Історико-культурні та соціальні особливості формування статусу і ролі сучасної матері в контексті розвитку пізнавального потенціалу дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історико-культурні та соціальні особливості формування статусу і ролі сучасної матері в контексті розвитку пізнавального потенціалу дитини

Багато явищ і процесів сучасного соціокультурного простору мають глобалізаційний характер незалежно від рівня економічного розвитку і політичної ситуації певної країни. Прикладом одного із таких явищ є фемінізація вчительської та викладацької діяльності, масштаби якої викликають занепокоєння у групі споживачів освітніх послуг. Однак історичний поступ розставив акценти саме таким чином, що педагогічні професії з суто чоловічих стали переважно жіночими. У старшій середній і вищих школах таких країн, як, наприклад, США, Англія, кількість викладачів-жінок менша, ніж чоловіків, але не в початкових. Розвинені країни шляхом урядових ініціатив намагаються зберегти паритет жіночого і чоловічого представництва в дитячому садку і початковій школі, прагнучи збільшити там кількість чоловіків. Не менш вагомим явищем у світовому соціокультурному просторі є й те, що на виховання і розвиток дитини, не лише, як це склалося традиційно, дівчинки, а й хлопчика, має пріоритетний вплив саме жінка. Мама здебільшого є першою людиною, що створює середовище розвитку і виховання тривалий час, безпосередньо впливає на дочку і сина, частково зберігає цей вплив у дорослому віці. Нуклеарна сім'я, закріпившись як основний вид сімейних стосунків, звузила комунікативний простір внутрішньосімейної взаємодії і паралельно із дискурсом колективного виживання, що змінив індивідуальне виживання, виникло таке явище, як внутрішньосімейний симбіоз. Пролонгований з раннього дитинства на юнацький, а навіть дорослий вік симбіоз, як явище, нове для ХХ ст., став властивістю не лише для стосунків матері - дочки, що було і в попередніх століттях, а й для стосунків мама - син.

Місце сучасної матері в контексті пізнавального розвитку дитини визначається низкою соціальних та культурних особливостей, які сформувалися в другій половині ХХ ст. у всіх європейських країнах і мають глобальний характер. До них належать: гарантована державою можливість матерів доглядати маленьку дитину і до певного віку отримувати для цього матеріальну допомогу; правовий і соціальний захист материнства і дитинства, що забезпечує уряд через законодавство та спеціальні соціальні програми; уже кілька поколінь матерів, які отримали обов'язкову освіту найнижче на рівні другого ступеня загальноосвітньої школи (середньої школи №1); вихід жінок на один рівень із чоловіками в освітніх і кар'єрних можливостях; суттєвий зсув угору за віковою лінією періоду укладення шлюбу та часу народження жінками першої дитини. Тому доцільно цілісно проаналізувати соціокультурні зміни, що відбуваються із функціями і роллю матері та співвіднести їх із процесом формування пізнавального потенціалу дитини на перших вікових етапах її розвитку, тоді коли вплив матері на дитину є найбільш очевидним і безпосереднім.

Метою статті є аналіз особливостей, які характеризують статус та роль сучасної матері загалом та в контексті розвитку пізнавального потенціалу дитини: того, як статус і роль змінюються у плані історичному, культурному і с оц і альн ому т а, в і дп ов і дн о д о конт екс ту, трансформується, оновлюючи статусно-рольові характеристики матері (її місце і функції) у соціальному просторі сім'ї.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Упродовж ХХ ст. науковий аналіз впливу матері на розвиток дитини був зосереджений за двома напрямами, які з позиції психофізіології умовно можна назвати норма і патологія. Перший напрям було започатковано в дослідженнях З. Фрейда, К. Хорні, Е. Еріксона, Дж. Боулбі, М. Харлоу, Р. Харлоу, Р. Хінд, які систематизовано виклали свої погляди на унікальну роль матері у формуванні ранніх особистісних структур. Другий напрям найбільш масштабно започаткувала А. Фрейд, досліджували також Е. Кляйн, Д. Віннікотт, М. Маллер - порушення і затримка психічного розвитку дитини, проблеми і причини ранньої дезадаптації та деструкції. Узагальненим результатом цих напрямів був вияв характеристик емоційного зв'язку «мати - дитина», негативних наслідків втрати такого зв'язку для психоемоційного розвитку дитини, позитивні кореляційні залежності між відсутністю материнської любові й наявністю психопатологічних відхилень у пізнішому розвитку дитини. Серед вітчизняних психологів, які в другій половині ХХ ст. розглядали проблеми формування системи відношень матері до дитини, питання про статус і роль матері, вивчали психотерапевт і психоневролог В. Гарбузов; психотерапевти Е. Ейдеміллер, В. Юстіцкіс (концепція «патологізуючої сімейної спадковості», розгляд сім'ї як джерела психічної травми) [1; 6]; психотерапевт і психолог А. Співаковська (психотерапія щастя (беатотерапія) [3].

