Мовна ситуація Луганська

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовна ситуація Луганська

Мова сучасного міста - це усталена у визначальних рисах і водночас динамічна мовна цілісність, яка об'єднує мовні елементи, спільні з літературною мовою, просторіччям, територіальними та соціальними діалектами.

Мова міста була предметом дослідження багатьох українських учених. Так, соціолінгвістичному аналізові мови міста в україністиці присвятили свої праці Н.П. Шумарова, Г.М. Залізняк, Л.Т. Масенко, І. Брага. Особливості міського сленгу вивчали Л.О. Ставицька, Н.О. Шовгун, Т.М. Миколенко та ін. Мовлення молоді в містах в умовах українсько-російського білінгвізму досліджували О.В. Шинкаренко, Т.М. Бурда, О.В. Зубарєв, С.А. Мартос та ін. Дослідники запропонували різні системні підходи до вивчення мови міста, поглибили теоретичні положення, виокремили структурні одиниці міського мовлення. Водночас мовну ситуацію Луганська ще не описано у соціолінгвістичному аспекті, чим і зумовлено актуальність пропонованої статті, мета якої - проаналізувати мовний простір сьогодення у Луганську, ураховуючи статистичні дані та суцільні мовні тексти.

Сформульована мета зумовила необхідність вирішення таких завдань: з'ясувати характер мовної ситуації в Луганську; окреслити чинники й механізми формування мовної ситуації; спрогнозувати моделі подальшого розвитку української мови в місті.

Матеріалом дослідження слугували дані соціолінгвістичного опитування, результати інтерв'ю та включеного спостереження.

Анкетованих респондентів розподілено на три групи за віковими та соціальними групами, розподіл не залежав від типу мовної поведінки, мовних уподобань та орієнтації на український або російський мовний код. До опитаних І гр. - 135 (37,1%), віднесли студентів віком від 17 до 23 років різних навчальних закладів, ІІ гр. - 46 (12,6%) людей пенсійного віку, ІІІ гр. - 183 (50,3%) людей, які працюють на різних підприємствах, різних посадах, мають вищу або середню освіту.

На формування мовної ситуації міста впливають позалінгвальні та внутрішньолінгвальні чинники.

До екстралінгвальних належать: географічне розташування міста, етнічний склад населення, мовна політика в регіоні (діяльність ЗМІ, мова в закладах освіти), ступінь сформованості національної й мовної самосвідомості, психологічні чинники (індивідуальне світосприйняття та індивідуально-мовленнєві здібності, гендерні особливості).

Серед інтралінгвальних чинників насамперед визначаємо наявність / відсутність лінгвальних домінант: чи це переважно одномовний, двомовний чи багатомовний соціум; якій мові в різних сферах комунікації віддають перевагу. Важливими є особливості мовної поведінки людей у суспільстві; взаємодія літературної мови з просторіччям і діалектним мовленням, міжмовна взаємодія.

За даними останнього перепису 2001 р., у Луганську мешкали 499 252 жителів, українців 249 486 (42%), з них розмовляють рідною українською мовою 68 717 (27,5%), російською - 180 566 (72,4%), інш. - 96 (0%); росіян 234 646 - 53,9%, з них українською мовою спілкуються 2457 (1,0%), російською - 232 060 (98,9%), інш. - 65 (0%); білорусів 3 289 - 1,0%, з них українською - 83 (2,5%), російською - 2 920 (88, %), інш. - 286 (8,7%); вірмен - 2 137 - 0,2%, з них українською - 9 (0,4%), російською - 1 220 (57,1%), інш. - 906 (42,5%); євреїв - 1 732 - 1,0%, з них українською - 56 (3,2%), російською - 1 658 (95,6%), інш. - 20 (1,1%); азербайджанців 787 - 0,1%, з них: українською - 12 (1,5%), російською - 423 (53,7%), інш. - 352 (44,8%). Із загальної кількості луганців тільки 14,2% визнали рідною українську мову, 84,7% - російську, 1% - інші мови.

