Соціальне відторгнення у контексті моделей соціального добробуту: міжнародне порівняння

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне відторгнення у контексті моделей соціального добробуту: міжнародне порівняння

Анотація

СОЦІАЛЬНЕ ВІДТОРГНЕННЯ У КОНТЕКСТІ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛЬНОГО ДОБРОБУТУ: МІЖНАРОДНЕ ПОРІВНЯННЯ

Локтєва І.І., ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України".

Представлено порівняння середніх оцінок рівня соціального відторгнення у групах країн, яким властиві різні моделі соціального добробуту. Згідно з підходом до вимірювання соціального відторгнення, запропонованого Дж. Джоель-Гісбергом та К. Вруманом, у ході аналізу виокремлено типові виміри концепту: матеріальну депривацію та соціальну ізоляцію. На основі даних Європейського соціального дослідження (ESS) з використанням факторного аналізу здійснено емпіричну ідентифікацію двох зазначених вимірів (компонентів) концепту у групах країн, які представляють соціально-демократичну, консервативно- корпоративістську, ліберальну та середземноморську моделі соціальної політики, а також групу країн Східної Європи та пострадянські держави. Результати порівняння середніх оцінок рівня матеріальної депривації демонструють його відповідність рівню соціального та пенсійного забезпечення відповідно до моделі соціальної політики. Водночас на прикладі пострадянських країн не виявлено прямого зв'язку між соціальною ізоляцією та певними моделями соціального добробуту.

Ключові слова: соціальне відторгнення, матеріальна депривація, соціальна ізоляція, модель соціальної політики (модель добробуту), факторний аналіз, однофакторний дисперсійний аналіз.

Аннотация

Локтева И.И., младший научный сотрудник отдела мониторинговых исследований социально-экономических трансформаций ГУ "Институт экономики и прогнозирования НАН Украины" (Киев).

Представлено сравнение средних оценок уровня социального отторжения в группах стран, которым присущи разные модели социального благосостояния. Согласно подходу к измерению социального отторжения, предложенного Дж. Джоэль-Гисбергом и К. Вруманом, в ходе анализа выделены типичные измерения концепта: материальная депривация и социальная изоляция. На основе данных Европейского социального исследования (ESS) с использованием факторного анализа осуществлена эмпирическая идентификация двух указанных измерений (компонентов) концепта в группах стран, представляющих социально-демократическую, консервативно-корпоративистскую, либеральную и средиземноморскую модели социальной политики, а также группу стран Восточной Европы и постсоветские государства. Результаты сравнения средних оценок уровня материальной депривации демонстрируют его соответствие уровню социального и пенсионного обеспечения в соответствии с моделью социальной политики. В то же время на примере постсоветских стран не обнаружена прямая связь между социальной изоляцией и определенными моделями социального благосостояния.

Ключевые слова: социальное отторжение, материальная депривация, социальная изоляция, модель социальной политики (модель благосостояния), факторный анализ, однофакторный дисперсионный анализ.

Annotation

Lokteva I.I., junior scientific fellow, department for monitoring research of social and economic transformation, Institute for Economics and Forecasting, Ukrainian National Academy of Sciences (Kyiv).

Paper presents comparison of the social exclusion average estimates in the country groups, which have different types of welfare models. According to the approach of measuring social exclusion proposed by G. Jehoel-Gijsberg and C. Vrooman, the typical concept dimensions were defined: material deprivation and social isolation. The aforementioned components of social exclusion were extracted in countries with the Social-democratic, Liberal, Mediterranean, Corporatist welfare models, Eastern European and post-Soviet countries by using the factor analysis based on the results of European social survey (ESS). The obtained results demonstrate compliance of material deprivation to the degree of the social security system provision and extent of pension schemes that are defined by the welfare models. However, the example of post-Soviet countries showed that there is no direct association between social isolation and welfare models.

Keywords: social exclusion, material deprivation, social isolation, social welfare regime, factor analysis, one-way analysis of variance.

