Теоретико-методологічні засади дослідження публічної політики у сфері охорони здоров'я
Аналіз ролі публічної політики та розробка нових сучасних методологічних підходів, концепцій у сфері охорони здоров'я. Шляхи розв'язання медичних проблем, які можуть бути дієвими та ефективними інструментами реформування системи охорони здоров'я.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.10.2018 |
| Размер файла | 52,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Теоретико-методологічні засади дослідження публічної політики у сфері охорони здоров'я
В.В. Дацюк,
аспірант кафедри соціальної і гуманітарної політики,
Національна академія державного управління
при Президентові України
Стаття присвячена аналізу ролі публічної політики у сфері охорони здоров'я. Установлено, що використання механізмів публічної політики - це відносно нове явище у сфері охорони здоров'я, що потребує розробки нових сучасних методологічних підходів, концепцій. Обґрунтовано, що публічна політика у сфері охорони здоров'я - це новий прорив на шляху розв'язання медичних проблем, який може бути дієвим та ефективним інструментом розвитку та реформування системи охорони здоров'я. Під час розробки та впровадження механізмів публічної політики в процеси реформування та функціонування сфери охорони здоров'я необхідно врахувати виклики та потреби суспільства. Реалізація механізмів публічної політики сприяє узгодженню та забезпеченню оптимального синтезу державних і суспільних інтересів.
Ключові слова: публічна політика, охорона здоров'я, реформування.
V.V. Datsyuk,
Post-graduate student of the Department of Social and Humanitarian Policy, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine
THEORETICO-METHODOLOGICAL PRINCIPLES IN PUBLIC ADMINISTRATION OF HEALTHCARE RESEARCH
The article is devoted to the analysis of the role of public policy in the field of health care. It has been established that the use of public policy mechanisms is a relatively new phenomenon in the field of public health, requiring the development of new modern methodological approaches and concepts. It is shown that public health policy is a new breakthrough in the solution of medical problems, which can be an effective and effective tool for the development and reform of the health care system. When developing and implementing public policy mechanisms in the processes of reforming and functioning of the health sector, it is necessary to consider the challenges and needs of society. The implementation of the mechanisms of public policy contributes to the harmonization and optimal synthesis of state and public.
Key words: public policy, health care, reforming.
Постановка проблеми
Публічна політика відіграє надзвичайно важливу роль у процесі реформування системи охорони здоров'я в Україні. Місце публічної політики в процесі реформування системи охорони здоров'я викликає чимало дискусій як серед урядовців та наукової спільноти, так і в громадському суспільстві. Сьогодні держава перебуває в умовах соціально-економічної кризи, під впливом глобальних світових процесів та трансформацій. Тому існує проблема побудови нової парадигми ефективної публічної політики в галузі охорони здоров'я в умовах системних змін.
Система охорони здоров'я зачіпає найцінніше багатство української нації - здоров'я. Мета реформування системи охорони здоров'я - створити медичну допомогу в країні сучасною, доступною, висококваліфікованою, а значить відкритою, прозорою та безкорупційною. Усе це можливо за умови, якщо процес реформування буде узгоджений та підтриманий суспільством. Саме на вирішення цих питань спрямована грамотна та адекватна публічна політика.
Аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми
Питання ролі та місця публічної політики в процесах реформування системи охорони здоров'я потребують глибокого вивчення та знаходження шляхів розв'язання назрілих проблем у медицині відповідно до сучасних вимог суспільства. Успіх чи занепад медичних реформ є проблемою номер один для демократичної європейської держави, оскільки охоплює всі прошарки суспільства. Саме публічна політика при цьому повинна долучатися до вирішення комплексу завдань у сфері охорони здоров'я (поліпшення демографічної ситуації в країні, боротьба із соціально небезпечними хворобами, забезпечення надання якісних медичних послуг, підтримка здорового способу життя та інших). Водночас зараз в Україні спостерігається глибока управлінська криза системи охорони здоров'я. При цьому засоби використання публічної політики у сфері охорони здоров'я майже не розроблені.
