Главная Коллекция "Otherreferats" Социология и обществознание Молодіжні організації в системі інститутів громадянського суспільства України

Молодіжні організації в системі інститутів громадянського суспільства України

Місце та роль молодіжних організацій у системі інститутів громадянського суспільства. Основні форми їх взаємовідносин. Існуючий інструментарій, що може бути використаний для забезпечення участі молоді у формуванні та реалізації державної політики.

Рубрика Социология и обществознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 04.02.2019
Размер файла 67,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Н. Заболотна

МОЛОДІЖНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА УКРАЇНИ

Визначено місце та роль молодіжних організацій у системі інститутів громадянського суспільства. Проаналізовано основні форми їх взаємовідносин та окреслено існуючий інструментарій, що може бути використаний для забезпечення участі молоді у формуванні та реалізації державної політики в Україні.

Ключові слова: молодіжні організації, інститути громадянського суспільства, форми взаємодії, вертикальна/горизонтальна взаємодія, громадські ради, інструментарій громадських рад.

громадянський суспільство молодіжна організація

The article defines the place and role of youth organizations in the system of civil society institutions. The basic forms of their relationship are analysed, and the existing tools that can be used for ensuring the youth participation in the state policy formation and implementation in Ukraine are outlined.

Key words: youth organizations, civil society institutions, forms of interaction, vertical / horizontal interaction, social councils, social council tools.

За останні роки серед науковців, політиків, державних службовців та громадських діячів спостерігається все більше визнання того, що молодь у змозі внести істотний вклад і ефективно брати участь у розробці політики, зокрема рішень, які впливають на її життя. Організації, які працюють із молоддю, вказують на здатність молодих людей вносити такі унікальні ідеї, погляди, що не можуть продукуватись дорослими політиками та чиновниками внаслідок їх схильності до більш консервативних, усталених, навіть шаблонних підходів [1].

Дієвою формою участі молоді в активному суспільному житті, модернізаційних процесах є її діяльність в організаціях громадянського суспільства. Однак, за даними моніторингу громадської думки, який проводить Інститут соціології НАН України, у квітні 2012 р. лише 28% серед молодих людей віком 18 - 35 років сказали, що для них особисто є важливою участь у діяльності політичних партій і громадських організацій, тоді як 3 8% опитаних відповіли, що для них ця участь є неважливою, за цього для 15% вона є “зовсім не важливою” [2]. Чисельність молоді, яка є членами молодіжних громадських організацій в Україні, все ще залишається досить низькою: від 3,2% до 5,0% молодих людей віком від 18 до 35 років упродовж усіх років незалежності України заявляло, що вони є членами молодіжних організацій [3].

Така ситуація спричиняє актуальність дослідження можливих шляхів удосконалення діяльності молодіжних організацій у частині репрезентації ними інтересів молоді у державній політиці, зокрема за рахунок їх взаємодії та співпраці з іншими інститутами громадянського суспільства.

Теоретико-методологічною основою дослідження ґенези молодіжних громадських організацій в Україні є праці вітчизняних дослідників, насамперед М. Головатого, В. Головенька, Т Голубоцької, О. Голубоцького, О. Корнієвського, Л. Кормича, В. Кулика, Д. Шелеста, В. Якушика та інших.

Взаємовідносинам громадських об'єднань із органами влади присвячені праці ряду зарубіжних і вітчизняних учених, зокрема Г Еспінг-Андерсена, Ш. Арнстейна, О. Бєлокурова, М. Ільїна, О. Сунгурова, І. Кресіної, А. Леухіної, О. Руденко. Вагомим внеском у дослідження процесу інституціоналізації молодіжних громадських організацій є наукова праця О. Бень.

Роль молодіжних організацій в Україні як чинника державотворення, формування та розвитку державної політики, державної молодіжної політики досліджували О. Кулініч, Н. Метьолкіна, В. Орлов, В. Панасюк, К. Плоский, Р Сторожук.

Окреме місце серед досліджень і публікацій, в яких здійснюється аналіз становища та розвитку молоді, молодіжних громадських організацій, молодіжної державної політики посідають соціологічні дослідження, аналітичні звіти Українського інституту соціальних досліджень, Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України та Щорічні доповіді Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні, підготовлені Державним інститутом сімейної та молодіжної політики.

