роки її існування (табл. 1). У наступні роки відбулося зменшення загальної чисельності населення через зниження рівня народжуваності й велике негативне міграційне сальдо. У 2016 та 2017 рр. загальна чисельність населення зменшилася через від'ємний природний приріст, хоча темпи зменшення значно уповільнилися через переважання імміграційного притоку населення над еміграцією. У 2017 р. тільки в Поморському, Мазовецькому, Малопольському, Великопольському та Підкарпатському воєводствах річний приріст населення загалом був позитивним, тоді як в 11 інших воєводствах він був від'ємним. На кінець 2017 р. загальна чисельність населення Польщі становила 38 434 тис. осіб (табл. 1), а на 30.06.2018 р. - 38 413 тис. осіб [11, с. 9]. Така нестабільна динаміка росту чисельності населення свідчить про наявність значних демографічних проблем із відтворенням населення й про посилення тенденцій до старіння польської нації та нестачі трудових ресурсів. За загальною чисельністю населення Польщу нині відносять до середніх держав світу. У 2018 р. Польща займала 45-те місце у світі (0,50 % населення світу) й 7-ме місце в Європі за загальною кількістю жителів [5].

Народжуваність населення була найвищою в Польщі в 1950-1960-ті рр., досягнувши свого піку в 1951 р, коли загальний коефіцієнт народжуваності становив 31,0 %о. У наступні роки він постійно зменшувався, досягнувши у 2003 р. свого мінімального рівня за післявоєнні роки (9,2 %о). У наступні роки коефіцієнт народжуваності зростав, досягнувши у 2010 р. показника 10,7 %о (табл. 1). Надалі коефіцієнт народжуваності населення знову зменшився й у 2015 р. становив 9,6 %о, проте в два наступні роки він дещо збільшився, досягнувши 10,5 %о у 2017 р. [11]. Сучасний рівень народжуваності не забезпечує повного відтворення населення й має тенденцію до подальшого зниження. Сумарний коефіцієнт народжуваності дітей аналогічно мав таку ж саму динаміку (мінімум - 1,22 дитини в 2003 р.). У 2017 р. він становив 1,35 на одну жінку, що є одним із найгірших показників серед країн Європи.

Таблиця 1

Основні показники демографічної ситуації в Республіці Польща в 1950-2017 рр.*

У Польщі проявляється значна геопросторова диференціація в рівнях народжуваності населення. Так, у 2017 р. найвищі відносні показники народжуваності населення зафіксовані в Поморському (11,8 %о), Великопольському (11,6 %о), Мазовецькому (11,5 %о) та Малопольському (11,3 %о) воєводствах [16, с. 98]. Водночас, найнижчий рівень народжуваності населення зафіксовано у Свєнтокшиському (8,7 %о), Опольському (9,2 %о), Західнопоморському (9,5 %о) та Лодзькому (9,6 %о) воєводствах (рис. 1). У сільській місцевості рівень народжуваності населення є помітно вищим (10,8 %о у 2017 р.), ніж у містах (10,2 %о) [12, с. 104].

Рівень смертності населення Польщі був найвищим на початку 1950 -х рр. (12,4 %о у 1951 р.), що було зумовлено наслідками Другої світової війни. Надалі коефіцієнт смертності населення помітно зменшувався (табл. 1), досягнувши мінімального значення в 1966 рр. (7,3 %о). У наступні роки він дещо зріс, залишаючись на рівні 9-10 %о. У 2017 р. він збільшився до 10,5 %о за рахунок втрат серед осіб старшої вікової групи населення [14]. Рівень смертності сільських жителів Польщі значно нижчий (10,2 %о у 2017 р.), ніж у жителів міст (10,7 %о) [15, с. 98]. Найгірші відносні показники рівня смертності населення у 2017 р. зафіксовані в Лодзькому (12,7 %о), Свєнтокшиському (11,5 %о), Сілезькому (11,3 %о), Нижньосілезькому, Люблінському й Опольському (по 11,0 %о) воєводствах (рис. 1). Найнижчі відносні показники рівня смертності населення властиві для Підкарпатського (9,1 %о), Поморського (9,3 %о), Малопольського (9,4 %о) та Великопольського (9,5 %о) воєводств [15, с. 98]. Рівень дитячої смертності в Польщі має тенденцію до помітного зниження. Якщо у 2000 р. на 1000 новонароджених вмирало 8,1 немовлят, то у 2017 р. цей показник становив 4,0 дитини. Це є наслідком здійснення низки заходів у рамках демографічної політики щодо охорони материнства й дитинства.

