Професійна комунікація суб’єктів боротьби з тероризмом як предмет наукового дослідження

Форноляк Валентина Миколаївна

Постановка проблеми. Тероризм у будь-яких його проявах є однією з найнебезпечніших, руйнівних і насильницьких діянь, спрямованих проти людства. Дії терористичних та екстремістських організацій загрожують безпеці багатьох країн і їхніх громадян, чинять негативний психологічний вплив на людей. Зокрема, в останні роки активізувалася діяльність міжнародного тероризму, що пов'язано з численними соціально- економічними і етнічними конфліктами на території різних країн світу. Діяльність терористів становить серйозну загрозу також громадській безпеці та соціально-політичній стабільності України, її демократичним завоюванням. У зв'язку з цим сьогодні дедалі гостро постає завдання щодо удосконалення системи протидії тероризму із врахуванням сучасних реалій. Саме тому в Україні (відповідно до ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом») створена та законодавчо закріплена система суб'єктів боротьби з тероризмом.

Суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Управління державної охорони України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Водночас діяльність зазначених відомств регулюється переважно законодавчими актами, які неповною мірою враховують специфіку умов надзвичайних ситуацій терористичного характеру. Це зумовлено насамперед нестачею належного науково-методичного забезпечення такої діяльності, недостатньою організацією та координацією наукових досліджень у сфері комунікації суб'єктів боротьби з тероризмом, несформованістю відповідної галузі науки та її системного функціонування, що передбачає міждисциплінарну інтеграцію окремих напрямків у систему наук з проблем національної (державної) безпеки. Цієї позиції дотримуються В. Грохольський, О. Долженков, Ю. Дубко, І. Зозуля, В. Ліпкан, В. Конопльов, О. Копан,

В. Крутов, С. Кузніченко, І. Мусієн- ко, В. Настюк, І. Рижов, М. Саакян, О. Шмаков та інші дослідники.

Метою статті є спроба узагальнити напрацьовані теоретичні засади професійної комунікації суб'єктів боротьби з тероризмом, розглянути основні складові, сутність та засоби її реалізації.

Виклад основного матеріалу. Виходячи з цього, для нас становить науковий інтерес питання професійної комунікації суб'єктів боротьби з тероризмом. На нашу думку, розглядати поняття «професійна комунікація» необхідно крізь призму співвідношення понять «комунікація», «спілкування», «взаємодія» та «професійне спілкування».

Слово комунікація запозичено з латинської «communicatio» через посередництво англійської «communication» зі значенням «спілкування; шляхи сполучення» [1, с. 545]. В українській мові похідне утворення «ко- мунікуватися», «долучатися» фіксуємо в пам'ятках І третини XVIII ст. [2, с. 374]. У XIX ст. лексему «комунікація» широко вживають на позначення «сухопутного или возного сообщенія» [3, с. 197]. Згідно з цими тлумаченнями, під комунікацією здавна розуміли спілкування, взаємодію, обмін інформацією, засоби транспортного зв'язку тощо. Як справедливо зауважує Ю. Косенко, «ідея зв'язку в спілкуванні є домінуючою, і це дало підстави так широко вживати термін комунікація - на позначення засобів зв'язку взагалі» [4, с. 23].

Разом з тим у науці існує понад сотні визначень поняття «комунікація», кожне з яких «охоплює певний бік явища, даючи більш глибоке осягнення комунікації» [5, с. 98]. Ф. Бацевич тлумачить комунікацію як «спілкування особистостей за допомогою мовних і паралінгвальних засобів з метою передавання інформації» [6, с. 329]. У такому розумінні поняття комунікація та спілкування - синонімічні.

Комунікація є водночас взаємодією людей та інформаційним процесом, тобто передбачає як ситуацію, так і особливості коду (мови), що добирають відповідно до обставин спілкування. Це дозволяє виокремити низку різновидів комунікації. Зокрема, Г. Почепцов наводить їх близько двох десятків [7, с. 18]. А. Соколов виділяє 4 типи комунікації: матеріальну, генетичну, психічну і соціальну. Різновидом соціальної комунікації є професійна комунікація [8].

