Моніторинг міграції українських громадян до Російської Федерації в контексті державного регулювання демографічних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 314.745.4

Моніторинг міграції українських громадян до Російської Федерації в контексті державного регулювання демографічних процесів

Олександр Овдін

Національна академія державного управління при Президентові України

Розглядаються питання визначення кількості українських громадян- мігрантів у Російській Федерації. Аналізуються основні результати переписів населення, поточного обліку та демографічних досліджень. Визначаються розбіжності між даними Державної служби статистики України та Федеральної служби статистики Російської Федерації.

Ключові слова: державне управління, Державна служба статистики України, Федеральна міграційна служба Російської Федерації, громадяни України, міграція, моніторинг, перепис населення, поточна оцінка міграції.

Рассматриваются вопросы определения количества украинских граждан- мигрантов в Российской Федерации. Анализируются основные резуньтаты переписей населения, текущего учета и демографических исследований. Определяются расхождения между данными Государственной службы статистики Украины и Федеральной службы статистики Российской Федерации.

The problems of the definition of the Ukrainian citizens quantity in the Russian Federation are considered. The main results of the EU population censuses, population estimate and demographic researchers are analyzed. The divergences in data of State Statistics Service of Ukraine and Russian Federal State Statistics Service are conducted.

На початку XXI ст. у глобалізованому світі посилюються міграційні рухи. Мільйони людей шукають кращої долі в інших державах, більш привабливих для життя та роботи. Інколи вони остаточно поривають зв'язки із Батьківщиною, переїжджаючи в іншу країну на постійне місце перебування (далі - ПМП).

Проте поширюється також і явище трудової міграції, коли мета переїзду полягає передусім у заробітку необхідних коштів, можливо, для інвестицій у рідній країні. У нашій державі активно використовується термін «заробітчанство», під яким розуміють територіальне переміщення працездатних осіб з метою працевлаштування на певний термін. Насправді мотиви переїзду й термін роботи за кордоном (як офіційно задекларовані, так і приховані) можуть змінюватися, тому не так просто, як здається, розрізнити ці дві категорії. перепис населення демографічний

За останні два десятиліття Україна опинилась серед держав, які внаслідок міграції втрачають населення, у тому числі працездатного віку. Ідуть і «робочі руки», і «розумні голови», які б могли знадобитися нашій державі. В інформаційному суспільстві особливого значення набула проблема «відпливу мозку» (англ. «brain drain»). Мігранти, які працюють в іншій країні, сплачують (за рідким винятком) там усі податки та страхові внески, що об'єктивно сприяє дефіциту державного бюджету, пенсійного та інших фондів. Водночас трудова міграція дозволяє пом'якшити проблему безробіття всередині країни. Заробітчани, як правило, дбають про свої родини на Батьківщині, відправляють туди грошові перекази, покращуючи в такий спосіб платіжний баланс країни. Зароблені гроші інколи вкладають у бізнес на Батьківщині, на них будують об'єкти нерухомості, зокрема житло.

Попри недостатньо високий середній рівень життя в Росії, загальновідомі російську корупцію, злочинність та недоліки правоохоронної системи, негативне ставлення до мігрантів з боку пересічних росіян та інші чинники, які теоретично мали б мінімізувати міграцію, факти свідчать про те, що кількість мігрантів залишається стабільно високою, а сальдо міграції - стабільно 158 позитивним. Високі темпи міграції до РФ пояснюються тим, що економічний стан країн, які її оточують, є часто набагато гіршим, ніж у Росії, російська мова добре зрозуміла в країнах, звідки до Росії є потік мігрантів, режим поїздок залишається безвізовим, а транспорт - порівняно доступним. Переписи населення 2002 та 2010 рр. свідчать, що поточна статистика навіть применшує міграційний приріст.

Питання української міграції до Росії досить часто стає об'єктом численних політичних спекуляцій, особливо під час погіршення російсько-українських відносин. Цьому сприяє об'єктивна неможливість точного та беззаперечного визначення кількості громадян України, які працюють у сусідній державі (проблема громадян РФ, які проживають та працюють в Україні, обговорюється в суспільстві не часто і стосується переважно окремих постатей, а не міграції як масового явища).

