Інтеріоризація політико-правових цінностей в політичній свідомості особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ ЦІННОСТЕЙ В ПОЛІТИЧНІЙ СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Герасіна Л.М.

Актуальність проблеми. Цінності становлять смисловий фундамент людської цивілізації, вони здатні наділяти сенсом будь-які дії та взаємодії людей. Система цінностей, як підкреслював М. Вебер, відіграє роль певних «ідеальних конструктів», за допомогою яких здійснюється пізнання політики і права. Це - «найважливіші компоненти людської культури, які мають вищу значущість для людини та людства, у різні історичні періоди наповнюються конкретним змістом і обумовлюють зразки та стандарти поведінки» [1, с. 787-788]. Актуальність досліджень проблеми інтеріоризації (вкорінення) політико-правових цінностей у політичній свідомості людини за умов демократизації України обумовлена тим, по-перше, що її розкриття надає орієнтири для реалізації дієвих стратегій з реформування політичної та правової сфер соціуму; по-друге, цінності можуть виступати як критерії (стандарти) вибору з наявних альтернатив, що притаманні різним ситуаціям життєдіяльності. У складному і мінливому світі політики цінності виконують роль провідних критеріїв й ідейних маркерів, що визначають орієнтири для політичної консолідації громадян і зміст їх політичної діяльності. Поняття аполітичні цінності» відображає найвищі ідеали та принципи, які формують єдність і згоду в суспільстві, соціально-політичних групах стосовно головних цілей і проблем розвитку. Водночас цінності можуть характеризувати не тільки згуртованість соціуму, але і його неоднорідність, розшарування, ієрархію та здатні бути джерелом латентних ціннісних конфліктів. Значення ціннісних феноменів, що кореспондують і релевантні праву, як належному, як джерелу правових сенсів, як суспільній меті, не менш вагоме. Формально-правове трактування фундаментальних цінностей людського буття - свободи, соціальної рівності, справедливості, демократії - основних аспектів розуміння права і компонентів правової форми суспільних відносин, чітко обкреслює і фіксує ціннісний статус права у сфері сущого (потенціал права як цінності, його роль як підстави вимог у загальній системі ціннісно-належного тощо).

Аналіз основних джерел і публікацій. Теоретичні дослідження ціннісних явищ на початку ХХ ст. розпочав П. Новгородцев, який у контексті історії політико-правових ідей вивчав проблему суспільного ідеалу («Криза сучасної правосвідомості» і «Про суспільний ідеал»). Їх продовжив М. Алексєєв, конструюючи політичний і правовий ідеали як модифікацію суспільного ідеалу [2]. Вони відстоювали безумовну цінність права у боротьбі з правовим нігілізмом та, водночас, не ідеалізували віру в універсальну «місію» права, тобто в ілюзію, що лише завдяки праву суспільство і держава стають взірцем соціальної досконалості. У сучасній науці проблему соціально-правових цінностей і «правових максим» підіймали Ф. Х. Альверсон, Дж. Б. Банах-Гутьєррес, Р. Булл, А. Ванденбогадерде, М. Гедеген, Е. Герлін-Карнелл, Л. Гіс, П.-А. Гранхаг, Р. Дворкін, О. Дозорцева, Б. ван Клінк, Д. Коченов, Ч. Б. Кравер, К. Матера, А. Скаліа, С. Таекема, Г. Ферріс, О. Фісс, М. Флетчер, К. Хардінг, А. Шадольташ, А. Якаб [3-17]; місце правових норм і цінностей в історико-політичному прогресі розглядали В. Шаповал, С. Максимов, Т. Суходуб, К. Горобець [18-20]; до сутності й ролі політико-правових цінностей звертались В. Нерсесянц, В. Графський, Л. Лаптєва, Л. Мамут [21], Л. Лясота [22], І. Воронов [23]; дослідження «політичного ідеалу» в сучасній Україні продовжили В. Корнієнко [24], Г. Дашутін [25], М. Михальченко [26].

