Технології соціально-педагогічної роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми

Як наведено у таблиці 2, серед опитуваних визначено ВІЛ- інфікованих дітей із середнім ступенем соціальної адаптованості (42,5%), низьким ступенем автономності (34,5%), високим ступенем соціальної активності 13 (50%) і моральності 14 (54%) - отримано найвищі показники.

Дані результати свідчать про те, що діти хоча і ВІЛ-інфіковані, але рівень їх соціалізації досить високий, оскільки вони в школах мають змогу не тільки засвоювати теоретичні знання, але і спілкуються з ровесниками, розвивають свої творчі нахили, пізнають і засвоюють загальнокультурні норми, та правила поведінки.

2. Психологічно-прогностичне завдання „Мої плани на майбутнє ”.

Таблиця 3 Ранжування планів та мрій ВІЛ-інфікованих дітей

Діти незалежно від недуги, яка у них є у першу чергу мріють про те, щоб отримати гарну освіту і влаштуватися на роботу, але також для них важливим залишаються придбання сучасних телефонів комп'ютерів та авто. Багато респондентів зазначили, що бажають створити хорошу сім'ю і придбати гарний будинок, але були і такі учні, що не мають жодної мрії і мети, хоча це могло бути пов'язано з поганим самопочуттям чи настроєм.

Отже, як показали результати моніторингового дослідження рівня соціалізації ВІЛ-інфікованих дітей 12-14 років, дана категорія потребує в першу чергу соціально-педагогічної підтримки та супроводу сімей у яких виховуються такі діти. Також ВІЛ-інфіковані діти мають потребу у спілкуванні та особливій увазі зі сторони соціально-психологічної служби закладів освіти, працівників неурядових ВІЛ-сервісних організацій та медичних установ. психологічний імунодефіцит соціальний педагогічний

Слід звернути особливу увагу на порушення психологічної адаптації при ВІЛ-інфекції, як і при будь-якому важкому або невиліковному захворюванні. Але ВІЛ-інфекція відрізняється від інших захворювань негативним відношенням суспільства, яке ізолює ВІЛ- інфікованих дітей.

Враховуючи психолого-педагогічні особливості дітей, що живуть з ВІЛ науковцями теоретично обґрунтовані технології роботи з даною категорією клієнтів. Соціальна робота передбачає створення оптимальних соціальних умов життєдіяльності, що дозволяють хворому краще адаптуватися в соціальному середовищі (середовищем може виступати як найближче оточення, так і суспільство в цілому), відчути себе особистістю, а також вирішення цілого ряду проблем. Існують різні методи соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими неповнолітніми такі як інформування, консультування, пряма натуральна й фінансова допомога, догляд і обслуговування, психологічна підтримка, реабілітація та інші [8, с. 219].

Перший етап соціальної роботи починається з розмови з ВІЛ- інфікованою дитиною або з членами сім'ї про характер захворювання, необхідності тривалого виснажливого лікування, що вимагає зміни звичного способу життя. Наступний етап соціальної роботи - створення психологічного комфорту для хворого і його родичів з моменту початку лікування. Обговорюється можливість і доцільність інформування про те, що трапилося родичів, друзів, знайомих. Питання психосоціального характеру передбачають вміння спілкуватися з пацієнтом і його сім'єю після повідомлення їм про наявність захворювання. На сьогоднішній день така робота здійснюється медичним персоналом, але вона не завжди ефективна, тому що вимагає використання психологічних методів.

Профілактична медико-соціальна робота з ВІЛ-інфікованими неповнолітніми поділяється на два види: 1) первинна профілактика; 2) вторинна профілактика [3, с. 98].

