Греки Одеси у соціокультурному житті регіону першої половини XIX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Греки Одеси у соціокультурному житті регіону першої половини XIX ст.

Ірена Грєбцова

У статті на матеріалах архівних фондів, регіональної преси, дослідницької літератури проаналізовано низку аспектів соціокультурного життя одеської грецької громади. Охарактеризовано діяльність її представників у сфері освіти, участь у виданні місцевої періодики, розглянуто боротьбу за право оперативного отримання грецької преси, простежено становлення грецьких благодійних товариств в Одесі та напрямки їх діяльності. У результаті дослідження зроблений висновок, що ступінь розвитку цих сфер свідчить про інтенсивність соціокультурного життя грецької громади Одеси вже на етапі становлення краю. Греки створили протягом півстоліття дві філантропічні організації для допомоги співвітчизникам. Рівень освіти сприяв їх інтересу до періодики. Для греків отримання преси з Батьківщини стало нагальною потребою, тому вони були передплатниками низки грецьких видань. Російська преса була для греків додатковим важливим джерелом відомостей про становище у Греції та світі, купці черпали з російських газет і журналів необхідну для комерційної діяльності інформацію. Багато представників грецької громади Одеси були не тільки постійними читачами періодики, а й активними учасниками її видання. Співпрацюючи з органами регіональної преси, вони сприяли її розвитку в краї. одеська грецька громада благодійний

Ключові слова: грецька громада, заклади освіти, регіональна преса, благодійні організації.

Ретроспективне дослідження життя і діяльності представників етносів, що мешкали або мешкають на теренах багатоетнічної Південної України, є одним з важливих наукових завдань вітчизняної історичної науки. Помітне місце серед народів, що зробили внесок в освоєння території, яка увійшла до складу Російської імперії у другій половині XVIII ст., належить грецьким переселенцям. Потужні грецькі громади сформувалися і діяли у першій половині ХІХ ст. в більшості міст південного регіону. Серед них найбільш вагомою стала одеська грецька громада. Характерними рисами її розвитку були динамізм і неухильне зростання добробуту значної частини її членів, в основі якого лежала успішна комерційна діяльність, насамперед, внутрішня і зовнішня торгівля пшеницею. Успішний розвиток дозволив грецьким переселенцям розгорнути енергійнукультурно -

просвітницьку роботу. У руслі вивчення соціокультурного життя одеських греків успішно працює Одеське відділення Фонду грецької культури, Державний архів Одеської області. Деякі сюжети цієї проблеми знайшли відображення в роботах І. С. Гребцової, Т. Г. Гончарука Гребцова И. С. (2002). Периодическая печать в общественном развитии Южного степного региона Российской империи (вторая треть ХІХ в.). Одесса : Астропринт. 408 с.; Гончарук Т. Г. (2010). Ініціатива Петра Ніщинського 1860 р. про заснування в Одесі журналу грецькою мовою. Лукомор'я: Археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор'я. Одеса. Вип. 4. С. 100-103. та інших дослідників, але ця проблема є багатогранною і до кінця невичерпною, що робить її актуальною і сьогодні. Метою статті є аналіз внеску грецької громади у розвиток освіти, преси і громадської благодійності в Одесі у першій половині ХІХ ст.

Греки Одеси з перших років існування міста приділяли значну увагу розвитку освіти. Вже в 1817 р. було відкрито грецьке комерційне училище, яке утримувалося на кошти

грецької громади. Засновниками і членами правління училища були відомі підприємці: І. Амвросіу, О. Кумбарі, О. Мавро, Д. Інглезі, що забезпечувало йому фінансову стабільність. Матеріальна база закладу зростала також за рахунок пожертв, заповітів тощо. Наприклад, учасник штурму Ізмаїла Л. Марангопуло, який після довгих років служби на російському флоті оселився в Одесі, після смерті заповідав грецькому комерційному училищу свій кам'яний будинок Одесский вестник. 1849. 21 декабря.. Не менш вагомим був викладацький корпус цього навчального закладу, до складу якого входили педагоги-просвітителі: Г. Геннадіос, К. Вардалахос, Г. Лассаніс. Комерційне училище мало всі підстави, щоб успішно розвиватися. Грецька громада опікувалася також освітою жінок і змогла добитися того, що дівчата-гречанки мали суттєві переваги при вступі до навчальних закладів краю. Зокрема, в Одеському інституті шляхетних дівчат щорічно за державний рахунок Росії навчалися до 25 гречанок.

