Формування інноваційних механізмів державної освітньої політики впровадження новітніх освітніх стандартів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Формування інноваційних механізмів державної освітньої політики впровадження новітніх освітніх стандартів

В. Садковий

Висвітлено результати досліджень процесів реформування вищої освіти в напрямку впровадження європейських освітніх стандартів Болонської системи. Зазначено про удосконалення та модернізацію навчального процесу в українських вищих навчальних закладах, а також заходи, які проводяться у ВНЗ щодо покращення якості вищої освіти. Розглянуто державні нормативні документи, які регулюють впровадження Болонського процесу.

Ключові слова: вища освіта, реформа освіти, стандарти вищої освіти, Болонський процес, вищі навчальні заклади.

В умовах світової інтеграції і посилення взаємодії країн, підвищення мобільності населення і загострення конкуренції, прискорення соціально-культурних змін важливим є створення системи гарантій громадянам якості освіти та фахової підготовки як способу вдосконалення, самореалізації людини. Це передбачає встановлення державного та громадського контролю за навчальними закладами, визначення сукупності норм і критеріїв, правил і процедур, які забезпечують дотримання певних стандартів якості навчальних послуг. Необхідність підвищення якості освіти, фахової підготовки людських ресурсів, що актуально з погляду не лише розвитку окремої людини як найвищої цінності, а й досягнення конкурентоспроможності кожної нації загалом, актуалізує в багатьох країнах проблему освітньої стандартизації.

Водночас глибокі й стрімкі суспільні перетворення, реформування адміністративної системи, вищої освіти в Україні в руслі глобалізації й європеїзації призвели до утвердження в країні підготовки фахівців із цивільного захисту. Надшвидке за історичними мірками становлення цієї професійної сфери та детермінованої нею галузей фахової підготовки потребують адекватних заходів щодо забезпечення гарантій якості нововведень, їх відповідності національним інтересам та міжнародним нормам. Адже курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію проголошено одним із пріоритетів державної політики.

Проблему державного реформування вищої освіти в напрямку впровадження європейських освітніх стандартів Болонської системи розглядають фахівці з державного управління, тому ця проблематика має вагому історіографічну базу. Під час написання статті були використані праці сучасних дослідників [1 - 6], які аналізували вплив на навчальний процес впровадження Болонської системи освіти, у вищих навчальних закладах України, з аналізом окремих її пріоритетних напрямків.

Метою статті є аналіз формування іноваційних механізмів державної освітньої політики впровадження новітніх освітніх стандартів

Модернізація і розвиток освіти повинні набути випереджальних безперервних ознак, гнучко реагувати на всі процеси, що відбуваються в Україні та світі. Підвищення якісного рівня освіти має бути спрямовано на забезпечення економічного зростання держави та вирішення соціальних проблем суспільства, подальше навчання і розвиток особистості. Якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого демократичного розвитку суспільства [7].

Тому, ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Цілеспрямоване набуття молоддю знань, умінь і навичок, їх трансформація в компетентності сприяє особистісному культурному розвитку, розвитку технологій, здатності швидко реагувати на запити часу. Європейські країни на сьогодні розпочали ґрунтовну дискусію навколо того, як озброїти людину необхідними вміннями та знаннями для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається. Саме тому важливим є усвідомлення поняття компетентності в суспільстві, що базується на знаннях.

Стратегічними завданнями реформування вищої освіти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на таких засадах:

по-перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховувати громадянина держави Україна, гармонійно розвинену особистість, для якої потреба у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;

по-друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас, необхідно враховувати за цього не менш важливі чинники - соціальні, політичні, а також духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти, пов'язані насамперед із розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень;

по третє, розвиток вищої освіти доцільно розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, а саме європейських. Зокрема, впорядкувати законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Вищій школі необхідно орієнтуватись не лише на ринкові спеціальності, але й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв'язки з замовниками фахівця [8].

Ще у 2001 р. вступив у дію “Комплекс нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти”. Цим документом регламентуються нові вимоги до освіти і професійної підготовки фахівців у вищому навчальному закладі, що обумовлені ідеями і принципами ступеневої освіти в Україні. У числі засад і факторів, що обумовили виникнення концепції ступеневої освіти названі:

демократизація суспільства, формування нових соціально-економічних структур, їхня орієнтація на ринкові відносини, жорстка професійна конкуренція;

необхідність розрізнення двох процесів, що є основою діяльності вищого навчального закладу - освіти і професійної підготовки. Відповідно до ступеневої освіти підготовка фахівців (4 ступеня) орієнтована на мобільність і мінливість соціальної і виробничої діяльності, адаптація до яких виступає як одна з ознак рівня освіти;

забезпечення випускникам можливості здійснювати професійну кар'єру за одночасного дотримання ними принципів соціальної справедливості, відповідальності, загальнолюдських цінностей і моралі;

диференціація вимог до характеру і змісту освіти, а також професійної підготовки фахівців із вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

введення механізму об'єктивного педагогічного контролю з визначення результатів діяльності системи вищої освіти і навчальних досягнень тих, хто навчається. До цього належить технологія стандартизованого тестування.

