Благодійні організації як інститут громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Благодійні організації як інститут громадянського суспільства

І.О. Завидняк

У статті визначено проблеми інститутів громадянського суспільства, зокрема благодійних організацій, та роль, яку вони відіграють в українському суспільстві. Виділено поняття інститутів громадянського суспільства, їх зв 'язок і взаємодію з органами виконавчої влади. Визначено сфери діяльності благодійних організацій в Україні.

В статье выделены проблемы институтов гражданского общества, в частности благотворительных организаций, и роль, которую они играют в украинском обществе. Раскрыты понятия институтов гражданского общества, их связь и взаимодействие с органами исполнительной власти. Определены сферы деятельности благотворительных организаций в Украине.

The article indicated the problems of civil society, including charities and the role they play in the Ukrainian society. Highlight the concept of civil society, their relationship and interaction with the executive power. Defined scope of charitable organizations in Ukraine. громадянський суспільство благодійний

Ключові слова: інститут, громадянське суспільство, благодійна організація, громадська організація, неприбуткові організації.

Проаналізувавши проблеми взаємодії держави та громадянського суспільства, можна визначити три основні традиції: ліберально-демократична, соціально-демократична і середня.

Враховуючи те, що протягом останніх років благодійна діяльність в Україні набула розвитку, актуальним є питання взаємодії цих організацій з органами виконавчої влади, визначення сфер їх діяльності. Як інститут громадянського суспільства, благодійні організації (як і увесь неприбутковий сектор у цілому) потребують підтримки з боку держави та чіткого законодавчого регулювання. Оскільки благодійність є важливою складовою громадянського суспільства та вагомим сегментом соціокультурного життя кожної країни, благодійним організаціям нині необхідна підтримка з боку держави та чітке законодавче регулювання [8].

Питання інститутів громадянського суспільства розкрито у працях таких учених: Г. Гроція, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеск'є, І. Канта, Г. Гегеля, А. Токвілля.

Метою цієї статті є визначення понять інститутів громадянського суспільства та основних проблем, з якими стикаються благодійні організації в Україні при досягненні своїх статутних цілей.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити такі завдання:

визначення понять інститутів громадянського суспільства;

дослідження нормативно-правового регулювання благодійних організацій, як інституту громадянського суспільства;

пропонування способів розв'язання проблем, з якими стикаються благодійники при здійсненні своєї статутної діяльності.

Громадські, добровільно створювані організації і союзи традиційно належать до інститутів громадянського суспільства. Теорія держави і права, справедливо пов'язує роль громадських організацій (інститутів) із забезпеченням соціальної безпеки, зокрема тих її параметрів, які безпосередньо пов'язані з визнанням, дотриманням і захистом прав людини [3, с. 338].

В Україні до інститутів громадянського суспільства відносять такі:

благодійні організації - недержавні організації, головною метою діяльності яких є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб (створюються такі організації відповідно до Закону України „Про благодійну діяльність та благодійні організації") [1];

громадські організації - об'єднання громадян, створених ними для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових,національно-культурних, спортивних та інших інтересів (створюють такі організації відповідно до Закону України „Про громадські об'єднання”);

професійні спілки - добровільні неприбуткові громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності, навчання (створюють такі організації відповідно до Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”);

творчі спілки - добровільні об'єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, які мають фіксоване членство (створюють такі організації відповідно до Закону України „Про професійних творчих працівників та творчі спілки”);

організації роботодавців - громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців (власників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважені ними органи чи фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю) на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів (створюються такі організації відповідно до Закону України „Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності”);

релігійні організації - релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з зазначених вище релігійних організацій (утворюються такі організації відповідно до Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації" з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної' структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями));

недержавні засоби масової інформації - будь-які недержавні засоби масової інформації (друковані, аудіовізуальні, телерадіомовні компанії, інформаційні агентства тощо), серед засновників або співзасновників яких відсутній будь-який орган виконавчої влади. Видання таких ЗМІ не повинно здійснюватися на базі або за участю державної власності та відповідного фінансування з Державного бюджету України. Статутом (програмними цілями) редакції таких ЗМІ не повинно передбачатися, зокрема, інформування громадян про діяльність ОВВ, але треба зазначити, що це не стосується комунальних ЗМІ, тобто тих, які створюються та видання яких фінансують органи місцевого самоврядування;

- інші непідприємницькі товариства і установи. Відповідно до ст. 85 Цивільного кодексу України такими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Наприклад, до таких можна віднести споживчі кооперативи, органи самоорганізації населення тощо.

Розкривши поняття інститутів громадянського суспільства можна зазначити, що забезпечення системної взаємодії між органами влади та громадськістю - одне з найважливіших вимог управління в демократичному суспільстві.

