Функціональні та процесуальні аспекти медіакомунікативного простору сучасної України

Размещено на http://www.allbest.ru

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ МЕДІАКОМУНІКАТИВНОГО ПРОСТОРУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

У статті досліджено сутнісні характеристики медіакомунікативного простору, його складові. Визначено, що в умовах розгортання інформаційної цивілізації актуалізується роль виконуваних ним функцій. Проаналізовано існуючі загрози й ризики в медіакомунікативному просторі України з метою обґрунтування, чому саме цей простір має вагоме значення у веденні інформаційного протиборства сьогодення і є важливою частиною національної безпеки української держави. Наголошено, що медіакомунікативний простір має стратегічний потенціал у розвитку держави та впливає на характер її трансформаційних процесів.

Ключові слова: медіакомунікативний простір, медіа, медіа-освіта, інформаційне суспільство, інформаційні процеси, інформаційний вплив.

Вступ

Сучасний медіакомунікативний простір зазнає істотних трансформацій, пов'язаних як із розвитком комунікативних засобів, так і з появою нових феноменів, а саме: соціальних мереж, мережевого суспільства, кібертероризму, інформаційних атак, гібридних воєн тощо. Зазначені процеси спонукають до детального розгляду сутності, особливостей, змісту та функцій медіакомунікативного простору, а також реальних і потенційних загроз в умовах сучасного стану української держави, оскільки, з одного боку, цей простір є стратегічним полем інформаційного суспільства, який не має фізичних меж і доводить до «умовності» національні кодони держави і державний суверенітет, дозволяючи створювати та поширювати нові цінності, символи, настанови, передавати накопичений досвід та культурні надбання, наближаючи до реальності ідею «електронного мутуалізму» або «кіберкомунізму» [5, с. 172], поєднуючи людство в єдину інформаційну спільноту, прискорюючи трансформаційні процеси у суспільстві та державі, з іншого - саме медіакомунікативний простір використовується як інструмент ведення інформаційного протиборства з притаманними техніками й технологіями пропаганди, дезінформації, маніпуляцій свідомістю тощо. Медіакомунікативний простір формує масову свідомість та масову поведінку, які є привабливим об'єктом для різних інформаційних впливів. Саме тому нам важливо дослідити медіакомунікативний простір як інструмент, що може бути використаний з конструктивною чи деструктивною метою - забезпечення інформаційної безпеки чи ведення інформаційної війни.

Особливості та сутність процесів, що відбуваються в медіа-просторі, осмислювались у дослідженнях класиків: Ж. Бодріяра, В. Вернадського, В. Ліппмана, Г. Лассвела, П. Лазарсфельда, М. Маклюена та ін. Медіакомунікативні процеси в різних аспектах висвітлено в працях Л. Губерського, С. Денисової, В. Іванова, В. Конаха, А. Москаленка, В. Різуна та ін. Проте, у сучасних умовах існування української держави актуалізується необхідність осмислення сутності процесів, що відбуваються в медіакомунікативному просторі, пошуку та практичного застосування механізмів захисту від негативних інформаційних впливів і загроз, функцій медіакомунікативного простору, стратегічний характер якого робить його привабливим об'єктом інформаційних воєн сучасності.

медіакомунікативний простір інформаційний цивілізація

Мета статті - розглянути сутність медіакомунікативного простору, його складові та основні функції, а також існуючі загрози й ризики, щоб зрозуміти, чому саме цей простір має стратегічний характер у веденні інформаційного протиборства сьогодення і яким чином можна забезпечити інформаційну безпеку медіакомунікативного простору як частини національної безпеки України.

