Зміни ціннісних орієнтацій особистості в нестабільних життєвих умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміни ціннісних орієнтацій особистості в нестабільних життєвих умовах

Кузьменко Т.М.

кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціальних структур та соціальних відносин Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Стаття присвячена аналізу ціннісних орієнтацій особистості, їх типології, змінам в нестабільних умовах життєдіяльності людини.

Ключові слова: цінності, ціннісні орієнтації, особистість.

Актуальність. Дослідження ціннісних орієнтацій особистості - повсякчас актуальна тема. Особливого значення вона набуває з огляду на трансформаційні процеси в сучасному суспільстві. Нестабільність ситуації, невизначеність щодо майбутнього зумовлюють корегування ціннісних засад життєдіяльності особистості. З огляду на актуальність проблеми ми обрали її для аналізу.

Об'єкт статті - ціннісні орієнтації особистості.

Предмет - типологія та зміни ціннісних орієнтацій особистості в умовах нестабільних життєвих умов.

Мета статті - описати типи ціннісних орієнтацій особистості та зміни в ціннісних орієнтація зумовлені нестабільними життєвими ситуаціями.

Перші спроби аналізу поведінки з допомогою соціальних цінностей і норм пов'язані з іменами таких соціологів минулого як А.Маршал, В.Парето, Е.Дюркгейм, М.Вебер.

З 60-тих років дана проблема стає предметом активного аналізу у радянській науковій літературі. Теоретичне обґрунтування орієнтаційних механізмів діяльності особистості міститься в концепціях «особистісних смислів» (А.Н.Леонтєва), «відношень» (Н.В.Мясищев), «спрямованості» (Л.І.Божович), «установок» (Д.М.Узнадзе, А.С.Прангішвілі, Ш.А.Надірашвілі), «диспозиційних утворень» (В.А.Ядов). Висвітлення питання особистісних пріоритетів не можливе без звертання до концепцій особистості, її рольових позицій, ціннісних орієнтацій І.С.Кона, без теоретичних розробок К.О.Альбуханової-Славської, А.О.Ручки, А.Г.Здравомислова, Л.Н.Коган, Л.В.Сохань, О.Г.Злобіної, В.А.Тихоновича та інших.

Аналізуючи наявні підходи до проблеми ціннісних орієнтацій можна констатувати, що ціннісні орієнтації - основний, спрямовуючий центр в життєдіяльності людини, основа для вибору найважливіших цілей та засобів їх досягнення; формування життєвої позиції індивіда. Це ставлення до життя загалом та окремих його аспектів, оцінювання і приписування значень життєвим явищам і подіям, а також визначення спрямованості і характеру дій на досягнення особистісно-значущих результатів.

В ціннісних орієнтаціях виділяють на найвищому рівні ставлення особистості до світу взагалі, які можуть складати - світогляд людини. Ставлення суб'єкта до власного життя - одночасно найменш узагальнений світоглядний елемент та ієрархічно вищий, найбільш узагальнений аспект життєвої позиції особистості: системи диспозицій стосовно найвагоміших сфер та форм життєдіяльності, до самих загальних аспектів життєвої ситуації.[1]

По-перше, основні сфери життєдіяльності - праця, суспільна активність, сімейне життя, освіта та дозвілля, робота (за спеціальністю); суспільна праця, участь у суспільному житті; подружнє, особисте життя; діти, їх якості; навчання, підвищення рівня освіти; творчі заняття під час дозвілля; відпочинок та розваги.

По-друге, найбільш загальні з безпосередніх матеріальних умов життя людей (природне середовище; благоустрій поселення, міста; житлові умови, домашній побут; матеріальна забезпеченість, стан здоров'я).

По-третє, деякі аспекти безпосередніх соціальних умов та проявів життєдіяльності особистості, - її місця у стосунках між людьми, їх взаємні ставлення (спокійне, тихе життя; розвиток своїх сил та здібностей, інших якостей; незалежність у помислах та вчинках; керівна посада; суспільне визнання заслуг; ставлення оточуючих людей, друзі, їх особисті якості; власні ставлення до оточуючих людей).

Цей перелік найбільш повно окреслює ставлення особистості до життєвої ситуації та окремих її компонентів, а також до власного місця в соціальній системі.

