Соціальні аспекти політичної трансформації країн Центральної та Східної Європи

Вважаємо, що соціальна ситуація в ЦСЄ у кінці ХХ ст. визначалася наступними різними за своїм характером обставинами. По-перше, спільна мета, яка об'єднувала суспільство - боротьба з «комунізмом», з минулим ладом, заради якої населення було готове тимчасово терпіти погіршення своїх життєвих умов - втратила своє значення. Водночас зникла ейфорія щодо можливостей ринку вирішити в короткі терміни назрілі соціальні проблеми і забезпечити порівняльний із західними стандартами рівень добробуту людей.

По-друге, відбулося драматичне збільшення диференціації доходів у поєднанні з ослабленням пе- рерозподільних можливостей держави. В умовах поглиблення диференціації особливо гострою стала проблема бідності. У недавньому минулому безкоштовна освіта, професійна підготовка та охорона здоров'я були доступними практично всім; гарантувалося (хоча і скромне) забезпечення в старості. Існувала малозабезпеченість, але низький життєвий рівень окремих соціальних груп не означав загрози появи верств, які втрачають соціальні зв'язки з суспільством, нездатних знову включитися у виробничий процес і суспільне життя. В останні роки ХХ ст. така загроза реально існувала. політичний ринковий дохід безробіття

Масштаби бідності в країнах ЦСЄ важко оцінити через різні підходи до критеріїв її оцінки у кожній з розглянутих країн. Якщо використовувати в якості риси (межі) бідності критерій, який застосовують для порівнянь у міжнародній практиці - дохід $ 4 на день чи $ 120 на місяць і врахувати купівельну спроможність валют для кожної країни, то на основі даних бюджетів домашніх господарств виходить, що частка населення з доходами нижчими межі бідності збільшилася в Болгарії з 2% у 1989 р. до 15% в середині 90-х рр.; у Польщі - з 6% в 1987-1988 рр. до 20%; в Угорщині - відповідно з 1 до 4%; у Румунії - з 6% у 1989 р. до 59%. У Словаччині, Словенії та Чехії в 1987-1988 рр. не було населення з доходами нижчими цього рівня, в середині 90-х рр. його частка не перевищувала 1%16.

Раніше в країнах ЦСЄ широко використовувався в якості риси бідності - як деякого «бажаного» мінімуму - т.зв. соціальний мінімум (величина, подібна до «мінімального споживчого бюджету», який розраховувався в колишньому СРСР), цей показник публікували і використовували для визначення чисельності бідних, хоча ні в одній з країн не ставилося практичне завдання забезпечити всьому населенню дохід вище цієї величини. За оцінкою Б. Мілановича, величина соціального мінімуму за паритетом купівельної спроможності валют варіювала по країнах в межах від $ 170 до 30017.

По-третє, оскільки економічне зростання, яке знову відновилося, не було стійким, в кінці століття особливою нерівномірністю відрізнялася і динаміка основних індикаторів добробуту. Майже всі країни в 1995-1997 рр. відчували помітне зниження рівня доходів. Так, в Угорщині це сталося в 19951997 рр. - реальна заробітна плата скоротилась у 1995 р. на 12%, у 1996 р. - на 5%, зростання відновилося лише в 1997 р.18.У цілому реальні доходи на одного зайнятого складали лише приблизно 80% від рівня 1989-1990 рр.

У Чеській Республіці в 1997 р. були прийняті заходи по жорсткому регулюванню заробітної плати за допомогою заходів податкової, монетарної та адміністративної політики (аж до заморожування заробітної плати в бюджетних установах), у результаті, в 1997 р. її приріст знизився до 2,3% (проти 9% у 1997 р.). У 1998 р. реальна заробітна плата скоротилася на 4% - це найнижчий показник з 1991 р. Істотне зниження темпів зростання заробітної плати розглядалося ключовою умовою стабілізації і відновлення економічної збалансованості. Так, за період трансформації чисті грошові доходи населення Чеської Республіки у порівняльних цінах знизилися на 10%19. Найвищими були темпи зростання доходів населення у Словенії. У 19921996 рр. зріс обсяг виплачуваної заробітної плати (нетто) на 29%, а з урахуванням соціальних трансфертів та інших виплат доходи населення за п'ять років зросли на 44% при зростанні ВВП на 15%. Вже в 1997 р. довелося знизити темпи приросту реальної заробітної плати в порівнянні з 1996 р. з 5 до 3%, а в 1998 р. - до 1%.