Первинна профілактика - попередження розвитку у дітей ВІЛ- інфекції, тобто формування уявлень про здоровий спосіб життя, активної життєвої позиції по відношенню до свого здоров' я. Первинну профілактику зобов'язані проводити освітні установи в яких навчаються неповнолітні. Але на даному етапі про первинну профілактику йтися не може, так як вона менш важлива при вже наявній ВІЛ-інфекції. А саме вторинна профілактика спрямована на попередження подальшого прогресування хвороби і передбачає комплекс лікувальних та профілактичних заходів. Рішення проблеми медико-соціального супроводу ВІЛ-позитивних неповнолітніх, які перебувають у небезпечному соціальному положенні можливо тільки на основі міжвідомчої взаємодії ВІЛ-сервісних установ державного і недержавного секторів (науково-методичні центри з профілактики та боротьби зі СНІДом, клінічні інфекційні лікарні, регіональні центри з профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД, лабораторії діагностики ВІЛ, кабінети профілактики ВІЛ-інфекції, кабінети анонімного обстеження).

Важливе місце в соціальній роботі з ВІЛ-інфікованими дітьми посідає консультування. Це метод соціальної роботи, в ході якого фахівець з соціальної роботи допомагає клієнту вивчити і зрозуміти існуючі проблеми та запропонувати різні варіанти, які можуть бути використані для їх вирішення. Консультування як технологічний спосіб вирішення соціальних завдань - це процедура, використовувана в соціальній роботі, в медичній, юридичній практиці фахівцями різних напрямків з метою орієнтації ВІЛ-інфікованих, а також їх сімей шляхом рад, вказівки на альтернативні форми надання допомоги, у визначенні цілей і забезпечення необхідною інформацією. У практиці соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими використовується кілька типів консультування, а саме: загальне консультування ВІЛ-інфікованих; спеціальне консультування ВІЛ-інфікованих у напрямку соціальних працівників фахівцями соціальних служб або установ; навчальне консультування спеціалістів соціальних служб та організацій працівниками вищих організацій та установ [4, с. 197].

Дуже важливо працювати не тільки з самим ВІЛ-інфікованим, але і з його найближчим оточенням - сім'єю. Особливо важливе значення має робота з психологічної реабілітації родичів ВІЛ-інфікованих дітей. Саме цей контингент визначає реальне мікросередовище оточення хворого, психологічний клімат, в якому може зіграти як позитивну, так і негативну роль у формуванні стану хронічного стресу у ВІЛ-інфікованої дитини.

Соціальна робота передбачає організацію спеціалізованої медичної допомоги та догляду за хворими, що знаходяться на різних стадіях розвитку ВІЛ-інфекції, надання їм соціальної підтримки та психологічної допомоги [6, с. 113]. Слабка соціальна та психологічна захищеність хворих на ВІЛ несприятливо впливає на прогноз захворювання та погіршує якість життя ВІЛ-інфікованих. У цьому випадку соціальна робота передбачає взаємодію та координацію зусиль фахівців різних професій - лікарів, психологів, соціальних працівників.

Соціальна робота в області ВІЛ-інфекції використовує систему заходів постійного психологічного супроводу на всіх етапах роботи з хворими та членами їх сімей. Це вказує на необхідність створення різних груп психологічної підтримки для ВІЛ-інфікованих, в яких передбачені навчання саморегуляції і самопідтримки, організація психологічних тренінгів, організація зустрічей ВІЛ-інфікованих дітей з ровесниками, це надасть можливість поділитися проблемами, обговорити їх разом, обмінятися досвідом їх вирішення. У подібних випадках діти отримують допомогу не від соціальних працівників, а від ровесників зі схожими проблемами. Проведення таких заходів сприяє адаптації, мобілізує внутрішні ресурси ВІЛ-інфікованих дітей, так як вони отримують емоційну розрядку, знаходять в ході цих зустрічей відповіді на запитання, розв'язання їх проблем.

Поряд з груповими формами соціальної підтримки ВІЛ- інфікованим дітям та членам їх сімей можуть здійснюватися інші види психологічної допомоги, такі як психологічне консультування (очне або по телефону), індивідуальна, групова або сімейна психотерапія.