Мета даної статті - в соціолого-правовій парадигмі обґрунтувати, що в структурі особистісної свідомості відбувається гармонійне поєднання та вкорінення (інтеріоризація) політико-правових цінностей на об'єктивному підґрунті взаємозалежності політики і права; показати їх зміст та органічний зв'язок з політичною культурою, етикою і правовою мораллю. Ключова дослідницька гіпотеза має розкрити, які політико-правові цінності модернізують суспільну свідомість, поєднуючи загальнолюдські й національні пріоритети, і сприятимуть Україні в побудові держави європейського зразка?

Виклад основного матеріалу. Політична свідомість, як відомо, є духовним утворенням, що містить політичні погляди, ідеї, цінності, знання, уявлення, орієнтації, переконання, оцінки, звичаї, традиції, норми, установки і соціально-політичні настрої, які відбивають найбільш суттєві економічні, соціальні, політичні та духовні інтереси людей, та можуть реалізовуватися в межах політичної системи. Важливим компонентом цієї свідомості є загальні ціннісні орієнтації й політико-правові цінності - це ті уявлення й настанови, котрі розглядаються людиною, як невід'ємні від її існування, що надають сенсу і значущості її вчинкам, орієнтують у політичній діяльності. Політична свідомість стає притаманною людині тоді, коли вона усвідомлює свій соціальний статус, громадянську позицію, і разом з тим реальну потребу (чи необхідність) впливати на владу [27, с. 127-130]. Її формування здійснюється шляхом критичного осмислення соціально-політичної дійсності, узагальнення актуальної інформації через приєднання до сформованих норм громадянської поведінки, чи шляхом емоційного прилучення до віри у ті або інші політичні ідеали.

Політична соціологія трактує і політико-правові цінності, як сукупність ідей, еталонних уявлень, стійких соціопсихологічних установок (орієнтацій, стереотипів, переживань), що визначають стратегію і тактику, спрямованість політичної діяльності людей [13, с. 292-293]. Вони відтворюють у своїй сутності політичні ідеали, бажання та інтереси соціальних суб'єктів. До політико-правових цінностей відносять передусім демократію, політичну свободу, соціальну рівність і справедливість, права людини та їх гарантії. Такі цінності виконують функцію сприяння інтеграції групи в систему соціальної цілісності; визначають ієрархію політичних цілей та впливають на обрання правових засобів і політтехнологій з їх досягнення та реалізації; мотивують політичну і правову участь індивідів завдяки тому, що суспільно-політичні цілі стають безпосередніми стимулами діяльності в політико-правовому полі. Водночас усвідомлені цінності сприяють стандартизації оцінок щодо кожної політико-правової дії та її наслідків; вони орієнтують учасників політичного процесу (політичні еліти, лідерів, партії, «групи інтересів») щодо вірної ідентифікації всіх суб'єктів політики.

В умовах демократичних перетворень, які понад чверть століття наполегливо долає Україна, - на думку С. Максимова, - особливо значущою в системі цінностей є орієнтуюча роль суспільно-політичного ідеалу [14, с. 26-43]; це виявляється в тому, що його невизначеність та недостатні уявлення щодо ролі політики і права у вдосконаленні сучасного українського соціуму та інших посттоталітарних суспільств, стає стримуючим чинником їхньої трансформації. Політико-правові цінності містяться в сутності політичного ідеалу суспільства, фіксуючи ті перспективи, яких воно має досягти у своєму розвитку. Цінності, крім того, є мотиваційним базисом політичної культури: їх руйнування людина переживає як особисту трагедію, а в масштабах соціуму цей процес може призвести до духовної катастрофи. Якщо ж колишня політична культура перестає бути авторитетною інстанцією, що спроможна регулювати поведінку людей, то в суспільстві починається інтенсивний пошук іншої системи цінностей і політичних орієнтацій.

