Інституційні аспекти розвитку благодійності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.22.01

Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна

ІНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ БЛАГОДІЙНОСТІ В УКРАЇНІ

В.Б. Родченко

Постановка проблеми. Досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку України та її регіонів в умовах перехідної економіки передбачає націленість не лише на науково-технічний прогрес, модернізацію і диверсифікацію виробництва, збереження і захист усіх форм власності, розвиток приватнопідприємницької ініціативи, подолання сировинної орієнтації в економіці, а й мінімізацію соціально-економічної нерівності усіх верств населення, досягнення високого прожиткового мінімуму, надання повноцінної фінансово-економічної допомоги нужденним в ній соціальним групам. У соціальній політиці держави благодійність має бути актуальним інструментом у вирішенні затребуваних соціально значущих проблем нужденних верств населення і підвищення якості їх життя.

На сучасному етапі оцінки економічної сутності благодійності суттєво різняться. З одного боку, благодійність як явище виступає інструментом вирівнювання доходів у суспільстві, вирішення найбільш гострих проблем соціального розвитку, виживання окремих груп населення. З іншого боку, джерелом благодійності виступають бізнес-структури, для яких несиметричний фінансовий потік, що не приносить економічної вигоди, є невластивим. Благодійність пов'язана зі зміною статусу та характеризує рівень залежності, гідності, моральності, гордості і т.п.

З іншого боку, не можна заперечувати факту того, що благодійність стає нормальним елементом цивілізованих економічних відносин виконуючи ключову роль згладжування соціальних протиріч. Це досягається формуванням прошарку інститутів, що обмежують вплив комерційних інтересів і забезпечують компенсацію статусних позицій донорів. Такими інститутами виступають благодійні фонди, релігійні організації, фонди цільової підтримки вирішення соціальних проблем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У становленні та розвитку відносин в сфері благодійності значуща роль відводиться інституційно-організаційному фактору, тобто стратегії держави по формуванню соціально-орієнтованої економіки. Німецький економіст Лоренц фон Штейн зазначав, що завдання держави полягає у становленні соціальної рівності та особистої свободи, в піднятті нижчих, знедолених класів до рівня багатих і сильних, а держава повинна здійснювати економічний прогрес всіх своїх членів, при якому розвиток одного є умовою і наслідком розвитку іншого [5]. Російський мислитель В. Соловйов зазначав, що сам факт економічних лих є свідчення того, що економічні відносини не пов'язані з початком добра, не організовані морально [6].Багатством необхідно правильно розпоряджатися, щоб не відбувалося відчуження особистості від суспільства. В останньому вагома роль відводиться благодійній діяльності.

С. В. Буданцева зазначає, що, з точки зору економіки, благодійність - це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між його власниками (індивідами, інституційними суб'єктами) та їх споживачами [7].

Благодійна діяльність має вагоме суспільне значення, сприяє просуванню у громадянському суспільстві різних категорій населення, прояву високої свідомості, трансформації традиційних принципів, до його самоорганізації.

Несприятливі тенденції в українській економіці обумовлюють актуалізацію самоорганізації суспільства і його морального аспекту. Роль останнього підкреслював шотландський економіст А.Сміт, який стверджував, що в основі отримання багатства лежить егоїстичний інтерес - «невидима рука», який змушує людину вступати у взаємодії з іншими людьми, переслідуючи власний інтерес, але і при цьому сприяючи загальній вигоді: «дай мені те, що мені потрібно, і ти отримаєш, що необхідно тобі…» [4]. Питання самоорганізації суспільства за допомогою досягнення особистісних цілей досліджувався багатьма представниками Австрійської Школи Економіки. Перевага Австрійської Школи, в порівнянні з іншими школами, полягає в тому, що ця школа заперечує можливість математичного аналізу економіки і ґрунтується на дедуктивному методі пізнання діяльності людини. Представники австрійської школи були переконані, що складні суспільні явища можуть бути пояснені як наслідок дій конкретних індивідів, які у своїй господарській діяльності слідують певним економічним законам.

Один із засновників Австрійської Школи Людвіг фон Мізес [2] визнавав, що часто інститути виникають як ненавмисний результат дій, спрямованих на досягнення інших цілей, проте длявивчення інститутів і оцінки їх ефективності необхідно використовувати розум в соціальному аналізі. Підкреслюючи, що людська діяльність завжди має на увазі використання засобів для досягненняпевної мети, Мізес задавався питанням, чи є намічене втручання держави відповідним засобом для досягнення потрібної мети.

