Суспільство ризику: тенденції глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суспільство ризику: тенденції глобалізації

Постановка проблеми

У філософському дискурсі увага до проблем, породжених суспільством ризику з'явилась нещодавно. Перш за все різке зростання зацікавлення у даній проблематиці можна пояснити постійним процесом трансформації індустріального суспільства, розвитком й вдосконаленням технологій, глобалізацією, й продукуванням нових, раніше невідомих природних й штучних ризиків. Зауважимо, що суспільство ризику має досить амбівалентний та суперечливий характер, адже з одного боку результати сучасних наукових доробок дають поштовх до виникнення щораз новітніших ризиків, проте з іншого - це ж саме суспільство намагається попередити та ліквідувати певні ризикогенні ситуації, тим самим забезпечити високий розвиток безпеки різних видів.

Сучасність тісно пов'язана із ризиками, що носять техногенний, природний чи соціальний характер. І якщо ми говоримо про природне походження ризиків, то цілком зрозумілим є те, що передбачити виникнення стихійного лиха сьогодні є набагато простіше, ніж, скажімо 50 років тому, проте повністю спрогнозувати які саме наслідки те чи інше стихійне лихо залишить людству і досі практично дуже складно, а інколи взагалі неможливо. Зовсім інша ситуація із ризиками, котрі продукує сам індивід, наприклад виготовляючи хімічну чи біологічну зброю. Наслідки зловживання такими ризиками можуть мати катастрофічні наслідки для цілого світу. Забруднення повітря, води, їжі, індустріальне виробництво, зумисна шкода нанесена природі - це короткий перелік тих ризиків, котрі продукує людина, займаючись тією чи іншою діяльністю. Надзвичайно актуальним залишається питання як суспільству, яке кожного дня продукує нові ризики, одночасно виступати гарантом безпеки, забезпечуючи тим самим соціальну справедливість, як сформувати сучасні інституції, щоб їхня робота та активність працювали на ефективне попередження чи ліквідацію ризиків?

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Зазначимо, що першими ґрунтовними дослідженнями ризиків були роботи У Бека, Е. Гіденса, Н. Лумана, З. Баумана, Згодом дані дослідження знайшли своє відображення у авторів філософської концепції індивідуалізованого, постіндустріального та постмодерного суспільства. В українській традиції поняття суспільства ризику немає ґрунтовного філософського аналізу, проте певні його аспекти та узагальненні поняття зустрічаємо у роботах Л. Рижак, В. Сіден- ко, С. Кримського, В. Горлинськиого, А. Єрмоленка, В. Крисаченко, Г Науменко, Д. Топоровського та ін. Попри ці наукові напрацювання варто наголосити на необхідності вивчення глобальних аспектів суспільства ризику, можливості визначення основних чинників, котрі мали б вплинути на розвиток саме суспільної безпеки та попередження ризиків.

Метою статті є філософський аналіз суспільства ризику, через призму глобалізації ризиків, й умов розвитку екологічної безпеки.

Виклад основного матеріалу

ХХІ століття характеризується глобалізацією, що супроводжується трансформацією всього, що раніше було чітким та зрозумілим для кожного пересічного індивіда. Ми опинилися у ситуації, коли усі системи, що забезпечують соціальне функціонування проходять процес інтеграції у середовищі, насиченому ризиками. Останні в свою чергу корелюють між собою, підсилюючи або послаблюючи один одного. Як зазначає Сіденко В.: «Системна криза сучасного неоліберального глобалізму пов'язана із синергетичною взаємодією цілої низки структурних криз практично в усіх «локальних» сферах, які складають світову систему забезпечення людської життєдіяльності, - природно-екологічній, демографічній, технологічній, ринково-економічній, соціальній, політичній, культурній». До таких ключових глобальних викликів науковець пропонує віднести швидке наростання екологічної кризи, дефіцит традиційних природних ресурсів, посилення демографічного дисбалансу, наростання проблем з продовольчим забезпеченням, поширення ризиків для здоров'я, істотне зростання соціальної нерівності у світі, поширення транскордонної злочинності, деформації структур ринків, кризу глобального економічного управління, та зрештою глобальну культурну кризу, пов'язану із поширенням примітивних стандартів суспільства масового споживання, що в свою чергу здійснює руйнівний вплив на національні культурні ландшафти, деформуючи світоглядну систему та ціннісні орієнтації населення [8, с. 9-10].