Результати

Вивчаючи процеси, що відбуваються в медіакомунікативному просторі сучасного світу, доцільно розглянути його сутність, а також сутність феноменів, з ним пов'язаних. Поняття «медіа» (від лат. «medium» - посередник, засіб) охоплює всю сукупність засобів масової інформації та комунікації. Тобто ми можемо спостерігати розширення самого поняття разом із розвитком засобів отримання, обробки, зберігання й передачі інформації. ЗМІ припиняють бути лише посередником у передачі інформації, вони стають «творцями» - формують порядок денний, актуалізують певні події, продукують нові символи, цінності, впливають на масову та індивідуальну свідомість. На перший погляд, здається, що ЗМІ та ЗМК як комунікативні системи, що технологічно забезпечують спілкування людей у процесі їх соціальної діяльності, є тотожними поняттями. Відмінність, на думку професора С. Денисової, полягає в їх соціальних ролях. «ЗМК при організації комунікації створюють ситуації діалогічності/інтерактивності, різноспрямованості інформаційного потоку, а ЗМІ - монологічності, односпрямованості. ЗМК створюють динамічну картину світу, таким чином, ЗМК не тільки поширюють інформацію, а й мають власний - креатив- ний/творчий - аспект суспільної діяльності» [3, с. 147]. Транспортною магістраллю інформаційно-комунікативної інфраструктури виступають телекомунікації, які залежать від науково- технічного розвитку, ринку продукції та послуг інформаційної індустрії, упровадження сучасних технологій інформаційного забезпечення, здатності держави підтримувати інноваційний та економічний потенціал цієї індустрії. Розвинений рівень інформаційно-комунікативної інфраструктури забезпечує належну діяльність і функціонування органів державної влади за рахунок своєчасного й достовірного інформування та впроваджує сучасну модель ефективного державного управління. Таким чином, Змі беруть участь у комунікативному процесі з владою й суспільством, тому розширюються до поняття «засоби масової інформації та комунікації». Проте на сьогодні в умовах розширення можливостей і функцій ЗМК більш доцільно використовувати поняття «медіа», бо, крім традиційних масмедіа (ТБ, радіо, преси) вони включають нові форми комунікації: Інтернет, соціальні мережі, блоги тощо.

Трансформація людської цивілізації приводить до появи принципового нового простору буття, який позначається як інформаційний, медіа-простір, комунікативний простір, медіакомуніка- тивний простір, медіа-сфера, інфопростір, масмедійний простір, медіатизований простір, віртуальна реальність, кіберпростір тощо. У наукових дослідженнях зазначені поняття використовуються як близькі за значенням, і до сьогодні немає чіткого розмежування між кожною дефініцією. Детальному розгляду зазначених понять буде присвячена окрема публікація. Найбільш повно, на нашу думку, інформаційно-комунікативні процеси сьогодення відображає категорія «медіако- мунікативний простір», що включає традиційні та нові засоби масової інформації й комунікації, процеси та характер самої комунікації, інформацію й механізми її створення, збереження, обробки та передачі, а також суб'єкти й об'єкти інформаційних відносин. У загальному розумінні ме- діакомунікативний простір поєднує технологічну, комунікативну й віртуальну складові, які впливають на трансформацію реального світу. Проте поняття «інформаційний простір» є ширшим за медіакомунікативний, який є його складовою.

Медіакомунікативний простір, з одного боку, має транскордонний характер, а з іншого - можемо говорити про його національну належність. Як зазначає В. Конах, це «середовище на території держави, в якому відповідно до наявних законів, принципів та правил, на основі наявної медіаінфраструктури - традиційних та новітніх масмедіа (засобів масової інформації та комунікації), здійснюється інформаційна та комунікаційна взаємодія (створення, збір, зберігання, поширення та використання різних видів та типів інформації) організацій та осіб, з метою задоволення їх інформаційних прав та свобод» [6, с. 124]. Медіаінфраструктура включає комплекс технічних, економічних, організаційних, соціально-управлінських тощо засобів, від розвитку яких залежить характер комунікацій та інформаційних процесів у державі. Сьогодні медіа уособлюють у собі інформаційну владу в державі зі своєю здатністю впливати на формування публічного дискурсу, суспільної свідомості, суспільних поглядів і настроїв. Отже, стратегічний характер ме- діакомунікативного простору в розвитку суспільства й держави актуалізує його як об'єкт інформаційної політики в забезпеченні інформаційної безпеки України.

Розглядаючи медіакомунікативний простір як поле інформаційних процесів, взаємодій, комунікацій між різними суб'єктами, виділимо основні його елементи й системи:

1. Інформаційно-технічна система, медіаінфраструктура, що включає технічні засоби, програми та системи створення, обробки, передачі й збереженні інформації.

2. Соціально-комунікативна складова - охоплює сферу соціальних комунікацій, процеси задоволення інформаційно-комунікативних потреб, обміну ідеями, цінностями, національними особливостями тощо.

