Суспільний договір — формат переходу України до сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru

Суспільний договір -- формат переходу України до сталого розвитку

кандидат економічних наук

Розглянуто та узагальнено міжнародну практику використання концепції Суспільного договору при виробленні основних документів та правил взаємодії суспільства і влади, відповідно до яких здійснюється управління державою. Обґрунтовано доцільність запровадження людино-орієнтовної моделі успішного розвитку українського суспільства відповідно до основ та принципів Суспільного договору.

Ключові слова: Суспільний договір, сталий розвиток, людський розвиток, рівень і якість життя, громадянське суспільство.

суспільний договір суспільство влада

Постановка проблеми

Сучасне українське суспільство втомилося від відсутності державницької позиції і реальних дій уряду щодо вироблення та імплементації системи соціальної справедливості і забезпеченості рівних для всіх прав людини. Стає очевидним, що шаблонне проведення реформ, незабезпечення миру та апробація нових методів політичного маніпулювання призводить до виникнення нових пікових точок напруженості у суспільстві. Узагальнена міжнародна практика завпровадження успішної моделі соціального та економічного розвитку вказує на першочерговість імплементації принципів Суспільного договору.

Аналіз останніх досліджень та публікацій показує, що у більшості як вітчизняних так і зарубіжних авторів предметом дослідження є сучасні проблеми реалізації народного сувернітету. Серед зарубіжних авторів, хто розглядав концептуальні підходи до забезпечення доктрини народного суверенітету слід виокремити: М. Вайсберга, С. Вернона, Дж. Гауса, К. Маккейба, Р. Малдуна, В. Москалу, Б. Скирмса, Дж. Стігліца, Д. Трашера, Е. Хоффман. Проблеми щодо реалізації народного суверенітету в Україні піднімалися наступними вітчизняними вченими: О. Скакун, І. Сліденком, М. Ставнійчук, В. Тарасюком, В. Тертишником, В. Шаповалом, Н. Янчук. Однак, питаннями щодо перспективи розроблення у форматі Суспільного договору моделі сталого суспільного розвитку не займався ніхто.

Метою дослідження статті є аналіз та узагальнення світового досвіду та міжнародної практики використання принципів Суспільного договору при реформуванні відносин між суспільством і державою.

Завданням дослідження є теоретичне обґрунтування та надання пропозицій щодо використання формату Суспільного договору для запровадження Концепції сталого розвитку, що орієнтована на позитивний людський розвиток.

Виклад основного матеріалу наукової статті

За останні декілька років постмайданне українське громадянське суспільство намагається розробити модель суспільно-політичного впливу та контролю за діяльністю державної влади. Міжнародні партнери України відзначають, що під тиском громадськості відбуваються позитивні зміни в країні, ухвалюються реформаторські закони, формуються принципи публічної політики і започатковуються правові та організаційні механізми протидії корупції [7]. Однак, переважна більшість українців далека від участі в процесах демократизації країни, для них на першому місці стоять питання зниження рівня і якості життя та забезпечення миру.

Останнім часом все більше громадських діячів та політиків привертають увагу громадськості до Суспільного договору як інструменту виходу з інституційної кризи, акцентуючи увагу на завершальному етапі -- законодавчому і тим самим викривлюють поняття та сутність Суспільного договору. Лише малий відсоток з них приділяють увагу етапам вироблення та узгодження основних засад на яких формується Суспільний договір.

У даній статті розкрито сутність Суспільного договору для правильного розуміння його основ та наведено приклади успішної подальшої його імплементації.

Політична філософія Суспільного договору викладена в чотирьох простих тезах. Люди мають певні невідчужувані права -- це життя, свобода і прагнення до щастя. Люди формують уряди, щоб захищати свої права. Влада уряду заснована на тому, що він представляє людей. Люди мають право (і навіть обов'язок) змінити уряд, який порушує їх права [5].

