"Назва мови" та її роль у формуванні етнічної ідентичності: соціологічний підхід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.74:81(=135.1/2)(477.85)

Анотація

етнічний ідентичність соціальний мова

У центрі уваги дослідження - етнічна ідентичність румун та молдаван, які проживають у Чернівецькій області. Автор припускає, що мова відіграє важливу роль у формуванні етнічної ідентичності румун та молдован, які проживають в Україні. Соціологічний підхід до ролі мови дає можливість проаналізувати своєрідні риси соціальної структури, або сприймати мову як визначник соціальної позиції. Мовні практики включають рідну мову членів спільноти, «називання»/ окреслення цих мов, володіння і використанням української або російської мов (в Україні), знання будь-яких третіх іноземних мов, які ми вивчаємо і які є додатковим символічним капіталом. Пропонується, що у процесі формування етнічної ідентичності румун рідна мова додатково виконує дві функції - комунікативну та символічну. У молдаван важливим інструментом демонстрації відмінності від інших, насамперед від румун, служить «назва мови» (молдавська або румунська).

Ключові слова: етнічна ідентичність, румуни/молдавани, соціальний простір, мовний простір, мовні практики, мовні компетенції, «назва мови», політизація етнічних процесів.

Annotation

Kateryna Shestakova

“Naming of language” and its role in the process of ethnic identification: sociological approach

Contemporary nation-state countries often have profound regional dissimilarities and that is frequently related to their multi-ethnicity. Mutual penetration of cultures is also characteristic of Ukraine. According to the census in 2001, 75% of the Ukrainians, 12% of the Romanians and 7, 3% of the Moldovians live in Chernivtsi region, as well as the Russians, Poles, Jews and others. This region is similar to other areas in Eastern Europe - an intricate history, various models of interethnic relations on the micro level.

The dynamics of social interactions and its dependence on the context raise numerous questions among researchers. For instance, what is ethnic identity of Romanians and Moldovians based on: the language, elements of culture, tradition? Due to presented context, such research questions can be formulated: what role does the language play in terms of ethnic identity of Moldovians and Romanians in the situation of a significant similarity of their languages and cultures? And whether the mother tongue can be treated as a tool of communication and identity? There exist very important aspects of linguistic practices that concern/ deal with the “naming ” due to the similarity of the both Moldovian and Romanian languages. Name and its acceptance by a specific group is very crucial because of two functions of a language: communicational and symbolic (identification).

According to the research, ethnic identity of Romanians and Moldovians can be based on a language. One should look for quite believable reasons for dichotomy in the processes related to politics of the three countries, both in terms of the mother tongue, either the Ukrainian or Russian languages. So, it can be assumed that among Romanians, their mother tongue (Romanian) plays two roles simultaneously: communicational, on the level of intercommunication within their ethnic community, and symbolic, in the situation of entering linguistic field to Slavonic. While forming the ethnic identity of Romanians, mother tongue carries out two functions simultaneously - communicational and symbolic. The use of two names of mother tongue (Moldovian and Romanian) can be noticed among Moldovians, which indicates that language functions are a crucial tool to demonstrate dissimilarity. It corresponds to the statement that Romanian and Moldovian cultures have both developed in various geopolitical scenes, that influenced the shaping of ethnic identity of both groups.

Keywords: ethnic identity, Romanians/ Moldovians, Moldovian language, Romanian language, language practices, linguistic competences, the name of language, politicization of ethnic processes.

Постановка проблеми. Сучасні національні держави часто мають виразні особливості, що подекуди пов'язане з мультиетнічністю цих регіонів. Взаємне проникнення культур характерне і для України, беручи до уваги той факт, що 22,2% населення країни - це національні меншини, які в окремих районах становлять понад 90% жителівПро кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року (http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/, [01.01.2018]).. На тлі Криму, Закарпаття, Галичини, Волині або Поділля виразну специфіку має і Чернівецька область. Згідно перепису населення у 2001 році, у регіоні проживають 75,0% українців, 12,5% румун та 7,3% молдован, а також росіяни, поляки, євреї та іншіОкрім того, в регіоні проживають росіяни, поляки, білоруси та євреї, хоча частка їх на тлі загального населення області порівняно низька до румун і молдован. (Більше див.: Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/. Цей регіон схожий на інші райони Східної Європи - мінливість історичних процесів, різні моделі міжетнічних відносин на мікрорівні.

Динамічність соціальних інтеракцій та їх залежність від контексту ставлять перед вченими чимало питань. Що саме лежить в основі етнічної ідентичності румун та молдован, що проживають в Україні: мова, принцип зіставлення «ми-вони», механізми повсякденності, елементи культури. Яку роль відіграє непевний лінгвістичний статус молдовської мови, а також мовна політика трьох країн - України, Румунії та Молдови. Як бути з «об'єктивністю» процесів самовизначення? Адже в етнічній сфері відбуваються маніпуляції, політизація міжетнічних відносин.

