Еволюція фемінізму крізь призму соціологічного теоретизування

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Еволюція фемінізму крізь призму соціологічного теоретизування

А. В. Хуторна

Основну увагу зосереджено на розкритті феміністських ідей, концепцій та рухів у контексті соціологічного теоретизування. Висвітлено погляди західних мислителів щодо соціально- політичного статусу жінки, її ролі та місця в суспільстві, а також розглянуто вплив різних соціологічних теорій на становлення та розвиток ідеології фемінізму.

Ключові слова: фемінізм, андроцентризм, рівноправ'я, соціальний статус жінки, гендерні ролі.

фемінізм соціологічний теоретизування жінка

Постановка проблеми. Однією з визначальних ознак здатності суспільства до оновлення, модернізації, переходу від традиційного устрою до сучасності є становлення жіночої активності в різних сферах діяльності. Сьогодні соціально- культурне рівноправ'я чоловіків і жінок є питанням рівноправ'я людського існування. Відомо, що становище жінки в соціумі відображає дійсну ступінь цивілізованості тієї або іншої соціальної спільноти, а також безпомилково відображає дотримання її членами принципів гуманізму, рівності та демократії. Сучасний фемінізм, піддавши критиці традиційну патріархальну концепцію соціокультурного розвитку людства, запропонував їй альтернативу, в якій жінка є активним і рівноцінним із чоловіками суб'єктом соціального процесу. Головну увагу у фемінізмі зосереджено на виявлені та скасуванні дискримінаційних щодо жінки практик, його основним завданням є звільнення жінок від обмежень, нав'язаних чоловіками, надання їм рівних можливостей у соціумі.

Отже, посилення громадської уваги до важливих питань суспільної модернізації - емансипації індивіда, самоусвідомлення жінкою своєї природи, можливостей та самоцінності буття, а також бурхливі дискусії і неоднозначні оцінки цих процесів роблять актуальним дослідження становлення й розвитку фемінізму як теорії та практики.

Аналіз досліджень і публікацій. Вивченням ролі жінки і її місця в суспільстві займалися багато філософів, мислителів, письменників, різних діячів в усі епохи існування людини.

Уявлення про природність фемінного можна знайти в працях Сократа, Платона, Аристотеля, І. Канта, Ф. Ніцше, Ж.-Ж. Руссо. Здатність жінки бути повноцінною, вільною особою доводили Корнеліус Агріппа та Христина де Пізан, які бачили основний шлях незалежності жінок від чоловіків в здобутті якісної освіти. Ідеї про рівноправ'я статей були висловлені французькими просвітниками Вольтером, Д. Дідро, Ш. Монтеск'є, проте вони заперечували здатність жінок бути суб'єктами історії.

Безпосередньо феміністські ідеї розробляли Симона де Бовуар, Олімпія де Гуж, Роза Люксенбург, Кейт Міллет, Мері Волстонкрафт, Клара Цеткін, в Україні - К. Алчевська, Н. Кобринська, М. Рудницька, С. Русова, поетеси О. Кобилянська, Леся Українка та ін.

Сутність феміністської соціологічної концепції і феміністської епістемології розкривають Дж. Батлер, Л. Ірігарей, К. Клінгер, X. Сіксу, Ю. Крістева, С. Хардінг, Н. Хартсок, Н. Пушкарьова, A. Тьомкіна, С. Шакірова, які розглядають жінку як суб'єкт пізнання. В Україні тендерну проблематику розробляють харковські дослідники І. Жерьобкіна, В. Сукувата, в одеські Л. Смоляр, львовський О. Кісь і низка інших. Велике значення під час вивчення історії фемінізму мають праці російського історика В. Успенської.

Мета дослідження. У рамках цієї статті дослідницький інтерес сфокусовано безпосередньо на розвитку та трансформації феміністських ідей, концепцій і рухів у контексті соціологічного теоретизування.

Викладення основного матеріалу. Прагнення до демократії та незалежності стали глобальними тенденціями сучасного суспільства. Дедалі більше людей в усьому світі визнають цінність свободи, намагаються звільнитися від залежності, утисків, обмежень, а головне - позбутися усіх проявів дискримінації. Ідея подолання такої форми дискримінації як сексизм, а також поліпшення становища жінок у суспільстві було покладено в ідеологію фемінізму.