У Польщі, де поступальне зростання доходів не переривалося і в роки економічної кризи, в кінці 90-х рр. через «перегрів економіки» також стояло завдання обмеження платоспроможного попиту. Спроби його обмеження шляхом підвищення ціни споживчого кредиту, як це робилося в 19961997 рр., помітних результатів не принесли. Тож польський уряд був змушений навіть вжити деяких заходів до замороження чи й зниження темпів зростання реальних доходів.

Найважче відбувалося скорочення доходів населення в Болгарії та Румунії. У Болгарії, економіка якої з 1996 р. до першої половини 1998 р. перебувала в глибокій кризі, в 1996 р. реальні доходи населення знизилися на 21%, зниження тривало також у 1997 р. і лише в 1998 р. намітилося деяке їх зростання. У 1998 р. реальна заробітна плата була на 58% нижчою, ніж в дотрансформаційному 1989 р., а реальна пенсія - на 69%. У Румунії в 1997 р. реальна заробітна плата знизилася майже на 25%, в 1988 р. - ще на 10%. У 1998 р. рівень реальної заробітної плати перевищив рівень 1989 р. лише в Чеській Республіці (102%) і наблизився до цього рівня в Словацькій Республіці (91%), Угорщині (92%) та Польщі (87%)21.

Висновки

Таким чином, аналіз динаміки соціального розвитку та алгоритм соціальної політики в країнах ЦСЄ на різних етапах політичних і ринкових змін дозволяють зробити наступні висновки. По-перше, зниження за короткий період рівнів доходів населення і високий рівень безробіття, представляли потенційно важливий фактор соціальної напруги, але в жодній з країн ЦСЄ не привели на початку реформ до порушення соціальної стабільності. Незважаючи на окремі страйки й інші форми громадського протесту, країни ЦСЄ, які здійснювали трансформацію, завдяки збереженню і навіть розширенню системи соціального захисту змогли пройти важкий період лібералізації і стабілізації без серйозних політичних конфліктів. Соціальна політика сприяла здійсненню економічних реформ на їх перших, найважчих, з політичної точки зору, етапах. Вважаємо слушним висновок німецьких учених О. Шольца і X. Томанна про те, що в умовах перехідного періоду, з точки зору перспектив розвитку, інститути соціальної політики здатні бути «продуктивними», забезпечувати необхідну політичну підтримку економічним реформам22. Ця особливість соціальної політики в умовах змін, на думку вчених, ставить під сумнів тезу про те, що справедливість (рівність) завжди має свою ціну чи ефективність, тобто представляє вирахування з неї23.

По-друге, динаміка економічного зростання, що реально склалася в ході ринкових перетворень, не дозволяла зберегти систему соціальних гарантій, яка сформувалася в роки соціалізму і в основному підтримувалася на початку трансформації. Значний бюджетний дефіцит, що виник, змусив практично всі країни регіону приступити до реформування соціальної «захисної сітки». Ця реформа вирішила два завдання: подолання фінансової неспроможності чинної системи і спрямування її на соціально вразливі верстви населення. У більшості країн відбулося зниження стандартів, які раніше гарантувала держава: не лише кількість і величина різних засобів, а й офіційна межа бідності. Відбувся перехід від вищих (соціальний і прожитковий мінімуми) до нижчих (базовий мінімальний дохід у Болгарії, мінімальні пенсії в Угорщині і Польщі) умов надання соціальної підтримки. В Угорщині в 1994 р. розробили концепцію мінімальних соціальних гарантій - «пакет Бокроша»:скорочення числа і зниження рівня соціальних виплат (зняття універсальної допомоги на дітей, введення часткової оплати за навчання у вузах тощо);перехід від суб'єктного права при наданні допомоги до принципу зубожіння і від зубожіння соціальної групи - до зубожіння індивіда;у підвищенні ролі місцевого самоврядування, яке активізувало особистість, сім'ю та партнерство державних, громадських організацій, т.зв. муніципалізація соціальної політики, її зміщення по ієрархії управління вниз - на рівень місцевих органів влади та місцевого самоврядування24.