Румуни та молдовани, які проживають у Чернівецькій області, тісно пов'язані культурно. Можна припустити, що мова, поряд з іншими чинниками, дозволяє відокремити румун і молдован від інших етнічних груп. Беручи до уваги спорідненість молдовської та румунської мов і культур, метою дослідження є встановлення ролі мови в етнічній ідентичності румун та молдован на підставі даних, отриманих в ході глибинних інтерв'ю з румунами та молдованами, які проживають у Чернівецькій області. Означена мета передбачає вирішення таких завдань: 1) визначити роль мови в етнічній ідентичності румун; 2) дати відповідь на питання, чи можна вважати рідну мову або «назву мову» знаряддям комунікації та ідентичності у ситуації надзвичайної подібності румунської та молдовської мов. Емпіричною базою дослідження послужили результати 17 глибинних інтерв'ю серед румун та молдован, які проводилися у 2012-2016 роках.

Рівень дослідження проблеми. Широкий спектр дослідницьких проблем, пов'язаних з вивченням етнічної ідентифікації, опрацьований вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Незважаючи на багатозначність поняття «ідентичність», з-поміж психологічного та соціального вимірів ідентичності найбільш важливим стає соціальний вимір [15, с.20-22]. У суспільствах із простою суспільною структурою ідентичність найчастіше була дана долею, приписана традицією, культурою: як правило, вибору не існувало. Сьогодні існує багато способів самоокреслення особистості. Іноді це викликає труднощі з ідентифікацією. Внаслідок цього людина перестає автоматично вміщуватись у відповідні позиції та суспільні ролі, адже ідентичність конструюється у межах рефлексійного процесу, де особистісні переміни переплітаються з суспільними. На це звертає увагу, наприклад, Зигмунт Бауман, коли говорить, що тепер кожен може вибирати ким бути [8, с.33].

У літературі чимало уваги присвячено структурі ідентичності, а саме, чи виступає вона як цілісність, прихильником чого є З. Бокшанські [10], або існує сукупність ідентичностей [14; 17, с. 50-52; 15, с. 52-54]. Якщо ми приймемо за основу твердження про існування кількох ідентичностей особистості (в основі тези - виконання багатьох соціальних ролей одночасно), стає зрозумілим, що етнічна група нарівні з іншими пропонує зразки та цінності. Повертаючись до структури ідентичності, дуже істотним є питанням, яке підняв Д. Вояковський, опираючись на модель Майкла Бантона, а саме а) які саме соціальні ідентичності вступають у відносини з етнічною ідентичністю, б) якого типу ці відносини (доповнюють чи суперечать)?; в) яка з ідентичностей у даному випадку є основною? [17, с.57]. Беручи до уваги, що 91,9% румун Чернівецької області вважають своєю рідною мовою румунську, а 91,6% молдован називають молдовськуПро кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/, можна дійти до двох абсолютно протилежних висновків: рідна мова є складовою етнічної ідентичності або ж вона виступає як самостійна мовна ідентичність. Власне другий висновок, з огляду на аналіз, який здійснюють лінгвісти, соціолінгвісти, антропологи, соціологи, дає більш багатий матеріал до узагагальнень. Адже спільним висновком цих дослідників є твердження, що мова впливає на перебіг інтеракції [9]. І в продовження цього, соціологічний підхід до мови дає можливість проаналізувати своєрідні риси соціальної структури, або сприймати мову як визначник соціальної позиції [9, с.94].

В антропології та соціології часто вживаним поняттям є мовний репертуар. Розглядаючи його, свого часу автори «Соціології мови» підкреслювали, що до репертуару треба включати «:.. .винятково ті мовні форми, які використовуються під час розповсюджених актів комунікації, популярних у даній спільноті» [9, с.58-59]. У сучасній інтерпретації можна зустріти і протилежну думку, хоча етнічна мова все одно залишається ядром мовного репертуару [13, с. 12-13]. Природно, що в силу різних обставин мовна спільнота досить часто не обмежується однією мовою, тим більше в етнічно та культурно неоднорідних спільнотах. Тому вживання терміну мовний репертур змушує дослідника інтерпретувати мову насамперед з огляду на звичайний акт комунікації. Між тим, у разі існування соціального простору за П. Бурд'є [11, с. 15], може існувати і мовний простір. А якщо існують соціальні практики, наявні й мовні практики, які включають рідну мову членів спільноти, «називання»/ окресленних цих мов, володіння і використанням української або російської мов (в Україні), знання будь-яких третіх іноземних мов, які ми вивчаємо і які є додатковим символічним капіталом.

Етнічна ідентичність і мова: соціальний та політичний виміри

Говорячи про мовні практики румун та молдован, у першу чергу треба звернути увагу на рідну мову національних меншин, що в українських політичних реаліях є важливим чинником формування мовної політики на державному рівні. Як приклад, можна навести події навколо мовної ідентифікації населення східних областей України та аналіз причин військового конфлікту, що розпочався у 2014 році. Або пригадати події у Чернівецькій області, коли у відповідь на Закон України про засади державної мовної політики від 3 липня 2012 року1. Закон України про засади державної мовної політики від 03.07.2012 № 5029-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17 рада села Тарасівці Новоселицького району у вересні того ж року прийняла рішення «визнати на території села румунську (молдовську) мову регіональною». За словами сільського голови, це було здійснено в першу чергу з метою полегшення ведення документації на рідній мові замість українськоїРегіональне видання «Молодий Буковинець» у заголовку статті написало про прийняття саме молдавської, а не румунської мови. (Село на Буковині визнало молдавську мову регіональною [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://molbuk.ua/chernovtsy_news/49937-selo-na-bukovin- viznalo-moldavsku-movu-regonalnoyu.html.