У сучасній науці універсального визначення для такого багатогранного і внутрішньо суперечливого явища, як фемінізм не існує. Дослідниця І. Крикова зауважує, що в «Енциклопедії фемінізму» Л. Таттла зазначено існування більше ніж 300 визначень поняття «фемінізм» [12]. На сучасному етапі розвитку цивілізації фемінізм в основному визначають як теорію статевого рівноправ'я в суспільстві, а також як суспільний рух, метою якого є подолання дискримінації за ознакою статі (сексизму), досягнення рівності між жінками та чоловіками, передусім за рахунок розширення прав і можливостей жінок в усіх сферах життя. Однак деякі вчені розмежовують поняття «фемінізм» і «жіночий рух». Так, українська дослідниця Людмила Смоляр у своїй монографії зазначає: ««Фемінізм» частіше використовується для визначення ідеології або теорії (хоча іноді фемінізм є синонімом жіночого руху), а «жіночий рух» використовується для визначення організованої діяльності, яка реалізує феміністичні ідеї» [20, с. 12].

Історія фемінізму - історія боротьби жінок за свої права, - будучи частиною соціальної історії людства, до останнього часу залишалася майже невідомою більшості людей. Лише в кінці ХХ - на початку ХХІ ст. на соціальній арені фемінізм стає важливим актором соціальної теорії та суспільно-політичної активності, предметом громадських дискусій і наукових досліджень. Слід зауважити, що до середини XX ст. або й пізніше історія людства фактично була «чоловічою історією» і, як зазначає кандидат історичних наук Т. Орлова, їй був притаманний одвічний «чоловічий шовінізм» [17, с. 33]. У соціальному житті західного суспільства поняття «людина» фактично означало «чоловік»: чоловік як «політична тварина» (Аристотель), «політична істота» (Т. Гоббс), «істота, котра володіє свободою» (Ж.-Ж. Руссо), «раціональна істота» (І. Кант) і т.д. [5, с. 8].

Починаючи з античності, багато мислителів у своїх працях висловлювали думки щодо соціального статусу жінки, її ролі та місця в суспільстві, переймалися проблемою стосунків між статями, намагалися регламентувати гендерні ролі та ін. Однак слід зауважити, що філософи дуже часто мали протилежні й навіть суперечливі позиції відносно цих питань.

Наприклад, Платон, з одного боку, уважав жінку нижчою істотою, а з іншого - висловлював ідею про соціальну та політичну рівність обох статей [3, с. 636]. Те ж саме можна прослідкувати, аналізуючи праці Піфагора, який стверджував, що існують позитивний і негативний принципи. За допомогою першого було створено порядок, світло, чоловік, а другого - хаос, сутінки і жінка [1, с. 154]. Але у той же час у товариство, яке заснував Піфагор, чоловіків і жінок приймали нарівні, власність і спосіб життя був у всіх спільний [13, с. 14]. У зв'язку з цим деякі вчені вважають Платона та Піфагора першими феміністами, але тут можна говорити, імовірніше, про їх амбівалентне ставлення до соціального статусу жінки.

Негативне ставлення до жінки ми можемо бачити в працях Сократа і Демосфена. Так, за словами науковця К. Б. Левченко, щастям Сократ називав три речі - те, що ти людина, а не дика тварина, що ти грек, а не варвар, що ти чоловік, а не жінка [15, с. 34]. А у праці «Введення у тендерні дослідження» І.В. Костикова наводить таке висловлювання відомого афінського оратора Демосфена: «коханок ми тримаємо заради задоволення, наложниць для щоденної турботи про нас, а дружин - щоб вони виношували наших дітей і були вірними охоронцями наших домашніх вогнищ» (тут і там переклад наш - А.Х.) [11, с. 27]. Таким чином, у поглядах мислителів наявна нерівність статей, принизливе позиціювання та другорядність жінки в суспільстві стосовно до чоловіка, визнання тільки її репродуктивних і господарських функцій.

У Аристотеля жінка також була виключена з громадсько-політичного життя і символізувала приватні домашні, сімейні відносини, стабільність, на якій будувався «поліс» [14, с. 79].

Зневажливе ставлення до жінки виказували і філософи середньовіччя. Августин Блаженний називав жінку знівеченим чоловіком і звинувачував її в гріхопадінні людства [9, с. 95], а Ф. Аквінський проголошував, що жінка - «це невдало зліплений чоловік», «випадкова істота» [8, с. 111].

