Світові моделі та фундаментальні принципи інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

СВІТОВІ МОДЕЛІ ТА ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

WORLD MODELS AND FUNDAMENTAL PRINCIPLES INFORMATION SOCIETY

Політанський В.С.

кандидат юридичних наук, асистент кафедри

теорії держави і права Національного юридичного

університету імені Ярослава Мудрого,

молодший науковий співробітник Національної

академії правових наук України

Стаття спрямована на дослідження світових моделей та фундаментальних принципів інформаційного суспільства. Здійснено дослідження, огляд та узагальнення наявних світових моделей інформаційного суспільства в найбільш розвинутих країнах світу і в країнах, які характеризується відсутністю новітніх інформаційних технологій, а також достатньої міри демократизації суспільства. Досліджено всі наявні парадигми фундаментальних принципів інформаційного суспільства. Запропоновано авторське доповнення переліку наявних принципів інформаційного суспільства, що сприятиме його вдосконаленню. Зроблено висновок про те, що інформаційне суспільство у своєму всезагальному розумінні базується хоч і не на істинних, але на найрозвинутіших моделях провідних країн світу і має свої напрацьовані фундаментальні принципи, які основані на всезагальних та основоположних принципах права.

Ключові слова: інформаційне суспільство, моделі, інформація, принципи, держава, демократія, право, свобода.

Статья направлена на исследование мировых моделей и фундаментальных принципов информационного общества. Проведено исследование, обзор и обобщение существующих мировых моделей информационного общества в наиболее развитых странах мира и в странах, которые характеризуются отсутствием новейших информационных технологий, а также в достаточной мере демократизации общества. Исследованы все существующие парадигмы фундаментальных принципов информационного общества. Предложено авторское дополнение перечня существующих принципов информационного общества, что способствует его совершенствованию. Сделан вывод о том, что информационное общество в своем всеобщем понимании базируется хоть и не на истинных, но на самих развитых моделях ведущих стран мира и имеет свои выработанные фундаментальные принципы, основанные на всеобщих и основных принципах права.

Ключевые слова: информационное общество, модели, информация, принципы, государство, демократия, право, свобода.

The article aims to study global models and fundamental principles of the information society. The investigation, review and summarize existing international models of information society in most developed countries and in countries characterized by lack of primarily new information technologies, as well as sufficiently democratic society. Studied all the existing paradigm of the fundamental principles of the information society. The author supplementing existing principles of the information society, which will contribute to its improvement. It is concluded that the information society in its universal sense, though not based on true but the world's most advanced models of leading countries and has its development of fundamental principles based on universal principles and fundamental rights.

Key words: information society, models, data, principles, state, democracy, law, freedom.

Постановка проблеми

Необхідність розвитку відкритого інформаційного суспільства є пріоритетом державної інформаційної політики. Тому в юридичній науці особливої уваги заслуговує дослідження питання, що стосується світових моделей і фундаментальних принципів інформаційного суспільства.

Докладний аналіз вітчизняної та світової літератури й нормативно-правових актів, що становлять теоретико-методологічну основу дослідження, свідчать про те, що ця проблематика дотепер не була предметом комплексного дослідження. Зважаючи на практичне значення наукового завдання, потребують вирішення та розкриття питання основних принципів регулювання інформаційних відносин та шляхів їх закріплення як у чинному законодавстві України, так і в законодавстві найрозвинутіших країн світу. Саме тому це питання потребує додаткового дослідження, уточнення та розширення.

Загальнотеоретичне дослідження світових моделей та фундаментальних принципів інформаційного суспільства дозволить оцінити відмінності між підходами оцінки та формування світових моделей у різних країнах світу. Для країн, де такий процес перебуває на початку розвитку, важливим є формування власної моделі, а також використання міжнародного досвіду. Це дослідження є актуальним з огляду на вивчення фундаментальних принципів і теоретичного бачення розвитку інформаційного суспільства з різних поглядів, основи якого можуть бути використані для вдосконалення питання правового регулювання інформаційного суспільства України та виявлення сутнісних особливостей його розвитку.