Мюрей Ротбард [3] просунув раціоналізм Мізеса ще на крок вперед, і вважав, що розум повинен використовуватися для оцінки не тільки засобів соціальної політики, а й цілей.

Австрійський економіст, засновник австрійської школи Карл Менгер [1] в одній зі своїх робіт довів, що будь-яке прагнення людини пов'язане з якимось споживанням, а тому всякий альтруїзмі будь-яка благодійність являють собою обмін менш цінних благ на блага більш цінні для філантропа. Точно так само «спрага прибутку», що позбавляє реального капіталіста багатьох видів простих людських задоволень, перетворюється у Менгера в найчистіше прагнення до більш повного задоволення потреб підприємця в якості «споживача».

Менгер [1], Мізес [2] та Ротбард [3] -- всі вони були єдині в тому, що основна проблема економічної науки полягає не в описі ринку, яким він був би в ситуації рівноваги - це неможливо - а вивчення взаємодії сил, що становлять ринковий процес. Ідея, що об'єднує всі напрямки австрійської політичної економії, полягає в аналізі людської діяльності, що дозволяє сформулювати основні економічні принципи благодійності: благодійністю вважається позбавлення людини від потреби в благодійності. Іншими словами, спонсорство, пожертвування, допомога повинна спрямовуватися на те, щоб людина яка її одержує більше її не потребувала.

Невирішені складові загальної проблеми. Однак у досліджуваних роботах недостатньо досліджені питання благодійної діяльності як специфічного виду перерозподілу економічних благ,принципи діяльності благодійних організацій, перспективи розвитку економічних основ благодійної діяльності в Україні та її регіонах.

Метою дослідження є визначення економічних чинників які визначають існування інституту благодійності, незважаючи на його ключові суперечності з фундаментальними економічними відносинами пов'язаними з еквівалентністю обміну в суспільстві, стимулювання безоплатного отримання благ, задоволення потреб без трудових зусиль.

Виклад основного матеріалу дослідження. Економічна сутність благодійності являє собою перерозподіл грошових і матеріальних ресурсів приватних власників на користь нужденнихсоціальних груп. В основі благодійності лежить мотивація як сукупність обставин, що спонукають окрему особистість або компанію здійснювати акт благодійного пожертвування і відчуження благ.

Високий рівень ВВП на душу населення сприяє задоволенню базових потреб людини, а також підвищенню рівня соціальної відповідальності всіх суб'єктів економічної діяльності. Коли країнидосягають високого рівня доходів, то в середньому за показником соціальних можливостей, який включає в себе такі параметри, як особисті права, толерантність і соціальна залученість, вони домагаютьсясерйозного прогресу.

Неможливість повністю забезпечувати свою діяльність за рахунок бюджетних коштів та інших традиційних джерел доходів спричиняє необхідність пошуку альтернативних компенсуючихпозабюджетних джерел фінансування. Спостережувана негативна динаміка в економіці не може не позначитися при формуванні бюджетних витрат на соціальну політику, яка становить менше 18% від усіх витрат українського бюджету, що в короткостроковій і середньостроковій перспективі не покриває задоволення потреб населення в різноманітті благ.

На початок 2014 в Україні налічувалося близько 91 тис. дітей, які залишилися без піклування батьків [9]; кількість інвалідів в Україні становить понад 2,8 млн. осіб (6,3% від загальної чисельності постійного населення [9]). Перераховані соціальні групи, життєдіяльність яких протікає в бідності, є безпосередньо об'єктом благодійності. Також, варто враховувати, що у період військово-політичних та економічних криз, що є характерними для сучасної України, необхідність у благодійній допомозі збільшується у зв'язку з появою нових об'єктів, що вимагають уваги і співчуття, - біженців, інвалідів, дітей загиблихбатьків.

В умовах перехідної економіки, демократичного суспільства та соціальних ініціатив, благодійність в Україні набуває розвиток у вигляді меценатства, спонсорства та підтримки через надання грантів, пожертвувань, матеріальних, інформаційних ресурсів та ін. Поширення благодійності в Україні та набуття нею форми організованої діяльності пройшло кілька етапів розвитку (табл.1).