Спільні зусилля держави та суспільства щодо покращення стану громадського здоров'я повинні стати трендами сьогодення. Адже здорове суспільство як благо нації є стратегічним показником культури, економічного розвитку та трудового потенціалу країни. Зараз розпочата плідна робота з реформування галузі охорони здоров'я в Україні. Це є початком комплексних динамічних рішень щодо збереження та зміцнення здоров'я населення.
Аналіз основних досліджень свідчить, що публічна політика у сфері охорони здоров'я є відносно новим напрямом, що тільки розвивається. У нашій країні питання публічної політики у сфері охорони здоров'я досліджують такі науковці, як Т.Авраменко, М.Білинська, О.Вороненко, Л.Жаліло, О.Мартинюк, В.Князевич, В.Короленко, Я.Радиш та ін. [2; 7; 9]. При цьому багато досліджень присвячені механізмам реформування та розвитку медичної галузі [2; 6; 7; 9-11; 14].
Зокрема, на думку В.Князевича та ряду авторів, система охорони здоров'я в Україні повинна забезпечувати “можливості збереження здоров'я кожної конкретної людини у повному обсязі й з мінімальними витратами”. Для досягнення цього, як вважають дослідники, необхідно запровадити науково обґрунтований розподіл необхідного фінансування медичної допомоги залежно від її обсягу [9].
Л.Жаліло, О.Мартинюк у своїх дослідженнях акцентують увагу на порушенні управлінської вертикалі у сфері охорони здоров'я. Причому ці процеси потребують “посилення горизонтальних регуляторних зв'язків” [7].
Водночас М.Білинська та деякі науковці зазначають, що сучасний стан охорони громадського здоров'я вимагає нової моделі управління із залученням держави, суспільства та наднаціональних структур [2].
Таким чином, як свідчать дослідження, механізми управління медичною сферою потребують змін. Використання механізмів управління, що притаманні публічній політики, можливо, єдиний та найкращий шлях подолання суспільних проблем у медичній галузі, яка перебуває в кризовому стані.
Мета нашого дослідження полягає в теоретичному узагальненні питань публічної політики у сфері охорони здоров'я в умовах системних змін і визначення його практичного значення.
Виклад основного матеріалу
публічна політика охорона здоров'я
На сьогодні поняття публічної політики досить невизначене і розмите. Тим більше, немає чіткого визначення місця та ролі публічної політики у сфері охорони здоров'я. Більшість досліджень присвячені вивченню питань державної політики в системі охорони здоров'я. При цьому державна політика в галузі охорони здоров'я, як правило, уключає в себе дії влади, які оформлені у вигляді рішень, та спрямовані на організацію системи надання медичної допомоги населенню. Деякі дослідники вважають, що державна політика у сфері охорони здоров'я - складова зовнішньої та внутрішньої політики держави (Н.Нижник) [11]. Але слід наголосити, що державна політика та публічна політика - це не одне і теж саме. На думку
О.Дем'янчука, публічна політика складається не тільки з державної політики, а і з політики недержавних організації, об'єднань державних і громадських органів та приватних структур [5]. Це можливо лише в умовах демократичної побудови суспільних відносин.
На початку 1970-х рр. публічна політика привернула увагу наукової спільноти, що зумовило появу нового терміна в різних наукових галузях (суспільних, економічних та ін.). Єдиного визначення поняттю “публічна політика” надати практично не можливо. Визначення публічної політики залежить від підходів (соціальних, економічних та ін.). Існують різноманітні варіанти перекладу терміна “public policy”. Публічна політика, як вважає С.Телешун - це не тільки суспільно-політичне, а й прозоре, відкрите, соціальне та навіть публічно-державне явище [15]. Треба зазначити, що основною рисою публічної політики є саме публічність. На думку О.Гашинського, публічність складається із кількох компонентів: інформаційність, прозорість, системність, лаконічність, візуальність, інтерактивність [4]. Тільки наявність кожного компонента при функціонуванні публічної політики створює передумови розвитку публічної та демократичної держави [12].