Активна громадська позиція представників грецької громади зумовила раннє виникнення грецьких благодійних товариств. В Одесі з 1821 по 1851 р. діяло «Грецьке філантропічне товариство». Зміст його програмних документів був менш радикальним, ніж у таємної грецької організації «Філікі Етерія», створеної в 1814 р., що мала істотний вплив на розвиток грецького національно-визвольного руху, який переріс в грецьку революцію 1821-1829 рр. Проте відносний лібералізм програмних положень дозволив «Грецькому філантропічному товариству» діяти легально. У той же час це товариство відкрите підтримало боротьбу грецького народу за незалежність, а після її придбання сприяло становленню молодої Грецької держави. Крім політичних цілей «Грецьке філантропічне товариство» мало і завдання в області підтримки співвітчизників, які шукали порятунку від турецького поневолення у Російській імперії. На початку 20-х рр. XIX ст. потік біженців з Греції був особливо великий. Основна маса біженців мала серйозні матеріальні труднощі. Російський уряд виділив з казни 150000 руб. для їх облаштування на новому місці Держархів Одеської обл. (далі - ДАОО). Ф. 1, Оп. 221, Спр. 4, Арк. 133.. В Одесі для розподілу грошей між нужденними греками був заснований тимчасовий комітет, до якого увійшли багато грецьких купців. Вони ж ініціювали збір додаткових пожертвувань серед представників грецької громади Одеси. У 1822 р. з метою викупу полонених греків, які проживали на островах Хіос, Кассандра і Сидонія, по всій території Російської імперії за згодою уряду проводився збір коштів. Його проведення було покладено на заснований в Кишиневі комітет, відділення якого активно працювало і в Одесі. До складу одеського відділення входили Д. Інглезі, О. Кумбарі, О. Мавро, В. Скіна. Після утворення незалежної Грецької держави змістилися акценти в діяльності Грецького філантропічного товариства. Основним його завданням стало надання допомоги грекам, що мешкали на теренах Російської імперії.

Широко розуміючи завдання національної освіти, представники грецької діаспори прагнули заснувати друкарню для видання книг і підручників грецькою мовою. З цією метою в 1818 р. у місті була заснована друкарська компанія, директорами якої стали К. Папахаджі, О. Кумбарі і К. Артипов. Друкарня була готова взяти на себе також публікацію книг латинським шрифтом. Майже два роки в Міністерстві народної просвіти Російської імперії обговорювалося питання про її відкриття. Однак відповідь була невтішною. У неї підкреслювалося, що в даний час неможливо почати «друкування грецьких і латинських книг в Одесі, передбачуване до заснування товариством» ДАОО. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 25.. Відмова пояснювалася відсутністю спеціальних цензорів на місцях і виробленням положень про їх майбутню діяльність, що зайняло кілька років. Лише 5 липня 1827 р. при грецькому комерційному училищі розпочала свою роботу друкарня, завдяки якій видання в Одесі книг грецькою мовою стало реальністю.

Зразки своєї продукції, згідно з правилами того часу, друкарня систематично відправляла до Головного управління цензури для повторного розгляду центральними цензурними органами РГИА. Ф. 772, Оп. 1, Д. 460, Л. 3-5.. Аналіз опублікованої літератури дозволяє в загальній масі творів виділити дві основні групи: 1) роботи, пов'язані з проблемами неоелліністики (словники, підручники новогрецької мови); 2) переклади наукових творів іноземних авторів. При цьому очевидна тенденція явного переважання навчальної літератури, що підкреслює прагнення греків розвивати освіту рідною мовою.

