Демографічні чинники та їх вплив на відтворення трудового потенціалу України

Ключові слова. Демографічна ситуація, демографічні чинники, трудовий потенціал, демографічна криза, економічно активне населення, рівень трудового потенціалу.

В статье осуществлен анализ демографической ситуации в Украине. Обнаружено влияние демографических факторов на воспроизводство трудового потенциала государства. Поданы пути преодоления кризисных демографических явлений.

Навіть малоймовірне суттєве поліпшення режиму відтворення населення не зможе, очевидно, компенсувати негативного впливу на процес деморозвитку несприятливої вікової структури.

Загалом сучасний тип відтворення народонаселення, найреальнішою перспективою якого, принаймні для економічно розвинутих країн, є нульовий приріст, з усією гостротою поставив проблему значного поліпшення якісних характеристик населення, спроможних забезпечити досягнення оптимального рівня відтворення та використання трудового потенціалу суспільства. Найбільшої ж гостроти ця проблема набула в Україні, яка невиправдано довго затрималася на стадії перехідного періоду в розвитку економіки та яка фактично позбавлена перспективи нарощування кількісних параметрів розвитку народонаселення як найбільшого чинника формування трудового потенціалу.

Показники народжуваності залежать від конкретних соціально-економічних чинників.

Чи не найголовнішим чинником вважають дохід на одного члена сім'ї. Необхідно особливо відзначити і такий чинник, як рівень освіти жінок. Наступний чинник - житлові умови. Несприятлива демографічна ситуація в Україні й, насамперед, різке зменшення народжуваності пов'язані зі загостренням проблем функціонування сім'ї як осередку відтворення населення, зниженням її демографічного потенціалу. Зайнятість населення також неоднозначно впливає на народжуваність. Особливо треба наголосити на зайнятості жінок. Значне зменшення народжуваності та зростання смертності населення зумовлені погіршенням умов його життя. Зросла смертність серед чоловіків віком понад 40, а серед жінок - понад 50 років.

Досить висока в Україні смертність дітей у віці до 1 року. Зокрема, у 2013 р. вона становила 7,9 V [7].

Низькі показники народжуваності та зростання смертності свідчать про несприятливу демографічну ситуацію практично на всій території України, крім Закарпатської (природний приріст - +2,9 V у 2013 р.) і Рівненської (+2,5 V) областей.

Отже, процес зменшення народжуваності - глобальний і зумовлений багатьма причинами

— економічними, соціальними, психологічними, екологічними. Це насамперед зміни в соціальному статусі жінки, розширення сфери її позасімейних інтересів, підвищення рівня освіти і зайнятості. Багаторазове зниження дитячої смертності зробило неактуальним народження багатьох дітей як основи родинного благополуччя та гарантії забезпечення батьків у старості.

Переважно через низьку народжуваність Україна за 1993--2013 рр. втратила понад 6 млн осіб. Криза супроводжується не лише швидким зменшенням народжуваності та, як наслідок, надзвичайно низьким її рівнем, а й деформацією структури народжуваності й народжених (за черговістю, їх розподілом за віком матері, її шлюбним станом та іншими ознаками).

Зниження природного приросту населення спричинює деформацію його вікової структури, зменшення природного приросту людських ресурсів. "Старіння" населення призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатних, до певних труднощів у формуванні людських ресурсів і забезпеченні господарства робочою силою, є одним із найтривожніших симптомів погіршення демографічних умов його відтворення. Висока частка осіб у віці, старшому за працездатний, скорочує обсяги трудового потенціалу держави. Якщо частка пенсіонерів серед населення зростає, то молодшого покоління - зменшується. За прогнозами спеціалістів, особи працездатного віку у 2019 р. становитимуть 53,3 %; у 2024 р. - 52,9; у 2029 р. - 53 %.

Складовою розвитку населення і трудового потенціалу є міграція, причини і мотиви якої можуть бути різними. За сучасними статистичними даними можна лише в загальних рисах відтворити обсяги внутрішньодержавної міграції, оцінити її наслідки для економічного розвитку України. Аналіз статистичних даних дає підстави твердити, що чисельність населення в державі постійно зменшується внаслідок міграційного відтоку - у 2013 р. у 10 регіонах країни зафіксовано міграційний приріст населення, у 17 регіонах - міграційне скорочення.

Серед прибулих в Україну впродовж 2013 р. іммігранти з країн СНД становили 58,2 %, решта (41,8 %) - з інших країн. Серед вибулих з України 39,6 % виїхали до країн СНД і 60,4 % - до інших країн [7].

Міграція робочої сили для України несе переважно негативні наслідки, такі як: втрата висококваліфікованих спеціалістів (особливо науковців і фахівців), що спричиняє уповільненню темпів науково-технічного прогресу; втрата конкурентоспроможної робочої сили; втрата іноземної валюти, яка вивозиться іммігрантами; зростання злочинності та соціальної напруженості у суспільстві, яке спричинене міжнаціональними конфліктами; політичні та економічні претензії до України через зростання нелегальної трудової міграції українців; дискримінація та експлуатація українців місцевими роботодавцями; збільшення тиску на національний ринок праці через конкуренцію робочої сили за рубежем.

За прогнозами вчених сальдо міграції населення України поступово зростатиме. Кількість вибулих зменшиться тільки тоді, коли підвищиться рівень та якість життя населення. Для цього необхідно послабити дії чинників, що стимулюють від'їзд. Тоді сальдо міграції досягне до 2015 р. 50 тис. осіб на рік [2]. Останнім часом велике занепокоєння викликає такий вид міграції, як усиновлення іноземцями українських дітей, що становить загрозу нашому суспільству, адже відбувається значний відтік потенційної робочої сили, спостерігається старіння робочої сили, а нова не поступає в потрібній кількості.