Зміст статті

Дотепер міжкраїнне порівняння рівня соціального відторгнення серед загального населення в Україні та країн Східної і Західної Європи, згідно з їх приналежністю до певної моделі соціального добробуту, не здійснювалось. Отже, невідомо, якими є відмінності у рівні соціального відторгнення в Україні, країнах розвинутого ринку та західної демократії з усталеною системою соціального захисту. Тому мета статті - порівняти рівень (середніх оцінок) соціального відторгнення у групах країн з різними моделями соціального добробуту.

За типологією моделей соціального добробуту, запропонованою К. Еспінг-Андерсеном [1], країни поділяють на: соціально-демократичні, консервативно-корпоративістські та ліберальні. Останнім часом у межах визначеної типології виокремлюють моделі соціальної політики, характерні для країн Південної та Східної Європи [2]. Окремо можна виділити пострадянські країни з неповністю сформованою системою соціальної політики, наприклад, Україну та Російську Федерацію [3].

Розглянемо спрямованість і міру підтримки, що надається реципієнтам системи загального та пенсійного забезпечення у межах визначених моделей добробуту. Дослідниками Нідерландського інституту соціальних досліджень емпірично веріфіковано названу типологію. Емпіричну класифікацію країн здійснено методом кластерного аналізу в просторі двох вимірів, які характеризують рівень загального та пенсійного забезпечення за шкалою, яка має градації: низький, середній та високий.

У межах емпіричної типології країни поділено за такими моделями: 1) соціально- демократична, характеризується високим рівнем загального та пенсійного забезпечення (Швеція, Данія та Фінляндія); 2) консервативно-корпоративістська, для якої характерний середній рівень загального та пенсійного забезпечення (Бельгія, Франція, Німеччина, Люксембург і Австрія); 3) ліберальна, якій властивий середній і низький рівні соціального та пенсійного забезпечення (США, Канада, Австралія, Великобританія та Ірландія); 4) середземноморська, характеризується високим рівнем пенсійного забезпечення, але низьким - соціального забезпечення (Італія, Португалія, Іспанія та Греція); 5) група держав Східної Європи, для неї властивий низький рівень соціального та пенсійного забезпечення (Польща, Угорщина, Чехія і Словаччина) [4, р. 6].

Соціальне відторгнення розглядають як складний багатовимірний процес зменшення соціальної участі індивідів або груп у діяльності, характерній для більшості людей у досліджуваному суспільстві, прояви якого полягають у відсутності доступу до структурно-економічних ресурсів, що розподіляють соціальні інститути, та недостатності соціокультурної участі людей. Останнім часом у дослідженнях соціального відторгнення широкого застосування набула схема його вимірювання, що включає виміри двох типів - дистрибутивні та реляційні [5; 6]. До дистрибутивних вимірів належить матеріальна депривація, недостатність забезпечення прав громадянина, а до реляційних - обмежена соціальна участь (соціальна ізоляція) та брак нормативної інтеграції [5, р. 17; 7]. Запропонована схема застосовувалась у порівняльних дослідженнях соціального відторгнення в Європейських країнах і соціального залучення людей похилого віку в Україні [5; 8].

Результати досліджень демонструють наявність взаємозв'язку між соціальним відторгненням і моделями соціального добробуту [5]. У країнах з високим рівнем загального та пенсійного забезпечення рівень прояву різних аспектів соціального відторгнення є нижчим. Виявлено, що серед людей похилого віку частка матеріально відторгнутих є нижчою у державах із соціально-демократичною та консервативно-корпоративістською моделями соціальної політики. У країнах із середньоземноморською моделлю частка матеріально відторгнутих є більшою. Серед визначених моделей група країн Східної Європи відрізняється найбільшою часткою матеріально депривованих порівняно з усіма названими моделями соціального добробуту. Результати аналізу соціальної ізоляції демонструють схожі тенденції, але відмінності є не такими істотними, як за виміром матеріальної депривації [5, р. 22]. Серед загального населення виявлено схожі тенденції для групи країн Східної Європи. Так, для Угорщини характерним є вищий, порівняно з Німеччиною та Іспанією, рівень матеріальної депривації [9, р. 16].