Оскільки далеко не всі, хто від'їжджає (наприклад, ті, хто може перетинати кордон за туристичними візами), ураховуються вітчизняними органами статистики, зростає значення переписів населення, які мають завдання уточнювати основні демографічні показники. Наприклад, після підведення підсумків першого Всеукраїнського перепису населення (2001 р.) виявилося, що кількість населення України є майже на півмільйона меншою, ніж раніше визначалося за даними поточного статистичного обліку. На превеликий жаль, проведення другого Всеукраїнського перепису населення у вересні 2013 р. було відкладено вже втретє (цього разу на 2016 р.) [12].

Проте переїзд українців до Росії фіксується також іншими органами, зокрема Міграційною службою та Федеральною службою статистики Російської Федерації. У 2010 р. в РФ був проведений перепис населення, дані якого є надзвичайно корисними, у тому числі для наукового дослідження обсягів української еміграції останньої хвилі.

Проблеми міграцій у сучасному світі вивчались такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як Г. Глущенко, Б. Гош, М. Клупт, Д. Массеу та ін. Питання української еміграції розглядалися в працях українських науковців, передусім демографів та економістів, зокрема фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень Е. Лібанової та О. Позняка, а також І. Прибиткової, О. Денисенко і В. Чудіновських та ін. Українська міграція, її потенціал та перспективи досліджувалась у роботах відомого сучасного російського демографа І. Белобородова та білоруського соціолога В. Жакевича. Також відзначимо роботи фахівця з державного управління О. Малиновської.

Потрібно визнати, що останнім часом у Росії зростає інтерес держави, зокрема і статистичних органів, до визначення обсягів міграційних хвиль. З'явилася низка нових статистико- документальних публікацій, нещодавно представлені громадськості результати перепису 2010 р. тощо. Інколи нові показники суттєво відрізняються від тих, якими раніше оперували вчені. Весь цей шар інформації тільки починає надходити до науковців, тому він ще не отримав необхідного фахового аналізу. Водночас посилюється проблема невідповідності українських статистичних показників показникам сусідніх держав (не тільки російським). Відповідно виникає потреба в нових дослідженнях, і подана публікація є однією з перших у цьому напрямі.

Таблиця 1. Кількість та частка росіян, українців та білорусів у населенні Російської Федерації

Метою нашої статті є дослідження міграції українських громадян на територію Російської Федерації та визначення шляхів щодо поліпшення моніторингу міграційних процесів.

Після розпаду СРСР Росія, так само як і Україна, зіткнулася із глибокою демографічною кризою, унаслідок якої падіння народжуваності поєдналося з різким зростанням смертності. Оскільки на графіку ці тенденції відображалися (за рахунок зближення, перехрещення та подальшого розходження двох ліній) у вигляді фігури, яка дуже нагадує форму андріївського хреста, то криза й отримала таку неофіційну, але популярну серед науковців назву - «Російський Хрест» (даний термін поширювався і на депопуляцію, яка відбувалася в Україні та Білорусі). Найбільшим розходження двох ліній хреста було в Росії у період 1999 - 2002 рр., коли щорічні втрати внаслідок перевищування смертності над народжуваністю перебували в інтервалі від 916 до 949 тис. осіб, що досить суттєво для такої країни, як Росія [2].

Згідно з переписом населення 2010 р., чисельність населення РФ становила 142,9 млн осіб, а отже, скоротилася після 1989 р. (рік проведення останнього радянського перепису) на 4 млн осіб - майже втричі менше, ніж загальне перевищення смертності над народжуваністю. Таким чином, саме за рахунок зовнішньої міграції, позитивного міграційного сальдо вдалося суттєво пом'якшити демографічну кризу та частково компенсувати демографічні втрати Росії [8].

Водночас необхідно визнати, що «Російський Хрест» в останні роки почав змінюватися. Природні втрати населення, у т.ч. завдяки енергійній демографічній політиці президента РФ (розгляд якої не є предметом даної статті), скоротилися з 949 тис. у 2000 р. до 847 тис. осіб у 2005 р. та до 240 тис. осіб у 2010 р. У 2012 р. смертність у Росії перевищувала народжуваність лише на 4,3 тис. осіб, що є показником, який перебуває в межах статистичної похибки та дозволяє вже говорити про досягнення простого відтворення населення (коефіцієнт природного приросту - 0,0 %) [2]. Водночас міграційний приріст зріс до 294,9 тис. осіб, що забезпечило навіть перехід до загального зростання кількості жителів у минулому році [14].