Щодо Луганська, у мовному просторі якого функціонують українська й російська мови, одним із основних чинників функціонування української мови є взаємодія, контакти її з російською мовою - літературним і діалектним різновидами. Постання такої ситуації зумовлене характером заселення території, тривалими українсько-російськими міждіалектними взаємовпливами в регіоні, пов'язаними з-понад трьохсотлітнім проживанням українців і росіян на одній території, а також статусом російської мови, яку утверджували як мову міжнаціонального спілкування в СРСР.

За географічним розташуванням Луганщина знаходиться на крайньому Сході України, у басейні середньої течії Сіверського Дінця, на півночі, сході й півдні межі області пролягають по державному кордону України. Тут Луганщина межує з Бєлгородською, Воронезькою й Ростовською областями РФ. На південному заході до земель Луганської прилягають землі Донецької, а на північному заході - Харківської областей.

За джерелами поповнення складу населення Луганськ можна віднести до багатоджерельних: по-перше, збільшення чисельності міського населення внаслідок переміщення значної кількості жителів села у сферу промислового виробництва, припливу переселенців з інших областей країни; по-друге, доїзди фахівців з різних регіонів України, суміжної Росії та віддалених районів колишнього Радянського Союзу (Кавказу, Прибалтики та ін.). Це формує портрет етнічного складу жителів міста.

«Мовною ситуацією називають сукупність усіх мов, територіальних і соціальних діалектів, функціональних стилів тощо, які використовуються в країні для забезпечення комунікації на всіх суспільних рівнях» [2, с. 115].

Зрозуміло, що мовна ситуація, яка існує сьогодні в Луганську й подальший розвиток української мови залежать від мовної політики в Україні. Так, вивчаючи мовну ситуацію м. Києва 2001 р. Г.М. Залізняк та Л.Т. Масенко стверджували, що, на думку фахівців, сучасні тенденції мовної політики не сприяють поширенню державної мови в столиці. Кожен другий експерт вважає, що при збереженні нинішньої мовно-культурної ситуації, Київ буде двомовним містом, а 29% взагалі передбачає остаточне витіснення української мови російською. Однак, двоє із 42 експертів уважають, що українська мова стане розмовною мовою киян при збереженні сьогоднішніх тенденцій. І далі дослідники подають низку ефективних заходів, «що забезпечать ширше вживання державної мови у столиці» [1, 70 - 71]. Отже, якщо мовна політика зміниться за російськомовною моделлю, то логічним буде припустити, що в Луганську посилиться вплив російської мови на україномовних жителів міста та на українське мовлення російськомовних містян. Наслідком цього буде збільшення кількості суржикових форм, витіснення з ужитку літературних та діалектних форм, українське розмовне мовлення втратить свої найтиповіші риси.

Оптимістичними видаються подальші дослідження Л.Т. Масенко 2004 р. Дослідниця стверджує, що «українська мова не втратила достатньо сильної креативної енергії. Нині, в умовах творчої свободи, почався активний процес формування соціально диференційованої культури на базі української мови, особливо інтенсивний в західних і центральних регіонах, а також у Києві, хоча цікаві явища в сфері елітарної української культури спостережені в містах Східної України» [2, 124].

Реальна мовна ситуація у Луганську та прогнози щодо подальшого існування української мови в місті, уважаємо, дає можливість змоделювати соціологічне опитування, проведене в місті.