Суспільний договір -- це не документ для підписання, це рівноправний діалог всіх учасників переговорного процесу (громадянського суспільства, влади, бізнесу, окремих людей та інших) результати якого закріплюються у вигляді угод, документів та нормативно-правових актів [9]. Більшість розвинених демократичних країн використовували принципи Суспільного договору при написанні Конституцій або інших не менш важливих нормативно-правових актів.

Першою країною, яка закріпила концепцію народного суверенітету, створивши народну Конституцію, були Сполучені Штати Америки [2]. Розроблений за громадською ініціативою Суспільний договір і дотепер є основним законом держави, основні конституційні норми якого не змінюються вже понад 250 років. Іншим прикладом затвердження суспільної волі громадян є «Декларація прав людини і громадянина», яка визначила загальні та індивідуальні права всіх громадян Французької Республіки і яка й до сьогодні є основоположним документом в історії прав людини [3].

Суспільний договір надав можливість урегулювати багаторічні конфлікти, що були спричинені нерівністю громадян у суспільстві та змінити ієрархічну структуру державної політичної влади, визначити принципи народного правління та захистити права і свободи людини [15].

Після того як окрема каста людей зрозуміла, що вона більше неможе керувати державою і припинила нав'язувати власні закони, суспільство самостійно виробило правила за якими воно хоче жити і вже за кілька років розпочався важливий поворотний момент в історії під назвою Промислова Революція [24]. Протягом двох століть в країнах, що затвердили Суспільний договір, було зафіксовано збільшення середньо-світового доходу на душу населення у понад десять разів, у той час як населення світу зросло у понад шість разів, середній рівень доходів населення почав проявляти безпрецедентне постійне зростання [29].

Однак, з плином часу світ змінився, основні учасники Суспільного договору держава-суспільство-влада, що формували національні економіки, поступово стають учасниками не тільки світового ринку товарів і послуг, а й руху економічних ресурсів між країнами і регіонами [10]. Тобто інтеграція національних економік у світове господарство стає чинником впливу на розвиток національних господарств. На рівні з державами-учасниками суб'єктами світового господарства стають транснаціональні корпорації, регіональні інтеграційні господарські об'єднання, міжнародні економічні організації [22].

Ці процеси зумовили появу нового типу суспільного розвитку під назвою «глобілізація», в умовах якої розширюється коло учасників Суспільного договору та змінюється їх вплив на різні сфери суспільного життя. За таких обставин ті країни, де умови розвитку диктувало суспільство, стали локомотивами економічного та соціального піднесення в світі [25].

Сучасна модель побудови Суспільного договору потребує врахування нових орієнтирів для збереження основних принципів та механізмів взаємодії держави і суспільства [27]. Для запитів українського суспільства це набуває особливого змісту оскільки влада не бажає разом з суспільством виробляти чіткий та узгоджений план дій на майбутнє. Влада не створює умови для забезпечення більшості громадян гідного рівня життя, соціальної захищеності та позитивного розвитку економіки.

Приклад Ізраїлю доводить, що війна не може слугувати виправданням для відсутності реформ в країні. Постійна розбіжність інтересів влади та народу призводить до виникнення постійних конфліктів, влада втратила довіру у своїх громадян, тому що не сповідує тих ідеалів та цінностей, що декларувались як основа майбутнього держави. Українські політики знову допускають помилки, вони пропонують суспільству теоретичні засади та ідеї свого бачення розвитку держави, підмінюючи ними справжні нагальні потреби, при цьому ототожнюючи себе з народом та виступаючи від його імені [14]. Сам же народ, який за Конституцією є єдиним джерелом влади [1], усунуто від реального процесу формування влади, позбавлено можливостей контролю за її діями. Це надає змогу окремим суб'єктам господарювання використовувати владу як інструмент для реалізації власних потреб, ігноруючи при цьому інтереси та проблеми суспільства [13].

Нещодавно Програмою розвитку ООН було опубліковано доповідь про стан людського розвитку у 2016 році, відповідно до якої Україна посідає 84-те місце серед 188 країн -- це найнижчий показник серед країн Європи. У 2015 році Україна була на 81-му місці і, судячи з тенденцій, Україна й надалі буде падати[6].