Найновіші цифри викликають тривогу, бо вони підтверджують втрату молодою українською державою трудового потенціалу, що особливо важливо для розвитку її економіки. Навіть без достатньої інформації можна допустити, що в економічно розвинуті країни мігрує найпотужніший, найякісніший (фізично й інтелектуально) трудовий потенціал нації. Більшість мігрантів - це економічно активне населення і населення молодих вікових груп, які мають середню спеціальну та вищу освіту. На жаль, у сучасній Україні відсутня цілісна концепція державної міграційної політики.

Як уже було сказано, однією з основних причин, які стримують розвиток трудового потенціалу в Україні, є демографічна криза. Відбувається звуження демографічної бази відтворення трудового потенціалу через низький рівень народжуваності, високий рівень смертності, трудову еміграцію працездатного населення, скорочення тривалості життя, погіршення вікової структури, зниження чисельності економічно активного населення, що призводить до щорічного зниження рівня трудового потенціалу та скорочення людських ресурсів.

Аналіз рівня трудового потенціалу України дає підстави стверджувати, що цей показник найповніше відображає потенційні можливості робочої сили, чим ближче значення рівня трудового потенціалу до 1, тим ефективніше використовуються людські ресурси в країні.

З 2000 по 2008 роки спостерігалося постійне зростання рівня трудового потенціалу, а після 2008 року - зниження на 2,4 % (рис. 1). Причиною такого зниження було зменшення кількості зайнятих за рахунок збільшення кількості вивільнених з економічних причин, внаслідок фінансово-економічної кризи в Україні, однак з 2010 року відбувається стабільне покращення рівня трудового потенціалу.

Рис. 1. Динаміка рівня трудового потенціалу України у 2008-2013 рр. [7]

Отже, в Україні відбувається звуження демографічної бази відтворення трудового потенціалу. Основними причинами такої ситуації є: низький рівень народжуваності, високий рівень смертності, трудова еміграція, погіршення вікової структури. Тому демографічна політика держави повинна забезпечити оптимальне розміщення та ефективне використання наявного трудового потенціалу.

Висновки

Результати аналізу демографічної ситуації, формування трудового потенціалу регіонів, економічних наслідків стабілізації населення на рівні депопуляції свідчать про необхідність розробки як державної, так і регіональної програми розвитку й управління відтворенням населення; важливим завданням держави повинна стати активна демографічна політика. Для цього необхідно: стимулювати підвищення народжуваності; розробити сімейну політику, спрямовану на збільшення дітей у сім'ях шляхом розширення системи матеріального забезпечення вагітних жінок, а також багатодітних сімей; орієнтувати демографічну політику держави на охорону здоров'я громадян; знижувати рівень зайнятості жінок з метою переорієнтації частини з них на обслуговування сім'ї (за допомогою державної соціальної політики); проводити демографічні експертизи сучасних економічних перетворень.

Відтворення населення та трудового потенціалу села повинно вимагати: розширення природної основи відтворення населення і трудового потенціалу через докорінне поліпшення соціально-економічних умов праці і побуту селян; розвиток нових економічних відносин на селі; розширення сфери прикладання праці; формування нових соціальних верств сільського населення.

Значні масштаби і можливі негативні наслідки зовнішньої міграції висококваліфікованих спеціалістів потребують керованості з боку держави та розробки системи заходів щодо регулювання зовнішньої міграції. До пріоритетних завдань національної та регіональної моделей управління міграційним рухом населення варто віднести регулювання: територіальних міждержавних переміщень населення та зовнішніх трудових міграцій; імміграційних процесів - як трудових, так і стаціонарних; еміграційних процесів (постійних, тимчасових і трудових); внутрішніх міграцій (переселенських, трудових, маятникових і сезонних).

Збереження кваліфікаційного потенціалу держави необхідно розглядати як складовий елемент економічної безпеки держави.

Література

1. Білорус Т. Трудовий потенціал України: сучасний стан та перспективи розвитку / Т. Білорус. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://bunetin-econom.univ.kiev.ua/articles/2012/137/10_137.pdf.

2. Гіпотези перспективних тенденцій міграцій населення до 2050 р. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://Hb.selyam.net/docs/3400/mdex-39877.html?page=24.

3. Денисенко, Ю.А. Демографічна ситуація в Україні в контексті соціологічного аналізу / Ю.А. Денисенко. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis_nbuvcgiirbis.

4. Лібанова, Е.М. Демографічні перспективи України: 2000-2075 роки / Е.М. Лібанова, О.В. Макарова, О.В. Позняк, П.Є. Шевчук, В.С. Шишкін // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. - К.: РВПС України НАН України, 1999. - Вип. 11. - С. 126--141.

5. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) / За ред. чл.-кор. НАНУ, д.е.н., проф. Е.М. Лібанової. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. - 328 с.

6. Морщенок, Т.С. Демографічні передумови формування трудового потенціалу / Т.С. Морщенок. [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM.

7. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. - [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

8. Шаульська, Л.В. Стратегія розвитку трудового потенціалу України: Монографія / Л.В. Шаульська. НАН України. Ін-т економіки промисловості. - Донецьк, 2005. - 502 с.

Размещено на Allbest.ru