Особливості протестних настроїв в Україні в контексті самоорганізації громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шейко А.В. аспірант кафедри, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

Ключові слова: громадянське суспільство, соціальні протести, соціальна ентропія, протестні настрої.

The peculiarities of protest moods in Ukraine are analyzed, factors influencing the level of protest activity of the population are analyzed, due to the analysis of social and political conditions of civil society development in Ukraine. The main problems of the Ukrainian society that have become the reason of not the usual political activity ofcitizens are revealed.

Keywords: civil society, social protests, social entropy, protests moods.

протест політичний конвенційний настрій

Слід зазначити, що протягом останніх років дослідження процесів становлення громадянського суспільства та розвитку протестного руху в Україні інтенсифікувалися. Серед науковців, які досліджували дану тематику слід назвати І. Бекешкіну, Є. Головаху, В. Горбатенка, М. Недюху, К. Коцюрубу, М. Кармазіну, В. Кременя, А. Колодія, В. Котигоренка, О. Корнієвського, І. Кресіну, М. Михальченко, М. Обушного, В. Полохало, С. Телешуна, О. Ткача, В. Цвиха, В. Яблонського та ін.

Криза представницької демократії неминуче призводить до зниження легітимності влади та посилення протестних настроїв у суспільстві, що можуть перерости в неконвенційну політичну участь, яка становить пряму загрозу безпеці держави. Таким чином, гарантування стабільності державного безпекового простору можливе лише за умови безпосередньої участі громадян у державному суспільно-політичному процесі. Вироблення і реалізація конкретних механізмів такої участі вбачається першочерговим завданням держави, що перебуває в процесі демократичних трансформацій. Виходячи з основної функції громадянського суспільства - задоволення конкретних суспільно-політичних потреб, лише залучення інститутів громадянського суспільства робить можливим успішність реалізації політики модернізації країни. Нині в Україні інститути громадянських ініціатив мають лише формальний характер, як звичайно, залежні від західних донорів, наділені низьким рівнем впливу в процесі вироблення та прийняття політичних рішень, багато з них є заполітизованими, а українське законодавство в цій сфері є недосконалим та має лише декларативний зміст.

Метою дослідження є виявлення основних чинників, що підвищують протестний потенціал суспільства в Україні.

Однією з форм проявів громадянського суспільства на сучасному етапі є протестні настрої. Протестний рух останнім часом стає достатньо поширеним у сучасному світі. Згадаймо останні протести у деяких штатах США, коли громадяни вийшли на вулиці, протестуючи проти певних ініціатив чинного Президента Д. Трампа. Можна також згадати протести польської опозиції проти чинної влади. Якщо ми розглядаємо Україну, то потрібно згадати тарифний майдан, протести вкладників деяких збанкрутілих банків. Аналізуючи протестні настрої останніх десятиріч, які змінили політичну ситуацію в світі, слід згадати мирні «оксамитові революції» в країнах Центрально-Східної Європи (Грузія, Україна, Молдова, Узбекистан, Киргизстан, спроби повстань у Вірменії й Білорусі). 2011 рік приніс «арабську весну» (Туніс, Алжир, Ліван, Йорданія, Єгипет, Лівія, Марокко, Ліван, Бахрейн, Ємен тощо). На початку літа 2013-го майже одночасно відбулися масштабні протестні акції в Бразилії та Туреччині. Останнім прикладом постмодерного протестного руху є Occupy Central у Гонконзі (2014 рік). І звичайно Революція гідності в Україні, яка змінила соціально-політичну ситуацію в країні.

Усі ці рухи мають подібні риси, серед яких ми можемо назвати:

- горизонтальна, неієрархічна структура, яка функціонує завдяки застосуванню сучасних комунікаційних засобів - соціальних мереж в Інтернеті, унаслідок чого підвищується незалежність перебігу протестних подій від ступеня висвітлення їх у ЗМІ;

- децентралізованість, відсутність явних лідерів, що ускладнює чітке визначення мети та завдань протесаного руху і можливостей ведення переговорів зі владою;

- значна дистанція між протестними рухами та інституціоналізованими складниками громадянського суспільства (профспілками, неурядовими організаціями) та політичними партіями, які не були організаторами протестів, а лише долучалися до них під час їхнього перебігу.

