Особливості ставлення студентської молоді до становлення електронного уряду в Україні: емпіричні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 328.1(477)

Харківський національний університет радіоелектроніки

ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО СТАНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ В УКРАЇНІ: ЕМПІРИЧНІ АСПЕКТИ

Омельченко В.В.

Чи усвідомлена важливість інформатизації в системі органів влади в Україні? Чи розглядають органи влади інформаційні технології (ІТ) як інструмент діяльності, який вимагає витрат, або як стратегічний актив, з яким пов'язаний його капітал? Чи ефективні дії органів влади, спрямовані на впровадження електронних засобів обробки, передачі та розповсюдження інформації щодо власної діяльності та інформатизацію суспільства в цілому? Що стримує розвиток ІТ, зокрема технологій "електронного уряду" (е-уряду), "електронного голосування" (е-голосування)? Які риси інформаційного суспільства характерні для сучасної України? Чи має свою специфіку адаптація різних категорій та верств населення до умов, які створюються у процесі інформатизації суспільства? Це лише мала частка тих питань, які обговорюються вітчизняними та зарубіжними дослідниками та мають фундаментальне і практичне значення для України.

Факти свідчать, що інформаційні технології вже не є новиною у практиці діяльності органів влади в Україні, а держава, як мінімум, декларує необхідність розбудови інформаційного суспільства. Обговорення ідеї створення програми "Електронна Україна" бере початок у 2002 році. Для її втілення прийнята Національна програма інформатизації, Концепція розвитку телекомунікацій в Україні (2006-2010 рр.), виданий Указ Президента "Про заходи щодо розвитку національного складника глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні", розроблено проект "Електронний уряд України" [1, 2]. У 2008 році у системі органів центральної влади створений Державний комітет інформатизації [3]. На початку 2009 року уряд України створив Міжгалузеву раду з питань розвитку інформаційного суспільства [4]. Протягом 2008 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України проводився Всеукраїнський конкурс "Привітна адміністрація", у межах якого оцінювалася робота органів влади з громадськістю, якість і оперативність надання послуг населенню через веб-сайти [5].

Перелік заходів щодо інформатизації українського суспільства, зокрема впровадження інформаційних технологій у держуправління, можна продовжити, але не менш важливо зрозуміти ставлення населення до такого роду інновацій. У цьому контексті певний інтерес становлять результати соціологічного дослідження, проведеного у 2009 році кафедрою філософії ХНУРЕ за участі соціологічного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна серед студентів технічних та гуманітарних спеціальностей харківських університетів (n=1604).

Таблиця 1 Частота використання комп'ютера та Інтернет студентами технічних і гуманітарних спеціальностей (% до тих, хто відповів)

У ситуації, коли 66% населення не відноситься до числа користувачів Інтернет [6], студентська молодь є соціально-демографічною групою, яка на даному етапі найактивніше залучена до використання таких невід'ємних "атрибутів" інформаційного суспільства, як комп'ютер та послуги Інтернет (97% респондентів використовують комп'ютер кожного дня або декілька разів на тиждень, 89% - Інтернет). При цьому серед студентів технічних спеціальностей помітно більше тих, хто жодного дня не може обійтися без комп'ютера (94%) та Інтернет (77%), ніж студенти-гуманітарії (відповідно 77% та 64%) (табл. 1). інформаційний технологія електронний голосування

Отже, студентство являє собою ту групу, яка має необхідні навички, щоб скористатися можливостями, які надає "електронний уряд". Але у той же час виявляється, що ті студенти, хто позитивно ставиться до створення в Україні "е-уряду" становлять меншість - 33%, серед них про однозначно позитивне ставлення заявляють тільки 8%. Переважна ж більшість або негативно оцінює цей факт, або взагалі не може визначити свого ставлення (відповідно 40% та 27%). Причому різниці у ставленні, яка б залежала від спеціальності не спостерігається.

Чому ж факт створення "е-уряду" для більшості респондентів або асоціюється з негативом, або є байдужим? Пояснення цьому, на нашу думку, частково можна знайти, розглянувши, як респонденти оцінюють особливості функціонування "е-уряду" в країнах із тривалою практикою застосування такої технології в галузі державного управління.

