Інтерес до політики у молоді з потенціалом політичного лідерства

INTEREST IN POLITICS AMONG YOUNG PEOPLE WITH THE POTENTIAL FOR POLITICAL LEADERSHIP

The paper presents the analysis of the socio-political interests of Ukrainian youth with the potential for political leadership.

Keywords: potential for political leadership, motivation of political leadership, motivation and value orientations, political aspirations, political interests.Постановка проблеми. Демократизація української держави та її інтеграція у європейський простір загострюють запит потребу у новій генерації молодих лідерів, здатних відповісти на складні запити сьогодення. Ускладнення розвитку українського суспільства в умовах докорінної трансформації передбачає активне залучення молоді - найбільш мобільної та адаптивної до змін частини суспільства - до участі у державотворчих процесах. У політичній сфері молодь здатна здійснити значну підтримку новообраного політичного курсу, сприйняти європейські демократичні цінності з урахуванням власних національно унікальних традицій,

Відтак, утвердження української державності вимагає нових підходів до процесів формування політичної зрілості молоді, оскільки сьогодні її політична соціалізація протікає в умовах соціально-політичної нестабільності. Протиріччя та конфлікти перехідного стану українського суспільства, поширення нових політичних цінностей створюють реальну загрозу світогляду молодої людини. Якщо трансформація суспільства проявляється на соціальному рівні як зміна соціально-політичних норм, то на індивідуальному - як зміна політичних інтересів та ціннісних орієнтацій. Дослідження соціально-політичних інтересів сучасної молоді, яка може вплинути на подальше майбутнє країни, дає знання, які мають і наукове, і практичне значення. Насамперед важливо дослідити специфіку політичних інтересів молоді, яка має певний потенціал до політичного лідерства. Цілком можливо, що саме вона буде визначати вектор політичного майбутнього нашої країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Аналіз праць з проблем політичної соціалізації молодого покоління показує, що активність політичної поведінки та суспільно-політичні інтереси молоді є предметом сучасних психологічних досліджень[1; 3; 4; 6; 7; 8]. Так, А. Лисневська розкриває детермінанти політичної активності сучасної молоді [3]. Г. Циганенко визначає чинники схильності молоді до участі у політичних організаціях [8]. І. Білоконь досліджує соціально -політичні настановлення молоді [1]. О. Петру- нько аналізує проблеми відчуження сучасної молоді від активної політичної діяльності [4]. політичний соціалізація молодь

Дж. Гешвендер та Л. Зурхер зазначають, що вибір саме політичної діяльності і мрія про політичне лідерство починають домінувати у тому випадку, коли є наявним специфічний соціально- психологічний стан, який характеризують як стан невідповідності експектакцій особистості тому соціальному стану, який є наявним реально. Відповідно до їх моделі, люди беруть участь у суспільно-політичних рухах тоді, коли розрив між бажаним і дійсним сягає максимально допустимого значення.

Отже, незважаючи на значну кількість сучасних психологічних робіт щодо політичної соціалізації молоді, слід зазначити, що в них майже не йдеться про особливості прагнення молодого покоління реалізувати себе у сфері політичного лідерства.

Виникнення інтересу до політики та прагнення політичного лідерства закономірно пов'язано переважно з юнацьким віком. Юнацький вік може стати вирішальним у формуванні політичної свідомості та подальшої активності суб'єкта, бо політична соціалізація на цьому етапі характеризується високим рівнем інтенсивності. Мотивація стати лідером (політичним лідером зокрема] осмислюється й уперше серйозно формується саме у цей віковий період, і часто виступає як характерна риса становлення особистості на цьому віковому етапі. У цей віковий період мотивація політичного лідерства виявляє себе радше як мрія про лідерство, ніж як безпосередня реалізація лідерської діяльності. Незважаючи на це, цей період є дуже важливим для формування як самого політичного лідерства, так і його мотивації. Людина подумки "приміряє" до себе роль політичного лідера. Хоча реальне втілення лідерської ролі можливе лише при здійсненні волонтерської діяльності при політичній партії або громадській організації (чимало політичних партій організовують "Школу молодого лідера"], можливості виявлення і реалізації свого лідерського потенціалу у політичній діяльності для юної людини є досить обмеженими. Проте сама мотивація політичного лідерства не тільки присутня, а може бути помірно вираженою.

Саме тому в умовах політично-напруженого сьогодення вкрай важливо спрямувати дослідження на з'ясування специфіки політичних прагнень та інтересів молоді, яка має потенціал до політичного лідерства. Політичний інтерес - це вибіркове ставлення до суспільно-політичних процесів і подій, реальна причина політичної активності, заснована на світоглядних принципах, переконаннях й установках. Це те внутрішньо усвідомлене джерело політичної поведінки, яке спонукає суб'єкти політики до постановки певної політичної мети і здійснення конкретних політичних дій по їх досягненню.