Саме дефіцит прозорості, відкритості та демократичності прийняття законотворчих рішень приводить до затягування проведення реформ, зокрема в медицині [14].
Модель належного функціонування сфери охорони здоров'я, побудованої на принципах публічної політики
Сфера застосування і визначення публічної політики перебуває в центрі наукових дискусій як у нас в країні, так і за кордоном. При цьому чітке розуміння області застосування публічної політики необхідно для оптимізації її механізмів і поліпшення управління соціально значущими проблемами. Публічна політика багато в чому визначає оптимальне й ефективне функціонування державних структур, зокрема, усього державного організму в цілому [8; 14].
Публічна політика визначається як об'єктом, так і предметом дослідження. Причому об'єктом публічної політики є соціально значущі проблеми. Саме тому система охорони здоров'я є об'єктом публічної політики. При цьому публічна політика повинна виступати як інструмент, механізм розв'язання та навіть як стратегія розвитку сфери охорони здоров'я. Ефективність використання публічної політики як коннектора між державою та суспільством впливає на громадське здоров'я та рівень життя людей.
Але роль та місце публічної політики у сфері охорони здоров'я досі не з'ясоване. До сьогодні більшість дослідників свою увагу привертали лише до державної політики щодо охорони здоров'я. При цьому державна політика у сфері охорони громадського здоров'я розглядається як відповідальність та обов'язок держави щодо забезпечення здоров'я і рівноправності в усіх сферах державної політики [14]. Водночас, участь недержавних інституцій у цьому процесі ніяк не згадується.
Використання принципів публічної політики в процесі функціонування системи охорони здоров'я не повинне обмежуватися однією цією сферою. Проблему системи охорони здоров'я необхідно сприймати ширше, ніж тільки медичну. В.Князевич, Л.Жаліло вважають, що розбудова публічної політики у сфері охорони здоров'я повинна базуватися на міжсекторальній та міжгалузевій взаємодії [10]. Тільки використання принципів публічної політики здатне забезпечити оптимальну та ефективну міжсекторальну та міжгалузеву комунікацію та сприяти реформуванню та розвитку медичної галузі. Важливе значення при цьому мають стратегічні комунікації між владою та суспільством, прозорість та публічність.
Сучасне функціонування сфери охорони здоров'я повинне базуватися на принципах публічної політики. Це можливе тільки у разі взаємодії між владними, недержавними та громадськими структурами в процесі широкого обговорення питань, що виникають, та контролі суспільства. Причому взаємодія між всіма учасниками процесу має бути рівноправною та справедливою. Модель належного функціонування сфери охорони здоров'я представлена на рисунку.
Проблеми медичної сфери можуть бути розв'язані тільки за активної участі громадян, неурядових організацій, а не лише владних інституцій. Причому успіх проведення реформування та розвитку медичної галузі має бути забезпечений за умов реалізації правильної публічної політики. Широке залучення громадськості, розвиненого громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування для розв'язання соціально значущих проблем та проведення реформ сприяє соціально-економічному розвитку держави. Про це свідчить досвід високорозвинених країн у галузі охорони здоров'я, що декларується на основних засадах відкритості та прозорості реалізації програм зміцнення здоров'я [9; 13].
Необхідність реформування системи охорони здоров'я в Україні сьогодні усвідомлюють, мабуть, уже всі. Не викликає сумнівів, що результатом реформування системи охорони здоров'я повинна стати сучасна, висококваліфікована, доступна медична допомога. Водночас механізми реалізації та цілі цієї реформи досі не з'ясовані. У суспільстві йдуть активні дискусії щодо шляхів і механізмів реформування охорони здоров'я. Однак обговорення цієї проблеми відбувається на рівні експертів, чиновників і, власне, самих працівників системи охорони здоров'я. Подібний підхід не зовсім коректний, оскільки не дає змоги бачити й оцінити всі проблеми і загрози, пов'язані з реформуванням. Крім того, це може призвести до відсутності розуміння і підтримки населенням реформування системи охорони здоров'я. Система охорони здоров'я, як ніяка інша галузь, пов'язана практично з усіма членами соціуму. Тому в обговоренні підходів і шляхів реалізації її реформування повинно брати участь якомога більше людей. Це можливе здійснити лише за допомогою публічної політики. Як зазначив народний депутат України В.Дубіль, публічна політика - єдиний шлях до якісного реформування системи охорони здоров'я.