Але необхідно враховувати (і на цьому наголошують експерти), що наднизька народжуваність 1990-х і 2000 - 2005 рр. призведе найближчим часом до різкого скорочення кількості жінок фертильного віку та, як наслідок, до нової хвилі депопуляції. Тому стримати кількість населення на сьогоднішньому рівні (що для і так досить нещільно заселеної країни є надзвичайно важливим) можна лише за допомогою зовнішньої міграції.

Ще більше непокоїть російську громадськість скорочення частки етнічних росіян, яке продовжується вже півстоліття. Як видно з табл. 1, у 1959 р. вони становили 83,3 % населення РСФСР, у 1989 р. - 81,5 %, у 2010 р. - лише 77,7 %. Важливо, що після розпаду СРСР скорочувалась уже не тільки частка, але й загальна кількість етнічних росіян. Даному процесу не завадила навіть асиміляція етнічних українців та білорусів. Необхідно зазначити, що загальна частка східнослов'янських народів у населенні Росії скоротилася з 86,9% у 1959 р. до 79,5 % у 2010 р. [9].

Тому не дивно, що керівництво Російської Федерації вирішило надати підтримку стимулюванню репатріації до держави етнічних росіян та представників інших корінних народів [13]. Так, 22 травня 2006 р. з'явився указ президента РФ «Про заходи щодо надання підтримки співвітчизникам, які проживають за кордоном», яким було затверджено однойменну Державну програму № 637.

Таблиця 2

У програмі було констатовано, що «міграційні потоки зараз мають стихійний характер», натомість демографічна ситуація «характеризується відпливом населення зі стратегічно важливих для Росії територій». Висловлювалась надія на те, що «виховані у традиціях російської культури співвітчизники, які володіють російською мовою та не втрачають зв'язків з Вітчизною, найбільшою мірою здатні до адаптації та включення до системи позитивних соціальних зв'язків спільноти, яка їх приймає». Метою програми було визначено «стимулювання та організація добровільного переселення до Російської Федерації» [5] (тут і далі переклад наш. - О. О.).

Проте досягнуті результати були далекими від бажаних. Усього за період 2007 - 2012 рр. скористалися програмою та переїхали до Росії 125,5 тис. переселенців та членів їхніх родин, у тому числі 62,9 тис. осіб у 2012 р. Для порівняння нагадаємо, що всього у 2012 р. до Росії переїхало 417,7 тис. осіб, тобто майже в 7 разів більше, ніж за програмою. Попри те що за кількістю етнічних росіян Україна перебуває на другому місці після РФ, частка її жителів, що брали участь у програмі, становить 8 - 10 % від загальної кількості учасників. Наша держава суттєво поступається за цим показником країнам Середньої Азії, що можна пояснити достатньо жорсткими умовами програми (стосовно вибору місця проживання, прив'язки до роботи тощо) [5].

Водночас чимало російських експертів неодноразово висловлювали думку щодо потреби Росії в мігрантах з України незалежно від національності. Наголошується на переважно позитивному ставленні росіян до переселенців з України. За даними нещодавнього опитування, проведеного російським фондом «Громадська думка», 48 % росіян «позитивно» ставляться до перспективи мати сусідами родину з України, 34 % - «нейтрально» і тільки 15 % - «негативно». Для прикладу зазначимо, що 25% росіян не хотіли б мати сусідами родину з Молдови, 53 % - родину із Закавказзя, 56 % - родину з Середньої Азії та 60 % - родину з Північного Кавказу (хоча цей регіон входить до складу РФ) [1].

Готовність українців до переїзду часто оцінюється експертами як висока [3]. Згідно з дослідженням, проведеним білоруським соціологом В. д. Жакевичем, 22,5 % українців мають бажання виїхати за кордон на ПМП. За цим показником Україна переважає навіть Молдову (20 %) - сусідню країну, яка добре відома емігрантськими настроями місцевого населення [4]. Відомий російський демограф та соціолог І. І. Белобородов стверджує, що практично «кожен п'ятий українець є потенційним мігрантом» [1]. За даними соціологічного опитування, проведеного вітчизняним фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Uranian Sociology Service» угрудні 2009 р. таусічні 2010 р., 13,8 % українців віком 1 34 роки мали намір назавжди покинути Україну, а ще 29,9 % хотіли б тимчасово працювати за кордоном. Як зазначає український демограф І. Прибиткова, даний показник є достатньо стабільним і майже не змінився з 2003 р. [12].

