Українське молодіжне середовище: сучасні проблеми, ризики та виклики

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У більшості країн світу початок ХХІ ст. характеризується різким загостренням соціальних проблем молоді, оскільки молодь майже вдвічі частіше, ніж представники інших вікових категорій населення, опиняється в становищі маргіналів під час вибору місця роботи; непропорційно великою є частка молоді серед безробітних; рівень доходів та стартові можливості отримання освіти характеризуються найнижчими показниками. В умовах формування ринкової економіки українська молодь потребує соціального захисту і соціальної підтримки, оскільки: знаходиться у процесі формування і ствердження життєвих позицій; характеризується своїми інтересами, потребами, орієнтаціями; становить більше половини працездатного населення держави, проте належної уваги та з боку держави не має (В. Кремень, В. Луговий, Н. Лавриченко та ін.) [2; 3].

Сучасна молодь - це майбутнє України, гарантія її суспільного прогресу. Виходячи з цього, духовне відродження українського народу може відбутися лише за умов: становлення духовно-світоглядних орієнтирів і підвищення загального рівня культури саме молоді; сприятливого соціального і професійного самовизначення; позитивного формування її ціннісних загальнолюдських орієнтацій та життєвих планів. Вищезазначене потребує переосмислення всіх суспільних та індивідуально - особистісних цінностей, формування на цій основі нової системи світоглядних орієнтацій. У цьому ми вбачаємо сенс актуальності дослідження саме молодіжних проблем.

Мета статті полягає у з'ясуванні актуальних проблем, ризиків і викликів у сучасному молодіжному середовищі України, від яких залежить процес особистісно-професійного становлення молоді.

Завданням даної статті є аналіз основних протиріч між традиційним укладом і сучасними змінами у структурі суспільства, які полягають у наявності деяких ризиків і викликів у сучасному молодіжному середовищі.

У працях українських та зарубіжних учених започатковано певне осмислення сучасних молодіжних проблем, які розкривали чимало напрямів у різних сферах життєдіяльності молоді: праці, навчанні, сім'ї, формальних і неформальних об'єднаннях, під час дозвілля, що передбачає активний обмін інформацією на міждисциплінарному рівні. Педагогічна наука визначає можливості та засоби виховання і навчання молодої людини, засвоєння нею необхідної інформації, залучення молоді до різних видів діяльності. Зокрема, теорії формування особистості молоді у різних педагогічних системах (А. Макаренко, В. Сухомлинський); теорії освітніх систем та їх розвитку (А. Алексюк, Ю. Бабанський, В. Безпалько, Б. Гершунський, С. Гончаренко); особливості професійної підготовки педагога (О. Глузман, О. Дубасенюк, Н. Кичук, О. Савченко, С. Сисоєва та ін.); проблеми вищої педагогічної освіти (В. Луговий, В. Сластьонін, А. Щербаков та ін.); соціально-педагогічна робота розкриває методи та форми допомоги молодій людині у: визначенні самоцінності соціально-значущої поведінки, прояві соціальної активності з метою знаходження власного місця у сучасному соціумі (В. Андрущенко, В. Бех, А. Капська, В. Кремень, В. Поліщук та ін.).

Як засвідчив аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної та іншої наукової літератури, вчені розглядали конкретні напрями у різних сферах життєдіяльності молоді, що й сприяло певному осмисленню сучасних молодіжних проблем. Проте, вивчення проблем молодіжного середовища з точки зору професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до здійснення діяльності саме у молодіжному середовищі, дослідниками не розглядалося, тому є необхідність подальшого розгляду цієї проблематики у зазначеному аспекті.

Від ролі та місця молоді в суспільстві, з'ясування проблем і труднощів, які стоять перед нею залежить процес соціального формування молоді, що відбувається адекватно до розвитку суспільних процесів. До вагомих молодіжних проблем відносяться традиційні: пошук сенсу життя, дружба, кохання, створення сім'ї, освіта, вибір життєвого шляху, професійне самовизначення, професійна мобільність тощо. Не менш актуальними для молоді є такі проблеми як: стан власного здоров'я, налагодження спілкування і позитивної взаємодії з дорослими та однолітками, які здебільшого залежать від факторів соціального життя.

Вчені наголошують, що для нинішнього етапу соціального розвитку українського суспільства характерними є існування протиріч між традиційним укладом і сучасними змінами у структурі суспільства (різних його груп, в т.ч. молоді), які полягають у наявності деяких ризиків[4]:

- молодь, як частина суспільства, включена в усі його відносини та зв'язки, водночас, реалізуючи властиві їй специфічні соціальні функції - відтворювальну, інноваційну і трансляційну. Виходячи з цього, соціальний розвиток молоді, як процес спрямованих і незворотних соціальних змін, відповідає основним тенденціям розвитку суспільства, що надає йому закономірний, стійкий та об'єктивний характер, окрім суспільства ризиків;

- у процесі соціального розвитку зміні піддаються не тільки сутнісні характеристики молоді (її духовні та фізичні сили), але й життєві засоби (предметно-матеріальні аспекти умов життя). Це означає, що розвиток молоді відбувається у процесі постійної боротьби сутнісних сил за можливість становлення умов життя, життєвих засобів виробництва;

- українське суспільство має пройти всі етапи модернізації, у тому числі завершальний - "суспільство ризику". Особливістю є те, що виробництво і розподіл багатства у суспільстві ризику інколи поступається місцем виробництву і розподілу ризиків, яким необхідно запобігти або по можливості їх мінімізувати. У свою чергу, ризики характеризуються як систематичне зіткнення з незахищеністю, що викликані самою модернізацією;

- особливість суспільства ризику полягає у тому, що воно виникає не в результаті виробництва і розподілу багатства, а, навпаки, є наслідком тенденцій демодернізації, що викликані помилками проведення реформ. Причому тривала криза і нестабільність проникли в усі сфери життя суспільства і наявні у формі стійкого стану ризику. У результаті, це відбивається на суспільному відтворенні та соціальному розвитку молоді, суб'єктом якого вона є [4].