Позитивним є те, що більшості протестних рухів притаманний мирний характер, насильство виникало лише у відповідь на силові дії влади. Слід також відзначити приорітетність у них ціннісної сфери над економічною і політичною.

Аналізуючи причини виникнення Революції Гідності, слід зазначити, що за даними Фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» ключовими чинниками, що спонукали населення вийти на Майдан, були жорстокі репресії влади проти учасників протестів (61%), а от на друге місце вийшов такий загальний мотив, як «прагнення змінити життя в України» (51%). Вагомими причинами протестів були також відмова Віктора Януковича від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом (47%) та прагнення змінити владу в Україні (46%). (Див. рис.1).

Pиc. l. Що спонукали вийти на Майдан

Досить грунтовну оцінку соціально-політичній ситуації в Україні та можливостям протестного руху дав заступник директора Інституту соціології НАН України Є. Головаха. За його словами, за три роки, що пройшли з часів Майдану, цінності і настрої, як не дивно, змінилися у протилежних напрямках. Цінності покращилися: всі цінності, пов'язані з контролем над владою, з можливістю впливати на стан суспільства, цінності соціальної активності - за ці три роки стали більш важливими для людей. А от настрої погіршилися.

За словами Є. Головахи, поточну ситуацію українці сприймають значно гірше, ніж на початку 2014 року, коли були великі сподівання на те, що країна все ж таки почне змінюватися. Тобто настрої погіршилися, розчарування вище, ніж в 2014 році, але при цьому цінності - глибинні мотиви людської поведінки і те, що регулює активність людей - покращилися. Люди стали приділяти більше уваги цінностям.

В цих умовах створюються передумови для посилення протестних настроїв, хоча ідея Третього Майдану, на його думку, є на сьогодні не гостро актуальною. Очолити конструктивні протести, на думку науковця, зможе громадянське суспільство. Але, на жаль, волонтери як феномен, нехай і викликають велику довіру і повагу, все ще не перетворилися на потужний громадянський спротив [1].

Інший відомий експерт Ірина Бекешкіна, зазначила, що для того щоб мобілізувалися протестні настрої, потрібно три речі. Перша - подія, яка сколихне всю країну або її значну частину. Комунальні платіжки, на її думку, могли би бути такою подією. Але це було пом'якшено субсидіями. При цьому, зазначає соціолог, коли людей питають, що їх може спонукати до протестів, в основному, називають економічні причини. Але і перший, і другий Майдани виникли не з економічних, а політичних причин.

По-друге, щоб вийти на протест, потрібні герої. Але сьогодні українці не вірять нікому. Третя - люди повинні розуміти, що буде в результаті. В Україні після першого і другого Майдану добивалися зміни влади. Коли люди не бачать, хто прийде замість тих, хто зараз при владі, то вони не йдуть на вулиці масово, - підкреслила Бекешкіна [2].

Якщо аналізувати можливі мотиви протестних настроїв українського суспільства, то серед них можна виділити:

а) недостатній рівень захисту основоположних демократичних цінностей, таких як свобода, соціальна справедливість, захист прав і свобод людини;

б) недовіра до органів державної влади та місцевого самоврядування, низький рівень відповідальності влади;

в) зниження матеріального добробуту населення, посилення майнового розшарування суспільства;

г) розчарування щодо спроможності суб'єктів політичної влади та ринкового господарювання, банківського сектору вітчизняної економіки дати адекватні відповіді на виклики сьогодення;

д) падіння впливу політичних партій та блоків, рейтингів окремих політичних лідерів.