Безпосередньо пізнавальну активність дітей дошкільного віку досліджували І. Анікеєва, В. Галіцин, Д. Годовікова, С. Ладивір, М. Лісіна, М. Марусинець, Б. Мухацька, З. Плохій, Г. Стаднік, К. Щербакова, зокрема вплив на розвиток мислення - Р Жуковська, П. Зінченко, П. Істоміна, О. Люблінська, О. Запорожець тощо.

Особливості підготовки молоді до сімейного життя та батьківства вивчали О. Демченко, В. Жуковський, Г. Фінчук, Л. Яворська. Становлення відповідальності батьків за розвиток дитини стало предметом дослідження О. Хартман [4]. Педагогічна просвіта батьків дітей дошкільного віку у США стала предметом дослідження С. Івасішиної, яка охарактеризувала три етапи досліджуваного явища і ствердила, що в США упровадження психолого-педагогічних теорій в методологію батьківської просвіти відбувається з 60-х років ХХ ст. Дослідник узагальнила, що «до основних завдань батьківської просвіти фахівці відносять допомогу батькам у дослідженні істинних почуттів малюка, установлення співробітницького спілкування між батьками й дітьми, нової етики стосунків родини з дитиною. На третьому етапі робиться нове, більш багатогранне визначення поняття «батьківська просвіта» (навчання батьків з метою:

а) грамотного виховання й навчання дітей;

б) упровадження педагогічного досвіду з питань розвитку батьківських знань щодо дитини та заходів стимуляції її інтелектуальних, фізичних, моральних здібностей; в) формування позитивної взаємодії батьків із дітьми та створення умов для батьківсько-вчительського співробітництва)» [2, 7].

Виклад основних результатів дослідження. Соціальний статус «мама», як і будь-який статус - це загалом характеристика місця, яке займає людина в соціальному просторі стосовно до інших її членів, у цьому випадку середовища сім'ї. За критерієм активності суб'єкта соціальний статус може бути досягнутий завдяки власним зусиллям або привласнений [5, 47 -48], отриманий за об'єктивних причин - приналежності до групи із об'єктивно високим чи низьким статусом. Наприклад, у певних культурах рабиня-мати статусу матері могла й не мати. Для характеристики поняття «статус» використовують назву пряму, або метафоричну, зміст статусу та місце в загальній статусній ієрархії.

Поняття «соціальна роль», яке обґрунтували Р Лінтон та Дж.Г Мід, трактується як «соціальне замовлення», тобто приписана функція - типовий аспект соціальної поведінки, в який кожна людина вносить особистісне забарвлення. «Роль соціальна - сукупність норм, що визначають поведінку діючих в соціальній системі індивідів; залежно від їх статусу або позиції і саму поведінку» [5, 46]. У контексті сучасної сім'ї роль матері істотно змінила своє змістове наповнення. Якщо розглядати її саме як соціальне замовлення, то до найбільших змін у її змісті за останнє століття можна віднести завдання і особисту (у тому числі й соціальну та правову) відповідальність за дитину, а саме за її здоров'я та гігієнічні умови життя, психологічний комфорт і захищеність, ранній розвиток вродженого пізнавального потенціалу і творчих здібностей з подальшим сприянням, а також дії, що мають анімаційний, терапевтичний, лікувальний характер.

Порівняльний аналіз трактування соціального статусу «мама» у контексті соціокультурному та історичному, його змісту і місця в структурі сім'ї дав нам можливість виявити чотири варіанти тлумачення, ставлення до статусу «мама», які доцільно охарактеризувати як когнітивні схеми-моделі, а саме:

1. Мама має центральний (системоформувальний) статус у сім'ї.