Стан опрацювання

У юридичній науці окремі питання, що стосуються світових моделей та фундаментальних принципів інформаційного суспільства, у той чи інший спосіб досліджували такі вітчизняні і зарубіжні вчені: І.В. Арістова, В.Д. Бакуменко, Л.В. Березовець, О.Л. Вартанова, М.С. Вершинін, О.Н. Вершинська, В.П. Горбулін, О.В. Гриценко, Н.В. Грицяк, В.О. Данілян, О.П. Дзьобань, М.С.Каган,О.В.Карпенко,А.В.Колодюк,Є.І.Кузьмін, Й.І. Масуда, І.С. Мелюхін, А.М. Міхненко, А.Ю. Нашинець-Наумова, А.І. Семенченко, Н.В. Ткачова, В.Р. Фірсов та інші.

Мета статті полягає у дослідженні питань, що стосуються світових моделей та фундаментальних принципів інформаційного суспільства, яке було здійснено за певними критеріями, в основу яких покладено поетапне дослідження кожної із моделей та кожної наявної парадигми принципів, а також у наданні авторського доповнення переліку принципів інформаційного суспільства, що сприятиме його вдосконаленню.

Виклад основного матеріалу

інформаційне суспільство світова модель

На межі 80-90-х рр. ХХ ст. стратегічною метою розвитку багатьох країн світу було визначено побудову інформаційного суспільства. Нині рух до інформаційного суспільства є загальною тенденцією як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. Водночас інформаційне суспільство формується локально, у різних країнах цей процес відбувається з різною інтенсивністю й особливостями, у кожному конкретному випадку безпосередня реалізація проекту має національно детермінований характер. Сьогодні в більшості європейських країн, а також у США, Японії, Індії, Китаї, країнах Південно-Східної Азії уже зроблені перші кроки у напрямку розробки і реалізації державних та міжнародних програм формування інформаційного суспільства [1, с. 137].

Інформаційне суспільство XXI століття характеризується стрімким розгортанням новітніх інформаційно-телекомунікаційних процесів, проникненням інформаційних технологій у всі сфери суспільного життя, розвитком глобальної інформаційної економіки, електронних видів зайнятості, державного та корпоративного управління, формуванням інфосфери та глобального інтернет-суспільства. Сучасне інформаційне суспільство формується й ефективно розвивається в умовах правової держави, яка базується на безперечному застосуванні закону, повазі до прав і свобод людини та громадянина.

Умовно в науковій літературі розрізняють дві основні світові моделі розвитку інформаційного суспільства: західну і східну. При цьому в межах західної моделі слід відокремити шлях, обраний країнами Європи, від американського шляху, а в рамках східної - вказати особливе місце Японії, Сінгапуру, Китаю та Індії [2].

Як свідчить світовий досвід, кожна із цих країн іде до інформаційного суспільства своїм шляхом, який визначають сформовані політичні, соціально-економічні і культурні умови. Багато з розвинених країн і країн, що розвиваються, повною мірою усвідомили переваги, пов'язані з розвитком інформаційного суспільства. Цей факт закріплює Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, що була прийнята самітом країн Великої вісімки у 2000 р. [3].

Розглядаючи модель розвитку інформаційного суспільства США, можна сказати про те, що ця модель належить до західної моделі формування інформаційного суспільства. США стали однією з перших країн на американському континенті, що сформували комплексний державний підхід до реалізації ідеї інформаційного суспільства та визначили розвиток національної інформаційної інфраструктури як пріоритет своєї політики. У 1993 р. уряд США опублікував доповідь із планами розвитку національної інформаційної інфраструктури, у якій сформульовано такі керівні ідеї: 1) заохочення приватних інвестицій; 2) концепція універсального доступу технологій; 3) допомога держави в технологічних інноваціях; 4) забезпечення інтерактивного доступу; 5) захист особистого життя, безпеки і надійності мереж; 6) забезпечення доступу до державної інформації та ін. [1, с. 159].

Успішним прикладом втілення у життя моделі інформаційного суспільства є країни Європи. Так, у Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії, Швеції, Франції та Нідерландах нині створені найсучасніші інфраструктури інформаційних технологій, які характеризуються унікально високими рівнями доступу населення до них. За деякими основними показниками, що характеризують становлення інформаційного суспільства, цей континент значно випереджає інші країни світу [4, с. 49].

У свою чергу, міжнародні економічні організації неодноразово називали Швецію найрозвиненішою країною світу в галузі інформаційно-комунікаційних технологій на основі оцінки комплексу показників доступу до інформації, насиченості комп'ютерами, підключень до Інтернету, рівня впровадження цифрових технологій у соціальну інфраструктуру, а саме в освіту й охорону здоров'я [5, с. 84-85].