3. Медіаскладова - сфера взаємодії аудиторії та медіа в процесі збору, виробництва, розповсюдження й споживання інформації (телепростір, радіопростір, інтернет-простір тощо).

4. Політико-комунікативна складова - політична комунікація в умовах інформаційного суспільства все більше відбувається не в первинній політичній площині, а в межах медіапростору, який впливає на трансформацію політичних процесів у реальності.

5. Культурно-символічна складова - частина символічного простору, що передбачає взаємодію національних культур, канал трансляції духовних цінностей, ціннісних взаємодій, орієнтирів суспільного розвитку, ціннісних трансформацій.

Отже, медіакомунікативний простір являє собою міждисциплінарне поняття, що позначає ба- гатоаспектний, багатокомпонентний феномен, що має інформаційний, комунікативний, технічний, соціальний, культурний і політичний аспекти, які зумовлені певними соціокультурними й політичними чинниками.

В умовах розгортання інформаційної цивілізації актуалізується роль функцій, які виконує ме- діакомунікативний простір, серед яких:

1. Інформаційна - є засобом інформаційного обміну, передачі суспільно важливої, розважальної, політичної та іншої інформації суспільству за допомогою медіа, спрямованим на задоволення природної потреби людини в комунікації.

2. Просвітницька - є засобом інформування й формування політичної освіченості, а також соціалізації громадян, водночас виступаючи елементом медіа-освіти та інструментом виховання медіа-грамотності. Медіакомпетентне суспільство здатне критично й вдумливо мислити на основі знання закономірностей масової комунікації, якого досягають шляхом упровадження медіа- освіти. Медіа-освіта покликана не відмежовувати людину від медіа, а навчити її культури спілкування з ними, так званої медіа-грамотності, що одночасно формує «інформаційний імунітет» в умовах негативних інформаційних впливів. Ми вважаємо, що процес виховання медіакомпетен- тного суспільства приведе до підвищення професійності й відповідальності медіа, формування діалогу та партнерської взаємодії із суспільством, що, безперечно, є позитивною тенденцією.

3. Ціннісно-орієнтаційна - з одного боку, відбувається процес збереження й ретрансляції існуючих соціальних норм, цінностей, традицій у суспільстві, з іншого - поступова модернізація ціннісних орієнтацій, настанов відповідно до існуючих ідеологій, потреб влади, інформаційної політики тощо.

4. Легітимації - забезпечує процес комунікації між владою й суспільством за допомогою медіа. Медіа здатні як стимулювати підвищення рівня довіри до влади, висвітлюючи сильні сторони політичних дій, так і призводити до суспільних розчарувань владною елітою.

5. Інтегруюча - здатність консолідувати громадян країни або декількох країн на основі поєднання соціокультурних і комунікативних просторів шляхом формування єдиних орієнтирів, символів, цінностей тощо. Наприклад, гасло «Україна - єдина країна!» в умовах розгортання військового конфлікту на Сході країни виступило консолідуючим символом для українського народу на тлі загострення кризи ідентичності.

6. Маніпулятивна - в умовах ведення інформаційної війни може виступати як засобом, так і простором інформаційного протиборства. Із зазначеною метою використовують різноманітні техніки, технології, прийоми: дезінформація, конструювання міфів, «іграїзація», гіперболізація, розповсюдження чуток і пліток. Наприклад, скандал, пов'язаний із звинуваченням України газетою «The New York Times» у можливій поставці комплектуючих для ракет КНДР, не є офіційно доведеним фактом, проте як «вірогідна чутка» викликала резонанс у світової спільноти.