Питання ризикогенних ситуацій у філософській традиції з'явилось достатньо недавно. Ніхто навіть уявити собі не міг що про таке поняття інтенсивно розглядатимуть науковці ХХІ століття. Поява новітніх технологій, численні відкриття у сфері медицини, машинобудування, поширення інформатизації мали б захистити людство від ситуацій ризику, проте ми маємо абсолютно протилежну ситуацію - індивіди масово купують броньовані машини, двері до квартир, оснащують своє помешкання камерами спостереження, все можливе та неможливе піддається кодуванню та шифруванню тільки з однією метою - убезпечити життя. Відчувається когнітив- ний дисонанс, адже з одного боку жити у сучасному світі безпечніше, оскільки винайдено багато ліків, від смертельних хвороб минулого, по-новому оснащені транспортні засоби, новітні технології максимально переведенні на автоматизацію, винайдений навіть штучний інтелект, проте з іншого - наше життя сповнене такими ризиками, про які ще навіть століття тому ніхто не здогадувався( сьогодні однією копкою можна розпочати і закінчити війну).

Зазвичай соціально небезпечні ситуації виникають в результаті розподілу та наростання ризиків, як наслідку нерівності класів та соціальних верств, про що слушно зауважує У Бек. На його думку, ризики продукують заможні, отримуючи від цього прибуток. Проте продукування ризиків не захищає своїх «виробників» від ефекту бумерангу, який характерний самому ризику. «Цивілізаційні ризики, - пише У. Бек, - це бездонна бочка потреб, яка постійно, без кінця самооновлюється» [1, с. 10]. Наприклад, якщо якась заможна людина вирішує запустити у продаж новітню зброю масового ураження, то хто зможе гарантувати, що в якийсь момент вона не попаде в число тих людей, щодо яких буде здійснена терористична атака.

Якщо узагальнювати підходи до вивчення походження суспільства ризику, то варто наголосити, що сам ризик - результат модернізації суспільства, що здійснює перехід від індустріального до постінду- стріального типу, саме це, на переконання У Бека, надає ризикам ознаки основних детермінант формування нового соціуму. Він підкреслює, що для нового постіндустріального суспільства головним завданням є попередження й зведення до мінімуму ризиків, а ідеалом - безпека, у порівнянні із суспільством індустріального типу, де головною цінністю було багатство та його перерозподіл, а ідеалом - рів- ність[2]. «Беззаперечним є той факт, що високороз- винені країни завдячують своєму розвитку перш за все розвитку науки і технології. Саме цей постійний науково-технічний прогрес, допомагає прогнозувати чи попереджувати певні соціальні чи природні зако- номірності»[7., с. 134], зауважує Л. Рижак. Проте, варто наголосити і на тому, що попри такий високий рівень розвитку технологій, у порівнянні із попередніми епохами, сьогодні немає жодних гарантій, що завтра не станеться якась катастрофа, чи суспільство не опиниться у ситуації втрати людських життів, чи не з'являться нові ризики, з котрими суспільство зіштовхнеться вперше.

Український науковець Ю. Яковець називає шість головних причин, що породили багато негативних наслідків у постіндустріальному суспільстві: демографічний вибух 1950-1970 рр. (різко збільшив щільність населення, зумовлюючи цим збільшення навантаження на природне середовище); вичерпання в основному потенціалу індустріально-технічного способу виробництва, який довів до межі залучення природних ресурсів у виробництво і породив забруднення довкілля; політична роз'єднаність, протистояння локальних цивілізацій і країн, виникнення військових конфліктів; мілітаризація, створення зброї масового знищення,здатної ліквідувати не тільки людство, а й біосферу; переважання споживацького відношення до природи у правлячої і ділової еліти, керівників транснаціональних корпорацій, хижацьке споживання невідновлюваних природних ресурсів заради отримання прибутку і над прибутку; роз'єднаність і слабкість масових екологічних рухів [10, с. 130-131].