Чеські політики відзначали, що в країні на початковому етапі реформ була реалізована найдорожча у фінансовому відношенні за весь повоєнний час соціальна програма. Згодом, у 1996-1997 рр. у Чехії були прийняті соціальні закони, які передбачали перехід до адресної системи надання допомоги і принципу затребування, скорочення ролі держави та перенесення відповідальності на місцеві органи влади, посилення ролі гуманітарних, церковних, громадянських і приватних суб'єктів у наданні соціальної допомоги. По суті, ці напрями стали загальними для всіх країн з перехідними економіками, які здійснювали реформування системи соціальних трансфертів.

По-третє, економічне зростання, скорочення безробіття, підвищення реальної заробітної плати відбувалися на базі розвитку приватного сектора. У цих умовах вирішення соціальних проблем вимагало інших, ніж діяли, методів і нової ролі та форм державної соціальної політики. Тож системні соціальні реформи в соціальній сфері стали об'єктивною необхідністю.

Література

1 World Development Report 1997-1998. Know ledge for Development. The World Bank, Oxford University Press. - Washington : D.C., USA, 1999. - P. 190-191.

2 Derek Y. Aldcroftand Steven Morewood. Economic Changein Eastern Europesince 1918. - Great Britain : Edward Elgar, 1995. - P. 84.

3 Papava V. The Role of the State in the Modern Economic System // Problems of Economic Transition. - 1994. - Vol. 37. - № 5. - P. 39-40.

4 Волновые процессы в общественном развитии. - Новосибирск : Изд-во Новосибирского университета, 1993. - С. 52.

5 Уроки социально-экономических преобразований в странах Центральной и Восточной Европы: Науч. докл. / Подгот. под руководством и ред. акад. О.Т. Богомолова. - М. : Изд-во «Российский экономический журнал», 1996. - С. 18-21.

Анотація

Соціальні аспекти політичної трансформації країн ЦСЄ. У статті проаналізовано динаміку соціального розвитку та алгоритм соціальної політики в країнах ЦСЄ на початковому етапі політичних і ринкових змін. Доведено, що зниження за короткий період рівнів доходів населення і високий рівень безробіття, представляли потенційно важливий фактор соціальної напруги, але в жодній з країн ЦСЄ не привели до порушення соціальної стабільності. Незважаючи на окремі страйки й інші форми громадянського протесту, країни ЦСЄ, які здійснювали трансформацію, завдяки збереженню і навіть розширенню системи соціального захисту змогли пройти важкий період лібералізації і стабілізації без серйозних політичних конфліктів. Соціальна політика сприяла здійсненню економічних реформ на їх перших, найважчих, з політичної точки зору, етапах.

Ключові слова: соціальна політика, країни ЦСЄ, політична і економічна трансформація, моделі соціальної політики, «шокова терапія».

Ирина Бутырская. Социальные аспекты политической трансформации стран ЦВЕ. В статье проанализирована динамика социального развития и алгоритм социальной политики в странах ЦВЕ на начальном этапе политических и рыночных изменений. Доказано, что снижение за короткий период уровней доходов и высокий уровень безработицы, представляли потенциально важный фактор социальной напряженности, но ни в одной из стран ЦВЕ не привели к нарушению социальной стабильности. Несмотря на отдельные забастовки и другие формы гражданского протеста, страны ЦВЕ, которые осуществляли трансформацию, благодаря сохранению и даже расширению системы социальной защиты смогли пройти трудный период либерализации и стабилизации без серьезных конфликтов. Социальная политика способствовала осуществлению экономических реформ на их первых, тяжелых, с политической точки зрения, этапах.

Ключевые слова: социальная политика, страны ЦВЕ, политическая и экономическая трансформация, модели социальной политики, «шоковая терапия».

Transformation of the CEE.The article analyzes the dynamics of social development and social policy algorithm in CEE at the initial stage of political and market changes. Proved that the decrease in the short term income levels and high unemployment, represented a potentially important factor in social tension, but none of the CEE countries have not led to disruption of social stability. Despite sporadic strikes and other forms of civil protest, the CEE countries, who carried out the transformation, by maintaining and even expanding social protection systems able to undergo a difficult period of liberalization and stabilization without major conflicts. Social policy has contributed to the implementation of economic reforms on their first, heavy, from a political perspective, stages.

Key words: social policy, the CEE countries, political and economic transformation, social policy model «shock therapy».

Размещено на Allbest.ru