Крім того, упродовж останніх двох років міжнародні та вітчизняні експерти фіксують:

- стрімке падіння рівня життя населення України. Дослідження експертів ООН показують невтішну динаміку -- близько 60 % українців живуть за межею бідності. Основна частина доходів більшості українських домогосподарств йде на купівлю продуктів харчування, тобто потреба в їжі поступово домінує над іншими потребами у житті пересічного українця [8] ;

- набуття масового характеру вимушеної неповної зайнятості та збільшення частки прихованого безробіття на фоні обмеженої можливості створення нових робочих місць призводить до різкого падіння рівня життя населення;

- зменшення чисельності наявного населення не тільки внаслідок збільшення смертності та падіння народжуваності, а й масового виїзду українців працездатного віку та молоді за кордон;

- збільшення частки соціального сирітства і збільшення чисельності дітей, які перебувають у державних інституційних закладах, зокрема за заявами батьків;

- зростання рівня захворюваності населення з причини неспроможності придбання необхідних ліків та медичних товарів через їх високу вартість [4].

На сьогодні питання незадовільного стану людського розвитку, падіння якості життя населення та забезпечення миру -- це основні питання, які мають вирішуватися у форматі Суспільного договору. Українцям перш за все необхідно щоб влада створила умови для забезпечення гідного рівня життя та соціальної захищеності. Приклад країн з дуже високим індексом людського розвитку показує, що досягнути таких результатів вдалося завдяки поєднанню економічного розвитку, позитивного людського розвитку та раціонального природокористування, що разом утворюють парадигму Сталого розвитку [28].

У сучасному вимірі ми спостерігаємо ще одну трансформацію формату Суспільного договору до розширення учасників та класичної концепції додаються принципи сталого розвитку в основі яких лежить ідея рівності інтересів сьогоднішніх та майбутніх поколінь.

З початку 90-х років минулого століття світова спільнота розглядає сталий розвиток як основний напрям майбутніх демократичних трансформацій у суспільстві. В цьому аспекті відбувається активне розгортання концепту сталого розвитку на міжнародному рівні, у процесі якого визначаються нові орієнтири людського розвитку. Імплементація основних документів з проблем сталого розвитку сприяла розумінню, що позитивна динаміка всіх ключових показників буде досягнута тільки за умови рівноправної участі громадянського суспільства. Саме тому сучасний процес розроблення пакета Цілей Малого Розвитку [17] був побудований з використанням механізмів та принципів Суспільного договору -- прямої та безпосередньої участі суспільства на всіх етапах визначення вектору подальшого його розвитку.

Дедалі чіткіше Демократія проявляється як об'єктивна закономірність сталого політичного розвитку, в якій важливу роль відіграє Конституція у якості правової основи для сталого розвитку. У найближчий час перед світовою спільнотою постане питання формування конституційного стандарту, що закріпить конституційно-правовий статус Сталого розвитку як форми соціальної відповідальності сучасного суспільства та держави за створення гідних умов життя для майбутніх поколінь [19]. Чинні конституції у жодній країні світу не відповідають у повній мірі вимогам забезпечення сталого розвитку.

Питання життя людини у безпечному для її здоров'я навколишньому природному середовищі і задоволення на відповідному рівні потреб людини у сфері добробуту, безпеки, здоров'я та духовності вже давно мали бути урегульовані на рівні Конституції України. Через те, що наша Конституція писалася вузьким колом людей і більшість її положень були запозичені в Конституціях інших країн, вона не була орієнтована перш за все на забезпечення життєвих інтересів людини [12]. Хоча вже на той час необхідно було запроваджувати конституційні норми, що попереджали б та враховували соціальні та екологічні наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС. Але для їх вироблення необхідно було у форматі Суспільного Договору залучати громадянське суспільство, що надало би змогу закріпити в нормах права модель сталого розвитку як форми соціальної відповідальності сучасного суспільства та держави.