За анкетними даними на питання «Чи намагаєтесь Ви оволодіти літературним варіантом української мови?» відповідають «так» 151 (41,5%) від опитаних, відповідають «ні» 111 (30,5%), інші респонденти 102 (28,0%) засвідчили, що «володіють» літературною мовою. Відповіді доводять, що 69,5% респондентів налаштовані позитивно на процес українізації в Луганську. Цю думку підтверджують відповіді на питання «Чому не переходите на українськомовне спілкування в побуті?» 112 (31,0%) анкетованих на це питання відповіли, що «не володіють досконало українською мовою й соромляться свого мовлення», «зовсім не володіють» 11 (3,0%), «не хочуть переходити» 53 (14,5%). Інші вважають 188 (51,6%), що вільно володіють обома мовами. Користування російською і українською мовами, зокрема в не літературному варіанті, підтримується контактами з носіями українських говірок. Так, на питання «Якою мовою говорили в місці, де проходило Ваше дитинство?» з усіх опитаних мешканців міста відповіли «українською» 169 осіб (46,4%), з респондентів І гр. - 37 (27,4%) від кількості анкетованих І гр., містян ІІ гр. - 32 (69,6%), луганців ІІІ гр. - 100 (54,6%); усього мовців засвідчило, що говорили російською 195 (53,6%), у І гр. це становить 98 (72,6%), ІІ гр. - 14 (30,4%), ІІІ гр. - 83 (45, 4%). Отже, більше половини опитаних ІІ і ІІІ груп, якщо не жили в українськомовному середовищі, то мали з українськомовними мовля - нами тісні зв'язки. Водночас, більшість анкетованих мали російськомовну родину. На питання «Якою мовою говорили батьки?» тільки 88 (24,2%) містян відповіли, що родина була українсько - мовна, отримали цю відповідь у респондентів І гр. - 28 (20,7%), ІІ гр. - 25 (54,4%), ІІІ гр. - 35 (19,1%); визнали свою родину «двомовною» 38 (10,4%) опитаних, у луганців І гр. це становить - 9 (6,6%), ІІ гр. - 7 (15,2%), ІІІ гр. - 22 (12,0%); інші 238 (65,4%) респондентів засвідчили, що родина «російськомовна» у містян І гр. - 98 (72,6%), ІІ гр. - 14 (30,4%), ІІІ гр. - 126 (68,9%).

Цікавим, уважаємо, є визнання рідної мови жителями міста. На питання «Яка Ваша рідна мова?» відповіли «українська» 109 респондентів (29,9%), російська - 243 (66,8%), російська і українська 12 (3,3%). Відповіді на питання за групами розподілилися в такий спосіб:

українська: І гр. - 46 (34,1%), ІІ гр. - 29 (63,0%), ІІІ гр. - 34 (18,6%)

російська: І гр. - 84 (62,2%), ІІ гр. - 17 (37,0), ІІІ гр. - 142 (77,6%),

дві: І гр. - 5 (3,7%), ІІ гр. - 0, ІІІ гр. - 7 (3,8%).

Звертаємо увагу, що одну мову обрали рідною (українську або російську) всі анкетовані ІІ гр.

Ми з'ясували, яким же є мовне самоусвідомлення жителів Луганська й отримали такі дані. Найбільший відсоток 53,3% (194 особи) становлять мовці, які вважають, що говорять українським суржиком; визнали, що спілкуються українською літературною 71 (19,5%) житель міста; українською літературною та суржиком (залежно від ситуації) розмовляє 70 (19,2%); «говоримо по-нашому» відповіли 3 (0,8%) луганці; зазначили, що не розмовляють українською мовою з різних причин 26 (7,1%). Цікавим є те, що в тезаурусі мовців різних вікових груп є термін суржик і більшість респондентів свідомі того, що не володіють літературною українською мовою, а отже, більшість намагається оволодіти літературним варіантом.

На питання «Якою мовою Вам краще читати книги, дивитися телепередачі?» російській мові віддали перевагу 209 мовців (57,4%); 152 містянина, що становить 41,8%, засвідчили, що їм зручно це робити й українською, і російською мовами, також 3 луганці (0,8%) віддають перевагу рідній українській мові.

За анкетними даними було також з'ясовано, якою мовою мовляни послуговуються в побуті (див. табл.).

мовний соціолінгвістичний екстралінгвальний поведінка

Використання мов

«Не буваю в україномовних селах» зазначили 35 (9,6%) респондентів.

Аналіз результатів виявив, що в побуті (магазині, транспорті) мешканці віддають перевагу російській мові. Це свідчить, що містяни визнають російську мову престижною мовою спілкування в місті, разом з тим, в українськомовному селі 58,3% з опитаних жителів міста розмовляють українською мовою або спілкуються українською й російською залежно від ситуації.