Важливо, що вже на початку 1990-х представники національних меншин області підкреслювали потребу на поступовості реалізації мовної політики (перехід від російської до української) [1, с.184]. Між тим, якщо покоління, яке виховувалося у 1980-х роках та пізніше, має достатні мовні компетенції в українській, для старшої групи румун та молдован досить часто основним знаряддям комунікації поза межами своєї спільноти досі залишається російська. Мовні компетенції формується у школі. У місцях компактного проживання діти меншин обирають переважно школи з неукраїнською мовою навчання. У відповідь на вказані процеси, з огляду на потребу реформування освітньої галузі, 2017 року було прийнято новий Закон про освіту. Згідно нових положень, представникам національних меншин держава гарантує право здобувати дошкільну та початкову освіту державною мовою та мовою національної меншини. Час покаже, чи допоможуть нововведення учням шкіл з румунською мовою навчання. Йдеться про те, що у таких школах практично усі предмети ведуться рідною мовою. Як підкреслював П. Бурдьє, «...їх мовні навички абсолютно знецінюються на шкільному ринку та в усіх подібних соціальних ситуаціях» [11, с.170]. А значить, більшість з них мать проблеми із здаванням ЗНО, оскільки державні іспити здаються українською. Часто-густо виникають труднощі зі вступними іспитами до вузів. Варто відмітити, що додатково українсько-російський мовний поділ чудово простежується під час розмов з респондентами, коли їм пропонують до вибору мову спілкування. Покоління 80-90-х, незалежно від рівня освіти, обирає українську. Старші нарратори погоджуються на російську.

Важливим аспектом мовних практик, беручи до уваги подібність румунської та молдовської мов, стосується «назви» мови. Соціолог Р. Шуль підкреслює, що назва та її прийняття конкретною групою надзвичайно важливе з огляду на два функції мови: комунікаційну (щоб розуміти людей) та символічну (ідентифікаційну), яка призводить до ідентифікації людини з конкретною мовою, а значить, втягує людину до спільноти [16, с.23]. «Використання або принаймні ідентифікація з мовою, яка має конкретну назву, формує приналежність до даного народу (етнічної групи), який, як правило, має таку ж назву, що й мова» [16, с.42].

Як приклади можна навести молдовську та румунську мову у Молдові, сербську та хорватську, або каталонську та валенсійську, або навіть бразильську як варіант португальської [16, с.42]Приклад сербо-хорватської мови є, мабуть, одним з найбільш близьким до румунсько-молдавського мовного спору. Детальніше див.: [12]..

«Румунська мова» - румунська ідентичність

Аналіз наррацій румун можна розпочати з твердження, що всі без винятку респонденти без вагань вказували свою національність, незалежно від віку, соціального походження та місця проживання. Практично усі навчалися у румунських школах. Усі вживають румунську мову, за винятком робочих моментів, у спілкуванні з батьками та близькими. Усі є вихідцями з румунських сіл, хоча на момент розмови половина мешкала у Чернівцях або віддавна, або у зв'язку з навчанням. Практично усі підкреслюють, що перші свідомі рефлексії стосовно походження та національності відбувалися одночасно зі вступом до вищого навчального закладу.

У позиції нарраторів це пов'язане з необхідністю використовувати українську (російську) мову не лише в кількісному аспекті, але й якісному. При цьому для декого з них дискомфорт у спілкуванні став поважним мотивом до вивчення української або російської мови (залежно від покоління). Контакт з іншими групами підштовхнув їх до рефлексії над власною культурою. «Відчувати себе румуном я почав ще в університеті, тому що побачив, що тут є багато українців, багато росіян, євреїв. Тому, я почав більше поважати свою національність. Ви спитаєте чому? Тому що почав відрізняти. Почув різницю між національностями» (Міну, румун, 21 рік).

Схожі рефлексії у наступної респондентки. «Коли я вчилася, у російській школі мало дітей було, а в румунській багато. Так що було престижно туди ходити. А тепер...[українська мова, державна мова, усі мають знати державну мову, а тепер от я лічно, я румунка, поїхала в Румунію вчитися, приїхала назад, і я не хотіла такої долі своїй дитині, щоб вона по заграницях ходила. Я прийшла звідти і в кінці-кінців мала перевчитися українською. Я подумала так: якщо у мене будуть діти, вони підуть в українську школу, щоб вони поряд були, щоб вони нормально вивчили українську мову і могли вчитися далі в університеті чи де. Бо румунам нашим краще туди їхати, здобувати освіту, у Румунію, а через те що диплом треба буде переробляти, і роботу тут знайти, ніхто не хоче брати на роботу, ну хіба що знайомі є і захочуть тебе працевлаштувати, а так, ніхто не бере якщо у тебе є румунський диплом»» (Жанна, румунка, 37 років).