Водночас недостатньо уваги сучасних науковців приділено питанню взаємодії молодіжних громадських організацій з іншими інститутами громадянського суспільства, зокрема аналізу впливу інститутів громадянського суспільства на формування та реалізацію державної політики в Україні в контексті забезпечення участі молоді у цьому процесі.

Мета статті полягає у дослідженні місця і ролі молодіжних громадських організацій у системі інститутів громадянського суспільства та визначенні додаткових засобів впливу, що можуть бути використані ними у представництві інтересів молоді як суб'єкта формування й реалізації державної політики в Україні.

Поняття “інститут громадянського суспільства”, яке тривалий час не мало однозначного підходу у філософському та політологічному трактуванні, унормовано у чинному законодавстві України затвердженням Постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 05.11.2008 р. Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади. Відповідно до абзацу другого пункту 2 цього порядку, до інститутів громадянського суспільства віднесено: громадські організації, професійні та творчі спілки, організації роботодавців, благодійні і релігійні організації, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації та інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства [4].

Отже, базуючись на категоріальному аналізі дефініції “інститут громадянського суспільства”, молодіжні громадські організації можна розглядати з декількох позицій: як самостійний інститут громадянського суспільства, як складову інституту громадських організацій та як елемент громадянського суспільства. Схематично їх місце у системі інститутів громадянського суспільства зображено на рис. 1.

Рис. 1. МГО у системі інститутів громадянського суспільства

Таке бачення місця молодіжної громадської організації у системі інститутів громадянського суспільства ми висловлюємо, виходячи з аналізу їхніх основних функцій, що характерні одразу цим трьом поняттям:

- захист прав і свобод певної соціальної групи;

- задоволення легітимних інтересів щодо участі в управлінні державними справами, зокрема у формуванні та реалізації державної політики в Україні.

Отже, ефективність здійснення молодіжними громадськими організаціями репрезентативної функції щодо потреб та інтересів молоді, її участі у формуванні та реалізації державної політики залежить не тільки від їхньої співпраці з органами державної влади (вертикальна взаємодія). Одним з визначальних факторів у цьому напрямку є також налагодження організованих, конструктивних, постійних чи тимчасових взаємозв'язків з рештою інститутів громадянського суспільства в рамках діючих інституційних норм (горизонтальна взаємодія).

На необхідності утворення громадськими об'єднаннями консолідованого громадського руху, “який складатиметься з окремих не підпорядкованих одна одній, але взаємодіючих організацій, які спрямовували б енергію громадян на творчу діяльність і тим самим знижували б соціальну напругу в суспільстві”, наголошують вітчизняні науковці В. Брудний, А. Крупник, О. Орловський [5].

Існуючі зв'язки та взаємодії в середині інститутів громадянського суспільства можна стисло представити у трьох базових формах: співпраця, ігнорування та конфронтація. Більш детально та наочно розглянемо ці форми на прикладах.

Отже, співпраця між молодіжними та “дорослими” організаціями може бути партнерською - за умови рівного розподілу прав та обов'язків, або ж патронатною, коли одні учасники, маючи більше ресурсів, вказують іншим за їх згодою на необхідні дії. Найсвіжішім прикладом першої є взаємодія студентських, молодіжних громадських організацій з іншими організаціями, об'єднаннями, неформальними громадськими рухами та політичними партіями під час масових протестних акцій в Україні кінця 2013 р. - початку 2014 р., координаційним центром яких стало новостворене Всеукраїнське об'єднання “Майдан”. Так, до складу його ради було включено, зокрема, чотирьох представників студентських страйкових комітетів, а до президії - президента Української асоціації студентського самоврядування.

Яскравим прикладом патронатної співпраці є діяльність молодіжних організацій - “дочірніх” філій політичних партій, наприклад ВМГО “Батьківшина Молода”, ВМГО “Молоді регіони” тощо.