При наданні соціальної підтримки сім'ї, яка виховує дитину з ВІЛ-інфекцією, необхідно керуватися наступними цілями: надання можливості сім'ї отримувати достатні знання про розвиток хвороби, харчуванні та особливості препаратів для ВІЛ-інфікованих; надання знань про запобігання зараження ВІЛ-інфекцією членів сім'ї (небезпека наркозалежності); об' єднання сімей, які виховують неповнолітніх з ВІЛ в групи підтримки, групи взаємодопомоги, психотерапевтичні групи; знання законів для того, щоб захищати людські права ВІЛ-інфікованих підлітків і членів їх сімей; використання здатності сім'ї спонукати ВІЛ- інфіковану дитину шукати і приймати медичну допомогу, відвідувати програми з уповільнення розвитку ВІЛ-інфекції [7, с. 58].

Соціальна робота повинна здійснюватися не тільки на мікрорівні - з вірусоносіями, з його найближчим оточенням, а й на макрорівні - із суспільством в цілому [1, с. 96]. Соціальна робота з населенням полягає у проведенні широкої роз' яснювальної роботи про заходи громадської і особистої профілактики. Висока інформованість суспільства в області ВІЛ і СНІДу дозволить пом'якшити негативні соціальні наслідки, дозволить подолати страх, стереотипи, зросте ймовірність рішення психосоціальних проблем, пов' язаних з дискримінацією, стигматизацією, неадекватним сприйняттям ВІЛ-інфікованих, а також членів їх сімей. Соціальна робота дозволить сформувати адекватну громадську свідомість і сприйняття людей з позитивним ВІЛ-статусом.

Таким чином, дитина, у якої діагностується ВІЛ-інфекція належить до когорти вкрай вразливих і психологічно незахищених категорій дітей, що потребують особливої уваги зі сторони дорослих. Такі діти можуть знаходитися у довготривалому стані тривожності, що згубно впливає на загальне самопочуття і соціальну адаптованість у суспільстві. Технологічний аспект соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми включає в основному індивідуальну допомогу дитині, сім'ї, найближчому оточенню. При цьому використовуються такі методи як: інформування, консультування, пряма натуральна й фінансова допомога, догляд і обслуговування, патронаж, психологічна підтримка тощо. Для більш ефективного вирішення цієї соціальної проблеми необхідний комплексний підхід в соціальній роботі. Наступним етапом нашого дослідження соціально-педагогічної роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми стане визначення рівня тривожності хворих дітей, що перебувають у прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу. На основі яких розроблятиметься програма соціально-педагогічної підтримки таких сімей.

Список використаної літератури

1. Бикова В.М. Основи знань з проблеми ВІЛ / СНІД : спецкурс / В.М. Бикова - Томськ : Підручники і посібники, 2002. - 136 с.

2. ВІЛ-інфіковані діти: медичний догляд, психологічна підтримка, соціальний супровід, правовий захист / Авт.: Котова Н. В., Старець О. О., Олена П. П., Леончук Н. В., Панфілова О. М., Бордуніс Т. А., Дубініна І. М., Булах Л. В. - К. : ТОВ „К.І.С.П, 2010 - 176 с.

3. Методичні рекомендації з узагальнення досвіду соціального супроводу та підтримки сімей, які виховують ВІЛ-інфіковану дитину. - К. : Дитячий фонд ООН в Україні (ЮНІСЕФ), Український інститут соціальних досліджень, 2005. - 63 с.

4. Сирота Н. А. Профілактика наркоманії і алкоголізму : навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів / Н. А. Сирота, В. М. Ялтонський. - М. : Видавничий центр „Академія”, 2003.

5. Соціально-психологічна робота з ВІЛ-позитивними дітьми та їх сім'ями: процес розкриття ВІЛ-статусу дитині : Методичний посібник / заг. ред. канд. пед. наук Н.Ф. Романової. - К. : Інжиніринг, 2009. - 148 с.