Дихотомія «я - вони» часто є визначальною на старті роздумів про свою етнічну приналежність. Як і інструментальне ставлення до української мови. «Поскольку я учился в школе с румынским языком обучения, для меня вопрос национальности вообще не стоял. Я учился параллельно в музыкальной школе в Черновцах, поэтому где-то на уровне второго класса мой уровень владения русским был достаточным, чтобы я не испытывал дискомфорт. Я почти сразу овладел языком, для меня это было предметом неких особенностей. Дискомфорт я начал испытывать чуть позже, уже в университете» (Сергій, румун, 49 років). «Ярозумію, що є демократичні засади для розвитку меншин, але чого ви «наїжджаєте» тут, якщо потім перспективи нема, адже окрім нашого філфаку їм немає де вчитися. Мені часто дорікають, особливо з Карапчіва, є у нас таке село у Глибоцькому районі, «ти не румунка!». Я - румунка, я є представник румуномовного населення, але знаючи, що я живу у цій державі, перепробувавши усі ті проблеми, з якими стикаються діти, які закінчили школу, румуномовну, коли не знаєш, що таке кисень, що таке водень, очі витріщили.... Ви розумієте, кажу я їм, що це проблема. До мене приходять дівчата з Багринівки, які хочуть здавати історію в школі, Зовнішнє Незалежне Оцінювання. Я їм говорю, а вони мене не розуміють» (Катерина, румунка, 36).

Дещо відрізняється на загальному тлі історія респондента з румунського села, 1937 року народження. Будучи румуном, він пішов до молдовської начальної школи у 1945 році, що співпало з початком політики «молдованізації» румунського населення області. Що однак не вплинуло на його самоокреслення. «В детстве в селе я русский и украинский не слышал. Я и в училище пошел, т.к. там набирали молдовские группы, и принимали без экзаменов, иначе на украинском было бы трудно» (Дмитро, румун, 75).

Допоміжним чинником у процесі формування уявлення про власну групу як категорії «ми» є відчуття спорідненості з молдовським етносом. Водночас респонденти вказують на відмінності. По-перше, це правопис молдован на базі кириличної системи (у попередній роки). По-друге, історичне минуле, тобто вплив Румунії або Молдови (у складі Радянського Союзу) на румун чи молоаван і відповідна політика влади. Румуни часто наголошують, що молдовська мова - діалект румунської. Звідси декларація, що молдовани - це етнічна група румунського етносу, а отже, вони мають право на діалект. Трактовки відмінностей між молдаванами та румунами іноді виходять поза «прості» пояснення лише діалектизмом та фонетичними особливостями. Нарратори з вищою освітою зазначають важливість подібності культур та системи цінностей. «На мою думку, молдавани відрізняються від румун лише у тому, що молоавани були під впливом більше Росії, вони під впливом кирилиці.

Колись я знаю була спільна держава, а потім відокремилася. І вони розмовляють, як це сказати, на діалекті» (Михайло, румун, 20 років). «Немає різниці між румунською та молдовською. Мови похожі. Ось окремі слова читають по-різному. Я считаю, що це єдиний народ. У них культура похожа, доля похожа, історія похожа. Просто молоавани считают себе окремою нацією, але я вважаю що вони однакові з румунами» (Міну, румун, 21 рік).

У твердженнях представників еліт можна почути аргументи на користь відмінності між румунами та молдованами. Однак ця апеляція до молдаван, як політичної нації, швидше виключення з правил. «Чтобы сразу ответить на вопрос о моем отношении к национальности, есть ли молдовская и румынская нации, с точки зрения этноса, который живет на Буковине, скажу, что да, существует. Это связанно с самосознанием человека, каждый человек имеет право себя причислять к ней. Существует ли молдовская нация как политическая? Однозначно да, потому что существует молдовское государство. Являются ли румыны и молдаване разным этносом? На мой взгляд, нет, это один и тот же этнос, у которого есть разная самоидентификация, в зависимости от исторических и географических развитий, начиная с 19 века» (Сергій, румун, 49 років).

«Я вважаю, що молдовани - це етнічна група, і я також є етнічною групою, але румун - це як національність. В кожній нації існують етнічні групи. Наприклад, серед українців є гуцули. Тому молдовани - це етнічна група. Їх треба поважати, треба визнати, що вони є етнічною групою. Проте вони не можуть мати своєї мови, тому що молдовська мова є діалектом. І чому румуномовне населення Новоселицького району вважає себе молдованами? Тому що їхня мова відрізняється від румунської, від класичної румунської. Так само як вона відрізняється від румунської мови в Румунії. ... Не можна сказати, що їх система цінностей, свідомість відрізняється від румунської» (Міну, румун, 21).