З одного боку, респонденти визнають, що за допомогою "е-уряду" спрощується процедура оформлення офіційних документів для населення, бізнесу (72%) та забезпечується зворотній зв'язок між органами влади та населенням (58%). Але з іншого боку, більшість респондентів виходить з того, що: по-перше, "е-уряд" - це ще один механізм впливу з боку влади на індивідуальну та суспільну свідомість (53%); по-друге, функціонування "е-уряду" призводить до посилення небезпеки поширення неправдивої інформації під виглядом офіційної (74%); по-третє, "е-уряд" є вразливим для хакерських атак, а тому ненадійною технологією організації держуправління (68%). До того ж майже половина опитаних висловлює сумнів щодо здатності "е-уряду" зробити дії влади прозорішими (49%) (табл. 2).

Таблиця 2 Ставлення студентів технічних і гуманітарних спеціальностей до створення в Україні "е-уряду" та до впровадження "е-голосування" (% до тих, хто відповів)

Можна припустити, що уявлення студентів про "електронний уряд" у більшій мірі пов'язані з небезпеками, ризиками, якими може супроводжуватися його впровадження, ніж з можливостями та перевагами (табл. 3).

Таблиця 3 Оцінки особливостей діяльності "е-урядів" у розвинених країнах (% до тих, хто відповів)

Серед причин того, що існує значна кількість тих, хто не визначився зі своїм ставленням до даного феномену (27%), на наш погляд, слід зазначити своєрідну необізнаність. В основі останньої лежать соціально-демографічні особливості студентства: студенти начебто мають і необхідні знання, навички, і відповідне технічне оснащення для того, щоб вступати у взаємодію з органами влади із використанням ІТ, але через вікову специфіку (обмежений життєвий досвід; особливості рольового набору, що відповідає віковому статусу) просто не відчувають нагальної потреби у цьому. Більшість з цієї категорії респондентів, очевидно, не мала слушної нагоди через власну зацікавленість отримати уявлення про те, яким чином в Україні відбувається процес формування "електронного уряду".

Ідея впровадження в Україні "електронного голосування", як і "електронний уряд", у студентському середовищі має більше супротивників (49%), ніж прихильників (39%). При цьому, оцінюючи різні аспекти "е-голосування", 59% респондентів припускає підвищення виборчої активності громадян завдяки такому способу волевиявлення, 69%. - визнає його зручність для окремого виборця, а 90% - вважає "інструментом", який дозволяє швидше результати голосування (табл. 4).

Таблиця 4 Оцінки можливих аспектів та наслідків "е-голосування" у розвинених країнах загалом по масиву (% до тих, хто відповів)

Але, судячи з кількісного співвідношення супротивників та прихильників, очевидні "плюси", якими може супроводжуватися "е-голосування", переважуються "мінусами": 65% опитаних зазначає, що такий спосіб волевиявлення не гарантує збереження таємниці голосування, а 67% - дозволяє маніпулювати голосами виборців (табл. 4).

Звертає на себе увагу, що позитивні аспекти та ризики, небезпеки, пов'язані з впровадженням "е-голосування" дещо краще усвідомлюють студенти-технарі. Так, наприклад, 71% респондентів цієї категорії згодні з тим, що "е-голосування" дозволяє маніпулювати голосами виборців. Серед "гуманітаріїв" таких 62%. Також серед "технарів" суттєво менше тих, хто не зміг визначити своєї позиції в оцінках можливих аспектів і наслідків електронного голосування (табл. 5).

Таким чином, на даному етапі серед студентської молоді, незважаючи на наявність необхідних навичок використання інформаційних технологій, ідеї та практика "е-уряду", "е-голосування" не викликають беззаперечної підтримки. Але подальше набуття соціального досвіду, на нашу думку, здатне у перспективі перетворити це покоління студентів у покоління громадян, які не просто обізнані у тому, "як" використовувати інформаційні технології, але й усвідомлюють "що" може дати їхнє застосування в організації держуправління, у налагодженні діалогу між громадянами та владою.

Таблиця 5 Можливі аспекти та наслідки "е-голосування" у розвинених країнах в оцінках студентів-"технарів" і студентів-"гуманітаріїв" (% до тих, хто відповів)

Звертає на себе увагу, що серед чинників, які сьогодні заважають формуванню інформаційного суспільства в Україні (і, зрозуміло, прямо чи опосередковано стримують становлення та розвиток практики "електронного уряду"), на думку студентської молоді, найбільш вагомими є брак фінансових ресурсів (52%), відсутність усвідомлення в суспільстві необхідності здійснювати інформатизацію (40%), відсутність політичної волі (32%) та брак фахівців необхідної кваліфікації (29%).

До зазначеного переліку можна додати ще декілька груп причин. Не претендуючи на вичерпність, спробуємо сформулювати деякі з них.