Стає усе більш очевидним, що необхідна розробка довготермінової програми структурної адаптації національної освітньої політики до нових міжнародних умов. У цьому контексті реформування вищої освіти України бажано проводити із врахуванням вимог Міжнародної стандартної класифікації занять (ISCO-88 (МСКЗ)), Міжнародної стандартної класифікації освіти (ISCED-97 (МСКО)), Міжнародного стандарту якості серії ISO 9000 та вимог, критеріїв та стандартів, які узгодили країни-учасниці Болонського процесу [9].

Європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні Європейського простору вищої освіти. Основні цілі Болонського процесу зводяться до такого:

побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян із можливістю їх працевлаштування;

посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і загалом Європейської систем вищої освіти;

досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи загалом;

підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та Європейських культурних цінностей;

змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.

Стояти осторонь від цього процесу Україна не може. Освітянське суспільство

України зацікавлене діяти зі всіх напрямків Болонського процесу.

Модернізація системи механізмів державного управління освітою насамперед передбачає впровадження інституту вимірювання та оцінювання результатів діяльності освітньої галузі, створюючи національну систему моніторингу якості освіти, визначення ефективності управлінських рішень та їх впливу на якість освіти в Україні. Реалізація цих гарантій базується на використанні системи стандартів вищої освіти як нормативної бази функціонування вищої освіти, що встановлює загальні принципи педагогічної діяльності, яка має на меті досягнення оптимального ступеня упорядкування діяльності у сфері вищої освіти [10].

Стандарти вищої освіти є основою нормативної бази функціонування системи вищої освіти і спрямовані на досягнення оптимального ступеня упорядкування діяльності у сфері вищої освіти. Вони визначають:

зміст вищої освіти як зумовлену цілями та потребами суспільства систему знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва;

зміст навчання, тобто структуру, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації;

засоби діагностики якості вищої освіти - стандартизовані методики для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей;

нормативні терміни навчання - терміни навчання за денною (очною) формою, необхідні для засвоєння особами нормативної та вибіркової частин змісту навчання [11].

Основою побудови стандартів вищої юридичної освіти є такі принципи:

цілеспрямованість - послідовна реалізація вимог законодавчих актів України за всіма компонентами нормативного і навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців-юристів потрібного освітньо-кваліфікаційного рівня;

прогностичність, тобто передбачення здатності засвоєння змісту юридичного навчання особою, яка навчається, а також формування такого змісту юридичної освіти, що забезпечує здатність особи вирішувати перспективні завдання юридичної діяльності;

діагностичність - забезпечення можливості вимірювання рівня відповідності освітньої та професійної підготовки вимогам, що визначаються в освітньо-професійних програмах, освітньо-кваліфікаційних характеристиках.

Стандарти вищої освіти базуються на Конституції України, Законах України “Про освіту” та “Про вищу освіту”, інших нормативно-правових актах, що регулюють відносини в системі вищої освіти та водночас:

встановлюють вимоги до змісту, обсягу, рівня освітньої та фахової підготовки;

застосовуються з метою забезпечення якості вищої освіти і суспільних потреб у фахівцях;

слугують основою для розроблення, впровадження, удосконалення нормативної і навчально-методичної бази, що визначає підготовку фахівців із вищою освітою [12].

Стандарти вищої освіти є складовою системи вищої освіти, а їх структуру утворюють:

державний стандарт вищої освіти;

галузеві стандарти вищої освіти;

стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.

Призначення стандартів вищої освіти в системі вищої освіти визначається тим, що вони є основою оцінки якості:

вищої освіти та професійної підготовки осіб незалежно від форм здобуття освіти (денна, вечірня, заочна, дистанційна, екстернат);

освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів (університет; академія, інститут, консерваторія, коледж, технікум, училище або національний вищий навчальний заклад), рівнів акредитації та форм власності. Тому необхідність перегляду реалізованих механізмів в управлінні освітою та забеспечення її належної якості, через роботу національних освітянських стандартів обумовлена зміною соціальної ролі системи освіти й кризою її результативності.