В умовах постсучасності політико-правові цінності закріплені у так званих універсаліях - найзагальніших політико-правових поняттях і утвореннях, які визначаються сукупністю ознак і проявів у політичній свідомості, культурі та діяльності. До найбільш сформованих загальнолюдських політико-правових універсалій належать:

- загальнолюдські політико-правові ідеали та принципи - мир, свобода, правопорядок, суверенітет, демократія, права людини, соціальна рівність, солідарність, - які декларуються, визнаються світовим співтовариством і захищаються міжнародним правом у політичних процесах;

- міжнародна політична символіка, що містить арсенал найсуттєвіших емоційно-психологічних механізмів впливу на політичну і правову свідомість: це символічні емблеми, герби і знаки (символи державності країн); музичні твори (зокрема, гімни), що символізують політичні настрої і громадянську консолідацію; символіка кольорів (білий - символ чистоти дій, думок і допомоги; блакитний - захист, миротворчість; зелений - екологія, життя планети, природи, людства; рожевий - захист дитини і материнства);

- державність - універсальна форма політичної організації народів, що історично утвердилась як інституційний фундамент людської цивілізації;

- міжнародна мова політики і права, де лексично і поняттєво закріплене все різноманіття політико-правових явищ, процесів і зокрема - цінностей;

- міжнародні політико-правові організації, діяльність яких координує напрями глобальної політики і підтримує правову культуру людей;

- міжнародне право - нормативна система, визнана як політико-правова ціннісна універсалія, завдяки механізмам регулювання відносин між державами, міжнародними організаціями і спільнотами, що спирається на досвід права і традицій політичної історії народів світу.

Сферу дійсного і ціннісного, що визначається у межах політичної та юридичної аксіології, безумовно, складають закон (позитивне право) і принцип законності та держава (політичний інститут) й ідеї державності в усіх проявах реального буття та ідеально-ціннісному вимірюванні. Закон і держава цінні, передусім, як правові явища, бо наскільки вони відповідають праву, настільки виражають і здійснюють цілі права, тобто є правовими; а значить - так само відображуються і в свідомості громадян [15, с. 150-157].

Отже, в юридичній аксіології мова йде про ціннісні судження й оцінку з позицій права сенсу і значення закону (позитивного права), а також - держави; про їх правові якості та відповідність (або невідповідність) імперативам, цілям і вимогам права, як ціннісного належного [6, с. 10-11]. Право при цьому виступає як мета для закону, законодавця, держави та її інститутів. Це означає, що закон (позитивне право) і держава повинні бути орієнтовані на втілення і здійснення вимог чинного права, оскільки саме в цьому полягають їх мета, сенс і призначення.

Саме тому мету права стосовно закону (позитивного права) і держави (політичного інституту) зазвичай формулюють у вигляді імперативу: закон і держава мають бути правовими. Отже, правовий закон і правова держава - це абсолютні політико-правові цінності людської свідомості й безумовна вимога щодо об'єктивації реальної політики.

Право, звичайно, - лише форма суспільних відносин, а не їх фактичний зміст. Але в той же час цінності свободи, рівності й справедливості (за умов їх формалізації), як особливі.

Комплекс власне політичних цінностей досить різноманітний, це обумовлює велику кількість їх систематизацій і типологій за різними критеріями. Насамперед, у сучасній політиці все більшого значення набувають загальнолюдські цінності та інтереси, реалізація яких у політичній сфері відбувається досить суперечливо і непослідовно. Пояснюється це гетерогенністю цілей і розрізненістю кінцевих інтересів тих або інших політичних коаліцій, що формально виступають з позицій загальногуманних ідеалів; вузькокорисними прагненнями деяких політичних партій; загостренням суперництва за владу між політичними лідерами та елітами; помилками в оцінці політичної кон'юнктури тощо. Найтиповішими критеріями, що застосовують для типологізації політичних цінностей, є:

- система уявлень і прагнень людей щодо бажаного і найкращого типу політичної системи, режиму влади;

- відповідність чинних політичних явищ структурі соціальних потреб;

- умови, що забезпечують посилення соціально-політичних зв'язків у соціальній групі чи організації (політична інтеграція);

- здатність політичного інституту ефективно реалізовувати свої функції;

- набір певних ідеалів (принципів, ідей, постулатів, традицій), які наповнюють ціннісним змістом сучасні ідеологічні системи.