Важливим напрямом публічної політики у сфері охорони здоров'я та її реформування є створення системи, що зорієнтована на інтереси пацієнта та захисту його прав. Покращення стану здоров'я населення - це основна мета публічної політики у сфері охорони здоров'я. Бажання кожного українця брати активну участь у публічному обговоренні реформування системи охорони здоров'я повинно стати провідною позицією держави. Це платформа розвитку свідомості суспільства та відповідальності за власне здоров'я як першочерговий етап вироблення суспільних інтересів держави. Поява масового обговорення питань реформування та розвитку галузі охорони здоров'я є одним із проявів формування публічної сфери та реалізації публічної політики. Здоров'я кожного громадянина - це суспільна цінність. Це слід завжди пам'ятати під час побудови стратегії розвитку та реформування системи охорони здоров'я. Саме це має стати базисом у процесі проведення публічної політики у медичній сфері.
Сьогодні держава не в змозі самотужки боротися з проблемами у сфері охорони здоров'я. Це також є однією з причин необхідності проведення реформування медичної галузі. Нами поділяється думка Т.Бахтеєвої, що медична галузь потребує негайних змін незалежно від часу та можливостей [1].
Пріоритетним напрямом реформування галузі охорони здоров'я звичайно виступає міцне здоров'я та добробут громадян [6]. Це зазначається в Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”, що набула чинності 12 січня 2015 р. Для забезпечення реалізації інституційного проекту розвитку реформування медицини необхідна ініціатива представників органів державної влади разом із суб'єктами публічної політики. Такий комплайнс можливий згідно із запитом та згодою суспільства. Саме в цих реаліях життя постає потреба побудови легітимізованої, гнучкої, ефективної публічної політики, зокрема у сфері охорони здоров'я, що наголошується в Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”. Як стверджує
Президент України П.Порошенко, першочерговою умовою розвитку стратегії є суспільний договір відповідальності уряду, приватного сектору та громади. Розвиток та реформування сфери охорони здоров'я повинно будуватися саме на цих принципах. Прийняття Стратегії засвідчує прагнення держави забезпечити гідну, сучасну та справедливу медичну допомогу кожному громадянину України [3]. Справедливість медичної допомоги - це лакмусовий папір демократичності та цивілізованості суспільства. Як підтвердження важливості справедливості медичної допомоги можна привести промову міністра охорони здоров'я і соціального захисту Норвегії Бьярне Хансе (2009 р.), який зазначив, що “зменшення несправедливості щодо здоров'я є загальнодержавним викликом. Це вимагає міжгалузевих дій, які мають бути вироблені й узгоджені всіма гравцями” [16].
Висновки
Використання механізмів публічної політики - це відносно нове явище у сфері охорони здоров'я, що потребує розробки нових сучасних методологічних підходів, концепцій. Публічна політика в медичній галузі в процесі реформування повинна ґрунтуватися на інноваційних процесах. Під час розробки та впровадження механізмів публічної політики в процесі реформування та функціонування сфери охорони здоров'я необхідно врахувати виклики та потреби суспільства. Системне реформування сфери охорони здоров'я можливе тільки у разі ефективної, рівноправної та справедливої взаємодії між владними, недержавними та громадськими структурами в процесі широкого обговорення питань, що виникають, та контролі суспільства. Упровадження механізмів публічної політики спроможне забезпечити такий рівень взаємодії всіх зацікавлених акторів процесу розвитку і системних змін медичної сфери.
Публічна політика якоюсь мірою є відображенням суб'єктивних інтересів людей. Тому завданням публічної політики щодо реформування та розвитку суспільної медицини є не тільки забезпечення оптимального синтезу державних і суспільних інтересів, а також сприяння формуванню сучасної, доступної та гідної медичної галузі в державі.