Рис. 1 Народжуваність, смертність і природний приріст населення у воєводствах Польщі в 2017 р.

Для природного приросту населення Польщі характерна така ж динаміка, як і для народжуваності населення. Найвищий рівень природного приросту населення в Польщі був на початку 1950-х рр. у період демографічного буму (19,5 %о у 1953 і 1955 рр.). У наступні роки він зменшувався й у 1999 р. становив усього 0,05 %о проти 4,1 %о у 1990 р. [10]. Надалі природний приріст населення ще більше зменшився, досягнувши свого мінімуму на початку 2000 -х рр., коли було зафіксовано від'ємні його показники протягом 2002-2006 рр. У наступні роки почала проявлятися позитивна тенденція у природному прирості населення, проте в 2013 р. знову було зафіксовано від'ємне значення коефіцієнта природного приросту населення (-0,5 %о), хоча в наступні роки його значення стало наближатися до нульового значення й у 2017 р. коефіцієнт природного приросту населення становив фактично 0,0 %о (табл. 1). Така ситуація з природним приростом населення разом зі збільшенням міграційного відтоку зумовила зменшення загальної чисельності населення Польщі. У 2017 р. у сільській місцевості природний приріст населення був більш високим і позитивним (+0,7 %о), тоді як у містах він був негативним і становив -0,5 %о [15]. Проте в першій половині 2018 р. ситуація знову погіршилася, оскільки навіть у сільській місцевості коефіцієнт природного приросту населення став негативним (-0,4 %о). У містах він став ще більш негативним (-1,6 %₀) [11, с. 8].

У Польщі проявляється значна геопросторова диференціація за показниками природного відтворення населення. У 2017 р. позитивний природний приріст населення зафіксовано у шести воєводствах - Поморському (2,5 %о), Великопольському, Малопольському, Мазовецькому, Підкарпатському й Вармінсько-Мазурському (рис. 1). У Любуському воєводстві природний приріст населення становив 0,0 %о. Найнижчий рівень природного приросту населення у 2017 р. зафіксовано в Лодзькому воєводстві (-3,0 %о), а також у Свєнтокшиському (-2,7 %о) й Опольському (-1,8 %о) воєводствах (рис. 1). Такі просторові відмінності зумовлені статево -віковою структурою населення й відмінностями у рівнях народжуваності й смертності населення у воєводствах.

У статевій структурі населення Польщі помітне переважання жінок у середніх й особливо старших вікових групах, що призводить до її помітної деформації. У статево-віковій піраміді населення Польщі помітні два звуження, що припадають на вікову групу населення віком від 35 до 55 років і вікову групу 8-18 років. Ці звуження зумовлені зниженням рівня народжуваності населення в 1960-1980-ті рр. й на початку 2000-х рр.

У молодшому віці (0-14 років), частка якого у 2017 р. становила 15,2 % від усього населення, переважають хлопчики: на 100 дівчаток припадає 105 хлопчиків. У групі працездатного населення (15-64 років) співвідношення чоловіків і жінок становить 99:100. Особливо значна диспропорція склалась у старшій віковій групі населення (понад 65 років), у якій на 100 жінок припадає 62 чоловіки. Нині в середньому по країні на 100 чоловіків припадає 107 жінок (у містах 111 жінок, а в селах - 101). У Лодзькому воєводстві на 100 чоловіків припадає 110 жінок, тоді як у Вармінсько- Мазурському й Підкарпатському це співвідношення є найменшим - 100 до 104 [13, с. 7]. У віковій структурі населення Польщі протягом останніх двох десятиліть відбувалися динамічні коливання через зміну демографічних максимумів і мінімумів у кожній віковій групі, а також у зв'язку зі збільшенням еміграції поляків за кордон, особливо після вступу Польщі в ЄС. За цей період змінився також склад населення за статтю. Якщо у 2002 р. частка чоловіків становила 48,4 %, то у 2017 р. вона зменшилася до 48,0 %. Таким чином прискорюється швидкість фемінізації польського населення.

