Сучасний міф: проблема експлікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 130.2:304.2

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки (Україна, Луцьк), arsen.vishchun@gmail.com

Сучасний міф: проблема експлікації

аспірант факультету соціальних наук

Анотація

сучасний міф культура свідомість

Ключові слова: міф, сучасна культура, масова свідомість, мас-медіа, реміфологізація.

Annotation

Hrebeniuk Л. V., postgraduate, Department of Social Sciences, Lesya Ukrainka Eastern European National University (Ukraine, Lutsk), arsen.vishchun@gmail.com

Modern myth: a problem of explication

The purpose ofwork. The article develops a problem of the concept's versatility of «modern myth». It studies some transformation factors of myth in the context of contemporary culture. The article traces the relation between myth and mass consciousness, particularly in the context of mass character of the modern society as its defining characteristic. The methodology consists in using a comparative- historical method of studying the manifestations of mythological thinking of the archaic period and modern inductive derivation and definition of modern myth. Scientific novelty. We determined that myth becomes a basis for new forms of comprehension and development of the 'world, by losing sacrality and a monopoly on the truth in a society. But, herewith, under the influence of remythologization, it adapts to the new conditions. By analyzing the similarities and differences of conditions of the formation of archaic and modern mythmaking -we can separate the majorfeatures of a modern myth out: its mass character and changeability. We considered the techniques of mythologems' adaptation to the new conditions and grounds of its sustainability. Conclusions. Based on the analysis of keyfeatures of contemporary myth, we define it as an integral and relevant explanation of the 'world that is perceived through the massivefacts and symbols emotionally and reflectively.

Key-words: myth, modern culture, mass consciousness, mass media, remythologization.

Поняття «міф» від перших його задокументованих згадок і до сучасності набуло різноманітних значень. У численних дослідженнях наголошується, що класичний міф до теперішнього часу втратив свою силу. Отже, виникає суперечність, оскільки те, що називається рекламними, політичними, художніми міфами, спирається на сучасну дійсність і має величезний вплив на масову свідомість. Як правило, ці культурні феномени об'єднують доволі розмитим поняттям «сучасний міф». Виникає потреба у комплексному аналізі сутності міфу і визначенні, що таке сучасний міф.

Мета дослідження. У вітчизняній науці поширюється уявлення про міф як про важливий елемент сучасної культури. Наявність таких термінів як «політичний міф» або «рекламний міф», «авторська міфологія» спонукає знову поставити питання: «Що ж таке сучасний міф? Які його особливості?». Цим детермінована мета статті - на основі аналізу трансформацій міфу в контексті сучасної культури здійснити експлікацію сучасного міфу.

Міф містить у собі систему знань, які пояснюють властивості та генезис тих чи інших предметів, істот і явищ. Він характеризується синкретизмом фактичних і уявних, раціональних та ірраціональних елементів. Представник первісного суспільства мислив себе виключно як частину світу, що повинна коритися його законам. Первісний ритуал тут виступає дійсним і дієвим способом взаємодії зі світом, а міф - обгрунтуванням, чому саме він діє. Філософ і культуролог Василь Пивоєв у роботі «Міфологічна свідомість як спосіб освоєння світу» одну з важливих функцій міфу вбачає у «наданні людського сенсу хаосу»; міфологічна свідомість постає тут як «колективне емоційно-рефлективне відображення результатів освоєння світу», яке дозволяє людині адаптуватися до природного і соціального середовища [9, с. 99].

Оперуючи архетипами - заснованими на досвіді минулих поколінь базовими образами, міф задає стереотипи - стійкі моделі уявлення, засновані на некритичному сприйняття, та аксіотипи - ціннісні орієнтації, якими керуються спільнота й окрема людина.

Міф виробляє індивіда, який найповніше відображає досвід і цінності суспільства. Міф надає сенсу, розуміння і причетності до вічного та незмінного. За словами філософа Феохарія Кессіді: «В міфі колективні уявлення, почуття і переживання переважають над індивідуальними, панують над ними. Панування міфу означає безособовість, розчинення індивіда в первісному колективі, родовій громаді». Для первісного мислення життя визначалося належністю до племені та роду, людина існувала як частина загалу, а не як конкретна особа. За Мірча Еліаде, міф є універсальним архетипом поведінки індивіда і соціуму в цілому. Він задає зразок поведінки в колективі й довкіллі, що «дійсно працює» [11].