Розглянемо цей різновид комунікації детальніше. Поняття «професійна комунікація» у вітчизняній науці визначено не досить чітко. Воно по-різному інтерпретується в науковій літературі. У широкому тлумаченні під ним розуміють використання всіх видів або типів (лінгвістичних, а також мультимодальних) семіотичних ресурсів як в академічному, так і в професійному контекстах.

Слід зазначити, що існують різні підходи до розуміння сутності професійної комунікації в сучасній науці: загальнотеоретичний (мульти- модальність як методологічний інструмент, що вивчає конкретні аспекти професійної комунікації), загально-дисциплінарний (ділове спілкування (бізнес-комунікація) та технічна комунікація як навчальні дисципліни) та спеціальний дисциплінарний (управлінська комунікація, корпоративна комунікація тощо) [9].

Разом з тим термін-словосполучення професійна комунікація є семантично цілісним утворенням. Його значення, як й інших складних тер- мінів-знаків, що виконують сигніфікативну функцію, не виводиться повністю із семантики терміноелментів і має штучний характер. Буквальне значення цього терміна дає лише авансове уявлення про характер позначуваного ним поняття, адже професійна комунікація - це значно більше, ніж «комунікація професіоналів» або «комунікація в професійній сфері». Уточнюючи значення терміна професійна комунікація, необхідно врахувати не лише етимологію термінокомпонентів, але й сутність поняття, яке він виражає.

Значна частина науковців оперують термінами професійна комунікація і професіональна комунікація. Прихильники першого варіанта аргументують свій вибір тим, що лексеми професіонал, професіональний, професійний є похідними утвореннями від професія, а прикметник професіональний, хоч і має відтінок певного уточнення, трактують як те саме, що професійний [10, с. 332]. Тому, на думку В. Карпенка, у змістовому наповненні істотної різниці немає, а в мовному аспекті вживання варіанта професійна комунікація є економнішим [11, с. 10]. Інші дослідники, зокрема В. Різун, обстоюють термін професіональна комунікація, аргументуючи це тим, що таке спілкування «відбувається не у певній професійній сфері, а на високому рівні, майстерно, як належить професіоналові, знавцю правил спілкування й мовлення» [12, с. 4]. У нашому дослідженні йдеться про комунікацію, зумовлену оперативно-службовою діяльністю суб'єктів боротьби з тероризмом, а тому термін професійна комунікація є більш прийнятним.

Разом з тим сучасними науковцями професійна комунікація визначається як «процес обміну інформацією між індивідами за допомогою спільної системи символів, знаків або поведінки з метою реалізації професійних цілей та завдань» [13, с. 429]. При цьому варто звернути увагу на те, що для професійного спілкування у будь-якій галузі характерним є вживання спеціалізованої термінології і професійного сленгу, зрозумілих лише для фахівців у цій сфері. Зокрема, професійна лексика суб'єктів боротьби з тероризмом складається з нормативних мовленнєвих форм, які засвоюються під час професійної підготовки, зміст якої будується з урахуванням специфіки професійної діяльності та завдань, що покладаються на них під час антитерористичних заходів.

Найбільш повну характеристику поняття «професійна комунікація» дає Н. Воробйова, розуміючи під нею «професійно зумовлений процес обміну інформацією між представниками однієї професії в пізнавально-трудовій і творчій діяльності, спрямованій на професійний розвиток, у ході якого створюються професійні спільноти, які характеризуються певними нормами мислення, поведінки і взаємодії між членами спільноти» [14].

Професійна комунікація відбувається як в офіційних, так і в неофіційних умовах, тому і професійне спілкування може охоплювати спілкування професіоналів своєї соціальної групи, так і професіоналів із не- професіоналами. Виходячи із цих параметрів, В. Теличко виділяє такі різновиди професійної комунікації: 1) спілкування, що здійснюється тільки професіоналами; 2) спілкування, що відбувається між професіоналами та непрофесіоналами [15, с. 331].