Перспективи подальших досліджень. Публічна політика у сфері охорони здоров'я може бути дієвим та ефективним інструментом розвитку та реформування системи охорони здоров'я. Однак використання її механізмів і впровадження в практику формування та реалізації управлінських рішень у медичній галузі потребує подальших досліджень.
Список використаних джерел
1. Бахтеєва Т Медицина - не та галузь, що може почекати до “кращих” часів / Т Бахтеєва // Ваше здоров'я. - 2009. - 29 трав. - С. 3-4.
2. Білинська М. М. Управління для забезпечення здоров'я як нова стратегія в державному управлінні / М. М. Білинська, Л. І. Жаліло, О. І. Мартинюк // Вісн. НАДУ - 2013. - № 3. - С. 92-97.
3. Стратегія сталого розвитку “Україна - 2020” [Електронний ресурс]: схвалена Указом Президента України від 12 січ. 2015 р. № 5/2015. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.Ua/laws/show/5/2015.
4. Гашинський О. Теорія публічності [Електронний ресурс] / О. Гашинський. - Режим доступу: http://www. pravda.com.ua/columns/2010/03/8/4842605/.
5. Дем'янчук О. П. “Державна політика та публічна політика”: варіант перехідного періоду / О. П. Дем'янчук // Наукові записки. Політичні науки. - 2000. - Т 18. - С. 31-36.
6. Державне управління охороною здоров'я в Україні: генеза і перспективи розвитку: кол. моногр. / за заг ред. М. М. Білинської, Я. Ф. Радиша. - Київ: НАДУ 2013. - 424 с.
7. Жаліло Л. І. Стратегії змін у сфері охорони здоров'я в умовах соціально-економічних реформ в Україні [Електронний ресурс] / Л. І. Жаліло, О. І. Мартинюк // Держ. упр.: теорія та практика. - № 2. - Режим доступу: http://academy.gov.ua/ei/ei14/ txts/Zhalilo.pdf.
8. Желтов В. В. Публичная политика: учеб. пособие для вузов / В. В. Желтов // Кемерово: Кузбассву- зиздат, 2004. - 215 с.
9. Князевич В. М. Перспективи розвитку публічного управління у сфері громадського здоров'я України в умовах системних змін / В. М. Князевич, Т П. Авраменко, В. В. Короленко // Вісник НАДУ - 2016. - №1. - C. 56-63.
10. Князевич В. М. Міжсекторальна взаємодія як інструмент реалізації публічної політики в сфері охорони здоров'я / В. М. Князевич, Л. І. Жаліло // Проблеми управління, ціннісні орієнтири, стандарти якості та оцінка ефективності: матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 26 трав. 2017 р. - Київ: НАДУ, 2017. - С. 49-50.
11. Нижник Н. Р Проблеми управління охороною здоров'я України / Н. Р Нижник // Укр. мед. вісн. - 1997. - № 2-3 (57-58). - С. 40-41.
12. Парсонс В. Публічна політика: вступ до теорії та практики аналізу політики / В. Парсонс; пер. з англ. О. П. Дем'янчука. - Київ: Видавн. дім “Києво-Моги- лянська академія”, 2006. - 596 с.
13. Публичная политика от теории к практике / сост. и науч. ред. Н. Ю. Данилова, О. Ю. Гурова, Н. Г Жидкова. - СПб.: Алтея, 2008. - 356 с.
Солоненко Н. Удосконалення механізмів державного управління перебудовою галузі охорони здоров'я в Україні в контексті суспільних потреб / Н. Солоненко // Державне управління в Україні: реалії та перспективи: зб. наук. пр. НАДУ - Київ, 2005. - С. 424-431.
14. Телешун С. О. Сутність публічної політики: контекст політики та публічного управління / С. О. Телешун, С. В. Ситник, І. В. Рейтерович // Вісн. НАДУ Серія: Політичні науки. - 2015. - № 4. - С. 23-30.