Ідея громадянського суспільства примирює інтереси приватного і загального, має довгу історію і походить від робіт мислителів Нового часу. Перші серйозні спроби диференціювати поняття держави та громадянського суспільства зробили Г Гроцій, Т Гоббс, Дж. Локк. Їх ідеї отримали свій розвиток в роботах Ш. Монтеск'є, І. Канта, Г. Гегеля, А. Токвілля.

З плином часу громадянське суспільство все частіше сприймається як лакмусовий папірець, за допомогою якого перевіряються сила і слабкість західних ліберальних демократій, а після падіння комуністичних режимів також і перспектива подальшої демократизації країн Східної та Центральної Європи.

Під „громадянським суспільством” прийнято розуміти сферу спонтанного самовияву індивідів і добровільно сформованих асоціацій та організацій громадян, у тому числі і благодійних організацій, яка захищена від прямого втручання і довільної регламентації діяльності громадян з боку органів державної влади [2, с. 87]. Громадянське суспільство не є ізольованим від державного соціального простору, що протистоїть йому в будь-яких формах. Навпаки, громадянське суспільство і держава з'єднані одне з одним цілим рядом структурних зв'язків, оскільки держава, здійснюючи управлінські функції в суспільному житті, не може не стикатися з громадянськими цінностями й інститутами, тому що останні охоплюють усі суспільні відносини. Питання про взаємодію держави і громадянського суспільства є одним з найважливіших в юридичній науці.

Формування громадянського суспільства відбувається в той час, коли на ранніх стадіях розвитку країни створений розрив між формальними принципами соціальної організації і фактичними суспільними відносинами. Сучасний етап розвитку громадянського суспільства в Україні проходить у досить складній економічній ситуації.

Ідея громадянського суспільства як альтернативи держави набуває в нашій країні в даний час нового звучання і розвитку. Пояснюється це багато в чому недостатнім, короткочасним розвитком інститутів громадянського суспільства - різних громадських об'єднань, референдумів, вільних виборів та інших форм безпосередньої демократії, мітингів, демонстрацій, пікетів та інших вуличних заходів.

Важливе місце серед інститутів громадянського суспільства займають благодійні організації. Благодійні установи відіграють істотну роль у процесі консолідації суспільства та допомоги нужденним. За своєю суттю сучасні українські благодійні організації - це недержавні організації, головною метою діяльності яких є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.

Сфери діяльності благодійних установ надзвичайно різноманітні. Це:

освіта;

охорона здоров'я;

екологія, охорона довкілля та захист тварин;

запобігання природним і техногенним катастрофам і ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;

опіка і піклування, законне представництво та правова допомога;

соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності;

культура та мистецтво, охорона культурної спадщини;

наука і наукові дослідження;

спорт і фізична культура;

права людини і громадянина та основоположні свободи;

розвиток територіальних громад;

розвиток міжнародної співпраці України;

стимулювання економічного зростання і розвитку економіки України та її окремих регіонів і підвищення конкурентоспроможності України;

сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні;

сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану [1].

Українське законодавство допускає створення благодійних організацій у різноманітних формах. Правова форма організації характеризує насамперед специфіку майнових відносин між організацією і її засновниками, кількістю засновників, але до уваги беруться й інші обставини, а саме: конкретні цілі та зміст діяльності.

Наведемо перелік форм благодійних організацій, передбачених Законом України „Про благодійну діяльність та благодійні організації" це - благодійне товариство, благодійний фонд та благодійна установа.

Треба наголосити, що однією з найважливіших умов життєдіяльності благодійних організацій, як інституту громадянського суспільства, є високий рівень соціального, інтелектуального, психологічного розвитку особистості, її внутрішньої свободи і здатності до повної самодіяльності. Це досягається і реалізується внаслідок тривалих процесів формування громадянської, правової та політичної культури.

Отже, головна умова активного життя громадянського суспільства - соціальна свобода, демократичне державне управління, існування суспільної сфери політичної діяльності і політичних дискусій, гласність і висока інформованість громадян.

За останні роки в України з'явилося багато благодійних організацій, фондів, товариств, які відповідають усім характеристикам громадянського суспільства. Можна виділити ключові процеси, які відображаються в діяльності благодійних організацій, як інститут і громадянське суспільстов:

соціальна підтримка нужденних;

пошук шляхів консолідації суспільства, розвиток відносин соціальної солідарності;

підвищення статусу окремої людини, її інтересів, потреб;

пропаганда і зміцнення принципів толерантності.

Більшість благодійних організацій створені для вирішення тих самих завдань, з якими повсякденно мають справу державні та муніципальні органи. Це, як зазначалося вище, турбота про мало забезпечених, хворих, соціально неблагополучних громадян, сприяння вихованню та освіті дітей і підлітків, збереження та розвиток культури, реальний захист прав і свобод, гарантованих Конституцією України.