Мета статті: представити результати емпіричного дослідження специфіки інтересу до політики молоді з потенціалом політичного лідерства.

Виклад основного матеріалу дослідження.

У досліджені взяли участь студенти 3-4 курсів Інституту психології та соціального забезпечення Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського.

Логіка експериментального дослідження вимагала аналізу експериментальних даних у два етапи.

На першому етапі було проаналізовано результати за "Мультифакторним опитувальни- ком лідерства" (B. Bass, B. Avolio) [2]. Згідно отриманих даних, 48 % досліджуваних виявили високий рівень схильності до лідерства. Інші 52 % студентів можна віднести до тих, хто на середньому рівні виявляє лідерський потенціал (46 %) або не має такого потенціалу взагалі (6 %).

На другому етапі розглянуто результати, отримані за анкетою "Політичні інтереси молоді". Анкета містить сім шкал.

Перша шкала спрямована на визначення загального ступеня інтересу сучасної молоді до політики. За результатами обробки даних по цій шкалі, було сформовано дві групи студентів для подальшого експерименту. До I групи увійшли ті студенти, які за тестом "Мультифакторний опитувальник лідерства" мають високий лідерський потенціал та одночасно за першою шкалою анкети "Політичні інтереси молоді" виявляють надзвичайний інтерес до політики. Загалом таких студентів виявилося 29 % серед усіх досліджуваних. Таку групу студентів ми відносимо до "потенційних політичних лідерів", - оскільки у них наявний лідерський потенціал та зафіксовано надзвичайну зацікавленість політичним життям і чутливість до політичних проблем. Водночас до II групи були включені всі інші студенти: ті, які не мають високого лідерського потенціалу, або ті, що не виявляють інтересу до політики (71 % досліджених студентів].

Здійснимо порівняльний аналіз отриманих експериментальних даних між цими двома вибірками. Так, на запитання "Чи має молодь цікавитися політикою?", переважна більшість студентів в обох групах дала однакову кількість позитивних відповідей: 89% у I групі та 82 % - у II-й. Тоді як на запитання відносно власного інтересу до політики, з'ясувалося, що студенти з потенційним політичним лідерством виявляють значно більшу зацікавленість цією сферою порівняно зі студентами без такого потенціалу, згідно критерію Фішера (ф = 2,28, р < 0,01].

Аналіз інтересу студентів до окремих політичних процесів засвідчив, що студенти I групи виявили високу зацікавленість різноманітними політичними процесами ("вибори президента", "процес прийняття законів", "вибори мера міста", "вибори парламенту", "конфлікти між політичними лідерами"]. У другій групі високий рівень інтересу до тих самих процесів зафіксовано лише за показником "вибори президента", хоча і він на статистично значущому рівні нижчий за аналогічний показник у I групі (ф = 2,022, р < 0,05). Однаково невисоку зацікавленість виявлено в обох групах до процесу "партійні протистояння".

Другий блок анкети містив запитання щодо усвідомлення молоддю необхідності брати участь у політиці. На запитання стосовно того, чи має молодь брати активну участь у політичному та суспільному житті країни 55 % студентів I групи та 41 % студентів II групи відповіли, що "так". Усі інші студенти обох груп також вважають, що молодь має брати активну участь, але це твердження вони формулюють уже не так упевнено: "скоріше так, аніж ні".

Цікавим виявився погляд молоді на засоби, якими громадяни можуть впливати на зміни у політичному житті країни. Найбільшу статистично значущу розбіжність у позиціях студентів I та II груп виявлено за показником "участь у народних повстаннях" (у I групі - 44 % студентів, у II групі - лише 5 %, (ф = 2,6, р < 0,01). Це свідчить про те, що молодь з потенціалом до політичного лідерства налаштована на героїчну боротьбу, радикальну поведінку заради змін у суспільно- політичному житті країни. Тоді як у студентів II групи прагнення до такої загостреної політичної поведінки майже не виявляється.

Також суттєві відмінності між групами встановлено за показником "участь у діяльності політичних партій та суспільних рухів як засіб впливу на зміни у політичному житті країни" (78 % студентів I групи та лише 45 % - у II групі, ф = 1,719, р < 0,05) - отже, переважна більшість молоді з потенціалом до політичного лідерства вбачає у політичних партіях та рухах той інструмент, який може змінити країну. Тоді як у II групі майже вдвічі менше студентів дотримуються такої думки.

Слід зауважити, що майже однаково молодь обох груп оцінила такі засоби впливу звичайних громадян на політичне життя країни як "підтримка громадянами талановитого політика" (56% у I групі та 55 % у II групі) та "участь у демонстраціях та мітингах (33% у I групі та 32 % у II групі).