15. Strand M. Setting the political agenda to tackle health inequity in Norway / M. Strand, Ch. Brown, P Torgersen, Q. Glaever // Copenhagen, WHO Regional Office for Europe (studies on social and Economic Determinants of Population Health). - 2009. - N 4. - 62 р.
16. Kilpatrick G. Definitions of Public Policy and the Law [Електронний ресурс] / G. Kilpatrick // National Violence Against Women Prevention Research Center. - 2000. - Режим доступу до ресурсу: https:// mainweb-v.musc.edu/vawprevention/policy/definition. Shtml.
References
1. Bahteeva, T (2009), “Medicine is not the industry that can wait until the "best" times”, Vashe zdorov'ya, 29 trav, pp. 3-4.
2. Bilyns'ka, M.M. Zhalilo, L.I. and Martyniuk, L.I. (2013), “ Management for health as a new strategy in public administration”, Visnyk Natsional'noi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, vol. 3, pp. 92-97.
3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2015), ““Ukraine-2020” Sustainable Development Strategy”, [Online], available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/5/2015 (Accessed 20 Oct 2017).
4. Gashinskiy, O. (2010), “The theory of publicity”, Ukrains'ka pravda, [Online], available at: http://www. pravda.com.ua/columns/2010/03/8/4842605/.
5. Dem'yanchuk, O.P (2000), State Policy and Public Policy: Transitional Option”, Naukovi zapiski. Politichni nauki, Tom 18, pp. 31-36.
6. Bilyns'ka, M.M. Radish, J.F. (2013), “Derzhavne upravllnnya ohoronoyu zdorov'ya v Ukrayini: geneza i perspektivi rozvitku” [Public Healthcare Management in Ukraine: Genesis and Development Prospects], NADU, Kyiv, Ukraine.
7. Zhalilo, L.I Martyniuk, O.I. (2011), “Strategies for Healthcare Change in Conditions of Socio-Economic Reforms in Ukraine”, Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka, [Online], vol. 2, available at: http://academy. gov.ua/ej/ej14/txts/Zhalilo.pdf (Accessed 14 Nov 2017).
8. Zheltov, V.V. (2004), “Publichnaya politika: uchebnoe posobie dlya vuzov” [Public policy: a textbook for universities], Kuzbassvuzizdat, Kemerovo, Russia.
9. Knyazevich, V.M. Avramenko, T.P and Korolenko, V.V. (2016), “Prospects for the development of public administration in the field of public health in Ukraine under the conditions of the system”, Visnyk Natsional'noi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, vol. 1, pp. 56-63.
10. Knyazevich, V.M. and Zhalilo, L.I. (2017), “Cross-sectoral interaction as an instrument for implementing public health policy”, Materiali schorichnoyi Vseukrayinskoyi naukovo-praktichnoyi konferentsiyi za mizhnarodnoyu uchastyu [Materials of the annual All-Ukrainian scientific-practical conference on international participation], Schorichna Vseukrayinska naukovo-praktichna konferentsiya za mizhnarodnoyu uchastyu [All-Ukrainian scientific-practical conference on international participation], Kyiv, Ukraine, pp. 4950.
11. Nizhnik, N.R. (1997), “Problems of Ukrainian Healthcare Management”, Ukr. med. visn, vol. 2-3 (5758), pp. 40-41.
12. Parsons, V. (2006) “Publichna politika: vstup do teoriyi ta praktiki analizu politiki” [Public policy: Introduction to theory and practice of policy analysis], pereklad z anhl. O.P Dem'ianchuka, Kiyivo-Mogilyanska akademiya, Kyiv, Ukraine.
13. Danylova, N.Yu. Hurova, O.Yu. and Zhydkova, N.H. (2008), “Publichna politika ot teorii k praktike” [Public policy from theory to practice], Alteya, SPb, Russia.
14. Solonenko, N. (2005), “Udoskonalennia mekhanizmiv derzhavnoho upravlinnia perebudovoiu haluzi okhorony zdorov'ia v Ukraini v konteksti suspil'nykh potreb” [Improvement of public administration mechanisms for restructuring healthcare in Ukraine in the context of public needs], Derzhavne upravlinnya v Ukrayini: realiyi ta perspektivi: Zb. nauk. pr. NADU, NADU, Kyiv, Ukraine.