Існування благодійних організацій насамперед зумовлено тим, що найбільш активні члени суспільства прагнуть зробити свій вклад у вирішення завдань і проблем, не тільки виконуючи прямі обов'язки, покладені державою на всіх громадян, а й роблячи щось „над обов'язків”, добровільно.

Різноманітність форм діяльності благодійних організацій створює сприятливі умови для систематичного діалогу органів влади і населення, зміцнення соціальної стабільності. Збільшується кількість ефективно функціонуючих благодійних установ у сфері соціальних послуг, які заповнюють ніші, що опинилися поза достатньою увагою служб міста та району, тобто активно беруть участь у процесах соціальної допомоги нужденним.

Однією з головних особливостей благодійних організацій є самоорганізація. У практичному аспекті це означає, що організація створюється з ініціативи окремих громадян або групи громадян, а не уряду чи державних органів. Як правило, благодійні організації не є масовими, а їх програмні (статутні) цілі обмежуються кругом конкретних проблем. Благодійні установи мають некомерційний характер, їх бюджет в основному складається з внесків членів організацій, пожертвувань та інших джерел. На відміну від урядових установ, які за службовим обов'язком залучені в цю діяльність, благодійники ведуть свою діяльність на добровільних засадах. Їх основний принцип, який закріплюється в Статуті організації, - це заборона займатися господарською та підприємницькою діяльністю.

Отже, в останньому десятилітті минулого століття практично в усіх країнах був відзначений „вибух”, пов'язаний з появою великої кількості інститутів громадянського суспільства, тобто громадських організацій [4].

Тому не можна не погодиться з думкою тих вчених, які розцінюють громадські організації як видатне явище другої половини XX століття, що відображає посилення демократичних перетворень у світі [5, с. 126-147].

Збільшення кількості громадських організацій наприкінці XX ст., тенденції їх зростання і чисельності зумовлені цілим рядом причин, зокрема:

поява глобальних проблем;

посилення демократичних процесів у сфері внутрішніх і міжнародних відносин;

трансформація в сфері національних інтересів держави: рух від державних інтересів „суверенітету” до загальнолюдських цінностей, таких як права людини та захист навколишнього середовища та недостатні можливості окремих держав і міжнародних урядових організацій для їх вирішення;

зростаюче бажання індивідуумів збільшити контроль над процесами прийняття рішень у питаннях, які зачіпають їхні життєві інтереси (захист навколишнього середовища, економічний і політичний розвиток, права людини та ін.);

розширення можливостей транскордонних зв'язків та діяльності громадськості різних країн, можливостей технологічного прогресу [6].

У цілому створювані в демократичних державах інститути громадянського суспільства мають ряд загальних функцій. Це, зокрема:

вираз запитів громадян;

заохочення свободи вираження думки;

мобілізація громадськості на участь у демократичних процесах;

попередження (на ранніх етапах) про насущні проблеми як національного, так і міжнародного характеру;

засіб захисту від наступу держави і ринку;

виконання ролі „моста” між окремою людиною і владою,найчастіше виражається в поданні та захисті інтересів найбільш уразливих щодо порушення прав.

С. Солдаток у роботі „Правовий статус громадських об'єднань”, відзначаючи такі важливі ознаки громадських організацій, як добровільність і законність, вважає, що індивідуальний характер асоціації є одним з основних характеристик її правового статусу [7, с. 34].

Список використаної літератури

Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України: від 5 липня 2012 року № 5073-VI -ВР // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 25.

Социологическая энциклопедия: в 2 т. / Национальный общественно-научный фонд / Руководитель научного проекта Г. О.Ссмнгнн; В. М. Иванов. - Т 2. - М.: Мысль, 2003.- С. 87.

Общая теория права и государства: учеб. для вузов: рекомендовано Министерством образования РФ / под ред. В. В. Лазарева. - 4-е издание, переработанное и дополненное. - М.: Юристь, 2005.-С. 338.

Lester Sazaton M Tile Rise or Nonprofit Sector // Foreign Affairs. Val. 73, Jft 4. 1994.

Тузмухимсдон Р. Л. Всемирное федералистское движение добивается успеха / Р. Л. Тузмухимсдон // Московский журнал международного права. - М., 1996.- С. 126-147.

Waller В. Wriston.Tecnology and Sovereignly // PomnAlfairs, Vol. 18. Winter 1995, h.72.

Солдаток С. А. Общественные организации в Российской Федерации (политико-правовое и институционное исследование) / С. А. Солдаток // Общественные организации в Российской Федерации. -М., 1994.- С. 34.

Размещено на Allbest.ru