По-перше, низький рівень інфокомунікативної культури влади та суспільства. Це проявляється у недостатньому усвідомлені чиновниками необхідності насичувати свою діяльність ІТ, у неефективному конструюванні своєї поведінки в ситуації, коли надлишкова інформація загрожує руйнуванням змісту діяльності, примітивізацією електронної комунікації (те, що М. Маклюен називав підміною змісту інформації способом її передачі).

По-друге, недосконалість правової бази, яка регламентує порядок отримання громадянами інформації. Наприклад, у законі "Про звернення громадян" відсутня норма, що регламентує право громадян звертатися в органи влади через e-mail, що звільняє чиновників від обов'язку реагувати на звернення такого роду. Ця проблема обговорюється не один рік, але необхідні корективи Верховною Радою не внесені до сьогодні [1, 7]. Необхідним є закон "Про доступ до інформації", що в цілому має сприяти спрощенню процедури отримання інформації [8].

По-третє, причини, пов'язані з соціокультурними та психічними характеристиками споживачів ІТ. Зокрема, серед споживачів поширеними є різноманітні страхи та побоювання: що держава обмежить свободу отримання інформації в Інтернет, що організує тотальний контроль за користувачами, або, навпаки, Інтернет сприймається як "територія без правил", що породжує страхи щодо рівня інформаційної безпеки, розповсюдження комп'ютерних злочинів [9, 10].

По-четверте, причини матеріально-технічного та фінансового характеру: брак відповідних ресурсів, нерозвинена технічна інфраструктура тощо. Наприклад, на тлі слабких пропускних можливостей мультісервісних мереж у цілому, катастрофічним вважається рівень розвитку кінцевих мереж доступу. Саме їхню ємність згідно з Концепцією розвитку телекомунікацій в Україні до 2010 року передбачається збільшити у 710 разів, до 30% збільшити кількість абонентів кабельного телебачення, які автоматично отримають доступ до Інтернет [2].

По-п'яте, непослідовна підтримка впровадження ІТ з боку держави. Вона проявляється, наприклад, у тому що підрозділів, які могли б професійно здійснювати просування інноваційних проектів у галузі ІТ на державному рівні немає у жодному міністерстві [3]. До речі, така непослідовність держави не залишається поза увагою громадян. Серед респондентів даного соціологічного дослідження, які оцінювали зусилля держави в інформатизації українського суспільства, переважає думка, що остання хоча й спрямовує ресурси на цей процес, але їх недостатньо (36%), або держава розглядається ними як така, що майже не бере участі у цьому процесі (34%).

Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що, незважаючи на труднощі, що існують у сучасній Україні, зростання кількісних та якісних показників інформаційного суспільства буде тривати, у тому числі у сфері організації державного управління. Одним із чинників, що сприятиме даному процесу, стане перетворення в активного суб'єкта соціального життя сьогоднішнього покоління студентської молоді, оскільки набуття соціальної зрілості дозволить цьому поколінню поєднати обізнаність у тому, "як" використовувати інформаційні технології та усвідомлення того, "що" може дати їхнє застосування у налагодженні діалогу між громадянами та владою.

Література

1. Сіленко А. «Електронна Україна» [Текст] / А. Сіленко // Політичний менеджмент. - №3. - 2003. - С. 71 - 81, С.73.

2. Коваленко В. Телекоммуникации стали концептуальнее [Текст] / В. Коваленко // Зеркало недели. - №21. - 3 июня 2006 г.

3. Про утворення Міжгалузевої ради з питань розвитку інформаційного суспільства. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 р. №4. [Текст] // Урядовий кур'єр. - № 14. - 28 січня 2009 р.

Анотація

У статті здійснюється аналіз даних соціологічного дослідження, проведеного у 2009 г. серед студентів вищих навчальних закладів м. Харкова, що дозволило виявити особливості ставлення студентської молоді до становлення електронного уряду в Україні. Пропонується типологія причин, що гальмують процес упровадження інформаційних технологій, у тому числі електронного голосування, у сфері організації державного управління.

Ключові слова: електронний уряд, електронне голосування, студентська молодь.

В статье проанализированы данные социологического исследования, проведенного в 2009 г. среди студентов вузов г. Харькова, что позволило выявить особенности отношения студенческой молодежи к становлению электронного правительства в Украине. Предлагается типология причин, тормозящих процесс внедрения информационных технологий, в том числе электронного голосования, в сферу организации государственного управления.

Ключевые слова: электронное правительство, электронное голосование, студенческая молодежь.