Крім того, з часів незалежності України політика жодного Уряду не була спрямована на запровадження принципів Сталого розвитку та раціонального природокористування. Як результат, безвідповідальність політиків та урядів призвела до неконтрольованого державою екстенсивного господарювання, хижацького видобутку ресурсів, вирубки лісу та критичного забруднення повітря, води й ґрунтів промисловими, транспортними, енергетичними викидами та отрутохімікатами. Це все на додачу до наслідків трагедії на Чорнобильській АЕС [16].

У сукупності всі ці фактори сприяють зростанню рівня хронічних неінфекційний захворювань та злоякісних новоутворень як у дорослих так і у дітей, зумовлюють зростання фону генетичних захворювань, число дітей із вродженими вадами здоров'я з покоління в покоління зростає [14].

Напротивагу українським політикам реакцією міжнародної спільноти після катастрофи планетарного масштабу на Чорнобильській АЕС було вироблення на світових самітах документів з проблем сталого розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 рік) [26] та Йоганнесбурзі (2002 рік) [23] і відповідно запровадження інституційних основ сталого розвитку. У більшості Європейських країн утворюються нові політичні інститути та реформуються існуючі, які стали частиною національних чи місцевих парламентів або взагалі мали окремий статус з питань запровадження концепції сталого розвитку. Вони працюють в якості незалежних контролерів за дотримання вимог життєздатного розвитку суспільства. До повноважень таких органів відноситься: надання коментарів до законодавчих ініціатив, надання консультативних послуг, проведення наукових досліджень [20]. Ці інституції мають право накласти «вето» на законопроекти, які суперечать концепції сталого розвитку і зачіпають інтереси майбутніх поколінь. Завдяки роботі таких інституцій у більшості країн держави запровадили наступні заходи:

- вводиться жорсткий контроль за використанням ресурсів, у деяких випадках та у разі заподіяння шкоди здоров'ю людини та природі, держава взагалі накладає заборону на їх видобуток;

- змінюються підходи до визначення якості продуктів харчування, всі товари підлягають маркуванню і в разі вмісту в продуктах шкідливих сполук на виробників накладають великі штрафи. Такі вимоги ставлять і до вирощування сільськогосподарської продукції;

- запроваджується контроль за антропогенним і техногенним навантаженням на навколишнє природне середовище, що негативно впливає на якість повітря, ґрунтів, водних ресурсів, рослинного покрову, зміну клімату та створює загрози для здоров'я населення [31].

Як результат, у цих країнах спостерігається підвищення рівня життя населення в десятки разів. Суспільство консолідувалося і визначило умови в яких воно хоче жити, завданням держави було -- забезпечити ці вимоги [30]. Такі результати стали наслідком довготривалої роботи щодо узгодження основних правил взаємодії суспільства і влади у вигляді Суспільного договору, відповідно до яких державна влада будується на згоді громадянського суспільства, обмежена основним законом і не може в односторонньому порядку змінювати його [21]. Ці правила залишаються непорушними впродовж десятиліть, до влади приходять різні політичні партії, але вони не можуть узурпувати владу і диктувати суспільству свої правила.

В нашій державі повністю протилежна ситуація -- громадянське суспільство не є формувальником влади, тому довгі роки йому не вдається вийти з порочного кола підпорядкування економічних і політичних інтересів групи людей загальним інтересам громадян [11]. Дві революції в країні вказують на те, що діюча Конституція не відповідає запитам та потребам сучасного громадянського суспільства [18]. Основний закон держави і суспільства не може залишатися незмінним при негативному людському розвитку. Ні чинна Конституція України, ні жоден Закон України не передбачає відповідальності за зменшення кількості населення та погіршенні соціально-економічних умов життя населення.