Зміна міфу, відмова від нього можлива тільки в разі значної, революційної, навіть катастрофічної зміни життя колективу і середовища його життя. Зазначимо, що коли іде мова про міф, який визначає діяльність усього суспільства, як правило, мається на увазі міфологія як система міфів. Адже суспільство в масштабах країн і народів не є настільки однорідним, щоб один міф у тому самому вигляді був універсальним і прийнятним для всіх. Міф тут виступає радше як прийняте беззастережно обширне знання, протилежність раціонально осмисленому знанню-логосу.

Ускладнення соціальної структури, розширення життєвого простору, розвиток технології створює в природі людський світ, який з часом настільки розростається, що протиставляється природі. Відповідно первісний міф не може повноцінно пояснювати світ і вступає у конфлікт з новим досвідом. Проте міф як продукт емоційно-рефлективної діяльності, а не чистий набір фактів та інструкцій, здатний слугувати моделлю будь-якої реальності, створювати нову реальність і включати її до універсуму.

Клод Леві-Стросс наголошував: «У міфі все може бути; здається, що послідовність подій в ньому не підкоряється правилам логіки і порушує закон причинності. Будь-який суб'єкт може мати тут будь-який предикат, будь-які мислимі зв'язки можливі» [4, с. 239].

Надана міфом модель світу стає основою для релігії та філософії. З істини самого по собі він стає інструментом осягнення і донесення істини. Як пояснює О. В. Калашнік, «відмінність міфу від релігії полягає в тому, що він не визнає розходження між природним і надприродним. Його зміст розігрується по-справжньому, а його чудеса розглядаються як цілком реальні та повсякденні речі» [1]. А. Ф. Лосев зауважував, що міфи «не містять в собі ніяких спеціально-філософських або філософсько-метафізичних інтуїцій або вчень, хоча на їх підставі виникали і можуть принципово виникнути відповідні філософські конструкції» [5, с. 233].

На міфі та ритуалі засновуються також фольклор і художня творчість. Примітно, що репрезентовані ними моделі світоустрою часто виглядають для мас прийнятними поряд із «офіційною» картиною світу через порівняну простоту і символи, здатні викликати сильні емоції. Ці символи іноді настільки яскраві, що аналогічних їм не вдається відшукати в природі чи насталому суспільстві. Міф часто використовується як підсилювач цінностей. Міф дозволяє загострювати той чи інший аспект цінності, гіперболізувати її, а отже, виділяти її в особливий спосіб [2].

Міф стає настільки родючим Грунтом для нових форм пізнання і творчості завдяки простим інтерпретаційним кодам. Він може не містити жодних алегорій чи прихованих сенсів, але саме простота схиляє слухача до думки, що «справжні» значення слід шукати через символічні натяки, імпліцитні сигнали [7, с. ЗО]. Тут проявляється інтертекстуальність, тобто вплив тексту міфу на інші тексти. Його фрагменти, персонажі, образи здатні проникати до інших міфів і художніх творів. Завдяки цьому старим міфологемам надається новий символічний зміст.

У відокремленому від природи людському світі з часом виділяється ще один світ - світ технології. Сучасна людина неповноцінна і нежиттєздатна поза ним, як первісна людина поза племенем. Унаслідок свого швидкого розвитку і почасти неочевидності функціонування він постає так само загадковим і від того потенційно небезпечним, як для первісної людини ліс або пустеля. Тепер природа і суспільство сприймаються за посередництвом технології. Світові приписується вже не людський сенс, а технологічний. До прикладу, ми навіть у буденному житті пояснюємо свій поганий стан випромінюванням пристроїв, людину називаємо «гвинтиком машини».

Більш того, технологія проникає в суспільство і природу, інтегрує їхні частини в себе. Діяльність машин, особливо електроніки, заснована на тих принципах, які пересічній людині неможливо побачити. Зазначимо, що технічна складність зазвичай поєднується з простотою повсякденного використання через символи, піктограми, наприклад, у побутовій техніці чи смартфонах. Тому поводження з технікою часом є не тільки раціональним використанням, але й ритуалом, повертаючи силу міфу.