На думку М. Головатого, «найсильніше і найрезультативніше маніпулювання здійснюється за допомогою масмедіа - преси, радіо, телебачення, реклами й інших інформаційних засобів» [2, с. 355-356]. У свою чергу, О. Картунов і О. Маруховський наводять думки представників нігілістичного підходу до концепцій інформаційного суспільства О. Барда і Я. Зодерквіста, які стверджують, що «ЗМІ привласнили собі роль кураторів політичної арени, і таким чином здійснюють тотальний контроль над політичними процесами в інформаційному суспільстві, у повній відповідності з принципами “нетократії”» [5, с. 226]. Медіа є надзвичайно ефективним засобом впливу, оскільки активізують емоційно-чуттєву сферу, це призводить до того, що людина стає більш схильною до засвоєння інформації. Основний акцент робиться на особливому психічному механізмі особистості - властивості до наслідування. Сенсаційні новини, «гостро актуальні» події можна назвати «інформаційними кульовими блискавками», бо виникають вони настільки ж моментально, наскільки й затихають, викликаючи в суспільстві сильні резонанси. Проте, обмеження суспільства в інформації, за допомогою цензури чи будь-яких інших засобів, призведе до ще більш негативних наслідків, ніж вільний характер діяльності медіа, особливо в умовах формування глобальної інформаційної цивілізації. У такому розумінні медіа за допомогою певних інформаційних продуктів можуть збуджувати та стимулювати критичне, рефлексивне мислення в суспільстві, створюючи атмосферу діалогу, виховуючи активного глядача чи слухача. І це вже є позитивним аспектом, хоча й вимагає від самих медіа високого рівня компетентності та відповідальності за створюваний інформаційний продукт.

7. Геополітична - є простором геополітичних комунікацій та трансформації, що особливо стало актуальним у ХХІ ст. Яскравим прикладом можна назвати загострення протистояння США та КНДР у серпні 2017 р. щодо випробування ядерної зброї. Обмін політичними погрозами між США і КНДР має характер інформаційного протистояння з метою публічної демонстрації сил у медіа в межах глобальної інформаційної війни. Таким чином, завоювання лідерства в інформаційному середовищі відіграє вагому роль, а іноді має більш важливе значення у військових конфліктах сьогодення.

Медіакомунікативний простір впливає на інформаційні процеси, від яких залежить багато інших процесів у державі: просвітництва, демократизації, консолідації суспільства, формування громадянського суспільства, його зворотного зв'язку з владою, політичної культури тощо. Крім того, МКП здатний впливати на трансформаційний потенціал держави, виступати каталізатором суспільних змін, викликати зміни в політичній поведінці, політичних інститутах і суспільній свідомості в напрямі демократизації; розвивати культуру демократичної взаємодії в органах влади та в суспільстві; впливати на формування громадянської культури, на становлення інформаційного суспільства тощо. Усе це робить медіакомунікативний простір привабливим об'єктом інформаційної війни, а отже, потребує захисту з боку держави.

В умовах збройного протистояння на Сході України, розгортання глобальної інформаційної війни й боротьби потужних держав за світове лідерство, медіакомунікативний простір нашої держави зазнає значних загроз і ризиків, як ззовні, так і зсередини. До основних загроз у медіа- комунікативному просторі на сьогодні можна зарахувати такі:

1. Інформаційно-психологічна експансія зовнішніх сил. Можемо спостерігати як відкриті, так і приховані інформаційні атаки, метою яких є підірвати єдність українського народу, бойовий дух армій, посилити недовіру до влади тощо. Наприклад, акцентуація в російських медіа теми розділу України між сусідніми державами (Польщею, Румунією, Угорщиною) і месіанської ролі РФ у порятунку української державності: «Росія повертає Україну в російський культурно-циві- лізаційний простір, до влади в Києві приходить проросійський режим, починається будівництво союзної Росії держави» [1].

2. Нав'язування чужої героїки, символіки, цінностей. Сформований негативний інформаційний простір, це дуже відчутно на тлі відсутності консолідуючих ідей, позитивних очікувань, конструктивних прагнень, соціальних надій та ідеалів щодо майбутнього. Присутнім є символ «Євро- інтеграції» як панацеї від усіх політичних, економічних, соціальних проблем і негараздів без розбудови власної сильної держави. Приїзд або висловлювання закордонних політиків сприймається на рівні сакральної істини, що призводить до зневажання власної політичної еліти, яка і без цього втрачає рівень довіри власних громадян.

3. У світовому медіа-просторі відсутній український національний інформаційний продукт, що поширював би об'єктивну, неупереджену й актуальну інформацію про події в Україні. Як наслідок - світова громадськість відчуває брак інформації або отримує її з інших джерел, які часом дезінформують, надають викривлену, спотворену, неповну інформацію. Водночас проти України активно застосовується потужний медіа-ресурс, здійснюється експансія іноземних суб'єктів на ринку інформаційних послуг, активізуються негативні інформаційні впливи, які спрямовані на викривлення реальності, заниження міжнародного іміджу держави [4, с. 29].