Визначити загальну кількість вихідців з України, які перебувають у Російській Федерації, надзвичайно важко. Вище зазначалося, що переписи населення Росії після розпаду СРСР фіксують постійне скорочення кількості етнічних українців (див. табл. 1). За період 1989 - 2010 рр. воно скоротилося з 4,4 млн до 1,9 млн, тобто більше ніж удвічі. Таке скорочення пояснюється передусім асиміляцією українців у Росії. Як видно з даних табл. 2 [8], скорочується також кількість громадян України в Росії, що зазвичай трактується як прийняття українцями російського громадянства. Лише 93,4 тис. жителів Росії у 2010 р. вказали, що вони є громадянами України. Проте неодноразово висловлювалася критика цих даних. І. І. Белобородов наголошував, що «з наведеної динаміки видно, що багатомільйонна армія українських мігрантів у підсумках двох останніх переписів була просто проігнорована. Вірогідно, результати перепису відображають лише тих українців, які є постійними жителями РФ, тобто російськими громадянами, що вважають себе українцями... не можна виключати банального викривлення етнічної реальності, якої припустилися внаслідок непрофесійної організації двох останніх російських переписів» [1].

Кількість громадян України в складі населення Російської Федерації

Дані перепису 2010 р. важко поєднати з цифрами, які нерідко лунали в заявах офіційних осіб. Наприклад, у травні 2009 р. голова Федеральної міграційної служби РФ К. Ромодановський оцінив кількість мігрантів з України у 3,6 млн осіб. У березні 2011 р. С. Л. Тігіпко назвав цифру 3,5 млн, щоправда зазначив, що лише 10 % від цієї кількості мігрантів працює легально [1].

Згідно з розрахунками працівника Інституту демографії О.В. Позняка, з урахуванням українських мігрантів пенсійного віку, а також тих, хто виїхав до 2005 р. та ще не повертався на Батьківщину, за кордоном працює 2,1 млн громадян України, у тому числі 38,8 % у Російській Федерації (тобто близько 0,8 мли осіб) [10]. О. В. Позняк категорично спростував інформацію преси щодо «багатомільйонної армії» українських мігрантів у Росії [11].

Українці, які їдуть до Росії, надзвичайно рідко вказують у міграційних картах як мету своєї подорожі переїзд на ПМП. Як видно з даних, наведених у табл. 3, тільки 796 осіб з 6,5 млн у 2012 р. зазначили саме таку мету в міграційній картці [14].

Статистичні установи України та Росії оперують даними щодо реєстрації мешканців за місцем проживання. Саме на основі цих даних визначається міграційний приріст (або міграційні втрати) населення, а відповідно і загальний приріст (загальні втрати). Як бачимо з даних табл. 4, показники щодо міграцій Державної служби статистики України (далі - Держстат України) та Федеральної служби статистики Російської Федерації (далі - Росстат) майже не корелюють між собою. Інколи складається враження, що ці дві установи існують у різних реальностях.

Вітчизняне статистичне відомство за 3 останні роки (2010 - 2012 рр.) нарахувало лише 16 тис. осіб, які переїхали до Росії і 44 тис. осіб, які переїхали з РФ до України. Позитивне сальдо становило для України приблизно 28 тис. [11]. Натомість Росстат зафіксував майже 121 тис. осіб, які за ці ж 3 роки переїхали з України до Росії, та визначив позитивне для РФ сальдо на рівні 96 тис. осіб [14]. Принаймні перша з цих двох останніх цифр не може бути меншою ніж за даними Росстату, адже йдеться про тих осіб, які не тільки приїхали з України, але й офіційно зареєструвалися на новому місці проживання (тобто є легальними мігрантами). Щоправда, Росстат також не дораховує кількість осіб, які переїжджають з Росії до України. За даними Держстату України їх у 2012 р. було 16 тис., що на 3,6 тис. більше, ніж указує Росстат [20].

Міграції населення між Україною та Росією (за даними Держстату України та Федеральної служби статистики Російської Федерації.

Також зазначимо, що за даними Держстату України тільки 27 % тих, хто переїжджає до України з Росії, має українське громадянство (тобто повертається на Батьківщину). Серед українців, які їдуть до Росії, громадян України (за даними Держстату України) - 87 % (російських даних за 2012 р. щодо громадянства переселенців з нашої держави ще немає, у 2011 р. частка громадян України серед них становила 69 %) [4].