Визначаючи цінності як об'єкти орієнтації особистості, необхідно розглянути їх типи. Нараховується понад 400 визначень поняття цінності, тому закономірним стає існування найрізноманітніших класифікацій. Ми розглянемо найбільш доречні, з огляду на дослідження трансформації орієнтацій в нестабільних умовах. Наприклад, аффіліативні цінності - потреба належати до певної групи, займати певне місце в суспільстві, користуватися увагою та визнанням [2], позитивні цінності - те, до чого людина прагне; негативні - те, чого людина хоче уникнути, те, що її засмучує [3] (хоча можна не погодитися з наданням цінності негативного характеру, адже її існування передбачає в собі позитивну оцінку явища, більш доречною буде інша класифікація: суттєві і несуттєві особистісні цінності); операціональні цінності - цінності, яким людина надає велике значення, і які мають таке ж конототивне значення, що і основна ціннісна орієнтація людини (для прагматичної орієнтації - успіх, для моралістичної орієнтації - добро, для афективної - приємне), ті цінності, які скоріше всього будуть відображені в поведінці [4].

Найбільш поширеною є класифікація цінностей згідно їх функціонального призначення: цінності-цілі та цінності-засоби; термінальні та інструментальні цінності. В першу групу входять найважливіші цілі та ідеали суспільства й особистості (щастя сім'ї, здоров'я, життя, мир у всьому світі, свобода та інші); до другої - засоби досягнення поставлених цілей, які схвалюються суспільством або людиною (ініціативність, авторитетність, раціональність, чесність і т.д.). Термінальні цінності більш універсальні, менше зазнають змін, вони протягом великих часових проміжків виступають системоутворюючими чинниками різних соціокультурних систем.

Американський дослідник Р.Інгльхарт використовував типологію «матеріалістичних» і «постматеріалістичних» цінностей, яка базувалася на відомій ієрархії потреб А.Маслоу «Матеріалістичними» цінностями визнавалися орієнтації на матеріальний добробут, економічне зростання, боротьбу проти злочинності і т.д. «Постматеріалістичними» - орієнтації на престиж, самореалізацію, взаєморозуміння і т.д. [5]

Постсоціалістичні країни, зокрема Україна, вирізняються превалюванням матеріалістичних цінностей, що зазвичай пояснюється відмінностями існуючого рівня життя в порівнянні з Західними країнами [6].

ціннісний орієнтація особистість соціальний

Таблица 1 - Порівняльне значення матеріалістичного та постматеріалістичного індексу, 2006 р., %* [6]

* World Values Survey: Online Data Analysis.

Источник: www.wvsevsdb.com/wvs/WVSAnalizeQuestion.js

В межах конкретного соціокультурного середовища вирізняють також традиційні цінності, які зберігають і відображають давно усталені норми і цінності; сучасні цінності, які спрямовані на новації та перетворення в суспільстві. До системи цінностей як традиційних, так і сучасних суспільств, входять загальнолюдські цінності з тисячолітньою традицією ефективного регулювання людської поведінки.

Характерні ознаки традиціоналістської орієнтації - першочерговість матеріальних цінностей, потреб в безпечних умовах існування, законності та правопорядку у суспільстві. На ґрунті суспільних (в першу чергу демократичних) змін утворилася інноваційна орієнтація. Часткова орієнтація на перший та другий тип - притаманна змішаному типу. Слід зазначити, що, простежуючи динаміку орієнтацій, встановлено зростання питомої ваги традиціоналістської орієнтації та зменшення інноваційної.

Класифікацію цінностей може продовжити їх поділ за рейтингом та функцією: на центральні та периферійні, інтегруючі та диференціюючі. До інтегруючих належать цінності з високим рейтингом у більшості соціальних груп. Активно інтегруючу функцію цінності виконують, коли у більшості соціальних груп їх рейтинг вищий, ніж у меншості; пасивно - навпаки: коли рейтинг вищий у меншості груп. До диференціюючих належать цінності з діаметрально протилежними оцінками в різних соціальних групах. Вони також можуть виконувати функцію диференціації як активно так і пасивно.

Спрямованість на реалізацію певних життєвих цінностей дозволяє умовно типологізувати особистості. Наприклад,: 1) економічна людина господарства; 2) теоретична людина науки; 3) естетична натура; 4) соціальна людина любові та самовіддачі; 5) політична людина влади; 6) релігійна людина [7]. Це «чисті моделі», які допомагають з'ясувати й виділити найбільш загальну спрямованість, яка слугує «окулярами» сприйняття всіх аспектів дійсності, відображається у взаємодії особистості зі світом та іншими людьми і визначається як життєва позиція особистості.