На питання «При звертанні до Вас українською мовою, якою мовою ви відповідаєте?» 134 респондентів, що становить 36,8%, відповіли «українською», 100 (27,5%) анкетованих містян зазначили, що «російською», відповідь «залежить від ситуації» отримано від 130 (35,7%) луганців.

Відповіді на це питання залежно від виділених груп дали таку картину:

Разом з тим, на питання «При звертанні до вас російською мовою, якою мовою відповідаєте?» зазначили, що завжди відповідають російською мовою 306 (84,1%), «українською» - 27 (7,4%), «залежить від ситуації» - 31 (8,5%).

Відповіді на це питання показали:

українська: І гр. - 0 (0%) ІІ гр. - 27 (58,7%) ІІІ гр. - (0%)

російська: І гр. - 125 (92,6%) ІІ гр. - 13 (28,3%) ІІІ гр. - 168 (91,8%)

ситуативно: І гр. - 10 (7,4%) ІІ гр. - 6 (13,0%) ІІІ гр. - 15 (8,2%)

Звернувши увагу на мовні орієнтири містян, помічено що лише україномовні респонденти старшого віку при звертанні до них російською й українською мовами відповідають українською. Містянам І і ІІІ груп передусім властива така мовна риса українців, як мовний конформізм [4, 79].

Отже, дані соціологічного опитування доводять, що соціум Луганська двомовний (винятком стали люди пенсійного віку, здебільшого вони одномовні). Російська мова залишається домінантною в місті. Л.О. Ставицька та В.М. Труб з цього приводу зазначають, що в Україні протягом 350 років існувала не ідеальна, рівноправна двомовність, а двомовність диглосна, тобто двомовність, «яка супроводжується функціональною нерівністю мов» [4, 88].

Анкетування містян засвідчує, що для жителів Луганська проблемою є мовна практика. На прохання назвати причини «Чому не переходите на українськомовне спілкування в побуті?» отримано такі відповіді: «Усі говорять російською мовою», «Немає потреби», «Звикли говорити російською мовою» і т. п.

Серед містян, у яких є діти, 83% респондентів вважає, що їхні діти повинні засвоїти українську літературну мову в дитинстві. Це підтверджують і дані міськвно, за якими відбувається подальше впровадження української мови як державної в освітні заклади Луганська.

Результати дослідження, відображаючи стан розвитку мови в Луганську, дали можливість, по-перше, показати факт існування усного українського мовлення в Луганську, по-друге, спрог - нозувати дві ймовірні моделі дальшого розвитку ММ - українську та російську. Перша дає можливість мовцям залишитися психологічно зорієнтованими на український мовний код, можливо, інші містяни змінять свою зорієнтованість з російського на український мовний код, наслідком чого буде збільшення кількості вживання українських лексем і, водночас, зменшення суржикових виявів в усному мовленні, які відображають мовленнєву культуру містян. За другої моделі відбудуться зворотні процеси, які негативно вплинуть на українське мовлення містян.

Список використаних джерел

мовний соціолінгвістичний екстралінгвальний поведінка

1. Залізняк Г.М. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній / Г.М. Залізняк, Л.Т. Масенко. - К.: Академія, 2001. - 95 с.

2. Масенко Л.Т. Мова і суспільство: постколоніальний вимір / Лариса Масенко. - К.: КМ Академія, 2004. - 198 с.

3. Національний склад населення Луганської області. - Ч. 1 (за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 р.). - Луганськ: Держ. ком. стат. України. Луган. обл. упр. стат., 2003. - 128 с.

4. Ставицька Л. Суржик: суміш, мова, комунікація / Л. Ставицька, В. Труб // Українсько - російська двомовність. Лінгвосоціокультурні аспекти: зб. наук. пр. / за заг. ред. Л. Ставицької. - К.: Пульсари, 2007. - С. 31

Размещено на Allbest.ru