Аналізуючи наррації, насувається ще один висновок, який однак вимагає верифікації. Майже усі респонденти мають досвід поїздок до Румунії. Цілком логічно припустити, що сам факт приналежності до румунського етносу та знання мови є додатковим ресурсом на історичній Батьківщині. Однак респонденти неодноразово підкреслюють, що перші візити до Румунії супроводжувалися дискомфортом, невпевненістю у собі. По-перше, йдеться про мову, оскільки румунська мова у Румунії здається нарраторам дещо чужою, незрозумілою та занадто літературною. По-друге, можна зауважити відчутну дистанцію респондентів до історичної Батьківщини. В їхній інтерпретації це чужа країна, одночасно незнайома та цікава. А значить, можливо, сформований ще один кордон на лінії «ми» - «вони» між румунами, які проживають в Чернівецькій області, та румунами, які проживають в Румунії. «А: Ви бували лише у Сучаві в Румунії? Жанна: Ну не тільки. Нас по монастирях возили багато, там дуже гарно. Але жити там я би не могла! Я сама румунка, я не знаю чому так склалося, Але коли переїхала в Чернівці, я тут почала дихати. Це у мене заложене. Я там боялася. Вони нас називали «русайка». Чому нас там називають рускімі, а тут румунами? Чому румуни тут не хотять признаватися, що вони румуни? Молдованє дурные, румуни тоже дурні. Крістіна [дочка] каже: „Тільки попробуй сказати це. Ти знаєш стільки мов, ти можеш говорити і російською, і румунською, і українською???» (Жанна, румунка, 37 років). На користь припущення про кордони можна навести іншу цитату. «А: Ви хотіли би виїхати в Румунію? Міну: Що Ви маєте на увазі, на постійне місце проживання чи на навчання? Так, мені хотілось би подивитись цікаві місця. Але я би цим не обмежився, я хотів би подивитися багато чого у світі. Але я би не виїхав з України! Я трошки український націоналіст. Я народився тут, у мене всі друзі тут, і я прив 'язую своє життя до України. я не розумію того, у світі багато питань навколо національних питань. Є розвинені країни світи, США, Франція. Тому коли в ці держави виступають представники інших національностей, чому вони не виступають за те, щоб розмовляти виключно своєю мовою? Бо має бути порядок. Я народився у Герцаївському районі, це найбільш румунський район в усій області. Звичайно у самій Герці живуть і румуни, є трошки російськомовного населення. Я навчився повністю румунською мовою. Але практично з 11 років навчання у школі я використовував в основному українську. Я багато читав українською» (Міну, румун, 21 рік).

Для пояснення цієї, здавалося би парадоксальної ситуації, потрібно верифікувати статистичні дані, які характеризують частоту та динаміку контактів буковинських румунів зі своїми земляками у Румунії.

Молдовська ідентичність: мова, «назва мови» та кордон

Дуже подібно до румун рефлексія щодо національної приналежності починається тоді, коли частішають контакти з українцями, зокрема під час навчання у технікумі чи вузі. «До того як я приїхала в місто вчитися, я говорила в основному на молдовський мові. Я живу на границі з Молдавією, я не румунка, я в основному молдованка в більшості. Я вчилась в молдовській школі, у нас усі предмети вчились на молдовській школі. Перед тим як поступити в училище в місті, я пішла на підготовку, десь 8 місяців, бо батьки боялись що я не поступлю, щоб не було акценту» (Мар'яна, молдаванка, 25 років). «Я молдованка! У нас була молдовська мова. У нас село молдовське. А потім різко перейшли на російську мову. Мені спочатку було важкувато, а потім привикла» (Стелла, молдованка, 38 років). «А: В Магале была только молдавская школа? Дмитро: Да, только молдавская. В то время украинский язык это была редкость. Я впервые услышал украинский язык от одногруппницы. Одна из них была из Черниговской области, по-моему, и они между собой разговаривали на украинском языке. В Черновцах украинский язык был редкость. Чаще можно было услышать еврейский. A: Сложно было перейти на русский? R: Крайне тяжело. Все предметы в школы изучались на молдавском языке. Хотя предмет ты можешь знать отлично, но если ты не знаешь язык, очень сложно потом выразится. Очень сложно мне было. Психологически это была большая травма. Первые два года было очень тяжело, это были общие предметы, химия» (Дмитро, молдован, 55 років).

Пам'ятаючи наррації румун, у розповідях яких практично не має кордону у жодному значенні (хіба що у зв'язку з закордонним паспортом для перетину границі з ЄС), можна було припустити, що і молдовани не приділятимуть значення територіально-символічним поділам. Однак, як показує дослідження, молдовани часто підкреслюють значення транскордонного спілкування та покликаються на історичні перипетії, пов'язані з встановленням державного кордону між СРСР та Румунією. На перший план виходить не економічна, а швидше територіальна межа культури обох груп. Особливо виразно це проявляється у тих, хто походить з прикордонних із Молдовою сіл. У нарраціях помітний поділ: Новоселицький район - молдовський, Герцаївський - румунський, що зрештою віддзеркалює існуючу поселенську структуру області. «Новоселицький район - це молдовани. А румуни вже йдуть далі. Герцаївський район? Так, Герцаївський» (Стелла, молдованка, 38 років). «Дело в том, что в советское время, когда устанавливалась советская власть на Буковине, они исходили из принципа, что весь правый берег Прута был румынской национальности, а весь левый берег были молдаванами. И так оно и сохранилось. Хотя сегодня левый берег старается меняться на румынский. Потому что молдавской национальности как таковой и нет, она искусственная... Даже письменность на молдавском сделали. Хотя как таковой ее не было, шрифт итальянский, но молдавский язык - искусственный» (Дмитро, молдован, 55 років).

У розмовах виразно помітно, що кордон у молдован не асоціюється з закритістю та непрозорістю. Зрештою, треба пам'ятати, що для поїздки з України до Молдови вистачить мати актуальний закордонний паспорт, у той момент як до недавнього часу в'їзд до Румунії обмежувався візовим режимом. Навіть маючи румунське чи молдовське походження, туди було не просто потрапити. А значить, і родинні та дружні зв'язки у Молдові підтримувати значно легше, а через них - мовні контакти. Не зупиняючись на відмінностях між мовами, нарратори часто просто констатують факт мовної різниці між румунською та молдовською. Пояснюючи, чому молдовську мову з Молдови розуміти легко, респонденти часто спираються на норми літературної'/ не літературної мови. «Да, очень румынский отличается от молдавского. Ну.просто они разные. Произношение разное, например.