В Європі інформаційне суспільство було сприйняте крізь призму тих можливостей, які воно несе для становлення демократії, плюралізму, суспільної рівності, соціального, професійного та культурного становлення кожного громадянина. Майже будь-який громадянин Європи має можливість доступу до інформації як із фінансового, так і з технічного погляду. Зважаючи на це, розвиток інформаційного суспільства в Європі є пріоритетом державної політики, а його ініціативи втілені у внутрішньополітичних, загальнонаціональних і галузевих програмах майже всіх країн світу [4, с. 50].

Важливу роль у становленні європейської моделі інформаційного суспільства відіграв стрімкий розвиток засобів масової інформації. Водночас європейські країни сьогодні роблять акцент на необхідності лібералізації і приватизації виробництва інформаційних технологій, особливо у сфері телекомунікації. Досвід показав, що ті країни, які намагались одночасно здійснювати приватизацію і лібералізацію, зазнали невдачі.

У Франції проблема лібералізації старанно ігнорується, оскільки вона не узгоджується із французьким планом централізованого розвитку інфраструктури інформаційного суспільства. У свою чергу, Нідерланди прагнуть стати найбільш лібералізованою країною у Європі, щоб посісти провідне місце в європейському та світовому поділі праці. У Данії лібералізація відбувається досить швидко, однак ця проблема не є основною ініціативою у сфері інформаційних технологій. У шведському плані розвитку інформаційного суспільства проблема лібералізації навіть не порушується, тому що країна вже давно вважає себе лібералізованою [6, с. 121].

Приклад країн Європи доводить, що нова економіка - це не стільки підприємства у сфері інформаційно-комунікаційних технологій чи компанії, що здійснюють продаж і бізнес в онлайновому форматі, скільки використання інформаційних досягнень як нового засобу збільшення продуктивності праці і конкурентоспроможності продукції [7, с. 7, 74].

У свою чергу, українські вчені (А.В. Колодюк, Є.І. Макаренко) в рамках європейської моделі розрізняють західноєвропейську, скандинавську, центральноєвропейську та східноєвропейську стратегії розвитку інформаційного суспільства. Так, за словами А.В. Колодюка, розходження національних планів різних країн Європи визначають такі чинники: макроекономічна політика держави в контексті формування інформаційного суспільства; особливості ідеології побудови інформаційного суспільства; особливості законодавства, що сприяє чи заважає руху до інформаційного суспільства; особливості національної культури та менталітету, що визначають розвиток інформаційного суспільства [8, с. 39].

Аналізуючи моделі інформаційного суспільства Європи та США, виникла думка про те, що їх можна чітко диференціювати за особливостями їхнього законодавства. На думку експертів, європейське законодавство дещо гальмує розвиток інформаційних технологій. Адже континентальна Європа має жорсткіше законодавство у сфері регулювання ринку праці, продуктів і послуг, ніж США, де головною метою є захист наявних робочих місць і блокування створення нових робочих місць [9, с. 154].

Другою моделлю розвитку інформаційного суспільства є східна. її ще називають «азіатським дивом». Ця модель символізує альтернативний спосіб соціально-економічного розвитку регіону і конфронтацію із Заходом. Східна модель інформаційного суспільства реалізує ідеологічну доктрину країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що побудована на принципах конфуціанства.

Східна модель базується на запереченні західних норм, ствердженні власних ціннісних орієнтацій та прагненні розробити новий підхід до індустріалізації та соціального розвитку. В її основі лежить співпраця держави і ринку та спроба встановити зв'язок між культурними цінностями, які властиві конфуціанству, і соціальними трансформаціями. Ці засади виражають угоду про взаєморозуміння і взаємодопомогу вищого і нижнього рівнів управління. Ця модель використовує пріоритетний розвиток інформаційних технологій і запровадження інформаційних послуг у всі сфери життєдіяльності країни [10, с. 101-102].

Представники східної моделі інформаційного суспільства прагнуть розробити альтернативний західному підхід, що базується на утвердженні власних ціннісних орієнтацій щодо індустріалізації, інформатизації та соціального розвитку. Його основою є співробітництво держави і ринку, спроба встановити зв'язок між традиційними культурними цінностями та соціальними змінами, що відбуваються у суспільстві [4, с. 55-56].