Інститути громадянського суспільства часто ігнорують - не помічають, не заважають, але й не допомагають у вирішенні проблем, що висуваються молодіжними громадськими організаціями, які перші можуть вважати не важливими, не першочерговими внаслідок їхньої вузької вікової обмеженості. Наприклад, питання ефективності функціонування студентського самоврядування підіймаються переважно молодіжними та студентськими організаціями. “Дорослі” організації часто згадують про такі суто молодіжні проблеми у період виборчих кампаній для збільшення електоральної підтримки з боку молоді та, прийшовши до влади, забувають про свої обіцянки.

Конфронтацію в середині інститутів громадянського суспільства можна спостерігати у випадках, коли інтереси одних зачіпають інтереси інших. Наприклад, ініціювання молодіжними організаціями вирішення проблеми безробітної молоді за рахунок введення обов'язкових квот для молодих спеціалістів на підприємствах може зіштовхнутись із серйозним опором організації роботодавців та спілки підприємств. Втім, і одні, і інші є суб'єктами державної політики у сфері зайнятості. Саме їх своєчасне й рівноправне залучення органами державної влади до процесу обговорення можливих варіантів вирішення цієї проблеми забезпечать зниження конфронтації прийняттям спільно виробленого рішення.

Тим не менше, не зважаючи на можливі протистояння між інститутами громадянського суспільства, для більшості з них характерне об'єднання зусиль та пошук форм взаємодії для забезпечення впливу на органи влади у важливих для них питаннях.

У 2010 р. з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України № 996 “Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” в Україні створено новий діалоговий майданчик на громадському просторі - громадські ради. Відповідно до Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затвердженого цією постановою, громадська рада є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів із громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики [6].

Тут вперше зійшлися різні інститути громадянського суспільства: від “традиційних” громадських організацій (зокрема правозахисних, екологічних, молодіжних, сервісних, аналітичних центрів) до бізнесових асоціацій, релігійних організацій, профспілок та навіть недержавних пенсійних фондів і почали процес вироблення спільних позицій.

Однак, як стверджують українські дослідники М. Лациба, А. Красносільська,

О. Хмара “перший досвід формування громадських рад за демократичними процедурами показав, що самі інститути громадянського суспільства виявилися неготовими до належної самоорганізації та кооперації”. Громадським радам ще належить стати дієвим інструментом комунікації між інститутами громадянського суспільства та органами виконавчої влади [7].

Виконання поставлених перед громадськими радами завдань: створення умов для реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, сприяння врахуванню органом виконавчої влади громадської думки під час формування та реалізації державної політики, забезпечується набором певних інструментів (табл. 1).

Однак наявний потенціал громадських рад в частині представлення інтересів молоді в процесі розробки та ухвалення політико-управлінських рішень вкрай незадовільно використовується молодіжними громадськими організаціями. Їх інертність як у процесі формування громадських рад, так і в організації їх роботи підтверджується аналізом кадрового та галузевого складу інститутів громадянського суспільства - членів громадських рад, у загальнонаціональному звіті із моніторингу формування громадських рад при центральних та місцевих органах виконавчої влади. Хоч дослідники не фокусували свою увагу саме на молодіжних організаціях, наявні дані про типи інститутів громадянського суспільства за сферами діяльності, що представлені у громадських радах на рівні обласних державних адміністрацій, дозволяють нам вирахувати узагальнений показник представництва у них молодіжних організацій - 5,5%. Додатковим підтвердженням низького рівня представництва молодіжних лідерів у громадських радах є те, що цей показник майже в 2,5 раза менший, у порівнянні із часткою молодіжних громадських організацій серед загалу зареєстрованих громадських організацій в Україні, що становить 11,8% [8].