Науковці В.І. Чупров та Ю.А. Зубок звертають увагу на те, що порушення процесу становлення і соціального розвитку молоді в умовах суспільства ризику безпосередньо виявляється у невизначеності [8]:

- по-перше, можливостей соціального життєвого старту молоді, оскільки чим нижчий статус молодих людей успадкований від батьків, тим більший рівень невизначеності можливостей для вибору свого життєвого шляху;

- по-друге, відтворення життєвих сил самої молоді. Якщо суспільство не створює умов для фізичного розвитку молодої людини, охорони її здоров'я і безпеки життя, то з'являються реальні підстави для постійного ризику: відстати у розвитку від однолітків; придбати хронічні захворювання, втратити здоров'я. Це означає, що підвищується ризик негативного демографічного відтворення;

- по-третє, можливостей для самореалізації молоді, оскільки включення в соціальне життя є процесом нереалізованих амбіцій і нездійснених планів. Причина цього детермінована багатьма соціальними факторами. Так, статусно-рольове самоствердження є соціально-обумовленим, тому має потребу в активній соціальній підтримці; із-за недостатньої соціальної підтримки, посилюється дія соціальних ризиків, що пов'язані з обмеженням стартових можливостей, мобільності; з'являються ризики соціального виключення молоді;

- по-четверте, ціннісно-нормативних засад, оскільки цінності та норми відіграють вирішальну роль при інтеграції до будь-якого суспільства, додають стійкий і незворотний характер соціальним зв'язкам. В особистісному плані вони є своєрідним стрижнем, на якому базується внутрішній світ людини. Водночас, у суспільстві ризику (з його невизначеністю і непередбачуваністю) відбувається суттєва деформація цього механізму, оскільки традиційні суспільні цінності девальвуються і витісняються груповими; руйнується система інституційних норм, нові норми та цінності відкидаються, тому що не можуть бути реалізовані із-за відсутності повної (часткової) згоди з ними. У результаті цього виникають ситуації безнормативності, при яких молодь втрачає почуття опори, зв'язок із суспільством, а посилюється ризик соціальної дезорієнтації, аномії, розриву з соціальними інститутами і суспільством в цілому;

- по-п'яте, ідентичності, оскільки само ідентифікація молоді з різними структурами суспільства надає процесу інтеграції стійкий характер. Відтак, через прагнення до стабілізації та збереження своєї цілісності, суспільство зацікавлене у відтворенні основ ідентичності молоді. Проте, в умовах нестабільності розвитку суспільства відбувається руйнація традиційної ідентичності та виникнення нових ідентичностей, які інколи мають деструктивну спрямованість. Проте, суспільство виявляється неспроможним впливати на спрямованість ідентичності молоді, яка ще більше посилюється у суспільстві ризику. Як наслідок цього, виникають ситуації, за яких ризик кризи ідентичності у молодіжному середовищі стає незворотним [8].

На підставі аналізу даних ("Молодь в умовах становлення незалежності України 1991-2011 роки", щорічних доповідей Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України "Про становище молоді в Україні") і результатів соціологічних досліджень, розглянемо ситуації ризиків, що склалися в українському молодіжному середовищі:

Параметр перший - ризики соціального старту молоді. Як свідчать дослідження, цей період триває, приблизно з 15 до 20 років, коли молода людина вступає в пору соціальної зрілості та виявляється в ситуації вибору подальшого життєвого шляху. Причому, успішність вибору забезпечується рівнем фізичного і духовного розвитку, матеріальними можливостями, необхідними для одержання професії, працевлаштування, соціального просування, створення власної сім'ї. Додамо, що більшість проблем на етапі соціального старту пов'язана з нерівністю стартових позицій, а також з неготовністю багатьох молодих людей самостійно приймати відповідальні рішення, що збільшує ризик помилок [4]. Розглянемо фактори життєвого старту молоді за ступенем залежності від них (табл. 1).

Дані, наведені в таблиці 1, наглядно демонструють рангові місця факторів життєвого старту молоді, які практично залежать від батьків та самої молоді. Проте, на нашу думку, через відсутність цілеспрямованої державної соціальної політики, необхідних гарантій соціального захисту молоді, підсилюються ризики, пов'язані з нерівністю стартових умов та соціальних наслідків, що впливають на все подальше життя молоді. До того ж на перший план виходять соціокультурні підстави життєвого старту молоді, що є закономірним явищем в умовах тотального зубожіння і соціально-економічного розшарування.

Ранжування факторів життєвого старту української молоді за ступенем її залежності від них

Таблиця 1