Проте політична свідомість сучасних українців вочевидь переобтяжена системними проблемами - корупційністю влади, правовою колізійністю державних повноважень, дуалізмом функцій виконавчої влади (президент - урядові структури), слабкою ефективністю парламенту, нестачею ресурсів місцевого самоврядування (навіть за умов децентралізації), корумпованістю судів, що веде до втрати соціальної довіри і делегітимує інститути влади.

Виникає закономірне питання: чому частка громадянського суспільства України індиферентно ставиться до реального погіршання в політичному просторі? Вбачається, що відповідь та відчуття перспектив даної ситуації, розуміння її наслідків криється саме у ціннісній площині свідомості людей [16, с. 238-241]. Як зазначив М. Михальченко, «в Україні фактично існують два типи суспільної свідомості - елітарна й масова. Елітарна свідомість має значний теоретико-ідеологічний компонент, а в масовій - домінує буденно- психологічний. Але психологією “здорового глузду”, “буденною” психологією не можна замінити раціонально-систематизовану теоретичну частку суспільної свідомості» [17, с. 203-204]. Згідно зі зведеними даними соціологічних моніторингів 2002-2010 рр., за позиціюванням на ґрунті політико- правових цінностей, можна виокремити різноманітні «моделі» політичної культури та свідомості, що характеризують населення України. Значна частина респондентів (27, 2% + 43, 6% з середнього класу) характеризується активістською демократичною політико-правовою свідомістю. Втім, українцям притаманні також досить специфічні стереотипи, зокрема «патриціанська» політична свідомість (3, 1% псевдо-елітарних кіл) та «екс-плебейська» (26, 1 % неосвічених, залежних осіб). Носіям першої властивий політичний «нарцисизм», політико-правовий нігілізм і зневажливе, зверхнє ставлення до права; другим притаманне політичне неуцтво і правовий інфантилізм [18]. Крім того, український соціум диференціює наявність різних політичних субкультур - регіональних, етнократичних, клерикальних, в яких власне політико-правові цінності розмиті етнокультурними, релігійними, ортодоксальними сенсами. Зрештою, «мозаїчність» українського електорату посилена ціннісною специфікою згідно з демографічним критерієм - звідси столичний, мегаполісний, провінційний, містечковий і хутірський (сільський) стереотипи політичної свідомості. Наукова кваліфікація їх відповідного рівня має бути пов'язана з ціннісними орієнтаціями щодо ідей соціальної рівності, справедливості, конституційності, суспільно-політичної перспективи, правової гідності, які формулюються в програмних документах політичних сил.

Протягом 1991-2014 рр. Інститут соціології НАНУ провів дев'ять репрезентативних загальнонаціональних опитувань з ціннісних пріоритетів населення України: чи відбулися ціннісні метаморфози? Природно, що зміни об'єктивної ситуації в країні впливають і на ціннісні судження: ще у 2012 р., за даними моніторингу, тільки 17% опитаних громадян вважали політичну ситуацію в країні критичною чи вибухонебезпечною, а нині - 55% респондентів [19]. Політико-правовий інфантилізм українців під тиском драматичних подій останніх років, що випробують наш народ на міцність переконань і активних дій, відійшов у минуле. Спільні біль і перемоги призвели до підвищення градуса громадянської чутливості й цінності життя, самовияву та ініціативи громадян, відповідальності людей один за одного і за долю суверенної держави. Із позитивною самореалізацією, вважає головний науковий співробітник Інституту соціології А. Ручка, пов'язаний креативний індивідуалізм (відповідальність людини за себе, свою сім'ю і життєтворчість), та ревіталізація - відродження традиційно-історичних, релігійних і народних цінностей, які дають опору спільним ідеям і почуттям (цей ціннісний комплекс зріс з 58% у 2012 р. до 62% у 2014-му в пріоритеті опитаних).