Таблиця 1

Інструментарій громадських рад

№

з/п

Назва та поняття інструменту

Можлива форма реалізації

1

2

3

1

Звернення: в усній чи письмовій формі адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань [9]

Пропозиція (зауваження) - висловлення порад, рекомендації щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також щодо врегулювання суспільних відносин та вдосконалення правової основи різних сфер діяльності держави і суспільства

Заява (клопотання) - прохання про сприяння реалізації законних прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, депутатів України усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності

Скарга - вимога про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб

2

Інформування громадськості: поширення інформації про діяльність органів влади і місцевого самоврядування, з одного боку, з іншого - забезпечення вільного доступу до інформації щодо діяльності громадських рад як однієї з найважливіших передумов забезпечення прозорості та підзвітності їх діяльності [10]

Запит на інформацію - прохання до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (на відміну від звернення - прохання вчинити дію щодо викладеного питання)

Оприлюднення інформації - інформування в обов'язковому порядку громадськість про свою діяльність, прийняті рішення та їх виконання на офіційному веб-сайті органу та в інший прийнятний спосіб: у друкованих виданнях, мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом

3

Консультації з громадськістю: отримання зворотного потоку інформації - від громади до влади щодо вивчення ставлення населення до тих чи інших урядових ініціатив, рішень, їх змісту чи доцільності прийняття тощо задля врахування прав та інтересів усіх зацікавлених сторін під час прийняття остаточного рішення [11]

Публічне (безпосереднє) громадське обговорення - передбачає організацію і проведення таких заходів:

- конференцій;

- форумів;

- громадських слухань;

- засідань за круглим столом;

- зборів та зустрічей із громадськістю;

- теле-, радіодебатів, інтернет-конференцій;

- електронних консультацій

1

2

3

3

Вивчення громадської думки (опосередковане) здійснюється шляхом:

- проведення соціологічних досліджень та спостережень (опитування, анкетування, контент- аналіз інформаційних матеріалів, фокус-групи тощо);

- створення телефонних “гарячих ліній”, проведення моніторингу коментарів, відгуків, інтерв'ю, інших матеріалів у друкованих та електронних засобах масової інформації для визначення позиції різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін;

- опрацювання та узагальнення висловлених у зверненнях громадян пропозицій та зауважень із питання, що потребує вивчення громадської думки

4

Громадський контроль:

передбачає аналіз діяльності органів влади та результатів реалізації програм, заходів, утілення того чи того нормативно-правового акта, рішення органу влади у порівнянні із запланованими цілями з подальшим розробленням рекомендацій для прийняття рішень [12, 13]

Моніторинг - це процес, який включає регулярний (систематичний) збір і фіксацію даних для відстеження ключових елементів реалізації нормативно-правових актів, діяльності органів влади з метою коригування напрямку діяльності, забезпечення ефективного використання ресурсів, досягнення запланованих завдань, мінімізації негативних наслідків, визначення можливостей та необхідності прийняття тих чи інших рішень тощо

Громадська експертиза: оцінка діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо вирішення суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі

Громадська антикорупційна експертиза: експертиза нормативних правових актів та їх проектів на предмет наявності в них положень, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, з метою запобігання виникненню передумов для вчинення таких правопорушень і розроблення рекомендацій стосовно їх усунення. Проводиться інституціями громадянського

суспільства та громадськими радами самостійно та в ініціативному порядку як за рахунок власних коштів, так і залученого недержавного фінансування

5

Ро зпорядчі доку менти:

документи, які регулюють і координують діяльність, дозволяють відповідному органу забезпечувати реалізацію поставлених перед ним завдань

Рішення ради - правовий акт, що приймається громадською радою з метою вирішення найбільш важливих питань її діяльності та є обов'язковим для розгляду органом виконавчої влади, при цьому відомості про врахування цим органом пропозицій або причини їх відхилення не пізніше ніж у десятиденний строк в обов'язковому порядку повинні доводитися до відома членів громадської ради

Із метою з'ясування причин такої ситуації ми провели інтерв'ю з головами Вінницьких обласних молодіжних організацій, які активно працюють у сфері молодіжної політики та мають гарний авторитет серед молоді Вінниччини, проте не належать до складу громадської ради при обласній державній адміністрації. Вони аргументували свою позицію з огляду на власне бачення дієвості цього органу та доцільності їхньої участі у його роботі. Узагальнивши отримані відповіді, можемо виділити такі основні причини (аргументи) низької участі молодіжних громадських організацій у громадських радах:

1) наявність негативного (безрезультативного) досвіду роботи у попередніх консультативно-дорадчих органах;

2) громадські ради використовуються її членами для реалізації власних політичних та кар'єрних амбіцій;

3) прагнення отримання членства у громадській раді пов'язане з бажанням отримати доступ до бюджетного фінансування;

4) участь у роботі громадської ради вчить правилам побудови бюрократичних відносин з органами влади;

5) вплив дієвих громадських організацій не залежить від їх участі у громадській раді і, навпаки, результативність роботи громадської ради залежить від досвідченості та активності її членів.