Традиційно першою країною, яка представляє східну модель, називають Японію. Саме в ній інформаційне суспільство побудовано зовсім на інших принципах, відмінних від проамериканської та європейської моделей розвитку. Головною цінністю становлення інформаційного суспільства в Японії є розвиток інформаційних технологій, удосконалення системи корпоративного управління та важелів правового регулювання. Японія є майже єдиною з тих небагатьох інформаційно розвинених країн, що вивчає і досліджує проблему втілення інформаційних технологій у суспільство на тлі їхніх переваг чи, навпаки, недоліків, що дуже відрізняє її від інших країн.

Японська модель інформаційного суспільства, у створенні якої основний внесок належить Й. Масуді, спрямована на вдосконалення системи корпоративного управління за принципом ієрархічної піраміди, в основу якої покладено три принципи: оп (вдячність), gіrі (відповідальність), wа (гармонія). Вони виражають угоду про взаєморозуміння та взаємодопомогу вищого і нижнього рівнів управління. Ця модель використовує пріоритетний розвиток інформаційних технологій і впровадження інформаційних послуг у всі сфери життєдіяльності країни. Вищою стадією інформаційного суспільства, на думку Й. Масуди, буде «суспільство достатку», яке він назвав «компутопією». Слід особливо наголосити, що в «компутопії» вчений досліджував не лише переваги інформаційного суспільства, а і його потенційні небезпеки [11, с. 39].

Японський дослідник визначив досить ефективні шляхи, методи й засоби формування і вдосконалення демократичного інформаційного суспільства. Основними з них є використання інформаційних технологій для створення знання; децентралізоване і відкрите для всіх людей використання інформаційних технологій; використання банків даних не окремими невеликими групами осіб, які перебувають при владі, а всіма громадянами та їх добровільними об'єднаннями для того, щоб повністю розвинути свої здібності [12].

Сьогодні успіхи Японії на шляху побудови інформаційного суспільства співвідносять із досягненнями США. Ключовим фактором успіху країни завжди було масштабне виділення коштів на науку і наукові розробки, а також високий пріоритет техніки та технологій у забезпеченні соціально-економічного розвитку країни. Технічний прогрес і розширення комп'ютерного ринку стали технічною основою для розвитку інформаційного суспільства в Японії.

На особливу увагу заслуговує модель інформаційного суспільства Сінгапуру, згідно з якою інформаційні технології є ключовим напрямом економічного і соціального розвитку країни. Важливою особливістю цієї моделі є увага до соціальної сфери. Так, у 2000 р. було впроваджено державну програму «Електронний уряд Сінгапуру», розгорнуто інтегровані портали держустанов «Урядовий портал» і сервіс-центр «Електронний громадянин», що надають інформаційні послуги у сфері офіційної державної політики, бізнесу, освіти, роботи, родини, здоров'я, відпочинку, спорту, транспорту, туризму тощо. Всі установи освіти, соціальної сфери, культури переведені в інтернет-користування, причому не як формальне утворення, а як держустанови з широким набором електронних послуг [13, с. 229-230].

Іншою у розвитку інформаційного суспільства є китайська модель, відповідно до якої було утворено певні правила регулювання та функціонування інформаційного суспільства. Національна модель розвитку інформаційного суспільства Китаю започаткована в 1983 р., коли інформаційні технології як одні з галузей і напрямів наукового і технічного розвитку були включені в державну модель. З метою формування інформаційного суспільства Китаю була закладена модель економічної співпраці держави і ринку [13, с. 279].

Сьогодні Китай є чи не найрозвиненішою країною-виробником, де зосереджені найпотужніші заводи, фабрики, інформаційно-технологічні долини - як власні, так і інших країн американського та європейського континентів.

У рамках східної моделі можна виокремити ще й індійську модель, головним пріоритетом якої на шляху до інформаційного суспільства є розвиток внутрішніх людських ресурсів. Індія володіє значним науково-технічним потенціалом, а також ефективною законодавчою системою. Особливості побудови інформаційного суспільства в Індії полягають в обережності послідовності, а також опорі на національні культурні традиції. Важливу роль у такому прогресі відіграє політика реформування уряду, спрямована на забезпечення кожного громадянина універсальним доступом до інформаційно-технологічних ресурсів [14, с. 459-460].