Висновок наукового дослідження

Саме тому Україні конче необхідне перезавантаження у форматі Нового Суспільного договору, що буде враховувати нові орієнтири Сталого розвитку для збереження та відтворення нації. Закріплення на конституційному рівні переходу країни на Сталий розвиток покращить якість життя людей у сферах соціального та економічного забезпечення, українці будуть жити в екологічно сприятливому середовищі, підвищиться безпека життя людини, покращиться стан здоров'я населення.

В України є унікальний шанс бути першою країною світу, що закріпить принципи сталого розвитку в Новій Конституції України, визначить новий основний напрям майбутніх демократичних трансформацій у суспільстві.

Список використаних джерел

1. Конституція України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http:// zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96%D0 %B2 %D1%80

2. Декларація незалежності від 4 липня 1776 р. // Сполучені Штати Америки. Конституція і законодавчі акти. Т. 1 / За ред. О.А. Жидкова. -- М.: Прогрес, 1993, С. 90-91.

3. Конституції та законодавчі акти буржуазних держав XVII-XIX ст. -- Англія, США, Франція, Італія, Німеччина: Зб. док. / За ред. Н.П. Галанза. -- М.: Юрист, 1959. -- 569 с.

4. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 році». -- К. : НІСД, 2016. -- 688 с.

5. Гоббс Т. Левіафан. /Пер. з англ. -- К.: Дух і літера, 2000. -- 606 c.

6. Доповідь ПРООН про стан людського розвитку у 2016 році [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://hdr.undp.org/en/2016-report

7. Москалу В. Новий Суспільний Договір для України. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://voxukraine.org/2015/05/20/novyi-suspilnyi- dohovir-dlia-ukrainy

8. Презентація звіту ПРООН про стан людського розвитку у 2016 році [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.un.org.ua/ua/ informatsiinyi-tsentr/news/4089-dopovid-proon-ukraina-zainiala-84-e- mistse-sered-188-krain-svitu

9. Руссо Ж.Ж. Про суспільний договір. Трактати. -- М.: «КАНОН- прес», «Кучкова поле», 1998. -- 416 с.

10. Світова економіка: Глобальні тенденції за 100 років / За ред.

І. С. Корольова. -- М.: Економіст, 2003.

11. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручн. -- Х., 2006. -- С. 44.

12. Ставнійчук М. І. Дві України. Поле бою -- Конституція. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://dt.ua/.../dvi-ukrayini- pole-boyu-konstituciya-ukrayini

13. Сліденко І. Д. Теоретичні та конституційні засади народного суверенітету // Конституція і народний суверенітет в Україні: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць / За заг. ред. Кампа В. М., Савчина М. В. -- К., 2008. -- С. 19.

14. Тарасюк В. Конституція України як об'єкт політичних маніпуляцій/ В.Тарасюк// Журнал “Віче”. -- 2016. -- №11.

15. Тертишник В.М. Від тоталітарності до суверенності: гострі кути цивілізаційного вибору державотворення /В.М. Тертишник// Журнал “Суспільно-політичні процеси”. -- 2017. -- №5. -- С. 132-145.

16. Туниця Ю.Ю. Екологічна Конституція Землі. Ідея, концепція, проблеми. -- Львів, 2005. -- 248 с.

17. Цілі сталого розвитку [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0 %A6 %D1%96 %D0 %BB%D1%96

_%D1%81 %D1%82 %D0 %B0 %D0 %BB%D0 %BE%D0 %B3 %D0 %BE_ %D1%80 %D0 %BE%D0 %B7 %D0 %B2 %D0 %B8 %D1%82 %D0 %BA% D1%83

18. Шаповал В. М. Про конституційний процес, український політичний «акваріум» і право на повстання. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/volodymyr-shapoval-pro-konstytutsijny)- protses-ukrayinskyj-politychnyj-akvarium-i-pravo-na-povstannya/#. WW4UGWeQzrc

19. Янчук Н.Д. Концепція сталого розвитку: конституційно-правове забезпечення / Н.Д. Янчук // Південноукраїнський правничий часопис. -- 2008. -- № 2. -- С. 14-15.