Таблиця 1. Історичні тенденції та закономірності розвитку благодійності в Україні

Дослідження історичних тенденцій і закономірностей розвитку благодійності в Україні дозволяє відзначити її специфічну рису: поєднання релігійно-етичних і практичних мотивів, спектр яких поступово розширювався за рахунок мотивів соціально-політичного та соціально-економічного характеру, до останніх можна віднести: зниження податків, отримання вигідних державних замовлень, соціальний престиж, отримання суспільного визнання, самореклама, зміцнення громадського впливу, очікування грошової винагороди та ін.

Розгалужена система благодійних організацій охоплює своєю діяльністю переважну більшість сфер життєдіяльності українських громадян. За даними місцевих органів юстиції на початок 2014 року в Україні зареєстровано 10482 благодійних організацій, з яких 86% становили благодійні фонди, 9% - благодійні установи та 5% - благодійні товариства [9]. економічний благодійність благо потреба

Благодійність в Україні акумулює з кожним роком все більше ресурсів, що відповідно відображається і на збільшенні витрат бенефіціарам. Так, для своєї діяльності громадськими організаціями в 2013 р. з різних джерел було отримано 3,75 млрд. грн. Надходження від благодійності склали 1,7 млрд. грн. або 45% від загальної суми коштів, призначених для фінансування діяльності громадських організацій.

Найбільшу питому вагу в структурі використання громадськими організаціями займали оплата праці (27,1% або 880,9 млн. грн.. грн.), а також витрати на благодійну діяльність (20,1% або653,9. грн.) [9]. Наведені дані дозволяють визначити економічну частку бюджетних організацій у ВВП України в 2013 році на рівні 0,12%, однак ці показники нижчі ніж в інших країнах світу(наприклад, частка некомерційного сектора у ВВП в Угорщині - 2,8%, Колумбії - 2, 1%, Нідерландах - 15,8%, США - 7,5 %).

Данні про кількість благодійних організацій (товариств, установ, фондів), зареєстрованих відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а також інформація про надходження коштів від благодійної діяльності у регіональному розрізі наведено на рис. 1.

Рис. 1. Розвиток благодійності у регіонах України, на початок 2014 року

Щодо регіональних показників інституційного поширення бюджетних організацій в регіонах України, то вони свідчать про специфічні розходження кожного з них. Так, за показникомкількості благодійних організацій перше місце займає Львівська область, в якій зосереджено близько 10% благодійних організацій країни, при цьому для міста Києва, в якому було зареєстровано напочаток 2014 778 (близько 7%) благодійних організації, характерним є висока частка коштів, що надійшли від благодійної діяльності - більше 735 млн. грн. [9].

Варто відзначити, що за всі роки незалежності України фіксується статистичне зростання кількості зареєстрованих бюджетних організацій. Наведена динаміка щодо кількості працюючихукраїнських благодійних організацій в цілому корелює зі зміною позиції України в «Світовому рейтингу благодійності» - дослідженні, проведеному британською добродійною організацією Charities Aid Foundation (CAF) [11]. Так, у 2014 році Україна посіла 103 місце (табл. 2), що є одним з кращих показників за останні кілька років.

Таблиця 2. Зіставлення Світового рейтингу благодійності з рівнем соціального розвитку населення та індексом процвітання

Зіставляючи рейтинг благодійності з рейтингами країн світу виходячи з рівня їх соціального розвитку та процвітання, можна простежити тенденцію наявності прямого зв'язку між рівнемдобробуту населення, ступенем задоволеності своїм життям і наявністю практик благодійних пожертвувань.

Водночас, економічна складова функціонування інститутів благодійності пов'язана із формуванням та рухом асиметричних фінансових потоків, тобто потоків у яких відбувається односпрямований рух вартості: від надавача коштів до реципієнта. При цьому, притаманного для ринкових відносин, протилежного руху вартості не відбувається. Це зумовлює виникнення ряду економічних чинників, що впливають на економічні відносини в суспільстві.

До негативних чинників, що формують інститути благодійності слід віднести: зменшення або відсутність мотивуючих впливів спрямованих на самостійне рішення проблем реципієнтами допомоги; використання інститутів благодійності в якості інструментів політичного та ідеологічного впливу; відмивання грошей і отримання зиску від функціонування таких інститутів.

Серед ключових позитивних чинників функціонування інститутів благодійності відзначимо: забезпечення страхової функції суспільного розвитку через компенсацію індивідуальних негативних факторів життя людей або соціальних груп; підтримка перспективних соціальних проектів; формування корпоративної ідеології в суспільстві, усвідомлення захищеності та єдності з громадськими інститутами.