Формування ризиків у постіндустріальному суспільстві суттєво відрізняється від суспільних викликів індустріального, а головною ознакою цієї відмінності виступає відсутність лінійності часових координат, детермінованих небезпеками майбутнього, тобто чимось неіснуючим та вигаданим, чимось, чого насправді немає, але воно могло б виникнути, якщо зараз не спрямувати свою діяльність в інше русло [3, с. 175-176]. Ризики руйнують будь-які кордони чи бар'єри, що вказує на присутність у них тенденції до глобалізації. У ситуації, коли все навколо загрожує виникненням гіпотетичної небезпеки, складається враження ніби цієї небезпеки насправді немає, те саме стосується і порятунку від небезпеки: якщо немає надії на нього, то можна про нього не думати взагалі. Діяти певним чином потрібно було у минулому, а у теперішньому ці дії вже не несуть жодної користі для певного індивіда чи суспільства.

Сучасне суспільство зіштовхує нас зі ситуацією, коли кожен бореться проти кожного, заради того, щоб надати певному ризику статус найглобальні- шого. Рятуючи природу, екологію, тваринництво або ж представляючи інтереси тих, хто не може цього зробити самостійно, водночас ми намагаємось отримати найвищу винагороду. Як зазначає У Бек, значимість, невідкладність й існування ризиків варіюються в залежності від розмаїття інтересів та оцінок, і це, на його думку визначає співвідношення ризиків, як наслідків модернізації індустріального суспільства з матеріальними цінностями та плюралізмом ціннісної системи сьогодення [2]. Видимі ризики відходять на «другий план», адже ірраціональне, завжди має перевагу над раціональним, Те, що ми здатні сприймати органами відчуття більше не носить характеру реальності, невидимі ризики набувають вагомішого значення у порівнянні з видимими, якби парадоксально це не звучало, але те, що не можливо до кінця осягнути і збагнути, навіть просто охарактеризувати виступає сильнішою передумовою трансформації ціннісної системи кожного індивіда.

Продукуючи суспільні ризики, соціум водночас наповнює ці ризики значимістю, послаблюючи, чи, навпаки - підсилюючи їхнє значення за допомогою засобів масової інформації чи активним використанням певних негативних моментів тим, кому це вигідно найбільше [3, с. 50].

Наголосимо, що ті ризики, з котрими зустрічається сучасний індивід в звичному для нього середовищі є настільки непередбачуваними, що навіть найсучасніші наукові розробки дозволяють вченим їх визначити тільки в певному обмеженому колі. Сьогодні, наприклад ми можемо усвідомлювати наслідки ризиків, що тісно пов'язані із генетично модифікованими продуктами харчування, надмірним використанням сучасних ґаджетів, використання важких хімікатів, тощо, проте, як зауважує У. Бек це нічого не говорить нам про те, чи вчені здатні визначити і попередити справжні ризики і як споживач може зробити «раціональний» вибір в тій чи іншій ситуації [3, с. 50].

У своїх численних роботах Е. Гіденс наголошує на тому, що життя в «пізній сучасності» сповнене випадковостей та ризиків, котрі на думку вченого виступають незмінними супутниками системи, що прагне до постійного панування над природою і рефлексивним творенням історії. Це дає право автору стверджувати, що жодна доля чи фатум не має жодної формальної ролі в даній системі, котра ґрунтується на відкритому людському контролі над світом природи та соціуму [4., с. 20].

Суспільство ризику постійно ставить перед індивідом ряд запитань стосовно тієї «здорової межі» між правдою і неправдою. Хто може продукувати для індивіда певні варіанти виходу із ризикових ситуацій, і наскільки ці виходи будуть неупередже- ними, не «підігрітими» зі сторони соціуму, який їх продукує, ні зі сторони ЗМІ, адже вони є джерелом постійної інформації для суспільства про появу того чи іншого ризику, ступінь його важливості чи інтенсивності впливу на життя індивіда.