Е.Фром у роботі «Бути чи мати?» на численних прикладах показав існування двох типів життєвих орієнтацій: «бути» і «мати». Учений доходить висновку, що зміст життя не в тому, щоб мати, а в тому, щоб бути: багатство не в тому, чим людина володіє, а в тому, що вона віддає. З огляду на існування даних принципів - орієнтації на володіння чи буття, визначають дві моделі людського життя: речовинна (рабство у зовнішніх сил, того старого, що вже уречовинилося; запрограмоване існування) та животворча (гармонічний розвиток усіх якостей і потреб) [8].

Виділяють чотири основні моделі самовизначення: нігілістична (основне кредо: максимум свободи - мінімум соціальної захищеності); кар'єристична (резерв бюрократії; кредо - мінімум свободи - максимум захищеності); споживацька модель (створення комфортних умов при соціальній пасивності); перспективна модель (головне - бути корисним людям) [9].

Доцільним при розгляді життєвих орієнтацій ми вважаємо підхід О.Злобіної і Л.Сохань [10], які в систему смисложиттєвих орієнтацій, сформованих на грунті ціннісних орієнтацій, включають: цілі, насиченість життя й задоволеність самореалізацією. Цілі в житті людини - визначають спрямованість та часову перспективу життя, надають осмисленість майбутньому. Насиченість життя характеризує сам процес життєздійснення в теперішньому часі. Вона найбільш властива і превалює в людей, для яких найвищою цінністю є процес життя як такий. Висока насиченість життя, намагання жити теперішнім днем - притаманна гедоністам. Низька задоволеність життям свідчить про проблеми сьогодення, які в такому випадку не виступають джерелом смисложиттєвих орієнтацій. Компенсаторами можуть виступати орієнтації у минуле або в майбутнє. Для нас це явище важливе, оскільки воно є масовим - і орієнтація в минуле, і орієнтація в майбутнє - ґрунтується на невдоволенні сьогоденням. На основі досягнутого в минулому формується третя складова смисложиттєвих орієнтацій - задоволеність самореалізацією. О.Злобіна вважає за потрібне оцінку даних складових смисложиттєвих орієнтацій доповнити оцінкою ставлення до керованості життям (на грунті принципів Е.Фрома).

Цікавим буде розгляд тенденції екстернальних та інтернальних орієнтацій особистості (табл. 2.) [11].

Зневіра, невпевненість у власних можливостях переважно характеризує українське населення. Найбільш “критичним” були відповіді респондентів в 1998 р.. Порівняно з 1998 р., 2010 р. має позитивні тенденції щодо частки інтернально орієнтованих осіб, однак, порівнюючи з 1994 р. зрушення не значні. Зовнішні фактори - більш визначальні для більшості респондентів.

Здоров'я, сім'я, благополуччя дітей, добробут - найважливіші орієнтири в життєдіяльності особистості сьогодні. Отже, найхарактернішими є традиціоналістські орієнтації, в основі яких лежать «матеріалістичні» цінності. (Таб.3)

Таблиця 2 - Розподіл відповідей на запитання: “Як Ви вважаєте, від чого здебільшого залежить те, як складається Ваше життя?” (%, 1994, 1998, 2002, 2008, 2010 рр.)

А. Ручка доходить висновку про домінування традиціоналістських цінностей, які однак знизили свою значущість для українських громадян в 2000-2009 рр., зокрема за рахунок егалітарних цінностей. Криза негативно вплинула на цінності самореалізації та ліберально-демократичні цінності [12].

Сучасна суспільна криза зумовила нестабільність життєвого простору особистості. Характерисикою сьогодення стає десоціалізація - розрушення або перебудова існуючої системи цінностей, відхід від старих цінностей, соціальних ролей. За десоціалізацією йде докорінна зміна соціального середовища і необхідність особистості пристосуватися до змінених соціальних обставин, виробити нові ціннісні орієнтири та норми - ресоціалізація. Ресоціалізація передбачає переоцінку свого соціального становища, формування “сучасних” преференцій.