Посередництво технології у відношенні між людиною і довкіллям породжує особливе постмодерне розуміння світу як умовності, симуляції. Сучасна людина має справу не з предметною дійсністю як такою, а зі симуляцією, розумовими конструкціями, уявлюваним простором і асоціативними ландшафтами. Стирається межа між вигаданими світами і реальною дійсністю, різного роду технічні засоби (фото, відео, лазерна світлотехніка, комп'ютерна графіка, анімація), інформаційні технології ставлять під питання традиційний поділ уявлюваного і дійсного та дозволяють створювати унікальний міфологічний простір [1].

Крім технології, сучасний світ вирізняється феноменом масовості. Ніколи раніше соціальні групи не перебували в комунікації на підставі стількох факторів, а їхній культурний простір не містив стільки інформації. Урбанізація і доступність комунікацій різних типів не стільки стирають географічні, етнічні, світоглядні межі, скільки переносять їх у віртуальний простір знаків і символів. їх кількість та інтерпретації обмежені тільки ємністю носіїв інформації. Особливістю сучасної міфотворчості багатьма визначається саме те, що вона існує в умовах надлишку інформації. Замість дотворювати картину світу, вона мусить вибирати з простору знаків і текстів ті, з яких можливо вибудувати чітку модель світоустрою. Мережі інтертекстуальних значень інтегрують індивіда в культуру, а соціальна функція інтертекстуальності передбачає насамперед зрозумілість і доступність текстів. Комунікація за посередництвом медіа тому й називається масовою, що основана на засадах інтертекстуальності- загальнозрозумілості [7, с. 33].

Культуролог Марк Найдорф пише, що «масова» людина - це тип людини, якій властиве структурно і змістовно «масове» світоуявлення, взяте в її здатності мотивувати відповідну - змістовно і структурно «масову» - поведінку. Маючи можливість діяти на свій розсуд, сучасна людина в більшості випадків добровільно прагне до тих же самим цілей і способів дії, які одночасно з нею вибирає безліч інших людей - таких же, як і вона сама, і з тих самих міркувань [6]. Сучасність можна охарактеризувати як «епоху масовості». Як культурно-історична епоха вона якісно відрізняється від Нового часу, Відродження чи античності пануванням в ній масової культури. «Застарілість» у ній визначається не так часом виникнення чи терміном існування, як оцінкою поняття, символу, сюжету за критерієм їх прийнятності для маси. Тому можна почути, що твори минулих сторіч сучасні, а вчорашні новини, ідеї, товари вже застаріли.

«Сучасне» ніщо не відображає так повно й актуально як мас-медіа. Символічний простір медіа акцентується на особливих, вибраних творцями новин подіях і явищах. Виняткове, реальне чи подане як таке зумисне, у мас-медіа формує медійний віртуальний світ, що являє собою спрощену, але логічну в основних параметрах схему світу. На її основі вибудовуються цінності та задаються алгоритми поведінки, що ріднить символічний простір медіа з міфом.

Сучасне суспільство утримує властиві йому образи світу за допомогою маси текстів, яку безупинно відтворює велика і всепроникна мережа засобів тиражування загальнозначущої інформації, званих «ЗМІ», або «мас-медіа». У цій картині світу багато що не зовсім так, як «у житті». Якщо порівняти рекламні товари або рекламні доходи - з тими, які поширені в нашому живому оточенні, то неважко «відчути різницю». Вивіска магазину second-hand «Товари з Європи» не бентежить покупця: він знає, що мається на увазі «справжня Європа», а не та, де він географічно живе. Медійне життя «зірок», що складається в основному з «появ на публіці» - шоу і презентацій, перемежованих із медійними «скандалами», - має мало спільного з працею й особистим життям артистів, чиї персональні зусилля наповнюють існування цих «зірок» [6].

Сучасним міфом нерідко називається ідеологія, оскільки задає модель світу й організовує життя людських спільнот за нею. Політичний міф визначається з одного боку як ірраціональне, спрощене відображення політичної реальності для мас, з іншого - як інструмент досягнення політичних завдань, викривлену картину світу, що є результатом раціональної діяльності [11]. За словами Клода Леві-Строса, «ніщо не нагадує так міфологію, як політична ідеологія. Може бути, в нашому сучасному суспільстві остання просто замінила першу» [4, с. 242]. Такий міф спирається на почуття, але доводить свою істинність новими дієвими засобами: статистикою, науковою теорією, певними загальновідомими фактами.