20. Butlin, John. Our common future. By World commission on environment and development. (London, Oxford University Press, 2014). Journal of International Development (en) 1 (2). с. 284-287.

21. Gaus, Gerald F., 2016. The Tyranny of the Ideal: Justice in a Diverse Society, Princeton: Princeton university Press

22. Hoffman, Elizabeth, Kevin McCabe, and Vernon Smith, 2000. “The Impact of Exchange Context on the Activation of Equity in Ultimatum Games,” Experimental Economics, 3(1): 5-9.

23. Johannesburg Plan of Implementation, in A/CONF. 199/20, Chapter I, Resolution 2, Annex. Annex. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.un-documents.net/jpoi.pdf

24. Maddison, Angus (2003). The World Economy: Historical Statistics. Paris: Development Centre, OECD. с. 256-62, Tables 8a and 8c.

25. Muldoon, Ryan, 2017. Social Contract Theory for a Diverse World: Beyond Tolerance, New York: Routledge

26. Rio Declaration on Environment and Development, A/CONF.151/26, Resolution 1, Annex II, [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http:// www.un-documents.net/rio-dec.htm

27. Skyrms, Brian, 2014. The Evolution of the Social Contract, Second Edition, Cambridge: Cambridge University Press.

28. Stiglitz, Joseph (2015), The Great Divide, Unequal Societies and What We Can Do About Them, First Edition, New York.

29. Thrasher, John, 2015. “Adam Smith and The Social Contract,” The Adam Smtih Review, 68: 195-216.

30. Thrasher, John and Kevin Vallier, 2015. “The Fragility of Consensus: Public Reason, Diversity and Stability,” The European Journal of Philosophy, 23(4): 933-954.

31. Weisberg, Michael, 2013. Simulation and Similarity: Using Models to Understand the World, Oxford: Oxford University Press.

References

1. In Constitutione de Ucraina [electronic resource]. -- http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/254 %D0 %BA/96%D0 %B2 %D1%80

2. Declaratio Libertatis in July IV, MDCCLXXVI / / USA. Constitutione et leges. Т. 1. -- M.: Progres, 1993, P 90-91.

3. Constitutione et leges civitatibus bourgeois XIX-XVI saecula. -- Anglia, USA, Gallia, Italia, Germania, Coll. Doc. / Ed. NP bafim Halanza. -- M.: Postremo iurisconsultus, 1959. -- 569 с.

4. Analyticvs fama in annua Praesidem Ucraina est ad Verkhovna Rada Ucraina “internum et externum de Ucraina in situ 2016;”. -- K.:NICD, 2016. -- P. 688.

5. Thoma Hobbes Malmesburiensis. / Per. ex Anglica. -- K., Duh et littera, 2000. -- P. 606.

6. Ex fama publica de UNDP Humanum Development MMXVI [electronic resource]. -- Access: http://hdr.undp.org/en/2016-report

7. V. Moscovitico Novum socialis contractus in Ucraina. [Electronic resource]. -- Access: https://voxukraine.org/2015/05/20/novyi-suspilnyi-doho- vir-dlia-ukrainy

8. UNDP Presentation of the development in humana fama in MMXVI [electronic resource]. -- Access: http://www.un.org.ua/ua/informatsiinyi- tsentr/news/4089-dopovid-proon-ukraina-zainiala-84-e-mistse-sered-188- krain-svitu

9. J. Rousseau Social contractum est. tractatus. -- М.: «Kannon-press», «Kuchkova pole», 1998. -- P 416.

10. Teubneriana mundo: Global trends annis C / Ed. EST Korolev. -- M., Oeconomus, 2003.

11. O. Skakun.Et de re publica doctrina legis: Textbook -- Х. 2006. -- P 44.

12. M. Stavniychuk Duo Ucraina. Insomnia -- Constitutione. [Electronic resource]. -- Access: https://dt.ua/.../dvi-ukrayini-pole-boyu-konstituciya-ukrayini

13. I. Slidenko. Constitutionalis principiis speculatiuis et regnum popular- ibus // Nationalibus principatum ac Constitutione in Ucraina: difficultates ex usu. -- K., 2008. -- P. 19.