Таблиця 3 - Динаміка ціннісних пріоритетів населення України за період 1991-2009 рр. (у балах за 5-бальною шкалою) [12]

Розглядаючи фактори, які впливають на формування та зміни ціннісних орієнтацій необхідно відзначити визначальну роль в даному процесі об'єктивних умов, в яких відбувається орієнтування особистості, а також її суб'єктивним характеристикам. До об'єктивних умов, в першу чергу, потрібно віднести: рівень соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, рівень та якість життя, наявність та дієвість соціальних гарантій та правових засобів регуляції суспільного життя, сукупність знань, цінностей і норм даного суспільства, об'єктивною даністю виступає також соціальний статус особистості, позиція в соціальній структурі та інше. До суб'єктивних умов життєвого орієнтування слід віднести: тип темпераменту, характер, ставлення до керованості життям, а також систему безпосередніх знань, потреб і інтересів людини.

Нестабільні умови життєдіяльності стають одним із основних об'єктивних факторів зміни ціннісних орієнтацій, спричиняють напруженість поля ціннісної активності, тому люди вносить як ситуативні так і довгострокові корективи в індивідуальні життєві позиції. В період суспільно-історичних потрясінь, зміни попереднього укладу життя, переоцінки цінностей об'єктивна реальність стає причиною виникнення багатьох критичних проблем, з якими люди раніше не стикалися в своєму житті, причиною змін життєвих орієнтацій. Однак, і в реакції на суспільні кризові явища проявляються індивідуальні особливості суб'єкту діяльності.

Довготривалі нестабільні життєві умови вносять зміни в систему орієнтації особистості, які переважно передбачають нові акценти в ціннісних орієнтирах. Найвагомішими стають індивідуалістські, первинні, базові цінності людини.

Література

1. Хмелько В.Е. Социальная направленность личности: некоторые вопросы теории и методики социологического исследования / В.Е. Хмелько. - К.: Политиздат Украины, 1988. - С.54-55.

2. Елизаров А.Н. Ценностные ориентации неблагополучных семей / А.Н. Елизаров // Социс. - 1995. - № 7. - С.93-95.

3. Климова С.Г. Изменение ценностных оснований идентификации (80-90 г.) / С.Г. Климова // Социс. - 1995. - № 1. - С.20-25.

4. Кинг Г., Барноу Дж., Баньковская С. Личностные ценности русскоязычных менеджеров в Латвии / Г. Кинг, Дж. Барноу, С. Баньковская // Социс. - 1995. - № 12. - С.82-92.

5. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Л.В.Борзикова, В.В. Водзинская, Л.Д. Докторова и др. / Под. ред. В.А. Ядова. - Л.: Наука, Ленингр. отделение, 1979. - С.122.

6. Иващенко О. Об анатомии экономического неравенства в современной Украине / О. Иващенко // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2010. - 4. - С. 29-55.

7. Психологія і педагогіка життєтворчості: Науково-методичний посібник / Ред. рада: В.М. Доній (голова), Г.М. Несен (заст. голови), Л.В. Сохань, І.Г. Єрмакова (наук. ред.) та ін. - К.: Віпол, 1996. - С.74.

8. Мистецтво життєтворчості особистості: Науково-методичний посібник: У 2 ч. / Ред. рада: В.М. Доній (голова), Г.М. Несен (заст. голови), Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков (керівники авторського колективу) та ін. - К.: Віпол, 1997. - Ч. 1: Теорія і технологія життєтворчості. - С.47-52.

9. Мартынюк И.О. Проблемы жизненного самоопределения молодежи: Опыт прикладного исследования / И.О. Мартынюк. - К.: Наукова думка. - 1993. - С.27.

10. Мистецтво життєтворчості особистості: Науково-методичний посібник: У 2 ч. / Ред. рада: В.М. Доній (голова), Г.М. Несен (заст. голови), Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков (керівники авторського колективу) та ін. -К.: Віпол, 1997. - Ч. 1: Теорія і технологія життєтворчості. - С.160-164.

11. Українське суспільство 20 років незалежності соціологічний моніторинг. У 2-х томах. Том 2. Таблиці і графіки / За ред.. Є.І. Головахи, М.О. Шульги. - К.: Інститут соціології НАН України, 2011. - С.71.

12. Ручка А. Ціннісна ментальність українського соціуму в першій декаді нового століття / А. Ручка. - Українське суспільство 1992-2009. Динаміка соціальних змін / За ред.. В. Ворони, М.О. Шульги. - К.: Інститут соціології НАН України, 2009. - С.285-292.

Размещено на Allbest.ru