Вот например Волока, где румынской национальности, так они более культурно. «Севорбим», например, а молдаване говорят «граим». Но у нас тут, на Украине, все говорят как молдаване. А если послушать как говорят румыны с Румынии, это красиво, культурно. Я тоже могу так, но уже забыл» (Гарік, молдован, 41 рік).

Додатково можна зауважити, що прагнучи підкреслити різницю між румунською та молдовською мовами, молдовани порівнюють її з українською та російською мовами. «Ось Ви відчуваєте різницю між російською та українською? Ось і я так» (Мар'яна, молдованка, 25 років).

Для старшого покоління прикладом фонетичної відмінності між румунською та молдовською часто є телебачення. Однак з наррацій виникає, що мова телебачення як місцевих чернівецьких телепрограм (які орієнтуються на літературний румунський стандарт), так і продукту з Румунії, іноді є складна для розуміння. На противагу цьому респонденти обирають телевізійний продукт з Молдови, який вони вважають більш зрозумілим. Можна припустити, що тут справа не у літературних нормах мови. Ймовірно, молдовський продукт більше орієнтований на пострадянський контекст. «Телевидение надо смотреть постоянно для того чтобы понимать. Когда разговаривает диктор на румынском на телевидении, - это понятно. У него внятная дикция. А когда не диктор, когда местный язык, иногда не все понятно, другой акцент. И когда смотришь другие передачи, не новости, не так понятно... Ну и это телевидение местное румынское не очень качественное. Молдавское телевидение (Кишинев показывает) интереснее. Там есть программы интересные» (Дмитро, молдован, 55 років). «УМолдавії наприклад є села біля кордону, де люди оженились, вийшли заміж, і там і проживають. Ось коли вони дехто мого віку. І коли вони приїжджають до нас, я їх добре розумію. Хіба що одне-два слова, що можу перепитати, що це означає. А з румунами я так не спілкувалася, а ось по телевізору я майже половину слів не розумію, що вони означають» (Мар'яна, молдованка, 25 років).

У світлі описаної ситуації важливо підкреслити, що не всі молдовани окреслювали молдовську як свою рідну, декларуючи натомість румунську. Паралельно з цим троє респондентів вагалися з національністю, коливаючись між молдовською та румунською. З них нарратори старшого віку або уникали самоокреслення, або використовували окреслення «молдовська мова» синонімічно з «румунська мова». «А: Сьогодні в паспортах немає графи «національність». Але якби її повернути, ким би Ви себе вписали? Дмитро: «Для меня это не играет никакой роли. Но если бы она нужна была, я бы вписал себя правильно исторически румын. А: Вам приходилось читать книги на румынском уже после окончания школы и института? Дмитро: Приходилось. У меня племянник и племянница ходят в румынскую школу, получается. А у нас была раньше молдавская, а потом румынская. Но теперь мне не очень легко читать на румынском. Выражаться легче на молдавском, а вот читать - на русском» (Дмитро, молдован, 55 років).

Подвійність проявляється також крізь призму зміни стандартів правопису (латинка/ кирилиця). «А: У вашому селі є мішані сім'ї молдавсько-українські? R: Є. A: Як вони вибирають собі мову спілкування? Стелла: А там тільки румунська мова. A: А ця мова румунська чи молдавська? R: Зараз румунська. Зараз молдавської немає. Ось тоді була молдавська мова але російськими буквами. А зараз усе латинськими» (Стелла, молдованка, 38 років).

Цікавими у цьому ряду є два приклади. Обидві нарраторки наполовину молдованки (по матері), наполовину українки (по батькові), обидві провели дитинство у молдовських селах. Перша співрозмовниця після переїзду до міста її батьків, які розмовляли між собою російською, пішла до російської школи. Декларуючи свою молдовську національність, вона признається, що іноді відчуває дискомфорт. Друга, яка закінчила сільську українську школу, в першу чергу називає себе українкою. «А: Кто ты по национальности? Наталія: Я молдаванка, но правильнее было бы сказать, что я румынка. Когда спрашивают, все зависит от того, ну как бы.. Вот многие говорят: престижнее быть кем? Русской или украинкой? А молдаване они как бы забиты, что ли. Вот не знаю, как сказать. Как нация они не были признаны. А румыны, они сейчас в Евросоюзе. Румыния была спокон веков более образованная, и нашим молдаванам было престижнее говорить, ты кто? A: В советское время тоже было такое разделение? Твоя мама тоже так считала? Наталія: Я не знаю почему, но было не очень престижно говорить, что ты молдаванка. Мама моя работала на комбинате, и до сих пор никто не знает, что она знает молдавский» (Наталія, молдаванка, 33 роки). «A: Хто ти по національності? Мар'яна: У мене мама молдованка, а тато українець. Я українка. Хоча я можу сказати, що я наполовину молдованочка. Але питання чи я би вийшла заміж за молдавана чи ні.... А: Чому? Ну як сказати... Але якщо за молдавана чи румуна їхнього, то так, може. Тому ще є різниця між їхніми та нашими. І може бути що там мені сподобається» (Мар'яна, молдованка, 25 років).