У віковій структурі населення Польщі в останні десятиріччя відбулися помітні зміни в сторону збільшення чисельності непрацездатного населення, особливо осіб пенсійного віку. Так, із 2000 р. до 2017 р. чисельність осіб старше 65 років збільшилася на 1794 тис. Якщо у 2002 р. частка пенсіонерів у загальній чисельності населення становила 15,0 %, то у 2017 р. уже 20,8 %. У віковій структурі населення продуктивного віку в 2017 р. складало 61,2 % (у 2002 р. - 65 %), а працездатне - 67,9 % [15, с. 23]. Молоде населення передпродуктивного віку (0-17 років) у 2017 р. становило 18,0 % (6,92 млн осіб), що менше, ніж за переписом 2011 р., коли воно становило 19 % (7,32 млн осіб). Частка осіб 65 років і старше зростає (із 15,8 % у 2015 р. до 17,0 % у 2017 р.), тому характерною рисою сучасного демографічного розвитку Польщі стає тенденція старіння населення й зростання рівня демографічного навантаження на працездатне населення. За останні десятиліття помітно збільшився середній медіанний вік населення Польщі. Якщо у 2000 р. він становив 35,4 років, то у 2016 р. збільшився до 40,2 років. У чоловіків він збільшився з 33,4 років до 38,6 років, а в жінок - із 37,4 років до 41,9 років. Середній медіанний вік міського населення є більшим (41,4 років), ніж у сільських жителів (38,4 років) [14, с. 160].

Сімейно-шлюбні відносини в Польщі характеризуються зменшенням кількості шлюбів із 211,2 тис. у 2000 р. до 192,6 тис. у 2017 р., що у розрахунку на 1000 жителів віку старшого за 15 років це зменшення становить майже один шлюб (із 6,8 у 2000 р. до 5,9 у 2016 р.). У сільській місцевості у розрахунку на 1000 жителів продуктивного віку кількість шлюбів є більшою (6,2 %о у 2016 р.), ніж у містах (5,8 %о у 2016 р.) [14, с. 192]. Водночас чітко проявляється тенденція до значного зростання кількості розлучень, що певним чином впливає на процеси відтворення населення. Якщо у 2000 р. загальна кількість розлучень сімей складала 42,8 тис., то у 2015 р. вона збільшилася до 67,3 тис., тобто в 1,6 раза. У 2017 р. кількість розлучень дещо зменшилася й становила 65,3 тис. [11, с. 9]. Отже, в сімейно-шлюбній структурі населення проявляються негативні процеси, які засвідчують про помітне збільшення кількості розлучень і неповних сімей.

Середня очікувана тривалість життя в Польщі має тенденцію до зростання. У 2017 р. вона становила 74,0 років у чоловіків (у 2000 р. - 69 років) і 81,8 років (у 2000 р. - 77,6 років) - у жінок. Жителі міських поселень живуть трохи довше, ніж жителі сіл. У 2017 р. їхня тривалість життя в середньому становила 74,4 років, тоді як у сільських жителів 73,3 років [15, с. 15]. Така ситуація зумовлена підняттям рівня матеріального достатку міського населення через зростання рівня соціально-економічного розвитку країни. Найвища очікувана тривалість життя чоловіків спостерігається в Підкарпатському воєводстві (75,5 років), тоді як у Вармінсько-Мазурському (72,8 років) і Любуському воєводствах (72,9 років) вона найнижча. Підкарпатське й Малопольське воєводства є лідерами за очікуваною тривалістю життя жінок (83,0 і 82,9 років, відповідно). Найнижчий рівень очікуваної тривалості життя жінок у 2017 р. зафіксовано у Сілезькому (81 рік) і Лодзькому (80,9 років ) воєводствах [15, с. 15].

На динаміку чисельності населення й сучасну демографічну ситуацію в Польщі помітний вплив здійснюють міграційні процеси, які значно посилилися після вступу Польщі в ЄС. Ще в перші післявоєнні роки в Польщі спостерігалися інтенсивні внутрішні та зовнішні міграції населення, пов'язані з репатріацією німецького й українського населення та поверненням поляків із території колишнього СРСР й Німеччини. Еміграція переважала над імміграцією, що зумовлювало постійне негативне міграційне сальдо, окрім 1952, 1955, 1956 і 1959 рр., коли воно було позитивним (максимум 6,2 тис. осіб у 1959 р.). Після вступу Польщі в ЄС посилився міграційний відтік населення з країни й у 2006 р. він досяг 46,9 тис. осіб, що зумовило дуже високе негативне міграційне сальдо (-36,1 тис. осіб). У наступні роки за рахунок зменшення еміграційного відтоку населення негативне міграційне сальдо зменшувалося до 2013 р, проте в 2013 р. воно помітно покращилося до -19,9 тис. осіб, що зумовило при від'ємному прирості населення (-0,5 %о) помітне скорочення чисельності населення й зниження загального коефіцієнта річного приросту населення на -1,0 %о. У наступні роки міжнародний міграційний рух населення Польщі дещо зменшився через зменшення обсягів еміграцій. Так, у 2017 р. до Польщі на постійне проживання прибуло 13,3 тис. іммігрантів, а обсяги еміграції становили 11,9 тис. осіб, що спричинило формування позитивного міграційного сальдо (+1436 осіб), та як й у 2016 р. [12, с. 112]. Така позитивна тенденція призвела до фактичного вирівнювання чисельності населення в останні два роки (табл. 1).