Крім того, в науковій літературі існує думка про те, що поруч із західною та східною моделями інформаційного суспільства існує ще одна. Йдеться про африканську модель, що характеризується відсутністю новітніх інформаційних технологій, а також достатньою мірою демократизації суспільства, що унеможливлює участь громадянського суспільства та приватного й корпоративного сектора у прийнятті державних рішень. Саме ці чинники зумовлюють повільний розвиток інформаційного суспільства в африканських країнах.

У країнах цієї групи навіть не йдеться про розвиток електронного урядування та масових комунікацій. Модель побудови інформаційного суспільства в африканському регіоні зводиться на сьогодні тільки до впровадження інформаційних технологій, приведення у цифровий формат архівного і бібліотечного фонду, розвитку засобів масової інформації для забезпечення достатнього рівня обізнаності населення [15, с. 60].

Доречною із цього приводу є думка В.О. Даніляна стосовно того, що в майбутньому можливе існування декількох моделей інформаційного суспільства, як колись існувало кілька моделей індустріального суспільства. За його словами, ключовим критерієм для визначення моделі суспільства повинен стати критерій міри забезпеченості рівності прав громадян на доступ до основного ресурсу - інформації, а також рівень самої можливості доступу до інформації усіх членів суспільства і сам критерій інформатизації суспільства [4, с. 46].

Що стосується іншого питання цього дослідження, а саме фундаментальних принципів інформаційного суспільства, то вони закріплені в положеннях багатьох міжнародних нормативно-правових документів.

Одним із таких документів є прийнята Організацією Об'єднаних Націй у 2003 р. Декларація принципів, що отримала назву «Побудова інформаційного суспільства - глобальне завдання в новому тисячолітті». Цією Декларацією проголошувався напрям використання потенціалу інформаційних та комунікаційних технологій для досягнення сформульованих у Декларації тисячоліття цілей розвитку, а саме: ліквідація крайньої убогості та голоду; забезпечення загальної початкової освіти; сприяння рівності чоловіків і жінок; боротьба із захворюваннями; сприяння екологічній усталеності і формування глобального партнерства з метою розвитку для забезпечення більш мирного, справедливого та процвітаючого світу.

Пункт 19 Декларації встановлює такі ключові принципи побудови відкритого для всіх інформаційного суспільства: важлива роль органів державного урядування й усіх зацікавлених сторін у сприянні застосуванню інформаційно-комунікаційних технологій із метою розвитку; інформаційна й комунікаційна інфраструктура як необхідний фундамент відкритого для всіх інформаційного суспільства; доступ до інформації та знань; нарощування потенціалу; зміцнення довіри та безпеки під час використання інформаційно-комунікаційних технологій; створення сприятливого середовища на національному та міжнародному рівнях; додатки на базі інформаційно-комунікаційних технологій; культурна розмаїтість і культурна самобутність, мовна розмаїтість і місцевий контент; свобода засобів масової інформації; етичні аспекти інформаційного суспільства; міжнародне та регіональне співробітництво.

Відповідно до п. 17 Декларації принципи інформаційного суспільства спрямовані на вироблення нових форм солідарності, партнерства і співробітництва між державними органами та іншими заінтересованими сторонами, а саме громадянським суспільством та міжнародними організаціями [16].

Визначаючи ключові принципи інформаційного суспільства, автори Женевської декларації вказували, що його серцевиною є спілкування, яке є одним з основних соціальних процесів, однією з базових людських потреб та основою будь-якої соціальної організації. Для реалізації фундаментальних принципів інформаційного суспільства було розроблено Женевський план дій, який було визначено платформою для сприяння розвитку інформаційному суспільству на національному, регіональному і міжнародному рівнях [17].

Поряд із зазначеними принципами в науці існує думка про існування ще й інших фундаментальних принципів інформаційного суспільства, які ґрунтуються на загальних принципах міжнародного права. Так, на думку провідних українських науковців та авторів підручника «Електронне урядування» В.П. Горбуліна, Н.В. Грицяка, А.І. Семенченка та О.В. Карпенка, до цих принципів належать такі: суверенна рівність, повага прав, що властиві суверенітету; невтручання у справи, що належать до внутрішньої компетенції інших держав; мирне розв'язання міжнародних конфліктів; повага прав людини та основних свобод, зокрема свободи думки, совісті, релігії та переконань; співробітництво між державами; рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею [18, с. 15].

На їхню думку, необхідність виокремлення цих принципів була зумовлена тим, що наприкінці минулого століття виникла небезпека зловживання засобами масової інформації та найновітнішими інформаційними й комунікаційними технологіями як інструментом маніпулювання свідомістю людини.