Помилковим на думку Е. Гіденса є твердження, що передусім потрібно боятись тих ризиків, які пов'язані із можливістю знищення цілого світу. Такого роду ризики, зауважує науковець виникають у результаті зростаючого процесу глобалізації, а також є зворотнім боком сучасності. Вони нікуди не зникнуть допоки існує сучасність з її стрімкими соціальними і технологічними змінами, що саме по собі викликає абсолютно непередбачувані наслідки та ризики[4, с. 24].

Чим катастрофічними є можливі наслідки, тим несуттєвішими є думки про те, чим ми ризикуємо. Бо якщо щось «піде не так», то буде «вже занадто пізно». До прикладу Е. Гіденс пропонує розглянути аварію на атомній електростанції українського Чорнобиля. Такі лиха, на думку автора дають нам можливість сформувати власні уявлення, що могло б статись, проте навіть сьогодні серед науковців і експертів немає спільної думки про те, чого слід чекати людству ще через кілька десятків років після цієї катастрофи (мова йде про стан здоров'я, екологію Чорнобильської зони, рівень захворюваності, тощо) і якими можуть бути наслідки схожого лиха у майбутньому [2, с. 117-118].

Безпека у суспільстві ризику не може бути абсолютною, як слушно зауважує З. Бауман. Більше того, згідно його переконань практично неможливо бути повністю підготовленим до небезпеки [11, с. 139]. Попри те, що ми постійно працюємо над цим питанням, намагаючись врятувати своє життя від ризиків, шляхом накопичення матеріальних багатств для більш надійного будинку, надійнішого авто, камер спостереження, зрештою приватної охорони, і так - до безконечності. Усе це можна пов'язати із психологічним відчуттям страху. Ми боїмось за власне життя сьогодні більше, ніж боялись люди ще століття тому. Цей страх можна пояснити багатьма чинниками, та головним з них все-таки є глобалізація, котра охопила практично всі сфери суспільного життя.

Ми не можемо повністю відмовитись від ризиків, це означатиме, що відмовляємось від раціонального. Адже при умові відсутності певних ризиків у житті суспільства може бути дуже легко недооцінити їхні наслідки у майбутньому,що ускладнить реальну оцінку власних можливостей у ситуації контролю цих ризиків[12].

Поруч із дослідженням суспільства ризику сучасна філософська традиція звертає увагу саме на розвиток «екологічної кризи», відтак зосереджуючись на гострій необхідності розвитку «екологічної безпеки», як одного із найважливіших понять у суспільстві ризику, котре мало б забезпечувати індивідам спокій та впевненість у майбутньому.

Масовий споживацький характер природного середовища, який триває у сучасному світі призводить до виснаження і деградації природи, а спроби обмежити ці ресурси призводять до агресивної поведінки людини. Крім того, націлена на споживацтво модних й престижних речей людина втрачає розуміння цілісності природи, ставлення до неї, як наслідок порушується цілісність самої особистості. Для сучасного індивіда чистота повітря, води, ґрунтів і лісів перестає бути цінністю. Головне - достаток, гроші та інші подібні принади [9 с. 126-127]. Саме такий підхід ускладнює формування, передусім екологічної безпеки. Сьогодні для того щоб хоча б якось наблизитись до попередження неминучого, як видається на перший погляд критичного рівня екологічної небезпеки потрібно на досить високому рівні інтегрувати інститути екології, держави, світові організації та співтовариства, абсолютно кожного пересічного свідомо мислячого громадянина, що в сукупності може детермінувати розвиток екологічного мислення й раціонального, не егоїстичного використання природних багатств.

У своїх наукових розвідках відомий вчений У. Бек наголошує саме на нереальному характері суспільства ризику. За своєю суттю ті ризики, котрі продукує дане суспільство можуть бути і реальними і нереальними. З одного боку, пише вчений, досить багато загроз і руйнувань вже є реальними: забруднені річки, вмираючі ліси, поява нових невиліковних захворювань. Проте з іншого боку - соціальна спрямованість аргументів появи ризиків припадає на майбутні загрози, чи небезпеки. Ризики, які виникнуть потім, приведуть до руйнувань такого масштабу, при якому практично всі дії згодом будуть безглузді, саме тому ризики мають і розвивають попереджувальну релевантність дій. Центр розвитку усвідомлення ри- зикогенних ситуацій повинен орієнтуватись не на ті небезпеки, котрі є сьогодні, а на ті, з якими людство може зіштовхнутися завтра.