Водночас з 2012 по 2014 р. у ментальності населення значуще підвищився індекс участі в політичному житті: найбільший ціннісний стрибок у зростанні важливості (за 5-бальною шкалою) спостерігаємо в оцінках державної незалежності України - 4, 29; статистично помітно зросла важливість політико-правових цінностей, пов'язаних з публічним контролем рішень влади - 3, 83; демократичним розвитком країни - 4, 1; свободою слова і критики влади - 4, 02; соціальною рівністю й відсутністю значного розшарування на багатих/бідних - 4, 26; суспільним визнанням - 4, 10; але участь у політичній діяльності партій чи рухів - лише 2, 94 тощо [19].

Отже, можна підсумувати, що в добу важких історичних випробувань ментальність українських громадян демонструє певні ціннісні метаморфози, пов'язані насамперед з очевидним зростанням консолідованості, патріотизму, цінностей демократії, прав і свобод людини, креативного індивідуалізму тощо. Посилення ролі політико-правових цінностей відбувається через морально-психологічний стан свідомості українства, яке переживає національно-культурне відродження (індекси ревіталізації традиційних цінностей з 2014 р. помітно зросли). І водночас оживлення політико-правової активності, самодіяльності громадян свідчить про модернізацію ціннісної складової їх політичної свідомості, яка є конче необхідною під час бурхливих змін.

соціологічний правовий цінність політика

ЛІТЕРАТУРА

1. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін.; за ред. М. П. Требіна. Харків: Право, 2015. 816 с.

2. Алексеев Н. Н. Основы философии права. Прага: Пламя, 1924. 285 с.

3. Craver С. В. Skills and values. Legal negotiating / Charles B. Craver, Freda H. Alverson, Professor, George Washington University Law School. Third edition. New Providence, NJ: LexisNexis, 2016. ix, 278 p.

4. EU criminal law and policy: values, principles, and methods / edited by Joanna Beata Banach-Gutierrez and Christopher Harding. Milton Park, Abingdon, Oxon; New York, NY: Routledge, 2017. xii, 261 p.

5. Facts and norms in law: interdisciplinary reflections on legal method / edited by Sanne Taekema, Erasmus School of Law, Erasmus University Rotterdam, the Netherlands; Bart van Klink, Faculty of Law, Vrije Universiteit Amsterdam, the Netherlands; Wouter de Been, Erasmus School of Law, Erasmus University Rotterdam, the Netherlands. Cheltenham, UK; Northampton, MA, USA: Edward Elgar Publishing, 2016. xii, 294 p.

6. Ferris G. Uses of values in legal education. Cambridge, United Kingdom: Intersentia, 2015. xx, 275 p.

7. Fiss O. M. Pillars of justice: lawyers and the liberal tradition. Cambridge, Massachusetts; London, England: Harvard University Press, 2017. viii, 209 p.

8. Fundamental rights: justification and interpretation / Kenneth Einar Himma and Bojan Spaic (eds.). The Hague, the Netherlands: Eleven International Publishing, 2016. vii, 213 p.

9. Gies L. Mediating human rights: media, culture and human rights law. Abingdon, Oxon; New York, NY: Routledge, 2015. xii, 180 p.

10. Herdegen M. The dynamics of International law in a globalised world: cosmopolitan values, constructive consent and diversity of legal cultures. Frankfurt am Main: Vittorio Klostermann, 2016. 256 p.

11. Law and lies: deception and truth-telling in the American legal system / edited by Austin Sarat, Amherst College. New York, NY: Cambridge University Press, 2015. xi, 331 p.

12. Psychology and law in Europe: when West meets East / Par-Anders Granhag, Ray Bull, Alla Shadoltas, Elena Dozortseva. Boca Raton, Fl.: CRC Press, 2017. xviii, 295 p.

13. Scalia A. Scalia speaks: reflections on law, faith, and life well lived / Antonin Scalia, edited by Christopher J. Scalia and Edward Whelan; foreword by Ruth Bader Ginsburg. New York: Crown Forum, 2017. xi, 420 p.