Ранжування оцінки впливовості різноманітних засобів на політику у межах двох груп студентів засвідчило таке. У групі студентів з політичним лідерським потенціалом домінує такий засіб, як "участь у діяльності політичних партій та громадянських рухів" (78 %), тоді як у групі студентів без такого потенціалу домінує засіб - "підтримка громадянами талановитого політика". Отже, можна констатувати, що молодь з першої групи виявляє активнішу позицію щодо можливості безпосереднього впливу громадян на політичне життя країни, порівняно з пасивним - опосередкованим - вибором студентів другої групи.

Третій блок анкети спрямовано на з'ясування особливостей реальної участі досліджуваних студентів у політиці. Аналіз відповідей засвідчив, що жоден студент з двох вибірок не є членом політичної партії. Також спільним у двох вибірках є те, що лише незначна частка - 11 % студентів I групи та 18 % студентів II групи - зазначили, що беруть активну участь у політиці.

Це дає підстави констатувати, що молодь виявляє політичну активність, не входячи до політичних партій та рухів. Отже, така активність є ситуативною та стихійною.

Разом з тим, між студентами I та II груп встановлено і відмінності: 56 % досліджуваних з потенціалом до політичного лідерства відповіли, що хоча на даний час не беруть участь у політичному житті країни, проте прагнуть цього. Тоді як серед студентів без лідерського потенціалу таких осіб лише 9 %. Можемо констатувати, що мотивація участі у політичному житті країни у студентів I групи на статистично значущому рівні перевищує таку мотивацію у II групі (ф = 2,7, р < 0,01).

З'ясування специфіки участі молоді у політиці показало, що незалежно від наявності потенціалу лідерства, молодь активно слідкує за інформацією про політичні події (2,8 б. у I групі та 2,4 б. - у II групі, при мах 3,0 б.); обговорює ці події з близькими (2,7 б. та 2,4 б.); бере участь у виборах (2,8 б. та 2,6 б.). Спільною тенденцією у двох вибірках є й однакова невключеність молоді до політичних партій та громадських організацій.

Суттєве розходження встановлено за ступенем участі молоді з I та II груп у політичних мітингах та демонстраціях (середній бал - 1,3 б. та 0,2 б. при мах 3,0 б.) (ф = 3,68, р < 0,01). Отже, студенти з потенціалом до політичного лідерства хоча виявляють і невисоку, проте все ж таки значно більшу політичну активність порівняно з тими, хто не має потенціалу до політичного лідерства.

Дослідження особливостей поінформованості молоді про політичні події показало, що обидві вибірки студентів достатньо обізнані про політичні партії України. Але мало хто з них поінформований про молодіжні політичні організації в Україні. Так, серед студентів-лідерів лише чверть опитаних відзначили, що знають та активно слідкують за діяльністю таких організацій, тоді як серед студентів II групи так само відповіли лише 5 % студентів.

Слід зазначити, що у досліджуваної молоді не зафіксовано образу ідеального та авторитетного політика ні серед закордонних, ні серед радянських, ні серед українських політиків минулого та сучасності: уявлення студентів про відомі історичні постаті виявилися недиференційованими та неструктурованими. Лише окремі студенти з обох вибірок змогли назвати прізвища політиків, які викликають у них повагу, та є взірцем, проте обґрунтувати свою відповідь досліджувані не змогли.

Наступний блок запитань був спрямований на визначення ставлення молоді до пропозиції стати членом молодіжної політичної організації. Відповіді у цьому блоці серед студентів двох досліджуваних вибірок носили статистично значущі відмінності (р < 0,05). Так, серед молоді з наявним потенціалом до політичного лідерства 33 % студентів відзначили, що з радістю б погодилися на таку пропозицію, а ще 22 % студентів відповіли, що готові вступити до молодіжної політичної організації вже у найближчий час. Тоді як серед студентів без потенціалу до політичного лідерства таких відповідей на обидва запитання було лише по 5 %. Отже, можна констатувати, що переважна більшість молоді з потенціалом до політичного лідерства виявляє свідоме прагнення до систематичного залучення до політичної діяльності.