Інший погляд на стосунки статей мали утопісти епохи Відродження Т. Мор і Т. Кампанелла. Як зазначає О. Вегнер у праці «Фемінізм як джерело гендерної політики», Т. Мор у своїй ідеальній державі не ділив заняття на «чоловічі» та «жіночі», а Т. Кампанелла висловив ідею про рівність здібностей статей, однак жорстко розділив гендерні ролі: чоловіки повинні були займатися фізичною роботою, а жінки - народжувати дітей [3, с. 637].

Інтелектуальними передумовами фемінізму стали соціально-філософські погляди діячів епохи Просвітництва - Вольтера, Дідро, Монтеск'є, Гельвеція; ліберальна філософія Ж.-Ж. Руссо, Дж. С. Мілля, у межах якої розвивали основи теорії прав людини; концепції утопічного соціалізму Ш. Фур'є та К. А. Сен- Сімона.

Так, Вольтер викривав несправедливість жіночої долі. Дідро припускав, що принижене існування жінки є наслідком певних громадянських законів та звичаїв. Монтеск'є вважав, що жінка може і повинна брати участь у суспільному житті. Гельвецій доводив, що громадянська «неосвіченість» жінки зумовлена недоліками виховання або взагалі його відсутністю [1, с. 155-156].

Французький просвітитель і демократ Ж.-Ж. Руссо, з одного боку, ототожнював жінку з природою, яку він називав дійсною цінністю, однак з іншого - вважав жінку істотою все-таки нижчою за чоловіка та говорив, що вона не спроможна бути незалежною, що нею постійно треба керувати [15, с. 36]. Вчений називав споконвічними обов'язками жінки догоджати чоловікам, бути їм корисними, заслужити їх повагу і кохання та робити їх життя приємним і щасливим. Руссо визнавав важливість освіченості жінки, але підкреслював, що вона має бути спрямована виключно на чоловіка та його потреби [16, с. 126].

Видатний англійський учений XIX ст. Дж. Ст. Мілль наголошував, що «звеличення або приниження жінок можна розглядати як найкращий тест і найточнішу міру цивілізованості народу чи епохи... моральне відродження людства насправді розпочнеться лише тоді, коли найфундаментальніші соціальні відносини регулюватимуться законом однакової справедливості і коли людські істини навчаться культивувати найміцнішу солідарність рівноправних освічених громадян» [18, с. 13].

Філософська думка про рівноправність жінок і чоловіків подана в працях соціалістів-утопістів А. Сен-Сімона та Ш. Фур'є. Так, Анрі де Сен-Сімон стверджував, що і чоловік, і жінка - це повноцінні соціальні індивіди, а Ш. Фур'є у своїй праці «Теорія чотирьох рухів» розширення прав жінок визначав як головний принцип соціального прогресу [2, с. 29].

У XIX ст. тендерні ролі чоловіка та жінки розглядали в соціологічних теоріях позитивізму, які ґрунтувалися на біологічному детермінізмі. Такі переконання були характерні для засновників соціології, зокрема, позитивістської концепції Огюста Конта, який уважав, що нерівноправне становище жінок в суспільстві пов'язане з природною слабкістю їх організму. Подібного погляду дотримувався і Герберт Спенсер, який зауважував, що жінка через свої природні особливості не здатна до громадського життя.

Відомий французький соціолог Еміль Дюркгейм, натхненник теорії структурного функціоналізму, у праці «Про розподіл громадської праці» обґрунтував розподіл обов'язків між статями необхідністю успішного функціонування сім'ї і назвав це явище «подружньою солідарністю» [6, с. 56]. Учений виходив не з біологічних особливостей жінки та чоловіка, а з потреби «стабільності соціальної системи» і пов'язував зміну становище статей із розвитком цивілізації. Тобто, на думку Дюркгейма, у результаті соціального розвитку «одна з статей оволоділа емоційними функціями, а інша - інтелектуальними». В основу такої дисоціації функцій було покладено «доповнюючі один одного відмінності» між чоловіком та жінкою [6, с. 61].

Важливе значення для майбутнього розвитку феміністичних ідей мали концепції класиків соціології Макса Вебера і Георга Зіммеля та фундаментальні праці теоретиків історичного матеріалізму Карла Маркса і Фрідріха Енгельса.