У теорії суспільства ризику У Бека, сьогодення визначає майбутнє, як щось неіснуюче, як конструкт, певну фікцію «причин» сучасних переживань і вчинків. Або ми будемо активні сьогодні, вважає автор для того, щоб завбачливо усунути чи пом'якшити проблеми і загрози, які зустрінемо завтра, або потім у нас цієї можливості не буде[2].

Визволення чи то від реального ворога, чи то від певної природної катастрофи, а отже - небезпеки та неспокою можна шукати тільки у постійному русі і метушні, у постійній погоні за безпекою, у безперервному будуванні шляхів, каналів та маскуванні власних слідів[11, с. 139]. Адже, як говорить З. Буман: «Життя є постійним неспокоєм. Неспокій є життям» [11, с. 139].

Те, що сучасна людина переживає постійну напругу і відчуття небезпеки - нормально. Адже ми боїмось не через те, що нам не вистачає засобів захисту власного життя, ми боїмось тому, що немає визначеності, алгоритму, послідовності і усвідомлено- сті гіпотетичного ризику, природної катастрофи чи глобальної загрози життю.

Висновки

Розвиток сучасного суспільства супроводжується цілою низкою ймовірних ризиків та катастроф. Головними проблемами їхнього виникнення та розповсюдження є глобалізація, відсутність можливості домінування раціональної свідомості індивіда над ірраціональною, надзвичайно високий рівень нераціонального використання природних благ, відтак - низький рівень екологічної безпеки. Доведено, що повністю попередити виникнення чи то природних чи то штучних ризикогенних ситуацій практично неможливо, ще зумовлено нестримно високою швидкістю новітніх технологій, що просочились у всі сфери людського існування. Проте варто пам'ятати і те, що все що створене людиною, тільки вона може полагодити чи вдосконалити. тощо. Крім того, варто зауважити, що ризики, з якими зіштовхується суспільство сьогодні перестали визначатися теперішнім часом. Невідоме майбутнє це те, що може моделювати певну ситуацію катастроф, що суттєво ускладнює можливість їхнього дослідження. Вагомим показником для вивчення суспільства ризику є глобалізація, яка охопила все наше життя, а також той факт, що сучасний індивід формує свої уявлення про небезпеки, виходячи і з власних уявлень і з того, що диктує йому суспільство, а останнє сповнене ірраціональності та частою відсутністю критичного осмислення.

Список використаних джерел

суспільство ризик глобалізаційний

1. Бек У Космополитическое мировоззрение. - М.: Центр исследований постиндустриального общества, 2008. 336 с.

2. Бек У Общество риска. На пути к другому модерну. М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 383 с/URL: https://www.litmir.me/br/?b=415347&p=9.('дата звернення: 29.05.2019)

3. Бек У Что такое глобализация? - М.: ПрогрессТрадиция, 2001. - 304 с.

4. Гіденс Е. Нестимний світ: як глобалізація перетворює наше життя. К.: Альтерпрес, 2004. - 100с.

5. Дуглас М. Риск как судебный механизм // Альманах THESIS, 1994. No. 5. - 242., 253 c.URL: http://riskprom.ru/publ/38-1-0-217 (дата звернення: 22.06.2019 )

6. Найт Ф. Понятия риска и неопределенности // Альманах THESIS, 1994. No. 5. С - 12-28.

7. Рижак Л. Ризик як маркер технологічної інноваційності суспільства. Вісник Львівського університету. Серія філос.-політолог. студії. Львів, 2017. - Випуск 12. - С. 132-138.

8. Сіденко В. Нові глобальні виклики та їх вплив на формування суспільних цінностей // Український соціум, 2014. - № 1 (48). С. 7- 21.

9. Хилько М. І. Екологізація політики. К.: ВАДЕКС, 2014. 344 с.

Размещено на Allbest.ru