Ідеологія, як і міф, оперує не стільки конкретними образами, скільки архетипічними символами, тому може прийняти нові «ролі й декорації», якими пояснювати нову дійсність, часову, просторову чи будь-яку іншу. Так, і ідеологія й міфологія, як правило, описує «історію походження», «золотий вік», «час хаосу», «героя». Вони «нанизуються» на головне (для конкретного періоду і спільноти) звершення, роблячи його надреальним, священним і позачасовим. «Якщо справедливе твердження, що мета міфу - дати логічну модель для вирішення якогось протиріччя, то ми будемо мати теоретично нескінченне число шарів, причому кожен буде дещо відрізнятися від попереднього. Значить, зростання міфу безперервне, на відміну від його структури, яка лишається уривчастою» [4, с. 265].

На відміну від багатьох архаїчних міфів, ідеологічний міф не лише пояснює, чому світ є таким зараз, але й описує, яким він буде в майбутньому. Його відмінність від описів майбутнього в класичному міфі полягає в тому, що він подає історію не як цикл (майбутнє є поверненням до колишнього стану «золотого віку»), а прямолінійний розвиток від гіршого до кращого або спіраль - низку циклів, упродовж яких відбувається загальний прогрес.

Як повна протилежність міфу традиційно подається наука. Її опора на факт, теорію та експеримент протиставляється образно-символічному (міфічному) мисленню. Таку думку спростовує вже те, що всяке дослідження перебуває на межі відомого і невідомого. Тому воно мусить створювати уявний світ, де пояснити невідоме через відоме. «По той бік» відомого немає нічого певного, тільки вірогідність, гіпотеза. Виникаючи через нестачу інформації, гіпотеза будується на припущеннях, оперуючи символами [3, с. 191].

Аналізуючи міфопоетику і міфополітику, Людмила Павлюк пише: «Сучасне міфотворення охоплює всі сфери суспільного життя - наукову, ідеологічно- політичну, художню - і виявляється особливо помітно там, де ідеологічні (культурні) групи здійснюють експансію в «маси», бажають впливати і панувати. Ідеологія робить це за визначенням, наука - остільки, оскільки в неї проникає ідеологія чи наскільки вона сама створює ідеологію [...]. Міф - це не тільки те, що з раціонального погляду є напівправдою, перебільшенням, випередженням подій. Це те, що з емоційного погляду є правдою. Свідомо сприймач інформації прагне до «об'єктивності», підсвідомо ж хоче емоційної правди, а не логічної. Обслуговування такої суперечності гарантує довге реінкарнаційне життя міфові, обіцяє тривалий еволюційний процес міфотворення, міфоборства і «міфоборства як міфотворення»» [8].

Наукова новизна. У роботі встановлено, що особливість сучасної міфотворчості полягає в перенесенні архаїчного світорозуміння на сучасні реалії. Процеси реміфологізації стають культурною домінантою. Як наслідок виникають неоміфи: міфи ідеології, реклами, повсякденного життя. Виходячи з їх особливостей, через порівняння з міфом архаїчним, пропонується власне визначення сучасного міфу.

Висновки

Міф сучасності не тотожний архаїчному вже тому, що існує поруч із раціонально-логічним знанням. Але з нього він бере матеріал для побудови власних образів і аргументів. Сучасне суспільство, тобто складно структуроване, поділене на опозиції мирське/ священне, природне/цивілізоване, людське/машинне, потребує відповідного міфу, який і можна називати сучасним. Він об'єднує розділений світ, роблячи його зрозумілим і безпечним, спираючись на знання, які, власне, і розділяють. Такий міф повинен володіти всеохопністю як система знань, легкістю сприйняття як беззастережне ірраціональне пояснення і мінливістю для пояснення конкретного явища.

Отже, «сучасність» міфу визначає те, наскільки ефективно він пояснює світ і організовує діяльність людини мас згідно з цими поясненнями. Сучасний міф можна визначити як цілісне и актуальне пояснення світу; сприйняте емоційно-рефлективно через масові факти і символи. Кожна епоха має свій «сучасний міф», але для ХХ-ХХІ сторіч визначальним є існування міфу в умовах сумніву в його істинності, невпинної мінливості світу; як наслідок, де- і реміфологізація стають не кризою міфотворчості, а її повсякденними процесами.

Що єднає сучасний міф із міфом традиційним, це віра в його істинність. Та навіть міф, у який не вірять, утворює ґрунт для подальшого розвитку культури і, в перспективі, появи нових міфів.