Успіхи у розвитку освіти зумовили ще одну особливість становлення грецької громади, якою стала стійка увага до періодичної преси. Бажання отримувати постійні звістки про життя Батьківщини, потреба у своєчасній інформації для інтенсивної торгової діяльності підштовхували вихідців з Греції вже в першій третині XIX ст. систематично виписувати грецькі газети та журнали. Однак жорсткі цензурні правила, в умовах яких розвивалася російська періодична преса, припускали отримання іноземної періодики в провінції через цензурні органи Петербургу і Варшави ДАОО. Ф. 1. Оп. 173 (1855). Спр. 32. Арк. 22-29.. В кінці 30-х - 40-і рр. ХІХ ст. почастішали скарги греків на несвоєчасне отримання ними преси з Греції. Передплатники адресували в центральні та місцеві цензурні установи численні прохання про спрощення цензурних формальностей для видань, що ними виписуються. Переконливим прикладом тому служить скарга грека К. Стаммо на труднощі в отриманні ним газети «Евтерпа», яка видавалася в Афінах. Він відзначав, що грецька преса довго розглядається як в Одеському цензурному комітеті, так і в Петербурзькому комітеті цензури іноземної, в силу чого передплатники «схильні відмовитися від підписки». Прохання греків підтримав попечитель Одеського навчального округу, який підкреслював, що внаслідок подвійної цензури відбувається велика затримка в отриманні газет, і передплатники «позбавляються корисного для них читання» РГИА. Ф. 772. Оп. 1. Д. 2274. Л. 1. РГИА. Ф. 772. Оп. 1. Д. 2692. Л. 1-2.. Близьким за змістом до прохання К. Стаммо був лист відомого громадського діяча і філантропа О. С. Стурдзи, що з материнської лінії був греком, і надавав постійну допомогу одеській грецькій громаді. Автор дивувався, чому в Одесі «вкрай утруднено» отримання періодичних видань з Греції, і вважав «нез'ясовним непорозумінням, таку перевагу західних журналів перед східними»^о.

У відповідь на прохання греків уряд пішов на деякі поступки. У фондах Державного архіву Одеської області збереглася справа «Про призначення наглядача одеської другої гімназії Грамматикова цензором грецьких і болгарських газет». Матеріали справи свідчать, що заснування у 1852 р. спеціальної штатної посади в Одесі полегшило отримання періодичної преси з Греції. До складу справи входять відомості про газети і журнали, що надходили в цензурні органи, дані про кількість примірників, що виписуються в регіоні, місце проживання передплатників. В Одесі, за даними справи, в 50-ті рр. XIX ст. представники грецької громади систематично виписували політичну, літературну та комерційну газету «Афіна» (1835-1864), політичну і літературну газету «Евдомас» (1850-1857), що видавалися в грецькій столиці. Великою популярністю в краї користувалися суспільно-політичні і літературні тижневики «Нова Пандора» (Афіни), «Філаліфіс» (Корфу) і «Еон» (Афіни). Так, на початку 1853 р. найбільше число передплатників мали видання «Нова Пандора», яку отримували в Одесі 19 передплатників, і «Еон», що надходив у місто у кількості 8 примірників, а також мав по одному передплатнику у Кишиневі, Ізмаїлі, Ніжині, Керчі, Бердянську, Таганрозі і Москві ДАОО. Ф. 1, Оп. 172 (1852). Спр. 77. Арк. 16-19..