4. Відсутність національної інформаційної стратегії. Конфлікт на Сході України - загалом негативне явище, проте він призвів до деяких значних зрушень, наприклад, посилення ідентичності українського народу, створення Міністерства інформаційної політики й актуалізації інформаційної безпеки як вагомої складової національної безпеки. Проте тільки усвідомлення небезпеки інформаційної агресії без формування національної інформаційної стратегії України не сприяє перевазі в інформаційній війні.

5. Відсутність єдиного національного символічного простору й капіталу традицій, які є консолідуючою частиною духовного фундаменту суспільства, викликана незавершеністю процесів культурно-мовної ідентифікації, різноспрямованістю мовних орієнтацій і подвійною ідентичністю українського суспільства, а також поляризованістю - відчуженістю різних регіональних політичних субкультур у межах єдиного політико-культурного простору країни. На думку Л. Нагорної, «Україна постійно продукує роздвоєну і амбівалентну свідомість: значна частина громадян і досі живе у культурному просторі Росії, менша частина намагається освоїти євроатлантичний культурний простір» [7, с. 153]. На підтримку цієї тези додамо, що українському суспільству бракує спільних соціальних мрій, цінностей, єдиного погляду на історію, ціннісні системи в Україні розділені регіонально.

6. Медіакомунікативний простір України є ззовні демократичним, проте висвітлення політичних подій має більше авторитарний характер - висвітлюється діяльність політичних інститутів, а не політичних партій.

7. Повільне входження України у світовий інформаційний простір і долучення до розвитку інформаційного суспільства, низький рівень медіа-культури громадян нашої держави.

8. Наростання небезпеки кіберзлочинності в умовах складності регулювання віртуального простору. Інтернет, на нашу думку, це головна зброя інформаційної війни сучасності. Він має характерні протилежні особливості: по-перше, виходить за часово-просторові межі буття людини, на цій основі надає колосальні можливості для розгорнення інформаційного впливу; подруге, процеси в просторі Інтернету досить складно контролювати й відстежувати, іноді навіть неможливо; по-третє, недосконалість законодавчого регулювання на рівні держави і світового співтовариства «життєдіяльності» віртуального простору; по-четверте, зароджуються й розвиваються нові форми віртуальної політичної участі та діяльності, що, у свою чергу, створює підґрунтя для формування електронної демократії. Підтвердженням зазначених тез є висновки К. Мея щодо деяких проблем діяльності електронних політичних груп у мережі Інтернет, наведені в монографії О. Картунова і О. Маруховського, зокрема: «інформація, особливо політична, з огляду на легкість її копіювання, відтворення та поширення може втратити об'єктивність та достовірність», «здатність певних політичних сил нав'язувати свій погляд, навіть у цих нових віртуальних товариствах» та «он-лайнові комунікації можуть призвести до певних регресивних зрушень, тобто замість того, щоб заохочувати дискусії можуть сприяти виникненню антагонізмів та зневаги у спілкуванні між користувачами» [5, с. 171-172]. Ці думки свідчать про те, що ми не можемо робити однозначні позитивні чи негативні висновки щодо ролі інформаційно- комунікаційних технологій у житті суспільства.

Таким чином, ми доходимо висновку, що медіакомунікативний простір України зазнає істотних загроз і ризиків, які справляють свій вплив не тільки на інформаційну безпеку, а й на політичні, економічні, соціальні й культурні процеси в суспільстві та державі, що негативно позначається на євроінтеграційних процесах і на міжнародному іміджі нашої держави загалом.

Висновки

Отже, на сучасному етапі розвитку української держави, в умовах загострення конфлікту на Сході країни й розгортання гібридної війни, посилюється роль інформаційної безпеки в просторі медіакомунікацій як частини національного простору та невід'ємного елемента національної безпеки. Медіакомунікативний простір має стратегічний потенціал у розвитку держави та впливає на характер її трансформаційних процесів. Він діє не тільки на технічний аспект інформаційної безпеки, а й на інформаційно-психологічний стан громадян країни, військових, визначає рівень консолідованості та згуртованості нації на основі консолідуючих символів. Медіакомунікативний простір є індикатором того, яка ідея покладена в основу суспільно-політичного розвитку - національна чи ззовні нав'язана. Крім того, глобалізаційні процеси сьогодення, боротьба за світове лідерство й геополітичну перевагу відбуваються, перш за все, у медіакомунікативному просторі, роль, функції та значення якого зростають щодня.