У регіональному аспекті найбільше позитивне значення коефіцієнта міграційного сальдо зовнішньої міграції у 2015 р. зафіксовано в Мазовецькому воєводсті (+2,3 %о), а також у Поморському (1,0 %о), Малопольському (0,9 %о) та Нижньосілезькому (0,3 %о) воєводствах. В усіх інших воєводствах Польщі зафіксовано негативне міграційне сальдо зовнішньої міграції. Найгірша міграційна ситуація склалася в Люблінському (-2,5 %о), Вармінсько-Мазурському (-2,4 %о) й Опольському (-2,4 %о) воєводствах, у яких еміграційний відтік населення значно переважає обсяги імміграційного притоку [13].

Еміграція населення Польщі останнім часом зростала через відтік молодого населення в країни ЄС в пошуках кращого місця працевлаштування. За оцінками Головного статистичного управління Польщі, загальна кількість поляків, які «тимчасово» перебувають за кордоном, становить понад 2,7 млн осіб. Основні потоки емігрантів із Польщі спрямовані в Німеччину, на яку в 2016 р. припадало 37,1 % усіх емігрантів. Значними є також еміграційні потоки поляків у Великобританію (2,96 тис. осіб), США, Нідерланди, Ірландію, Австрію та інші країни [14, с. 434].

Останнім часом збільшився потік іммігрантів до Польщі на постійне місце проживання. Так, у 2008 р. їх кількість становила 15,3 тис. осіб, проте через економічну кризу в наступні роки їх кількість зменшувалася й у 2017 р. становила 13,3 тис. осіб. Основні імміграційні потоки на постійне проживання в Польщі спрямовані з Великобританії (3,3 тис. осіб у 2016 р.), Німеччини, України (1351 особа, або 10 % усіх іммігрантів), США, Ірландії та Нідерландів [14, с. 434]. Якщо іммігрантами з країн ЄС є переважно поляки, які раніше виїхали в пошуках роботи в ці країни, то з України - це українці за етнічним походженням, які виїжджають у Польщу з метою працевлаштування. Трудові іммігранти прибувають у Польщу також з інших пострадянських країн (Білорусь, Росія, Молдова, Грузія). Також існує тенденція до збільшення кількості студентів, які приїжджають на навчання в Польщу з України, Білорусі, Норвегії, Швеції та інших країн. Іммігранти переважно поселяються у великих містах: Варшаві, Лодзі, Кракові, Познані, Гданську, Вроцлаві, Щецині.

Із початку 1990-х рр. Польща стала транзитною країною для іммігрантів, які направляються в Західну Європу. Якщо спочатку це були громадяни Румунії та Болгарії, то пізніше до них додалися мігранти з пострадянських республік, країн Азії й Африки. Також збільшилися потоки біженців через Польщу в країни ЄС із країн Азії й Африки, де відбувалися міжетнічні конфлікти й війни (Афганістан, Пакистан, Сирія, Ірак та ін.). Зростала й кількість осіб, які просили притулку й надання громадянства.

В Польщі проводиться державна демографічна політика, яка спрямована на збільшення народжуваності й природного приросту населення, обмеження міграційного відтоку працездатного населення, збільшення тривалості життя населення. Однак заходи, які нині здійснюються на державному рівні, є недостатньо ефективними й демографічна ситуація стає все більш загрозливою. Сучасні демографічні проблеми в Польщі - це наслідок недоопрацювання в демографічній політиці держави, яке триває протягом останніх 20 років.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, сучасна демографічна ситуація в Польщі характеризується посиленням негативних демографічних процесів, зумовлених зниженням рівня природного приросту населення й змінами у його статево -віковій структурі. Відбувається процес старіння польської нації при зростанні демографічного навантаження на працездатне населення та нестачі власних трудових ресурсів, що зумовлює значний притік трудових мігрантів. Перспективи подальших досліджень пов'язані з аналізом демографічної ситуації в окремих регіонах Польщі та виявленням регіональних особливостей у протіканні демографічних процесів.

Джерела та література