На противагу принципам інформаційного суспільства, що базуються на принципах міжнародного права, цікавою є думка О.В. Гриценока, який включає до їх складу й загальні принципи, що були розроблені на зустрічі Великої сімки в Брюсселі у 2014 р. Серед них він виокремлює такі: сприяння динамічній конкуренції у сфері розвитку телекомунікації; заохочення приватних капіталовкладень у розвиток інформаційної інфраструктури; участь у розробці гнучкого законодавства у сфері інформатизацій; забезпечення відкритого доступу до інформаційних мереж; сприяння наданню громадянам ефективних і доступних інформаційних послуг; участь в обговоренні міжнародних проблем побудови глобального інформаційного суспільства [6, с. 120].

Але ці принципи кожна держава реалізує по-різному, оскільки план інформатизації кожної окремої держави буде успішним лише тоді, коли він ґрунтуватиметься на сферах, у яких держава має максимальні переваги над іншими країнами.

У свою чергу, цікавими є погляди стосовно фундаментальних принципів інформаційного суспільства, що закріплені в законодавстві Україні. Так, у Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» зазначається, що під час створення інформаційного суспільства в Україні слід керуватися загальними принципами Конституції України, а також опиратися на принципи свободи створення, отримання, використання та розповсюдження інформації; об'єктивності, достовірності, повноти і точності інформації; гармонізації інтересів людини, суспільства та держави в інформаційній діяльності; обов'язковості публікації інформації, яка має важливе суспільне значення; обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону; мінімізації негативного інформаційного впливу та негативних наслідків функціонування інформаційно-комунікаційних технологій; недопущення незаконного розповсюдження, використання і порушення цілісності інформації; гармонізації інформаційного законодавства та всієї системи вітчизняного законодавства [19].

Окрім цього в розпорядженні Кабінету Міністрів України № 386-р від 15 травня 2013 р. зазначено, що для розвитку інформаційного суспільства необхідно застосовувати такі принципи: рівноправного партнерства державних органів, громадян і бізнесу; прозорості та відкритості діяльності державних органів; гарантованості права на інформацію, вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, установлених законом; свободи вираження поглядів і переконань; правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; інформаційної безпеки; постійного навчання; підконтрольності та підзвітності державних органів громадськості; сприяння пріоритетному розвитку інформаційно-комунікаційних технологій; чіткого розмежування повноважень і скоординованої взаємодії державних органів; гарантованості повного ресурсного забезпечення національних програм та проектів розвитку інформаційного суспільства [20].

Виходячи з усіх наявних на сьогодні досліджень фундаментальних принципів інформаційного суспільства та опираючись на власне бачення стосовно них, доцільним буде запропонувати доповнити їх перелік такими принципами: стимулювання та мотивація інформаційного розвитку людства; охорона основоположних прав і свобод людини та засобів масової комунікації; створення об'єднаної системи комп'ютерних мереж для вільної комунікації та обміну інформацією; виявлення та врегулювання проблем негативного впливу нових інформаційних і комунікаційних технологій на суспільство; розвиток глобального ринку інформаційних послуг та впровадження концепції інформаційної економіки.

Саме ці принципи інформаційного суспільства є базовими для розбудови нових цивілізаційних проектів. Адже йдеться не тільки про технології як такі, а й про соціальні та гуманітарні новації, де відкрита та рівноправна взаємодія влади і громадянського суспільства сприятиме прогресу, економічному розвитку та стабільності як окремих регіонів, так і світу загалом.

Висновки

Підсумовуючи, можна зробити висновок про те, що, досліджуючи світові моделі інформаційного суспільства, в кожному конкретному випадку стає очевидним, що на основі досвіду країн- лідерів інформаційне суспільство є національно детермінованим. Аналіз світових моделей розвитку інформаційного суспільства дав змогу зробити висновок про те, що процес інформаційних перетворень у світі є незворотним, нині створюється нова карта світу - інформаційна, яка відображає стан цієї сфери в кожній окремій країні. Висока щільність інформації, інтенсивність розвитку і використання нових інформаційних технологій характерні нині для таких країн, як США, Європа, Японія, Сінгапур, Китай, Індія. Водночас навіть у цих країнах інформаційне суспільство насправді ще дуже далеке від ідеального, від повноцінно інформаційного.