Якщо взяти за основу дані Держстату України щодо кількості прибулих з Росії та дані Росстату щодо кількості прибулих з України, то виявиться, що сальдо буде становити 77 тис. осіб на користь Росії, що на 105 тис. більше, ніж вважається в Україні зараз. Це тільки за 3 роки і без урахування нелегальних мігрантів (їх потік з нашої держави до Росії теж скоріше за все є потужнішим, ніж той, що йде у зворотному напрямі).

Головний висновок нашої статті полягає в тому, що моніторинг міграційних процесів, який зараз здійснюється вітчизняним статистичним відомством, є однозначно недосконалим та потребує суттєвого реформування. Змін потребує сама система реєстрації громадян (докладно ця тема буде досліджена в одній з наших наступних статей). Необхідно забезпечити механізми для чіткого фіксування осіб, які перетинають кордон України. Держстат України має краще співпрацювати з іншими українськими відомствами, як готують статистичну інформацію. Також украй необхідно налагодити плідну співпрацю з Росстатом та використовувати російські бази даних щодо жителів України, які реєструються в Росії. На нашу думку, суттєво б поліпшило ситуацію створення демографічного реєстру населення.

Проте всі ці заходи не замінять головного - проведення у 2016 р. Другого Всеукраїнського перепису населення, який має остаточно підтвердити або спростувати дані поточної статистики щодо кількості населення України. На превеликий жаль, ураховуючи вищевикладене, слід очікувати суттєвої корекції кінцевих даних у бік пониження. Звичайно, якісне проведення перепису передбачає вивчення зарубіжного досвіду, у тому числі негативного, що й буде здійснено в наших подальших дослідженнях.

Список використаних джерел

1. Белобородов И. И. Украина - Россия: миграционное взаимодействие / И. И. Белобородов ; Ин-т демограф. исслед. - Режим доступу: demographia.ru/ articles_N/index.html?idArt=2202.

2. Демографический ежегодник России. 2012 : стат. сб. / Росстат. - M. : Федеральная служба гос. статистики, 2013. - 535 с.

3. Денисенко М. Миграции между странами СНГ / М. Денисенко, О. Чудиновских // Демоскоп Weekly : электрон. жури. - № 533 - 534. - Режим доступу: www.demoscope.ru/weekly/2012/0533/analit04.php.

4. Жакевич В. Д. Миграционные настроения в странах СНГ (по итогам международного исследования) / В. Д. Жакевич // Соц. исслед. (СоцИс). - 2008. - № 10. - С. 88 - 96. - Режим доступа : www.isras.ru/files/File/Socis/ 2008-10/Zhakevich_12.pdf.

5. Мониторинг реализации государственной программы по оказанию содействия добровольному переселению соотечественников, проживающих за рубежом, на территориях вселения субъектов Российской Федерации в четвертом квартале 2012 года // Федеральная миграционная служба Российской Федерации. - Режим доступа: www.fms.gov.ru/programs/fmsuds/official_info.

6. Населення України за 2012 рік : демогр. щоріч. / відп. за вип. Г. М. Тимошенко. - К. : Держ. служба статистики України, 2013. - 448 с.

7. Населення України. Трудова еміграція в Україні / відп. ред. Е. М. Лібанова. - К. : Ін-т демографії та соц. дослідж. ім. М. В. ПтухиНАН України, 2010. - 233 с.

8. Об итогах Всероссийской переписи населения 2010 года : доклад // Всероссийская перепись населения 2010 : офиц. сайт - Режим доступа : www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/perepis_itogi1612.htm.

9. Переписи населения Российской империи, СССР, 15 новых независимых государств : Распределение населения по национальности // Демоскоп Weekly : электрон. жури. - Режим доступа : demoscope.ru/weekly/ ssp/census_types.php?ct=6.

10. Позняк О. В. Комплексна оцінка обсягів доходів трудових мігрантів та грошових переказів / О. В. Позняк, Г. І. Терещенко // Демографія та соціальна економіка. - К. : НАН України, Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. - 2012. - № 1 (18). - С. 74 - 84.

11. Позняк О. В. Соціальні наслідки євроінтеграції України. Міжнародна міграція / О. В. Позняк. - Режим доступу : www.idss.org.ua/ public.html.

12. Прибыткова И. М. Постсоветский миграционный переход в Украине / И. М. Прибыткова // Международная миграция населения на постсоветском пространстве: двадцать лет удач, ошибок и надежд / гл. ред. В. А. Ионцев. - М. : Верди, 2011. - С. 58 - 73.