14. The enforcement of EU law and values: ensuring member states' compliance / edited by Andras Jakab (Director of the Institute for Legal Studies at the Centre for Social Sciences of the Hungarian Academy of Sciences, Budapest; Professor in Constitutional and European Law at Pazmany Peter Catholic University, Budapest) and Dimitry Kochenov (Chair in EU Constitutional Law, University of Groningen). Oxford, United Kingdom: Oxford University Press, 2017. xxxviii, 540 p.

15. The European Union as an area of freedom, security and justice / edited by Maria Fletcher, Ester Herlin-Karnell and Claudio Matera. Milton Park, Abingdon, Oxon; New York, NY: Routledge, 2017. xvii, 517 p.

16. The legacy of Ronald Dworkin / edited by Wil Waluchow, Stefan Sciaraffa. Oxford, UK; New York, NY: Oxford University Press, 2016. xliv, 405 p.

17. Vandenbogaerde А. Towards shared accountability in international human rights law: law, procedures and principles. Cambridge, United Kingdom; Antwerp; Portland: Intersentia, 2016. xvii, 349 p.

18. Нерсесянц В. С. Прогресс в праве (исторический опыт и перспективы). Теория права и государства / под ред. Г. Н. Манова. Москва: БЕК, 1995. С. 267-317.

19. Ідея правової держави: історія та сучасність: Збірник наукових праць, присвячений 135-річчю з дня народження П. І. Новгородцева / відп. ред. О. М. Єременко, О.М. Литвинов. Київ; Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. 274 с.

20. Горобец К. В. Аксиосфера права: философский и юридический дискурс: монография. Одесса: Феникс, 2013. 218 с.

21. Политико-правовые ценности: история и современность / В. Графский, Л. Лаптева, Л. Мамут и др.; под ред. В. С. Нерсесянца. Москва: Эдиториал УРСС, 2000. 256 с.

22. Лясота Л. І. Теоретичні основи вивчення і соціальні механізми формування системи політичних цінностей. Правова держава. 2001. № 3. С. 188-192.

23. Воронов І. Демократично-національні цінності як важливий елемент змісту політичної культури. Зб. наук. пр. НАДУ при Президентові України. 2004. № 1. С.471-478.

24. Корнієнко В. О. Політичний ідеал як модель реалізації політологічних принципів державного устрою. Держава і право. Вип. 9. Київ, 2002. С. 505-517.

25. Дашутін Г. П. Політичний ідеал як пізнавальна проблема. Держава і право. Вип. 28. Київ, 2004. С. 581-591.

26. Михальченко М., Дашутін Г. Політичний ідеал відкритого суспільства в умовах «керованої демократії». Вища освіта України. 2006. № 2. С. 5-14.

27. Правова і політична культура українського соціуму за умов модернізації полі- тико-правового життя: монографія / О. О. Безрук, Л. М. Герасіна, І. В. Головко та ін.; за ред. М. П. Требіна. Харків: Право, 2016. 560 с.

28. Соціологія політики: енцикл. словник / авт.-упоряд.: В. А. Полторак, О. В. Петров, А. В. Толстоухов. Київ: Вид-во Європ. ун-ту, 2009. 442 с.

29. Проблеми модернізації політичних систем сучасності: монографія / за ред. Л. М. Герасіної, О. Г. Данильяна. Харків: Право, 2008. 415 с.

30. Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні: монографія / Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ін. Харків: Право, 2009. 352 с.

31. Громадянське суспільство: політичні та соціально-правові проблеми розвитку: монографія / Г. Ю. Васильєв, В. Д. Воднік, О. В. Волянська та ін.; за ред. проф. М. П. Требіна. Харків: Право, 2013. 536 с.

32. Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? Киев: Институт социологии НАНУ, 2001. 440 с.

33. Герасіна Л. М. Проблема впливу правосвідомості на культуру політичного вибору людини. Вісн. НЮАУ. Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. Вип. 3. Харків, 2010. С. 207-217.

34. Ручка А. Тріумф «воїнів світла»: підвищення градуса інтелекту і почуттів. URL: https://dt.ua/socium/triumf-voyiniv-svitla-pidvischennya-gradusa-intelektu-i- pochuttiv-_.html (дата звернення: 21.10.2017).

Размещено на Allbest.ru