Помічено відмінності у взаємозв'язку між дистрибутивними та реляційними компонентами соціального відторгнення у різних країнах. Виявлено, що у "старих" країнах - членах ЄС, на відміну від "нових", взаємозв'язок між матеріальною депривацією та включеністю до соціальних мереж є сильнішим. У країнах з більш високим рівнем матеріального добробуту бідні частіше є соціально ізольованими [10, р. 141]. Незважаючи на це, для країн Східної Європи є характерним вищий рівень прояву соціального відторгнення, пов'язаний із соціальною участю індивідів та їх включенням до соціальних мереж [10, р. 138].

Сформулюємо дослідницькі гіпотези щодо рівня прояву різних аспектів соціального відторгнення у групах країн, які репрезентують різні моделі соціальної політики:

а) у країнах із соціально-демократичною, консервативно-корпоративістською, ліберальною та середземноморською моделями соціальної політики рівень відторгнення за дистрибутивними вимірами є нижчим, ніж у групі країн Східної Європи та у пострадянських країнах;

б) у країнах із соціально-демократичною, консервативно-корпоративістською, ліберальною та середземноморською моделями соціального добробуту ступінь соціального відторгнення за реляційними вимірами (соціальною ізоляцією) буде нижчим, ніж у групі країн Східної Європи та пострадянських країнах.

Емпіричний аналіз. Для перевірки дослідницьких гіпотез і конструювання інструментарію використано результати п'ятої хвилі Європейського соціального дослідження (ESS). У ESS модуль для вимірювання соціального відторгнення включений до моніторингової частини і є присутнім у всіх шести хвилях опитування [11]. Створення інструментарію та аналіз даних проводилися з використанням програмного забезпечення SPSS. У ході аналізу виконувалось зважування даних з урахуванням дизайн-ефекту вибірки.

Для здійснення аналізу із загального масиву дослідження відібрано 17 країн (n = 35243), які згруповано згідно з моделями соціального добробуту: 1) соціально-демократичною (Швеція, Данія та Фінляндія); 2) консервативно-корпоративістською (Бельгія, Франція та Німеччина); 3) ліберальною (Великобританія та Ірландія); 4) середземноморською (Португалія, Іспанія та Греція); 5) групою країн Східної Європи; 6) пострадянськими країнами (Україна та Російська Федерація).

Для вимірювання соціального відторгнення у кожній групі країн застосовано розвідувальний ФА (метод головних компонент з обертанням варімакс), за результатами якого емпірично ідентифіковано два компоненти концепту: матеріальну депривацію та соціальну ізоляцію. Вибір вимірів обумовлений тим, що кожен з них репрезентує один з аспектів соціального відторгнення - дистрибутивний і реляційний. Для порівняння ідентифікацію компонентів концепту здійснено на основі даних кожної з країн окремо та всіх країн у цілому. Відібрані для здійснення ФА індикатори по кожному з вимірів соціального відторгнення перекодовувались таким чином, щоб найменший бал при відповіді отримували ті, для кого менш властива матеріальна депривація або соціальна ізоляція.

Таблиця 1. Структура фактору матеріальної (споживчої) депривації

Згідно з теоретичною інтерпретацією компонента матеріальної депривації, з метою його вимірювання, відібрано індикатори, які характеризують вимушене скорочення споживання товарів, послуг і діяльності внаслідок фінансових обмежень. Структурно (з точки зору факторних навантажень та частки поясненої дисперсії) виділені фактори є подібним у всіх групах країн (табл. 1).

Другим компонентом концепту соціального відторгнення, що був ідентифікований на даних ESS, є соціальна ізоляція. Для ідентифікації компонента обрано індикатори, що характеризують міжособистісне спілкування, його частоту та наявність близьких людей, з якими можна поділитись особистим. Ідентифіковані фактори соціальної ізоляції є подібними в усіх групах країн, що порівнюються (табл. 2).

Таблиця 2. Структура фактору соціальної ізоляції