Що стосується принципів інформаційного суспільства, то, підсумовуючи, можна сказати про те, що вони є не тільки галузевими основоположними засадами, а й при цьому намагаються втілювати базові ідеї законодавчого забезпечення прав людини на основі розроблених та діючих міжнародних стандартів у сфері інформаційних відносин. Проте, незважаючи на велике значення і функціональне навантаження цих принципів, вони ще недосконало досліджені та розроблені.

Отже, досліджуючи це питання, можна впевнено сказати про те, що інформаційне суспільство у своєму всезагальному розумінні базується хоч і не істинних, але на найрозвинутіших моделях провідних країн світу, маючи свої напрацьовані фундаментальні принципи, воно все ж базується на всезагальних й основоположних принципах права.

Список використаних джерел

1. Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе / М.С. Вершинин. - СПб: Изд-во А. Михайлова, 2001. - 253 с.

2. Мелюхин И.С. Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития / И.С. Мелюхин. - М.: МГУ, 1999. - 208 с.

3. Вершинин М.С. Окинавская хартия глобального информационного общества / М.С. Вершинин // Политическая коммуникация в информационном обществе. - СПб: Изд-во В.А. Михайлова, 2001. - С. 146-165.

4. Данілян В.О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз): [монографія] / В.О. Данілян. - Харків: Право, 2008. - 184 с.

5. Вартанова Е.Л. Северная модель: государство всеобщего благоденствия / Е.Л. Вартанова // Национальные модели информационного общества. - М.: ИКАР, 2004. - С. 83-112.

6. Гриценко О.В. Глобальні стратегії розвитку інформаційного суспільства: досвід для України / О.В. Гриценко // Стратегічні пріоритети. - 2010. - № 3. - С. 120-125.

7. Каган М.С. Человек как проблема современной философии / М.С. Каган // Время и человек в зеркале гуманитарных исследований: матер. V Междунар. летней культур. антропол. школы молодых ученых «Культура - Образование - Человек» / под ред. М.И.Репринцева. - Курск: КГУ 2003. - Т 1. - 472 с.

8. Колодюк А.В. Інформаційне суспільство: сучасний стан та перспективи розвитку в Україні: дис.... канд. п. наук / А.В. Колодюк; Київ. нац. ун-т ім. Т Шевченка; Ін-т журналістики. - К., 2004. - 234 с.

9. Березовець Л.В. Розвиток соціального капіталу / Л.В. Березовець // Інформаційне суспільство. Шлях України. - К.: Відродження; ПРООН, 2004. - С. 62-67.

10. Вершинская О.Н. Существующие модели построения информационного общества / О.Н. Вершинская // Развитие информационного общества в России. Теория и практика. - СПб.: Изд-во Санкт-Петербур. ун-та, 2001. - Т 1. - С. 97-108.

11. Масуда Й. Комп'ютопія / Й. Масуда; пер. з англ. В. Ляха // Філософська і соціологічна думка. - 1993. - № 6. - 36-50.

12. Masuda Y. The ^formation Sodety as Postindustrial Sodety / Y Masuda. - Wash.: World Future Soc., 1983.

13. Ткачева Н.В. Сингапур: социальные измерения информационного общества / Н.В. Ткачева // Национальные модели информационного общества. - М.: ИКАР, 2004. - С. 226-234.

14. Формирование информационного общества в XXI веке / сост.: Е.И. Кузьмин, В.Р Фирсов. - СПб.: РНБ, 2006. - 640 с.

15. Нашинець-Наумова А.Ю. Європейскі стандарти побудови та розвитку інформаційного суспільства In: Міжнародна науково-практична конференція «Асоціація з Європейським Союзом: зарубіжний досвід для України» (м. Київ, 9 черв. 2016 р.). - С. 57-61.

16. Декларація принципів Побудова інформаційного суспільства - глобальне завдання у новому тисячолітті від 12.12.2003 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c57.

17. Женевський План дій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://informationsociety. wordpress.com/basics/wsis_ outcomes/pd/.

18. Електронне урядування: [підруч.] / авт. кол.: В.П. Горбулін, Н.В. Грицяк, А.І. Семенченко, О.В. Карпенко та ін.; за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка. - К.: НАДУ, 2014. - 352 с.

19. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України № 537-V від 9.01.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 12. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/537-16.

20. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: розпорядження Кабінет Міністрів України № 386 від 15.05.2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua//laws/show/386-2013-р

Размещено на Allbest.ru