Аналіз представлених у наукових дослідженнях підходів до інтерпретації поняття «професійна комунікація» дозволяє виокремити її основні характеристики:

- учасниками професійної комунікації є комуніканти - фахівці певної галузі, професійної групи;

- духовно-інтелектуальна єдність комунікантів, чітке розуміння завдань професійної діяльності;

- наявність професійної мовної компетенції, професійних знань, а також загальної гуманітарної культури людини;

- володіння поняттєво-категоріальним апаратом певної галузі, використання спеціальної термінології під час професійної діяльності;

- спільна комунікативна сфера (професійно-виробниче середовище, зокрема наукове, виробниче, навчальне);

- регламентованість, тобто підпорядкованість комунікантів загальноприйнятим у професійному колективі правилам і обмеженням;

- творчий характер взаємин, спрямованість їх на розв'язання конкретних професійних завдань, досягнення мети;

- створення професійною спільнотою засобів спілкування - навчально-методичних посібників, підручників, періодичних фахових видань тощо [5; 16; 17].

Отже, під професійною комунікацією ми розуміємо взаємодію між людьми в межах професійно-виробничих ситуацій між фахівцями певної галузі людської діяльності, що пов'язана з виконанням професійних обов'язків чи задоволенням професійних інтересів. Тобто йдеться про комунікацію між спеціалістами (експертами) в професійній галузі. Професійна комунікація завжди детермінується не тільки специфікою професійної діяльності, її цілями, завданнями, але і психологічними особливостями особистостей комунікантів, соціально-психологічними параметрами соціального об'єднання (колективу, малої групи), яку вони представляють рівнем професійної компетенції, а також культурою сучасного суспільства.

Аналіз наукових джерел виявив певний інтерес до професійної комунікації суб'єктів юридичної діяльності (О. Бандурка, С. Бочарова, О. Землянська, В. Васильєв, С. Ємельянов, О. Морозов, В. Форноляк, Ю. Шиделко). Але аспекти професійної комунікації суб'єктів боротьби з тероризмом залишаються недостатньо розробленими і вимагають подальшого дослідження.

Діяльність суб'єктів боротьби з тероризмом належить до групи спеціальностей на рівні «людина- людина», що визначаються підвищеною мовленнєвою відповідальністю, де слово - це дієвий інструмент, від вживання якого залежить не лише кінцевий результат діяльності, але й збереження життя та здоров'я учасників антитерористичної операції, заручників та інших громадян, а іноді - і всього суспільства. З огляду на це не викликає заперечень важливість формування та удосконалення у представників суб'єктів боротьби з тероризмом відповідної соціокуль- турної компетентності та налагодження ефективної професійної комунікації. Тому професійна комунікація суб'єктів боротьби з тероризмом потребує специфічних навичок і вмінь учасників спілкування. Для успішної комунікації під час антитерористичних заходів зазначеним суб'єктам необхідно володіти певними мовленнєвими навичками і вміннями.

Зокрема, мовленнєві вміння пов'язані з грамотністю і ясністю у формулюванні своїх думок, досягненням комунікативної мети своєї промови, здійсненням головних мовних функцій (підтвердження, заперечення, сумнів, схвалення, згода, пропозиція, усвідомлення, запрошення тощо), виразністю мовлення (вибір правильного тону для комунікації, розстановка логічних наголосів, обрання необхідної інтонації тощо), цілісністю висловлювання, самостійністю мовлення, яка має на увазі вибір стратегії виступу, розробку самостійної програми мовлення без опори на письмовий варіант, імпровізація, висловлення власної оцінки в процесі комунікації [18].

Разом з тим результати опитування 73 представників суб'єктів боротьби з тероризмом, які проходили перепідготовку і підвищення кваліфікації у Навчально-науковому інституті перепідготовки та підвищення кваліфікації НА СБ України, вказали на важливість володіння цією категорією співробітників відповідними вольовими та комунікативними якостями (96 %). До того ж вони повинні мати попередній досвід участі в психологічно складних професійних, життєвих ситуаціях та конфліктах (92 %); вміло керувати своєю поведінкою, прогнозувати можливий подальший розвиток подій (90 %); уміти враховувати індивідуальні та соціально-психологічні особливості як свої, так і терористів, здійснювати пошук компромісів щодо різноманітних вимог (90 %).

Чітка організація роботи, об'єктивне оцінювання умов, що склалися, прогнозування подальшого розвитку подій (92 %), врахування психічного стану, індивідуальних й соціально-психологічних особливостей терористів, їх належності до певного середовища (84 %), детальне ознайомлення з вимогами, що висуваються ними (74 %), та вміле застосування відповідного арсеналу прийомів психологічного впливу (86 %) сприятимуть успішному проведенню антитерористичних заходів.