Перспективою подальших досліджень є визначення факторів, методів, принципів та основних складових механізму забезпечення інформаційної безпеки медіакомунікативного простору сучасної української держави.

Список використаної літератури

1. Апухтин Ю. Сценарии будущего раздела Украины. Русская правда. URL: http://ruspravda.- info/Stsenarii-budushchego-razdela-Ukraini-7632.html.

2. Головатий М. Ф. Політична психологія : підручник для вузів. Київ, 2006. 400 с.

3. Денисова С. Специфіка мови засобів масової комунікації на сучасному етапі. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Філологічні науки. 2010. Вип. 89 (5). С. 146-150. URL: http://nbuv.gov.ua/- UJRN/Nzs_2010_89(5) 37.

4. Ільницька У. Інформаційна безпека України: сучасні виклики, загрози та механізми протидії негативним інформаційно-психологічним впливам. Humanitarian vision. 2016. Vol. 2. Num. 1. P. 27-32. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/hv_2016_2_1_7.

5. Картунов О. В. Інформаційне суспільство: аналіз політичних аспектів зарубіжних концепцій : монографія. Київ, 2012. 344 с.

6. Конах В. К. Виникнення та еволюція поняття «медіа-простір» в науковій думці. Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. 2015. № 2. С. 112-129. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdufsp_2015_2_17.

7. Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. Київ, 2005. 315 с.

Малеваная Ю.Г., Руднева А.О.

Функциональные и процессуальные аспекты медиа- коммуникативного пространства современной Украины

В статье исследованы сущностные характеристики медиакоммуникативного пространства, его составляющие элементы. Определено, что в условиях развертывания информационной цивилизации актуализируется роль выполняемых им функций. Проанализированы существующие угрозы и риски в медиакоммуникативном пространстве Украины с целью обоснования, почему именно это пространство имеет важное значение в ведении информационного противоборства и является важной частью национальной безопасности украинского государства. Сделан вывод, что медиакоммуникативное пространство имеет стратегический потенциал в развитии государства и влияет на характер его трансформационных процессов.

Ключевые слова: медиакоммуникативное пространство, медиа, медиа-образование, информационное общество, информационные процессы, информационное воздействие.

Malevanaya Y. G., Rudmeva A. O.

Functional and Procedural Aspects of the Media- Communicative Space of Modern Ukraine

The article explores the essential characteristics of the media-communication space, its components, including: information-technical, social-communicative, media, political-communicative, cultural- symbolic components. It is determined that in the conditions of the deployment of the information civilization, the role of the functions that the media-communication space fulfills is actualized, including: information, educational, value-orientation, legitimization, integrating, manipulative, geopolitical. The existing threats and risks in the media-communicative space of Ukraine are analyzed with the purpose of justifying why this space is of great importance in the conduct of the modern information confrontation and is an important part of ensuring the national security of the Ukrainian state. Among the risks and dangers highlighted are the most acute: information and psychological expansion of external forces; the imposition of someone else's heroics, symbols, values; the absence of the Ukrainian national information product in the world media space; the absence of a national information strategy, a single national symbolic space and a capital of traditions; Ukraine's slow entry into the global information space and involvement in the development of the information society, as well as the low level of media culture of the citizens of our state; the growing danger of cybercrime in conditions of complexity of the regulation of virtual space. It is concluded that the media-communication space of Ukraine is under the influence of significant threats and risks that exert their influence not only on information security but affect political, economic, social and cultural processes in society and the state, which negatively affects the European integration processes and the international image our state as a whole. It is substantiated that the media-communication space has a strategic potential in the development of the state and influences the nature of its transformational processes. It affects not only the technical aspect of information security, but also the information-psychological state of the citizens of the country, the military, determines the level of consolidation and cohesion of the nation on the basis of consolidating symbols.

Key words: media communication space, media, media education, information society, information processes, information impact.

Размещено на Allbest.ru