Вживання двох назв для рідної мови можна трактувати як класичний прояв ситуативності мовного самовизначення, оскільки зовнішні обставини вимагають певного пристосування. В той же час з наррацій можна зробити інший висновок: респонденти усвідомлюють, що свою соціальну мобільність можна підвищити, лише оволодівши у добрій мірі державною мовою. У цьому процесі натомість є певна загроза асиміляційних процесів, відчуття того, що національний колорит може загубитися. Ось як передає свої враження один з нарраторів: «Я считаю, что сейчас в национальных школах немножко неправильная политика. Им каждый учитель должен преподавать на украинском. Учитель должен хотя бы раз в неделю проводит предмет на украинском языке. Человек должен иметь понятие о украинском, как звучит терминология на украинском языке. А то потом он попадает как будто заграницу. Общие вопросы и общение он знает, но специальные предметы - им крайне тяжело. Те, кто более настырные, они могут, а остальным тяжело. Это национальный вопрос. Так сделали в Молодии, в Чагре. Но в тех селах, где оставили национальный колорит, дети дома разговаривают на румынском. А в тех, других, молодежь сейчас разговаривает на украинском. И даже взрослые тоже разговаривают на украинском. Поэтому теряется национальный колорит. Поэтому это неправильно. А как лучше? Увеличить объём предметов на украинском языке? Это очень сложный вопрос. С одной стороны, хотят сохранить свой национальный характер, а с другой - жизненно необходимо увеличить количество предметов на украинском. Это палка о двух концах» (Дмитро, молдован, 55 років).

Висновки

Приступаючи до вивчення етнічної ідентичності румун і молдован на Буковині, автор виходила з припущення, що ця ідентичність може, але не завжди спирається на мову. Прикладів однієї і другої ситуації є багато - від німців, для яких без сумніву німецька мова є ядром національної ідентичності, до ірландців, для більшості з яких ірландська мова відіграє явно символічну функцію, ніж комунікативну. Між тим, як показує представлений аналіз наррацій, справа румун і молдован на Буковині виглядає дещо інакше. У цьому контексті можна однозначно ствердити: якщо румуни однозначно і ясно вказують свою національну приналежність, серед молдован зустрічаються особи, які окреслюють себе румунами. Причини такої ситуації можна знайти у кількох моментах, і важливу роль у цьому процесі відіграє мова, при чому як рідна, так і українська або російська.

Отже, стосовно румун можна припускати, що їх рідна мова - румунська - відіграє дві ролі одночасно: комунікаційну на рівні спілкування в етнічній спільноті та символічну в ситуації входження до слов'янського мовного простору. Адже на даному етапі з'являється відчуття «ми» по відношенню до своєї етнічної групи. У процесі рефлексії важливу роль відіграє емоційне відчуття кордону як поділу між румунами Буковини та історичною Батьківщиною. Можна припустити, що у групі формується виразна державна ідентичність. Це проявляється не лише в усвідомленні міцного зв'язку з локальною спільнотою, але й у констатації бажання не змінювати громадянства та не виїжджати жити за кордон, хоча б до Румунії. У свою чергу це лише підтверджує думку деяких політологів, що проблема масового отримання румунами України румунського громадянства була обумовлена не бажанням змінити державну ідентифікацію, а бажанням спростити перетин державного кордону з метою економічних зв'язків, безперешкодного пересування по Європі. З початком безвізового режиму з країнами ЄС ситуація, ймовірно, зміниться. Цей аспект власне потребує особливої уваги в ході наступних емпіричних розвідок. Відтак роль адміністративного кордону, яка часто присутня у нараціях респондентів, може також змінитися.

По-друге, як бачимо, наявна специфіка символічної ролі рідної мови. Йдеться про те, що навіть попри навчання у румунських школах, мовні стандарти румунської мови в Україні відрізняються від стандартів мови у самій Румунії. А отже, з'являється стресовий фактор при спілкуванні з земляками з Румунії.

Треба однак пам'ятати, що політизація етнічних процесів у сучасній Україні, а також активність Румунії по відношенню до закордонних румун призводить до зміцнення етнічної ідентичності буковинських румун. В нарраціях це проявляється у підкресленні спорідненості, а навіть констатації того, що молдовани та румуни - це один етнос. Усе це тільки підтверджує: якщо Румунія у складі ЄС (що сприймається у громадській думці краю як однозначний успіх) і надалі буде показувати позитивну динаміку, почуття національного патріотизму румун зростатиме. При цьому, однак, спостерігається міжпоколінна відмінність у сприйнятті державної мови та усвідомлення необхідності її вивчення. Адже знання української (та російської) - перша умова до успіху та підвищення особистого соціального статусу для представника національної меншини. А значить, потрібно міняти точку зору і модифікувати стратегії поведінки в оточенні української соціально-культурної більшості.