Для підвищення ефективності професійної комунікації під час ан- титерористичних заходів суб'єкти боротьби з тероризмом повинні бути компетентними з наступних питань:

Розуміння психології іншої людини, яке в основному полягає в розумінні ціннісних орієнтацій як свого партнера по спілкуванню, так і осіб, які здійснюють терористичну діяльність (їх інтересів, мотивів, потреб) - того, що людина вважає по- справжньому важливим. У цьому випадку проблемою для професійної комунікації є те, що часто в зв'язку з непередбаченістю подальшого ходу розвитку подій під час антитерористичних заходів переважно звертається увага на недоліки своїх співрозмовників і суб'єкти боротьби з тероризмом орієнтуються не на людський фактор, а на виконання завдань, які стоять перед ними.

Якості, що відповідають за пізнавальність психологічних процесів. Сюди входять: обсяг сприйняття, який дозволяє розподілити увагу за кількома параметрами; уважність, яка допомагає помічати зміни в поведінці і настрої людей; певні властивості пам'яті, які полягають у винятковому запам'ятовуванні імен, осіб, дат, емоційних реакцій тощо; особливі властивості мислення, які проявляються в здатності аналізувати вчинки людини, дізнаватися мотиви її поведінки і передбачати розвиток подій; уява та інтуїція, які виявляються в емпатії до свого співрозмовника [19].

Емоційно-вольова стійкість, що передбачає внутрішню орієнтацію на раціональне сприйняття того, що відбувається незалежно від емоційних реакцій співрозмовників по комунікації.

Здатність робити вибір на користь оптимального стилю спілкування, який відповідає комунікативній ситуації і має на увазі певний спосіб взаємодії зі співрозмовником.

Під час антитерористичних заходів діяльність суб'єктів боротьби з тероризмом становить собою складний конгломерат комунікативних зіткнень і конфліктів та стресових ситуацій. Несподіваність екстремальних подій може призвести до різних негативних соціальних наслідків. Якщо рівень такого негативу обернено пропорційно залежить від спроможності запобігти йому несиловими комунікативними діями, то застосування будь-яких силових прийомів варто мінімізувати, нейтралізуючи правовими комунікативними засобами, нормативною правовою взаємодією у мовленні. У таких випадках, якою б не була складною ситуація чи інцидент під час антитерористичних заходів, комунікативні засоби впливу на екстремальні процеси мають перевагу над усіма іншими.

Водночас необхідність прийняття обґрунтованих та виважених рішень під час антитерористичних заходів додає діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом напруженого характеру і може призвести до появи негативних особистісних тенденцій: складність чіткого планування й прогнозування результатів у кожній ситуації (правовій, психологічній, моральній, соціально-економічній тощо), що потребує адекватної оцінки і відповідного ставлення до конкретного об'єкта терористичної діяльності.

професійний комунікація боротьба тероризм

Висновки

Таким чином, професійна комунікація суб'єктів боротьби з тероризмом - це процес розвитку професійних і ділових контактів між ними. Їх взаємодія здійснюється за допомогою вербальних та невербальних засобів й характеризується обміном інформацією.

Разом з тим ефективність професійної комунікації суб'єктів боротьби з тероризмом визначається як структурою і етапами процесу спілкування, так і розвитком професійно-важливих якостей, навичок, умінь. Крім розвитку особистісних якостей, особа, яка бере участь в професійній комунікації, повинна розуміти певні закономірності побудови процесу спілкування в цій сфері і вміти управляти своєю стратегією комунікації.

Діяльність суб'єктів боротьби з тероризмом має перелік особливостей, що визначаються специфікою взаємодії в системі «людина - право - людина». Така діяльність підпорядковується суворо встановленим нормам, наявністю владних повноважень, тобто права та обов'язку застосування влади від імені закону, психологічному стану підвищеної відповідальності за результати своєї роботи.

Перспективи подальшого дослідження вбачаємо в розробці професіограми суб'єктів боротьби з тероризмом, що має теоретичний і практичний інтерес, тому що сприяє чіткому визначенню і розумінню ролі професійно важливих властивостей особистості фахівців, організації адекватного профвідбору, вихованню і самовихованню психологічних якостей, необхідних для забезпечення високої ефективності професійної діяльності.

Список використаних джерел