Багато грецьких родин виписували також центральну і регіональну російську періодику. Особливою популярністю користувалися столичні видання, що містили політичний відділ, оскільки вони дозволяли отримувати звістки про події в Греції і світі. З регіональної преси право публікувати політичні новини мала лише газета «Одесский вестник», що виходила з 1827 р. В умовах російсько-турецької війни 1828-1829 рр. греки з особливою увагою стежили за повідомленнями цього видання. У газеті була введена рубрика «Військові вісті», де систематично публікувалися матеріали з театру бойових дій, передруковані зі столичних видань. Це дозволяло грецькій громаді завжди бути у курсі подій, яки, в кінцевому рахунку, принесли визволення Греції від турецького панування.

На сторінках «Одесского вестника» знаходило відображення і повсякденне життя одеської грецької громади. У газеті щорічно публікувалися відомості про розвиток торгівлі в портових містах Чорноморського та Азовського морів, що дають повне уявлення про масштаби торговельної діяльності грецьких купців, які зазвичай лідирували за обсягом товарообігу. Періодично у газеті повідомлялося про здобутки грецької діаспори в розвитку освіти. У роки Східної (Кримської) війни 1853 -1856 рр. газета друкувала матеріали про героїзм греків, що билися на морі і на суші нарівні з росіянами Одесский вестник. 1854. 29 мая 1855. 19 февраля-24 марта.. Особливий суспільний резонанс мав подвиг шкіпера Саранді Фотьї, який з 12 моряками вивіз з Гагр, рятуючи від полону і загибелі, 603 російських воїна Гагринського гарнізону.

Одеські греки були не тільки постійними читачами зарубіжної і російської періодичної преси, а й самі брали участь у виданні регіональної періодики. Їх виступи на сторінках «Одесского вестника», літературних альманахів були епізодичними, але завжди змістовними. З великим ентузіазмом багато з них ставилися до співпраці в науковому збірнику «Записки Одесского общества истории и древностей», перший том якого вийшов в 1844 р. Співробітником «Записок» з початку їх видання був нащадок старовинного грецького роду О. Негрі. Він починав свою службу при дворі молдавського господаря К. Іпсіланті, де одружився на його старшої дочці, а пізніше разом з сім'єю прибув до Росії. Ряд років О. Негрі працював в Міністерстві закордонних справ. Знання турецької, грецької, арабської, французької мов дали йому можливість успішно завершити кілька дипломатичних місій. Так, у 1818 р. О. Негрі в якості радника взяв участь в посольстві генерала О. П. Єрмолова до іранського шаху. У 1820 р. він був направлений посланником в Бухару для встановлення торгових зв'язків і повернення російських полонених. В ході російсько-турецької війни 1828-1829 рр. О. Негрі знову був на дипломатичній службі. За станом здоров'я в 1837 р. дипломат переїхав до Одеси. Тут після заснування Одеського товариства історії та старожитностей він став його активним учасником, а з листопада 1844 р. - віце-президентом. Він багато працював над перекладами і вивченням текстів з східних мов: турецьких актів, що зберігалися в міському музеї старожитностей і бібліотеці товариства; арабської написи про будівництво в 1313 р. першої мусульманської мечеті в Криму; фірману, даного в 1757 р. турецьким султаном митрополиту Гедеону на кримську єпархію. Ним внесено суттєві зміни в переклад 158 арабських і турецьких написів, що знаходилися у Бахчисараї. Роботи О. Негрі опубліковані в двох перших томах «Записок Одесского общества истории и древностей» Записки Одесского общества истории и древностей. 1844. Т. 1. С. 379-392; Т. 2. С. 680-684..