14. V. Tarasyuk. Politicam, secundum quod est obiectum Constitutionem de Ucraina / // Acta V. Tarasyuk “Veche '. -- 2016. -- № 11.

15. V. Tertyshnyk. De regimine ad imperium affectat anguli acuti /V. M status civilis electionis. Journal Tertyshnyk // “Social Processus and Political”- 2017. -- №5. -- C. 132-145.

16. U. Tunytsya. Constitutione adipiscing. In idea, conceptum, problema. -- Lviv, 2005. -- P 248.

17. Et progressus sustineri ab aliquip [Electronic resource]. -- Access:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0 %A6 %D1%96 %D0 %BB%D1%

96_%D1%81 %D1%82 %D0 %B0 %D0 %BB%D0 %BE%D0 %B3 %D0 % BE_%D1%80 %D0 %BE%D0 %B7 %D0 %B2 %D0 %B8 %D1%82 %D0 % BA%D1%83

18. V/Shapoval. Constitutionalis processus in in Ucraina politica “Aquarium” et ius erexerunt. [Electronic resource]. -- Access: http://grinchenko-inform. kubg.edu.ua/volodymyr-shapoval-pro-konstytutsijnyj-protses-ukrayin- skyj-politychnyj-akvarium-i-pravo-na-povstannya/#.WW4UGWeQzrc

19. N. Yanchuk. Ideo conceptus progressionem sustineri, et Constitucionum Legal Support / N Yanchuk// De iure Southern. -- 2008. -- № 2. -- P. 14-15.

20. Butlin, John (1989-04-01). Our common future. By World commission on environment and development. (London, Oxford University Press, 1987). Journal of International Development (en) 1 (2). Р 284-287.

21. Gaus, Gerald F., 2016. The Tyranny of the Ideal: Justice in a Diverse Society, Princeton: Princeton university Press

22. Hoffman, Elizabeth, Kevin McCabe, and Vernon Smith, 2000. “The Impact of Exchange Context on the Activation of Equity in Ultimatum Games,” Experimental Economics, 3(1): 5-9.

23. Johannesburg Plan of Implementation, in A/CONF. 199/20, Chapter I, Resolution 2, Annex. Annex. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.un-documents.net/jpoi.pdf

24. Maddison, Angus (2003). The World Economy: Historical Statistics. Paris: Development Centre, OECD. с. 256-62, Tables 8a and 8c.

25. Muldoon, Ryan, 2017. Social Contract Theory for a Diverse World: Beyond Tolerance, New York: Routledge

26. Rio Declaration on Environment and Development, A/CONF.151/26, Resolution 1, Annex II, [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http:// www.un-documents.net/rio-dec.htm

27. Skyrms, Brian, 2014. The Evolution of the Social Contract, Second Edition, Cambridge: Cambridge University Press.

28. Stiglitz, Joseph (2015), The Great Divide, Unequal Societies and What We Can Do About Them, First Edition, New York.

29. Thrasher, John, 2015. “Adam Smith and The Social Contract,” The Adam Smtih Review, 68: 195-216.

30. Thrasher, John and Kevin Vallier, 2015. “The Fragility of Consensus: Public Reason, Diversity and Stability,” The European Journal of Philosophy, 23(4): 933-954.

31. Weisberg, Michael, 2013. Simulation and Similarity: Using Models to Understand the World, Oxford: Oxford University Press.

Olena Palyukh

PhD in Economics

The Social contract is the Ukraine's format for ensure to sustainable development

The article reviews the international practice of using the concept of a social contract in developing the basic documents and rules of interaction between the society and the authorities, according to which the state management is carried out. The author substantiated the expediency of the introducing a human- oriented model for the successful development of Ukrainian society in accordance with the foundation and principles of the social contract.

Keywords: social contract, sustainable development, human development, living standards of the population, civil society

Размещено на Allbest.ru