М. Вебер, хоча і наголошував, що соціологія має бути ціннісно-нейтральною, одночасно зауважував, що соціальну поведінку не можна вимірювати об'єктивними методами. Він увів поняття «розуміння», тобто можливість бачити світ таким, яким бачать його конкретні люди [4, с. 235].

К. Маркс та Ф. Енгельс уважали, що ліквідувати статеву нерівність можливо лише знищивши класове гноблення. Наприклад, у праці «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (1884) Ф. Енгельс пов'язував підпорядкування жінки чоловікові з формуванням приватної власності, класового суспільства і зміною характеру розподілу праці в сім'ї, а перехід від матріархату до патріархату називав «великою історичною поразкою жіночої статі» [22, с. 354]. Ці ідеї покладено в основу одного з головних напрямків фемінізму ХХ ст. - марксистсько- соціалістичного, представники якого зосереджувалися на аналізі економічних причин низького соціального статусу жінок та розглядали їх дискримінацію як результат класової системи.

Колосальний вплив на осмислення стосунків між статями в соціологічній думці ХХ ст. мав «статево-рольовий» підхід Т. Парсонса, який виявився парадигмальним і став загальною платформою наукових і повсякденних обговорень чоловічого та жіночого.

Т Парсонс (як і Е. Дюркгейм) у спільній монографії з Р. Бейлсом доводив, що для стабільного функціонування суспільства потрібна диференціація чоловічих і жіночих соціальних функцій. Ця диференціація повинна засновуватись на сімейному шлюбі: чоловік має виконувати інструментальні ролі, а жінка - експресивні. Експресивна роль полягає у вираженні й формуванні емоцій, почуттів, підтримці психологічного балансу сім'ї, турботі, створенні в оселі атмосфери комфорту та затишку, налагодженні комунікації з найближчим оточенням (родичами, сусідами). Дана роль є основою для хатньої господарки та належить до сфери відповідальності жінки. Інструментальна роль чоловіка - це роль добувача і захисника; вона полягає в регуляції стосунків між сім'єю та іншими соціальними системами, тобто забезпечує зовнішню інтеракцію [7, с. 172]. Для пояснення того, чому жіночі й чоловічі функції в сім'ї та суспільстві різні, Т. Парсонс застосовував введену психоаналізом і засновану на особливостях соціалізації в сім'ї концепцію Едіпова трикутника. На думку австралійського соціолога Р. Коннелл, незважаючи на те, що в Т. Парсонса «жіноча» і «чоловіча» ролі були різними за змістом, все одно їх визнавали рівнозначними й однаково важливими [10, с. 262]. Однак, говорячи про статево-рольовий підхід, хотілося би зауважити, що в ньому не враховано найважливішого виміру - владу, а також виключено можливість виконувати представниками кожної статі і ті, і інші функції.

У кінці 70-х рр. XX ст. бурхливо розвивається феміністськасоціологія, у якій, на відміну від концепцій класичної соціології з її (у більшості випадків) есенціалістськими принципами, статус статі перестає бути аскриптивним, а гендерні стосунки розглядають як соціально організовані стосунки влади і нерівності.

Феміністська соціологія для аналізу тендерних відносин активно залучає соціологічні теорії мікрорівня: символічний інтеракціонізм, драматургічний аналіз, теорію соціального конструювання реальності, феноменологію, етнометодологію.

Символічний інтеракціонізм розглядає суспільство як певну суму взаємодій індивідів і груп. Засновник цього напряму Джордж Мід відзначає, що люди неоднаково інтерпретують ритуали соціальної взаємодії. У деяких випадках ця інтерпретація може залежати від статі індивіда. Так, в одному з досліджень було встановлено, що жінки не завжди сприймають вуличних перехожих як «звичайний ритуал», тому що часто побоюються фізичної чи сексуальної загрози або насильства з їх боку.