На сьогодні поглибленість досліджень за кожним із вказаних напрямків повинна бути всебічним підходом до вирішення проблемного питання - якісної підготовки фахівців цивільного захисту до діяльності в екстремальних умовах, згідно з встановленими вимогами до своїх фахівців, та проведення реформування огранів державної служби з надзвичайних ситуацій України. Оскільки ефективна діяльність фахівців з надзвичайних ситуацій в екстремальних умовах можлива лише за умови повноцінної підготовленості до цього, а дії в таких ситуаціях для них мають бути звичною нормою, то професійна підготовка до діяльності в екстремальних умовах має враховувати сучасні світові тенденції, принципи розвитку всієї системи освіти і професійної підготовки у світі та нашій державі, її теоретико-методологічні й методичні аспекти, зміст і складність завдань, фізичне й психічне навантаження, а також специфічне призначення підрозділів з надзвичайних ситуацій. А з огляду на необхідність розробки національної стандартної класифікації освіти, створення професійних стандартів на основі компетентнішого підходу, це питання набуває ще більшої актуалізації. Доцільно зазначити, що в цьому напрямку урядом вже здійснено низку принципових кроків. Так, із метою введення європейських стандартів та принципів забезпечення якості освіти, а також із урахуванням вимог ринку праці до компетентностей фахівців і забезпечення гармонізації норм законодавства у сфері освіти та соціально-трудових відносин, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову, якою затверджено Національні рамки кваліфікацій - системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів [13]. Так, нею визначаються десять рівнів (від 0 до 9), кожному з яких відповідають ті чи інші знання, уміння, комунікація, а також здатність до автономності і відповідальності.

Також необхідно зазначити, що кваліфікація розуміється як офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважений компетентний орган встановлює, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) за заданими стандартами. Адже на сьогодні вже майже немає опонентів щодо ступеневості вищої освіти. Вона підвищує мобільність і вертикальну, і горизонтальну. В Україні розглянуті тенденції і особливості розвитку істотно ускладнюються ще й тим, що вони відбуваються на тлі процесів глибокої трансформації не тільки суспільно-політичного устрою та соціально-економічного укладу, а й суспільної психології, системи життєвих цінностей і орієнтирів, морально-етичної парадигми.

На сьогодні в Україні реалізується програма навчання протягом усього життя людини. В останні роки в Україні у цьому плані зроблено чимало. Це розширення доступу за рахунок збільшення прийому, рання профорієнтація, забезпечення більшої об'єктивності вступних випробувань. Головні сподівання щодо поліпшення ситуації з об'єктивністю процесів вступу в Україні покладаються на незалежне (зовнішнє) тестування. Підвищення об'єктивності оцінювання знань через зовнішнє тестування полягає у застосуванні рейтингової системи.

Висновки

Таким чином, на основі наведених фактів, визначено, що одним із проблемних питань подальшого державного реформування вищої освіти є адекватне і динамічне реагування системи вищої освіти на виклик ринку праці. Таке цілісне вирішення проблеми забезпечить комплексний підхід до створення позитивного іміджу вищого навчального закладу; підтримки мотивації молоді до професійного самовизначення, що базується на виборі професії з урахуванням здібностей; виховання активної життєвої позиції, професійної адаптованості, готовності до неперервної професійної вищої освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно долучатися до системи нових економічних відносин у підприємницькій діяльності; та формуванні соціальної, комунальної, інформаційної, наукової, технічної та технологічної компетенції випускників на професійному рівні. Тому сучасні стратегії України спрямовані на подальший розвиток національної системи освіти, адаптацію її до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське та світове освітнє співтовариство.

Література

Вища освіта України - європейський вимір: стан, проблеми, перспективи // Вища школа [Текст]. -- 2008. -- N° 7. -- С. 78--125.

Єрохін С. Державне регулювання та ринкова саморегуляція в економічній моделі вищої освіти / С. Єрохін // Актуальні проблеми економіки [Текст]. -- 2004. -- № 4. -- С. 23--29.

Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент у системі освіти [Текст] : навч. посіб. / Г. А. Дмитренко. -- К. : МАУП, 1999. -- 126 с.

Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні [Текст] / В. С. Журавський. -- К. : Вид. дім “Ін Юре”, 2003. -- 416 с.

Кравцов В. О. Національна безпека України: проблеми і шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів [Текст] / В. О. Кравцов, І. Ф. Бінько ; Рада нац. безпеки і оборони України. Нац. Ін-т стратегічних досліджень. -- К. : [б. в.], 1998. -- 54 с. освітній реформування болонський інноваційний

Мещанінов О. П. Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні [Текст] : монографія / О. П. Мещанінов. -- Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. -- 460 с.

Єрохін С. Державне регулювання та ринкова саморегуляція... -- С. 23--29.

Кравцов В. О. Національна безпека України.. -- С. 125.

Вища освіта України - європейський вимір... -- С. 78--125.

Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення... -- С. 67.

Кравцов В. О. Національна безпека України... -- С. 11.

Размещено на Allbest.ru