Отже, проаналізувавши становище молодіжних громадських організацій у системі інститутів громадянського суспільства, можна зробити висновок, що на сьогодні вони посідають у ній чільне місце, але ще не відіграють провідну роль. До позитивних моментів їхньої співпраці з іншими організаціями можна зарахувати існуючі приклади конструктивної взаємодії у вирішенні суспільних проблем, можливість мобілізації та перерозподілу ресурсів, а також наявність інституційно-організаційного механізму у формі громадських рад для забезпечення спільної участі в управлінні державними справами. Серед недоліків такого партнерства можемо назвати: пасивність як самої молоді, так і організаційних форм їхньої участі, неорганізованість, нестача інформованості, досвіду та наявний страх перед владою у лідерів молодіжних організацій, відношення до молодіжних організацій з боку інших інститутів громадянського суспільства як до дітей, з якими можна будувати відносини лише в односторонньому порядку у форматі наставництва.

Тому подальшого покращення потребують зв'язки молодіжних громадських організацій в середині інститутів громадянського суспільства з поширенням досвіду використання в Україні найбільш ефективних механізмів міжсекторного партнерства, які вже виправдали себе на практиці, зокрема впровадження ресурсних механізмів стимулювання участі громадських суб'єктів у вирішенні соціальних проблем тощо.

Література

1. Foster L. K. Preparing Youth to Participate In State Policy Making [Text] / by Lisa K. Foster. -- Sacramento, CA : California State Library ; California Research Bureau, [2007].--61 p.

2. Головенько В. А. Настрої молоді щодо здійснення модернізаційних перетворень в сучасній Україні / В. А. Головенько // Український соціум [Текст]. -- 2013. -- № 2(45). -- С. 189--206.

3. Участь молоді в суспільному житті: досвід, можливості, бар'єри [Текст] : щоріч. доп. Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2011 р.) / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ; Державна служба молоді та спорту України. -- К. : [б. в.], 2012. -- 222 с.

4. Федоренко В. Л. Інститути громадянського суспільства та інститут громадських організацій в Україні: теоретико-методологічні та нормопроектні аспекти [Електронний ресурс] / В. Л. Федоренко, Я. О. Кагляк / Міністерство юстиції України. -- Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/20126.

5. Моніторинг діяльності органів місцевого самоврядування щодо створення умов для розвитку громадських організацій та органів самоорганізації населення [Текст] : аналіт. звіт за підсумками виконання проекту “Вплив місцевої влади на розвиток третього сектору” / В. І. Брудний, А. С. Крупник, О. С. Орловський. -- Одеса : ХОББІТ ПЛЮС, 2008. -- 152 с.

6. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010 р. / Верховна Рада України. -- Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/996-2010-a

7. Громадські ради в цифрах: заіальнонац. звіт із моніторингу формув. громад. рад при центр. та місц. органах виконав. влади [Текст] / М. В. Лациба, О. С. Хмара, А. О. Красносільська [та ін.] ; Укр. незалеж. центр політ, дослідж. -- К. : Агентство “Україна”, 2011. -- 124 с.

8. Молодь в умовах Незалежної України (1991 - 2011 роки) : щоріч. доп. Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні / [редкол. : О. В. Бєлишев (голова) та ін.] ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України ; Державна інститут розвитку сімейної та молодіжної політики. -- К. : [б. в.], 2011. -- 224 с.

9. Про звернення громадян [Електронний ресурс] : Закон України. -- Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр.

10. Про доступ до публічної інформації [Електронний ресурс] : Закон України. -- Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.

11. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики...

12. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України № 976 від 05.11.2008 р. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/976-2008-a

13. Про засади запобігання і протидії корупції [Електронний ресурс] : Закон України. -- Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3206-17/page2.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены