Видатки бюджету на соціальний захист населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості видатків на соціальний захист населення

2. Аналіз фінансування соціального захисту населення в Україні

3. Шляхи покращення фінансування соціальної сфери

Висновки

Перелік використаної літератури

Вступ

соціальний захист населення фінансування

Тема моєї роботи «Видатки бюджету на соціальний захист населення». Для розкриття даного питання, метою роботи є дослідження фінансування соціальної сфери у рамках соціальної політики держави. За для досягнення мети виділяю такі цілі та завдання:

Ш Розглянути загальні відомості видатків на фінансування соціального захисту населення;

Ш Проаналізувати фінансування за рахунок державного та місцевого бюджетів в Україні.

Ш Винайдення шляхів покращення фінансового забезпечення соціальної сфери.

Питання соціального захисту населення завжди є актуальним та проблематичним. Оскільки саме забезпечення соціальної сфери свідчить про економічний стан та розвиток держави в цілому. Фінансова забезпеченість громадян та соціальна стабільність - це головна мета будь-якого Уряду країни.

Чим вищий рівень добробуту населення, тим вища економіка держави. Тому держава в першу чергу повинна забезпечувати сприятливі умови для отримання прибутку, культурний та науковий розвиток людини і першочергово забезпечувати можливість здорового способу життя.

В умовах ринкової економіки держава намагається вийти на новий рівень свого розвитку, збільшуючи фінансування соціальної сфери за рахунок бюджетних надходжень, але якщо ВВП країни низький, то і забезпечення такого фінансування не можливе.

Як і будь-яка господарська діяльність видатки на соціальний захист населення плануються. Тож, варто зазначити, що вони є обов'язковою часткою головного плану країни - державного бюджету. Держава, виступаючи в ролі єдиної економічної системи, планує свій бюджет. Тому державний бюджет є головним планом розвитку економічного стану країни. Але варто відокремлювати державний бюджет - як основний план від державного бюджету - як економічної категорії. У першому випадку, це сформований результат діяльності уповноважених осіб, метою яких є розподіл централізованих коштів та практичне використання економічних відносин. У другому випадку, це об'єктивна система грошових відносин.

Таким чином державний бюджет це особлива форма державного плану, що має силу закону й встановлюється для народного господарства в цілому, для всіх структурних підрозділів суспільного виробництва на основі завдань і заходів державного плану економічного і соціального розвитку України.

Актуальність даної теми в тому, що однією з функцій держави є захист соціально не захищених прошарків населення, фінансування безробіття чи втрати працездатності, створення ефективної фінансової системи (чим і має займатися соціальна політика).

Наявність дієвої, ефективної системи соціального захисту - це свідоцтво рівня розвитку держави, його відповідності вимогам часу. Чим вищий рівень життя членів суспільства, тим більш розвинутим може вважатися суспільство. Ось чому дуже актуально на наш час працювати з цією темою.

1. Загальні відомості видатків на соціальний захист населення

Держава виступає гарантом соціально-економічного стану суспільства, тому на неї покладено дуже багато обов'язків, які передбачають виконання певних відповідних функцій. Одною з головних функцій державної політики є забезпечення соціальної, економічної та енергетичної безпеки населення. Оскільки всі верстви населення не можуть бути одночасно та рівномірно забезпечені благами життєдіяльності, держава гарантує мінімальну необхідну матеріальну та моральну підтримку для кожного громадянина України.

Соціальна політика держави передбачає виконання наступних функцій: регулювання економічних та соціальних відносин у суспільстві (включно і взаємини між працівниками та роботодавцями); усунення проблеми безробіття населення; надання соціальних гарантій активному населенню, мотивуючи до високої продуктивної праці; утворення стабільної системи захисту населення; забезпечення та сприяння розвитку елементів соціальної інфраструктури, а саме: освіти, науки, культури та ін.; забезпечення захисту навколишнього середовища.

Але на самому першому і найвагомішому місці в складових соціальної політики є соціальний захист населення, який передбачено Конституцією України у ст.46 [1]. Тож, згідно цієї статті, соціальний захист населення - це система матеріального забезпечення і обслуговування громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших установлених законодавством випадках.

Соціальний захист в умовах ринкових відносин надає певні гарантії відповідно до засад соціальної політики. До таких гарантій відносяться: встановлення та дотримання мінімальної заробітної плати для працюючого населення та її індексація; забезпечення належного рівня охорони здоров'я та розвитку освітніх і культурних потреб населення; надання допомоги малозабезпеченим громадянам; вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо. Всі згадані гарантії не відображають чітких відносин приватних власників та організацій, тому питання соціального захисту завжди є складним і можливим у вирішенні тільки за умови комплексних дій з боку держави, політичних партій, профспілок та громадських організацій.

Особливістю соціального захисту є його адресна спрямованість, тобто соціальна допомога повинна надаватися тим громадянам і в таких обсягах, яких вони потребують. Тому існує певна система соціального захисту населення, яка представлена на рис.1.

Рис. 1. Система соціального захисту населення

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України на фінансування соціального захисту відповідно до Статті 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України Бюджетного Кодексу України [2] (надалі БКУ) належить:

а) виплата пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

б) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та особам, яким надано тимчасовий захист; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту осіб з інвалідністю, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом);

в) державна підтримка громадських об'єднань осіб з інвалідністю і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

ґ) державна підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

е) забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації осіб з інвалідністю і державних центрів соціальної реабілітації дітей з інвалідністю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

є) інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

ж) компенсацію дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду України);

з) державна підтримка громадських об'єднань на виконання заходів щодо національно-патріотичного виховання.

2. Аналіз фінансування соціального захисту населення в Україні

Як вже зазначалось раніше, видатки на соціальний захист населення плануються в головному плані держави та визначаються показниками ВВП країни. Видатки на соціальний захист населення з місцевого та державного бюджетів коливаються, про що свідчить табл.1. [5].

Табл.1. Видатки за соціальний захист населення

В Україні бюджетне фінансування соціального захисту та соціального забезпечення населення здійснюються сьогодні відповідно до положень ст. 87--91 БКУ за рахунок державного та місцевих бюджетів. Видатки Зведеного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення на 2017 рік становлять 251 227,7 млн грн. (30 %), що більше ніж у 2016 році на 4,06 %.

Так, у 2016 році бюджетне фінансування функцій соціального захисту та соціального забезпечення населення складало 176339,84 млн грн., що становило 25,94% видатків Зведеного бюджету України та 8,91 % ВВП. Аналіз тенденцій фінансування системи соціального захисту за останнє десятиліття дозволяє зазначити про суттєве збільшення номінальних обсягів цих витрат. Так, номінальний обсяг витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення з державного бюджету за період з 2005 до 2017 року збільшилися у 4,28 рази, а з місцевого бюджету в 9,7 разів [8].

Табл. 2. Бюджетне фінансування соціального захисту та соціального забезпечення населення України у 2016 році

В Україні триває процес перебудови державних фінансів, започаткований в 2014-2015 рр., про що свідчать показника табл. 2. у напрямі їх децентралізації. Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні основними повноваженнями органів місцевого самоврядування базового рівня у сфері соціального захисту населення визначено забезпечення розвитку об'єктів соціального та культурного призначення та надання соціальної допомоги через територіальні центри. Структурні підрозділи територіальних органів центральних органів виконавчої влади на базовому рівні уповноважені також надавати ряд послуг соціального захисту населення, зокрема здійснювати виплату пенсій, субсидій, компенсацій, забезпечення надання пільг тощо [9].

Такий розподіл повноважень необхідний з метою підвищення доступності та якості соціальних послуг, збільшення обсяг послуг, що надаються вразливим верствам населення, розширення потенціалу органів місцевого самоврядування щодо соціального захисту населення громади. Розглянемо динаміку частки видатків Зведеного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення у загальній сумі видатків зведеного бюджету та у ВВП (табл.3.) [12].

Табл.3. Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення у видатках зведеного бюджету та ВВП в України

Для оцінки динаміки видатків державного бюджету важливим є їх порівняння стосовно зміни величини ВВП. Впродовж 2012-2016 рр. темпи зростання видатків зведеного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпечення суттєво перевищували темпи зростання ВВП(табл.4.) [12].

Табл.4. Співвідношення темпів зростання ВВП та видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення

За досліджуваний період, темпи зростання видатків на соціальний захист перевищували темпи зростання ВВП в 2016 р. (26,1%) та 2013 р. (12,5%) та в 2015 р. (1,5%), що свідчить про неефективний механізм фінансування соціального захисту та соціального забезпечення в Україні та необхідність оптимізації структури видатків та соціальний захист [12].

Оцінити рівень децентралізації фінансування соціального захисту населення можна за розрахунком відповідних коефіцієнтів. Так, в Україні за період 2011-- 2017 рр. коефіцієнт децентралізації витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення становив близько 44%. Однак цей показник не дозволяє оцінити фактичний рівень децентралізації цієї сфери та потребує децентралізованого аналізу розподілу відповідних функцій та повноважень окремо, оскільки частина з поточних функцій фінансується за рахунок субсидій та інших трансфертів з державного бюджету. Такі принципи фінансування можуть визначені тільки як декоцентрація та, в деякій мірі, як деволюція, що є початковими формами децентралізації. Отже, відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні основними повноваженнями органів місцевого самоврядування базового рівня у сфері соціального захисту населення є забезпечення розвитку місцевої інфраструктури, зокрема, об'єктів соціального та культурного призначення та надання соціальної допомоги через територіальні центри.

3. Шляхи покращення фінансування соціальної сфери

Фінансове забезпечення системи соціального захисту населення в Україні на сьогодні має проблеми, серед яких одна з першочергових для вирішення - недосконалість законодавчої бази. Крім того, чинне законодавство встановлює значно більше різноманітних видів пільг, соціальних виплат та соціальних послуг, ніж це передбачено навіть Конституцією України чи міжнародно-правовими зобов'язаннями України.

Ряд зобов'язань у сфері соціального захисту та соціального забезпечення, які перебирає на себе держава, фактично є привілеями для представників певних професій або окремих соціальних груп та економічно необґрунтовані. Крім існування великої кількості соціальних пільг, на які мають право соціально незахищені категорії громадян, гострою проблемою є низька якість та ефективності надання соціальних послуг, високі витрати на адміністрування. У зв'язку з цим важливим є залучення, окрім бюджетних, інших джерел фінансування системи соціального захисту населення, а також оптимізація структури розподілу видатків державного та місцевих бюджетів на соціальний захист.

В Україні удосконалення фінансування системи соціального захисту є важливим елементом державної політики, адже в умовах складної фінансово-економічної ситуації, окупації та анексії частини її території, ведення військових дій на сході країни, стрімко знижується рівень життя громадян, їх зайнятість, доступність суспільних благ. Також сьогодні для України, як і інших європейських країн, характерними є загострення демографічних чинників, збільшення людей пенсійного віку на тлі зниження кількості працездатних осіб. При цьому в Україні значна частка населення працездатного віку офіційно не працює, що відповідно знижує загальну суму внесків до страхових фондів. Таким чином, фінансування соціального захисту населення в Україні супроводжується низкою глибоких проблем та недоліків, які вимагають першочергового втручання.

З метою вирішення окреслених проблем необхідно продовжити реформування системи соціального захисту, зокрема здійснити:

1) розробку концепції соціальної політики України, як основи, підґрунтя формування вектору подальшого реформування системи соціального захисту населення, включаючи його фінансове забезпечення;

2) перегляд кількості бюджетних соціальних програм, їх відповідність сучасним реаліям України та глобалізаційним викликам стосовно необхідності вирішення найгостріших проблем соціального захисту, усунення практики їх дублювання, та виходячи із можливостей їх фінансового забезпечення;

3) удосконалення нормативів соціальних видатків, які повинні враховувати специфіку розвитку певної територіальної громади чи адміністративно-територіальної одиниці;

4) стимулювання участі недержавного сектора у фінансовому забезпеченні вітчизняної системи соціального захисту. Фінансове забезпечення соціального захисту населення України з кожним роком в абсолютному розмірі збільшується, водночас фінансові можливості держави є обмеженими з огляду на необхідність здійснення політики оптимального податкового навантаження на суб'єктів господарювання.

На теперішній час Уряд Володимира Гройсмана вже зробив перші кроки до покращення фінансування соціальної сфери та налагодження соціального захисту населення, але це тільки початок. Оскільки в законодавстві України маємо дуже багато прогалин та застарілих і не актуальних норм, які необхідно переробити та усунути.

Варто зазначити, що для України, після вступу до Європейського Союзу, значно легше перейняти досвід країн, які вже здійснили реформування соціального захисту та мають певні результати, аналізуючи які ми можемо зробити висновки та прийняти рішення, щодо напрямку розвитку будь-якої галузі. Бо головною метою державної політики є забезпечення сприятливих умов соціального та економічного розвитку свого народу.

Висновки

В даній роботі було розглянуто загальні відомості щодо видатків на соціальний захист населення. Проаналізовано сучасний стан фінансування соціальної сфери у порівнянні з попередніми роками. Надано рекомендацій стосовно шляхів удосконалення видатків на соціальний захист населення.

Тож, у висновках ми можемо зазначити, що фінансове забезпечення насамперед відбувається комплексно та систематично. Система соціального захисту ґрунтується на законодавчій базі України та передбачає забезпеченість всіх прошарків населення.

Після розгляду складових соціального захисту можна дійти висновків, що це надто об'ємна та унікальна за своїм змістом структура, яка охоплює всі сфери життєдіяльності людини. ЇЇ економічна забезпеченість залежить не тільки від фінансування з державного та місцевого бюджетів, а й в більшості від благодійних внесків.

Головними джерелами фінансування соціального забезпечення населення є кошти державного і місцевих бюджетів, яких, на жаль, не вистачає на фінансування соціального забезпечення. Фінансування соціального забезпечення населення залежить від стану економіки в країні і має здійснюватися шляхом комплексного використання усіх джерел фінансування та оптимізації їхньої структури. Важливими з цього приводу є питання про зменшення участі держави у соціальному забезпеченні громадян, в оптимізації законодавства з питань соціального забезпечення, у зменшенні кількості соціальних допомог для окремих категорій їх отримувачів та введенні адресної допомоги. Запропоновані заходи зменшать навантаження на бюджет і сприятимуть нормальному забезпеченню фінансування соціальних виплат з відповідних джерел.

Варто пам'ятати, що суть соціальної політики в Україні полягає в тому, що в країні будується соціально спрямована економіка, яка дасть людині все необхідне для нормального життя за європейськими стандартами; утворюється новий тип солідарності різних соціальних верств населення, свідома коаліція людей, які обрали шлях розбудови вільної демократичної держави.

Таким чином, враховуючи те, що Уряд В.Гройсмана активно реформує та впроваджує соціальну політику в життя, народ України може сподіватись на змістовне покращення свого життя, завдяки поліпшенню умов праці, підвищенню мінімальної заробітної плати, удосконаленню нормативної бази та дотриманню обов'язкових вимог законодавства не тільки працюючими людьми, а й роботодавцями.

Також, ми маємо можливість нагально бачити і реформування головного плану країни - державного бюджету, оскільки в нього вже закладені видатки на спеціальні програми, наприклад такі, як: Програма соціальної підтримки в Київській області людей з інвалідністю на 2017- 2020 роки.

Перелік використаної літератури

1. Конституція України.

2. Бюджетний кодекс України.

3. Закон України „Про Державний бюджет України на 2015 рік” від 28.12.2014 р. № 80-VIII. - [Електронний ресурс]. -  Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80-19.

4. Закон України „Про Державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12. 2015 р. № 928-VIII. - [Електронний ресурс]. -  Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/928-19.

5. Видатки зведеного бюджету України // Державна служба статистики України - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

6. Геєць В. Інноваційна Україна - 2020: основні положення національної доповіді. Стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 травня 2015 року / В. Геєць // Вісник НАН України. - 2017. - №7. - с.18-22.

7. Державне фінансове забезпечення соціальної сфери. Монографія // За ред. доктора філософії, професора, академіка АЕНУ Т.М. Кір'яна, д. е. н., проф. Ю.В. Пасічника. - Черкаси, видавець Чабаненко Ю., 2017. - 398 с.

8. Мальований М. Стан та тенденції бюджетного фінансування соціального забезпечення в Україні [Електронний ресурс] / М.І. Мальований // Економiчний часопис-XXI. - 2013. - № 5-6(2). -??С. 27-30. -??Режим доступу: http: //nbuv.gov.ua /j-pdf /ecchado_2018_5-6(2)__9. pdf.

9. Офіційний сайт Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. -??Режим доступу: http: //www.treasury.gov.ua /main /uk /index

10. Рудик В.А. Соціальний захист громадян: про питання понятійно-термінологічного складу в теорії та практиці / В.А. Рудик // Підприємництво, господарство і право. - 2018. - № 3. - С. 100.

11. Руженський М. Соціальний захист населення в умовах формування ринкової моделі економіки України: [монографія] / М. Руженський. -??К.: ІПК ДСЗУ, 2016. - 318 с.

12. Соціальний звіт за 2017 рік. Міністерство соціальної політики України [Електронний ресурс]. -??Режим доступу: http: //mlsp.kmu.gov.ua /document /188938 /2018.doc

Размещено на Allbest.ru