Найбільш тісно з розвитком одеської преси пов'язав своє життя уродженець Константинополю М. Г. Палеолог. Освіту він здобув у бухарестському ліцеї, де його батько служив при дворі господаря Волощини. На початку 20-х рр. XIX ст. М. Палеолог став учасником грецького повстання, будучи ад'ютантом його керівника О. Іпсіланті. Після поразки повстання він оселився в Одесі, де викладав у грецькому комерційному училищі в період, коли його директором був К. Вардалахос, який високо цінував М. Палеолога і бачив в ньому свого наступника. Після від'їзду К. Вардалахоса на батьківщину в 1827 р. він став доглядачем училища. У період перетворень в Рішельєвському ліцеї, що проводилися в кінці 30-х рр. XIX ст. попечителем Одеського навчального округу Д. М. Княжевичем, вже відомий в місті педагог М. Палеолог був запрошений на посаду викладача грецької мови у гімназію при ліцеї. М. Палеолог підготував і опублікував в Одесі ряд своїх робіт грецькою і російською мовами, насамперед, пов'язаних з його викладацькою діяльністю: «Собрание отрывков из греческих прозаиков и поэтов» (1833), «Грамматика новогреческого языка» (1842), «Разговоры русско-французско-греческие» (1844), «Первоначальные упражнения в новогреческом языке» (издание шестое, 1856) тощо Записки Одесского общества истории и древностей. 1863. Т. 5. С. 953-956.. Наукова та педагогічна діяльність М. Палеолога була високо оцінена громадськістю міста, про що свідчать публікації на сторінках газети «Одесский вестник». Зокрема, в статті газети за 1844 р. під назвою «Бібліографічне пророкування», підкреслювалося: «Завдяки досвідченості і працьовитості М. Палеолога ми вже маємо російською мовою граматику новогрецької мови. Нещодавно він же видав тримовні розмовники, в яких по слідах теорії проведена практика, визначено вживання живого слова» Одесский вестник. 1844. 27 января..

Понад двадцять років М. Палеолог був активним учасником Одеського товариства історії та старожитностей. Особливе значення він надавав співпраці у науковому збірнику товариства, виступивши в числі ініціаторів його заснування. Для «Записок Одесского общества истории и древностей» він підготував ряд перекладів. У другому томі автор помістив некролог, присвячений пам'яті видатного грецького громадського діяча і вченого С. Дестуніса, в третьому - опублікував дві статті в розділі «Географія», а для четвертого тому підготував повідомлення «Про Євангеліє, що писане на пергаменті і належить Олександропольської церкві». З періодичною пресою М. Палеолога пов'язував й інший напрямок його діяльності. З 1845 р. він був цензором Одеського цензурного комітету, поєднуючи роботу цензора з викладанням в грецькому комерційному училищі та співпрацею у регіональній пресі.

Активну участь у виданні «Записок Одесского общества истории и древностей» брав також О. Панагіодор-Никовул. Його сім'я родом з Константинополю. Батько деякий час працював при прусському дворі, а потім перейшов на російську службу і декілька років був радником О. Г. Потьомкіна. У 1785 р. О. Панагіодор-Никовул був зарахований офіцером на військову службу в Катеринославський полк. Пішовши у відставку, він жив в Криму, де всерйоз захопився археологією. Пізніше, переселившись до Одеси, продовжував наукову роботу. У Товаристві історії та старожитностей О. Панагіодор- Никовул був призначений бібліотекарем і помістив на сторінках «Записок» низку наукових статей, займався перекладом на російську мову давньогрецьких авторів, деякі з його перекладів також опубліковані в працях товариства Записки Одесского общества истории и древностей. 1850. Т. 2. С. 232-244..