2. Мама має підпорядкований статус.

3. Мама має статус другої в ієрархії.

4. Мама має статус основної життєво важливої о со б и д ля п о вн о ці н но го п си хо е мо ц ій н ого розвитку дитини (табл. 1).

Розвиток пізнавального потенціалу дитини умовно можна розподілити на етапи відповідно до вікових та узагальнити завдання, що їх виконує сучасна мама, розподіливши їх на мінімум, необхідний для розвитку, та максимум, що відповідатиме інтелектуальному потенціалу та психолого-педагогічній компетентності матері.

I. Пренатальний період. Мінімумом, що необхідний для закладення когнітивного потенціалу дитини, є повноцінне харчування і здоровий спосіб життя матері під час вагітності. Максимум, що забезпечує сучасне материнство, є свідомо організовуваний позитивний психологічний стан, мікроклімат сім'ї, спілкування з ненародженою дитиною матері і батька, позитивні враження від сприймання природи і продуктів культури.

Немовля. Необхідний мінімум - позитивне емоційне спілкування матері з дитиною, яке завдяки сенсорному сприйманню забезпечує активізацію мозкових структур і їх формування,

мама психоемоційний дитина

Таблиця 1. Зміни соціального статусу і соціальної ролі «мама» у контексті історико-культурному

ІІІ. Раннє дитинство. Мінімально, що може забезпечити мати для розвитку пізнавального потенціалу дитини - це дати простір спонтанній пізнавальній активності і зробити цей простір безпечним для дитини та віддати її у заклад дошкільного виховання у разі своєї зайнятості. Максимально, що роблять сучасні матері - це розширюють матеріальне середовище, доступне до сприймання його дитиною, забезпечують розвиток пізнавального досвіду шляхом предметно-маніпуляційної гри, налагоджують і розширюють інформаційний та організаційно-діяльнісний рівні спілкування дитини з членамисім'ї, а також забезпечують залучення дитини до групи ровесників для гри та відповідних віку занять загального розвивального і пізнавального характеру. У цьому віковому діапазоні частина сімей також організовує спеціальні види розвивальної діяльності, що спрямована на розвиток навиків раннього читання, оперування поняттями форми, розміру, функцій, класифікації об'єктів за типовими ознаками, групування тощо.

«Материнська школа» уЯ. А. Йєменського - це перша школа дитини, і досі цивілізація не спромоглася подбати про систему підготовки вчителя для цієї школи, а отже, там діяли і діють механізми самоорганізації. Це означає, що, окрім позитивного досвіду, норм материнського ставлення, стилю і характеру материнської поведінки із покоління в покоління транслюються установки, стереотипи і стандарти материнської безвідповідальності, агресії, егоїзму, антипедагогічної та аб'юзерної поведінки. Видається доцільною трансформація ідеї «материнської школи» в заклад неформальної освіти - «Школу матері», яка б допомогла сучасній жінці, що бере на себе відповідальність материнства, усвідомити свої актуальні відношення, когнітивні конструкти, розвинути їх, навчитися технік організації взаємодії і педагогічного впливу, яких не надала їй сім'я, що її виховала. Таким чином ранній пізнавальний розвиток буде відбувати в умовах більш компетентного педагогічного впливу батьків.

Література

1. Гарбузов В.И. Нервные дети: Советы врача /В.И. Гарбузов. - Ленинград: Медицина, 1990. - 176 с.

2. Івасішина С.В. Організація педагогічної просвіти батьків дітей дошкільного віку у США: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / С.В. Івасішина. - Харків, 2012. - 20 с.

3. Спиваковская А.С. Психотерапия: игра, детство, семья: Т. 1 /А.С. Спиваковская-Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 304 с.

4. Хартман О.Ю. Психологічні чинники становлення відповідальності батьків за розвиток дитини дошкільного віку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / О.Ю. Хартман. - Харків, 2010. - 20 с.

5. Тематичний словник-довідник з соціології/ Заред. В.В. Кохана; укл. А. Александровська, Є. Буга, Ю. Ткачук та ін. - Чернівці: ЧНУ, 2009. - 112 с.

6. Эйдемиллер Э.Г. Психология и психотерапия семьи /Э.Г. Эйдемиллер, В. Юстицкис. - Санкт - Петербург: Питер, 2008. - 672 с.

Размещено на Allbest.ru