Загрозливою є тенденція погіршення здоров'я нації, що проявляється у стрімкому падінні стандартів рівня життя, практичній відсутності якісних джерел водопостачання, високих темпах зростання захворюваності на СНІД і туберкульоз, масовій орієнтації населення, попри здорожчання ліків, на аптеки як «невичерпне джерело здоров'я».

Останній фактор найбільш болісно позначається на людях похилого віку та пенсіонерах, які, як правило, жодного дня не можуть обходитися без ліків. Статистика свідчить, що самотні пенсіонери витрачають на ліки майже в п'ять разів більше коштів, ніж люди працездатного віку.

Домінуючими соціальними настроями українського соціуму, що знаходять своє відображення, передусім, у тенденції до радикалізації громадської думки, є настрої аномії, апатії та розчарування. Аномія обумовлена кризою українського суспільства, його соціальних інститутів, суперечністю між проголошеними цілями та неможливістю їх реалізації для більшості населення.

Соціальна напруженість значно посилюється суб'єктивним сприйняттям політичної нестабільності в Україні, що є наслідком: а) неадекватності реакції влади на зовнішні та внутрішні виклики в політичній та економічній сферах, що знаходить своє відображення у відсутності системного бачення перспектив подолання кризи. Основні зусилля спрямовані переважно на побиття аргументів однієї політичної сили іншою; б) домінування номенклатурних політиків радянського штибу на владному Олімпі; в) відсутності механізмів політичної відповідальності; г) непрозорості формування депутатського складу Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування; д) відсутності демократичного контролю за діяльністю влади всіх рівнів тощо.

Значним чинником, що може посилювати протестні настрої є економічне відчуження, зниження рівня матеріального добробуту громадян. За останній рік українці стали в два рази бідніше - за гранню фактичного прожиткового мінімуму виявилося 58% населення [3].

Якщо аналізувати матеріальний стан українців, то загалом, близько половини (41,1%) українців «ледве зводить кінці з кінцями», грошей іноді не вистачає навіть на їжу. Майже третині респондентів (35,5%) коштів на продукти харчування вистачає, однак купівля одягу та взуття викликає певні труднощі. Ще 21,0% українців стверджують, що їм складно придбати дорогі речі (меблі, побутову техніку тощо). При цьому лише 2,4% опитаних заявили про відсутність матеріальних проблем, за винятком особливо дорогих покупок (житло, авто) («Ліга.пеЬ>, 24.11.16).

Як засвідчило недавнє дослідження нерівності в Україні, проведене Еллою Лібановою на основі методики Томаса Пікетті, доходи 1% найбагатших у країні в 43 рази перевищують середні доходи найбіднішої частини населення [4].

Слід наголосити, що у США, де відмічається високий показник нерівності серед індустріально розвинених країн, це співвідношення становить 24 рази, а середній показник у Європі - трохи менше 12 разів [4]. Крім того ці показники засвідчують значну соціальну напругу в суспільстві і збільшення протестних настроїв населення. Якщо рівень бідності вище 50%, це вже перший дзвіночок до можливого соціального вибуху.

Більш грунтовне дослідження даної проблематики провів Інститут майбутнього. За даними Інституту майбутнього сьогодні в умовах складної соціально-політичної ситуації, зокрема підвищенні плати за комунальні послуги, створюються відповідні передумови для зростання протестних настроїв. Але громадяни також розуміють, що в умовах збройного протистояння на сході країни, протести можуть призвести до потужної політичної дестабілізації в країні, що буде вигідно тій же Російській Федерації. Тому тільки близько третини респондентів (27,6%) вважає, що підвищення ціни на газ призведе до масових протестів, а трохи більше половини 51.5% - до збільшення числа тих, хто не буде платити за комунальні послуги, 15,1% вважають, що нічого не зміниться, оскільки уряд пообіцяв збільшити субсидії (див. рис.2).

Рис. 2. Оцінка наслідків підвищення ціни на газ

На запитання щодо того, чи можливе чергове повторення Майдану у наш час, то 29,7% респондентів вважають, що можливо, але за певних умов, 50,5% респондентів вважають, що неможливо (див. рис. 3).