6. Тен О. Є. Основи медичних знань : підручник / О. Є. Тен. - М. : Майстерність, 2002. - 256 с.

7. Фірсов М. В. Психологія соціальної роботи: Зміст та методи психосоціальної практики : навч. посібник для студ. вищ. навчань, закладів / М. В. Фірсов, Б. Ю. Шапіро. - М. : Видавничий центр „Академія”, 2002. -192 С.

8. Холостова Є. І. Соціальна робота : навчальний посібник / Є. І. Холостова. - М. : Видавництво „Дашков і К.” 2006. - 226 с.

Анотація

У статті розглядаються основні соціально-психологічні особливості ВІЛ-інфікованих дітей, виділено загальні психологічні механізми реакції дитячого організму на дану недугу і шляхи їх перебігу. Описано результати моніторингового дослідження рівня соціалізації ВІЛ-інфікованих дітей віком 12-14 років, що навчаються у загальноосвітніх закладах і встановлено, що ВІЛ-інфіковані діти потребують в першу чергу соціально-педагогічної підтримки та супроводу сімей у яких вони виховуються.

На основі проведених досліджень було визначено основні технології соціально-педагогічної роботи, що є найбільш результативними під час здійснення догляду та підтримки ВІЛ- інфікованих дітей та їх найближчого оточення. Основою залишається індивідуальна допомога дитині, сім'ї, найближчому оточенню. При цьому використовуються такі методи як: інформування, консультування, пряма натуральна й фінансова допомога, догляд і обслуговування, патронаж, психологічна підтримка тощо. Для більш ефективного вирішення цієї соціальної проблеми необхідний комплексний підхід в соціальній роботі.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, консультування, профілактика, технологія, соціально-психологічна адаптація, соціалізація, супровід.

В статье рассматриваются основные социально-психологические особенности ВИЧ-инфицированных детей, выделены общие психологические механизмы реакции детского организма на эту болезнь и пути их протекания. Описаны результаты мониторингового исследования уровня социализации ВИЧ-инфицированных детей 12-14 лет, обучающихся в общеобразовательных учреждениях и установлено, что ВИЧ-инфицированные дети нуждаются в первую очередь в социально-педагогической поддержки и сопровождения семей в которых они воспитываются.

На основе проведенных исследований были определены основные технологии социально-педагогической работы, является наиболее результативными в период осуществления ухода и поддержки ВИЧ- инфицированных детей и их ближайшего окружения. Основой остается индивидуальная помощь ребенку, семье, ближайшему окружению. При этом используются такие методы как: информирование, консультирование, прямая натуральная и финансовая помощь, уход и обслуживание, патронаж, психологическая поддержка и т.д. Для более эффективного решения этой социальной проблемы необходим комплексный подход в социальной работе.

Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, консультирование, профилактика, технология, социально-психологическая адаптация, социализация, сопровождение.

This article reviews the main socio-psychological characteristics of HIV-infected children identified common psychological reaction mechanism the child's body to this illness and how they flow. The results of the monitoring study of socialization of HIV-infected children aged 12-14 years enrolled in secondary schools and found that HIV-infected children require primarily social and educational support, and support families in which they are raised.

On the basis of the studies were identified key technologies of social and pedagogical work that is most effective during the care and support of HIV-infected children and their immediate environment. The basis is the individual child care, family and inner circle. It uses methods such as: information, consultation, direct, natural and financial aid, care and maintenance, nursing, psychosocial support and more.

Partly social and psychological security of HIV adversely affects the prognosis of the disease and affects the quality of life of HIV-infected people. In this case, social work involves the cooperation and coordination of efforts of specialists of different professions - doctors, psychologists and social workers.

So, this article summarizes the theoretical and research scientists for the care and support of HIV-infected children given the socio-psychological study of pediatric patients.

Keywords: HIV, counseling, prevention, technology, social and psychological adaptation, socialization and maintenance.

Размещено на Allbest.ru