У драматургічому аналізі Ірвіна Гофмана щоденну взаємодію людей порівнють із театральною виставою, у якій кожний індивід докладає спеціальних зусиль для того, щоб репрезентувати себе в найбільш зручному образі відповідно до певних інтересів або власного уявлення про себе. Такі зусилля Гофман називає презентацією себе, яка відбувається за допомогою мови, реплік, міміки, жестів, одягу, предметного середовища. Відповідно до цієї теорії, жінки часто «грають» у присутності інших, оскільки їх становище є залежним щодо владних відносин. Науковець уводить поняття «гендерного дисплея», який є основним механізмом створення гендеру (doing gender) на рівні міжособистісної взаємодії. Засоби, які застосовують у суспільстві для вираження приналежності до певної статі, учений називає формальними конвенціональними актами. Проте в працях Гофмана можна побачити й есенціалістські тези. Статеві відмінності, розглядувані ним на рівні соціальної взаємодії, сприймаються як вираження природної статевої суті індивідів. «Гендерна гра», здійснювана в соціальних взаємодіях, стає «природним» проявом суті (біологічної статі) акторів, що організована соціально. Статеві відмінності наділяють соціальним сенсом відповідно до принципів інституціональної рефлективності, яку, у свою чергу, трактують як наявність гендерних стереотипів в усіх інститутахсуспільства [7, с. 173].

У теорії соціального конструювання, авторами якої є Пітер Бергер і Томас Лукман, реальність створена в процесі сприйняття людьми ситуації і залежить від того, наскільки ця ситуація важлива для певного суб'єкта. У феміністському дискурсі теорія соціального конструювання реальності набула популярності в другій половині 80-х рр. ХХ ст. Одним із ранніх феміністських досліджень у галузі соціології сім'ї було дослідження Джессі Бернард «Майбутнє шлюбу» із застосуванням цього підходу. Провівши безліч інтерв'ю, вчена довела, що існує не один, а два різновида шлюбу - чоловічий і жіночий, оскільки кожен із подружжя сприймає своє сімейне життя неоднаково і відчуває себе в ньому по-різному.

Етнометодологія Гарольда Гарфінкеля - це вивчення загальноприйнятих значень і припущень, які люди застосовують для того, щоб орієнтуватися в повсякденних ситуаціях. Вивчення спілкування людей відбувається за допомогою спостереження й аналізу їх розмов. На застосуванні цього методу побудовано працю «Створення гендеру» К. Уест і Д. Зіммерман, які стверджують, що для удосконалення несправедливих гендерних відносин у суспільстві недостатньо перетворень лише на інституціональному рівні, потрібні зміни ще і в щоденній взаємодії людей [4, с. 235-236].

Важливе значення для розвитку феміністичних ідей мав психоаналіз, застосовуваний як теоретичний підхід у 70-ті рр. ХХ ст., який згодом став з'єднувальною ланкою у процесі переходу до нових постмодерністських ідеологій фемінізму 80-х - 90-х рр. ХХ ст. [21, с. 45]. До цього часу апеляцію до несвідомого, характерна для психоаналізу, вважали у фемінізмі інструментом затвердження

жіночої підлеглості. Формування феміністського психоаналітичного мислення поставило в центр дослідження не особливу роль батька і не едипіальність (як це було у засновника психоаналізу З. Фрейда), а доедипіальний період, коли дитина особливим чином пов'язана саме з матір'ю. З погляду феміністок-психоаналітиків уявний страх перед матір'ю, закладений у дитинстві, визначає мотивацію поведінки дорослих індивідів. Саме через це прибічників психоаналітичного фемінізму часто звинувачують в есенціалізмі (обґрунтуванні тези про вічне сутнісне домінування жіночого над чоловічим), фокусуванні на внутрішніх психічних механізмах, недооцінці значення зовнішніх, у тому числі соціальних, чинників, що впливають на процес відтворення чоловічого домінування. Однак, незважаючи не це, психоаналітичний фемінізм для соціальної теорії залишається досить важливим і полягає в привертанні уваги до соціальної природи не лише батьківства, але і материнства, постановці проблем виховання (особливо - жінками жінок).

В останній чверті XX ст. зароджується постмодерністський фемінізм, який набув особливого розвитку у Франції. Цей вид фемінізму іноді називають постфемінізмом (post-feminism), через те, що він ставить проблему обмеженості знання, яке подане в соціальній теорії виключно чоловіками, їх системою цінностей, чоловічим поглядом на світ («андроцентриська картина світу»), чоловічими засобами вираження знання. Заперечуючи колишню раціональність, постмодерністський фемінізм, на думку Н. Пушкарьової, пропонує враховувати особливості суб'єкта пізнання певної статі, його ціннісні орієнтації, а методологія такого фемінізму спрямована проти позитивістської тези про «об'єктивний факт» та підкреслює вплив світогляду вченого як представника певної статі на результати дослідження [19, с.221].