Останній блок анкети стосувався з'ясування ступеня прагнення молоді стати політичним лідером. Аналіз отриманих емпіричних даних показав, що свідоме інтенсивне прагнення посісти лідерську позицію виявляють як раз ті студенти, які не мають до цього потенціалу: у I групі - 0 %, у II групі - 17 % (ф = 1,912, р < 0,05). Парадоксальність наведених даних можна пояснити у межах суб'єктно-вчинкової парадигми В.О. Татенка: справжній лідер не виявляє свідомої цілеспрямованої інтенсивної мотивації до лідерства [7, с. 6]. Згідно думки вченого, мотивація до лідерства у лідера присутня, але помірно виявлена. Такі самі дані - помірний ступінь прагнення до політичного лідерства - встановлено й у нашому дослідженні: 33 % студентів I групи на запитання "Чи хотіли б Ви стати політичним лідером?" обрали відповідь "скоріше так, оскільки у мене наявні деякі важливі для лідера якості". Водночас серед студентів II групи таких відповідей лише 5 % (ф = 2,025, р<0,05). Можливо таке "обережне" прагнення студентів I групи стати політичним лідером пов'язано у студентів з усвідомленням відповідальності цього соціального статусу. Також стримане прагнення студентів з наявним потенціалом до політичного лідерства стати політичними лідерами можна пояснити "парадоксом самопросування": дійсно компетентні особистості характеризуються зниженою потребою заявляти про свою компетентність [5].

Висновки. Узагальнюючи аналіз дослідження специфіки політичних інтересів потенційних політичних лідерів, можна констатувати наступне. Такі молоді люди виявляють персональну особистісну зацікавленість політикою. Однаково інтенсивно цікавляться широким спектром політичних процесів. Налаштовані на героїчну боротьбу, радикальні вчинки заради змін у суспільно- політичному житті країни. Виявляють активнішу позицію (порівняно зі студентами без лідерського потенціалу або тими, хто не цікавиться політикою) щодо можливості безпосереднього впливу громадян на політичне життя країни. У більшості студентів з потенціалом до політичного лідерства зафіксовано мотивацію до активної участі у політичному житті країни. Людина приступає до реалізації свого життєвого задуму, вона повна сил й енергії, бажання здійснити свої цілі і досягти ідеалу.

У досліджуваних студентів не зафіксовано образу ідеального та авторитетного політика минулого чи сучасності. Уявлення молодих потенційних політичних лідерів про видатні зарубіжні та вітчизняні політичні постаті виявилися не- диференційованими та слабко обґрунтованими.

Молодь з потенціалом політичного лідерства не належить до політичних партій та громадських рухів. Лише незначна частка з неї виявляє реальну політичну активність, яка є ситуативною та стихійною. Власне політична активність потенційного політичного лідера на цьому етапі є здебільшого нерегулярною. Вона пов'язана, як правило, з організацією і проведенням окремих політичних акцій тими чи іншими політичними силами, до яких залучають молодь. У більшості студентів з потенціалом до політичного лідерства зафіксовано мотивацію до участі у політичному житті країни. Вони виявляють свідоме прагнення до систематичного залучення до політичної діяльності: погодилися б на пропозицію стати членом молодіжної політичної організації. Однак, лише чверть з них поінформовані про існуючі в Україні молодіжні політичні організації.

Також встановлено, що студенти з потенціалом політичного лідерства характеризуються лише помірним ступенем прагнення до політичного лідерства. Тоді як інтенсивно прагнуть політичного лідерства ті студенти, які до нього потенціалу не мають.

Перспективи подальших досліджень вбачаються у необхідності поглиблення вивчення специфіки мотиваційної сфери молоді з потенціалом до політичного лідерства в умовах соціально-політичної трансформації українського суспільства. Також необхідно спрямувати дослідження на розробку цілеспрямованої системи роботи щодо активізації прояву лідерського потенціалу сучасної молоді у сфері політики.

Список використаних джерел

1. Білоконь І. Політичні події кінця 2004 року і соціально-політичні настановлення молоді / І. Білоконь / / Соціальна психологія. - 2005. - № 4 (12). - C. 21--31.

2. Бендас Т.В. Психология лидерства: Учебное пособие / Т.В. Бендас. - СПб. : Питер, 2009. - 448 с.

3. Лісневська А.О. Психологічні чинники політичної активності молоді: автореф. дис... . канд. психол. наук: 19.00.11 / Лісневська А.О. ; Ін-т соц. та політ. психології АПН України. - К., 2010. - 20 с.

4. Петрунько О.В. Мотиви відчуження сучасної молоді від активної політичної діяльності / О.В. Петрунь- ко // Педагогіка і психологія. - 2006. - № 1. - С. 98--101.

5. Сидоренко Е.В. Тренинг влияния и противостояния влиянию / Е.В. Сидоренко. - СПб. : Речь, 2004. - 256 с.

6. Соціальні уявлення молоді: особливості та шляхи формування: монографія / ред. : І. В. Жадан; Ін-т соц. та політ. психології АПН України. - К. : Пед. думка, 2007. - 218 c.

7. Татенко В.О. Лідер ХХІ / LIDER ХХІ. Соціально психологічні студії / В.О. Татенко. - К. : Видав. дім "Корпорація", 2004. - 198 с.

8. Циганенко Г. Чинники схильності молоді до участі в політичних організаціях / Г. Циганенко // Соц. психологія. - 2007. - № 3. - С. 47--57.

Spysok vykorystanyh dzherel