До середини століття відносяться перші спроби заснувати регіональне видання грецькою мовою. На початку 60-х рр. XIX ст. спробу заснувати журнал для греків Одеси і краю зробив відомий український композитор П. І. Ніщинський, доля якого була тісно пов'язана з Грецією. П. Ніщинський, син сільського священнослужителя Київської губернії, в 1849 р. був прийнятий до Київської духовної семінарії. Семінариста, який мав музичний талант і дивовижний голос, помітив Київський архімандрит Антонін. Отримавши призначення на посаду настоятеля посольської церкви в Афінах, архімандрит Антонін викликав П. Ніщинського для посилення церковного хору. Перебуваючи в Афінах, П. Ніщинський багато часу приділяв вивченню грецької культури і мистецтва, брав участь в реставрації пам'ятників християнства. Тут він продовжив свою освіту: закінчив філологічний і богословський факультети Афінського університету і захистив дисертацію на ступінь магістра. По поверненню в 1857 р. на Батьківщину з дружиною- гречанкою П. І. Ніщинський деякий час жив в Петербурзі, де викладав грецьку мову і літературу в духовній семінарії, але дружині не підійшов клімат півночі, і сім'я оселилася в Одесі. П. Ніщинський вирішив спробувати тут свої сили у видавничій справі, заснувавши для грецької громади літературно-комерційний журнал «Меркурій». Одеський цензурний комітет підтримав заявника, і у своєму клопотанні до Петербургу, солідаризуючись з ним, підкреслював, що в Одесі «існують журнали і газети майже на всіх тих мовах, які мають значну частину своїх представників в загальній масі міського населення», в той час як «грецьке населення міста, яке складає значну кількість власне міських жителів, так і взагалі жителів Новоросійського краю, не має журналу своєю мовою, отже, існування такого журналу задовольнило б цих жителів, особливо щодо публікації комерційних відомостей» РГИА. Ф. 772. Оп. 1. Д. 5467. Л. 1..

Програма журналу складалася з шести розділів. Перший з них - «Словесність» припускав публікацію повістей, оповідань, віршів грецьких і зарубіжних літераторів. Розділ «Наука і мистецтва» включав археологічні, історичні та статистичні публікації. У розділі «Торгівля і промисловість» містилися статті, замітки, кореспонденції про комерційно - підприємницьку діяльність у Новоросійському краї. Тут же публікувалася інформація практичного характеру для комерсантів: ціни на товари, відомості про рух суден тощо. Програма містила розділ «Бібліографія і критика», характерний для більшості центральних і місцевих періодичних видань того часу. У рубриці «Нотатки Меркурія» публікувалися щотижневі новини, які представляли собою хроніку міських подій. В останньому розділі друкувалися приватні оголошення, за рахунок яких основна маса газет і журналів країни вирішувала свої фінансові проблеми. У той же час «Меркурій» не мав найпопулярнішого і необхідного для грецьких поселенців розділу - «Політичний огляд», що, можливо, стало причиною відсутності інтересу читачів до видання. «Меркурій» мав тільки 83 передплатника. Він виходив протягом 1861 року, а вже в 1862 р. П. І. Ніщинський був змушений заявити зі сторінок «Одесского вестника» про його припинення через нестачу коштів і передплатників Одесский вестник. 1862. 27 января..

В середині ХІХ ст. грецька громада залишалася соціально активною. Після припинення існування Грецького філантропічного товариства почалася робота з заснування нової добродійної організації. Звернення з приводу її створення підписали 47 осіб, серед них відомі купці: І. Ралі, О. Кумбарі та ін. Міністерство внутрішніх справ схвалило ідею заснування грецького товариства, але визнало за необхідне внести деякі поправки у проект його статуту ДАОО. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 612. Арк. 25.. Грецьке благодійне товариство було засноване у 1862 р., а 21 червня того ж року було затверджено його першій статут, що був оновлений через три роки. Згідно зі статутом, товариство мало на меті «допомагати незаможним грекам, які тимчасово перебувають і постійно живуть в Одесі» Устав Одесского греческого общества. Одесса. 1865. С. 1.. У статуті декларувалися форми надання такої допомоги: одноразові безвідсоткові позички, виділення коштів на лікування хворих тощо. Капітал товариства складався з щорічних пожертвувань його членів, добровільних одноразових пожертв, доходів від концертів, балів, лотерей, отриманого товариством за заповітами рухомого і нерухомого майна та капіталу. У статуті обумовлено, що з загального щорічного доходу товариства одна десята частина коштів визначається для складання запасного капіталу, який зберігається в конторі Одеського державного комерційного банку і повинен залишатися недоторканним. Членом загальних зборів, за статутом, може бути кожен, хто вносить в казну товариства не менше 5 руб. Головою товариства був грецький генеральний консул в Одесі; керував справами комітет, члени якого обиралися терміном на 2 роки на загальних зборах із греків, які мешкали в Одесі. На щорічних зборах члени комітету звітували перед учасниками товариства про доходи та витрати за минулий рік. З квітня 1865 р. товариство стало вести сувору звітність і вже у наступному році в «Одесском вестнике» був опублікований «Загальний звіт Одеського грецького благодійного товариства за 1865 рік» Одесский вестник. 1866. 15 апреля.. Матеріали звіту свідчать, що основну частину доходів благодійного товариства становили пожертви і внески його членів. У 1865 р. доходи складали 2318 руб. У статті витрат значилася менша сума - 1643 руб., яка в основному призначалася на надання допомоги бідним. В цей період Грецьке благодійне товариство діяло доволі успішно і мало змогу підтримувати співвітчизників.