Список використаних джерел

1. Калашнік О. В. Міф як синкретична форма віртуальної реальності / О. В. Калашнік // Гуманітарн. вісн. Запоріз. держ. інженерної акад. - 2010. - Вип.41. - С.141-151.

2. Коблева Э. А. Значение мифа в современном социуме /Э.А. Коблева // Теория и практика общественного развития. - Краснодар, 2009. - №1.

3. Комаров В. Н. Наука и миф / В. Н. Комаров. - М.: Просвещение, 1988. - 192 с.

4. Леви-Стросс К. Структурная антропология / К. Леви- Стросс. - М.: Академ, проект, 2008. - 555 с.

5. Лосев А. Ф. Самое само: сочинения / А. Ф. Лосев. - М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. - 1024 с.

6. Найдорф М. И. Очерки современной массовой культуры / М. И. Найдорф II Монография. - Одесса: ВМВ, 2013. - 267 с.

7. Павлюк Л. С. Знак, символ, міф у масовій комунікації: посіб. для вузів / Л. С. Павлюк. - Львів: ПАІС, 2006. - 118 с.

8. Павлюк Л. С. Міфопоетика і міфополітика: міф, контрміф і антиміф [Електронний ресурс] / Медіакритика. - Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info/drukovani/mifopoetyka-i-mifopolityka- mif-kontrmif-i-antymif.html

9. Пивоев В. М. Мифологическое сознание как способ освоения мира / В. М. Пивоев. - Петрозаводск: Карелия, 1991. - 111 с.

10. Целыковский А. А. Миф традиционный и современный: единство и различие / А. А. Целыковский // Научные проблемы гуманитарных исследований. - 2010. - №6. - С.264-268.

11. Шайгородський Ю. Ж. Політика: взаємодія реальності і міфу: [монографія] / Ю. Ж. Шайгородський / Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАЛ України. - К.: Знання України, 2009. - 400 с.

References

1. Kalashnik О. V. Mif jak synkretychna forma virtual'noi' real'nosti / О. V. Kalashnik // Gumanitam. visn. Zaporiz. derzh. inzhenemoi' akad. - 2010. - Vyp.41. - S.141-151.

2. Kobleva Je. A. Znachenie mifa v sovremennom sociume / Je. A. Kobleva // Teorija і praktika obshhestvennogo razvitija. - Krasnodar, 2009. - №1.

3. Komarov V. N. Nauka і mif / V. N. Komarov. - M.: Prosveshhenie, 1988. - 192 s.

4. Levi-Stross K. Struktumaja antropologija / K. Levi-Stross. - M.: Akadem. proekt, 2008. - 555 s.

5. Losev A. F. Samoe samo: sochinenija / A. F. Losev. - M.: ZAO Izd-vo JeKSMO-Press, 1999. - 1024 s.

6. Najdorf M. I. Ocherki sovremennoj massovoj kul'tury / M. I. Najdorf // Monografija. - Odessa: VMV, 2013. - 267 s.

7. Pavljuk L. S. Znak, symvol, mif u masovij komunikacii': posib. dlja vuziv / L. S. Pavljuk. - L'viv: PAIS, 2006. - 118 s.

8. Pavljuk L. S. Mifopoetyka і mifopolityka: mif, kontrmif і antymif [Elektronnyj resurs] / Mediakrytyka. - Rezhym dostupu:

http://www.mediakrytyka.info/drukovani/mifopoetyka-i-mifopolityka-

mif-kontrmif-i-antymif.html

9. Pivoev V. М. Mifologicheskoe soznanie kak sposob osvoenija mira / V. M. Pivoev. - Petrozavodsk: Karelija, 1991. - 111 s.

10. Celykovskij A. A. Mif tradicionnyj і sovremennyj: edinstvo і razlichie / A. A. Celykovskij // Nauchnye problemy gumanitamyh issledovanij. - 2010. - №6. - S.264-268.

11. Shajgorods'kyj Ju. Zh. Polityka: vzajemodija real'nosti і mifu: [monografija] / Ju. Zh. Shajgorods'kyj / In-t politychnyh і etnonacional'nyh doslidzhen' im. I. F. Kurasa NAN Ukrai'ny. - K.: Znannja Ukrai'ny, 2009. - 400 s.

Размещено на Allbest.ru