Підводячи підсумки, потрібно зазначити, що фемінізм і як теорія, і як практика, маючи майже двовікову історію, все ще продовжує розвиватися і трансформуватися. Зародившись ще у XVIII ст., на сьогодні фемінізм так і не набув чіткого загальноприйнятого визначення. У ХХ ст. фемінізм із практики соціально- політичного руху за рівноправ'я жінок переріс в явище загальнокультурного масштабу з розгорнутою філософською концепцією. У кінці минулого століття феміністки виступали за перегляд стосунків, які склалися за століття між статями з огладу на радикальні зміни в умовах життя людей, що сталися під впливом таких чинників, як глобалізація, поширення освіти, підвищення жіночої і чоловічої самосвідомості, зміцнення юридичної і фінансової незалежності жінок.

У сучасній картині світу жіночий чинник є вагомим і вимагає переосмислення основ цивілізації. Тому в третьому тисячолітті постають принципово нові проблеми визначення місця жінки в сучасному суспільстві, без вирішення яких неможливий подальший прогрес людства.

Бібліографічні посилання

Айвазова С.Г К истории феминизма [Текст] / С.Г Айвазова // Обществ. науки и современность.1992. - №6. - С. 153-168.

Айвазова С.Г.. Гендерные аспекты политической социологии [Текст] / С.Г Айвазова, О.А. Хасбулатова. - М. : Рос. полит. энцикл. (РОССПЭН), 2004. - 2006 с.

Венгер О.М. Фемінізм як джерело тендерної політики [Текст] / О.М. Венгер // Держава і право, 2006. - № 4(34). - С. 635-643.

Гурко Т.А. Развитие феминистской перспективы в социологии [Текст] // Теория и методология гендерных исследований : курс лекций. / Т.А. Гурко ; под общей ред. О.А. Ворониной. - М. : МФФ, 2001. - С. 233-240.

Дичковська Г.О. Фемінізм, маскулізм, патерналізм: узгодження понятійно-термінологічних смислів та світоглідних пріорітетів [Текст] / Г.О. Дичковська, О.Б. Радченко // Гілея : зб. наук. праць.2009. - № 21.

Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод в социологии / Э. Дюркгейм [Текст].М. : Наука, 1991. - С. 56-65.

Здравомыслова Е. Социальное конструирование гендера как феминистская теория [Текст] / Е.

Здравомыслова, А. Темкина // Социальное конструирование гендера // Социологический журнал. - Харьков : ХЦГИ. - №3-4. - С. 171-182.

Івченко Ю. Історичний аналіз ролі жінки в суспільстві [Текст] / Ю. Івченко // Право України.

2007. - №9. - С. 110-113.

Козлова О.Н. Гендерные роли в репродукции социальной жизни [Текст] / О.Н. Козлова // Соц.- гуманит. знания. - 2004. - №3. - С. 91-111.

Коннелл Р Современные подходы [Текст] / Р Коннелл // Хрестоматия феминистских текстов. Переводы / под ред. Е.А. Здравомысловой, А.А. Темкиной. - СПб., 2000. - С. 262.

Костикова И.В. Введение в гендерные исследования [Текст] / И.В. Костикова // Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. - М. : Аспект Пресс, 2005. - 252 с.

Крыкова И.В. Феминизм: происхождение понятия и его трактования в современной науке [Текст] / И.В. Крыкова // Аналитика культурологи. - Тамбов, 2008. - № 2(11).

Кулачек О. Роль жінки в державному управлінні: старі образи, нові обрії [Текст] : монографія / О.Кулачек. - К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. - 301с.

Кулачек О. Українська жінка на початку третього тисячоліття: від соціальних рухів до політики [Текст] / О. Кулачек // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: матеріали науково-практичної конференції / за заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К., 2001. - С. 78-81.

Левченко К.Б. Гендерна політика в Україні: визначення, формування, управління [Текст] : монографія / К.Б. Левченко. - Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 344 с.

Мілет К. Сексуальна політика [Текст] / Кейт Мілет ; [пер. з англ. У Потятиник, П. Таращука].К. : Освіта, 1998. - 619 с.

Орлова Т. Історія жіноцтва - важливий напрям нової соціальної історії [Текст] / Т. Орлова // Вісн. Київ.о нац. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка. Секція «Історія». - 2007. - №89/90. - С. 33-37.

Погорєлова А. Як позбутися гендерної асиметрії [Текст] / А. Погорєлова // Віче. - 2004. - №6(147). - С. 13-16.

Размещено на Allbest.ru