Благодійність як соціально-економічний інститут і морально-етична активність індивідів сприяє не тільки виживанню і залученості економічно неспроможних суб'єктів у діяльний процес, а й додатки в перспективі власних зусиль для самозабезпечення і самозахисту від ринкових ризиків. В Україні вже протягом багатьох років зберігається стійка тенденція використання благодійних коштів для вирішення гострих соціальних проблем, які не в змозі вирішити держава через постійний дефіцит бюджету в соціальній сфері. Активізація благодійного потенціалу регіонів країни як ресурсу розвитку суспільства сприяє формуванню та поширенню інноваційних практик соціальної діяльності, що дозволяє доповнити бюджетні джерела вирішення соціальних проблем позабюджетними коштами корпоративного сектора і населення, залучити в соціальну сферу трудові ресурси добровольців а також дозволить вирішити завдання соціального розвитку суспільства в таких сферах як освіта, наука, культура, мистецтво, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища та ряду інших. Останніми роками в Україні спостерігається стійке зростання числа громадян і організацій, що беруть участь у благодійній діяльності, зростає кількість благодійних організацій. А тому важливим кроком у розвитку благодійної діяльності стане формування ефективного механізму сприяння її здійснення на регіональному та місцевому рівнях.

Значущим є потенціал благодійної діяльності, так як вона спрямована на мінімізацію диспропорцій соціально-економічного розвитку, гуманізації економічних відносин, збереження людських ресурсів, підвищення соціальної відповідальності бізнесу, реалізації принципу справедливості за допомогою виконання комплексу функцій: економічної, ідеологічної, виховної, морально-етичної та ін., адже виходячи з точки зору представників австрійської економічної школи, справжня благодійність ця та, яка допомагає людям не бути залежними від чесноти інших людей, а значить найкраще вкладення благодійних коштів, це вкладення в успішні компанії, що займаються розробкою і виробництвом соціально необхідних благ, які витрачають гроші ефективніше, з розумом і з бажанням заробити на цьому.

Висновок

Благодійність пов'язана з односпрямованими потоками, що суперечить комерційній природі економічних відносин, але при цьому вона орієнтована на вирішення ключових проблем соціально-економічного розвитку економіки і зміну статусних позицій суб'єкта джерела таких потоків. У системі відносин «людина-людина» благодійні потоки пов'язані з низкою негативних факторів, що проявляються в порушенні моральних аспектів балансу взаємовідносин, тому об'єктивною необхідністю є розвиток посередницьких інститутів, що забезпечують ці процеси. Сказане так само справедливо для благодійних потоків глобального масштабу, які можуть виступати інструментом політичного та ідеологічного впливу, що в свою чергу визначає значимість розвитку відповідних інститутів отримання глобальних благодійних потоків в Україну.

Перелік посилань

1. Menger, Carl. Principles of Economics. James Dingwall and Bert F. Hoselitz. trans. Grove City. Penn.: Libertarian Press. 1994 [1870]. - 328 pgs.

2. Mises, Ludwig von. Human Action: A Treatise on Economics. Scholar's Edition. Auburn, Ala.: Ludwig von Mises Institute. 1998 [1949]. - 912 pgs.

3. Rothbard, Murray N. The Ethics of Liberty. New York: University Press. 1998 [1982]. - 308 pgs.

4. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. -- М.: Эксмо, 2007. -- (Серия: Антология экономической мысли) -- 960 с

5. Шарков Ф.И. Основы социального государства. М. 2012.

6. Соловьев В.С. Оправдание добра. Нравственная философия // Сочинения в двух томах. Т. 1. М.: Мысль, 1990.

7. Буданцева С.В. Экономическая сущность явления «Благотворительность: цели и принципы» // Вестник ТГУ. 2010.

8. Субтельный О. История Украины: учебн. / О. Субтельный. - К: Лыбидь, 1993. - 720 с.

Анотація

У статті досліджено економічні чинники які визначають існування інституту благодійності, його ключові суперечності з фундаментальнимиекономічними відносинами пов'язаними з еквівалентністю обміну в суспільстві, стимулюванням безоплатного отримання благ, задоволенням потреббез трудових зусиль.

Ключові слова: благодійна діяльність, інститут благодійності, соціальна відповідальність, благодійний потенціал регіонів.

The article examines the economic factors determining the institution of charity, its key contradiction with the fundamental economic relations associated with the equivalence of exchange in society, free-rider incentives, without addressing the needs of the labor effort.

Keywords: charity, charitable institution, social responsibility, charitable potential of the regions.

Размещено на Allbest.ru