Рис. 3. Оцінка вірогідності нового Майдану

На запитання щодо того, чи готові громадяни брати участь у мирних акціях протесту, то 53,9% респондентів готові брати участь у мирних акціях протесту, а 14,8% готові брати участь у акціях протесту зі зброєю в руках, що засвідчує певний рівень радикалізації суспільства (див. рис.4).

Щодо можливої загрози соціального вибуху, то 22,4% респондентів вважають, що існує висока ймовірність такої загрози, 30,2% опитаних переконані, що такої загрози не існує, 41,5% респондентів переконані, що існує низька ймовірність такої загрози (див. рис.5).

Рис. 4. Оцінка готовності брати участь у протестних акціях

Рис. 5. Оцінка загрози соціального вибуху

Потужними чинниками зростання протестної активності можуть стати ЗМІ і особливо Інтернет, зокрема соціальні мережі, що видіграли ключову роль у започаткуванні Євромайдану. Що в значній мірі відрізняє Помаранчеву революцію від Євромайдану - це ступінь використання інформаційно-комунікативного забезпечення й координації взаємодій. Розпочався Євромайдан саме через поширення закликів до протестів у Інтернеті. Подальший перебіг Євромайдану також визначався здебільшого оперативністю взаємодії в соціальних мережах. Але ЗМІ можуть також виступати засобами соціальної дестабілізації, що полягає, насамперед, у маніпулятивному, підпорядкованому приватним інтересам, впливові, формуванні бажаних настроїв і очікувань, соціальної позиції громадянина в цілому. Деякі ЗМІ, особливо в умовах авторитарних чи тоталітарних режимів, не налаштовані, як свідчить практика, на об'єктивне висвітлення соціально-політичної ситуації в країні чи світі.

Складається таке враження, що їх завдання в кращому випадку - промовчати, в інших - відреагувати, бажано якомога оперативніше з викладом подій у контексті пріоритетних, як правило, корпоративних інтересів чи домінанти дня, скажімо, конфліктогенної, однак, уникаючи при цьому всебічності висвітлення ситуації. Деякі ЗМІ, зокрема російські, постійно перекручували сутність і зміст протестних настроїв, показуючи їх тільки в негативному світлі.

Таким чином, сутність протестних настроїв українського суспільства, їх потенціал, масштаб і характер поширення обумовлюються трьома групами факторів: а) об'єктивними, що визначаються, передусім, соціальноекономічними умовами буття людини; б) соціально-психологічними особливостями сприйняття викликів, ризиків і небезпек, що постали перед соціумом; в) характером впливу засобів масової інформації - інформаційно адекватним чи технологічно-маніпулятивним.

Відповідно, протестним настроям притаманні:

- позаідеологічна, в переважній більшості, спрямованість, хоча мають місце окремі спроби використати їх як елемент політичних технологій, боротьби за інформаційний простір;

- намагання учасників соціальних акцій відстояти свої громадянські права, привернути увагу влади до її «слабких ланок»;

- потенціал постійного зростання за умов посилення кризових явищ;

- відсутність ідеології, програми політичної боротьби, реальних шляхів подолання кризи, хоча очевидним є їх революційний потенціал;

- сприяння перетворенню політичної влади в ефективний механізм соціального управління шляхом зміни її існуючого формату, загальної архітектоніки у новій цивілізаційній парадигмі відносин «правова держава - громадянське суспільство».

Список використаних джерел

1. Головаха Є. Хоча протестні настрої високі, ідея третього Майдану не знаходить підтримки

2. Бекешкіна І. Третій Майдан. Соціолог оцінила протестні настрої в Україні

3. Черенько Л. Протесты начинаются когда бедных в стране 50%. У нас уже 58%

4. Доходи 1% найбагатших у країні в 43 рази перевищують середні доходи найбіднішої частини населення (опитування)

Размещено на Allbest.ru