13. Путин В. В. Строительство справедливости. Социальная политика дляРоссии// Российская газета. - 2012. - 13 февр.- Режимдоступа: rg.ru/ 2012/02/13/putin-statya.html.

14. Численность и миграция населения Российской Федерации в 2012 году: стат. бюл. - M. : Федеральная служба гос. статистики, 2013. - 146 c.

List of references

1. Beloborodov L I. Ukraina - Rossiya : migratsionnoe vzaimodeystvie / I. I. Beloborodov ; In-t demograf. issled. - Rezhim dostupu : demographia.ru/ articles_N/index.html?idArt=2202.

2. Demograficheskiy ezhegodnik Rossii. 2012 : stat. sb. / Rosstat. - M. : Federalnaya sluzhba gos. statistiki, 2013. - 535 c.

3. Denisenko M. Migratsii mezhdu stranami SNG / M. Denisenko, O. Chudinovskih // Demoskop Weekly : elektron. zhurn. - № 533 - 534. - Rezhim dostupu : www.demoscope.ru/weekly/2012/0533/analit04.php.

4. Zhakevich V. D. Migratsionnyie nastroeniya v stranah SNG (po itogam mezhdunarodnogo issledovaniya) / V D. Zhakevich // Sots. issled. (SotsIs). - 2008. - № 10. - S. 88 - 96. - Rezhim dostupa : www.isras.ru/files/File/Socis/ 2008-10/Zhakevich_12.pdf.

5. Monitoring realizatsii gosudarstvennoy programmyi po okazaniyu sodeystviya dobrovolnomu pereseleniyu sootechestvennikov, prozhivayuschih za rubezhom, na territoriyah vseleniya sub'ektov Rossiyskoy Federatsii v chetvertom kvartale 2012 goda // Federalnaya migratsionnaya sluzhba Rossiyskoy Federatsii. - Rezhim dostupa : www.fms.gov.ru/programs/fmsuds/official_info.

6. Naselennia Ukrainy za 2012 rik : demohr. shchorich. / vidp. za vyp. H. M. Tymoshenko. - K. : Derzh. sluzhba statystyky Ukrainy, 2013. - 448 s.

7. Naselennia Ukrainy. Trudova emihratsiia v Ukraini / vidp. red. E. M. Libanova. - K. : In-t demohrafii ta sots. doslid. im. M. V Ptukhy NAN Ukrainy, 2010. - 233 s.

8. Ob itogah Vserossiyskoy perepisi naseleniya 2010 goda : doklad // Vserossiyskaya perepis naseleniya 2010 : ofits. sayt - Rezhim dostupa : www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/perepis_itogi 1612.htm.

9. Perepisi naseleniya Rossiyskoy imperii, SSSR, 15 novyih nezavisimyih gosudarstv : Raspredelenie naseleniya po natsionalnosti // Demoskop Weekly : elektron. zhurn. - Rezhim dostupa : demoscope.ru/weekly/ssp/ census_types.php?ct=6.

10. Pozniak O. V. Kompleksna otsinka obsiahiv dokhodiv trudovykh mihrantiv ta hroshovykh perekaziv / O. V. Pozniak, H. I. Tereshchenko // Demohrafiia ta sotsialna ekonomika. - K. : NAN Ukrainy, In-t demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen im. M. V. Ptukhy NAN Ukrainy. - 2012. - № 1 (18). - S. 74 - 84.

11. Pozniak O. V. Sotsialni naslidky yevrointehratsii Ukrainy. Mizhnarodna mihratsiia / O. V. Pozniak. - Rezhym dostupu : www.idss.org.ua/public.html.

12. Pribyitkova I. M. Postsovetskiy migratsionnyiy perehod v Ukraine / I. M. Pribyitkova // Mezhdunarodnaya migratsiya naseleniya na postsovetskom prostranstve: dvadtsat let udach, oshibok i nadezhd / gl. red. V. A. Iontsev. - M. : Verdi, 2011. - S. 58 - 73.

13. Putin V. V. Stroitelstvo spravedlivosti. Sotsialnaya politika dlya Rossii // Rossiyskoy gazetyi. - 2012. - 13 fevr.- Rezhim dostupa : rg.ru/2012/02/13/ putin-statya.html.

14. Chislennost i migratsiya naseleniya Rossiyskoy Federatsii v 2012 godu: stat. byul. - M. : Federalnaya sluzhba gos. statistiki, 2013. - 146 c.

Размещено на Allbest.ru