15. Teleshun, S.O. Sitnik, S.V. and Reiterovich, I.V. (2015),“The essence of public policy: the context of politics and public administration”, Visnik Natsionalnoyi akademiyi derzhavnogo upravlinnya pri Prezidentovi Ukrayini, vol. 4, pp. 23-30.
16. Strand, M. Brown, Ch. Torgersen and P Glaever, Q. (2009), Setting the political agenda to tackle health inequity in Norway, WHO Regional Office for Europe (studies on social and Economic Determinants of Population Health), vol. 4, Copenhagen, Denmark.
17. The official site of MUSC (2000), “Definitions of Public Policy and the Law”, available at: https://mainweb-v. musc.edu/vawprevention/policy/definition. Shtml. (Accessed 4 Oct 2017).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Соціальна політика у сфері охорони здоров’я як забезпечення доступності та медико-санітарної допомоги, її головні цілі. Практичні аспекти соціальної політики у сфері охорони здоров’я у програмі "Відкриті долоні", "Орандж кард" та "Пілотний проект".
дипломная работа [86,3 K], добавлен 21.10.2014Розгляд системи, структури (дошкільна, середня, професійно-технічна, вища, аспірантура, докторантура) і рівнів освіти та заходів, направлених на її вдосконалення. Аналіз рівня та якості медичного обслуговування. Оцінка стану закладів охорони здоров'я.
курсовая работа [53,3 K], добавлен 02.03.2010Аналіз демографічної ситуації в Україні. Проблеми розміщення населення країни. Причини демографічної кризи. Характеристика факторів, що впливають на демографічну ситуацію: природний та механічний рух населення, економічне забезпечення охорони здоров’я.
курсовая работа [416,0 K], добавлен 16.01.2011Дослідження історичних передумов медико-соціальної реабілітації інвалідів в США. Визначення змісту поняття "інвалідність" та вивчення соціальних, економічних і емоційних наслідків патології здоров'я. Керування якістю відновлення здоров'я інвалідів.
реферат [31,7 K], добавлен 16.12.2011Розробка методологічного розділу програми конкретного соціологічного дослідження. Розробка та логічний аналіз анкети. Організація та методика проведення опитування респондентів. Аналіз та узагальнення результатів соціологічного дослідження, статистика.
практическая работа [1,8 M], добавлен 28.04.2015Аналіз соціально-побутових, психологічних та медичних потреб одиноких людей похилого віку. Основні завдання та напрямки соціальної роботи. Дослідження відношення до свого здоров’я та способу життя у жінок похилого віку. Аналіз результатів експерименту.
курсовая работа [424,9 K], добавлен 27.08.2014Аналіз визначення поняття "дауншифтинг" як поєднання соціального та професійного явищ. Види дауншифтерів, які можуть бути потенційними соціальними працівниками. Переваги і недоліки дауншифтингу як джерела залучення персоналу в сфері соціальної роботи.
статья [247,8 K], добавлен 24.04.2018Молодь як об’єкт соціальних досліджень. Проблеми сучасної української молоді. Соціологічне дослідження "Проблеми молоді очима молодих" та шляхи їх розв’язання. Результати загальнонаціонального опитування молоді. Особливості розв’язання молодіжних проблем.
курсовая работа [121,5 K], добавлен 26.05.2010Характеристика основних положень соціальної політики Австрії - захисту прав робітників та людей з обмеженими можливостями, охорони материнства та умов надання батьківських відпусток. Характеристика пенсійної системи держави. Сімейна та жіноча політика.
реферат [23,5 K], добавлен 07.11.2011Виокремлення дітей з вадами розвитку в соціальну групу, яка має свої соціокультурні особливості й потребує особливих умов організації життєдіяльності. Причини відхилень у здоров'ї дітей та медико-педагогічний аспект реабілітації і корекції їх розвитку.
курсовая работа [64,1 K], добавлен 26.02.2011