Таким чином, ступінь розвитку низки сфер соціокультурного життя грецької громади Одеси свідчить про його насиченість та інтенсивність вже на етапі становлення краю. Вагомою частиною соціокультурного життя громади були грецькі благодійні товариства, перше з яких брало участь у підтримці грецького визвольного руху 20-х рр. ХЕХ ст., а друге - прагнуло сконцентрувати зусилля на допомозі нужденним співвітчизникам. Значна увага греками приділялася розвитку освіти серед членів громади, перш за все - молоді. Помітну роль у соціокультурному житті одеських греків відігравала грецька та російська преса. Для греків отримання газет і журналів з Греції було тією ниттю, яка пов'язувала їх з Батьківщиною. Російська преса стала для них джерелом відомостей про міжнародні події, у тому числі в Греції. Грецькі купці черпали з періодичної преси необхідну для комерційної діяльності інформацію. Багато представників грецької громади Одеси були не тільки постійними читачам періодики, а й активними учасниками її видання. Стаючи співробітниками органів регіональної преси, вони сприяли її розвитку в краї.

Література

1. Гребцова И. С. (2002). Периодическая печать в общественном развитии Южного степного региона Российской империи (вторая треть ХІХ в.). Одесса : Астропринт. 408 с.; Гончарук Т. Г. (2010). Ініціатива Петра Ніщинського 1860 р. про заснування в Одесі журналу грецькою мовою. Лукомор'я: Археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор'я. Одеса. Вип. 4. С. 100-103.

2. ДАОО. Ф. 1, Оп. 172 (1852). Спр. 77. Арк. 16-19.

3. ДАОО. Ф. 1. Оп. 173 (1855). Спр. 32. Арк. 22-29.

4. ДАОО. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 40. Арк. 25.

5. ДАОО. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 612. Арк. 25.

6. Держархів Одеської обл. (далі - ДАОО). Ф. 1, Оп. 221, Спр. 4, Арк. 133.

7. Записки Одесского общества истории и древностей. 1844. Т. 1. С. 379-392; Т. 2. С. 680-684.

8. Записки Одесского общества истории и древностей. 1850. Т. 2. С. 232-244.

9. Записки Одесского общества истории и древностей. 1863. Т. 5. С. 953-956.

10. Одесский вестник. 1844. 27 января.

11. Одесский вестник. 1849. 21 декабря.

12. Одесский вестник. 1854. 29 мая 1855. 19 февраля-24 марта.

13. Одесский вестник. 1862. 27 января.

14. Одесский вестник. 1866. 15 апреля.

15. РГИА. Ф. 772, Оп. 1, Д. 460, Л. 3-5.

16. РГИА. Ф. 772. Оп. 1. Д. 2274. Л. 1.

17. РГИА. Ф. 772. Оп. 1. Д. 2692. Л. 1-2.

18. РГИА. Ф. 772. Оп. 1. Д. 5467. Л. 1.

19. Устав Одесского греческого общества. Одесса. 1865. С. 1.

Размещено на Allbest.ru