В цілому можна сказати, що кілька із зазначених вище аспектів стосується й молдован. Зокрема, йдеться про роль міжетнічних контактів та значення української (за умови попередньої мовної «ізоляції») у формуванні власної етнічної ідентичності. Втім, таке явище як використання різних назв для означення рідної мови - або молдовська, або румунська - спонукає до кількох важливих висновків. Як стверджує дослідник Роман Шуль, це свідчить про бажання підкреслити свою відмінність [16, с.42], що нерідко можна спостерігати серед окремих європейських народів. Це корелюється також із даними досліджень, проведених у Молдові, що серед молдовського населення країни національна самоідентифікація - питання складне, особливо на початку нульових [7]. Дебати навколо назви офіційної мови у Молдові досі не вщухають. Не даремно у грудні 2017 року уряд країни схвалив проект закону, згідно з яким державна мова називатиметься «румунська» замість «молдовська». При цьому президент країни виступає категорично проти даної ініціативи У Молдові офіційною мовою замість молдовської може стати румунська [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://www.unian.ua/world/2297689-u-moldovi-ofitsiynoyu-movoyu-zamist-moldovskoji-moje-stati-

rumunska.html. Без сумніву, у ХХ столітті молдовська та румунська культури розвивалися у різних геополітичних просторах, що вплинуло на подальшу ідентифікацію жителів обох країн. І цей процес триває і надалі [1, с.186]. А отже, щодо буковинських молдован можна сказати, що маємо справу зі своєрідною етнічною фрустрацію серед деяких з них. Її причини можна пов'язувати з проблемами у самій Молдові, а джерелом інформації про них у свою чергу є телебачення та особисті родинні і дружні, а також економічні контакти. Будучи пострадянської країною, Молдова часто асоціюється з державою, економічні та соціальні проблеми якої мало чим відрізняється від українських, а її привабливість як потенційного ринку праці та еміграції вкрай низька. Обсяг та глибину цього явища визначити складно, однак на цей аспект необхідно звернути увагу у подальших дослідженнях. Втім, якщо прийняти більш помірковану точку зору (а саме що у випадку молдован ми маємо справу з класичним прикладом тріади держава - національність - мова), цілком можливо, що у середньостроковій перспективі етнічна та мовна фрустрації буковинських молдован будуть зведені до нуля.

Література

1. Гакман С. Розвиток міжетнічних взаємин та території Єврорегіону «Верхній Прут»: динаміка, реалії та перспективи/ С. Гакман // Єврорегіони: потенціал міжетнічної гармонізації, Чернівці: «Букрек», 2004. - С. 180 - 190.

2. Закон України про засади державної мовної політики від 03.07.2012 № 5029-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17

3. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/

4. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/

5. Село на Буковині визнало молдавську мову регіональною [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://molbuk.ua/chernovtsy_news/49937-selo-na-bukovin-viznalo-moldavsku-movu-regonalnoyu.html

6. У Молдові офіційною мовою замість молдовської може стати румунська [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.unian.ua/world/2297689-u-moldovi-ofitsiynoyu-movoyu-zamist-moldovskoji- moje-stati-rumunska.html

7. Шорников П. Национальная элита и национальная идея в Молдове: конец 80-х - 90-е гг. ХХ века/ П. Шорников // Регіональні та національні еліти: хто формує політику? Матеріали Міжнародної наукової конференції, Чернівці, 7-6 грудня 2001 р., - Чернівці: «Букрек», 2001, - С. 109 - 122.

8. Bauman, Zygmunt. O tarapatach tozsamosci w ciasnym swiecie, w: Wojciech Kalaga (red.). Dylematy wielokulturowosci. - Krakow: Towarzystwo Autorow i Wydawcow Prac Naukowych „Universitas”, 2004.

9. Bokszanski, Zbigniew, Piotrowski, Andrzej, Ziolkowski, Marek. Socjologia j^zyka. - Warszawa: Wiedza Powszechna, 1977.

10. Bokszanski, Zbigniew. Tozsamosci zbiorowe. - Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2006.

11. Bourdieu, Pierre. Rozum praktyczny: o teorii dzialania, przekl. Joanna Stryjczyk - Krakow: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellonskiego, 2009.

12. J^zyk a tozsamosc narodowa: Slavica. Maria Bobrownicka (red.). - Krakow: Towarzystwo Autorow i Wydawcow Prac Naukowych UNIVERSITAS, 2000.

13. Kuninski, Milowit. J^zyk a tozsamosc narodowa. Aspekty filozoficzne i socjologiczne, w: Maria Bobrownicka (red.). J^zyk a tozsamosc narodowa: Slavica, Krakow: Towarzystwo Autorow i Wydawcow Prac Naukowych UNIVERSITAS, 2000. s. 7 - 18.

14. Mach, Zdislaw. Symbols, conflict and identity. - Krakow: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellonskiego,1989.

15. Paleczny, Tadeusz. Socjologia tozsamosci, - Krakow: Krakowskie Towarzystwo Edukacyjne - Oficyna Wydawnicza AFM, 2008.

16. Szul, Roman. J^zyk, narod, panstwo. J^zyk jako zjawisko polityczne. -Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2009.

17. Wojakowski, Dariusz. Polacy i Ukraincy. Rzecz o pluralizmie i tozsamosci na pograniczu. - Krakow: Zaklad Wydawniczy „NOMOS”, 2002.

Надійшла до редакції 29.09.2017р.

Размещено на Allbest.ru